Сценарій "Чорнобиля пекучий дзвін"

         ЧОРНОБИЛЯ ПЕКУЧИЙ ДЗВІН

 

1. Чорнобиля гіркий полин

На серце ліг незримо й тяжко,

І пливе над землею дзвін

Із тихим стогоном протяжно.

 

2. То дзвонять дзвони не Хатині,

Де слід лишила свій війна,

Це стогнуть землі України,

Де мирний атом не мина.

 

3.  Він впав смертельною росою

На рай дібров, на зелень трав,

Своєю чорною косою

Провів по розмаїттю барв.

 

4. І попелом покрились села,

І згинуло усе живе,

Пропали усмішки веселі,

Замовкло птаство лісове.

 

5.Лиш на отруєній землі

Небачена розкрилась квітка –

Про допомогу крик німий,

Між попелом остання іскра.

Запала тиша…

 

6. Весна… Найпрекрасніша пора року.

Пробуджується від сну природа, розплющує очі земля, усе оживає, зеленіє, розквітає.

П’янкі пахощі розносять абрикоси і вишні, милує око ніжно-рожевий цвіт яблуні.

Весна… Чорнобиль…

 

Наша сьогоднішня зустріч – данина пам’яті про тих, хто ціною власного життя захистив світ від атомної катастрофи.

Слово надається селищному голові Степанівської селищної ради В.О. Лукашу.

 

7.  Місто Чорнобиль знаходиться за 130 км від Києва. Засноване ще за часів Київської Русі. Це невеличкий районний центр серед чудової поліської природи у верхів‘ях трьох річок.

 

8. Стародавній Чорнобиль дав назву потужній атомній електростанції. Будівництво її розпочалось в 1971 році.

 

9. Перший енергоблок потужністю 10 млн. квт вступив у дію 1977р., згодом добудовано ще 3 енергоблоки, з 1983- 4 енергоблок.

10. Знаходилась АЕС поблизу міста Чорнобиль, а згодом  за кілька кілометрів від станції виросло ще одне місто - Прип’ять.

 

Лунає дзвін.

 

11. Пам'ять болем людським наповнена,

Час з тремтінням вперед іде,

Дзвонять чорні дзвони Чорнобиля,

Входять в душі, серця людей.

 

12. Вертались в Україну журавлі,

Уже й перелетіли Чорне море,

Старого місця на старій землі

Поміж боліт уже шукають зором,

Аж Прип'ять, прип'ята надійно до землі, —

Урвалась дибки й ринула угору,

 

13.І вдарив грім, не з неба — із землі!

І першими упали журавлі,

В стовпах огню вони губили крила

І падали безкрилі...

 

(Із запаленими в руках свічками з двох сторін виходять дівчата в білих

платтях і чорних шарфах, танцюють під пісня “На Чорнобиль журавлі летіли”. сл. Д.Павличка, муз. О.Білаша)

 

14. Чорнобиль - це символ фізичного і морального болю, тяжких втрат, зранених душ, знівечених людських доль, покинутих осель. Чорнобиль - це чорний біль України. Чорнобиль - це символ однієї з найбільших катастроф в історії людства.

15.  У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року, коли всі спали безтурботним сном, о першій годині 23 хвилини над IV реактором Чорнобильської атомної електростанції нічну пітьму розірвало велетенське полум’я.

16. Зірвався в небо стовп вогню
І заблищало світло всюди,
Земля здригнулась від антен,
"Що сталося?" - кричали люди.

 

17. У небі хмари згустком плили
У чорно - жовтому вогні,
Світанки світлі посіріли
Не восени, а навесні.

 

18. Ворона криком залилася
На сухім дереві кричать,
Земля зчорніла, обпеклася,
Не буде хліб на ній родить.

19. Життя, як сон перед очима,
Де все було, цвіли сади,
Де діти сонце малювали,
Де закохались я і ти.

 

20. Та один день спалив набуте,
Він став нещадним до людей,
Його ніколи не забути -
Чорнобильський квітневий день.

 

21. Чорнобильська катастрофа - це ядерний апокаліпсис. Чи маємо підстави назвати так вибух на ЧАЕС?

 

22. Практично все паливо масою майже в 200 т  було викинуте з реактора. Частина його миттєво випарувалася, частину розкидало біля реактора, а частина знову впала в реактор і почала плавитися. До 8 т. радіоактивного палива було викинуто в атмосферу. Рухаючись в північно-західному та західному напрямках радіоактивні маси пройшли Україною. У Білорусії осіло 60% радіоактивних речовин.

 

23. 27 квітня радіація досягла Польщі, Фінляндії, Швеції.

      30 квітня  і 1 травня радіоактивні опади випали у Франції, Австрії, Угорщині,  Чехословаччині.

     

24. Пізніше радіоактивні маси досягли Великобританії, Югославії, Італії, Греції. Підвищення радіаційного фону відмічалось в Китаї, Японії, Індії, Канаді, США. Поверхня Землі зазнала забруднення радіонуклідами в 400 разів більшого, ніж м. Хіросіма в 1945р.

 

25. В  Україні радіоактивне забруднення охопило територію в 50000кв.км з населенням 2,5млн. чол. Чорнобильська катастрофа - це величезне екологічне лихо.

 

26. Зойкнула земля незвичним криком.

- Сину, вбережи і захисти!

Вийшла мати із іконним ликом

- Йди, синочку, хто ж коли не ти?!

 

27. Спалахнуло небо, впало  крижнем:

- Сину, вбережи і захисти.

Вийшла мати з немовлятком ніжним:

- Йди, коханий, хто ж , коли не ти?

28. ...І уже ні сина, ані мужа,
Лиш розверсті зоряні поля...
Та пліч-о-пліч стали Біль і Мужність 
Дух і волі, Небо і Земля.

Звучить пісня «Чорнобильська зона» 

29. Для приборкання вогню в зону смертельної  радіації першими прибули пожежники Чорнобильської АЕС на чолі з Володимиром Правиком. Ціною власного життя вони приборкали страшний вогонь.

 

30. Першим важко

Вони були найпершими

Із вогню у полум’я шугали

Не до подвигів, не до звершень -

Вони собою людство заступали.

 

31. Сьогодні ми знову називаємо їх імена, найперших, наймужніших героїв і вклоняємося їх великому подвигу в ім’я життя інших людей.

Герой Радянського Союзу, лейтенант Володимир Правик

Герой Радянського Союзу, лейтенант Віктор Кібенок

Старший лейтенант Василь Ігнатенко

Старший лейтенант Микола Титенок

Сержант Володимир Тищура

Сержант Микола Ващук 

 

32. Коли зловісна блискавиця

Сторуко в серце уп’ялась

І опалила юні лиця,

І в танці дикому зайшлась,

Коли вже й хмари спопеліли

У знавіснілому вогні -

Ви смерть приборкати зуміли

На тім останнім рубежі.

 

33. Не віддали їй на поталу

Світанків наших ніжний щем

Ви як один супроти стали

Пекельним січені вогнем!

 

34. На 5-ту годину ранку пожежа була ліквідована. Їх було 28 - пожежних Чорнобильської АЕС. Вони стали першими жертвами ядерного полум’я.

 

35.  Галина Ковтун (київська журналістка) у 1989 році написала документальну  повість «Я писатиму тобі щодня...», — про 800 листів, які Володимир Правик , один із шести відважних, які стали на перепоні вогню в перші хвилини аварії, відіслав своїй дружині  Надії  за 4 роки і 4 місяці любові.
«Надійко, ти читаєш мого листа і плачеш. Не треба, витри слізки, усе обійшлося добре, ми ще проживемо до ста літ, і донечка наша ненаглядна тебе переросте разів у три...». Скільки треба мужності, людяності, любові, щоб так спокійно вимовити своє останнє слово прощання.

 

36. Очима ти сказав мені: люблю.

