Сценарій до Дня Голодоморів

Сценарій до Дня вшанування пам’яті жертв Голодомору «Ми не забуваємо вас…»

Обладнання: лампадки, таблички з картону «1932» і «1933»

Виходять 4 учні з лампадками у руках

1 учень: Ми тут, щоб сказати, що пам’ятаємо вас – тих, хто загинув у голодні 1921-1922, 1932-1933, 1946-1947 роки.

2 учень: Ми тут, щоб сказати, що, незважаючи на довгі роки мовчання, Україна на повен голос заговорила про одну з найстрашніших трагедій в історії нашої Батьківщини – Голодомор.

3 учень: Ми тут, щоб сказати, що засуджуємо всіх тих, хто причетний до смерті  мільйонів українців у  стражденні голодні роки.

4 учень: Ми тут, щоб сказати, що віримо, що страхіття Голодомору ніколи не повториться …

Вшануємо всіх, хто загинув у голодні роки, хвилиною мовчання. Прошу покласти лампадки до пам’ятника жертвам Голодомору.

Хвилина мовчання

                У результаті Голодомору 1932-1933 років, за різними оцінками, загинули від 3 до 7 млн осіб: щохвилини Україна втрачала 17 своїх дітей, щогодини — близько тисячі, щотижня — близько 25 тисяч. Також за даними слідства було визначено, що втрати українців у частині ненароджених становлять 6 мільйонів 122 тисячі осіб.

Складовими політики Голодомору були:

- Насильне вилучення всіх продовольчих припасів.

Липень 1932 р. – влада ухвалила завідомо нереальні до виконання плани хлібозаготівель;

 Серпень 1932 р. – прийнято закон ”Про п’ять колосків”, за яким засуджували навіть дітей, які збирали колоски пшениці на полях;

Листопад 1932 р. – запроваджено натуральні штрафи, що означало вилучення всіх харчів у селян;

Грудень 1932 р. – примусово вивезено із колгоспів усі фонди, в тому числі і насіннєві.

- Блокада мешканців окремих територій та всієї України:

 Листопад 1932 р. – в Україні запроваджується система голодних гетто – ”чорних дощок”. Занесення на 2 чорні дошки” колгоспів, сіл і цілих районів означало їх повну ізоляцію, вилучення всього продовольства, заборону ввезення, будь-яких товарів та інші жорстокі репресії, що було рівнозначним смертному вироку їх мешканцям. Всього на ”чорну дошку” було занесено до третини сіл України;

Січень 1933 р. – забороняється виїзд за межі України. Відповідно до директиви Сталіна території УСРР і Кубані, в той час переважно заселеної українцями, були оточені збройними законами для блокування виїзду селян ”за хлібом” в інші регіони. Таких заходів більше ніде і ніколи не застосовувалося в СРСР.

У той час, як від голоду умирали мільйони українців, влада продовжувала вивозити зерно за кордон. Також в Україні у той час на повну потужність працювали спиртзаводи, які переробляли зерно на горілку, що йшла на експорт.

 День пам'яті жертв голодоморів запроваджений згідно з указом Президента України Леоніда Кучми № 1310/98 від 26 листопада 1998 року як «День пам'яті жертв голодоморів». Указом Кучми № 1181/2000 від 31 жовтня 2000 року встановлювалася назва «День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій». Указом Кучми № 797/2004 від 15 липня 2004 року встановлювалася назва «День пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій». Указом президента Віктора Ющенка № 431/2007 від 21 травня 2007 називається «День пам'яті жертв голодоморів». У 2006 році Верховна Рада визнала Голодомор 1932-33 років геноцидом українського народу. Наказ Президента України «Про оголошення в Україні 2008 року Роком пам’яті жертв Голодомору».

Я- Пам’ять, я – не вбита, я – жива,

Я  буду завжди жити у серцях,

До Господа летять мої слова,

Із душ невинних витягаю цвях.

Я – Пам’ять, і мене не зруйнувати,

Я – незнищенна,і безсмертна я,

Молитвою я відчиняю ґрати-

До Бога йде замучене дитя…

Я – Пам’ять, і мене не вбити,

Пересторога для нащадків я,

Не забувати і не повторити –

Найголовніша місія моя…

Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все одно хвилюватиме серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після тих страшних років. Вона завжди буде об'єднувати всіх живих одним спогадом, одним сумом, однією надією. Озиратися в минуле треба кожному. Треба осмислити власне минуле, зрозуміти його, бо історія повторюється. І коли люди не зроблять сьогодні висновків, то вони будуть ходити по колу.

1дів: Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз

Заплачте разом, а не наодинці.

Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,

Що мали зватись гордо – українці.

Хл: Заплачте! Затужіть! Заголосіть!

Померлі люди стогнуть з тої днини,

Й благають: українці донесіть

Стражденний біль голодної країни.

2дів: Згадайте нас – бо ми ж колись жили.

Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!

Ми в цій землі житами проросли.

Щоб голоду не знали люди вічно.

Учень. Запалімо поминальні свічі о 16 годині, поставимо їх у кожному вікні. Хай у кожній оселі, у кожній родині дорослий і малий схилить голову перед пам'яттю невинно убієнних голодом - геноцидом, уклінно припаде до їхніх могил, поставить свічку перед образом Божим.

Учень. Це - знак нашої пам'яті.

Це -святий вогник, який зігріє душі загиблих.

Це -світло очищення задля нашого майбутнього.

Ми живемо. Живе наш народ. Так буде завжди.