13 серпня о 18:00Вебінар: Готуємось до навчального року з онлайн-тестами «На Урок»: плануємо наперед

Розробка виховної години «Герої небесної сотні!»

Про матеріал

Україна не раз піднімалася з колін. Побита і ціла в ранах, та нездоланна для ворогів своїх, вона йшла ворогу під кулі, щоб захистити всіх своїх дітей. Терновим шляхом дійшла Україна до сьогоднішніх днів.

Перегляд файлу

Сценарій виховної години  «Небесна сотня!»

 Миць Віталіна Вікторівна

Дашівська ЗОШ І – ІІІ ступенів

2018 рік

Тема:«Наші герої не вмирають ніколи!»

Вчитель: Історія будь-якого народу містить періоди, дати, які є вирішальними і доленосними в його житті. Ми повинні пам’ятати і не забувати героїчні сторінки, коли проливали кров патріоти. Адже хто не знає минулого, той не вартий майбутнього.

Ведуча:   Україна не раз піднімалася з колін. Побита і ціла в ранах, та нездоланна для ворогів своїх, вона йшла ворогу під кулі, щоб захистити всіх своїх дітей. Терновим шляхом дійшла Україна до сьогоднішніх днів.

Україна:  Сторіччями здригався мій народ

Від ярм, від зрад й кривавих заворушень,

І мову як духовний ополот

Втирали в бруд прямісінько у душах.

Шевченко вмер. І Лесі вже нема.

Є незалежність. Є уже свобода.

І все одно ще темно від примар.

І все одно щось гірко труїть воду.

Ведучий:  Здавалось все скінчилося, давно минуло і більш ніхто не пройде шляхом тих кривавих дій. Та не так здавалось, як вже сталось. Що робиться з тобою, чому ти плачеш,  Україно? 

Україна:«Небесна Сотня»…Юнаки,батьки

 Їх імена мені ніколи не забути –

 Вони ж за мене полягли,

Так як і ті, що захищали Крути.

Щемить у грудях, і душа болить

За долю мого рідного народу.

 Але у серці іскра ще горить,

І не втрачаю віру у свободу.

 

Учень:     На тебе, Україно, боляче дивитись,

 Нам залишається молитись.

 Молитися за волю, за народ,

Щоб вже кінець-кінцем  Добитися свобод.

 О, Боже наш, ти нас спаси! 

Врятуй нам неньку Україну,

 І не зроби з неї руїну.

Ми миру хочемо, добра,

 Щоб Україна вільною була́.

Всевишній, нам допоможи,

 І  Батьківщину збережи!

 Пісня «Молитва за Україну»

Ведуча:   Справжні бої розгорталися в центрі Києва 18-20 лютого на вулицях Інститутській, Грушевського, на Європейській площі, майдані, у Маріїнському парку! Навколо вибухи, стогін, горе. До нас прийшла війна.

Ведучий:   Справжня кровопролитна війна. Нас намагалися винищити за бажання мати людську гідність і самим обирати своє життя. Настав той час, коли кожен українець мав зробити вибір: або ти станеш рабом, або будеш вільною людиною і житимеш у вільній державі.

 Учень:    Ми ж не злякаймось! Гордо і сміло

Стяг піднесемо за правеє діло,

 Стяг боротьби за свободу народу,

Щоб панували скрізь воля та згода!

 Ведуча:   Та люди на Майдані не здавалися. Співали Гімн. Зі сцени лунали молитви, патріотичні пісні.

Учень:    В лави ставаймо, стяг піднімаймо,

 Хай лине грізно могутній наш спів,

Гордо і сміло за правеє діло

Вдаримо разом на всіх ворогів!

Станьмо ж до бою, не згинуть ніколи

 Ті, що поляжуть за щастя людей,

Ті, що життя віддадуть задля волі,

Ті, що у тюрми підуть з-за ідей!

Учень:    Помста усім ворогам-супостатам,

 Що закували народ в кайдани,

 Помста і смерть всім царям, плутократам,

Нумо ж, до бою, всі праці сини!  

Учень:   Палає Київ у вогні, горять сталеві

БТРи там на межі-передовій,

народ боронять волонтери.

Палають шини і серця,

ніхто не хоче помирати,

Перед екраном матері

і там, і там їхні солдати..

Там у шоломі зі щитом,

стоїть з Франківщини хлопчина,

з червоним на грудях хрестом,

 поранених несе дівчина.

