"Розвиток творчої активності на уроках мистецтва"

 «РОЗВИТОК  ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТІ   НА УРОКАХ  МИСТЕЦТВА»

ВСТУП

       Необхідність вирішення глобальних проблем, що постають перед народом України на протязі третього тисячоліття, вимагає високого рівня освіти, зростання інтелектуального та духовного потенціалу нації. Тому сучасна школа з усією системою навчально – виховної роботи, має стати осередком розвитку та виховання справжньої духовності, творчої особистості, сучасної молодої людини.

       Історією рухають особистості. А людство завжди потребувало всебічно багатої особистості. Але ж її потрібно плекати, допомагати творитися, тому що справжній сенс людського життя – якомога повніша самореалізація.

       Кожна людина повинна вдосконалювати навички творчого мислення та керувати ними, щоб повністю використати можливості творчого потенціалу.

«У своїх думках, десь у собі він відкриває новий, ще дивовижніший світ. А надалі потрібно знайти себе в суспільстві, себе в людстві, себе у Всесвіті», - так характеризує В. Леві ступені творчості [6, с.58].

        Високий рівень культури забезпечується взаємодією впливу на людину різних факторів: суспільного життя, краси природи, творів мистецтва.        Мистецтво – джерело духовного розвитку та вдосконалення особистості.             Професійно – педагогічна культура є мірою і способом самореалізації особистості вчителя мистецтва  в різноманітних видах професійної діяльності та спілкування. Успішність професійної самореалізації залежить від гармонійного поєднання цілей саморозвитку всіх суб’єктів педагогічної взаємодії. Суттєвим елементом у цьому процесі виступає творча спрямованість, яка реалізується у прагненні до професійного самовдосконалення вчителя, самостійності та ініціативи  його учнів.

        Тема  «Розвиток  творчої  активності  на уроках  «Мистецтва»» обрана мною не випадково. Сьогодні ця тема дуже актуальна і цікава своєю перспективою Нової української школи, тому що вчитель, по - перше, в процесі своєї  творчої  діяльності спілкується з учнями, тому, по – друге, як вчитель це робить, які використовує методи та прийоми, залежить результат його роботи, виконання мети.

Актуальність цієї теми визначається рядом факторів:

-         по – перше, педагогічною майстерністю, яка виявляється у високому рівні його самовіддачі, індивідуальному внеску в розвиток особистості учнів;

-         по – друге, педагогічною творчістю, виявами якої є особистісно – орієнтовані авторські технології;

-         по – третє, професійною культурою, яка є способом виявлення власної творчої індивідуальності педагога.

Мета цієї роботи спрямована на цілісний розвиток особистості вчителя, яка досягається способом самореалізації в різноманітних видах професійної діяльності та спілкування,  професійної самовдосконалості. Коли вчитель  мистецтва  буде виховувати своїх учнів не тільки, як культурних слухачів та глядачів, а й «співтворців», здатних зрозуміти, пережити  мистецтво, наче воно було  ними самими створено, тоді, мистецтво надовго залишиться в емоційній пам`яті дитини, відбиваючись на його світовідчуванні.

При освітленні цієї багатопланової проблеми передбачається вирішити наступні  задачі:

-         визначити критерії формування мистецької культури як важливої частини духовної культури вчителя, створення необхідних умов для формування творчої особистості, реалізації її природніх задатків та індивідуальних здібностей;

-         висвітити основні етапи створення необхідних умов для формування творчої особистості, реалізації її природних задатків та здібностей, професійного самовдосконалення вчителя, необхідним актом якого є самореалізація власної творчої індивідуальності;

-         розкрити основні направлення можливої творчої діяльності вчителя мистецтва, нові сфери застосування власних здібностей, якостей та вмінь та розвитку активності учнів засобами ігрової діяльності.

В цій роботі мені хотілось би проаналізувати розвиток творчої особистості вчителя мистецтва, який може відбуватися в різноманітних напрямках діяльності; розкрити значення розвитку творчої особистості вчителя  для навчально – виховного процесу; довести, що розвиток творчої особистості вчителя мистецтва прямо впливає на розвиток творчої особистості учня. Дослідити важливість використання різноманітних видів творчої діяльності засобами ігрової діяльності  на уроці  мистецтва та виховній  роботі.

         За своєю структурою робота містить вступ, два розділи, висновок і літературу. У вступі розкривається актуальність теми, мета та задачі роботи, дається анотація літератури.

          У першому розділі розкриваються теоретичні основи формування творчої особистості вчителя – проблема, умови та методи, характеризується вчитель мистецтва, як творча особистість.

          У другому розділі – направлення використання індивідуального, професійного потенціалу вчителя мистецтва, творче застосування змісту предмета «Мистецтво», спрямованого на взаєморозвиток суб’єктів педагогічної взаємодії, значення  ігрової  діяльності учнів  у розвитку творчих здібностей особистості.

         У висновку робиться висновок роботи вчителя мистецтва  та  використання  ним  ігрової діяльності для розвитку творчої активності учнів на уроках мистецтва: без творчого розвитку вчителя неможливий творчий розвиток учнів.

          Під час написання роботи використовувалась література, яка допомагала висловлювати думки, визначати терміни і висловлювання.

         Посібник Просіної О.В. «Технології інтегрованого викладання предметів «Мистецтво» та «Художня культура» в загальноосвітній школі»  знайомить з сучасними підходами до організації педагогічного процесу; він орієнтований не тільки на теоретичну підготовку вчителя, а й на розвиток творчого потенціалу особистості шкільного педагога.

         У посібнику Печерської Е.П. «Уроки музики в початкових класах» розглядаються питання педагогіки співробітництва в процесі музичного навчання й виховання, впровадження ігрової діяльності на уроці.

       Н.Вєтлугіна у своїй роботі «Музичний розвиток дитини» приділяє велику увагу творчості дітей, вона доводить можливість і доцільність музичної творчості.

       У статті «Про музично – творчі навички в дітей» Б.Асаф`єв  писав, що головна мета співацької імпровізації – викликати в дітей «творчий музичний інстинкт».

       У посібнику Пермякова О.А. представлений теоретичний матеріал про основи гри та методика проведення дидактичних ігор на уроках в початкових класах, досвід  роботи вчителів мистецтва, описаний в методичній літературі.

