Розробка виховних заходів духовно-морального виховання "Діти-квіти країни"

 

Радехівська ЗОШ І-ІІІ ст.№1

 

 

 

 

 

 

 

Розробка виховних заходів духовно-морального спрямування

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Упорядник:

Боруцька Оксана Іванівна – педагог-організатор Радехівської ЗОШ І-ІІІ ст.№1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Передмова

Задумуюся часто про одне –

Для чого я живу, працюю?

А відповідь одна – та для дітей,

Без низ в житті нічого не вартую.

Не було б їх, у серці пустота,

А на душі і смуток, і тривога.

Вони натхнення, радість, втілення ідей.

Це – квіти України, чистота, і доброта, і ніжність.

О.І.Боруцька

 

 Без виховання і настанови людина – наче земля, яка, хоча й найкраща, але родитиме лише бур’ян, якщо на ній не працювати. Крім сім’ї, сіяти в душу дитини «добре і вічне» покликана і школа.

 Сучасна людина третього тисячоліття має бути всебічно освіченою, вихованою, високоморальною особистістю. І тільки натхнення праця вчителя покликана творити на землі людину. Саме вчителя називають «сіячем зерна добірного». А «добірне зерно» - це міцні знання та ясний розум, чисте сумління й благородство, міцний дух і неспокійне серце, світлі думки і працьовиті руки, це безмежна любов до рідного краю, України, її звичаїв і традицій. Ці «добірні зернятка» повинні прорости в дитячому серці, наповнити дитинство і юність теплом взаєморозуміння, дружби і любові. До вашої уваги сценарії виховних заходів, тісно пов’язаних між собою, що утворюють цілісну систему, яка забезпечує виховання всебічно розвиненої особистості.

 «Ми – діти твої, Україно»

МЕТА: поглибити знання дітей про національні символи України; виховувати повагу, любов, шанобливе ставлення до держави – України; за допомогою презентації «Ми - діти твої, Україно» розвивати увагу,   спостережливість, мислення, доброзичливе ставлення до людини, дружні  відносини між учнями.

 

ОБЛАДНАННЯ: державні символи України (10 – ти метровий прапор); квіти; музичні  аудіо записи і презентація «Ми – діти твої, Україно».

 

(Сцена прикрита малюнком: сонце, дівчата – українки, юнак – українець, символи України і напис «Ми – діти твої, Україно»)

Пісня «Дощик»

    Учень.

Над землею сонце встало,

Путь дорогу осіяло.

Добрий ранок, Чорне море,

Добрий день, Радехівські простори!

Над землею пісня лине.

Це для тебе, Україно!

Гарна путь, славна путь –

Українські діти йдуть!

(до залу під марш заходять діти, в руках у них жовто – блакитні прапорці.

Пісня 1 (хор) «Ми - козаки»

1. Різні в світі є країни,

Різні люди є у світі,

Різні гори і долини

Різні трави, різні квіти.

Та одна лише країна,

Найрідніша нам усім, -

То чудова Україна,

Наш гостинний, любий дім.

2. Живемо в своєму краї,

Де хатина материнська,

Де пісні кругом лунають,

Лине мова українська.

Вміють з вітром гомоніти

І тополя, і калина.

Тут наш дім, ми – твої діти,    (РАЗОМ)

Наша рідна Україно!

3. На білому світі

Є різні країни,

Де ріки, ліси і лани.

Та тільки одна на землі –

Україна,

А ми – її доньки й сини.

Учень.

Усюди є небо,

І зорі скрізь сяють.

І квіти усюди ростуть

Та тільки одну

Батьківщину ми маєм.

(Усі разом.)

Її Україною звуть.

Пісня 2 (хор)

(Диктор говорить, лунає музика, слайд шоу про Україну.)

