Сценарій до Дня вшанування пам'яті жертв Голодомору

Про матеріал

Сценарій стане у нагоді до Дня вшанування пам'яті жертв Голодомору, призначений закликати підростаюче покоління необхідності пам'ятати про страшну добу в історії нашого народу, недопущення помилок минулого

Перегляд файлу

Сценарій до Дня вшанування пам’яті жертв Голодомору «Ми не забуваємо вас…»

Обладнання: лампадки, «букет» із колосків і калини з чорною стрічкою, таблички з картону «1932» і «1933»

Виходять 4 учні з лампадками у руках

1 учень: Ми тут, щоб сказати, що пам’ятаємо вас – тих, хто загинув у голодні 1932й та 1933й роки.

2 учень: Ми тут, щоб сказати, що, незважаючи на довгі роки мовчання,, Україна на повен голос заговорила про одну з найстрашніших трагедій в історії нашої Батьківщини -Голодомор

3 учень: Ми тут, щоб сказати, що засуджуємо всіх тих, хто причетний до смерті мільйонів українців у стражденні голодні роки.

4 учень: Ми тут, щоб сказати, що віримо, що страхіття Голодомору ніколи не повториться …

Виходить дівчина – Україна, у руках тримає «букет» із колосків і калини з чорною стрічкою, стає посередині:

Україна:

Я- Україна, я- перлина світу,

Країна сонця, щедрості, тепла,

Родючі землі, люди працьовиті,

Здається, так би вік в добрі жила…

Та не судилось…Кровожерливі ординці

Стоптали кіньми всі мої поля,

І помирали в муках українці,

Від злих катів стогнала вся земля…

Кати ці – 32й й 33й –

Нещадні і до старця, й до дитини,

Топтали рідний край в своїй кареті,

Поставили Вкраїну на коліна…

До дівчини - України з двох боків підходять по учневі із табличками «1932» та «1933», один із них забирає «букет». Україна присідає на коліна, закривши обличчя руками. Хлопці стоять біля неї.

Виходить дівчина- Пам’ять, підходить до хлопця і забирає букет

Пам’ять:

Я- Пам’ять, я –не вбита, я – жива,

Я буду завжди жити у серцях,

До Господа летять мої слова,

Із душ невинних витягаю цвях.

Я – Пам’ять, і мене не зруйнувати,

Я – незнищенна,і безсмертна я,

Молитвою я відчиняю ґрати-

До Бога йде замучене дитя…

Я – Пам’ять, і мене не вбити,

Пересторога для нащадків я,

Не забувати і не повторити –

Найголовніша місія моя…

Дівчина- Пам’ять підводить із колін дівчину-Україну і віддає їй «букет».

Виходить учитель:

Учитель: Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.

Заплачте разом , а не наодинці…

Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,

Що мали зватись гордо – українці.

Заплачте, затужіть, заголосіть,

Померлі люди стогнуть з тої днини

Й благають: українці, донесіть

Стражденний біль голодної країни.

Згадайте нас, бо ми колись жили,

Зроніть сльозу – і хай не гасне свічка,

Ми в цій землі житами проросли,

Щоб голоду не знали люди вічно…

Вчитель виконує пісню-реквієм «Свіча» ( сл. Б.Стельмаха, муз.М.Скорика)

І. На вікні свіча миготіла,

Кривді з-за плеча тріпотіла,

До правди летіла,

Там, де рідний край, де Україну

Голоду нагай шмагав до згину

Не день, не годину…

ІІ. Вогником свіча повівала,

Мати дитинча сповивала,

Пісні гомоніла

Про гірку біду, недолю голу,

Про чужу орду кривавочолу,

Бодай скам’яніла…

ІІІ. На вікні свіча догасала,

Мати дитинча колисала –

Не в колисці, ні,

Не в колисці, але у труні…

Мертві по ровах – їх мільйони,

По німих церквах стогнуть дзвони,

Хто ж то Україні, Боже, нині допоможе?

ІV. На вікні свічі не задути,

Скарги і плачі досі чути –

Усе люди тямлять,

Досі жаль до сліз тих, що не в пору

Їх потяг укіс Голодомору,

Тож вічна їм пам’ять…

На вікні свіча миготіла…

Учитель:

Прошу вшанувати всіх, хто загинув у голодні роки, хвилиною мовчання. Прошу покласти лампадки до пам’ятника жертвам Голодомору.