Розвиток української культури в ХІV–XV ст.

Розвиток української культури в ХІV–XV ст. Для учнів 7-х класівІсторія України

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИУкраїнська культура XIV-XV ст. — спадкоємиця культури Русі-України та Волинсько-Галицької держави. Культурний розвиток цього періоду відбувався у складних умовах. Українські землі, які перебували у складі різних держав, опинилися під різними культурними впливами. До певного періоду сприятливими були умови для розвитку культури у Великому князівстві Литовському. Збираючи руські землі, литовські князі прагнули долучитися до культури Русі, надбання якої не відкидали, а підтримували разом із православною вірою і руською мовою. Польське королівство було брамою, крізь яку до України потрапляли ідеї Відродження — культури, що в XIV ст. зародилася в Італії і ґрунтувалася на ідеалах гуманізму та традиціях античності. Саме через Польщу українці знайомилися із західноєвропейськими досягненнями у галузі освіти, науки, культури. Етнічна строкатість українських земель створила сприятливі умови для культурного обміну представників різних народів — русинів (українців), поляків, кримських татар, євреїв, караїмів, німців, вірмен та ін. Нове і старе в українській культурі співіснувало, нашаровуючись одне на одне, створюючи унікальні культурні явища.

Освітою на українських землях опікувалася церква. У церковних школах учні здобували елементарну освіту — училися читати (по часослову й псалтирю), писати й рахувати. Охочі могли здобути ширшу освіту — при великих монастирях. Однак вона мала церковний характер. Певної програми навчання не було, ченці вчили тому, що знали самі. Відсутність вищих навчальних закладів в Україні змушувала юнаків, здебільшого синів міщан і шляхти, здобувати освіту в університетах Європи. В Ягеллонському університеті (Польща) навчався, а потім здобув ступінь бакалавра та магістра Юрій Котермак (Дрогобич) (1450-1494 рр.) із м. Дрогобича (нині Львівська область). Згодом він продовжив навчання в Болонському університеті (Північна Італія), де став професором медицини й астрономії. На 1481/1482 навчальний рік був обраний ректором цього навчального закладу. Збереглася лише одна друкована праця Юрія Дрогобича — латиномовна «Прогностична оцінка поточного 1483 року». За формою і змістом друкована праця Юрія Дрогобича належить до числа поширених у той час астрологічних календарів-«прогностиків», у яких на основі відомостей про розташування небесних світил передбачалися земні події. Вона вважається першою друкованою книгою українського автора. Освіта

Архітектура. У другій половині 14 ст. з поширенням в Україні (насамперед на за­хідних землях) магдебурзького права в міській забудові почали з’являтися ознаки регулярного планування. На основі чіткої геометричної сітки роз­ташовували основні елементи нових укріплених центрів поселень – рин­кової площі, кварталів, вулиць. Центральною частиною міст, з якої починалося будівництво, була площа з ратушею посередині – площа Ри­нок. Ця площа мала форму прямокутника або квадратна. Упродовж 14 – початку 16 ст. не втрачало значення будівництво обо­- ронних споруд. Башти споруджували в найвразливіших місцях оборони, з’єднуючи їх дерев’яними або мурованими стінами. Такі фортифікації називають баштовою системою укріплень.

Першою і водночас найпотужнішою мурованою фортецею на Волині був Верхній замок у Луцьку (замок Любарта)

Кам’янець-Подільська фортеця. Хотинська фортеця

Мукачівський замок Білгород-Дністровська (Аккерманська) фортеця

Покровська церква в Сутківцях. Найвідоміший оборонний храм України, найдосконаліший приклад укріпленого храму – Покровська церква в Сутківцях на Поділлі (село Яр­молинецького р-ну Хмельницької обл.).

Церква Різдва Богородиці в РогатиніНа західноукраїнських землях, які ввійшли до складу католицьких Польщі та Угорщини, помітний вплив готичної церковної архітектури західноєвропейського зразка. Найдавнішою спорудою, у якій використано елементи готики, є церква Різдва Богородиці в Рогатині.

Найвідомішою готичною пам’яткою Львова є Римо-католицький кафедральний собор Успіння Божої матері

Фреска «Дари волхвів» з каплиці в Горянах. XIV ст. До середини 16 ст. розвивалося монументальне малярство – фреска. Упродовж 15 – 16 ст. активно розвивався провідний жанр тогочасного малярства – іконопис Мистецтво

Ікона Богородиці з пророками с. ПідгородціІкона Юрія Змієборця із Станилі

Іконостас – стіна, перегородка, що відокремлює вівтар – головне місце у храмі – від центральної частини приміщення, де перебувають віруючі. Cкладався з одного­-двох рядів ікон. Із часом кількість ярусів іконостаса збільшилася до чотирьох. У 17–18 ст. кількість ярусів українського іконостаса могла сягати семи - ­восьми ярусів. У 15 ст.формується український багатоярусний іконостас

Література. Літописна традиція Русі-України продовжувалась у західноукраїнських літописах, у яких подаються відомості про українські та білоруські землі у складі Великого князівства Литовського. Його складовою частиною є «Короткий Київський літопис», що охоплює події 1480-1500 рр. Характерною особливістю цих літописів є наявність «повістей» — вставок, що відрізняються за формою і стилем від літописного викладу. Одна з таких повістей — «Про Подольську землю». Її автор, розповідаючи про князів Коріатовичів, намагається обґрунтувати право Литви на Поділля. Наприкінці XV ст. розпочалося друкування книг церковнослов’янською мовою. Німець Швайпольт Фіоль у 1491 р. у Кракові вперше надрукував кирилицею чотири книги для церковної служби в православних церквах: «Октоїх», «Часослов», «Тріодь Пісна», «Тріодь Цвітна». Сторінка «Часослова» (1491 р.)

Протягом 14 – на початку 16 ст. розви­валася книжкова мініатюра. Серед руко­писних книжок, створених у 14–15 ст., наймайстернішими мініатюрами оздоблено Київський псалтир.

Домашнє завдання: Опрацювати §29, вивчити нові поняття та історичних персонажів.