Розробка виховної години «Герої небесної сотні!»

Сценарій виховної години  «Небесна сотня!»

 Миць Віталіна Вікторівна

Дашівська ЗОШ І – ІІІ ступенів

2018 рік

Тема:«Наші герої не вмирають ніколи!»

Вчитель: Історія будь-якого народу містить періоди, дати, які є вирішальними і доленосними в його житті. Ми повинні пам’ятати і не забувати героїчні сторінки, коли проливали кров патріоти. Адже хто не знає минулого, той не вартий майбутнього.

Ведуча:   Україна не раз піднімалася з колін. Побита і ціла в ранах, та нездоланна для ворогів своїх, вона йшла ворогу під кулі, щоб захистити всіх своїх дітей. Терновим шляхом дійшла Україна до сьогоднішніх днів.

Україна:  Сторіччями здригався мій народ

Від ярм, від зрад й кривавих заворушень,

І мову як духовний ополот

Втирали в бруд прямісінько у душах.

Шевченко вмер. І Лесі вже нема.

Є незалежність. Є уже свобода.

І все одно ще темно від примар.

І все одно щось гірко труїть воду.

Ведучий:  Здавалось все скінчилося, давно минуло і більш ніхто не пройде шляхом тих кривавих дій. Та не так здавалось, як вже сталось. Що робиться з тобою, чому ти плачеш,  Україно? 

Україна:«Небесна Сотня»…Юнаки,батьки

 Їх імена мені ніколи не забути –

 Вони ж за мене полягли,

Так як і ті, що захищали Крути.

Щемить у грудях, і душа болить

За долю мого рідного народу.

 Але у серці іскра ще горить,

І не втрачаю віру у свободу.

 

Учень:     На тебе, Україно, боляче дивитись,

 Нам залишається молитись.

 Молитися за волю, за народ,

Щоб вже кінець-кінцем  Добитися свобод.

 О, Боже наш, ти нас спаси! 

Врятуй нам неньку Україну,

 І не зроби з неї руїну.

Ми миру хочемо, добра,

 Щоб Україна вільною була́.

Всевишній, нам допоможи,

 І  Батьківщину збережи!

 Пісня «Молитва за Україну»

Ведуча:   Справжні бої розгорталися в центрі Києва 18-20 лютого на вулицях Інститутській, Грушевського, на Європейській площі, майдані, у Маріїнському парку! Навколо вибухи, стогін, горе. До нас прийшла війна.

Ведучий:   Справжня кровопролитна війна. Нас намагалися винищити за бажання мати людську гідність і самим обирати своє життя. Настав той час, коли кожен українець мав зробити вибір: або ти станеш рабом, або будеш вільною людиною і житимеш у вільній державі.

 Учень:    Ми ж не злякаймось! Гордо і сміло

Стяг піднесемо за правеє діло,

 Стяг боротьби за свободу народу,

Щоб панували скрізь воля та згода!

 Ведуча:   Та люди на Майдані не здавалися. Співали Гімн. Зі сцени лунали молитви, патріотичні пісні.

Учень:    В лави ставаймо, стяг піднімаймо,

 Хай лине грізно могутній наш спів,

Гордо і сміло за правеє діло

Вдаримо разом на всіх ворогів!

Станьмо ж до бою, не згинуть ніколи

 Ті, що поляжуть за щастя людей,

Ті, що життя віддадуть задля волі,

Ті, що у тюрми підуть з-за ідей!

Учень:    Помста усім ворогам-супостатам,

 Що закували народ в кайдани,

 Помста і смерть всім царям, плутократам,

Нумо ж, до бою, всі праці сини!  

Учень:   Палає Київ у вогні, горять сталеві

БТРи там на межі-передовій,

народ боронять волонтери.

Палають шини і серця,

ніхто не хоче помирати,

Перед екраном матері

і там, і там їхні солдати..

Там у шоломі зі щитом,

стоїть з Франківщини хлопчина,

з червоним на грудях хрестом,

 поранених несе дівчина.

 Стоїть із Харкова Андрій,

 Сашко тримає оборону,

 він тут вже 48 днів,

як сам приїхав з Краснодону.