                 Прийшовши до школи, діти повинні заглиблюватись в атмосферу творчості, пошуку нового. Завдяки збалансованості функцій того, хто навчає, і того, хто навчається, і створюються комфортні умови для творчого розвитку дитини. Творчу особистість може виховати лише особистість. Вчитель повинен сам оволодіти моделлю продуктивного пізнання, і  закласти її в дітях.  Мета уроку мистецтва – викликати у кожного учня віру в мистецтво як засіб самовираження на основі індивідуальних схильностей і потреб.  Це час вияву творчої енергії у дітей, і завдання вчителя – викликати у них потребу творчості: «Досконалості немає меж».    

РОЗДІЛ  I. ТЕОРЕТИЧНІ   ОСНОВИ   ФОРМУВАННЯ  

                                                                       ТВОРЧОЇ     ОСОБИСТОСТІ.

1.    Проблема формування творчих здібностей особистості.

Відповідь на запитання , як людський мозок знаходить розв`язки  творчих задач, э однією з найприхованіших таємниць природи. Суть проблеми полягає в тому, що людське суспільство, щонайменше, не знає випадків, коли б людина, не володіючи необхідним обсягом знань, створила новий пристрій, запропонувала нову технологію тощо, тим часом, можна мати енциклопедичні знання з певної галузі культури і не створити при цьому жодного оригінального твору.

         Отже, спеціальні знання є необхідною, але не достатньою умовою для творчої діяльності. Навіть, якщо є можливість визначити множину ймовірних розв’язків творчої задачі, а також спосіб її перегляду, то складність полягає в тому, що для потрібних задач повний перегляд можливих розв’язків стає нереальним, внаслідок надто великого розміру області пошуку. В результаті «комбінаторного вибуху» творча задача може бути розв’язаною лише  за умови суттєвого обмеження області пошуку. Саме здатність знаходити розв`язок задачі суттєво коротшим шляхом з використанням нетривіальних евристик, варіативних у кожному випадку, є достатньою умовою для творчої діяльності  [21, с.34]. В основі творчого процесу лежить як алгоритмічний (логічний), так і евристичний (інтуїтивний) компонент.

          Творчість людини  де термінується, як правило, її трудовою діяльністю. Праця – не тільки сфера прикладання творчих здібностей людини, а й дієвий засіб перетворення людини із потенціального в дійсного суб’єкта творчого процесу. Творчі ідеї, як правило, самі собою не народжуються, а виникають тоді, коли людина відчуває потребу замінити пристрій, вдосконалити технологію, полегшити працю, зробити її продуктивною. Але так буває не завжди.

          Якщо подивитись на проблему взаємодії обумовлено і вільного в творчості під іншим кутом, то виявляється, що ці категорії взаємодіють як матеріальне й ідеальне, як форма і зміст. Форма вільна, вона не несе на собі ніяких відбитків, хіба що творчий досвід попередніх поколінь, але в такому разі ми маємо справу вже з проявом традиції. У змісті творчого продукту концентрується суспільна практика людини, факти і явища оточуючого її світу. Мозок у плані вільної діяльності не знає перешкод, йому під силу створити найдивовижніші образи.

       Творчому процесу , на якому б рівні його не розглядати, властива діалектична єдність традицій і новаторства, через яку реалізується його наступність. Абсолютно нового не буває навіть у творчості, в противному разі нове потрібно  було б створювати з нічого. Творчість – це  подальший розвиток матеріальної та духовної культури, які є вихідним пунктом у творчому процесі. Бо традиції закріплюються, щоб змінитися, а новаторські ідеї продукуються, щоб закріпитися [6, с.94].

         Потрібно особливо наголосити, що традиції виконують творчу функцію лише в тісному зв’язку з новаторством. Без взаємодії з новаторством традиції стають перешкодою для творчості і перетворюються в пережитки, які в свою чергу, пристосовуючись і змінюючись, не сприяють створенню нових матеріальних і духовних цінностей.

         У творчому процесі тісно переплетені руйнування старого і створення нового. Для того, щоб створювати нове, насамперед треба зруйнувати старе, щоб використовуючи його конструктивні елементи, утворити нову конструкцію.

       Внаслідок нескінченної різноманітності і єдності світу людині – творцю з її обмеженими інтелектуальними можливостями не під силу оперувати навіть значною кількістю об’єктів, тому вона, природно обмежується колом явищ, які на її думку, є суттєвими, і абстрагується від решти. Але чим більше зв’язків з реальністю розірвано, тим  непогрішимими  будуть  результати, але тим вужче коло явищ охоплюватимуть отримані висновки. Таким є характер діалектичного зв’язку між реальним і уявним в творчому процесі. Похідною від вищезгаданого зв’язку є точність результатів творчої діяльності. Для того, щоб людина творила, вона повинна черпати творчі ідеї з реального життя, практичної діяльності.

         Разом з тим, творчий процес передбачає відрив людського мислення від буденної свідомості і перенесення його в площину теоретичного мислення. Отже, образно кажучи, має існувати деяка підйомна сила, яка в потрібний момент здатна відірвати образ і спосіб мислення людини від буденного рівня, і повернути згодом їх назад у лоно буденного життя.

         Аналізуючи продукти творчої діяльності, можна виділити в творчості два компоненти: випадкове і закономірне. Випадковість у творчому процесі виступає як форма прояву закономірного, випадкове є результатом перетину щонайменше двох закономірних рядів, які сформуються в процесі підсвідомої діяльності людського мислення. 

         Отже, як і випадкове, так і закономірне присутні в творчому процесі. Більше того, без титанічного шліфування закономірного не було б блиску випадкового. Будь – який емпіричний факт можна узагальнити нескінченною кількістю способів. Вчений, як правило, вибирає один – найпростіший. Отже, в творчому процесі істина пов’язана з вірою. Але на шляху до істини віра поправляє істину, заперечує її, щоб самою бути запереченою.

        Великі творення людського розуму спочатку видаються такими, які позбавлені здорового глузду, і лише згодом людина знаходить ті логічні нитки, які зв’язують творчий продукт з наявними ідеями. Цей факт є підтвердженням того, що в хвилини творчості людина переноситься у світ незвичайного, дивовижного. Але творчість не має нічого спільного з божевіллям. Високо обдарована  особистість швидше знаходиться на межі, у пограничній області між звичним і незвичним світосприйняттям. У хвилини творчого натхнення вона виходить за межі звичного, але згодом повертається звідтіля [21,с. 107].

         На основі вищесказаного можна зробити висновок, що творчість – це здатність дивуватися, уміння знаходити розв`язок нестандартних ситуацій, націленість на відкриття нового і здатність глибоко усвідомити власний досвід. Творчість – це діяльність людини,  в результаті якої створюються нові матеріальні і духовні цінності.

