Розробка виховного заходу "Фрукти й овочі на нашому столі"

Фрукти й овочі до нашого столу

( виховний захід до свята Урожаю)

Мета: сформувати в учнів знання про овочі та фрукти нашої місцевості та їх походження; формувати компетентністний підхід до розуміння ролі овочів як продуктів харчування, до дбайливого ставлення до власного здоровя;  розвивати почуття прекрасного, дбайливе ставлення до природи.

Хід заходу

Ведуча 1. Ласкава осінь вже прийшла,

                 Дари нам щедрі принесла,

                 Щоб вся країна, кожна хата

                 Була щаслива та багата.

Ведуча 2.   За порогом – світ багатий,

                   Україна – його мати,

                   У барвистім дивосвіті

                   Є дерева, трави й квіти –

                   Всі здоров’ю запорука,

                   Це підтвердила наука.

Ведуча 1.         А квасоля, бараболя,

                         І морквиця й буряки…

                         З них готуєм ми борщі,

                         І сирими споживаєм,

                         Вітамінів набираєм.

Ведуча 2.  До них в гості завітаєм,

                  Про рід їхній запитаєм,

                  Вникнем в їх жалі й турботи.

                  Нумо, швидше до роботи!

Вчитель 1. Згадуючи  дитячий  вірш Олени Пчілки „Ходить  гарбуз по городу”, ми завітаємо у світ рослин, і  дізнаємось про їх походження, поширення, а також їхнє застосування у житті людини. Ми з ними кожен день, але не так багато про них знаємо.

Із-за гір, з-за океанів,

І у різний, звісно, час,

Овочі найвищих санів

Жить потрапили до нас.

Полюбилась їм нівроку

Українськая землиця.

Й поселилися без строку,

Стали жити і плодиться.

Людям нашим підсобляти

І в достатку, і біді,

Навіть стали лікувати —

До них з серцем лиш прийди.

І.              

               Древній славний наш гарбуз,

          Серед овочів він – туз,

          Дітей в нього – не злічити,

          Згодні і нам пособити.

          Не завадять і слова –

Гарбуз всьому голова!

А на свята Різдвяні

Колядники не одні

В гарбуз селять гурт свічок,

Виселивши „діточок”, –

І вертеп, як сонце ясне,

Бо вже свічка не погасне.

З гарбуза – смачні цукати,

          Можете поласувати.

Ось такий то наш гарбуз,

Серед овочів він – туз.

Розкрутивши зелен-вус,

На паркан поліз гарбуз,

Й репетує у саду:

– Ой, рятуйте! Бо впаду!

Ведуча 1. Гарбуз – однорічна рослина з повзучими стеблами, що має великі овальні  чи круглі плоди.

ІІ. 

             В літню днину пречудову,

Я підслухала розмову

Гарбузової ґаздині,

Що минулим живе й нині.

Повідаю до словечка,

А то спогадів – вервечка:

– В сиву давнину араби

До моєї прапрабаби,

Мов до сонечка звертались,

На щедроти сподівались:

Вона з Божої, бач, волі

З Архангелом в ореолі

Залишила Райський сад,

Щоб на Землі дати лад.

          Як з’явилась на Землі,

Тут спохвату королі

Запросили у палати,

На стіл стали подавати,

Як то кажуть, на десерт –

Й похвали набралось вщерть.

Та не для їх похвали

Диню з Раю привели.

Почала шукать дорогу

До людей, і в їх городі

Поселилась навіки,

Годувала їх і ліки

Подавала в м’якуші –

Солоденько на душі.

Від прабабки без мороки

Я засвоїла уроки.

А от почестей не маю,

Може, їх не помічаю?

ІІІ.                   

          Літня спека, не достигли

     Ні яблука, ні грушки,

Отож, ми гуртом побігли,

          У город по огірки.

А вони, опецькуваті,

Розляглися на грядках,

А малесенькі носаті

Ще ховаються в листках.

Оглядаю пильним оком

Кожнісінький огірок,

Боюсь спинить ненароком

Не прожитий ним ще строк.

