Сценарій "Чи летять метелики на гіркий мед наркоманії?"

Про матеріал
Сценарій «ЧИ ЛЕТЯТЬ МЕТЕЛИКИ НА ГІРКИЙ МЕД НАРКОМАНІЇ?» Інтерактивний форум-театр «Шанс» Мета: сформувати в учнів негативне ставлення до наркотиків; переконати підлітків, що наркоманія — страшна хвороба, а не веселе проведення часу; пропагувати здоровий спосіб життя; виховувати в учнів відповідальне ставлення до власного життя.
Перегляд файлу

Автори: Наталія Григорівна Гичко, заступник директора з навчально-виховної роботи

Галина Кирилівна Кучмик, класний керівник,

 

Колківського ВПУ смт.Колки Маневицький район, Волинська область

 

ЧИ ЛЕТЯТЬ МЕТЕЛИКИ НА ГІРКИЙ МЕД НАРКОМАНІЇ?

 

Інтерактивний форум-театр «Шанс»

 

Мета: сформувати в учнів негативне ставлення до наркотиків; переконати підлітків, що наркоманія — страшна хвороба, а не ве­селе проведення часу; пропагувати здоровий спосіб життя; вихову­вати в учнів відповідальне ставлення до власного життя.

Вступ

 Ведучий.  Багато років тому російський письменник Микола Островський написав: «Найдорожче в лю­дини — це життя. Воно дається один раз — і про­жити його потрібно так, щоб не було нестерпно боляче за безцільно прожиті роки». Ці слова на­були особливого змісту в реаліях сучасного су­спільства.

На жаль, однією з таких реалій є поширення наркоманії. Сьогодні ми поговоримо про те, як не пустити це лихо у своє життя, у життя своїх близьких, спробуємо дати відповідь на запитання «Чи летять метелики на гіркий мед наркоманії?».

Гра «Розігрів»

Мета: гра дозволяє учасникам/учасницям краще познайомитися один з одним і створює більш довірливу атмосферу в групі.

Бажана кількість учасників та учасниць 10 — 23 особи

Час: 15-20 хв.

Хід гри:

Учасники/учасниці вільно пересуваються по кімнаті. Ведучий дає завдання: «Знайдіть один одного ті, у кого однаковий колір очей» (варіанти: «Ті, у кого день народження влітку, взимку, восени, навесні», «Ті, у чиїм імені три, чотири, п'ять, шість і більше літер»). Можливі варіанти, коли учасники поєднуються в групи за місцем проживання, знаком зодіаку, улюбленим кольором.

Вправа «Міфи»

Мета:  допомогти підліткам виробити зрілу й обґрунтовану позицію щодо різних аспектів наркоманії, розвінчати ряд  міфів та подати правдиву інформацію; сприяти активізації, налаштованості на роботу з тематики попередження залежностей.

Бажана кількість учасників та учасниць; 10-23 особи    Час 30 — 40 хв.

Необхідний матеріал: список міфів для обговорення; додаткова інформація та статистичні дані, що розвінчують міфи; три таблички з написами: «Так», «Ні», «Не знаю».

 

Хід вправи:

Ведучий. Небагато хто з нас має чітку уяву щодо наркоманії. Часто дорослі та й самі підлітки формують своє ставлення до наркотиків, орієнтуючись на розповіді приятелів, ЗМІ, чутки й упередження. Це небезпечно, по-перше, тому, що міфи про наркотики можуть зменшувати реальну загрозу (наприклад, міф про те, що «маріхуана - зовсім нешкідливий наркотик»), по- друге, тому що міфи можуть надмірно перебільшити небезпеку, породжуючи почуття безвиході і приреченості (наприклад, міф про те, що «варто людині один раз спробувати наркотики, і вона вже не відмовиться від них»).

На початку вправи групі пропонується ряд висловлювань стосовно теми наркоманії. Наприклад, такі:

  1.   Досить один раз спробувати, щоб стати наркоманом.
  2.    Наркоманія - не хвороба, а розбещеність.
  3.    Усі наркомани - злочинці.
  4.    Наркотики допомагають зняти напругу.
  5.    Маріхуана зовсім безпечна.