         Творчість – це процес розв’язування задачі, в якій множина вихідних даних не містить розв`язку, внаслідок чого умова видається суперечливою. Тому, щоб створити щось нове, потрібно забути добре засвоєне старе.

       Творчий процес складається з виникнення проблеми, її розв’язання та перевірки отриманого результату на практиці. А творчі здібності  - це не тільки здатність розв’язати творчу задачу, а й здатність побачити, знайти проблему. Факторами, що суттєво впливають на процес утворення області пошуку є: минулий досвід та кінцева мета. Перш ніж елементи минулого досвіду зможуть об`єднатися  в єдине ціле, необхідна для іншого фактора (спрямованості), що виходить із змісту кінцевої мети. Відповідальним моментом є вибір одного із можливих розв`язків  [6,с.36].

         Розвиток творчих здібностей – це справа не одного дня, а результат наполегливої справи і систематичної праці.

         Таким чином, проблема формування творчої особистості є важливою проблемою культури особистості, тому що творчому процесу, на якому б рівні його не розглядати, властива діалектична єдність традицій і новаторства, через яку реалізується його наступність.

2.    Умови та методи розвитку творчих здібностей особистості.

Орієнтація навчально – виховного процесу на розвиток творчих здібностей особистості – це одвічний гуманістичний принцип.  Так, одним із концептуальних положень грецької системи виховання передбачалося, що самостійна, а отже і творча, особистість здатна самовіддано служити своєму народу і державі. Ця дещо абстрактна теза конкретизується у завданнях спартанської системи виховання, суть якої (в сучасній термінології) зводиться до інтелектуально – творчого розвитку дитини: практична спрямованість розуму, мистецтво коротко і ясно виражати свою думку, здатність швидко схоплювати сутність речей і явищ, уміння швидко досягти своєї мети, вдаючись у разі необхідності до винахідливості. У римлян розум людини, її інтелектуально – творчі здібності взаємопов`язувалися з іншими корисними і цінними для суспільства проявами поведінки: естетичним світосприйняттям та розбудовою на цій основі суспільних відносин.

         По – новому заговорили про інтелектуальну силу людини, реалізацію її творчих можливостей в період технологічної ті науково – технічної революції.

        Суспільство прийшло до висновку, що одних пізнавальних здібностей людини не достатньо, вони мають бути доповнені творчими здібностями. У зв’язку з цим педагогічно передові країни, відкинувши різного роду спекуляції з приводу того, чи всі діти наділені задатками творити, на практиці навчально – виховний процес підпорядковують його високій меті – розвитку творчих здібностей особистості [12, с.27].

        Загалом, ідея розвитку творчих здібностей індивідуума відповідає як його інтересам, так і загальнодержавним інтересам та інтересам людського суспільства взагалі. Насамперед творча особистість значно краще і легше пристосовується до побутових, соціальних та виробничих умов, ефективніше їх використовує і змінює відповідно до власних уподобань, переконань тощо.

          Дбаючи  про розвиток творчих здібностей особистості дитини, залучаючи її до творчої праці, ми створюємо необхідні умови для розвитку всіх без винятку психологічних якостей дитини. Учні, захоплені справою до вподоби, проявляють наполегливість, силу волі, виробляють уміння ставитись до справи критично, вчаться дискутувати   [20, c.15].

          Творчість учнів сприяє формуванню їхніх морально – естетичних та вольових якостей. Творча діяльність разом з тим благотворно позначається на фізичному та естетичному розвитку особистості.

         Розвиток творчих здібностей сприяє реалізації одного з головних аспектів гуманістичного принципу організації освіти – створення умов для отримання індивідуумом дійсної свободи.

        Свобода людини – це її одвічне прагнення і наріжний камінь демократичного суспільства. Річ у тому, що в процесі співжиття з членами сім`ї , родиною, громадою, суспільством, людина ущемляє своє одвічне прагнення бути вільною. Існує єдиний шлях – на мить розірвати пута сімейного, родинного, громадського чи суспільного зв’язку і вдихнути свободи.

         Розвиток творчих здібностей особистості обумовлюється також зацікавленістю держави у високій трудовій активності своїх громадян . Із підвищеною трудовою активністю тісно пов’язані продуктивність та якість праці.

          Вищим рівнем розвитку трудової активності є творча  активність, яка за своєю суттю полягає у постійному прагненні нарощувати продуктивність та підвищувати якість праці, що неможливо без розвинених до певного рівня творчих здібностей індивідуума.

         Таким чином, людство в цілому зацікавлене і становить насущну вимогу до кожного з нас щодо розвитку власних творчих здібностей, оскільки, щоб зрозуміти національну культуру інших народів, знайти в них спільне і відмінне, пройнятися гордістю за свою і повагою до інших культур, потрібно володіти достатнім творчим потенціалом. Нарешті, прогрес суспільства пов'язаний з творчістю кожного з нас.

      Щоб розвинути до належного рівня творчі здібності інтелектуально  обдарованої особистості. Її потрібно якомога раніше виявити і впродовж її навчання цілеспрямовано впливати на розвиток її творчих здібностей. Про створення належних умов для розвитку творчих здібностей особистості повинна турбуватися держава. А це спонукатиме вчителя до раннього виявлення інтелектуально обдарованих дітей.

        Тим  більше, що сьогодні в Україні змінюється на краще ситуація в плані підтримки обдарованих дітей.  Проблема   розвитку творчих  здібностей особистості була, є  і ще тривалий час залишатиметься дискусійною.

        Теорія, згідно з якою здатність творити піддається педагогічному впливу, є досить новою, оскільки з часів Платона вважалося, що творчий акт є ненормальним, несказаним і надприродним. Ці якості згодом були розвинуті у три теорії: неврастенії, геніальності і віри в надприродне. Згідно з першою версією творча особистість божевільна. Згідно з другою – творчість – це атрибут поведінки нормальної людини, але людини не звичайної, в геніальної. Третя версія відводить людині роль рупора космічних сил, світового розуму і не більше  [11, с.157].

         Як видно, жодна з перелічених версій практично не залишає місця педагогічним засобам впливу на розвиток творчих здібностей індивідуума. Справді, виростити генія з людини, у котрої немає інтелектуальних задатків, неможливо. Правила, яким можна навчити, це правила, які не надають оригінальності. Але в творчому процесі поряд з оригінальним є тривіальне, чого можна навчити.