 Стоїть із Харкова Андрій,

 Сашко тримає оборону,

 він тут вже 48 днів,

як сам приїхав з Краснодону.

Ось знову хвиля йде атак,

 усе змітають водомети,

морозно трошки: «-2»,

горять позаду вже намети…

Всіх щільно взяли у кільце,

здається ОСЬ (!) наш дух зламають.

Та хтось із права затягнув,

народний гімн усі співають.

Тримати крепко треба щит,

 бо там позаду наші діти,

 батьки стоять і матері,

нема куди нам відступити.

Лунає вибух поруч десь,

то світло-шумова граната

По ліву сторону, під щит,

 знову граната залітає,

 і мій колега «екстреміст»,

на неї стрімко так, лягає!

 Та, що ж ти робиш брате мій?!

 Знімаю з нього «балаклаву»,

 лице криваве, очі, біль…

Дівочі коси розгортаю…

Та, що ж це люди за війна?

 Де бій приймають ненависний,

 ті хто міцний бронежилет,

 вибрав сьогодні, ніж намисто.

 Хто замість плаття, мов на бал,

 вже надіває «балаклави»

і так хоробро за щитом,

стоїть під натиском навали?

Ви й досі кажете, що ми,

стоїм тут всі за якісь гроші?

А може й в морзі хлопчаки,

 лежать за гроші теж хороші?

А може й це мале дівча,

якому вже добу не спиться,

 стоїть бо радісно їй жить,

під панським катом і молиться?.

 

 Учень:   Коли Герої в передсмертний крок,

 Так віддано цю волю здобували,

Свідомо вбивці, тиснучи курок,

 У пекло свої душі віддавали

Режим стріляє в потилиці й спини,

Убивають людей мисливські гвинтівки.

А все, що ми можем – палити шини.

Україна бере початок з бруківки.

Цвітуть на Майдані смерті тюльпани,

Тріпочуть на вітрі криваві знамена,

 Вогонь облизує трупи і рани.

Україна бере початок із мене.

Ріки крові уже течуть.

На країні – вогненний шов.

Дзвони дзвонять – щоб ти почув.

Дзвони дзвонять – щоб ти пішов.

 

Ведуча:   Тисячі поранених і майже 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів міліції. Серед них – науковці, викладачі, студенти, вчителі, художники, архітектори, театральні режисери, громадські активісти. Кров цих людей стала вироком для злочинної диктатури. Ця «Небесна Сотня» своїм життям викупили свободу для мільйонів українців і дає шанс збудувати нову демократичну правову державу.

Ведучий:  Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть в народній пам’яті, бо «Герої не вмирають!»

 Учень :   …І мовчки сотня непокорених героїв

відходила у чисті небеса,

 і погляди знесилених мільйонів

дивились вслід братам, батькам, синам;

 Вони загинули за нас весною

 Віддали все що було в їхньому житті

 І ринули у небо сотнею святою

Боронити звідти нас від ворогів

 витає дух нескореної волі, 

гримлять щити, молитви і пісні,

 рядами рівними між нас ідуть герої, 

усі, хто голову поклав в ці темні дні.

 З очей мільйонів – сльози потекли;

Серця мільйонів – болем умивались… .

Серця ж Героїв битись не могли,

 І очі їхні вже не відкривались.

А сотню вже зустріли небеса..

Летіли легко, хоч Майдан ридав…

 І з кров´ю перемішана сльоза….

 А батько сина ще не відпускав..

Й заплакав Бог,побачивши загін:

 Спереду – сотник ,молодий,вродливий

 І юний хлопчик в касці голубій,

 І вчитель літній-сивий-сивий..

І рани їхні вже не їм болять..

 Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..

Як крила ангела, злітаючи назад,

 Небесна сотня в вирій полетіла…

На небі спокій їх чекає вже; 

І Вічна Пам`ять на землі настала.

За них ми Богу молимось лише,

 Та промовляєм: Слава! Слава! Слава! 

Пісня «Пливе кача»

 

 

Учень :  Майдан… з Героями іде прощання…

Тисячі людей зібралися в цю мить.

