Розвивальна програма "Розвиток емоційно-вольової сфери молодших школярів"

Зіньківський опорний ліцей імені М.К.Зерова

Зіньківської міської ради

Розвиток

емоційно-вольової сфери молодших школярів

Зіньків

2024 рік

Розвиток емоційно-вольової сфери молодших школярів. Розвивальна програма для молодших школярів. – Зіньків: 2024. – 38 с.

Автор-укладач:

 Л.С.Хорошун, учитель основ здоровʼя Зіньківського опорного ліцею імені М.К.Зерова Зіньківської міської ради.

Рецензент:

 Р.М. Попович,  консультант Центру професійного розвитку педагогічних працівників відділу освіти та молоді виконавчого комітету Зіньківської міської ради.

 У методичній розробці представлені матеріали розвивальних занять для початкової школи з розвитку емоційно-вольової сфери, які поєднують традиційні прийоми і методи роботи в групі. Вони дозволять зробити заняття більш якіснішими і цікавими для дітей. Ця розробка стене важливим джерелом об’єктивної інформації і комплексом вправ для розвитку особистісної і соціальної компетентності школярів. Адресовано практичним психологам, соціальним педагогам, класоводам, вчителям основ здоровʼя.

ЗМІСТ

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Мета програми: усунення викривлень емоційного реагування та стереотипів поведінки, реконструкція повноцінних контактів дитини з однолітками.

Завдання програми:

1. Розвиток внутрішньої активності дітей.
2. Формування соціальної довіри.
3. Навчання самостійного вирішення проблем.
4. Формування адекватної самооцінки дітей.
5. Розвиток соціальних емоцій.
6. Розвиток комунікативних навичок.
7. Згуртування класного колективу.

Методи, які використовуються: інформаційні повідомлення, рольові ігри, модельовані ситуації, інтерв'ю, обговорення вправ, вправи на активізацію.

Цільова група: заняття розраховані на дітей молодшого шкільного віку.

Кількість учасників: 12-15 осіб.

Форма роботи: групова.

Час, необхідний для проведення занять: 8 уроків по 40 хв.

Тривалість заняття: 40 хв.

Періодичність занять: 1 раз на тиждень.

Приміщення для проведення занять: простора кімната, стільці (за кількістю учасників) розміщені в центрі кімнати у формі кола.

Кількість занять: 8.

Побудова занять: програма розділена на короткі фрагменти, кожен з яких представляє завершений в змістовому і структурному відношенні елемент. Це дає можливість проводити заняття в режимі окремих коротких зустрічей.

Особливості розвитку дітей даного віку:

- в емоційній сфері дитини зростає стриманість, переважає бадьорий, життєрадісний настрій;

- основним джерелом емоцій дитини є навчальна та ігрова діяльність.

- інтенсивно формуються вищі почуття (інтелектуальні, моральні, естетичні);

- вольові якості дітей є основою їх систематичного навчання і водночас розвиваються завдяки йому;

- у дитини з'являється особлива вольова дія - вчинок, орієнтований на інтереси оточуючих людей;

- прояви волі молодшого школяра помітно залежать від ситуації, вимагають зовнішньої підтримки з боку дорослого.

Аналіз попереднього обстеження дітей (психологом): до групи можуть входити учні без попереднього діагностичного обстеження.

 Актуальність даної теми: емоційний розвиток дитини – це основа її фізичного й інтелектуального розвитку. Тому, доцільним є розвиток емоційно-вольової сфери учнів саме цього віку.

 Прогнозований результат від роботи з дітьми за даною програмою:

в учасників підвищується рівень емпатії, спілкування набуває конструктивної форми.

  Механізм оцінки ефективності програми: шляхом спостереження та індивідуальних бесід з учасниками занять, їх класоводами, робиться висновок про ефективність даної програми.

Спілкування в умовах програми будується на наступних принципах:

 «Тут і тепер» - розмова про те, що відбувається в групі в кожен конкретний момент; виключення загальних, абстрактних міркувань.

 Персоніфікація висловлювань - відмова від знеособлених суджень типу «як правило, ми думаємо», «деякі тут вважають» і т.п., заміна їх адресними: «я вважаю», «я думаю».

 Акцентування мови почуттів - уникання оцінювальних суджень, їх заміна описом власних емоційних станів (не «ти мене образив», а «я почуваюся ображеним, коли ти...»

 Активність - включеність в інтенсивну міжособистісну взаємодію кожного з членів групи, дослідницька позиція учасників.

 Довірливе спілкування - відвертість, відкрите вираження емоцій і почуттів.

 Конфіденційність - рекомендація не виносити зміст спілкування, яке розвивається в процесі роботи, за межі групи.