         Іншими словами, людину  не можна навчити придумувати оригінальні ідеї, але можна вчити задавати запитання тощо. За сприятливих умов індивідуум може максимально розвинути творчі здібності, досягти того рівня, який дозволяють йому наявні у нього інтелектуальні задатки.  Якщо відповідних соціально – педагогічних умов не створено, індивідуум не досягне подарованої йому природної висоти [8, с.110].

Отже, творчості потрібно вчити.

       В центрі навчально – виховного процесу знаходиться особистість з її потребами, інтересами і можливостями, а вчитель з набором педагогічних форм, методів і засобів виконує «екрануючу» функцію, щоб не допустити згубної дії, зовнішніх чинників на розвиток творчих здібностей.

       Абстрактне мислення – це гімнастика розуму, але щоб розумові вправи привели до розвитку творчих здібностей особистості – необхідно, щоб думка не відривалась від практики, від живого досвіду.

        В основі творчої діяльності людини лежить  здатність переносити способи розв’язання завдань на умови проблемної ситуації. Таке перенесення можливе на аналогічності завдань (не за формою, а за змістом). Тому в інтересах розвитку творчих здібностей важливо засвоювати саме зміст, а не форму.

         Розвитку творчих здібностей особистості сприяє впровадження відкритих методів навчання: панорама, «круглий стіл», КВК, урок – суд, діалог, дискусії, салон, прес – конференція [14, с.37].

          Отже, методика розвитку творчих здібностей особистості повинна створюватись шляхом аналізу й узагальнення найефективніших прийомів педагогічного впливу, знайдених і осмислених у практиці роботи.

1.3 Вчитель мистецтва  –  творча особистість.

         Теоретично проблеми, умови,  методи формування творчої особистості сформульовані. Прогресивний розвиток суспільства потребує розвитку творчих особистостей його членів. А хто ж буде чи повинен цим займатись? Однією із сфер, в якій можливе ціле направлене формування творчої особистості – школа. Вона повинна виконувати вимоги суспільства, та спрямовувати свою роботу, навчально – виховний процес на виконання сформульованих проблеми і мети по формуванню творчої особистості людини.

 Кожна освітня область у школі  робить свій внесок у формування людини, яка буде жити в новому тисячолітті.

        «Музика здатна чинити відоме діяння на етичну сторону душі: і раз вона має такі властивості, то очевидно, вона повинна бути включена у ряд предметів виховання» - так стверджував Аристотель. І не випадково цей предмет введений у шкільну програму інтегрованого курсу «Мистецтво» і  служить благородній справі – формуванню різнобічної особистості.

          Музика і мистецтво з перших днів шкільного життя служить засобом розвитку світогляду дитини, удосконалює образне мислення, її творчі здібності, формує її індивідуальність тощо.

          Відомий педагог В.Сухомлинський відзначав: «Без музики важко переконати людину, яка входить в світ, в тому, що людина прекрасна, а це переконання є основою емоційної, естетичної, моральної культури» 19,с.145].

         Саме вчитель мистецтва  у школі веде дитину в цей світ культури, в світ краси і добра. Саме вчитель відкриває на сучасному уроці мистецтва  живе джерело людських почуттів та переживань.

           Як же провести цей сучасний урок? Як же донести сьогодні  красу мистецтва  до серця учня? Тільки шляхом активної участі вихованців, шляхом пошуку нових форм і методів навчання, тільки шляхом най високої вимогливості до себе  в сфері творчого, наукового і методичного росту.

          «Я люблю іти на урок з питанням, на яке сам не знаю відповіді», - ділиться таємницями педагогічної майстерності вчитель – новатор, творча особистість В.Іл`їн. Він правий, бо сучасний урок – це і діяльність, і аналіз, дослідження і пошук. І тільки висока активність дітей, розвиток їхніх навичок і самостійності у вмінні зрозуміти, пережити, зробити висновки та увібрати в себе – ось те, до чого повинен прагнути вчитель, будуючи урок.

          Від активності і творчості вчителя на уроці музики залежить активність і розвиток творчих здібностей учнів. Тому вчитель повинен сам бути активним, розвивати свій творчий потенціал, знаходити нові форми і методи розвитку своєї творчої особистості, і тим самим прямувати на інтенсивний, творчий музичний розвиток учнів  [4, c.22].

         Урок мистецтва  стане захоплюючим,  урок зможе дивувати, відкривати нове для неї, закликати думати, робити висновки, якщо вчитель музики буде сам творчо  ставитися до уроку, і розвивати творчі здібності своїх вихованців. Діти чекають таких уроків, довго їх пам’ятають, беруть з них знання, творчо розвиваються, а музика для них стає потребою.

         Тільки в співзвучності творчої роботи вчителя музики і дітей, можливе досягнення загальної мети – формування творчої особистості. Творча робота на уроці музики – це і розвиток творчої особистості вчителя, і формування та розвиток творчої особистості дитини.

        Я вважаю, що без творчого розвитку особистості вчителя музики неможливий творчий розвиток дітей. Творчому вчителеві музики повинні бути притаманні ґрунтовна фахова підготовка. Глибока ерудиція, різноманітний світ захоплень, власне бачення світу, вміння знаходити нові творчі форми роботи.

       Розвиток творчої особистості вчителя музики цілковито повинен бути спрямований на розвиток творчих здібностей учнів. На уроках вчителя, який творчо ставиться до своєї справи, немає місця нудзі та байдужості дітей. Тут все цікавить: будь то казка, чи в гостях улюблені герої, чи подорож. А можливо якась тема піде краще у вигляді конкурсу  чи концерту?

        А ось тут гарна зустріч з самим композитором….(нехай в ігровій формі, заочно). Як добре! Хіба зможе забути дитина, що в гостях був сам Чайковський чи грав на фортепіано сам Е.Гріг чи М.Лисенко?  [13,с. 126].

       Сьогодні  програма  Нової  української школи  з мистецтва  в загально – освітній школі  допомагає творчій роботі та розвитку вчителя. Збільшилась кількість методичної літератури. І  сьогодні вчитель повинен менше звертати уваги на сухість і стандартність уроків, а розробляти нові підходи, прийоми, форми роботи з учнями, обов’язково, використовуючи свій природній творчій потенціал.        

       Творчість вчителя  мистецтва  може продуктивно розвиватися при побудові таких уроків: подорож, панорама, передача, кросворд, «круглий стіл»,конкурс, КВК, діалог, портрет, прес – конференція. Головне – захопити, дати відчути радість творчості і собі, і дітям.  Цього можна досягти на будь – якому етапі уроку, у будь – якій формі. Наприклад:

Творчий розвиток слухового сприймання.

