Сценарій - вистава: "Плетіння вінків в Калаглії"

         СЦЕНАРІЙ – ВИСТАВА:

         «Плетіння вінків в Калаглії»

Де б не ходив я в далекій дорозі,

В чужім чи у ріднім краю,

Я згадую вогник у тихій тривозі

І рідну хатину свою.

Моє рідне село Калаглія… Як легко дихається чистим повітрям, як яскраво світить сонечко, як співучо лине спів пташок. І все це своє, рідне, найдорожче.

Село моє рідне у тихім розмаї

Я пісню веселу про тебе співаю.

Лежить моє тихе село у долині,

Немовби сховалось, як пташка в калині.

Моя маленька батьківщина розкинулася тоненьким шнурочком уздовж берега Дністровського лиману. І одним із найголовніших місць, яким пишається кожен житель села – це надзвичайна краса місцевих круч. З приходом весни, з першоцвітами, з першим подихом тепла,з першими весняними святами калаглійці відпочивають після тяжкої роботи, на наших зелених оазисах.

Спілкуючись із старожилами нашого села, а саме – Куркан Любов’ю Микитівною та Когутенко Валентиною Пантелеймонівною ми дізналися про незвичайний народний обряд тих людей, які проживали над кручами нашого села. Привчали матері своїх дітей цінувати красу рідного краю, красу польових квітів, і, самі цього не підозрюючи, відродженням обряду наших предків.

Лунає легка музика і чути спів пташок

Скінчивши весняні роботи на городі, і маючи вільний травневий вечір, спускалися матері зі своїми доньками до круч.  Розстилали покривало, діти, рвучи польові квіти, бігали, стрибали і весело сміялись.

На сцені з’являються мами з дівчатками

Мама Люба:Ну все, вже прийшли, стели покривальце ось тут.

Іринка: І чому тут?

Мама Люба:Тут квітів немає, лише соковита травичка. І ще звідси видно, як сонце в лимані купається.

Тетянка: Ой, тітко Любо, а як це в лимані купається?

Мама Люба: Ось дивіться дівчатка, бачите, сонечко за обрій сідає і останні промінці відбиваються у водичці, можемо уявити собі, що воно перед сном купається. Ну а поки сонечко спати не лягло, в нас є час повеселитися і сплести віночки.

Тетянка: Мам, а я вже вмію, скажи так.

Мама Валя: Та вмієш, умієш, от зараз і сплетеш собі віночок.

Тетянка: Я вже хочу рвати квіти.

Мама Валя: Ой, все, загорілася, не поспішай, зараз розкажу з яких квітів гарний вінок виходить. Ось, наприклад, кульбаба – це квітка сонця, додаючи її до вінка, ви додасте собі тепла, доброти…

Тетянка: Зараз їх нарву.

Вибігає за куліси приносить квіти

Іринка: Про безсмертників я знаю. У нас їх багато, про них мені бабусенька розповідала. Це квіточка, яка додає нам здоров’я, сили і довголіття. Я зараз їх миттю назбираю.

Мама Люба:  Тетянко, а ти біжи ще на тій галявині ромашок нарви.

Тетянка: А яких жовтих чи білих?

Мама Люба:  І білих, і жовтих, до речі, їх ще називають «дідова борода»…

Іринка: Хі-хі, як смішно, а чому «дідова борода»?

Тетянка: Бо стара…

Сміються

Мама Валя: Та ні, цю квітку називають так лише в нас на селі,і через те, що її листочки кольором нагадують сивину і схожі на бороду літньої людини.

Тетянка: А білу ромашку теж якось по чудернацьки називають?

Мама Люба:  Білу ромашку всі знають, бо вона має лікувальні властивості. Тож якогось вечора назбираємо, висушимо і взимку будемо пити чай, щоб не хворіти.

Мама Валя: Вже так багато нарвали, а ніби щось не вистачає. О, ще васильків сюди треба додати, ану дівчатка збігайте, нарвіть.

Діти збирають квіти, а мами наспівують пісні.

Мама Валя: Ну Тетянко, Іринко ходіть вже будемо плести…

Сідають біля мам

Тетянка: Я тут сяду.

Іринка: Та ну, я хотіла там сісти…

Мама Люба:  Сідайте вже, та не сваріться, місця всім вистачить.

Починають плести віночки

Іринка: У мене нічого не виходить

Мама Люба:  Головне, доню, не поспішати, прикладати квіточку до квіточки, дивись: ось так!Бачиш, все не так складно.

Іринка: О, тітко Валю! А заспівайте нашу улюблену пісеньку.

Мама Валя: Добре, тільки за умови, що ви мені будете підспівувати. Що Любо, якої заспіваємо?

Тетянка: Я хочу про соловейка!!!

Іринка:Так, давайте про соловейка

Мама Люба: Про соловейка? Давайте про соловейка…

Співають українську народну пісню  «Віть віть віть, тьох тьох тьох»

Поки доспівали пісню сплели віночки.

Мама Люба: Ось погляньте, які гарні віночки в нас вийшли!

Тетянка: Мені подобається мій віночок.

Мама Валя: Дійсно гарний.

Іринка: А  в мене гарний?

Мама Валя: І в тебе чудовий вийшов!

Мама Люба: Дівчаточка, голубочки, у вас вийшли надзвичайні віночки! І кожен з них особливий, бо створений з душею, любов’ю і власними руками.

Мама Валя: Запам’ятайте, дівчатка, у народі кажуть, що лише вінок сплетений із живих квітів, є оберегом від злих намірів людей і потойбічних сил.

Обіймаючи своїх дівчаток

Мама Люба: А всі квіти разом слава наша і краса. Як ви у нас мої хороші.

Прибігає син

Син: Мамо-о-о, тітко-о-о,  хутчіш додому, вже тато й дядько їсти хочуть.

Мама Валя: От ті чоловіки, та йдемо вже, йдемо. Ходімо хутчіш, бо зараз ще й татусі за нами прибіжать.

Іринка: Теж віночки будуть плести?

Мама Люба: Та які віночки, ану швиденько їсти ж хотять!!!