У вільному просторі приміщення, де працює група, вивішуються три таблички з написами:

«Так»

«Ні»

«Не знаю»

Учасники/учасниці протягом декількох хвилин обмірковують свою позицію з приводу кожного з цих висловлювань. Вони обирають свій варіант відповіді і об'єднуються відповідно до їхніх переконань у три групи біля табличок з написами. Після цього ведучий організовує невеличку дискусію, у ході якої кожна група відстоює свою точку зору. Потім обговорюється наступне висловлювання, і учасники та учасниці переходять в іншу групу або залишаються на місці.

Ведучий.  Колись давно у Китаї жив дуже розумний, але пихатий мандарин (знатний вельможа). Увесь день його складався із приміряння вишуканого вбрання та розмов із підданими про свій розум. Так минали дні за днями, роки за роками... Аж ось країною пішов поголос, що неподалік від кордону з'явився мудрець, найрозумніший за всіх на світі. Дуже розлютився через це мандарин: як можна називати якогось ченця най­розумнішим у світі? Але зовні свого обурення вельможа не виявив, а запросив мудреця до себе у палац.

А закінчемо цю притчу в кінці нашої зустрічі.

 

Спектакль 1

Перебіг заходу На сцені Мати, Батько, Янгол. Янгол тримає в руках новонароджене маля і передає його батькам.

Янгол

Гей, людство, сьогодні приходить до тебе

Іще галасливе дитятко одне.

І кожна народжена має дитина

Свого Янгола білого за плечима.

Мати

Кожна дитина для матері — диво,

Благаю, зроби, щоб зростало щасливим,

Від лиха й незгод Ти його збережи

І правильний шлях у життя покажи.

Батько

Ім'я хай прославлене буде твоє,

Моє янголятко-дитятко моє!

За те, що тепер я теж матиму змогу

Йому віддавати любов, допомогу.

Янгол

З народження кожному Небо дарує

Те, що людину характеризує.

Слова ці з священної книги буття,

Планують вони все подальше життя.

На дошці пише слова «честь, совість, любов, кохання, май­бутнє, щастя, здоров'я».

З дитиною виходять зі сцени

Автор (за кулісами)

Спливали години, і дні, і роки,

Мов води гірської швидкої ріки.

В любові й турботі дитятко зростало,

 І так непомітно дорослим вже стало.

Вже друзів чимало, у школі навчання,

Захоплення нові і перше кохання.

Та всяке бува на життєвім шляху...

І що допоможе в хвилину гірку?!

Спектакль 2

   1

Ранок. Коля запізнюється в училище.

Мама (роздратовано): «А поснідати?»

Коля: «Який сніданок? Я і так запізнююсь, швидше»

2

Училище. (Коля запізнисвя на урок)

Вчитель: (роздратовано): «Завжди ти запізнюєшся. Іди відповідати»

Сусід по парті ставить підножку.

Вчитель: «Ось, знову нічого не знаєш. Сідай, два»

3

Дім.  Гримить музика. Коля слухає музику.

Мама(стомлено, роздратовано): «Вимкни музику. Я стомилась»

Коля: «Я не вимкуну»

Мама: «Я тобі сказала чи ні, вимкни»

Коля: «Як мені вже все набридло!» (стукає стільцем і вибігає з кімнати)

4

Вулиця. Група підлітків курить травку. Один з них підкликає Колю.

Саша: «Що сталося?»

Коля просто махає рукою. Всі співчувають.

Діма: «Закури, забудеш про свої проблеми»

Павло: «Всеодно з першого разу нічого не буде».

 

«Стоп!»-  із натовпу виходить учень і каже: «Я твій друг. Повір, мама перестане сердитись на тебе, друзі не будуть насміхатись, а ці  - це не твої друзі – це дорога в нікуди, в безодню. Повір, життя поверниться до тебе сонячною стороною. Тільки не роби цього»

Спектакль 3

Ранок. Аптека.

Саша: «Юля до тебе вже клієнти з самого ранку. Хвилюються!»

Юля: «Ці – почекають!!»

Сусідка (Аліна): «Ой, хлопці, чого це вас так трясе? Що робиться! Батьки знають про це?»

 Пояснює всім: «Це мої сусіди. О це то часи настали».

Лікар: «Дайте мені мінеральної води, мене хворі чекають» (байдуже дивиться на наркоманів).

В цей момент підходить дилер до наркоманів і подає пакетик.

Стоп!

Друг із натовпу: «Зупиніться, ви такі ще молоді, у вас все життя попереду. Не ламайте його. Все ще можна змінити. Повірте!»

Спектакль 4

1

Ранок. Сніданок в сім’ї (мама, батько, донька). Появляється Рома, за стіл не сідає.