Ось знову хвиля йде атак,

 усе змітають водомети,

морозно трошки: «-2»,

горять позаду вже намети…

Всіх щільно взяли у кільце,

здається ОСЬ (!) наш дух зламають.

Та хтось із права затягнув,

народний гімн усі співають.

Тримати крепко треба щит,

 бо там позаду наші діти,

 батьки стоять і матері,

нема куди нам відступити.

Лунає вибух поруч десь,

то світло-шумова граната

По ліву сторону, під щит,

 знову граната залітає,

 і мій колега «екстреміст»,

на неї стрімко так, лягає!

 Та, що ж ти робиш брате мій?!

 Знімаю з нього «балаклаву»,

 лице криваве, очі, біль…

Дівочі коси розгортаю…

Та, що ж це люди за війна?

 Де бій приймають ненависний,

 ті хто міцний бронежилет,

 вибрав сьогодні, ніж намисто.

 Хто замість плаття, мов на бал,

 вже надіває «балаклави»

і так хоробро за щитом,

стоїть під натиском навали?

Ви й досі кажете, що ми,

стоїм тут всі за якісь гроші?

А може й в морзі хлопчаки,

 лежать за гроші теж хороші?

А може й це мале дівча,

якому вже добу не спиться,

 стоїть бо радісно їй жить,

під панським катом і молиться?.

 

 Учень:   Коли Герої в передсмертний крок,

 Так віддано цю волю здобували,

Свідомо вбивці, тиснучи курок,

 У пекло свої душі віддавали

Режим стріляє в потилиці й спини,

Убивають людей мисливські гвинтівки.

А все, що ми можем – палити шини.

Україна бере початок з бруківки.

Цвітуть на Майдані смерті тюльпани,

Тріпочуть на вітрі криваві знамена,

 Вогонь облизує трупи і рани.

Україна бере початок із мене.

Ріки крові уже течуть.

На країні – вогненний шов.

Дзвони дзвонять – щоб ти почув.

Дзвони дзвонять – щоб ти пішов.

 

Ведуча:   Тисячі поранених і майже 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів міліції. Серед них – науковці, викладачі, студенти, вчителі, художники, архітектори, театральні режисери, громадські активісти. Кров цих людей стала вироком для злочинної диктатури. Ця «Небесна Сотня» своїм життям викупили свободу для мільйонів українців і дає шанс збудувати нову демократичну правову державу.

Ведучий:  Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть в народній пам’яті, бо «Герої не вмирають!»

 Учень :   …І мовчки сотня непокорених героїв

відходила у чисті небеса,

 і погляди знесилених мільйонів

дивились вслід братам, батькам, синам;

 Вони загинули за нас весною

 Віддали все що було в їхньому житті

 І ринули у небо сотнею святою

Боронити звідти нас від ворогів

 витає дух нескореної волі, 

гримлять щити, молитви і пісні,

 рядами рівними між нас ідуть герої, 

усі, хто голову поклав в ці темні дні.

 З очей мільйонів – сльози потекли;

Серця мільйонів – болем умивались… .

Серця ж Героїв битись не могли,

 І очі їхні вже не відкривались.

А сотню вже зустріли небеса..

Летіли легко, хоч Майдан ридав…

 І з кров´ю перемішана сльоза….

 А батько сина ще не відпускав..

Й заплакав Бог,побачивши загін:

 Спереду – сотник ,молодий,вродливий

 І юний хлопчик в касці голубій,

 І вчитель літній-сивий-сивий..

І рани їхні вже не їм болять..

 Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..

Як крила ангела, злітаючи назад,

 Небесна сотня в вирій полетіла…

На небі спокій їх чекає вже; 

І Вічна Пам`ять на землі настала.

За них ми Богу молимось лише,

 Та промовляєм: Слава! Слава! Слава! 

Пісня «Пливе кача»

 

 

Учень :  Майдан… з Героями іде прощання…

Тисячі людей зібралися в цю мить.