4. …Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,-

Оці степи, це небо, ці ліси,

Усе так гарно, чисто, незрадливо,

Усе як є – дорога, явори,

Усе моє, все зветься Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

Що хоч спинись і з Богом говори…

5.  А діти – це є цвіт країни

    Її надія й віра в краще майбуття.

Пісня «Колискова майбуття»

6. Як багато різнобарвних квітів.

    Розцвітають на нашій землі.

    Їх  так люблять всі люди на світі,

    І дорослі, і діти малі.

7. Мій край чудовий – Україна!

Тут народилась ти і я.

Тут над ставком верба й калина,

Чарівна пісня солов‘я.

Все найдорожче в цілім світі,

Бо тут почався наш політ.

Цвітуть волошки сині в житі.

Звідсіль веде дорога в світ.

І найдорожча рідна мова

Джерельцем радісно дзвенить,

І мила пісня колискова.

Чумацький шлях кудись зорить…

Усе найкраще і єдине,

І радощі всі і жалі…

Мій рідний краю, Україно!

Найкраще місце на землі!

                 8.Над водою красуня калина

І чебрець, і любисток, і м‘ята –

Це усе, це усе Україна,

Як же рідна тебе не кохати.

Я люблю твої верби й тополі.

Ясноокії в небі зірниці.

Дай же, Боже, щасливую долю

Тій землі, де джерельні криниці.

Тим полям, що сміються колоссям.

І гаям, і садам коло хати.

І криштальним мов спогадам росам,

Й рушникам, які вишила мати.

Лине, лине печаль журавлина,

І у вирій летять дикі гуси;

Батьківщина і мати – єдина,

Я тихенько за них помолюся.

Одягає намисто калина,

Чорнобривці, любисток і м‘ята.

Рідна серцю, моя Україно,

Як же можна тебе не кохати.

9.  Кожна квітка, наче на долоні,

Але кожна й таємницю має,

Друзі ви послухайте сьогодні,

Що нам кожна квітка промовляє.

                  Діти – квіти.

1. Я – перша квіточка весни

Я – барвінковий цвіт

Пережила зимові сни

І знов з‘явилась в світ.

У мене очі голубі

Такі, як небо синє

Росту між кленів, між дубів

Люблю і сонце й тінь.

Зелені рученьки мої

Листочками зовуть.

Я полюбила ліс, гаї

Живу я здавна тут.

І вірю люблять всі мене,

Як весну дорогу.

Бо знають що зима мине,

Коли я розцвіту.

2. Я – ромашка польова

Біля жита розцвіла

Щоб раділи всі довкола

Біле платтячко вдягла

Ромашка мила, сорочка біла.

Всередині п‘ятачок

Ніби жовтий світлячок

Я – символ ніжності й доброти

А ще я лікувальну силу маю!

Наприклад дуже застудився ти,

Хворобу я від тебе відганяю.

Цвіту з весни до самих холодів

І радую серця я очком ніжним.

На Україні, де б ти не ходив,

Я за тобою цвітом білосніжним.

3. Під вікнами соняшник квітнув

Огняним сонцем ясним

Зернистим лицем круговидним

Він в небо мрійливо летів

Так хочеться з ним відчувати,

Як сонце по небу пливе

Шуршавого листя торкати,

Вдихати духм‘яності мед

Так хочеться соняхом стати

Спинити життя круговерть.

Сонцем по небу літати

Промінням насититись вщерть.

4. Гарні квіти біля хати

Навесні садила мати

Чорнобривці чорнобриві

Квітнуть в тиші вечоровій.

Чорнобривці чарівні

Так і просяться в пісні.

Чорнобривців насіяла мати

У моїм світанковім краю

Та й навчила веснянки співати

Про квітучу надію свою.

5. Я – конвалія запашна

В гомоні зеленім ліс залопотів

Під яскравим сонцем весь позолотів

Горда і цнотлива до княжни подібна

Вийшла на узлісся конвалія срібна.