Довгоносий огірочок

Похрумкує на зубах –

І сік тече, мов струмочок,

І у горло, і по щоках …

Ведуча 2 . Огірок – овочева городня рослина гарбузових, із сланким стеблом і довгастими зеленими плодами. Гарбуз, диня та огірок відносяться до родини Гарбузові. Ці овочеві культури були завезені до нас з інших країн світу: гарбуз – з Америки, огірок і диня –  з Південної Азії. Всі вони мають плоди багаті на воду і різноманітні речовини, які необхідні  людині. Так, гарбузи  вирощують для одержання каротину, з якого отримують вітамін А, що  потрібен для нормального розвитку людини і тварин.

ІV.  

          Ріст в Сергійка невеликий

          І бліденькі в нього щічки,

Бо в город не заглядає,

Овочів не споживає.

А Катруся, як тополя

На роздоллі серед поля.

Очі в неї, мов зірниці,

Щічки – ярі полуниці.

Кажуть, з овочами дружить –

То й щаслива, і не тужить.

А зеленая косиця,

          Славнозвісная морквиця,

Смачні страви їй готує,

Сил для цього не шкодує:

Сік медовий, запіканку

Подає їй до сніданку;

На обід – рагу, котлети,

Чи з начинкою рулети;

Пудинг й запашний омлет

Приготує на десерт.

Страв із неї, кажуть, тьмуща:

Працьовита ж і тямуща.

Ведуча 1. Морква – городня рослина з пірчасторозсіченими листками й довгастим потовщеним коренеплодом оранжевого кольору, що вживається в їжу. Для одержання каротину використовують коренеплоди  моркви, яка  належить  до  родини  Зонтичні. Вітамін, який  містить  морква, відноситься   до  жиророзчинних   вітамінів, тому  при приготуванні страв, моркву слід обсмажувати в олії, інакше від неї користі не буде.

V.                

          В літочисленні старому,

У краях, що за морями,

Довелося не одному

Мати справу з буряками.

Та навіялось повір’я,

Що буряк – причина сварки.

І до нього недовір’я

Проникало в усі шпарки.

          Спливли часи недовіри …

Й заморському молодцю

Навстіж двері ми відкрили:

Захотілося ж борщу,

Та і чай підсолодити,

          І печиво, і узвар …

Солоденьке люблять діти,

Постача ж – буряк-трудар.

Ведуча 2. Поширеною у нас рослиною є буряки, що належать до родини Лободових. Це не тільки харчова і кормова  рослина, а й одна з основних  культур у світі, з якої одержують цукор. Походить буряк із Середземномор’я, де ще й сьогодні можна зустріти його дикорослих родичів. Спочатку  буряк вирощували лише як салатну рослину, тільки з ХVI сторіччя його починають вирощувати як кормову, а з XVIII сторіччя – як цукрову культуру.

VІ.             

          Хто задумався із вас,

Про прадавній отой час,

Як не було і в помині

Про картоплю, що є нині.

Бараболя в шані й славі

Не в одній живе державі,

Уособлює достаток

І родючість у придаток.

Бараболину магнати

Чемно кликали в палати,

Коли їли і пили,

Її клали на столи.

        Та лишила всі палаци,

        Золоті підноси-таци,

Увійшла в бідняцьку хату,

        Стала славно панувати.

Безумовно, картоплина,

У борщі – це не новина.

        Першу скрипку вона має,

Всіх до столу привертає.

Чому першу – здогадайтесь,

Бараболі не цурайтесь:

Їжте смажену, печену,

І тушковану й варену.

І у світі не дарма

Другим хлібом є вона.

Ведуча 1. Родина Пасльонових представлена в Україні переважно культурними рослинами, серед яких найвідоміша  картопля, родом з Південної  Америки. Картопля в Україну потрапила  за  часів Петра І  і відтоді  стала у нас  дуже важливою не тільки харчовою і кормовою рослиною, але й технічною сировиною для виготовлення одержують картопляного крохмалю та спирту. У багатьох країнах світу цю рослину називають другим  хлібом. З її бульб виготовляють понад 300 різних страв.

