Роздробленість Русі-України (середина ХІІ – середина ХІІІ ст.). Київське, Чернігівське та Переяславське князівства

Роздробленість Русі-України (середина ХІІ – середина ХІІІ ст.). Київське, Чернігівське та Переяславське князівства

Мета: пояснити якими були причини роздробленості Русі;визначити яким був політичний і соціально-економічний розвиток Київського, Переяславського і Чернігівського князівств.

Очікувані результати: Після уроку учні зможуть:пояснювати якими були причини роздробленості Русі;визначати яким був політичний і соціально-економічний розвиток Київського, Переяславського і Чернігівського князівств.

План: Русь-Україна в середині XII — на початку XIII ст. Київське князівство в середині XII — першій половині XIII ст. Чернігово-Сіверська земля. Переяславське князівство.

Русь-Україна в середині XII — на початку XIII ст. Кінець ХІ — середина ХІІІ ст. увійшли в історію Київської Русі як період політичної роздробленості. Окремі землі прагнули до самостійного розвитку. Уже у ХІІ ст. на території Русі з’являються окремі самостійні князівства і землі: Галицьке, Волинське, Київське, Муромське, Переяславське, Полоцько-Мінське, Ростово-Суздальське, Смоленське, Тмутараканське, Турово-Пінське, Чернігово-Сіверське князівства та Новгородська і Псковська землі. Так, якщо у ХІІ ст. утворилося 12 князівств (земель), то їхня кількість на початку ХІІІ ст. становила 50, а в ХІV ст.— 250 князівств.

Проте політичну роздробленість Київської держави спричинили декілька чинників. Роздробленість політично і військово послабила Русь, але сприяла розвитку економіки й культури в князівствах. Центром великокнязівської влади та духовним осередком руських земель залишався Київ. У кожному князівстві правив удільний князь. Він очолював військо, чинив суд, видавав закони, збирав податки. Князь управляв своїм уділом за допомогою бояр і дружинників, яких призначав на різні посади (посадники, тисяцькі, вірники, тивуни). Для вирішення важливих питань скликали боярську раду або народне віче. Свою владу удільні князі намагалися передати у спадок.

Київське князівство в середині XII — першій половині XIII ст. Серед земель Південної Русі-України найважливіше місце займало Київське князівство, де розташовувалася столиця Русі. Власне Київське князівство охоплювало територію, що включала колишні землі полян, древлян, дреговичів і уличів. Київщина належала до найбільш розвинених в економічному відношенні земель Русі, у літописах згадуються 79 її міст. Головне місто — Київ, населення якого тоді складало близько 50 тис. жителів. Міста, як правило, були центрами ремесла і торгівлі. Через Київське князівство проходив Грецький, Соляний і Залозний торговельні шляхи. Основу господарства князівства складало орне землеробство. Київ залишався релігійним центром Русі, куди прагнули потрапити прочани з усіх куточків держави.

Київське князівство поділялося на ряд удільних князівств: Вишгородське, Білгородське, Васильківське, Брягінське, Торчеське, Пороське (Михайлівське), Трипільське, Канівське.   Збройна боротьба за великокнязівський престол призводила до поступового ослаблення Києва. Деякі князі намагалися позбавити Київ статусу політичного й духовного центру Русі. Так вчинив у 1169 р. онук Володимира Мономаха володимиро-суздальський князь Андрій Боголюбський. Збірне військо муромських, смоленських, полоцьких, чернігівських і дорогобузьких князів напало на Київ і впродовж трьох днів грабувало його. Боротьба за Київ завжди набувала загальнодержавного масштабу. Лише за одне століття (1146—1246 рр.) київський престол 46 разів переходив від одного князя до іншого.

Чернігово-Сіверська земля Формування Чернігівського князівства завершилося в ХІ ст., коли Ярослав Мудрий, віддавши Чернігову колишні землі радимичів, в’ятичів, а також Муромську волость і Тмутаракань (сучасна Тамань), посадив там намісником свого сина Святослава. Чернігівське князівство належало до економічно розвинених. Проте в господарському розвитку князівство було неоднорідним. Найбільш розвиненими були землі навколо Чернігова. Більша частина князівства була вкрита лісами. Економічних зв’язків між окремими районами майже не існувало. Серед міст виділявся Чернігів — другий після Києва центр Русі. Загалом у князівстві нараховувалося більше 40 міст. Князівство поділялося на 16 уділів (найбільший — Новгород-Сіверське князівство).

У період свого розквіту в середині ХІІ ст. князівство справляло великий вплив на сусідні землі й навіть претендувало на роль об’єднувача земель Русі. Ольговичі були однією з найвпливовіших княжих родів. Певний час вони володіли і Києвом. Проте протягом ХІІ — першої половини ХІІІ ст. князівство не знало спокою. Часті зміни князів, облоги, землетруси, пожежі стали звичними для Чернігова. Але всупереч цьому саме в цей час місто швидко зростало і багатіло. Найвідомішим чернігівським князем був Михайло Всеволодович (1224—1239 рр.).

Переяславське князівство Переяславське князівство як один із трьох осередків формування Русі склалося ще з його розподілу між синами Ярослава Мудрого. На відміну від інших князівств, у ХІІ — першій половині ХІІІ ст. Переяславське князівство — прикордонне князівство, яке межувало зі степом. Воно постійно перебувало під загрозою вторгнення кочовиків.  Територія князівства була порівняно невеликою: на заході межа Переяславщини проходила по Дніпру: на півночі — по верхів’ях Удаю, Сули, Хоролу і Псла; на сході й півдні переяславські землі межували зі Степом. Тут розташовувалися опорні пункти оборони від кочовиків: фортеці Воїнь, Лубни, Полтава. Окрім стольного Переяслава, інших великих міст земля не мала.

Попри небезпечне сусідство зі степом, господарство князівства було розвиненим: на родючих землях збиралися великі врожаї, випасалися численні стада худоби. Проте згодом часті набіги кочовиків зумовили занепад господарства. Князівство стало отримувати продовольчу допомогу від київських князів. Найвизначнішим із переяславських князів був Володимир Глібович (1169—1187 рр.). Його головною турботою була боротьба з половецькими ханами Кобяком і Кончаком. Саме із переяславськими землями пов’язана перша в історії згадка назви «Україна» в літописі під 1187 р. Після смерті князя Володимира Глібовича Переяславське князівство перебувало в залежності від київських князів.

Домашнє завдання. Опрацювати параграф 15;ст.94 розділ «Діємо: практичні завдання» - заповнити таблицю письмово у зошит.