РОЗВИТОК КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ В УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

РОЗВИТОК КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ В УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

Зміни, які відбуваються в сучасному українському освітньому середовищі і віддзеркалюють тенденції розвитку світової освіти, вимагають від вчителів переорієнтації навчально-виховного процесу на забезпечення умов формування учня-громадянина розвинутого демократичного суспільства, якому притаманна динаміка соціального прогресу, прискорене зростання інформаційного потоку.

Один з модних нині трендів в освіті є критичне мислення. Про те, що його розвиток є одним з наскрізних завдань навчально-виховного процесу, йдеться й у Концепції нової української школи.

З чого починати? Як навчати дітей розрізняти факт і суб’єктивне бачення, не піддаватися на маніпуляції? Звісно, використовувати методи розвитку критичного мислення під час уроків.

Критичне мислення – складне й багаторівневе явище. Мислити критично означає вільно використовувати розумові стратегії та операції високого рівня для формулювання обґрунтованих висновків і оцінок, прийняття рішень.

Основи критичного мислення були закладені в історико-філософську думку. Відмінними прикладами служать Сократ і його метод «запитального сумніву», Арістотель з його «формальною переконливістю», Декарт і його метод «методичного сумніву».

Термін критичного мислення був розглянутий і психологами. Американський вчений Дайана Галперн визначила його як «використання таких когнітивних навичок і стратегій, які збільшують ймовірність отримання бажаного результату. Критичне мислення відрізняється зваженістю, логічністю і цілеспрямованістю. Інше визначення — спрямоване мислення».                                                                     

Критичне мислення — це необхідна навичка і життєво важливий ресурс сучасної людини. Воно базується на законах логіки та на розумінні психологічних процесів, які протікають у нашій свідомості.

Критичне мислення - це спосіб підходу до проблеми, що дозволяє нам проаналізувати ситуацію, виявити приховані проблеми і прийняти правильне рішення. В таких умовах  пріоритетними стають здатність і готовність людини аналізувати отриману інформацію, перевіряти і переосмислювати її, самостійно встановлювати істину, приймати рішення і аргументовано захищати свою позицію. Вкрай необхідним стає уміння мислити гнучко,  динамічно і самостійно. Ці завдання є актуальним на кожному етапі шкільної освіти, а її початкова ланка є фундаментом формування критичного мислення.

В особистій сфері критичне мислення навчить вас швидко аналізувати судження, погляди, докази і думки оточуючих, грамотно обґрунтовувати свої слова і аргументовано сперечатися з тим, з чим ви не згодні, глибше розуміти чужі і власні переконання, думки і вчинки.

Наслідком демократичного способу життя є не тільки критичне мислення, але й чинником його формування. НУШ  має відігравати важливу роль, допомагаючи дітям стати поінформованими, активними, самостійними і творчими особистостями, здатними адаптуватися до стрімких змін у світі. Формування такої особистості вимагає нових підходів до навчання. Тому, оновлення форм організації навчально-виховного процесу у НУШ визначено одним із пріоритетних напрямів державної політики у розвитку освіти.

 Наскрізними компетентностями НУШ є: критичне та системне мислення, творчість, ініціативність, вміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики, приймати рішення, вирішувати проблеми. Іншими словами, учні мають стати тими, хто критично мислить і вчиться.

У навчанні головним має бути інтерес, розвиток пізнавальної активності школярів, формування в них позитивного ставлення до навчання і результатів своєї праці.

З педагогічної точки зору критичне мислення – це комплекс мисленнєвих операцій, що характеризується здатністю людини: гнучко адаптуватися у мінливих життєвих ситуаціях; уміти бачити і формулювати проблему (в особистому, професійному, суспільному плані), знаходити шляхи раціонального її вирішення; усвідомлювати, де і яким чином здобуті знання можуть бути використані в оточуючому середовищі; самостійно і критично мислити; бути здатним генерувати нові ідеї, творчо мислити; уміти працювати з інформацією; бути комунікабельним, уміти працювати в команді; уміти самостійно працювати над розвитком власного інтелекту, формуванням моральних якостей, свого культурного рівня.

Методи і прийоми, які застосовує вчитель у технології критичного мислення, можуть суттєво посилити формування й розвиток тих компетенцій, які визначено як основні цілі шкільного навчання НУШ. Передусім це компетенції, пов’язанні з потребою та вмінням здобувати, аналізувати та застосовувати інформацію; з необхідністю брати на себе відповідальність, спільно приймати рішення, керуючись демократичними засадами.

У НУШ змінюються пріоритети цілей навчання. На перший план висувається його розвиваюча функція, культ самостійності і нестандартності думки, який стимулює розвиток пізнавальної активності дітей.

