розробка виховної години "Свято рідної мови"

Сватівська ЗОШ І-ІІІ ст. №6

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виховний захід в початкових классах

 

 

 

 

 

 

Класовод: Літвін Олена Вікторівна

 

 

 

Тема: МОЄ БАГАТСТВО – РІДНА МОВА

Мета: донести до учнів красу і багатство україн­ської мови; збагатити знання про рідну Україну, слов­никовий запас дітей; розвивати зв'язне мовлення; вихо­вувати глибокі почуття любові до рідної мови, рідного краю, його традицій, бажання берегти свою національ­ну культуру, бути патріотами своєї держави.

ХІД ЗАХОДУ

Ведуча-1

Україна... Рідний край... Рідна мова... Скільки почуттів з'єдналося в цих словах, скільки ніжності, любові та ласки! Що може бути для людини дорожчим за рідну мову? Адже мова народу — це не просто звуки. Мова — це душа на­роду, це його трепетне серце.

Ведуча-2

Мова! Українська мова,—

Вона співуча, лагідна, дзвінка...

Мова! Українська мова —

Єдина, рідна й дорога така.

Вчитель.

Дорогі діти, гості! Сьогодні ми зібралися в цій залі, щоб провести свято, приурочене рідній мові.

1. Учениця.

О місячне сяйво і спів солов'я,

Півонії, мальви, жоржини!

Моря бриліантів — це мова моя,

Це — мова моєї Вкраїни.

2. Учень.

Яка у ній сила і кличе, й сія,

Яка в ній мелодія лине!

Натхнення хвилини!

О мово моя, Душа голосна України!

3. Учень.

Мов райдуги арки над морем полон,

Що в небо музикою лине,

Де славить життя золоте жайворон,

Це мова моєї Вкраїни.

4. Учень.

Це матері мова.

Я звуки її

Люблю, наче очі дитини...

О мово вкраїнська!

Хто любить її,

Той любить мою Батьківщину!

Учні 4 класу виконують пісню

Ведуча-1

Скільки на землі мов? Скільки народів — стільки й мов. Учені вважають, що на нашій планеті близько трьох тисяч мов. З-поміж такої величезної кількості лише близько тридцяти мов користуються найбільшою популярністю, тоб­то це ті мови, якими розмовляє більшість людей на планеті.

Найбільше людей розмовляє китайською мовою, друге місце посідає англій­ська мова, третє — російська, далі — мова хінді (Індія) та іспанська. Українська мова посідає по­чесне 14 місце, оскільки нею говорять близько 50 мільйонів людей.

Ведуча-2

Для кожного народу своя мова — найкраща, але ніхто не заперечуватиме, що українська мова за милозвучністю і співучі­стю — одна з найкращих.

Ще 1928 року в Парижі на конкурсі мов визнали, що італійська, українська та французька мови наймилозвучніші. Ми, укра­їнці, пишаємося своєю мовою, її мелодійністю, чистотою та багатством звуків.

5. Учень.

Мово ж моя, мово,

Мово України,

Ти моя казкова

Пісня солов'їна.

6. Учень.

Розцвітай під небом

Проліском прекрасним,

А любов до тебе

В серденьку не згасне.

7. Учениця.

Йди по світу гідно

В шані і привіті,

Ти для мене рідна

І найкраща в світі!

8. Учень.

Мово ж моя, мово,

Мово-чарівниця,

Не згаса духовна

Батьківська криниця.

Учні 2 класу виконують пісню

Ведуча-1

Любов до рідної мови почи­нається ще з колиски, з маминої пісні. Народні колискові пісні зачаровують усіх, хто їх чує, над­звичайною ніжністю і простотою.

 

Ведуча-2

У них — мате­ринська ласка і любов, світ добра, краси та спра­ведливості, щира віра в магічну силу слова.

9. Учень.

Лиш народився, голос я почув

щасливий, радісний і світлий.