 

СЦЕНКА  (ДІЯ ВІДБУВАЄТЬСЯ  В ЛУЗІ)

КВ. 1 Квіточки – сестрички, що то за новина

Що сумна вся наша прекрасна долина?

Сумують всі пташки, пісень не співають.

Не знаєте, сестри, яку журбу мають?

КВ. 2 Як я умивалася на зорі росою,

Синички казали помежи собою,

Що одна синичка від них відреклася,

Зняла своє пір‘я, в чупи одяглася,

І своє гніздечко, залишити хоче,

В чужину летіти, десь у світ за очі.

КВ. 3 О, я би ніколи того не зробила,

Рідну свою землю я б не залишила.

КВ. 4 І я – ні!

КВ. 5 І я – ні!

КВ. 6 Я також – ні!

КВ. 7 Нема ніде краще, ніде веселіше,

Бо ніде не гріє сонечко миліше.

Ніде не шумить так біла берізка,

Не журчить потічок, чистесенький, як слізка.

Якби мене взяли в далеку чужину,

Зів‘яв би я, з низів, з туги б там, загинув.

КВ. 8 І я так!

КВ. 9 І я так!

КВ. 10  Я цього не знаю,

Чому наймиліше всім у ріднім краю?

КВ. 11 Не знаєш? Чи пісню вже тую забула,

Що вчора під вечір від сверщика чула?

КВ. 12 А де сверщик дівся?

Вже сонечко встало – він ще не з‘явився.

(Сверщик заходить.) 13 Квіти мої любі, добрий усім ранок!

Чи добре ви спали, чи пили сніданок?

КВ. 14  Дякуємо красно, спали всі в спокою,

На сніданок пили медочок з росою,

Й тобі залишили ще досить медочку.

Тільки заспівай нам гарну співаночку.

 

СВ. 15 Гаразд, любі квіти, я буду вам грати

А ви під мелодію гарно співати.

КВІТИ СПІВАЮТЬ ПІСНЮ.

Чом, чом, чом, земле моя,

Так люба ти мені ( 2 р.)

Чом, чом, чом, земле моя,

Так радуюсь я твоїй красі.

Тим, тим, тим, серденько знай,

Бо красна ця земля –

Твій рідний край.

КВ. 16 Радуємося всі нині

В нашій гарній долині

Що наша рідна земленька

Горне всіх до серденька.

КВ. 17 Ми припадаємо до неї,

До рідної, святої.

Любов‘ю змережем

Для себе збережем!

Пісня. ( З‘являється мати – Україна.)

      Україна – мати.

Подивись на квіти України.

Скільки квітів у моїм саду!

Кожна квітка – справжня перлина.

Як намисто я вінок сплету.

Виберу найкращі з усіх квітів,

Душу квітів зможу прочитати,

І вінок найкрасивіший в світі

Я ненька – Україна буду мати.

( кладе вінок собі на голову)

ДІТИ ВИХОДЯТЬ ЗІ СЦЕНИ.

Диктор.

Давно – давно жила жінка і було у неї три сини.

Росли вони чесними, сміливими, дуже любили свою матусю,

Готові були віддати за неї своє життя.

Син 1. Мамо, Піду я межи люди, подивлюся світ

Україна. Ну що ж, сину, іди, та пам‘ятай рідну домівку, а на згадку візьми золоту корону, з трьома промінцями. Хай в далекому краї зігріває вона тебе.

Диктор. Минув час, син став князем і дали йому ім‘я Тризуб, а знак що дала йому мати назвали гербом.

Син 2. Пустіть, мамо, мене світ подивитися.

Україна. Візьми, сину, в дорогу жовто – блакитний одяг і своїми ділами прославляй матір.

Диктор. Одержав син ім‘я Прапор.

А там де був наймолодший син завжди, дзвінкоголоса пісня.

Україна. Подарую, я тобі сину, соловейків голос.

Диктор. І одержав син за свій голос і величний спів ім‘я – Гімн.

