Сценарій "ДОБРОТА І МИЛОСЕРДЯ В ЖИТТІ"

               Зустріч у родинному колі класу

                           (батькі та діти)

 

                                   ДОБРОТА І МИЛОСЕРДЯ В ЖИТТІ

 

                                                                                                 Краса врятує світ

                                                                        Бути добрим до кожної травинки ніжної...

                                                                                                      Добро все переможе.

                Записи на дошці:

                                   Добро

•   Усе позитивне в житті людей, що відповідає їхнім      

     інтересам, бажан­ням, мріям, благо.

•  Добра, корисна справа, дія, вчинок.

                                     Зло

•   Що-небудь погане, недобре

•   Нещастя, лихо, горе

•   Почуття роздратування, гніву, досади, розлюченість.

Учитель:  Добрий день, дорогі батьки та діти!

 Вітання дітей:  Ми дуже раді бачити на зборах наших улюблених батьків.

 Учитель:   Дорогі гості ! Сьогодні у нас незвичайні  збори — Збори Доброти і Ми­лосердя.

                      Відтак, почнемо розкривати велику таємницю природи добра.

    Перед вами таблиця. На ній ви бачите слова: любити, сподіватися, шана, ненависть, байдужість, біль, повага, злагода, добрий, тривога, ніж­ність, сумний, хвороба, справедливість, війна, кров.

Завдання.   Знайдіть спочатку слова, які символізують добро.

                          А тепер слова, які символізують зло.

                 -- Молодці! Інтуїтивно ви правильно визначили значення слів.

                  Ми зробили перший крок до визначення поняття «добро». А як уяв­ляємо добро?

                  чи можна доторкнутися до Добра? Чи можна покуштувати? Чи можна понюхати?

                  Отже, це категорія не матеріальна, а духовна. Вона стоїть поряд з та­кими поняттями, як 

                  Душа, Дух. Як же зрозуміти, що це — Добро?

                  З чим воно асоціюється? З яким предметом ви пов'язуєте поняття «Добро»?

                                                                                          (Сонце, мати, природа тощо)

                Як би ви його намалювали?

До дошки запрошуються художники (презентація власних робіт)

Завдання  художників: намалювати добро.              (попереднє)

— Чому саме цими  кольорами  ви намалювали  Добро?

 

• Якщо добро зобразити у вигляді музики, яка це буде музика? (Весела, сумна, жанр)

Грає    …..  

— Що є протилежністю Добра?

— Чого більше в сучасному світі — Добра чи Зла?

Отже, Добро — це духовна категорія, її не можна торкнутися, поню­хати, посмакувати. Добро можна тільки відчути: це ласкаве, добре, ніжне ставлення, це готовність допомогти в скрутну хвилину, це любов до ото­чуючого світу. Це те, що заставляє нас радіти, любити, співчувати.

-- А тепер звіримо свої знання про добро та  звернемося до наших лінгвістів

Добро –

 

Завдання:

 

— Де найяскравіше світять зорі, і де ми робили перші кроки, де у нас. були перші відкриття, перші розчарування?

— Хто перший у вашому житті допомагає пізнати суть Добра? У кого найдобріші очі, найкрасивіші коси, найласкавіші в світі руки?

Уважно подивимося  сценку

Маленька дівчинка приїхала з мамою у велике місто. Пішли вони на  базар. Мама вела доньку за руку. Дівчинка побачила щось цікаве. На радо­щах заплескала в долоні. І загубилася в юрбі. Загубилася і заплакала:

— Мамо!.. Де моя мама? Люди оточили дівчинку і питають:

— Як тебе звуть, дівчинко?

— Оля.

— А маму як звуть? Скажи, ми зараз її знайдемо.

— Маму звуть... мама... матуся. Люди усміхнулися. І знову питають:

• Ну, скажи, які в твоєї мами очі: карі, сині, блакитні, сірі

Очі в неї... найдобріші...

— А коси? Які в мами коси — чорні, русі?

— Коси ... найкрасивіші...

Знов усміхнулися люди. Питають:

— Ну скажи, які в неї руки? Може, якась родимка у неї на руках є, згадай.

— Руки в неї... найласкавіші.                      •

Пішли люди і оголосило по радіо: «Загубилася дівчинка. У її мами най­добріші очі, найкрасивіші коси, найласкавіші в світі руки».

-- Як ви думає­те, знайшлася мама? Чому ви так думаєте?

-- Мама дала нам життя. Вона нас жаліє, коли ми поранимо пальчик, вона недосипає ночей, коли ми хворіємо, вона завжди піклується про нас, навіть тоді, коли ми виростемо і станемо дорослими. Отже, віддячте мамі своєю добротою, щоб у неї менше було сивих волосинок.

Грає для матусь  

Гра  „Мікрофон”

 Закінчіть речення: «Мені добре, коли...»

                                  «Бути милосердним — це ...»

Зачитування міні-творів про Добро, Милосердя

 

-- А хто вас любить дуже-дуже, навіть іноді більше, ніж мама, захи­щає нас від злого в світі, пече смачні пиріжки і кладе в свята під подуш­ку подарунок?                                                                                              

--Запросимо знову наших акторів.

 

                                            Святковий обід

Ніна живе у великій родині. В неї мати, батько, два брати, дві сестри і бабуся. Ніна в родині найменша, їй восьмий рік. Бабуся найстарша: їй уже вісімдесят два. Коли сім'я обідає, в бабусі тремтять руки. Несе вона ложку до рота, ложка тремтить із неї капає на стіл.

Незабаром у Ніни День народження. Мама сказала, що на її іменини буде в них святковий обід. На обід Ніна запросить своїх подруг. Ось і гості прийшли. Мама накриває стіл білою скатертиною. А Ніна думає: «Це ж і ба­буся за стіл сяде. А в неї руки тремтять... Подруги сміятимуться. Розкажуть потім у школі: В Ніниної бабусі руки тремтять».

Ніна тихенько й каже:

— Мамо, нехай бабуся з нами за стіл не сідає.

— Чого? — дивується мати.

— У неї руки тремтять. На стіл капає.

Мама зблідла. Не сказала ні слова, зняла зі столу білу скатертину й сховала її в шафу.

Вона довго сиділа мовчки. А потім сказала: «Бабуся нездужає. Тому святкового обіду не буде. Вітаю тебе Ніно з днем народження. Моє тобі побажання — бути людиною».

 

Запитання: Що це означає бути людиною?

Висновок: Бути Людиною — це поважати старість, дбайливо й терпи­мо ставитися до проявів старості, пам'ятаючи, що ніхто в цьому житті не вічний, кожен буде старим і немічним.

Запитання: Добрим бути просто чи не просто?

-- Дорогі діти! Давайте зараз заглянемо у свою душу і дамо відповідь на таке питання: чи завжди наші слова відповідають вчинкам?  Що красно­мовніше говорить про здатність творити добро — красиве слово, не під­кріплене ділом, чи конкретна справа?

Висновок: Добро — дієве. Воно любить конкретні справи.

                        Керуйтеся в своєму житті принципом: «Якнайменше красивих фраз, якнайбільше 

                        красивих справ».

 -- З давніх-давен народ збирав перлини мудрості, які передавалися із уст п уста. Є в народній скарбниці і прислів'я про добро та зло. Запрошуємо наших фольклористів.

Робота в групах

Завдання. Перед вами конверти, в яких ви знайдете, слова про добро. Ви повинні складати з цих слів речення —тобто прислів'я про добро. Той, хто зробить це першим, отримає приз.

1.  Добро плодить добро, а зло плодить зло.

2.  Добро не пропадає, а зло умирає.

3.  Не все добре, що солодке.

4.  Ти до нього з добром, а він до тебе з колом.

          5.  Не всяка стежка без споришу, не в кожної людини добра душа.

6.  Добрий чоловік і сусідів дім від вогню збереже.

 

-- Цим не обмежуємося скарбниця української народної творчості про добро і зло.

         Зачитує вчитель прислів'я, що записані на дошці:

1..  Від лиха до добра недалека дорога.