Мама: «Чому не снідаєш?»

Рома: «Я не хочу. Вип’ю лише солодкого чаю»

Батьки махнули руками.

Донька прощається з батьками і йде в училище.

2.

Училище. Учні сидять за партами.

Учитель (байдуже) «Є в когось якісь проблеми?»

Учні (вяло): «Ні»

3.

Дім. Аня говорить пол телефону, заходить брат Рома.

Рома: «Дай чого-небудь солоденького»

Аня: «Знову обідати не будеш!»

Рома: «Та дай, що тобі шкода». Отримує цукерку і йде.

4.

Вулиця. Рома зустрічається з підлітками-наркоманами.

Діма: «Бабло є?»

Рома: «Ні»

Саша: «Тоді нічого тобі не дамо»

       5.

Вечір, вдома. Батько читає газету. Заходить Рома.

Рома: «Тату, дай грошей»

Батько не питає навіщо гроші, дістає гаманець і байдуже простягає гроші Ромі.

6.

Вулиця. Наркомани радісно вітають його. Він отримує дозу. Зненацька падає. Наркомани утікають. Появляються лікар, батьки, всі жахаються.

Стоп!

Друг із натовпу: «А цього могло б і небути. Ну, навіщо губити своє молоде життя. Навколо стільки цікавих справ, які гарні дівчата хочуть з тобою дружити. В житті є справжня, а не обманлива радість»

Учень1. За статистичними даними, найчастіше прилучання підлітків до наркотиків відбувається в колі друзів, в атмосфері дружнього спілкуван­ня. Марихуану та деякі інші наркотики нерідко їм пропонують спробувати на вечірках, коли незручно відмовитись: підліток не хоче показати себе люди­ною неосвіченою і «надто правильною». Багато під­літків готові, в буквальному розумінні, ризикувати власним життям, якщо група однолітків вимагає від них щось зробити. Така потреба в схваленні ото­чення відіграє в більшості випадків вирішальну роль у залученні підлітків до вживання алкоголю та наркотиків.

Учень 2. У чому сила, привабливість наркотиків? У тому, що вони викликають піднесений емоцій­ний стан, який імітує радість і навіть щастя, підси­люють статевий потяг, створюють відчуття повноти буття, що супроводжується яскравими галюцина­ціями. На деякий час зникає тривога, з'являється відчуття повної безпеки і можливості робити що завгодно. Для людини, яка перебуває у наркотич­ному стані, немає моральних обмежень. Але триває все це недовго. Потім настає депресія, з'являються страхи, галюцинації набувають загрозливого і на­віть жахливого вигляду, в усьому тілі і в голо­ві біль... І щоб утамувати цей біль і позбутися примар, треба знову вколотися... І так без кінця. Точніше — до кінця, до повного саморуйнування і загибелі.

Отже, спочатку після прийому наркотиків лю­дина відчуває силу, бадьорість, веселість, а потім — розбитість, спустошеність, сильний біль.

Перегляд відеофільму «Правда про наркотики»

Учень 1. У всіх наркотиків є спільна підступна властивість: організм швидко звикає до них і почи­нає вимагати нових, більших доз. От як очевидець описав муки наркомана: «Висока людина кидалася по ліжку в лікарняній палаті із заґратованими ві­кнами. Її тіло билося і корчилося в конвульсіях, покривалося великими краплями поту. Час від часу починалися болісні судоми. Хворий плакав, лаявся, благав, загрожував, несамовито кричав: «Врятуйте! Благаю! Лікарю, укол! Будьте прокляті! Черв'яки білі, черв'яки гризуть мене, убийте черв'яків!».

Учень2. А так цей стан описував сам наркоман: «Біль нелюдський. Ніби всередину забралася ціла зграя садистів, одні сплющують тобі кістки, інші вивертають суглоби, треті усюди вбивають цвяхи. Кишки рвуться на частини, ти натурально боже­волієш. Усе з мене тече — з очей, з носа, розлад шлунку замучив, нудить однією жовчю. Якби пер­ша доза наркотиків викликала такий стан, жодного наркомана не було б».