Структура занять

ЗМІСТ ПРОГРАМИ

Заняття 1

Заняття присвячене знайомству дітей між собою. Діти сідають півколом на стільцях разом із ведучим. Усім учасникам дорослий пропонує назвати себе будь-яким ім'ям, яке зберігається за дитиною на весь час занять. Ведучий про­понує обрати дітям будь-яке ім'я або назву тварини (дитина може таким шляхом начебто вийти зі свого старого Я і вдягнути на себе іншу «личину». Вибір не свого імені - ознака неприйняття себе. Таким чином виявляється відчуття власного неблагополуччя в дитини. Вибір чужого імені є покажчиком бажаного об'єкта ідентифікації.) Ведучий також називає себе.

На першому занятті не слід з'ясовувати, чому саме дитина назвалася по-іншому, оскільки її можна налякати. Це питання можна обговорити згодом.

Гра «Піжмурки»

Весела, азартна, вона знімає первинну сторожкість дитини. Водночас ця гра               - хороший діагностичний прийом, який виявляє вихідний рівень самостійної активності групи та деякі групові ролі й ієрархії, що виникають під час гри. Якщо діти грають активно, тобто самі обирають того, що водить, намагаються запобігти підказкам, група справді активна, і ведучий займає позицію пасивного спостерігача для того, щоб швидше склалася стихійна групова структура.

Вправа «Плутанина»

Мета: знайомство учасників.

Ресурси: клубок довгої мотузки.

Хід проведення: кожен учасник, перекидаючи іншому, клубок, задає запитання. Той, намотуючи мотузку на один з пальців, відповідає на запитання. Так в колі утворюється «плутанина» з мотузки, яка символізує тісний взаємозв'язок між учасниками групи.

Гра «Паровозик»

Мета: створення позитивного емоційного фону, підвищення впевненості у собі, усування страхів, згуртування групи, формування довільного контролю, уміння підпорядковуватися вимогам один одного.

Хід гри: діти стоять одне за одним, тримаючись за плечі. «Паровозик» везе дітей, долаючи з «вагончиками» різні перешкоди.

Рефлексія 

-  Що нового ви відкрили для себе?

-  Що з'ясували для себе?

-  Що вас здивувало, зацікавило?

-  Які враження, думки виникали під час заняття?

Підбиття підсумків заняття.

Завершення заняття має заспокоювати та об'єднувати. Тому можна запропонувати дітям стати в коло («хоровод») і взятися за руки. Обрана форма закінчення занять залишається незмінною й перетворюється на ритуал.

Заняття 2

Тема: «Самопізнання»

 Вправа на активізацію «Я люблю...»

 Мета: самоусвідомлення учасників, створення позитивної психологічної атмосфери.

 Хід проведення: ведучий вилучає з кола один стілець.

 Інструкція: «Зараз я назву те, що найбільше люблю. Якщо серед вас такі, що також це люблять, повинні помінятися місцями. Для кого не залишиться стільця, буде ведучим, продовжуючи гру».

 Вправа «Я особливий»

 Мета: показати дітям унікальність кожного учня.

 Ресурси: попросіть дітей принести з дому камінь, ракушку або горіх.

 Хід проведення: попросіть дітей дістати та роздивитися принесені з дому маленькі предмети. Запропонуйте в групах по чотири розкласти предмети за будь-якими ознаками, наприклад за розмірами. Запропонуйте довести, що навіть схожі предмети відрізняються. Нехай знайдуть і покажуть їх особливі прикмети. Підведіть дітей до висновку, що в природі однакові предмети зустрічаються дуже рідко. Попросіть дітей скласти всі камінці в одну гірку. Підведіть дітей до висновку, що різні камінці доповнюють один одного, утворюючи єдине.

 Об’єднайте дітей в пари. Дайте завдання порівняти візерунки на долонях. Підкресліть, що у людей абсолютно однакових узорів на пальцях та долонях не буває. Це говорить про унікальність кожного учня. Його унікальність – його цінність.

 Зробіть висновки про неповторність кожного учня, його схильностей, інтересів. Про те, як таланти та якості кожного учня роблять всіх разом унікальним класом.

Вправа «Риба для роздумів»

 Мета: розвиток самосвідомості, самопізнання учасників.

 Ресурси: методика «Незакінчені речення», коробка або корзина.

 Хід проведення: копії незакінчених речень розрізаються, складаються у макети рибок. Корзина, в якій знаходяться рибки, ставиться в центрі кола. Кожен учасник по черзі ловить «рибу» і зачитує речення, завершуючи його своїми словами. Після кожної відповіді відбувається обговорення, тривалість якого визначає ведучий, що дає сигнал переходу черги до іншого "рибалки".

 Незакінчені речення:

 Рефлексія

Підбиття підсумків заняття

Заняття 3

Тема: «Почуття»

 Вправа «Біп»

 Мета: розвиток навичок соціальної перцепції і тактильного контакту.