1. «Що шумить, що гудить?»  Учитель називає предмети, які створюють різні звуки.  Діти відповідають.
2. «Хто як розмовляє»       Учитель називає різних звірів або музичні інструменти – діти голосом імітують їх.
3. «Динамічні відтінки»   Діти повинні знайти колір, який відповідає настрою прослуханого музичного твору і розкласти відтінки кольору, відповідно до динаміки.

Творчі вправи на розвиток відчуття ритму.  

1. «Веселі пальчики»  Пальчики крокують (музика – марш);

                                 Пальчики танцюють (танець – полька).

2. Проплескати: своє ім `я, назви квітів, назви музичних інструментів.
3. Виконання ритмічного малюнку з використанням дитячих музичних інструментів.
4. Ритмічні ігри: «Передай бубон».  Діти стоять колом. На «раз»  - вдарити в бубон, на «два» - передати бубон іншому.

Розвиток артикуляційного апарату.

Ра – ра – ра – на дворі весела гра.

Са – са – са – у Наталочки коса.

Ма – мА – мА – ой, весела вже зима.

Творчі завдання в співацькій діяльності.

1. Ритмізація текстів.
2. Мелодизація текстів.
3. Створення мелодії без віршованого тексту.

Так як же зробити мистецтво найцікавішим предметом у школі? Як зробити, щоб вчитель музики був для дітей найголовнішою персоною у школі?

     Я вважаю, що все це залежить від самого вчителя, від його особистості, тому що тільки «особистість формує особистість».  Він повинен створити таку атмосферу уроку, щоб викликати впевненість учня в особистих силах та здібностях. Тоді у дітей з`являться зацікавленість та бажання нової зустрічі з мистецтвом   [10,с.77].

Це може зробити тільки вчитель – творець!

РОЗДІЛ II.   ВИКОРИСТАННЯ  МУЗИЧНО – ДИДАКТИЧНИХ ІГОР 

                      В  ТВОРЧІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ МИСТЕЦТВА.                        

1.  Значення  ігрової діяльності на уроках у початкових класах.

       Намагаючись проникнути у таємниці природної музикальності людини, К.Орф виходив з того, що кожен крок в осягненні духовного у мистецтві є водночас утвердженням його елементарної першооснови. На думку Орфа, завдання музичного виховання – стимулювати і спрямовувати творчу фантазію, уміння імпровізувати, творити у процесі індивідуального і колективного музикування. У цій роботі слід опиратися па зв'язок музики з жестом, словом, танцем, пантомімою.

        Власна дитяча творчість, навіть найпростіша, власні дитячі знахідки, навіть найскромніші, власні дитячі думки, навіть найнаївніші, – ось що створює атмосферу радості, формує особистість, виховує людяність, стимулює розвиток творчих здібностей, – така одна з головних ідей музично-педагогічної концепції К.Орфа. З нею нерозривно пов'язана й інша ідея – закласти міцний фундамент музикальності, під яким розуміється музично-ритмічне відчуття і музичний слух [9, с.37].

       Одноманітно побудований урок ускладнює розвиток музичних здібностей учнів. Треба мати на увазі, що музичні здібності дітей розвиваються за принципом компенсації. За теорією Б.Теплова, відносна слабкість будь-якої  здібності може бути компенсована іншою, розвиненішою в дитини. Отже, залучення учнів до різноманітних видів діяльності доцільно розглядати як умову, що сприяє формуванню й розвиткові музичних здібностей.

        Одноманітна структура уроку небажана й тому, що призводить до втоми учнів молодшого шкільного віку. Як відомо, увага дітей ще нестійка, їм важко зосередитися на виконанні однотипних завдань. Різноманітність форм і методів роботи є одним з найважливіших чинників уважності учнів протягом усього уроку, посилення їхнього інтересу до занять. Наприклад, учитель   присвячує  свій  урок  більше розучуванню пісні, до того ж складної для сприйняття дітей, або  надмірно захоплюючись  слуханням музики, окремі вчителі намагаються вирішити на одному уроці кілька завдань, спрямованих на формування навичок музичного сприймання. Бувають уроки, на яких учитель захоплюється музичною грамотою, сольфеджуванням. Проте на певному етапі уроку в молодших школярів настає втома. Діти не можуть протягом тривалого часу зосереджуватися на одному виді діяльності.

        Очевидно, професійна спрямованість спеціальної освіти вчителя, звичайно, впливає на його педагогічну діяльність, це природно. Втім головним орієнтиром для вчителя мають бути не стільки власні професійні інтереси й нахили, скільки усвідомлення завдань виховання, навчання й розвитку школярів. Якщо педагог розуміє перевагу комплексних уроків порівняно з одноплановими, він прагнутиме подолати однобічність музичної  підготовки. Б.Асаф'єв писав, що вчитель музики у загальноосвітній школі не повинен бути «спецом» в якійсь одній галузі музики. Він має бути й теоретиком, і регентом, і водночас музичним істориком, і музичним етнографом, і виконавцем, який володіє інструментом, щоб завжди бути готовим спрямувати увагу в той чи інший бік [1,с.123].

        Сутність комплексної структури  уроку  мистецтва  в тому й полягає, що застосовані види музичної діяльності мають бути взаємозумовлені і взаємопов'язані між собою. Якщо урок ділять на частини, естетичне чуття цілого в учня не задовольняється.

         Цікаві спогади про відомого вчителя-методиста Н.Гродзенську однієї з її учениць: «...взаємозв'язок усіх видів роботи такий, що неможливо говорити про „розділи"  уроку; практично їх немає, а є єдиний цілісний процес, що йде нібито на одному диханні... Але це не завжди і не всім вдається. Нелегко буває знайти те єдине, що може об'єднати весь урок».

         Плануючи структуру уроку й музичний матеріал, доцільно враховувати, що тривале перевантаження будь-яким одним видом діяльності спричиняє втому. Втома розвивається також, якщо не враховують емоційне забарвлення творів для виконання і слухання.

         Досвід роботи багатьох педагогів свідчить, що  якщо на початку уроку вчитель планує слухання сумної музики, то потім треба співати веселі пісні. Коли виконують і сприймають однохарактерні пісні, працездатність наприкінці уроку спадає. Вдалою є побудова уроку, на якому використовують твори для співу і слухання жартівливого, веселого, енергійного звучання.