 Для когось на землі вона передостання,

А хтось в землі сирій вже мирно спить…

 Вже не побачить батько, не зустріне мати…

Живого сина в світі більше вже нема…

Прийшли у путь останню проводжати

 Своїх Героїв… вічная їм честь й хвала…

 Ридають всі… не стримати гірку сльозу…

Покотились сльози по щоках і обороні…

Сотники, що полягли,- не встануть з сну,

Не посивіють у майбутньому вже скроні…

 

Учень :   Пливуть гроби по морю, як човни –

по морю рук, по морю сліз і гніву.

Пливуть в човнах розтерзані сини

на хвилі молитов і переспіву.

Так ніби в жилах замерзає кров,

 а потім б’є у скроні голос крові

за тим, хто тихо жив, а відійшов

 у дзвонах слави праведним героєм.

Пливуть човни, гойдає кожну лодь

людська долоня, тепла і тремтяча,

човнами править втишений Господь,

а серце розривається і плаче.

І кожна мати плаче,

 і пече їй кожна рана у чужого сина.

 Стоїть Майдан братів – плече в плече

 і разом з ним ридає Україна.

Нехай же вам, герої,

 віддає Святий Петро ключі від того раю,

де убієнний ангелом стає, бо він герой.

Герої не вмирають.

Герої не вмирають.

Просто йдуть з Майдану – в небо.

 В лицарі – зі смерті.

Пливуть човни.

Пливуть човни. Пливуть…

 Героєм слава – вписано у серці.

 Ведуча: Ці люди – справжні герої. Вони загинули як герої і проводжають їх як героїв. В кожному районі, кожному місті й селі зупиняються процесії, що везуть домовини з тілами загиблих, і місцеві люди, навіть серед пізньої ночі, зі свічками в руках, в дощ і холод, зі слізьми на очах віддають останню шану героям.

Ведучий:   В трагічні дні нашої держави під час протистоянь у Києві загинули і наші земляки.

Ведуча:    І вже сердець немає молодих,

Що билися за волю разом з нами.

Лиш чути материнський плач за них,

Який блукає довгими ночами.

Ведучий: Тисячі людей ідуть на Майдан віддати шану Героям Небесної Сотні, запалюють свічки і ставлять квіти. Здається, що всі квіти Землі перенеслись на Майдан. Оживає Майдан – оживає Україна. Танок зі свічками

Учень:      Живи, Україно, живи для краси,

 Для сили, для правди, для волі!.. 

Шуми, Україно, як рідні ліси,

 Як вітер в широкому полі.

 До суду тебе не скують ланцюги, 

І руки не скрутять ворожі: 

Стоять твої вірні сини навкруги 

З шаблями в руках на сторожі.

 Стоять, присягають тобі на шаблях

 І жити, і вмерти з тобою,

 І прапори рідні в кривавих боях

 Ніколи не вкрити ганьбою!

 

 Учень:  Усі мої сили, наснагу високу,

 Й життя я віддам до останнього кроку, 

Аби ти щаслива була, Україно, 

Судьба моя дивна Єдина!

 

 Ведуча:  Ми чули, як плакала Вкраїна

 Їй було шкода всіх своїх синів

Та знов повстала із руїни,

Щоб пам'ятати славних козаків

 Своїх героїв , вірних патріотів Я

кі боролись за чужі життя

 І рідну маму, що у дома 

Що припадала до вікна,

І виглядала свого сина,

А сина уже давно нема!

Він ще тієї ніченьки полинув

У вічний сон, до неба він горнувсь

 І жаль великий, що більш не вернеться додому

 Та жаль ще більший, що його вже не вернуть!

 

Ведучий: Хай палають свічки пам’яті загиблих героїв «Небесної Сотні» у наших серцях, а розмірений бій хронометра відчеканить час скорботи, душевного болю і жалю… Тож хвилиною мовчання вшануємо невмирущу пам’ять про загиблих героїв Небесного Війська.

 

 

 

 Україна:   Нехай пам'ятають про наших героїв,

що за волю поклали безцінне життя,

що творили історію, наше минуле,

у яке вже нема вороття.

 

Ведуча:  Ми ще не раз згадаємо цю весну

 І ці події, і цей кривавий шлях

І закарбуємо у серці

«Небесну Сотню», 

Яка тепер на небесах!