 Хід проведення: учасники сідають у тісне коло, щоб між сусідами не залишалося вільного місця. Один з них із зав'язаними очима декілька разів обертається навколо себе, після чого наближається до сидячих в колі учас­ників і "всліпу" сідає комусь на коліна. Той, на чиї коліна сів учасник, говорить зміненим голосом: «Біп!» Завдання учасника з закритими очима - вгадати по голосу, на чиїх колінах він сидить.

 Вправа на активізацію емоцій «Коли я...»

 Мета: визначити різні емоційні стани людини, сприяти створенню позитивного психологічного мікроклімату в групі, активізувати увагу учасників.

 Ресурси: м'яч.

 Хід проведення:

І етап. Учасники стають у коло. По черзі називають будь-яку емоцію, почуття (Наприклад: роздратування, радість, хвилювання, страх, відчай, щастя, агресія, здивування і т. д.)

II етап. Ведучий промовляє слова: "Коли я... (називає будь-яку ситуацію), то відчуваю...", і кидає м'яч комусь із учасників. Той учасник, який упіймав м'яч, називає свою емоцію. Таким чином виходить завершене речення. (Наприклад: "Коли я зранку прокидаюся, то відчуваю... «радість».

 Вправа «Асоціативний ряд»

 Мета: усвідомлення поняття "емпатія".

 Хід проведення: ведучий пропонує учасникам скласти асоціативний ряд до слова «емпатія» так, щоб кожне слово-асоціація відображало зміст поняття "емпатія" і починалося на одну з його букв.

 ЕМПАТІЯ (співчуття, співпереживання) визначається як розуміння емоційного стану, проникнення-вчування в переживання іншої людини. Здатність розуміти внутрішній світ іншої людини, уміння перейматися переживанням іншого.

 Ведучий: «Люди, які мають високий рівень емпатії – емоційні, оптимістичні, зацікавлені іншими, пластичні, легко будують взаємини з людьми. Ті, хто має низький рівень емпатії – стримані, егоцентричні. Люди такого типу завжди відчувають труднощі під час спілкування з іншими, важко ідуть на контакт. Співпереживання – це перенесення себе на місце іншого, вміння уявити й відчути емоційний стан іншої людини. Співпережи­вання дарує людині почуття, які переживає співбесідник, це збагачує її внутрішній світ».

Е……………………………………………………………………………………

М....................………………………………………………….

П....................…………………………………………………..

А....................…………………………………………………..

Т.....................…………………………………………………..

І.....................…………………………………………………...

Я…………………………………………………………………………………….

 Учасники висловлюють власні думки стосовно розуміння слова «емпатія», його значення у спілкуванні людей.

 Вправа «Коло»

 Мета: визначення ролі емпатійного реагування у спілкуванні.

 Хід проведення: п'ять учасників виходять з кімнати і ведучий пропонує кожному з них продемонструвати в колі прояв якогось почуття чи емоційного стану, використовуючи тільки міміку і жести у наступних ситуаціях:

-               ти щаслива від того, що отримала (отримав) гарну оцінку;

-               ти сумуєш, тому що поїхала (поїхав) твоя подруга (твій друг);

-               ти радісно здивований (здивована), отримавши подарунок на день народження;

-               ти схвильований (схвильована), що не вивчив урок;

-               ти боїшся зайти в кабінет до стоматолога.

 Ведучий всім іншим учасникам дає завдання стати у коло і при демонструванні емоційних станів того учасника, що зайде в кімнату, спочатку ніяк не реагувати, а потім, вгадати, яка була продемонстрована емоція.

 Ведучий: «Ця вправа доводить, яке значення має у спілкуванні емпатійне реагування. Коли, спілкуючись з людьми, ми зустрічаємо байдужість і нерозуміння, нас опановує роздратування, розгубленість і небажання далі контактувати з цією людиною. Навпаки, коли ми бачимо прийняття, співчуття, включеність у розмову, розуміння наших переживань, нам хочеться в подальшому продовжувати стосунки з цією людиною і так само розуміти і підтримувати її».

 Рефлексія 

-                 Що нового ви відкрили для себе?

-                 Що з'ясували для себе?

-                 Що вас здивувало, зацікавило?

-                Які враження, думки виникали під час заняття?

 Підбиття підсумків заняття

Заняття 4

Тема: "Настрій"

 Ведучий. «Людина завжди певним чином реагує як на все, що її оточує, так і на свої дії. Ці переживання бувають позитивними і негативними. В основі душевних переживань людини лежать емоції, які й визначають її самопочуття. Емоції – тимчасове переживання певного почуття.

 Як ви думаєте, на які дві групи можна поділити емоції?» ( На позитивні – радість, сміх, задоволення, що створюють атмосферу гарного настрою; та негативні – страх, злість, смуток, незадоволення, гнів, плач – спричиняють різні захворювання та створюють негативний настрій).

 Мозковий штурм «Що таке настрій? Як дізнатися настрій іншої людини?»

 Діти по черзі дають визначення поняттю «настрій».

 Вправа «Відгадай настрій»

 Мета: визначення взаємозв’язку настрою та міміки.

 Хід проведення: діти об’єднуються в групи. Кожній команді роздаються по 6 карток із виразом облич у різному настрої. Пізніше називають певний настрій, а діти якнайшвидше повинні підняти відповідну картку, на якій зображено обличчя у певному настрої.

 Ведучий. «Людина може мати різні настрої: бути радісною і сумною, ображеною або задоволеною.»

-                     Як ви поводитесь, коли у вас поганий настрій?

-                     Що у навколишньому світі може бути сумним, веселим тощо? (Погода, кольори, музика, картини, книжки тощо).

 Відомо, що психологічні переживання та негативні емоції можуть призвести до патологічних змін в організмі людини, до захворювань внутрішніх органів.

 Тому для підтримки психічного здоров’я важливе вміння керувати своїми емоціями, почуттями і думками. У цьому вам допоможуть такі поради психологів:

1.               Проаналізуйте причини та наслідки виникнення поганого настрою.
2.               Не залишайтеся на одинці зі своїми переживаннями. Краще зверніться за допомогою до людини, якій довіряєте.
3.               Спробуйте зайнятися неважкою фізичною працею
4.               Поспілкуйтеся з природою, з тваринами.
5.               Прослухайте улюблені музичні записи, прочитайте книжку, подивіться кінофільм.

 Дуже цінним для здоров’я є і почуття гумору, яке в різноманітних ситуаціях викликає радісний сміх. Сміх є природним антибіотиком, адже сприяє утворення речовин, що протистоять вірусам та інфекціям. Тому лікарі, психологи використовують сміх як повноцінний терапевтичний метод у боротьбі зі стресами, для лікування виразок і навіть раку та СНІДу. Отже, гарний настрій є запорукою здоров’я.

 На емоційний стан людини можуть впливати кольори.

 Дискусія «Якого кольору можуть бути емоційні стани?»

 Ведучий по черзі показує картки різних кольорів. Діти називають емоції, які вони викликають у них.

(Червоний – колір вогню, хочеться діяти, бути активним.

Помаранчевий – тепленький, підвищує апетит, життєрадісний.

Жовтий – теплий, як пісок, як сонечко, викликає радість, доброту.

Зелений – заспокійливий, добре впливає на зір, знімає втому.

Блакитний – мрійливий, як небо, як життя.

Фіолетовий – загадковий, колір здивування).

 Вправа «Кольори емоцій»

 Мета: визначення впливу кольору на емоційний стан людини.

 Хід проведення: вибираємо ведучого. Він за сигналом заплющує очі, решта учасників між собою загадують колір (для початку краще обирати основні кольори). Коли ведучий розплющує очі, всі учасники своєю поведінкою, емоційним станом намагаються зобразити цей колір, не називаючи його, а ведучий має відгадати. Якщо відгадав, то вибирають іншого ведучого, якщо ні – залишається той самий.

Рефлексія

-                 Що нового ви відкрили для себе?

-                 Що з'ясували для себе?

-                 Що вас здивувало, зацікавило?

-                Які враження, думки виникали під час заняття?

Підбиття підсумків заняття

Заняття 5

Тема: «Радість»

 Вправа «Веселі кружечки»

 Мета: створити позитивний емоційний настрій.

 Хід проведення: ведучий роздає дітям жовті кружечки.

-                     Діти, на що схожі паперові кружечки, роздані вам? (Сонечко, колобок тощо)

-                     За допомогою фломастерів зробіть, будь-ласка, свої кружечки веселими та прикріпіть на будь-якому місці у класі. (Діти прикрашають кружечками клас)

-                     Від ваших посмішок наша класна кімната стала радіснішою, веселою, світлішою.

 Розповідь ведучого «Як з’явилося слово «радість»?

 В давні часи люди називали Бога Сонця іменем РА, і від цього слова утворилися сонячні слова радість, радісний, радіти. Ці слова несуть у собі частинку сонця, частинку світла, добра. Сонечко дарує нам радість промінчиками, теплом.

-                     А як кожен із вас уміє дарувати радість іншому? (Словом, мімікою, жестом, добрим вчинком, подарунком)

-                     А тепер пригадайте, коли хтось подарував вам радість. Отже, чим більше навколо нас людей, яким ми даруємо радість, тим більше її буде у навколишньому світі.

 Казка про єнота Тимка.

 В одному лісі, на краю великої галявини, у глибокій темній норі, жив єнот Тимко. У цій норі він народився, у ній він і жив. Коли інші тваринки стрибали і гралися у ласкавих промінчиках сонця, Тимко сидів у своїй норі і думав про зелену травичку, сонечко, про те, що всі граються разом, а він тут сидить у темряві… І ставало єнотові сумно й дуже шкода себе, бідного і самотнього. Але вилазити назовні він не хотів: мало що там могло трапитися.

 Але якось уранці Тимко прокинувся від веселого сміху. Єнот наважився і висунув носика з нори. На галявині звірята гралися у м’яча. Ох, як Тимкові схотілося торкнутися цього м’ячика. І раптом великий м’яч упав прямо біля нори. Тимко від несподіванки сховався ще глибше. До нори наблизилося зайченя. «Ось зараз звірятка помітять мене і візьмуть у гру» - подумав єнот. Але зайченя підхопило м’яч і побігло до гурту, не помітивши Тимка. Сльози потекли по щоках єнота: «Напевно вони не хочуть мене бачити, ну що ж, проживу і так».

 Так минуло літо, потім осінь і зима. А єнот все сидів у своїй норі. Прийшла весна, тепер з галявини часто долинав дзенькіт струмочка. «Так я можу й все життя в норі просидіти» - злякався Тимко і вирішив вилізти, а там, будь що буде.

 І пішов єнот до струмочка, а там звірята робили кораблики і пускали їх у струмок. Вони помітили Тимка і вигукнули: «Ой, справжній єнот! А чому ми раніше тебе не бачили?» Тимко розповів їм свою сумну історію.

-                     Вибач, Тимко, що ми раніше тебе не помічали!

-                     Це ви мене вибачте, - сказав єнот, я думав, що ви зі мною гратися не хочете.

-                     Це ми не хочемо?! – вигукнув їжачок.

-                     Та нам ще один помічник потрібний! Дивися, скільки ми ще можемо корабликів зробити! За роботу!

 Так у Тимка з’явилися вірні друзі. А разом з ними прийшла радість, а сум зник назавжди з життя єнота. Іноді, уночі, поправляючи свою м’яку подушечку із золотого сіна, він думав:

-                     Який же я молодець, що вийшов тоді із нори!

(Діти самостійно роблять висновок із прослуханої казки).

 Ведучий.

-                     Отже, діти, для того щоб життя людини було радісним і щасливим, поряд з нами повинні бути друзі, рідні, близькі люди, які дарують нам радість і з якими ми теж можемо поділитися своєю радістю.

-                     Давайте на хвилиночку закриємо очі і подумаємо, з ким би ми хотіли поділитися радістю, що ми можемо побажати цій людині?

(Діти пишуть ім’я дорогої їм людини на стікері, прикріплюють листочок на дошку і висловлюють свої побажання)

 Етюд «Квітка» (ведучий розповідає, а діти імпровізують.)

 Мета: зняття емоційної напруги.

 Хід проведення:

 ведучий: - Теплий сонячний промінь упав на землю й зігрів насіннячко, що лежало в землі. Із насіннячка проклюнувся паросток, а з нього виросла чудова квітка. Пеститься квітка на сонці, тягнеться до тепла і світла кожною своєю пелюсточкою, повертає голівку за сонцем.

(Діти виконують виразні рухи: сідають навпочіпки, голову і руки опускають, потім голову підіймають, розпрямлюють тулуб, руки підіймають - квітка розквітла; голову трохи відкидають назад і повертають - квітка повертається за сонцем. Міміка під час імпровізації: очі напівзаплющені, посмішка на обличчі, м'язи обличчя розслаблені.)

 Потім ведучий запитує, які відчуття пережили діти, імпровізуючи.

Рефлексія

-                 Що нового ви відкрили для себе?

-                 Що з'ясували для себе?

-                 Що вас здивувало, зацікавило?

-                Які враження, думки виникали під час заняття?

-                 

Підбиття підсумків заняття

Заняття 6

Тема: «Профілактика страхів, агресії та жорстокості»

 Гра «Жучок»

 Мета: розкриття групових взаємин.

 Хід гри: діти стають у шеренгу за тим, хто водить. Той, хто водить, стоїть спиною до групи, його рука висунута з-під пахви з розкритою долонею. Той, хто водить, повинен вгадати, хто з дітей торкнувся його руки (за виразом обличчя, рухами). Він залишається тим, хто водить, доти, аж доки не вгадає правильно. Нового того, хто водить, обирають за допомогою лічилки.

 Розповідь ведучого.

-                     Сьогодні ми з вами будемо говорити про поведінку людей і про те, що на неї впливає. Поведінка людини – це сукупність дій, проявів особистості у повсякденному житті. На поведінку значною мірою впливає тип нервової системи людини, її характер, оточення, матеріальні умови життя. Як ви вважаєте, чи існують ідеальні люди, у яких тільки гарні риси характеру? (Дітям роздаються стікери.)

-                     Зараз я вас попрошу червоним фломастером написати позитивні риси людей і прикріпити їх на праву частину дошки, чорним – негативні риси і прикріпити їх на ліву частину дошки.

 Гра «Баба-Яга»

 Мета: відпрацювання емоції злості, тренування здатності впливати один на одного.

  Хід гри: діти сидять на стільцях по колу, обличчям один до одного. Ведучий просить показати, якими бувають вираз обличчя, поза, жести у дорослих (тата, мами, вихователя), коли вони зляться на дітей.

-                     За що дорослі найчастіше сердяться на вас? (Діти розігрують 2-3 сценки.)

-                     Чого ви найбільше боїтеся, коли вас сварять старші? Погрожують покарати, беруть ременя? (Діти розказують, показують.)

-                     Що ви робите у відповідь: плачете, посміхаєтесь, б'єтесь, лякаєтесь? (Розі­груються 2-3 сценки.)

 Гра «Страшні казки»

 Мета: розвиток сміливості, упевненості у собі, зняття тривоги; об'єднання групи.

 Хід гри: гаситься світло або зашторюються вікна. Діти по черзі починають у темряві розповідати страшні казки. Якщо рівень довіри у групі високий, то діти відтворюють власні реальні страхи. Дуже корисно їх відразу розіграти, також у темряві.

 Казка «Сокира» (Л.М.Толстой)

 Пішла сокира по дрова. Йде, стукає по горілих пеньках, підсміюється:

-                     Моя воля: хочу – зарубаю, хочу – мимо пройду, я тут господиня.

 А у лісі берізка росла, веселенька, кучерява, старим деревам на радість. І звали її Люленькою. Побачила сокира берізку і давай насміхатися:

-                     Кучерява, я тебе покучерявлю, почну рубати, тільки цурки полетять…

 Злякалася берізка.

-                     Не рубай мене, сокиро, мені боляче буде.

-                     А давай-но, заплач!

 Золотими слізками заплакала берізка, гілочки опустила.

-                     Мене дощик в наречені сватав, мені жити хочеться.

 Засміялася залізна сокира, наскочила на берізку – тільки білі цурки полетіли. Схватила берізку сокира, додому потягла. А йти сокирі через калиновий міст. Міст їй і говорить:

-                     Ти навіщо в лісі бешкетуєш, сестер моїх рубаєш?

-                     Мовчи, дурень, - вишкірилася сокира, - розсерджусь і тебе зарубаю.

Не пожалів спини, напружився і зламався калиновий міст. Сокира впала у воду і потонула. А берізка Люленька попливла по річці – в море-океан.

(Обговорення вчинків героїв казки та емоційного стану, які вони викливали у дітей).

 Гра «Чунга-Чанга»

 Мета: робота з емоційною сферою дитини, розвиток спроможності розуміти емоційний стан іншої людини й уміння адекватно виразити свій.

 Хід гри. Мандрівник (ведучий) пристав на своєму кораблі до Чарівного ост­рова, де всі завжди радісні й безтурботні. Щойно він зійшов на берег, як його ото­чили мешканці чудового острова - маленькі чорношкірі діти. І на хлопчиках, й на дівчатках однакові строкаті спіднички, на шиї - намисто, а у волоссі - пір'я. Весело усміхаючись, вони почали пританцьовувати під музику В. Шаїнського «Чунга-Чанга» навколо мандрівника і співати: чудо-острів, чудо-острів — жити на ньому дуже просто. Дуже просто, дуже просто, Чунга-Чанга!

 Мандрівник вирішив назавжди залишитися на цьому острові.

 Рефлексія 

-                 Що нового ви відкрили для себе?

-                 Що з'ясували для себе?

-                 Що вас здивувало, зацікавило?

-                Які враження, думки виникали під час заняття?

Ведучий.

-                     А зараз ми з вами спробуємо створити маленький обряд чародійства. Зніміть з дошки свій стікер, на якому ви писали негативні риси характеру людей. Тепер давайте зіжмакаємо цей папірець і викинемо в сміття. Кожен з вас викинув ці погані риси – їх більше не існує (намагайтеся не забувайте цього).

Підбиття підсумків заняття

Заняття 7

Тема: «Дружба»

 Вправа «Зустріч друзів»

(Діти стають у коло і говорять хором)

-                     Станьмо дружно ми у коло

Скільки друзів, глянь, навколо.

Руку другу простягну,

Сварку з другом не почну.

Будем дружно працювати,

Правил гри не забувати.

 Ведучий:

-                     Сьогодні ми з вами будемо говорити про таке поняття як дружба. У кожного з вас є свої друзі. Дуже важливо мати друзів. Також дуже важливо уміти дружити.

 Вправа «Рекламний ролик»

 Мета: розкрити поняття «дружба».

 Хід вправи: розділіться на дві команди. Усім вам добре відомо, що таке реклама. Кожна команда повинна створити свій рекламний ролик, щоб показати «дружбу» (5 хв. для підготовки, 2 хв. для реклами)

 Вправа «Подарунок»

 Мета: вчитися робити подарунки.