2.  З добрим дружись, а злого й лихого стережись.

3.  Не сподівайся за добро дяки.

4.  Злий плаче від завислі, а добрий від радості.

5.  Все зле — все немудре. У кого є злість, той своє серце їсть. Хто сам не знав зла, не вміє шанувати  добра. Злий сам себе б'є.

6. Злість до добра не доводить.

 

Вірш про добро:

Добрим бути просто чи не просто?

Не залежить доброта  від зросту,

І дитина робить добру справу,

Як не кине друга на поталу.

Як людей полюбиш, пошануєш,

Силу для добра в душі відчуєш.

І закрутиться земля скоріше,

Якщо разом станемо добріші

Доброта з роками не старіє

Доброта від холоду зігріє

1 якщо вона як сонце світить,

То радіють і дорослі й діти.

 

-- Про Добро ми поговорили. А поняття, яке стоїть пліч-о-пліч з добром, називається — Милосердя.

Давайте пізнаємо природу цього слова. Як ви думаєте, що воно означає?  Звернення до лінгвіста: Милосердя – щиросердність, співчуття, готовність робити добро вся­кому, любов на ділі, здатність відгукнутися на чужий біль. Людям милосердним притаманне співчуття по відношенню до сироти, інваліда, тяжко хворої людини, людини похилого віку, людини що потрапила в біду.

--Дякуємо, запрошуємо акторів зі сценкою „Випробування”.

                                                     Випробування

Діти розв'язували задачу. Стояла тиша. Раптом в двері хтось постукав.  В клас зайшов директор і сказав: «Привів нову ученицю». Всі побачили маленьку ученицю. Тридцять пар очей дивилися на нову школярку. Дів­чинка була горбатою.

В учителя забилося серце. Він дивився в очі школярам, сам відчував, що в його очах — молитва: «Хай не побачить дівчинка в ваших поглядах, дорогі діти, ні подиву, ні насмішки».

В дитячих очах учитель побачив радість: приїхала нова учениця. Вони дивилися тільки в очі — і ласкаво посміхалися.

Учитель сказав: «її звати Оля. Вона приїхала до нас здалеку. Хто усту­пить їй місце за першою партою? Бачите, яка вона маленька». Всі шість хлопчиків і дівчаток, які сиділи за першою партою, підняли руки і стали просити: «Я перейду!»

Оля сіла за першу парту.

Питання:    Як ви гадаєте: клас витримав випробування?

Висновок: Бути добрим — це бережливо ставитись до слабших від себе, до інвалідів, розуміючи, що здоров'я — це божий дар і ми не повинні хи­зуватися ним перед слабшими за себе. Здорова і красива фізична оболон­ка не завжди свідчить про духовне багатство і душевну красу, а в немічно­му тілі може бути багатий внутрішній зміст, любов до оточуючих, мило­сердне ставлення до інших.

«Не будьте байдужим, байдужість смертоносна для душі». (М. Горький)

-- Ми поговорили про ставлення до найближчих людей — батька, матері, бабусі, про ставлення до слабших себе та інвалідів, а тепер давай­те поговоримо про ставлення до братів і сестер наших молодших — тва­рин, які є частинкою природи, і теж мають серце, очі, вуха, відчувають тепле відношення до себе.

Запитання: Як Ви розумієте вислів, написаний на дошці: «Захистіть ді­тей і тварин. У них 

                                                                                         немає права голосу, у них немає права виробу».

Подивимося інсценування.

                                       ПОСИРОТИВ

Юрко прийшов до школи з рогаткою. До уроків було ще чимало часу. Він сів під кущем бузку й став дивитися на горобців, що весело цвірінька­ли, плигаючи з гілки на гілку.

Враз всі горобці знялися й кудись полетіли. Залишився один. Він цвірінькав тихо і ласкаво. Потім став дзьобиком чистити пір'ячко. Юрко націлився з рогатки й пустив у нього камінець.

Юркові стало страшно: «Невже це я зробив?» — подумалось йому.