 Для когось на землі вона передостання,

А хтось в землі сирій вже мирно спить…

 Вже не побачить батько, не зустріне мати…

Живого сина в світі більше вже нема…

Прийшли у путь останню проводжати

 Своїх Героїв… вічная їм честь й хвала…

 Ридають всі… не стримати гірку сльозу…

Покотились сльози по щоках і обороні…

Сотники, що полягли,- не встануть з сну,

Не посивіють у майбутньому вже скроні…

 

Учень :   Пливуть гроби по морю, як човни –

по морю рук, по морю сліз і гніву.

Пливуть в човнах розтерзані сини

на хвилі молитов і переспіву.

Так ніби в жилах замерзає кров,

 а потім б’є у скроні голос крові

за тим, хто тихо жив, а відійшов

 у дзвонах слави праведним героєм.

Пливуть човни, гойдає кожну лодь

людська долоня, тепла і тремтяча,

човнами править втишений Господь,

а серце розривається і плаче.

І кожна мати плаче,

 і пече їй кожна рана у чужого сина.

 Стоїть Майдан братів – плече в плече

 і разом з ним ридає Україна.

Нехай же вам, герої,

 віддає Святий Петро ключі від того раю,

де убієнний ангелом стає, бо він герой.

Герої не вмирають.

Герої не вмирають.

Просто йдуть з Майдану – в небо.

 В лицарі – зі смерті.

Пливуть човни.

Пливуть човни. Пливуть…

 Героєм слава – вписано у серці.

 Ведуча: Ці люди – справжні герої. Вони загинули як герої і проводжають їх як героїв. В кожному районі, кожному місті й селі зупиняються процесії, що везуть домовини з тілами загиблих, і місцеві люди, навіть серед пізньої ночі, зі свічками в руках, в дощ і холод, зі слізьми на очах віддають останню шану героям.

Ведучий:   В трагічні дні нашої держави під час протистоянь у Києві загинули і наші земляки.

Ведуча:    І вже сердець немає молодих,

Що билися за волю разом з нами.

Лиш чути материнський плач за них,

Який блукає довгими ночами.

Ведучий: Тисячі людей ідуть на Майдан віддати шану Героям Небесної Сотні, запалюють свічки і ставлять квіти. Здається, що всі квіти Землі перенеслись на Майдан. Оживає Майдан – оживає Україна. Танок зі свічками

Учень:      Живи, Україно, живи для краси,

 Для сили, для правди, для волі!.. 

Шуми, Україно, як рідні ліси,

 Як вітер в широкому полі.

 До суду тебе не скують ланцюги, 

І руки не скрутять ворожі: 

Стоять твої вірні сини навкруги 

З шаблями в руках на сторожі.

 Стоять, присягають тобі на шаблях

 І жити, і вмерти з тобою,

 І прапори рідні в кривавих боях

 Ніколи не вкрити ганьбою!

 

 Учень:  Усі мої сили, наснагу високу,

 Й життя я віддам до останнього кроку, 

Аби ти щаслива була, Україно, 

Судьба моя дивна Єдина!

 

 Ведуча:  Ми чули, як плакала Вкраїна

 Їй було шкода всіх своїх синів

Та знов повстала із руїни,

Щоб пам'ятати славних козаків

 Своїх героїв , вірних патріотів Я

кі боролись за чужі життя

 І рідну маму, що у дома 

Що припадала до вікна,

І виглядала свого сина,

А сина уже давно нема!

Він ще тієї ніченьки полинув

У вічний сон, до неба він горнувсь

 І жаль великий, що більш не вернеться додому

 Та жаль ще більший, що його вже не вернуть!

 

Ведучий: Хай палають свічки пам’яті загиблих героїв «Небесної Сотні» у наших серцях, а розмірений бій хронометра відчеканить час скорботи, душевного болю і жалю… Тож хвилиною мовчання вшануємо невмирущу пам’ять про загиблих героїв Небесного Війська.

 

 

 

 Україна:   Нехай пам'ятають про наших героїв,

що за волю поклали безцінне життя,

що творили історію, наше минуле,

у яке вже нема вороття.

 

Ведуча:  Ми ще не раз згадаємо цю весну

 І ці події, і цей кривавий шлях

І закарбуємо у серці

«Небесну Сотню», 

Яка тепер на небесах!

 

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
5.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
5.0
Всього відгуків: 1
Оцінки та відгуки
  1. Самородова Ірина Павлівна
    Велика подяка за чудову розробку до виховної години!
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
docx
Додано
11 серпня 2018
Переглядів
605
Оцінка розробки
5.0 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку