Сценарії до Дня пам'яті та примирення: «Полеглим присвячується...»

Сценарії до Дня пам'яті та примирення:

«Полеглим присвячується...»

(Лунає пісня) «Перемога. свята Перемога!»

Ведуча: З настанням весни відроджується все навколо. І так було завжди. З надією в далекому 45-му чекали травня мільйони людей.

Ведучий: Душа боліла і водночас раділа, бо відчувала, що невдовзі людським катуванням настане кінець.

Ведуча: Травень соковитий квітами прибрався,

          Нас щодень чарує ніжністю весни.

         Люд святково вбрався

          І віддає шану тим, хто полягли.

Ведучий: Тим хто не до мріяв,

            Тим хто не вродився,

             Хто грудьми і кров’ю

            Землю захищав…

            І полинув в небо вічною зорею

           Або постаментом на могилі став.

 Ведуча: Добрий дня, шановні ветерани, гості, любі учні та вчителі. Пройшло вже стільки років, але в пам'яті народній і понині живі безмірні страждання військових років і безмірна мужність народу.

 

Ведучий : Скільки б років і десятиліть не минуло, люди Землі знову й знову будуть повертатися до того дня, який ознаменував  перемогу життя над смертю, розуму над божевіллям, гуманізму над варварством.

Ведуча: День пам’яті полеглих у Другій Світовій війні - це лише часточка великої данини пошани полеглим і живим ветеранам, які своєю кров’ю відстояли нашу свободу. Мало залишилось учасників тих подій, але всі ми щиро вдячні їм.

Ведучий : До нас  завітали :__________________________

Ведуча  :Та воїни  , яким  прийшлося  захищати рідну землю в наші дні :_________________________________________

 Ведуча: Війна і смерть - дві сестри, ніби пара, які крокують разом вже віки...Це - ніби чиясь невблаганна кара, що слід лишає на усі роки.

Ведучий: Війна... Ти був там? Ні? То ти щасливий, бо ти не бачив сльози, біль і кров. Не бачив ти, як погляд свій зрадливий кидала смерть на юних знов і знов.

Ведуча: Чи бачив ти, як проводжає мати свого єдиного, не воїна - дитя, і молить Бога, щоби дочекатись, або за нього віддати своє життя?

Ведучий: Чи чув ти тихий плач дівчини, коли почула вість, що вже нема Того, до кого серцем лине, і що тепер вона уже одна?

Ведуча: А може, ти вдовиний погляд бачив, тої вдови, що на руці дитя, Що ще недавно тато сина няньчив, сьогодні ж - сирота оце маля?

Ведучий: Чи хоч у сні до тебя приходила ота проклята усіма війна, Яку ще в сорок п'ятім загасила чарівна, бажана і прошена весна.

Ведуча :. Увесь народ став на захист Вітчизни. Країна перетворилася на величезний бойовий табір, охоплений єдиним поривом перемогти ворога, вигнати його з рідної землі, знищити фашизм. Неймовірну мужність, стійкість і героїзм виявив наш народ!

Ведучий : Немає такого міста чи села, такого поля чи гаю, де б у жорстокій боротьбі не пролилася кров українських воїнів, де б не пролилися їхня могутність і відвага, адже кожен знав, що він захищає рідну землю, народ.

Ведуча : Настали страшні дні фашистської неволі.Значна частина країни була тимчасово окупована ворогом і відразу ж оголошена його власністю. Окупанти сподівались, що українські люди зустрінуть їх хлібом-сіллю, охоче від дадуть і  хліб і до хліба усе, що мали, а самі добровільно й охоче підставлять шию  під  чужинське ярмо.

Ведучий:Не могла стерпіти Україна такої наруги. Страшним був гнів народу. І малі, і старі переповнювалися ненавистю, ставали партизанами, створювали підпільні осередки. Полум’я партизанської боротьби охопило всю Україну.

Ведуча :Українці зривали економічні, політичні та військові плани загарбників. Нищівний опір для загарбників чинили на всій окупованій території.

 

 

Ведуча :Я вірив, що ворог тебе не поборе,

                І ворог тебе не зборов, -

           Він ще відповість за гірке твоє горе

           І кров’ю заплатить за кров.

 

Ведучий : І слава твоя оживе неодмінно,

             І доля розквітне ясна,

             Моя Україно, жива Україно,

            Блакитна моя сторона!

Ведуча  : Обеліски , пам’ятники… Скільки їх  ?  Але чому немає пам’ятника матері , що досі чекає з війни  сина , вдовам , жінкам  високої краси вірності , які виконали останній заповіт чоловіка – вивели в люди дітей .Саме вони , затамувавши горе , біль  , відбудували зруйноване , виховували своїх дітей – продовження нашого  українського народу.

Ведучий : Сьогодні ми з  великою вдячністю і любов’ю згадуємо вас , солдатські вдови . Поморозь лягла на ваші скроні, роки поорали зморшки обличчя, але серця залишилися молодими і свято бережуть пам'ять про останні хвилини перед розлукою. Вони , як рани .Минуло багато років з того часу , а вони не загоїлися .Рани війни болять і  досі .

 

Мати

Я –мати , мати всіх дітей ,

Що на фронтах воєнних полягли.

Сьогодні  я звертаюсь до людей ,

Щоб мир у світі берегли .

Я- мати ..Я крізь  все пройшла …

Крізь дим пожеж , утрат і сто смертей.

Розтоптана і знищена була ,

Та через роки йду  я до дітей.

В душі моїй горить пекельний біль

За всіх-усіх , яких не повернуть ,

І крик душі лунає звідусіль.

Вони до нас ніколи не прийдуть…

Та я невір’ю в похоронки ті!

Живі вони , бо пам'ять ще жива !Мої сини соколики ясні

А всюди квіти… квіти .. і трава…

Цвіте весна чарівна , запашна ,

Пісні повсюди , музика звучить …

Але  ж була проклята та  війна ,

Яка  в людей забрала щастя  -жити !

Я – мати !  Я до вас іду ,

Щоб захистити  , відвернути зло

Та відвести  від усіх людей й біду

ІІ щоб  війни ніколи не було .

Тож встаньте всі і голови схиліть ,

Згадайте  тих  хто йшов через фронти .

І з вдячністю хвилину помовчіть .

Щоб пам'ять в нашім серці зберегти ….

(Хвилина мовчання ) .

    Я закликаю , будьте пильні всі .

Не допустіть війни , не допустіть !

Стрічайте сонце в ранішній росі ,

Живіть щасливо і дітей ростіть !

Ведуча : Я до них покладу найкрасивіші квіти землі

І холодний граніт обігрію своїми руками…

Пролітають роки , як у небі ключі журавлів ,

І все менше стає ветеранів з роками .

Ведучий : Ми  всі  схиляємо голови  низько ,

Щоб шану солдатам віддати.

Несемо квіти пам’яті до обелісків ,

Де вічним сном солдати сплять.

 

Ведучий:Право покласти квіти до братської могили надається учням __  класу.

Ведуча : Не обминула… Через стільки років

           Відродження, спокою, миру і краси

           На нашу землю знову налетіли

           Ворожі сили, як нацьковані пси.

Ведучий : Плаче Україна гіркими сльозами,

              А по землі ллється кров людська свята.

              За свободу й волю діти помирають,

              За ту Україну, що у нас одна.

Ведучий :  Історія України…Це постійна боротьба за утвердження народності й нації, розбудови соборної незалежної демократичної держави. Мужніми борцями за вільне життя в Україні були не тільки наші пращури, а також є нинішнє покоління. Саме це покоління ввійде в історію, як борці за євроінтеграцію та учасники АТО. Спочатку був Майдан. Потім – Небесна Сотня.

Ведуча : Але вороги не дрімали … Відбулася анексія Криму жадібними загребущими руками підступного сусідом зі сходу, що досі цинічно називав себе нашим братом.  Знову полилася кров. На сьогодні, за активної підтримки уряду та президента Росії відбуваються криваві події на Донбасі.

 

 

Ведучий :  У ці не легкі для нашої країни часи українці проявляють дива хоробрості, відданості своїй Батьківщині, відстоюючи її інтереси. Сотні громадян України уже віддали своє життя, захищаючи рідну землю.

Ведуча : Ми пишаємося тим, що наша молодь надзвичайно патріотична і ці герої поряд з нами живуть, працюють. Але в серцях їхніх живе вогонь великої любові до рідної землі.

Ведуча : Дякую тобі солдате за життя …

           За мирне небо, в нас над головою.

          Ховаєшся від куль ти в укриття … 

          Воюєш із страшною ордою…

Ведучий :Воюєш ти за нас … Борониш Україну!

            Від напасти московської , від зла…

            Покинув матір, сина та дружину…

            І нищить ворогів пішов, до тла…

Ведуча : На коліна стану  й щиро помолюся…

           І миру, для всієї попрошу я Землі…

           Низько головою до землі вклонюся,

           Щоб таланило у бою тобі…

Ведучий :  Щоб повернувся, скоро, ти додому,

             І більше очі не побачили війни…

             Лиш мир … Лиш мир і радість,

            А кулі й гради, відійшли мов сни…

 Ведуча :  Я переконана ,що  Україна буде єдиною. Я беру і братиму приклад з наших воїнів-захисників. Я також упевнений ,що переможе здоровий глузд, адже ми не єдині – з нами вся спільнота.

Ведучий :  Я хочу жити під мирним небом, але за потреби захищатиму свою Батьківщину.

Ведучий: Дорогою ціною дається Україні свобода і незалежність. І ця ціна-людське життя. Життя кращих синів і дочок України, її майбутнього.

Ведуча : Господи, я стану на коліна

           Постом я душу знову окроплю.

           Молю Тебе за Україну,

           Помилуй край який я так люблю.

Ведучий: Прости коли гріхом ми завинили,

             Коли забули промені добра

             Коли Тебе ми вчинками гнівили,

             Так часто гріх в спокусі обира.

Ведуча : Небесний Отче, молюся і плачу,

           Не дай і краплі крові протекти.

           Оберігай сміливу стежку ту юначу,

           На смерть не дай нікого приректи.

 

 

Ведучий : Пошли нам мир, пошли нам благословінь.

             Не дай Ісусе, Я тебе благаю,

            Аби скакав землею чорний кінь.

            І так не мало вкрав життя рясного

            І виросли могили вслід за ним.

 

Ведуча: Не дай, щоб промінь сонечка ясного,

          Закрив туманом ненависний дим.

          Молю, всевишній, нас не покидай,

          Не залишай на мить мою країну.

          Рукою Своєю нас оберігай,

          Оберігай Ісусе Неньку Україну!

 

Ведуча :   Віримо, що переможемо. Бо ми - на своїй землі.    Нашу Землю захищають найкращі з Українців-сильні духом.

 

Ведучий:  Молімося щодня за Україну!

            Любіть і бережіть Україну, бережіть себе.

             Слава Україні!!! Героям слава !!!!