 Хід проведення:(Учасники стають у коло або сидять у колі.)  Пропонується  дарувати подарунки. Подарунки повинні бути від душі. Отже, подивіться уважно на сусіда праворуч від вас, спробуйте вгадати, який душевний подарунок йому найбільше необхідний. А тепер по черзі подаруємо один одному свої подарунки, не забуваючи бути доброзичливими, щирими. А той, хто одержить, хай не забуде віддячити своїм подарунком.

 Наприклад: (ім'я), я дарую тобі радість (ласкаву посмішку, м'якосердечність, любов до добра, правду, лагідну вдачу, міцну дружбу, совість, співчуття...).

 Спасибі (ім'я), а я дарую тобі спокій (або чесність, сміливість, справедливість, любов, такт, етикет, згоду, милосердя, відповідальність).

 Етюд «Зустріч із другом»

 Мета: розвивати здатність розуміти емоційний стан іншої людини й уміння адекватно виразити свій емоційний стан. Розвивати виразні рухи.

 Хід етюду: ведучий  розповідає дітям оповідання:

У хлопчика був друг. Але прийшло літо, і їм довелося розлучитися. Хлопчик залишився в місті, а його друг поїхав із батьками на південь. Сумно в місті без друга. Минув місяць. Якось іде хлопчик вулицею й раптом бачить, що на зупинці з автобуса виходить його товариш. Як же зраділи вони один одному!

За бажанням діти розігрують цю сценку. Виразні рухи: обійми, посмішка, сум, емоція радості.

 Вправа «Двоє малюють одним олівцем»

 Мета: розвивати співпрацю, порозуміння, уміння працювати в парі.

 Хід проведення: виконуючи завдання, партнери не розмовляють одне з одним. Спілкування може бути тільки невербальним. Кожна пара отримує аркуш паперу й один олівець (фломастер). Вони малюють картинку, сидячи за одним столом. (Ведучий: «Не можна перемовлятися і домовлятися про те, що малюватимете. Можна тільки дивитися один на одного, щоб вгадати ідею партнера).

 Після виконання завдання – демонстрація шедеврів.

 Зворотний зв’язок:

-                     Чи вдалося дійти згоди?

-                     Чи був у парі лідер? Із чого це було видно?

-                     Яка мета цього завдання?

Рефлексія

-                 Що нового ви відкрили для себе?

-                 Що з'ясували для себе?

-                 Що вас здивувало, зацікавило?

-                Які враження, думки виникали під час заняття?

Підбиття підсумків заняття

Заняття 8

Тема: «Прощання»

 Вправа «Усмішка по колу»

 Мета: закріплення вмінь взаємної підтримки.

 Хід виконання: діти, взявшись за руки, усміхаються по черзі один одному.

 Методичні рекомендації: налаштуйте дітей так, щоб «усмішку по колу» вони сприймали серйозно: подивилися на сусіда, який стоїть праворуч, подумали про добрі і важливі справи, в яких брали участь разом, і усміхнулись.

 Проєктивний малюнок «Наша група».

Мета: утверджувати почуття групової підтримки, близькості, значущості групи для кожного.

Хід виконання: мовчки, не обмінюючись фломастерами, учасники тренінгу мають усі разом намалювати малюнок «Наш клас».

При презентації роботи зверніть увагу на її емоційну оцінку учасниками. Усі розповідають про почуття, які виникли у процесі малювання і після нього.

 Гра «Чотири стихії»

Мета: розвивати уважність, пов'язану з координацією слухового апарату й рухового аналізатора.

Хід гри: гравці сидять у колі. Ведучий домовляється з ними, що коли він скаже слово земля, то всі повинні опустити руки вниз, якщо слово вода - витягнути руки уперед, слово повітря - підняти руки вгору, слово вогонь - здійснити обертання руками у ліктьових суглобах. Той, хто помилився, - програв.

 Вправа «Заключне коло»

Мета: закріпити вміння застосовувати набуті навички експресивного вираження емоцій, саморегуляції та емпатії.

Хід проведення: усі сидять у колі. Говоритиме лише той, у кого в руках м’яч (чи інший невеликий предмет, наприклад, іграшка). Ведучий кидає м’ячика комусь із учнів. Той має відповісти на запитання: «Що мені сподобалось (запам’яталось) у роботі тренінгу?» та «Що я дізнався нового за час проведення занять?»

 Гра «Долонька»

Мета: посилити групову згуртованість, закріпити вміння передавати свій позитивний настрій іншим.

Хід проведення: кожен обмальовує свою долоньку на аркуші паперу та внизу пише своє ім’я. Аркуші кладуть на стільці. Усі встають і підходять до стільців сусідів. Кожен має написати щось хороше іншому.

-                     Що б ви хотіли побажати цій людині?

-                     Що б ви хотіли сказати їй хорошого

 Вправа «Соняшник»

Мета: символічно виразити сум від закінчення занять та радість від початку нового етапу в житті.