Маленьким серденьком уже тоді відчув

матусин голосок привітний.

10. Учень.

У нім звучала ласка і тепло,

і слово було ніжне і пестливе,

до себе вабило воно,

лунало світло і тремтливо.

 

11. Учениця.

Матуся до серденька притискала

і колискову пісню заспівала.

І пісня та була сама краса,

що в сповитку мене обдарувала.

Слухання пісні «Колискова»

 

Ведуча-1

Наша мова оспівана поетами. Українською мовою писали свої твори Тарас Шев­ченко і Леся Українка, Маруся Чурай та Володи­мир Сосюра, Павло Тичина і Максим Рильський.

 

Ведуча-2

Неповторною рідною мовою пи­шуть свої твори й сучасні відомі письменники та поети — Ліна Костенко та Ганна Чубач, Дмитро Білоус і Марія Познанська та багато інших.

Послухаймо найкращі вірші українських поетів про нашу рідну мову.

Учні (по черзі)

12. Ти постаєш в ясній обнові,

Як пісня, линеш, рідне слово,

ти наше диво калинове,

кохана материнська мово! Д. Білоус

 

13. Буду я навчатись мови золотої.

У трави-веснянки, у гори крутої,

В потічка веселого, що постане річкою,

В пагінця зеленого, що зросте смерічкою. А. Малишко

 

14. РІДНЕ СЛОВО

Батько мені каже:

— З книжкою дружи.

Рідну мову, синку, завжди бережи.

Мову ту, що люди рідною зовуть,

Ти ніде й ніколи, синку, не забудь.

Рідне слово-пісню завжди серцем чуй,

Як Вітчизну й матір, їх люби, шануй. В. Верба

 

15. НАША МОВА

Мова наша, мова — мова кольорова,

В ній гроза травнева й тиша вечорова.

Мова наша, мова — літ минулих повість,

Вічно юна мудрість, сива наша совість. Ю. Рибчинський

 

16. ЄДИНА, ЯК МАТИ

Солов'їну, барвінкову, колосисту — на віки –

Українську рідну мову в дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати буду всюди й повсякчас,—

Бо ж єдина — так, як мати,—

Мова в кожного із нас! Оксана Забужко

 

 

Ведуча-1

        Кожне слово нашої мови має свою історію, свій відтінок. Інколи слова звучать однаково, а мають зовсім інше значення. Іноді до­статньо змінити один звук і змінюється значення слова.

 

Ведуча-2

        Багата українська мова на фра­зеологізми — справжню скарбницю українського народу. Вони допомагають зробити нашу мову яскравішою, дотепнішою та цікавішою. Спробуйте пояснити значення деяких фразеологізмів.

 

• Майстер на всі справи — ... (людина, яка вміє все робити).

• За холодну воду не братися — ... (нічого не робити).

• Зарубити собі на носі — ... (добре запам'я­тати).

• Ґав ловити — ... (бездіяльно проводити час, бути неуважним).

• Ведмідь на вухо наступив — ... (відсутність музикального слуху).

• І комар носа не підточить — ... (немає до чого причепитися, прискіпатися).

• Шукати голку в сіні — ... (неможливість щось знайти, виявити).

• Як сніг на голову — ... (щось несподіване).

Вчитель.

Діти, ви знаєте вже багато укра­їнських пісень. Адже пісня — це душа народу.

Народна пісня — голос невсипущий,

Душі людської вічне відкриття.

Вона ніколи, як і хліб насущний,

Не вийде з мови сущого життя.

Український народ дуже лю­бить жарти, усмішки. До вашої уваги кілька з них!

 

Учні (по черзі) розповідають усмішки.

 

СХОЖІ

Зайшов ослик до садка І зірвав листок з дубка. А Іванко із городу:

—Нащо нищиш ти природу? І мерщій побіг в садок, Вирвав з коренем дубок, Замахнувся на ослиська:

—Не підходь до саду й близько! А осел з-за огорожі:

—Ми з тобою, хлопче, схожі! Грицько Бойко

 

ХТО КРИЧАВ?