Учень 1.  (продовжує). «Я не знав, що вже до вечора по­чнуться муки. Такі, що наступного дня буду близь­кий до божевілля. Спав на горищах, у під'їздах, біля теплих радіаторів. Заснути ніяк не міг. І не тільки через холод. Постійно хотілося дурману. Мучило безсоння. Мучила якась звіряча злоба. З’явилося навіть бажання вбити когось. Страшенно страждав від галюцинацій, від болю в усьому тілі. То відчу­вав, що все горить, то тремтів від холоду. Корчився, дерев'яніли м'язи. Був, як у тумані, проте усвідом­лював, що це передсмертні судоми».

Учень 2.  До однієї з лікарень у тяжкому стані із сильною внутрішньою кровотечею потрапив хво­рий. У реанімаційному відділенні його буквально витягли з того світу, для чого витратили всю на­явну донорську кров, застосували дорогі медика­менти, всі медичні знання і досвід. Хворий почав одужувати, і знову — кровотеча. Довелося його оперувати. Знову життя хлопця було врятовано. Його перевели в загальну палату. Усе говорило про одужання, і раптом хлопець помер. Коли зазир­нули під подушку померлого, то знайшли шприц із наркотичною речовиною. Це й була причина трагедії.

Учень 1.  Олексій, якому нещодавно виповнилося 19 років, був переконаний: наркоманом ніколи не стане, адже добре розуміє усі наслідки цієї залеж­ності. Наркоманом він не став, лише одного разу спробував, що ж воно таке — «упіймати кайф». У цій «грі» він був третім, тобто скористався шпри­цом після двох своїх знайомих. Перший учасник гри виявився носієм ВІЛ. Після чергового медично­го обстеження вірус було виявлено і в Олексія.

Вправа «Лист у редакцію»

Мета: формувати навички аргументованого відстоювання своєї позиції, зокрема, у ситуації надання допомоги однолітку; розвивати почуття товариськості, критичного мислення.

Бажана кількість учасників та учасниць: 10-23 особи Час: 40 - 50 хв.

Необхідний матеріал: листи з ситуаціями для групової роботи.

Хід вправи:

Учасникам/учасницям пропонується об'єднатися у підгрупи, кожна з яких буде тимчасово виконувати функції редакції молодіжної газети. «Уявіть, що до вас у редакцію прийшов лист, - повідомляє ведучий/ведуча, - спробуйте за 15-20 хвилин спільними зусиллями написати відповідь молодій людині». Потім ведучий/ведуча роздає листа. Зразки листів можуть виглядати так:

«Дорога редакціє!

Я була в одній компанії, де мене вмовили спробувати уколотися. Мені стало цікаво. А тепер я увесь час думаю, а раптом я вже наркоманка. Що мені тепер робити? До лікаря йти я боюся. Дайте мені відповідь, будь ласка.

Маша П., 14 років»

 

«Дорога редакціє!

У мене є хлопець, ми вчимося разом. Улітку він познайомився з хлопцями, які  курять і п'ють горілку. Тепер він усе більше часу проводить з ними. Мені він подобається, і я дуже хочу йому допомогти, щоб він не став алкоголіком. Порадьте, як.

Марина, 16 років»

Після того, як відповіді написані, підгрупи обмінюються листами і своїми варіантами відповідей. Тепер кожній з підгруп пропонується оцінити якість відповіді їхніх колег за наступними критеріями:

  1.   Чи доступна для сприйняття форма відповіді на лист?
  2.    Чи зрозумілий зміст відповіді?
  3.    Чи не викликала у вас почуття ворожості або розгубленості ця відповідь?
  4.    Чи достатньо вона інформативна?

За кожним критерієм виставляється від одного до десяти балів, потім підраховується загальний результат. На закінчення проводиться загальногрупове обговорення, у процесі якого учасники/учасниці обмінюються враженнями й емоціями.

Учень 1. Визначити, чи вживає ваш товариш нарко­тики, нелегко, але можна. Зміни, які можуть відбу­ватися з підлітком, очевидні уже на початку нового захоплення, коли ще не виникла наркотична залеж­ність. У цей час ви можете його врятувати, проте краще за все відразу звернутися до спеціаліста.

Ви повинні бити на сполох, якщо ваш товариш

- став виявляти не властиві йому агресивність або надмірну веселість, різкі зміни настрою; колишні друзі і захоплення його не цікавлять; став неохайним;

- змінився зовні: обличчя червоне або бліде; очі налиті кров'ю; зіниці звужені або розширені; рухи повільні, погано скоординовані;

- виявляє надмірний апетит або повну його від­сутність, вживає дуже багато рідини.