Щоб учні успішно залучились до процесу критичного творчого мислення, існує низка умов, які вчителю необхідно створити у класі. Отже, для стимулювання критичного мислення учнів вчителю необхідно: дозволити учням вільно розмірковувати; виділити час та забезпечити можливості для застосування критичного мислення; сприймати різноманітні ідеї та думки; сприяти активному залученню учнів до процесу навчання; висловити віру в здатність кожного учня породжувати критичні судження; цінувати критичні міркування учнів; створити для учнів сприятливу атмосферу, у якій неможливими стали б насмішки.

Водночас учні повинні: розвивати впевненість у собі і розуміння цінності власних думок та ідей; брати активну участь у навчальному процесі; ставитися з повагою до різноманітних думок; бути готовими породжувати і відкидати судження.

Критичне мислення слід починати розвивати від самого народження в сім’ях. Поки дитина росте, вона збирає досвіди і враження, і це вже є мислення і рефлексії. Несвідомо дитина сама вчиться критичного мислення. Тому і подальший розвиток цієї навички треба включати в різні види робіт. Передусім, через правильно поставлені питання — відкриті запитання завжди кращі за закриті.

 Залучати дітей до групової командної роботи та втілення проектів. Ми краще вчимося один від одного. Робота в групах допомагає зрозуміти, як мислять інші люди, прийняти, що вони мислять інакше і мають іншу точку зору. Навчатися в команді — це відкривати власний розум до нових ідей і розвивати толерантність. Це готує учнів до майбутнього, бо людина так чи інак працюватиме в колективі.

Технологія проведення уроку з розвитку критичного мислення залежить від його предметного наповнення і дидактичних завдань, від типу уроку (це набуття нових знань чи формування умінь), від власне навчального предмету.
Техніка формування критичного мислення може застосовуватися
вчителем щодня. Її ключові етапи:

1. Виклик. Мета – формування особистого інтересу для отримання
інформації. Учні мають подумати та розповісти іншим (за допомогою
індивідуальної, парної, групової роботи; брейнстормінгу; спільних
прогнозувань; озвучування проблемних питань тощо) про те, що вони знають
з обраної теми для обговорення – так отримані раніше знання
усвідомлюються та стають базою для засвоєння нових. Задача вчителя на
цьому етапі – узагальнити знання дітей, допомогти кожному визначити «своє
знання» й основні цілі для отримання нових («Кластер», «Асоціативний кущ», «Дерево передбачень», Таблиця «Знаємо – Хочемо дізнатись – Дізнались», «Мозковий штурм», «Кошик ідей», «Мультиголосування», «Діаграма Вена»).

2. Осмислення. Діти знайомляться з новою інформацією. При цьому вони
мають відслідкувати своє розуміння й записувати у формі питань те, що вони
не зрозуміли – для того, щоб пізніше заповнити ці «білі плями». Після
ознайомлення з інформацією кожен учень має сказати про те, які
орієнтири/фрази/слова допомогли йому зрозуміти інформацію, а які, навпаки,
заплутували. Головний принцип етапу осмислення – учитель має давати
учням право/установку на індивідуальні пошуки інформації з подальшим
груповим обговоренням та аналізом. («Карта понять», «Тонкі» і «Товсті» запитання, «Подвійний щоденник», читання з маркуванням, опорні слова, «Т-таблиця», «Картографування тексту», Концептуальна таблиця, «Спитай у автора», «Ажурна пилка» (мозаїка), дискусія.

3. Рефлексія. Учні мають обдумати те, чого вони дізналися та як включити
нові поняття у свої уявлення; обговорити, як це змінило їхні думки, бачення,
поведінку.  («Займи позицію», «Кластер», «Сенкан», «Бордовий журнал», «Концептуальна таблиця», ПМЦ («Плюс-Мінус-Цікаво»), «Шкала думок», «ПРЕС», «Риб’яча кістка» (фіш-бон)).

Методів розвитку критичного мислення достатньо великий. Добирати їх учителю слід з огляду на мету, завдання, зміст уроку. Крім того, слід зважати на особливості цих методів, адже на певних етапах уроку вони є ефективнішими, а отже, доречнішими. Учитель має опонувати якомога більше методів розвитку критичного мислення і бути обізнаним з особливостями їх ефективного застосування.                    

Для оволодіння технологією розвитку критичного мислення замало лише ознайомитися з нею в методичній літературі. Щоб отримати необхідні практичні уміння, бажано пройти спеціальні тренінгові навчання – спробувати змоделювати заняття з розвитку критичного мислення з використанням конкретних методів, прийомів тощо. Часто вчителі зауважують, що лише під час таких тренінгів вони змогли до кінця усвідомити, що саме їм слід змінити у власній діяльності, аби їхні уроки стали уроками з розвитку критичного мислення.