Хід проведення:станьте у широке коло і заплющте очі. Згадайте наше перше заняття. Тепер розплющте очі. Звузьте коло, покладіть руки на плечі один одному… Уявіть, що всі ви – це квітка сонця, яка повільно гойдається під подихом вітру. Заплющте очі ще раз і почніть повільно гойдатись спочатку ліворуч, потім праворуч, рухаючись у ритмі соняшника…

 Розплющте очі і зустріньтесь поглядом із кожним. Усвідомте, що соняшник уже достатньо зрілий, і кожен з вас перетвориться на соняшникове зернятко…Опустіть руки і зробіть крок назад. Відчуйте, що вітер відкидає вас далеко від соняшника, і що ви несете у собі енергію його насіння… Відчуйте цю енергію у своєму тілі… Скажіть собі: «Я наповнений життєвою силою і в мене є енергія аби рости і розвиватися»…

Рефлексія

-                 Що нового ви відкрили для себе?

-                 Що з'ясували для себе?

-                 Що вас здивувало, зацікавило?

Які враження, думки виникали під час занять?

Підбиття підсумків заняття

Методичні поради щодо організації та проведення занять

1. Для успішної реалізації мети кількість учнів не повинна перевищувати 12-15 осіб.
2. Заняття проводяться один раз на тиждень, тривалістю 40 хв.
3. Приміщення для занять має бути достатнім для проведення рухливих ігор.
4. Парти та стільці можна розставляти на власний розсуд.
5. Оцінювання ведеться на емоційному рівні як ведучим, так і самими учнями чи групою.
6. Загальна атмосфера на заняттях – позитивна (інтерес, розкутість, бажання, спілкування на рівних з дорослим, усвідомлення своїх успіхів).
7. Давати учням якомога більше самостійності, але допомагати, пояснювати, спрямовувати.
8.  Обговорювати відповіді учнів, залучати до висловлювання своєї думки, не пропускати жодної ідеї, приділяти увагу кожному.
9. Небажані як занадто слабкі, так і занадто сильні емоційні збудження.

Методичні рекомендації батькам

Постійно зміцнюйте в дитини впевненість у собі, у власних силах.

Заохочуйте ініціативу.

Не перехвалюйте дитину, але і не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує. Пам’ятайте, що схвалення так само, як і покарання, має бути співвіднесене з вчинком.

Не порівнюйте свою дитину з іншими. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора, і, можливо, буде завтра).

Не оберігайте дитину від повсякденних справ, не вирішуйте за неї проблем, але і не перевантажуйте її тим, що їй не до снаги. Нехай дитина виконує доступні їй завдання й отримує задоволення від зробленого.

Уникайте крайнощів: не можна дозволяти робити все, що заманеться, але й не можна все забороняти. Чітко вирішіть для себе, що можна і що ні, узгодьте це з усіма членами родини.

Приділяйте дитині достатньо уваги, нехай вона ніколи не почувається забутою. Хай щомиті відчуває, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз приголубити, пожаліти. Нехай вона бачить, що бажана і важлива для вас!

А ще долучайте дітей до трудових сімейних заходів. Це допоможе відчути, що їм довіряють і цінують як серйозних партнерів.

Виявляйте глибоку цікавість до навчання ваших дітей. Допоможіть їм підготувати виступ, або разом пройдіться по складних математичних правилах. Успіх у навчанні та інших справах підніме батьківський авторитет.

Намагайтеся помічати позитивні зміни в характері дитини, не забудьте висловити своє схвалення.

Говоріть дітям, якими ви хочете їх бачити, і вони будуть такими. Заохочуйте – це зміцнює почуття власної гідності.

Методичні рекомендації педагогам

1.               Вітайтеся і усміхайтеся першим.
2.               Виявляйте дружнє ставлення до дитини.
3.               Цікавтесь своїми вихованцями, їхніми турботами, радощами.
4.               Враховуйте вікові та індивідуальні психологічні особливості кожної дитини.
5.               Демонструйте свою віру в успіх.
6.               Створюйте ситуації успіху.
7.               Акцентуйте увагу учня на його досягненнях, перемогах.
8.               Вказуючи на помилки, означуйте шлях до їхнього виправлення.
9.               Порівнюйте якість роботи дитини лише з її власними (попередніми) результатами, а не із здобутками інших учнів.
10.          Уникайте у своєму мовленні слів-заперечень.
11.          Частіше спілкуйтесь з кожним учнем.
12.          Розрізняйте особистість і поведінку. Вчинок потребує санкції, а особистість – підтримки.

Список використаних джерел

1. Ізард К.Э. Психологія эмоцій. – СПб., 1999. – 464 с.
2. Овчарова Р. В. Довідкова книга шкільного психолога. – М., 1996.
3. Розвивальні та корекційні заняття психолога / Упор. Т. Гончаренко. – К.: Шкільний світ, 2004.