        Наш досвід переконує, що в молодших класах уроки бажано закінчувати в мажорних, світлих тонах. Так на одному з  уроків діти спочатку розучували веселу, жваву «Пісню Лисички», потім слухали спокійну, ліричну «Колискову» й наприкінці – жартівливу, мажорну пісню «Два півники». Слухання творів веселого характеру наприкінці уроків доповнювали музично-ритмічними рухами.

        У побудові уроку мистецтва важливо, крім методичної структури, враховувати й дидактичну. Відомо, що дидактична структура  уроку не може бути універсальною. Таким чином, гра на дитячих музичних інструментах і музично-ритмічні рухи можуть супроводжувати будь-який з таких компоненті  уроку мистецтва. Готуючись до уроку, вчитель обирає той із них, який допоможе йому краще розкрити тему, досягти мети, розв'язати поставлені навчально-виховні завдання.

        Один із шляхів забезпечення цілісності уроку – визначення наперед його драматургії: зав'язки, розвитку, кульмінації, розв'язки. Отже, урок мистецтва – складне цілісне утворення, в якому нерозривно пов'язані різні компоненти методичної та дидактичної структур. Особливо багатопланова методична структура уроку. Кожний з видів музичної діяльності має свої, часткові навчальні завдання. Якщо вчитель зможе інтегрувати на уроці згадані види діяльності, підпорядковуючи часткові завдання загальним, він виконає головну мету – забезпечить виховання в учнів естетичного, творчого ставлення до мистецтва й дійсності.

2.2 Особливості ігрової діяльності на уроках мистецтва.                    

Музично-дидактичні ігри є одним із засобів музичного розвитку дітей.

       Н. Ветлугіна опрацювала музично-дидактичні ігри для кожної дитячої вікової групи. Ці ігри відіграють значну роль у сенсорному розвитку дітей, удосконалюють слухові відчуття, сприяють активному розвитку музичного сприйняття. Вони мають на меті навчити учнів розрізняти і запам'ятовувати музичні звуки за висотою, тембром, динамікою, ритмом у зв'язку із загальним характером музичного твору.  Усі музично-дидактичні ігри можна розділити на три типи відповідно до розгортання дій та дидактичних завдань.

       Перший тип нагадує настільні дидактичні ігри. В їхній основі лежить вміння вслухуватися в музику. Виконання сенсорного завдання пов'язане з ігровою дією. «Музичні молоточки»(муз.О.Тилічеевої, сл. Ю. Островського).

       Другий тип музично-дидактичних ігор наближається до рухливих. Спочатку виконується сенсорне завдання, а потім — ігрові дії з елементами змагання. Гра «Мисливці і зайці» (музика О. Тилічеєвої, слова  А.Гангова).

       Третій тип ігор за характером подібний до хороводних. Вони мають риси народних ігор, їм властива варіаційність, елементи імпровізації рухів. У музично-дидактичних іграх цього типу сполучаються рухи групи дітей і дії ведучого, роль якого грають по черзі самі діти. Часто хороводні рухи виконуються одночасно, всіма учасниками гри [3.с.205].

        Під час проведення музично-дидактичних ігор необхідно дотримуватись ігрових правил, що заохочують дітей, які правильно виконали завдання.

       Музично-дидактичні ігри - ефективний засіб формування звуковисотного, ритмічного, тембрового та динамічного слуху у дітей молодшого віку. Створенню більш  міцних навиків музично-сенсорного сприймання допомагає чотирьох етапне освоєння музично-дидактичних ігор.

На першому етапі діти знайомляться з музичним твором, який складає основу гри, виділяють характерні для нього музичні звуки та їх властивості. На другому етапі діти на музичних заняттях знайомляться з зовнішнім виглядом гри, її змістом, правилами, завданнями та діями.

 На третьому етапі здійснюється перенос отриманих музично-сенсорних вмінь, навиків, ігрових дій в самостійну діяльність дітей, проходить подальше удосконалення цих навиків під непрямим керівництвом вчителя.

На четвертому етапі діти самостійно використовують дидактичні ігри.                                  

Загадковий інструмент

Діти вибирають водящого. Він виходить з кабінету, а всі разом задумують якийсь музичний інструмент (наприклад, скрипка)

Водящий повертається до кабінету і підходить по черзі до дітей, кожен з яких говорить якусь ознаку цього загадкового інструмента (дерев’яна основа, має струни, середнього розміру, грати за допомогою смичка…). Якщо водящий вгадує, іншим водящим стає той, чия ознака прозвучала останньою.

Хто перший заспіває пісню

Правила гри: учасники гри діляться на 2 групи. Кожній з них ведучий дає музичні назви, наприклад: «До-ре-мі» та «Фа-ля-до». Фонограмами  керує ведучий. Завдання кожної команди полягає в тому, щоб якнайшвидше згадати слова почутої мелодії пісні і заспівати її.

Ритмічна естафета

Та команда, яка швидше і дружніше заспіває пісню, отримує переможний бал. Всі діти по черзі встають та сідають в одному заданому темпоритмі. Потім завдання можна ускладнити, додавши до руху «встати – сісти» й інші дії – помах руки, поворот голови та ін., - які кожен наступний учасник повинен повторити з максимальною точністю.

Загадки 
Учні із задоволенням відгадують загадки. Вони допомагають активізувати увагу, розвивають мислення. Загадки, зрозуміло, пов'язані з музикою.

Сам порожній, голос густий, дріб відбиває, крокувати допомагає (барабан).

Ящик на колінах танцює, то співає, то гірко плаче (гармонь).

П'ять сходинок - драбинка, на сходах - пісенька (ноти).

Сонечко

Діти, ви всі знаєте, що таке схід та захід сонця. Сьогодні ми з вами спробуємо уявити схід та захід сонця разом з музикою. Подивіться на малюнок.

-     А зараз візьміть в руки по сонечку, що лежать у вас на партах і якщо мелодія, яку я гратиму, буде підійматися ви підіймете сонечко вгору, якщо мелодія линутиме вниз опускатимете сонечко.

Луна 
Учитель голосно, чітко співає окремі ноти й з'єднання. А учні тихо повторюють дані звуки, як відгомін луни. Можна гру проводити трохи інакше. Учитель співає звук голосно. Учні 1-го ряду повторюють цей же звук не дуже голосно. За ними учні 2-го ряду повторюють цей звук не дуже тихо. А учні з 3-го ряду повторюють дуже тихо. Таким чином, діти одночасно знайомляться з відтінками, з їхніми умовними позначками. 
        На уроці мистецтва можна практикувати  одночасно різні види музичної діяльності. Так, грою на дитячих музичних інструментах можна супроводити спів. Сприймаючи музику, діти реагують на неї відповідними ритмічними рухами,  допоміжним методом - пластичного інтонування [18,с.39].

