Розробка лінійки "Дзвони Чорнобиля!"

Ведучий:

               Над Чорнобилем літо сплива,

                     Спрагло пахне хлібом і ріллею.

                     То чому так стогне земля,

                     То чому ж невесело над нею?

                     Вже курличуть вгорі журавлі,

                     Вже збираються вдалеч гуси.

                     То чому на отій ріллі

                     Не стогують снопів стовусих?

                     А тому, що змертвіла земля,

                     Скам’яніла од болю і горя.

                     І невеселий клич журавля

                     Вже сюди не долине ніколи!         

               Діти,сьогодні ми зібралися на лінійку пам'яті «Дзвони Чорнобиля». В історії нашого народу чимало скорботних дат,спогад про які пронизує серце гострим болем. Одна з них – 26 квітня 1986 року,коли над квітучим Поліссям здійнявся в нічне небо зловісний вогонь радіаційного вибуху. Проте Чорнобиль і досі є незагоєною раною.

               Ця трагедія забрала життя багатьох людей,завдала шкоди здоров’ю мільйонів українців. Її наслідки ще відчуватимуть на собі майбутні покоління. Вона вважається найжахливішою катастрофою в історії людства. Ім’я їй – Чорнобиль.

               Сьогодні Чорнобиль для нас – це майже три з половиною мільйонів постраждалих від катастрофи та її наслідків. Це майже 10 відсотків території,що зазнала прямого радіаційного ураження. Це 160 тисяч людей із 129 населених пунктів,яким довелося залишити рідні домівки і переїхати в інші місця.

Учень1:

                   Ти відомий сьогодні кожному.

                  Не ім'ям своїм, а бідою.

                  Тою вулицею порожньою.

                  Понад прип'ятською водою.

                  Мій Чорнобиль, зелений пагорбе.

                  У якому ти жив сторіччі?

                  Запеклись перестиглі ягоди.

                  Наче кров, на твоїм обличчі.

Ведучий:                Горем і болем увійшов понад двадцять років тому в наше життя Чорнобиль,розділив долю людей на «до» і «після». Безлюдні вулиці Прип’яті,покинуті школи,будинки,дитячі майданчики,колючий дріт зони. Спогади мимоволі переносять до подій того часу.

                Чорнобиль – невеличке миле містечко. Його назва походить від назви гірського полину чорнобилки. Місто це занурене у зелень, все у вишнях та яблунях. Улітку тут любили відпочивати багато киян, москвичів, ленінградців. Приїздили сюди надовго, часом на ціле літо, з дітьми і домочадцями, готували на зиму соління і варення, збирали гриби, яких удосталь було у тутешніх лісах, засмагали на сліпучо-чистих піщаних берегах Київського моря, рибалили. І здавалося, що напрочуд гармонійно і нерозривно зжилися тут краса поліської природи і сховані у бетон 4 блоки АЕС, розміщеної неподалік на північ від Чорнобиля.

                Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була,як зараз усім здається ,найтихішою і найтемнішою. І не віщувала біди. Навпаки,всім жителям містечка атомників ще звечора,під вихідні,жадалося отримати від природи хорошу погоду. Незабаром Першотравневе свято,можна виїхати до Чорнобиля.                                    Саме в ту ніч, з 25 на 26 квітня 1986 року о 1-й годині 23 хвилин над 4 реактором Чорнобильської атомної електростанції нічну пітьму розірвало полум’я.Розпочалася пожежа… 

 Учень 2: 

                     Цей атом, незбагненний до кінця.
                     А думалось: впокорений, слухняний.
                     Гадалося, служитиме як слід.
                     Та вибухнув пекельно день весняний
                     Так, що здригнувсь тривожно всенький світ.
                     Зів'яв пейзаж, зробивсь таким пасивним,
                     Вгорнулось місто в незвичайний дим.
                     І мирний атом, ставши агресивним,
                     Націлився на села і сади.

Ведучий:                Першим до реактора через кілька секунд по тривозі прибули пожежні з охорони АЕС на чолі з начальником караулу Володимиром Правиком. Його загін першим ступив на лінію вогню,а Володимиру ж – лише 23 роки. У молодого лейтенанта не було права на помилку…За караулом Правика прибув караул його бойового побратима лейтенанта Віктора Кібенка. Вони ринули у вируюче полум’я – у смертельну радіацію не за наказом командира, а за законом власної совісті, рятувати станцію і людей, не думаючи про себе, хоча добре усвідомлювали небезпеку.Вогонь, все лютував, не вщухав. Навкруги вогонь і задушливий дим. Киплячий бітум пропалював чоботи, бризками осідав на одязі, в’їдався у шкіру. Люди слабшали від нестерпної спеки і болю.

               Відвага… Для пожежного це невід’ємна професійна риса, без якої ніяк не можна. Ось так тієї трагічної ночі лейтенанти і сержанти пожежної охорони виконували свою звичайну роботу. 28 чоловік двох караулів затулили собою не тільки станцію, а й Європу. 6 чоловік загинули майже відразу. Так вони жили, працювали й увійшли в безсмертя.