Син 1. Знак країни головний –

Це тризубець золотий.

Він – як сонце в небі синім,

В ньому слава, в ньому сила.

В нім священне слово «воля»,

Що рятує від недолі.

Син 2. Синьо – жовтий прапор України –

Це безхмарне небо, синє – синє,

А під небом золотіє нива,

І народ -  і вільний, і щасливий.

Син 3. Лине пісня незабутня,

Горда, величава.

В ній - надія на майбутнє,

України слава.

До нових здобутків кличе

Пісня Україну,

А зовуть її велично

Всі Державним Гімном.

 Учень.

Вже скільки закривавлених століть

Тебе, Вкраїно, імені лишали…

То ж встаньмо, браття, в цю гарячу мить:

Внесіте прапор вільної держави!

Степів таврійських і карпатських гір

З‘єднався колір синій і жовтавий.

Гей, недругам усім наперекір –

Внесіте прапор вільної держави!

 

Ганьбив наш прапор зловорожий гнів,

Його полотна в попелі лежали…

Але він знов, як день новий розцвів;

Внесіте прапор вільної держави!

Повірмо в те, що нас вже не збороти,

І долучаймось до добра і слави.

Хай будуть з нами правда і Господь –

Внесіте прапор вільної держави!

(Діти вносять прапор України.)

МАРШ

Диктор.

Україно! Символи твої

Діти пронесуть через віки!

Лише тобі серця даруємо палкі!

На дорогах Всесвіту для нас,

Урочисто гімн тепер звучить!

(звучить гімн України)

Україна - любий край!

В ній ми, річки та гаї…

 

Від Дону й до самих Карпат

Милий край розцвів як сад

В мальовничому краю

Я зростаю і живу

 

Мій край – це є Україна!

Мій край -  це є безліч доріг.

Мій край – це є матінка рідна,

Мій край – це батьківський поріг.

 

Мій край – це щебіт солов‘я,

Мій край – це, друже, ти і я!

 

Я собі просто – галичанин,

Я собі просто – радехівчанин,

Ще й українцем називаюсь –

І оцим дуже я пишаюсь!

 

 Мій край – це сонечко ясне,

Світле й прекрасне,

Трави росисті, квіти барвисті.

Моєму краю пісні співаю,

Його з любов‘ю прославляю!

Пісня

1.Ми живемо і зростаєм

В рідному краю

І ділами прославляєм

Земленьку свою.

Будем вчитися й трудитись

Краще кожен раз

Щоб країна наша знала

Кожного із нас.

 Будем у труді міцніти,

Чесно й мудро йти!

Щоб країна наша швидше

Змогла розцвісти.

 Всі ми діти України –

Чи донька чи син.

В нас одна завітна мрія

І шлях в нас один!

Україно моя мила,

Я – твоя відвага й сила,

Я – твоя наснага  й слава,

Щоб міцніла як держава

Щоб навіки ти стояла,

Не хитнулась, не упала!

 

До тебе, моя, Україно,

У мене любов незгасима.

З‘єднай нас усіх воєдино,

Велична, свята, незборима.

 

Україна мила

Ти можеш радіти,

Бо твої всі мрії

Та всі заповіти

Виконує кожен:

Дорослі і діти!

 

Я тобою живу, я з тобою росту,

Я твоя, Україно, дитина!

Ти зорієш мені, вберігаєш мене,

А я квітну, як в лузі калина.

 

Твої руки мене пригортають всяк раз

У веселощах, любощах, горі…

Ми з тобою живемо, із тобою ростемо,

В нас з тобою, одинакові долі.

 

Краса України – в усмішці дитини,

У співі дівчини, в щебеті пташини…

У цвіті – буянні

Барвінку й калині.

 

Любити природу – це значить любити Батьківщину свою!

Любити природу – це збагачувати красу рідного краю!

Адже квіти – це історія нашого народу!