Душа складала свій тяжкий екзамен.

Мов тихий дзвін гіркого кришталю,

Несказане лишилось несказанним.
            Життя ішло, минуло той перон.

Гукала тиша рупором вокзальним.

Багато слів написано пером.

Несказане лишилось несказанним.

Світали ночі, вечоріли дні,

Не раз хитнула доля терезами.
            Слова, як сонце, сходили в мені

Несказане лишилось несказанним.

 

37. Шестеро прекрасних молодих хлопців дивляться на нас зі стіни пожежної частини Чорнобиля, і здається, що їхні погляди скорботні, що застигли в них і гіркота, і докір, і німе запитання: як це могло статися?

 

38. Але це вже зараз здається. А тієї квітневої ночі, в хаосі і тривозі пожежі, не було в їхніх поглядах ні скорботи, ні докору. Ніколи було. Вони працювали. Вони рятували атомну станцію, рятували Прип'ять, Чорнобиль, Київ, усіх нас.
ведучий :

 

39. Тож запа­лімо поминальну свічку — свічку надії. І нехай це полум'я свічок, у наших душах зіллється в одне полум'я віри. Ми будемо жити!

 

40. Схилімо свої голови перед усіма, кого сьогодні вже немає з нами, перед тими, хто ціною власного життя оплатив шанс на життя мільйонів

 

41. Хвилина мовчання, хвилина мовчання...
Це мить не прощання, а вічне стрічання
Із тими, кого вже не стрінемо ми.
Коли наступає хвилина мовчання,
У пам'яті нашій клекочуть громи.

 

42. Тож устаньмо і — помовчимо мить — у пам'ять про тих, хто за­снув вічним сном, сказавши своє вагоме слово в цій трагедії.

 

Чути звук метронома. Горять свічки. Хвилина мовчання. 

 

43.   Красне сонце вдивляється з неба,

Як чорнобильська плаче земля.

Радіацію зборкати треба,

Бо вона, як той ворон, кружля.

 

44.  Мертва зона не зна, що робити,

Де і в кого пораду знайти,

Як себе і людей захистити

Від такої страшної біди...

 

45. Чорнобильський вітер по душах мете,

Чорнобильський пил на роки опадає…

Годинник життя безупинно іде,

         Лиш пам'ять, лиш пам'ять усе пам’ятає

 

46. У зоні радіаційного забруднення залишатись було небезпечно. Постало питання евакуації. Коли і як вона проводилась?

 

47. 27-го квітня на 14-у годину було призначено евакуацію багатотисячного населення міста. З собою люди брали найнеобхідніші речі, документи та їжі на 3 дні.

 

48. 4-5-го травня був евакуйований Чорнобильський район, мешканці якого тиждень перебували в зоні високої радіації.

 

49. Стоїть сльоза. Тривожна і терпляча

Питає строго кожного: куди?

Куди ідеш, минаючи пороги?

Могили предків кидаєш чому?

Ідуть, бо мусять. Мирна  перемога

Переросла у атомну чуму!

 

50. Найстрашніше — тиша. Сьогодні Прип'ять — місто привидів. Людям не можна сюди повертатись .Це «закрите місто». І все ж багато ,хто хоче повернутися назад, а багато хто, всупереч всім заборонам , повернулися до рідних домівок, до себе додому. З цієї причини Прип'ять обнесена сьогодні високим парканом з колючим дротом.

 

51. Як боляче дивитись на землю, на якій не можна жити!? По якій не можна навіть ходити?! А ще тяжче було залишити рідну хату.

 

52. Згорьована, старенька сива жінка,

Яка прорвалась крізь усі пости

Стояла при дротах колючих й так просила: ,,Синку,

солдатику, до хати допусти!

Я тільки гляну в хату, тільки стану

На той поріг, що вистругав мій брат”!

Але на неї, наче із туману

Крізь сині сльози наплива солдат

Він сам би радий в дім її пустити

Але шепоче тужно «Потерпіть…»

І плаче жінка : «Що робити?

Чи їхать звідси? А чи тут здубіть?..

А над селом радіаційні щогли

І зумери тривожні  d ніч летять.

А в класах приголомшеної школи

Не діти - лише воїни сидять.

 

53. За статистичними даними із зони радіаційного забруднення до кінця 1986р. відселено понад  116 тис. чол. з майже двохсот населених пунктів. Зона у радіусі 30 км. стала небезпечною.

 

           54.  Наш біль, наш жаль, наша біда

            Наша ти пам`ять вічна

            Земля покинута й не та –

            Отруйна й незвична

            Зелений гай, колишній  рай

            Краси шматки роздерті.

 

            55. Отруйний дощ на чорний гай

            Тепер це – зона смерті

            Колючий дріт, залізний щит

            Богом полишена земля

            Сірий байдужий краєвид

            Наш біль, наш жаль, наша біда

 

Пісня «Над землею тумани» 

 

56.  Чорнобиль. Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум'янітиме чорним вогнищем скорботи.

57. Чорнобиль дав нам кілька моральних уроків трагедії, за які заплачено дорогою ціною.

1-й урок — безвідповідаль­ності
(ми не були готові до такої аварії ні морально, ні технічно. І коли вже сталася трагедія, дов­го все подавалося в присмерках напівправди);

58. 2-й урок — милосердя
(всі люди відгукнулись на біду, прий­шовши чорнобильцям на допомо­гу: збирали кошт, у фонд Чорноби­ля; діти-чорнобильці відпочивали й оздоровлювались у санаторіях, таборах відпочинку);

59. 3-й урок — патріотизму
(ми мусимо завжди пам'ятати про по­двиг пожежників, щоб у потрібну хвилину стати на захист, прийня­ти правильне рішення, насамперед думати про тих, хто нас оточує, а не про себе; бути чесними і смі­ливими, бути людьми, гідними свого народу і не "зганьбити його; любити й берегти рідну землю).

60. Ти відомий сьогодні кожному –

Не ім’ям своїм, а бідою.

Тою вулицею порожньою

Понад прип’ятською водою.

 

61. Мій Чорнобиль, зелений пагорбе!

У якому ти жив сторіччі?

Запеклись перестиглі ягоди

Наче кров, на твоїм обличчі.

 

62.  Мимоволі хочеть­ся гукнути: Люди! Схаменімо­ся! Дзвони Чорнобиля б'ють на сполох! І, як писав Хемінгуей, не питайте, по кому подзвін. По кожному з  них.

Лунає гул дзвонів. Горять свічки.

63. Гріх перед Богом спокутувать будуть 

Ті, хто порушив закони святі, -

Дзвони Чорнобиля стогоном будять

Щоб не було чорних днів у житті! 

 

64. Стогін Чорнобиля спогадом - болем

Не затихатиме в наших серцях

Пам'ять про жертви не згасне ніколи

Їй пломеніти в прийдешніх віках

 

65. Чуєте, люди!? Лунає над світам

Стогін Чорнобиля дзвоном страшним

Дзвони Чорнобиля стогоном будять

Щоб від нещастя весь світ вберегти

 

66. Боже Великий, навічно єдиний

В пісні-молитві до Тебе іду

Влий Дух Святий, хай біль душі покине

Хай спопелить Твоя воля біду.

 

67. Урятований світ — найкращий пам'ятник тим, хто загинув у чорнобильському пеклі. Пам'ятаймо про них і ро­бімо усе, щоб ніколи не падала на землю гірка зірка Полин...

68. Коли ми цей урок засвоїм,
Що, ідучи всесильно до мети,
Не треба забувати про озони,
Про землі й води, жита срібний дзвін,
Щоби ніколи омертвілі зони
Нащадкам не залишити своїм?

 

69. Хай стане мир міцнішим у стократ

Хай над землею чисте небо буде

Чорнобиль — попередження , набат

Його уроків людству не забуде.

 

ПІСНЯ