           Ось список героїв, яким ми завдячуємо своїм життям, яких повинні пам’ятати протягом всього життя:

Герой Радянського Союзу лейтенант Володимир Правик

Герой Радянського Союзу лейтенант Віктор Кібенок

Сержант Микола Ващук

Старший сержант Василь Ігнатенко 

Старший сержант Микола Титенок

Сержант Володимир Тищура

                 Через два тижні після аварії 23-річний офіцер Віктор Кібенок помер у московській лікарні. На рік старший від Кібенка був Володимир Правик.поховані герої на новому Митищинському кладовищі під Москвою.

Учень 3:

                       Лейтенанти – мужність і звитяга,

                      Від землі ви набирали сили…

                     Ще далеко десь до саркофага,

                     Та вогонь життям ви зупинили.

                     Першим важко. Ви ж були найперші,

                     Із вогню і в полум’я шугали.

                     Не до подвигів і не до звершень –

                     Ви ж собою людство заступали.

                     Тільки жити – в нас бунтує спрага,

                     Та продовжить пісні родоводу…

                     А лишилась вірності присяга –

                     Батьківщині. Матері. Народу.

Ведучий:            Їх було 28 - пожежних Чорнобиля. Вони першими прийняли найжорстокіший удар на четвертому блоці станції. Сьогодні їх називають „шеренгою № 1". Ніхто із цієї шеренги не здригнуся, не відступив перед лицем неймовірної катастрофи.Станцію врятували. Усі 28 пожежників заступили її собою. Усі сміливо і до кінця виконали свій службовий обов'язок. Вступивши у вируюче полум'я, у смертельну небезпеку, якою дихав реактор, пожежники в ту ніч, не шкодуючи ні сил, ні самого життя, виконали присягу на вірність народу України.  Шість чоловік загинули на початку, прийнявши смертельну дозу радіації, решта - трохи пізніше згасли у московській клініці. Вони грудьми, життям своїм заступили мільйони людей. Болем відгукнулася ця трагедія у серцях мільйонів людей.

                 Ми низько схиляємо голови перед ними. Вічна слава героям! Вшануймо їх хвилиною мовчання.

                 Атомний вибух негативно вплинув на все живе. Поля і луки,ліси і озера,річки і ставки Чорнобильщини уражені невидимою чорною хворобою – радіацією.

            Слово «радіація» походить від латинського слова «радіус»,що означає «промінь»,тобто те,що рухається в просторі,як промінь світла. Радіоактивні речовини,які забруднили водойми,землю, шкідливі для живих організмів. Радіаційного забруднення зазнали 3,5 мільйона гектарів лісів України,на 157 тисячах гектарів заборонена будь-яка діяльність,у тому числі й полювання,риболовля,збирання грибів та ягід. У зв’язку з великою радіоактивністю було відселено населення з 30-ти кілометрової зони навколо станції.   Ще протягом багатьох років не можна жити на враженій радіацією території. 

Учень 4.       

                  Кропива. Криниця. Холодна вода.

                  Закинута хата. Пустка стара.

                 Жили колись люди. Немає. Минулось.

                  Руїною долі усе обернулось...

                 Посохли дерева. Облупились стіни.

                 На місці городу лиш буйна трава,

                 Одна лиш криниця від року до року

                 Чекає родину, яка тут жила.

Ведучий:           Вплив чорнобильської аварії на здоров’я людей дуже значний і буде проблемою не тільки для нас,а й кількох наступних поколінь. Чорнобиль був,є і буде,а тому згадувати про нього потрібнот не лише раз на рік,а робити це постійно.і відлуння Чорнобильських дзвонів буде чути ще не одне покоління.

           Більше 20-ти років минуло з дня трагедії на Чорнобильській АЕС. Чорнобильська аварія стала для нас уроком,який обійшовся дорогою ціною. То ж не потрібно повторювати помилок. Давайте берегти довкілля! Нашій планеті вистачить одного Чорнобиля.

Учень 5:

                    За днями дні – минув повільно рік,

                    За днями дні – багато їх спливає…

                    Нехай же лихо наше проминає

                    І в світі не повториться вовік.

 Учень 6:

                   Хай стане мир міцнішим у стократ,

                   Хай над землею чисте небо буде.

                   Чорнобиль – попередження,набат,-

                    Його уроків людство не забуде.

Учень 7:               

                   Люди не проспіть!

                   Атомне століття раною горить.

                   Кличе кожне серце стати з злом на боротьбу,

                    Щоб зустріли внуки вранішню зорю.

Учень 8:

                    Світ же прекрасний навколо тебе –

                    Сонце ясне і синє небо,

                    Птахи і звірі,гори і ріки –

                    Нехай він буде таким навіки!

                    Нехай людина добро приносить –

                    Бо світ навколо любові просить.