VІІ. 

            В’ялить провесна усіх –

І дорослих, і малих:

Мало, кажуть, речовин,

Що життю дають розгін.

А це – Калій і білки,

Що здоров’ю свояки

І нікому не секрет,

Що тримає цей букет

Добре знана нам квасоля.

З заморського прийшла поля,

Поселилася в городі,

Людям стала у пригоді.

В переднівок навіть діти

Йшли до неї – й були ситі.

На прощання шпарагівки

Насипала у тарілки.

Щоб споживні були страви,

Наказала до приправи

Додавати і селеру,

І цибулю білоперу.

Та іще на іменини

З овочевої родини

Запросити всіх підряд,

  То й в здоров’ї буде лад.

Ведуча 2. Квасоля є представником родини Бобових – це однорічна  рослина з тонким, часто в’юнким  стеблом і овальним  насінням різного кольору, що містяться в стручках. Це  один із незамінних  продуктів  харчування, оскільки  містить в собі дуже цінні для людини  білки. Вона введена в культуру дуже давно і навіть у себе на  батьківщині, в Перу і Мексиці, не відома у дикорослому стані. В Україні квасоля – дуже поширена харчова культура. Її використовують у національній кухні для виготовлення приправ до м’ясних страв, гарнірів та українського борщу

VІІІ.     

          Коли встанем рано з ліжка

Нас веде кудись доріжка,

Ну звичайно у город,

Повен таємниць, пригод …

Ласощів тут, що й сказати!

Треба вміло про них дбати.

Тут – буряк, гарбуз, морквиця,

          Наче справжня медівниця.

Біб у них є вартовим,

Перетне дорогу всім:

Хто на чуже зазіхає,

Сам трудитись не бажає.

На зеленому мундирі

  Красуються квіти білі,

І на кожній пелюстині

Чорні плями, наче тіні.

Знаємо ми з книжочок,

І бабусиних казок,

Як ще древні єгиптяни

Вдивлялись в чорні плями

І вбачали у них лихо,

Що до часу сидить тихо,

А як згодом розійдеться –

Чекать добра не прийдеться …

Біб лишився вартовим,

Завітав у кожен дім.

Ведуча 1. Назву родини Бобові визначила  назва  плоду – біб. Характерною ж ознакою рослин цієї  родини є утворення  на  коренях  рослини  невеличких  розростань – бульбочок, в яких живуть бульбочкові  бактерії. Завдяки  співіснуванню з бульбочковими бактеріями, бобові  рослини збагачують ґрунт сполуками Нітрогену. Після збирання врожаю бобових у ґрунті залишаються їхні підземні частини зі значною кількістю нітрогеновмісних сполук. Тому бобові застосовують у сівозмінах як попередники пшениці, овочевих культур.

(Пісня „Ходить гарбуз по городу”)

Вчитель 2. Як ви вже зрозуміли, овочі займають важливе місце у харчуванні людини. Вони є основним джерелом вуглеводів, представленим  крохмалем, цукром, клітковиною та пектиновими речовинами. Овочі багаті на різноманітні вітаміни. Для нормального росту і розвитку організму людини особливо потрібні вітаміни, їх відкрито і досліджено багато, і позначаються вони літерами латинського алфавіту: А, В, С, D тощо. Вітаміни, мінеральні солі й вода добре засвоюються організмом, і продукти, в яких вони містяться, легко перетравлюються. Жири і вуглеводи дають організму енергію, після перетравлення їх залишки відкладаються в жир і глікоген. Люди, які отримують з їжею достатню кількість вітамінів, значно витриваліші до захворювань, відзначаються бадьорістю, доброю пам'яттю і працездатністю.

Вчитель 3.  

         Діти, якщо вітаміни полюбляєте,

То набагато скоріш підростаєте.

Баклажани сині, помідори славні,

Огірки зелені, буряки столові –

Щоб завжди було їх на столі доволі.