Учень 2.  Гра в життя і смерть починається легко і весело, з друзями і подругами. А вибиратися з безодні доводиться самотужки. Мало в кого з тих, хто спробував наркотик, вистачає сил повернутися до нормального життя.

Отже, жити чи не жити? Ось у чому питання... І вам обирати свій шлях самим.

Спектакль 5

Виходить Хлопець, сумно промовляє до себе.

Хлопець

Яка темна ніч і як тихо надворі.

І навіть за хмари сховалися зорі.

І друзі, й батьки мої дивляться сни,

Мене зрозуміти не хочуть вони.

У школі навчатись мені вже обридло,

Нема мотоцикла, на серці огидно,

Нема на розваги й комп'ютери грошей,

Та й друзів немає, напевне, хороших,

І дівчина каже, що вже розлюбила,

А разом з коханням і серце розбила.

Як житиму далі у світі, не знаю.

Від розпачу скоро, напевне, сконаю...

Виходить «Наркотик» в яскравому різнокольоровому вбранні.

Наркотик

Привіт тобі мій,

В чому справи, юначе?

Чом очі сумні твої мало не плачуть?

Я швидко зараджу всілякій біді,

Ти руку свою протягни лиш мені.

Неначе на хмарах ти будеш літати,

Усе це я можу організувати.

Візьми оцей шприц, сміливіше, не бійся,

Аби все забути, мерщій уколися.

А можна інакше іще, ось послухай,

Як буде сутужно, тоді оце нюхай.

 

Хлопець протягує руку до запропонованого.

Янгол

Не треба, не треба, чекай, зупинись,

Уважно до цього всього придивись.

Не вір обіцянкам, іди-но сюди,

Послухай мене, щоб не сталось біди.

Давай разом зараз отут почекаєм,

Можливо, тоді ми іще дещо взнаєм.

Янгол і Хлопець відходять у глибину. «Наркотик» ски­дає кольорову накидку, залишається в чорному одязі з білими черепами, шприцами тощо.

Наркотик

Ха-ха-ха-ха-ха, ось іще один дурень,

Хай спробує раз і не зможе позбутись,

Навряд чи зуміє в життя повернутись.

Нехай собі трохи хлоп'я покайфує,

Бо смерть на таких дуже скоро чатує.

Хлопець

Він кілька хвилин тому інше казав

І райське життя на землі обіцяв.

Гей, Янголе, Янголе, ти мене чуєш?

А що ти мені зараз запропонуєш?

Янгол

Ну, що ж, час тобі вже свій вибір зробити:

Померти у муках тяжких чи ще жити.

Потрапити легко в страшні оті сіті.

Скуштуєш хоч раз — буде важко зректися.

Це варте того? Поміркуй! Схаменися!

Наркотик

Ну що ж, когось іншого я пошукаю.

А ти пам'ятай, я на тебе чекаю.

Виходить зі сцени.

Хлопець (до себе) я зрозмів

Наркотики — смерть. А я хочу ще жити,

Кохати всім серцем і долі радіти.

Тепер уже точно упевнився я —

Лиш в мене в руках уся доля моя.

Почуйте мене, люди всі на землі,

Життя обирайте! Наркотикам — ні!

 

Ведучий. А тепер давайте закінчемо притчу, яку я починав розповідати на початку зустрічі.

Мандарин задумав обдурити запрошеного: «Я візьму у руки метелика, сховаю його за спи­ною і запитаю, що в мене в руках — живе чи мертве? І якщо чернець скаже, що живе — я розчавлю метелика, а якщо мертве — випущу його». І ось настав день зустрічі. У залі зібралося багато людей, усім кортіло послухати словесний по­єдинок найрозумніших людей у світі.

Мандарин сидів на високому троні, тримав за спиною метелика і з нетерпінням чекав приходу ченця. Аж ось двері відчинилися, і до зали ввійшов невеликий худорлявий чоловік. Він підійшов до мандарина, привітався і сказав, що готовий відповісти на будь-яке його запитання. Мандарин спитав: «Скажи-но мені, що я тримаю в руках — живе чи мертве?» Мудрець трохи подумав, усміхнувся й відповів: «Усе у твоїх руках».

Збентежений мандарин випустив метелика з рук і той полетів на волю, радісно тріпочучи яскравими крильцями.

Тож пам'ятайте: лише від вас залежить, чи буде ваше життя довгим і щасливим.

 

 

 

 

 

Література

1.

 

 

doc
Додано
16 квітня 2019
Переглядів
1086
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку