Сценарій Дня пам*яті та примирення

 

 

На літературно-музичну композицію запрошені ветерани війни, солдатські вдови, гості.

Місце виступу — шкільна актова зала. Зала святково прикрашена. У центрі сцени — плакат пам'ятника солдату-визволителю. З боку сцени стоїть, жур­нальний столик, на якому гільза від снаряду, в якій горить вогонь; склянка в водою, на ній окраєць хліба.

У залі гасне світло. Повільно розсувається завіса. Спалахує червоне світло. Виходять ведучі, кладуть квіти до зображення пам'ятника воїну-визволителю і зупиня­ються обабіч сцени.

 

Звучить пісня Білозір «Перемога»

 

Заступник директора. Швидко, мов весняні струмки, збігають роки, квітнуть дерева, половіють жита, приходять у світ нові люди. Але не старіє, не зникає пам’ять тих літ. Все далі відходять грізні і важкі роки Великої Вітчизняної, але не згасає пам'ять про тих, хто не шкодував своєї крові, хто приніс на вівтар свободи найдо­рожче   —   життя.   Линемо   синівською пам'яттю у минуле — думаємо про тих, хто віддав своє життя за Батьківщину. У серцях наших людей не згасає, як вічний вогонь, пам'ять про людей близьких і невідомих, про всіх, хто боронив рідну землю від ворогів.

Шановні ветерани, вчителі. учні! Не знаю, як вас, а мене наповнює якесь тривож­но-трепетне почуття, хвилює урочистість цього залу. Це, мабуть, тому, що тут знову ветерани, що знову День Перемоги. Шістдесят п´ята весна вітає всіх тих, хто пережив війну, вітає нас, їхніх дітей, вас — їхніх внуків. Вітає і нагадує в шістдесят п´ятий раз про страхіття війни і наказує берегти мир. Справді, це свято надзвичайно урочисте і особливе.

Шановні ветерани! Низький уклін вам за наше мирне життя, за те, що зберегли Україну від фашизму і неволі. Земний вам уклін за той світ, в якому ми зараз живемо, за життя, яке ви нам подарували. Вітаємо вас зі святом Великої Перемоги!

В день цього великого свята учні підго­тували для вас святкову програму і запрошують в пісенно-поетичну мандрівку, у вашу бойову молодість.

Звучить пісня «День победы»

 

Ведучий.

Є славні, світлі і величні дати,

І поміж ними, безумовно, ця!

Вона до нас прийшла ще раз нам нагадати

І звеселила душі і серця.

Ведуча.

Спинися біля братської могили,

Тут сплять   чиїсь батьки, брати, сини.

Вони Вкраїну рідну боронили

В горнилі найстрашнішої війни.

Ведучий.

Не лицарі казкові, не антеї,

Звичайні люди, отакі, як ми,

Безстрашно кожну п'ядь землі своєї

Звільняли від фашистської чуми.

Ведуча.

Я вранці усміхнусь новому дню,

Пташиний щебет пролунає щемно.

Біля святого вічного вогню

Вклонімось визволителям доземно!

 

1-й ведучий. Свято зі слізьми на очах, свято ра­дості й смутку, тріумфу і втрат, свято пам'яті!

2-й ведучий. В цей день мимоволі згадується все: і початок війни, і важкі атаки, нескінченні кілометри доріг...

1-й ведучий. Тож, згадаймо, друзі, пережите!

2-й ведучий.

Мій світлий зір в верхів'я лине,

Моє коріння в глибині!

З тобою, роде мій орлиний,

Іду дорогами війни!

Учень:

Ви пройшли у спеку і негоду

Шлях солдатський, чесний і крутий.

Всі:

Дякуєм від імені народу

За ваш труд великий і важкий!

1-й учень:

Ти грудочку землі на згадку

Візьми в хустину загорни

І передай її нащадкам —

Хай пам'ятатимуть вони,

2-й учень:

Що десь далеко у Берліні,

Під тінню шумнолистих віт

Лежать в землі кістки нетлінні

Бійців, що врятували світ.

 

 

1-й учень:

Хай роняє гілка стиглі груші,

Хай у сад заходить тишина,

Хай же ваша донечка Валюша,

Про війну із книг лише узна.