Використовуючи ігровий метод, на уроці мистецтва можна забезпечити  такий розподіл обов’язків,: один ряд – хор, другий – оркестр, третій – слухачі. Одночасне застосування різних видів музичної діяльності можна вважати одним з варіантів комплексної структури уроку мистецтва.

2.3  Розвиток творчої активності учнів засобами гри. (з досвіду роботи)

Вибір гри залежить від  завдань, які необхідно вирішити у роботі з дітьми:

- Необхідно враховувати психологічні та фізіологічні особливості, навички, вміння, інтереси дітей;

- Гра повинна мати ефективні початок і кінець, передбачати певні труднощі, інакше буде нецікаво;

- Важливо, щоб після гри, разом з дітьми обговорювати її результати.

Гра – знайомство

Педагог ( ведучий) говорить ( або співає – музика та слова М.Шутя), а діти виконують те, про що він говорить:

Ведучий: В цьому залі друзі всі – ( раз – два – три – оплески)

Ти і я, і ми, і ви. ( раз – два – три – оплески)

Посміхнись сусіду справа, посміхнись сусіду зліва –

Ми – одна сім`я! ( діти виконують)

(надалі перші дві строчки повторюються кожного куплету) 
Привітай сусіда справа,

Привітай сусіда зліва –

Ми одна сім`я.

Познайомся з сусідом справа,

Познайомся з сусідом зліва –

Ми – одна сім`я.

Обніми сусіда справа,

Обніми сусіда зліва,

Ми – одна сім`я. 

Вітання (на мелодію «Гей ви, стрільці січовії»)

(Керівник співає, діти відповідають, співаючи або промовляючи «Добрий день!» та виконуючи рухи)

- Треба разом привітатись:

- Добрий день!

- Дружно, голосно сказати:

- Добрий день!

- Вліво – вправо поверніться,

- Туди – сюди посміхніться:

- Добрий день, добрий день, добрий день!

- У долоні поплескайте:

- Добрий день!

- Дружно всі, не відставайте:

- Добрий день!

- Вліво – вправо поверніться,

- Туди – сюди посміхніться:

- Добрий день, добрий день, добрий день!

Самі композитори

Педагог пише на окремих листах паперу строчка з віршів і роздає дітям

Завдання – придумати свою мелодію на ці слова. Не обов’язково спеціально придумувати риму ( як в буріме), можна використати відомі дитячі вірші, наприклад:

- Мені тринадцятий минало,

Я пас телята за селом

- Дощику, дощику,

Зварю тобі борщику…

Ланцюжок

Одна з найпопулярніших ігор, яка подобається вихованцям і не потребує значної підготовки керівника. Добре розвиває пам'ять та увагу.

Умови гри: вихованці по черзі називають поняття, пов’язані з визначеною темою. Хто не може більше назвати – виходить з гри. Перемагає той, хто виходить останнім.

Наприклад: вихованці називають ланцюжком слова по темі: «Музичні інструменти», «Танці народів світу», «Назви театральних атрибутів2)

Паперові літаки

Ця гра є цікавою формою фронтального опитування. Може використовуватись для розподілу завдань між вихованцями.

Умови гри: керівник виготовляє паперові літаки, на яких записує завдання (від одного до кількох) Вихованці повинні відповісти на питання, написані на тому аркуші, який вони піймали (ловити літак може як кожен вихованець, так і представник творчої групи)  поняття теми.

Улюблена пісня

Учні співають добре відому їм пісню. Коли пісня закінчиться, учитель швидко підходить до одного з учнів і говорить яке-небудь слово або рядок з пісні. Той, до кого вчитель звертається, повинен зараз же сказати наступне слово або рядок пісні. Хто із учнів помиляється - встає. Переможці ті, хто залишився після закінчення гри сидіти на місцях.

Танок сидячи ( мелодія «Українська народна»)

Під музику, або наспівуючи, ведучий разом з усіма дітьми повторює рухи:

- два удари по колінах

- два оплески

- в правий бік два рази «ножиці»

- в лівий бік два рази «ножиці»

- в правий бік два рази «зайчики» (вушка)

- в лівий бік два рази «зайчики»

- в правий бік два рази «брязкальця»

- в лівий бік два рази «брязкальця»

- в правий бік поклонитися

- в лівий бік поклонитися

- встати 

-  сісти.

І все спочатку, тільки швидше темп.

Малюємо музику

Це творча робота. Для учнів початкових класів вона важкувата. Але можна їм завдання трохи спростити. Учні вибирають будь-яку пісню. Але вони повинні обов'язково добре знати мелодію.

Спочатку креслимо основну лінію. З неї ми починаємо малювати музику.________________

Далі ставимо на лінії крапку – це перший звук пісні. Далі повільно проспівуємо мелодію і на кожний склад ставимо крапку. Якщо звук нижче попереднього, то крапка малюється відповідно. Треба стежити за тим, що якщо в пісні зустрінеться такий же звук, як перший, то він теж повинен бути на лінії.

І так усі ноти. Отримані крапки з'єднуємо. Якщо необхідно, підписуємо слова. Звичайно, не всі правильно й успішно справляються з роботою. Завдання важке, але дуже корисне для розвитку музичного слуху.

 Музичний поїзд

Гру можна проводити при вивченні теми «Ритм». Учитель - машиніст. Один з учнів - помічник машиніста. 3 ряди - 3 вагончики.

Помічник плескає ритм. «Вагончики» за ним повторюють. Учитель - машиніст контролює обстановку. Ритмічні малюнки зображені на дошці. Учні повинні вміти добре вистукувати цей найпростіший ритм. Виграє вагончик - ряд, який допустить менше помилок.

Інсценівка

Знаємо, що діти дуже люблять виступати в ролі артистів. А чому б їм не надати цю можливість на уроках музики?

Прекрасні приклади для інсценівки - пісні «Чому ведмідь спить узимку», «Галя по садочку ходила», «Ходить гарбуз по городу». Сильно ускладнювати гру не потрібно. Треба просто пояснити деякі моменти, а далі, можна не сумніватися, учні прекрасно зіграють свою роль.

ВИСНОВКИ

Вихована людина майбутнього повинна спрямовуватись на як вимога ширший розвиток і розкриття її творчих здібностей. 

Загальною метою творчо працюючого вчителя мистецтва – є розвиток творчих навичок, творчих здібностей учнів.

Педагогічні умови розвитку творчої активності учнів на уроці мистецтва:

1) використання засобів художньої виразності різних видів мистецтва;

2) добір різноманітного та цікавого для дітей навчального матеріалу;

3) застосування художньо-ігрових методів і прийомів у всіх видах           діяльності на уроках мистецтва;

4) використання літературної творчості: вірші, казки, загадки, байки;

5) створення на уроках навчально - творчої атмосфери.

Механізм творчого розвитку учнів залежить від впровадження інноваційних методів у навчально-виховний процес. Художньо - творчі здібності, які розвиваються під час ігрової творчої діяльності, відбиваються на результатах навчання і виховання в цілому. Наукові дослідження та педагогічний  досвід переконують, що музичні здібності формуються і розвиваються у взаємозв'язку і взаємозумовленості з іншими творчими здібностями.

       Результати творчої реалізації учнів великою мірою залежать від наявності продуманої системи відповідних творчих завдань, емоційної налаштованості на спільну співтворчість учнів і вчителя у різних видах художньої діяльності.

Рівень творчої активності учнів характеризується такими показниками:

-         цікаві методи стимулювання музично – творчої діяльності учнів;

-         потреба пошуку та знаходження учнями самостійно виразних засобів та прийомів втілення образу в музиці, у слові;

Творчий досвід молодших школярів накопичується поступово, поетапно. У процесі практичної діяльності: співу, малювання, гри, інсценізації, танців - розвиток відбувається від наслідувальних дій до виникнення пошуку виразно-зображальних засобів, до появи спроб самостійного перенесення набутого художнього досвіду у своє повсякденне життя, творчу ініціативу.

Інсценування народних пісень композиторів - класиків та сучасних авторів різних жанрів - ліричних, календарних, жартівливих, побутових відіграє важливу роль у вихованні культури школярів, формуванні естетичних та моральних рис характеру.

Творча ігрова діяльність посилює вплив міжпредметних зв'язків музики з літературою, живописом, історією, етнографією, хореографією, театралізованим дійством. Це підвищує ефективність вивчення предметів гуманітарного циклу в цілому, розширює кругозір школярів, поглиблює знання з інших предметів, а також уяву  про реальну дійсність та мистецтво.

Ця робота підтверджує прогресивну тенденцію зростання розвитку творчих можливостей та здібностей учнів під впливом ігрової діяльності.

         Використання  різноманітних творчих видів ігрової діяльності на уроці мистецтва – один із напрямків удосконалення навчального процесу, при якому дитина із пасивного слухача перетворюється на активного учасника цього процесу – «співтворця».

       Можна зробити висновок, що формування активної творчої особистості, її самостійності є головним спрямуванням сучасної педагогіки. Ось чому однією з проблем сучасної школи є формування у дітей творчого мислення, уміння самостійно працювати, а використання ігрової діяльності допомагає розкривати у них  вміння й навички, необхідні для формування творчої ініціативи.

Я  вважаю, що мета цієї роботи виконана.

 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Асафьев Б. Избранные труды. Москва, 1961. 335 с.
2. Букреєва Ганна. Методика роботи з музично – дидактичними іграми // Мистецтво та освіта. 2011.№4 (62). С.41 – 46.
3. Ветлугина Н.А.Музыкальное развитие ребенка. Москва : Просвещение, 1968. 415 с.
4. Голодюк Л. Як навчити учнів спілкуватися на уроці // Рідна школа, 2001. №9. С.15 – 24.
5. Дичківська І.М.Інноваційні педагогічні технології. Київ: Академвидав, 2004.
6. Загвязинский В.И. Педагогическое  творчество учителя. Київ, 1987.  159 с.
7. Закон України «Про освіту» від 05. 09.2017 р.№ 2145 – VIII. URL http:// zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ 2149 – 19(дата звернення 25.06. 2018)
8. Корнілова О.В. Уроки музичного мистецтва. Навчально – методичний посібник для вчителів / О.В.Корнілова. Київ : Літера ЛТД, 2008. 176 с.
9. Леонтьева О. Карл Орф.  Москва : Музыка, 1984. 334с.
10. Масол Л.М. Методика навчання мистецтва в основній школі : [Методичний посібник для вчителів / Людмила Масол]. Київ : Шкільний світ, 2012. 128 с.
11. Масол Л.М. Мистецька освіта в Україні : розвиток творчого потенціалу в XXI столітті : Аналітична доповідь українською, російською, англійською мовами : наукове видання / Л.М. Масол, О.В. Базелюк, О.А. Комаровська, В.Г. Муромець, В.В. Рагозіна; за наук. ред. Л.М.Масол. Київ: Аура – Букс, 2012. 240 с.
12.  Падалка Г.М.  Педагогіка мистецтва  [Теорія і методика викладання      мистецьких    дисциплін] / Г.М.Падалка.  Київ.: Освіта України, 2010.  274 с.
13. Падалка Г. Учитель, музика, діти. Київ: Муз. Україна, 1982. 144с.

14. Полянська О.Творчі завдання на уроках музики і вдома //Мистецтво і освіта. 2013. №2 (68).
15.  Просіна О.В. Технології інтегрованого викладання предметів «Мистецтво» та «Художня культура» в загальноосвітній школі. [Навч. – метод. посіб.] / О.В.Просіна. Луганськ :  СПД  Рєзніков  В.С.,2007. 200 с.
16. Пермяков О.А., Власенко І.М., Лаврентьєва О.О. Дидактичні ігри на уроках музики: наук. – метод. посіб. / за ред. Пермякова  О.А. Київ: КНТ, 2014. 271 с.
17. Печерська Е. Уроки  мистецтва  в початкових класах. Київ: Либідь, 2001. 271с. 
18. Ростовський О.Я. Взаємозв'язок різних видів мистецтва на уроках музики: Метод. рекомендації.  Київ: Освіта, 1991. 48с.
19. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: У-5 т. Т.3.  Київ :  Рад. шк., 1977. 670с.
20. Тарасов Г. Психологические особенности музыкального обучения младших школьников // Музыка в школе. 1983. №2.  С.14-18.
21. Шип С. Детское музыкальное творчество в динамике становления личности // Проблемы музыкальной культуры: Сб. ст. Вып. 1. Київ: Муз. Україна, 1987.  С.102-119.