Йшов з лікарні Гнат селом, А дружки й спитали:

—Що, брат, боляче було, Коли зуба рвали?

—Ні,— хлопчина їм сказав,— Не дуже боліло...

—А чого ж ти так горлав В лікаря щосили?

—Так то ж лікар заволав, Бо я став брикаться, Йому щипці поламав

І... вкусив за пальця! Грицько Бойко

 

ФУТБОЛІСТИ

Грали на подвір'ї Хлопчаки в футбол. Петрик як ударив І відразу — «гол»! М'яч в чужу квартиру Тільки зашумів: Пауза у хлопців, Петрик занімів. Йде дідусь Кирило І несе м'яча:

—Чий це, признавайтесь! — Та гравці мовчать.

—А вікно розбилось? — Зважився Андрій.

Дід мугикнув: — Ціле. — Ціле? Значить, мій! С. Гриценко

 

ПОТРІБНИЙ МАЙСТЕР

Підійшла до мами Ліда-щебетуха:

—Вередує лялька! Вже мене не слуха... Скільки не просила, Мов не чує Ната, Навіть і не дума Очі відкривати. Мама доні: — Завтра Понесем до діда, Він відремонтує...

—Добре,— каже Ліда,— Хай відремонтує

І мене, як схоче, бо розплющить вранці теж не можу очі. С. Гриценко

Вчитель.

Любов до Батьківщини почи­нається з любові до маленької батьківщини — до місця, де ви народилися, до пам'яті про рідний по­ріг, стежки дитинства, до мудрої народної казки.

Немає у світі людини, яка не любила б або не чула казок. Ви, діти, знаєте багато з них. Чи зможете відгадати деякі?

 

Отже, розпо­чинаємо вікторину «З якої це казки?».

1. «Я за три копи куплена,

Упівбока луплена.

Тупу-тупу ногами,

Сколю тебе рогами,

Ніжками затопчу,

Хвостиком замету,

Тут тобі й смерть...» («Коза-Дереза»)

 

2. «Гуси, гуси, гусенята!

Візьміть мене на крилята

Та й понесіть до батенька.

А в батенька їсти й пити,

Ще й хороше походити». («Івасик-Телесик»)

 

3. «Мій котику, мій братику!

Несе мене лиса

За кленові ліса,

За крутії гори,

За бистрії води...» («Котик і півник»)

 

4. Що за хатка на узліссі?

Вся ворушиться, дрижить.

Де не взявсь Кабан біжить,

Тут і Вовк іде, й Ведмідь,

Кожен в хатці хоче жить.

Так же тісно їм усім —

Ось-ось-ось порветься дім. («Рукавичка»)

 

5. Далі казка ось така:

Знайшов Півник колосок, змолов борошна мішок,

Спік негайно у печі пиріжки та калачі,

Мишенят не пригощав, бо жоден із них не працював. («Колосок»)

 

 «Спробуй казку відгадати…»Не тримали сина й доні У своїх вони долонях.

  Тож пішов дідусь у ліс, Деревиночку приніс. У колисочку поклали,

  Бабця нічку колихала,А на ранок в ній синочок Та й відкрив розумні очка.

  Як же зветься це хлоп’ятко,  Любі хлопчики й дівчатка?          («Івасик-Телесик»)

 

  Це маленька горошина Принесла в родину сина  Мав таку цей хлопець силу,

  Що зміюку підкорила.  Визволив сестру, братів, Простить зради не схотів,

  То ж пішов у світ блукати, Долі кращої шукати. Відгадайте без підказки,

  Із якої герой казки?                («Котигорошко») 

 

   Дівчина, хоч і кривенька,Роботяща, моторненька,Як гніздо її спалили,То з качками полетіла.Всі ви знаєте цю казку,То ж назвіть її, будь ласка!(«Кривенька качечка»)

 

  У лисички розкошує Спить у ліжку і жирує.