А з капусти варять борщ найсмачніший в світі,

Його їдять залюбки і дорослі й діти.

Хоч потрібна капустина,

Незамінна й цибулина,

Бо ж потрібна вона людям,

Як приправа в кожній страві.

Вчитель 4.  

            Дітям треба вітаміни?

Ви звертайтесь до морквини.

Пийте з неї добрий сік ,

Вам здоров'я – на весь вік!

Без картоплі нема діла –

Ми про це говорим сміло.

Бо без неї, як без хліба –

Нам усім вона потрібна.

Кожен овоч користь має,

Людям сили додає.

Пам'ятайте, любі діти,

Треба овочі любити!

Вчитель 5 .    Щоб мати здоров’я, слід правильно їсти,

Вживати поживне і тільки корисне.

Не їсти надміру, не шкодити тілу

І пам’ятати про вітаміни.

Слово «вітамін» - походить від латинського слова «віта» - життя. Назва ця не випадкова, адже якщо не вистачає вітамінів, людина тяжко хворіє. Кожен вітамін має ім’я. Вітаміни потрібні для нормального розвитку. Тому потрібно знати, в яких продуктах є необхідні вітаміни.

 (Стукіт у двері.)

 Ведуча 2. Хто ще завітав до нас на гостину?

(Заходять «вітаміни» — учні із коронами, на яких написано «Вітамін А», «Вітамін В», «Вітамін С», «Вітамін D» та кошиками в руках. Там знаходяться продукти, які учні-«вітаміни» демонструють глядачам.)

Вітаміни (разом).  Добрий день! Упізнали нас?

Ми — вітаміни,

Дуже корисні для людини.

Вітамін А.    

            Я - вітамін А

Завдяки мені живем,

Гарно бачим і ростем.

Є я в молоці, в квасолі,

У яйцях є і в помідорі,

У маслі, риб’ячому жирі,

А найбільше—у морквині.

В багатьох продуктах проживаю

Та ще й людям помагаю!

Я сприяю росту, підтримую нормальний зір.

Вітамін В.      

Привіт, а я вітамін В.

Давно відкрили мене.

В продуктах часто не помічають.

Але багато про мене знають.

На полях і на городі

«В» допомагає вроді.

Для праці м’язів і краси

Їж молюсочки морські,

Не обминай горох, квасолю,

Тут їх теж є вволю.

Вітамін С.  

Я вітамін С, всюди багато мене.

Ти часто мене зустрічаєш

І в їжі мене споживаєш.

Я є в шипшині,

В чорній смородині і в журавлині.

Ще у картоплі, цибулі, лимонах,

У апельсинах і помідорах.

Я видатний вітамін,

Без мене ти жити б не зміг.

Якщо ти зі мною дружитимеш,

То значно менше хворітимеш.

С» — примхливий вітамін,

Не любить кулінарів він.

Бо при їх обробленні

Йде він до роздроблення.

Вітамін Д.      А я – вітамін Д.

Зміцнюю кістки, запобігаю рахітові.

Живу я в молоці, печінці, в сирі,

І при сонячного проміння впливі.

Де вітамін цей є, там ріст швиденько йде.

Вітамін А.     Щоб здоровим підростати ,

Треба в їжу уживати

Овочі та фрукти –

                        Вітамінні ці продукти .

Вітамін В.  Вітаміни в нас смачненькі :

І солодкі , і кисленькі .

Їжте , діти , нас охоче ,

Кожний , хто , коли захоче.

Вітамін С.  Щоб були ви здоровенькі ,

І красиві й рум’яненькі ,

Щоб росли міцні і дужі ,

До хвороб були байдужі .

Вітамін Д.  Вітамінчик бравий я.

Знаю все від «А» до «Я»,

З книгами завжди дружу,

Всі завдання розв’яжу.

Вітаміни (разом):       Хто дружить із нами буде,

             Всі незгоди той забуде.

             Виросте міцним, здоровим -

             Переможе всі хвороби.