2-й учень:

Не побивайся, матінко, за сином,

Твій син-герой згорів у боротьбі,

Не плач, старенька, над похилим тином,

не плакати, — гордитися тобі!

1-й учень:

Гордися сином, мамо посивіла,

Селянко з українського села.

Гордися — ти народові зростила

Такого сина — мужнього орла!

2-й учень:

Щодень міцніють наші кроки,

Давайте скажем від душі:

За рідну землю, за спокій,

За сталий мир, товариші!

1-й учень:

І як нам, друзі, не радіти

За нашу Україну, за народ,

Що показали всьому світу

Яких досягнуто висот.

 

(На сцені з'являються дівчатка із запаленими свічками у руках).

1-а дівчина.

Коли верстаю в завтрашнє дорогу,

Нового дня виважую мотив,

Я думаю про нашу Перемогу

І стяг, що над рейхстагом лопотів.

Одна родина, брат із братом разом

Народ наш сили брав, як той Антей,

Із мудрості батьківського наказу,

Із величі негаснучих ідей.

2-а дівчина.

Давно мовчать гарматні жерла,

Гарячі кулі одсвистали,

Та слава тих років не вмерла:

Вона зійшла на п'єдестали.

Народжена в смертельнім герці,

Живе у бронзі і граніті,

Живе у кожнім чеснім серці,

Лунає скрізь по білім світі.

3-я дівчина. Слава тим, хто здобув перемогу!

  Всі. Слава! Слава! Слава!

4-а дівчина. Вічна слава тим, хто смертю хороб­рих загинув!

Всі. Слава! Слава! Слава!

 

учень.

Послухайте, а нас могло не бути!

Ви уявіть: немає нас і все!

І дні стоять у колосках і в руті,

Дніпро у море плескіт хвиль несе...

 

учень.

Не кажіть: була війна давно, -

Ніби вчора все було, учора...

Влізла у наш дім руда потвора,

По-злодійськи вибивши вікно.

 

учень.

Насунулася нелюдів навала,

Виплодків ворожості і зла.

Нівечила, нищила, воювала,

Вішала, калічила й пекла.

 

учень.

...Русяве моє покоління, -

Перші ниточки сивини...

Про вас тужливо-осінньо

Говорили: «Діти війни»...

(Звучить пісня «Ясени»).

 

(Учні зникають за кулісами.  Звучить «Шкільний вальс» І.Дунаєвського. Музика ледь чутна. На сцену   вибігає    випускниця     в     білому платті. Виступ 11-А класу).

1-а випускниця. Це був звичайний червне­вий день. Хіба що тільки сонце світило яскраво-яскраво. І небо було голубе-голубе. А ще... (В цей час до неї навшпиньки наближається юнак. Спочатку бере її за плечі, а потім вони беруться за руки).

Випускник. А ще у нас був випускний.

Разом. Пам'ятаєте?

(Із-за куліс парами вибігають випускники).

Друга пара. Пам'ятаєте?

Третя пара. Пам'ятаєте?

Четверта пара. Пам'ятаєте?

(Кожна пара, говорячи свої слова, виходить наперед).

Друга пара.

Вона.  Мені  страшенно  намуляли  мої нові черевики.

Він. (дивлячись на неї закохано). Ти сьогодні така гарна.

Вона.   А ти такий смішний.

Третя пара.

Він. Я написав тобі вірші.

Вона. І цілий вечір вагався мені їх показа­ти?

(До них підкрадається перша випускниця).

1-а випускниця. А ми їх з дівчатами викра­ли і прочитали.

Третій юнак. Правда? Всі (по черзі). Правда. Правда. Правда.

1-а випускниця. Друзі, танцюємо, вальс.

(Музика звучить гучніше. Випускники танцюють. Десь далеко  чути звуки грому, авіанальот. Потім – голос Левітана про оголошення війни. За голосом – «Священная война» Хлопці, які щойно танцювали у парі, беруть автомати в руки, і дівчата проводжають їх на війну ).

 

1-й ведучий.

Крізь сльози і плач ви прощались,

З сльозами зривались слова:

2-й ведучий

Вернися, коханий, додому,

Будь проклята світом війна.

 

 «Священная война» стихає…

 

(На фоні пісні «Степом, степом…» звучать слова).

УЧЕНЬ.

Це на світанку сталося колись:

Стривожений, із муками і жалем

Світ стрепенувся, кров’ю вмить заливсь,

Неначе розпанаханий кинджалом.

 

УЧЕНИЦЯ,

Війна назустріч молодому дню

Із гуркотом, із брязкотом котилось,

Лавиною металу і вогню

На нашу землю й долю навалилось.

 

УЧЕНЬ. (звук гармати)

Тремтять гармати. Б’є на сполох дзвін.

Залізні круки вилітають з хмари.

Горить Вкраїна з чотирьох  сторін

І на чужинців просить з неба кари.

Синів, дочок благає:- Захистіть !-

Страждає в муках Україна мила.

І піднімається з глибин століть

Непоборима, нездоланна сила.

 

 

 

УЧЕНИЦЯ.

Хто б це вгадав і по якій причині,

На скільки літ розтягнеться війна?

І звісно всім: земель багато в світі,

А рідна, батьківська – лише одна.

 

УЧЕНЬ.

Гримить гроза війни .Іде розплата.

Покладено судьбу на терези.

Але коли ж порадує солдата

Веселий грім весняної грози?

 

Звучить «Мой милый, если б не было войны»

ВЕДУЧА

 На території України  війна не припинялася 1225 днів і ночей – з 22 червня 1941р.  по 28 жовтня 1944р. Більш ніж у 100 населених України точилися особливо запеклі бої. У боях на нашій території взяло участь 54 армії збройних сил СРСР. По всій території  України точилися кровопролитні бої. Саме в Україні вирішувалася доля  Другої світової війни  в Європі,  Великі бої точилися за кожен дім. Війна не припинялася  ні на годину.

Читець.

Поглядом окину Землю мою сиву,

Кров’ю рясно злиту, Всіяну кістьми.

Горбики-могили,

Обеліски-стели…

Мамо рідна, нене!

Там твої сини.

Пальчики-мізинчики-

Їх не полічити,

Не загамувати

Ріки сліз за ними…

Чорнобриві й русі -

Їм би тільки жити!

Та смертельна хватка

В клятої війни.

Де їх не ховали…

З Бугу аж до Волги,

Звідти-знов-до Одеру

В Хібінах, Балканах…

Де їх ще чекають-

Півстоліття довгого!..

Звідки лиш приходять

До могил коханих…

 

1-й ведучий. Обеліски, пам'ятники... Скільки їх? Але чому немає пам'ятника матері, що досі чекає з війни сина, вдовам, жінкам високої краси, вірності, які виконали останній заповіт чоловіка — вивели в люди дітей.

Читець:

Вийшла в степ широкий

Мати посивіла,

Виплакала очі від журби вона,

Біля квітів маку стала, заніміла,

І згадалась знову матері війна...

І почула голос сина над житами —

То зітхала мати, то вогонь палав — (виходить син)

«Я прийшов до тебе, я вернувся, мамо,

Я своєю смертю смерть потоптав.

На моїй могилі нині квітів море,

Та в думках до мене линеш з далини,

І твоє невтішне материнське горе,

То прокляття вічне паліям війни».

 

(Виконується   пісня   «А   мати   ходить   на курган»).

(виступ учнів 7-Б класу)

Учні виходять зі сцени. До уявного пам´ятника виходить жінка в чорному – це мати. Звучить повільна стривожена музика. Голос ведучої за сценою:

Голос ведучої: часто біля пам´ятника можна було побачити похилого віку жінку з букетом квітів. Це мати… Чайкою побивалася мати, як повели сина на розстріл. Та не зупинили материнські сльози вбивць. Не стало у матері сина. Війна забрала всіх рідних. Таким жінкам, що віддали все найдорожче у світі, ми завдячуємо щасливим сьогоденням.

Звучить пісня у виконанні Іллі Хруленка «На калині мене мати колихала»

 

Мати лишається біля пам´ятника. Виходять юнак і дівчина.

Юнак.

Приснилось матері, що ожили солдати,

Які стоять одягнені в граніт.

Приснилось матері, що йде один до хати,

І раптом зупинивсь біля воріт.

 

Мати.

Чого не йдеш, чого стоїш, мій синку?

Чи мало настоявся край путі?

Вже стільки літ стоїш без відпочинку,

Вже стільки літ чекаю в самоті…

 

Дівчина:

Приснилось матері, що привела в оселю.

Він автомат поставив у куток

І мовчки, скинувши запилену шинелю,

Узяв у руки скрипку і смичок.

 

Юнак.

Устами струн почав розповідати,

Як він ішов додому крізь грозу.

А в тихім сні, у сні ридала мати

І витирала радості сльозу.

 

Мати.

Чи це мана?

 

Дівчина.

Й самі побігли ноги.

 

Мати.

О де мій син?

 

Дівчина.

І впала край воріт.

А вдалині, де сходяться дороги,

Стояв солдат, одягнутий в граніт…

 

У виконанні Т. Куценко і Х. Градінарової звучить пісня «Журавлі»

Перший ведучий. День Перемоги — щаслива мить, та не всім су­дилося дожити.

Другий ведучий. Хвилина мовчання... Найдовша хвилина. У ній 60 секунд. У ній — наші вічні ровесники.

Ведуча.

За ниви хлібні й ранки солов'їні,

За вітру шум і лагідні світання,

Усіх загиблих пошануймо нині

Скорботною хвилиною мовчання.

 Ведучий.

Хвилина мовчання - затихли всі кроки,

Скорботи хвилина, громада мовчить.

Ніколи хай ті не вертаються роки,

Димами не вкриється неба блакить.

Прошу всіх встати!

Хвилина мовчання

 

Перший учень.

Шановні сивочолі ветерани,

Друзі і наставники мої,

У негоду ниють ваші рани,

А ночами видяться бої.

Другий учень.

Сталінград, бої за Україну,

У вогні розтерзаний Дніпро,

Ви собою заслонили Батьківщину,

Утвердили на землі добро.

Третій учень.

Кривавим сном одкорчилась війна,

Літа зарубцювали давні рани...

Під кулями ворожими сповна

За тишу заплатили ветерани.

Четвертий учень.

В атаки йшли не ради нагород,

Поранені страждали в медсанбатах...

За цвіт життя завдячує народ

Полеглим і посивілим солдатам.

 

Виступ 9-Б класу.

П'ятий учень.

В серцях ветеранів —-- осколки війни,

Лиш наша пам'ять — від ран отих ліки.

Від щирого серця сьогодні промовимо ми:

Спасибі вам, фронтовики!

(Учні виконують пісню «Спасибо вам, фронтовики», учні підносять квіти ветеранам)

1-й ведучий. 

Ми не дозволим той жах повторити,

Хочемо в мирі, у щасті ми жити.

2-й ведучий.

Низько в скорботі знамена схиляєм

Клятві священній навік присягаєм.  

1-й ведучий.

Іменем сина, що батька не знає,

Іменем батька, що сина на має,

Іменем жінки, що овдовіла,

Іменем матері, що посивіла.

2-й ведучий. 

Іменем пам'яті з роду до роду,

Іменем чесним, священним-народу.

Хлопці виконують  танець под фонограму пісні «Смуглянка» (сл. Я. Шведов, муз. А. Новиков).

 

Маленька дівчинка.

Та жорстока війна

Не ввірвалась в дитинство моє,

Листоноша в наш дім

Не приносила чорної звістки.

Але спокою пам'ять

Ні вдень, ні вночі не дає,

Бо так рясно зійшли

По страждальній землі обеліски.

 Маленький хлопчик.

Я до них покладу найкрасивіші квіти земні:

І холодний граніт обігрію своїми руками

Пролітають роки, як у небі ключі журавлі.

І все менше стає ветеранів з роками.

Ведуча.

Давнє горе ще й як болить,

Дуже ниють і давні рани.

Ветерани! Живіть! Живіть!

Не лишайте нас, ветерани!

«Спасибі, солдати» (Музика І. Карабиця, слова Б. Олійника)