  Цей котюра ну й доскоцький!  А назвав себе…        («Пан Коцький»)

 

  Ця брехуха – і рогата,І баньката й бородата. Обдурила свого діда,

  Принесла в родину біди, Хату в зайчика украла, Жити в домі цьому стала.

  Добрий рак її прогнав  І зайчика врятував.

  Як же звати цю рогату  Вередуху бородату?               («Коза-Дереза»)

 

  Він любив пісні співати. Від звірят усіх тікати.

  Скік! Тут був, і вже – нема! І шукать його – дарма!

  Та лисичка його з’їла, Ба! Таки перехитрила!            («Колобок»)

 

  Хто журавлика вітав, Ще й кашкою пригощав?

  Пригадайте-но, будь ласка, Із якої герой казки?         («Лисичка та Журавель»)

 

  Це який такий бичок, Не простий – а третячок, Дуже, дуже він був ловкий,

  Упіймав ведмедя, вовка, Зайчика, а ще – лисичку,Хоч і сам він невеличкий.

  Допоміг і бабі, й діду  Пережити їхні біди.             («Солом’яний бичок»)

 

**********************************************************************

А зараз діти відгадайте загадки:

 

1. Що то за пані у білім жупані?Дружить з рогачами, горщиками, казанами

    В роті в неї смакота. Що ж за пані то така? / Піч/.

 

2. У вінку зеленолистім, у червоному намисті

    Видивляється у воду на свою хорошу вроду. / калина/ .

 

3. В нас однакові ім’я. Відгадай: хто брат, хто я?

    Я кажу : «З дерев лечу». Каже брат: « По пошті шлю» / лист/.

 

4. Біла рілля, чорне насіння, хто вміє - той посіє, хто знає - відгадає. / письмо/ .

5. Що можна бачити з заплющеними очима? /Сон/.

 

6. Завжди в роті , а не проковтнеш. / язик, зуби/ .

 

7. Ходить по городу, великого роду,

    Ноги, як лопати, а сліду не знати. / гуси/.

 

8. Що воно за штука, що день і ніч стука?/серце/.

 

 

***********************************************************************

Учениця.

Ми — українці — велика родина,

Мова і пісня у нас — солов'їна,

Квітне в садочках червона калина,

Рідна земля для нас всіх — Україна.

 

Відеоролик: «Легенда про Україну»

Ведуча-1

За цією легендою, ми живемо у рай­ському куточку, який Бог тримав для себе, а по­дарував козакам в обмін на обіцянку берегти і зба­гачувати рідний край, дбайливо ставитися до його краси і людей, цінувати мову.

 

Ведуча-2

Ми прагнемо дотримувати сло­ва, даного нашими пращурами, дбаємо, щоб вічне українське слово звучало у кожному українському серці.

 

17. Учениця.

Велична, щедра і прекрасна мова,

Прозора й чиста, як гірська вода,—

То України диво барвінкове,

Багата мова й вічно молода.

 

18. Учень.

Живи, вкраїнське слово, процвітай!

Моє мале сердечко звеселяй!

В кожну сім'ю й оселю завітай,

Де люблять і шанують рідний край.

 

19. Учениця.

Щоб пам'ятали нині й назавжди,

Якого роду доньки ми й сини.

Красу своєї мови бережи,

Бо житиме вона — то житимемо й ми!

 

Вчитель.

Любі діти, шановні батьки, гості! Добігає кінця наше свято. Ми були б дуже раді й щасливі, якби від сьогоднішнього свята наші діти залишили у своєму серці хоча б одну краплину любові до рідної мови.

 

Вивчайте, любіть свою мову,

 як світлу Вітчизну любіть.

Як степів красу калинову,

як рідного неба блакить.