Тут відчув, як хтось поклав йому руку на плече. Панас Іванович відхи­лив гілку, і Юрко побачив на бузковій гілці горобине гніздо. З нього ви­глядало п'ятеро пташенят. Голі, безпомічні, вони жалібно пищали, роз­зявляли дзьобики.

— Вони тепер лишилися без матері,— тихо сказав Панас Іванович.— А якби з твоєю мамою хтось таке вчинив...

Юрко стояв блідий і мовчазний.

— Ну що ж, іди на урок,— зітхнув Панас Іванович.— Допомогти цим бідолашкам ніхто вже не зможе...                                                         '

Уночі Юрко майже зовсім не спав. Йому ввижалися пташенятка, що_; роззявили дзьобики й жалібно пищали, гукаючи матусю.

Запитання: Як Ви оцінюєте вчинок Юрка? Що керувало ним, коли він вбив пташку?

Висновок: Людина на те і людина, щоб оцінювати і зважувати свої дії та і вчинки. Часто людська легковажність і байдужість стає причиною страж­дань і не влаштованості братів наших молодших. Отже, не будьте байдужи­ми. Пам'ятайте, що всі ми — діти Космосу і ми народжені для того, щоб плекати добро.

Запитання: А тепер скажіть чи все красиве — добре? (Мухомор)

 

 

                                           КРАСА І ПОТвОРНІСТЬ

На сонячній галявині живе красуня — Краса. У неї багато-багато квітів. Як тільки є в світі квіти — всі ростуть у неї на галявині. Коли тихі сутінки опускаються на землю і все живе лягає спати, Краса іде до людей. За­ходить в будинок, підходить до сплячої людини, кладе в головах квітку... Якщо людина спить чутливо, вона чує прихід Краси, просинається, бере квіточку, милується нею. І ця людина вже щаслива. А якщо людина спить; так, що не чує ні завивання вітру, ні гуркоту грому, вона ніколи не бачить, подарунка Краси. Тому що слідом за Красою іде від будинку до будинку Потворність. Це жахлива істота. В її злих очах ненависть і презирс­тво до людей. Вона живе десь в смердючому болоті. Хто не відчував Кра­си, не прокинувся, не взяв квітку, не замилувався нею — вона до того і за­ходить, бере квітку і подає,— ніби яструб пташину, яка випала з гнізда.  І сон людини, до якого прийшла Потворність, робиться важким і тривож­ним. Сняться йому голі віти дерев і засохле поле. Діти, скажіть будь ласка, чому існує Краса і Потворність?

Висновок: Однією з ознак Доброти є вміння бачити, сприймати і ці­нувати красу, все красиве в 

                           оточуючому світі. Все красиве від Любові, від Добра, все потворне від людської 

                           байдужості, заздрості, злоби.

--  Сьогодні ми говорили про Добро і Милосердя. Ви збагатили­ся знаннями про Добро. Хотілось би, щоб після наших зборів кожен з вас ос­мислив свою життєву позицію і став добрішим, кращим, досконалішим.

-- Ми повертаємося до нашого доброго сонечка, що ви намалювали на дошці, і виконуємо таке завдання: напишіть над кожним промінцем со­нечка риси доброї людини:

                                                      Золоте правило:

1.  Ставитися до інших так, як ви б хотіли, щоб ставилися до вас.

2.  Поважати інших, особливо старших і слабших від себе.

3.  Слухати маму, тата, бабусю.

4.  Не сміятися над каліками.

5.  Любити і берегти природу, тварин.

6.  Не проходити байдуже мимо людської біди, горя, розпачу.

7.  Не залишати тварин у біді.

8.  Любити природу і все живе. Бережливо ставитися до краси.

9.  Уміти не тільки поспівчувати у горі, а й порадіти чужому успіху.

Вчитель:  А тепер слово надається нашим улюбленим батькам (наводять приклади з

                  життя,  зачитують свої міні-твори, дають поради)

-- Дякуємо. Бажаю вам успіхів у постійній роботі над собою. Хай множаться зерна   

   добра в  ваших душах.

    І наостанок танцює ....................................