Квіти – це пісня нашого народу!

Квіти – це ми!

Пісня ( Ми - діти твої, Україно)

 

«Мама, бабуся і я – дружна сім’я».

 Мета: ознайомити присутніх із походженням і традиціями свята; виховувати у дітей   доброту,  милосердя, мудрість

 Шановні гості, дорогі батьки, вчителі, діти. Запрошуємо вас на хліб та сіль, на слово щире і наше свято.

Родина, рід, народ -

Які слова святі.

Це – Україна, батько, мати,

Це бабуся твоя і дід.

 Родина – це не тільки рідні, родичі. Це –і школа, і весь наш народ український. Родина до родини – народ. Ми з вами – український народ, який складається з малих і великих, дружних і працьовитих родин. Як могутня ріка бере свою силу з маленьких джерел, так і наша Україна збагачується маленькими родинами, сім’ями. І хочеться нам, щоб річка була повноводною, щоб велика родина наша була красивою, щасливою, і щоб мир панував у нашій країні Україні.

До вашої уваги презентація « У колі дружньої родини 4 роки ми прожили. Мама, бабуся і я – жіноча сім’я».

Звучить запис «Спів весняних птахів».

1.   Сьогодні спів пташки, бо велике свято

Про рідну маму і бабусю мову поведем.

Гостей до нас прийшло дуже багато,

Низький уклін вам щиро шлем.

2.   Ласкаво просимо, усіх запрошуємо,

 Вас, любі бабусі, мами, вчителі,

 Ми дуже хочемо, до Бога молимось,

 Щоб було вам радісно в душі.

3.   Що то є за днина? Що то є за свято?

 Що сюди зійшлося гостей так багато?

4.        Знаю, що за днина. І це всім варт знати;

То прийшла родина 4-Б класу

Мамі і бабусі славу й честь віддати.

Бо матуся рідна для дітей працює,

А бабуся шиє, бавить їх, годує.

5.   Знаю добре, знаю! Матінка єдина

Трудиться всю днину для дочки і сина.

В радості і в смутку завжди з діточками

Все, що тільки маєм, маємо від мами.

 Ось ці чоботята і ця одежина

Їх мені старалась матінка єдина.

6.        Та не лиш одежа, та не тільки строї,

Від мами дістала я ще й коси свої.

І личко рум'яне, усточка проворні

Та й вушка чуйненькі, та й оченьки чорні.

7.        А чуєш, як в грудях нам б' ється серденько?

Те серце нам дала також рідна ненька.

Я знаю! Тим серцем ми маємо жити,

І Бога, і маму, й рідний край любити.

8.        За всі тії скарби, що нам дала мати.

Прийшли ми всі нині її вшанувати.

9.        Любі друзі,гості наші

Це весна нас тут зібрала.

Й по секрету нам сказала,

Що чарівність в ній від мами.

І тому вона пригожа,

Що на маму дуже схожа.

Ми весну радо зустрічаємо

І усіх жінок вітаємо.

ПІСНЯ «8 БЕРЕЗНЯ»

- Яке найкраще слово в світі?, – раз мудрий хтось питав людей.

- «Здоров'я»,- відповів так хворий.

- Ні, « молодість»! – сказав старий…

- Найкраще «хліб»! – жебрак говорить.

- Ні, « перемога»,- відповів стрілець.

- Найкраще « воля»!- рік невільник.

- Ні, « правда»! – обстоював мудрець.

Аж тут з куточка обізвавсь сирітка, ще малий хлопчина:

•                                                  Найкраще слово в світі: « Мама! “

І всі сказали: «Мама»… Так…!

10.Велике і прекрасне слово – МАТИ.

 Від нього все на світі. Навіть світ.

 О, як їй легко на руках тримати

 Дитину, як найвищий заповіт.

11.Хто, мов сонечко весняне нам тепло дає?

Хто віддасть нам все, і навіть серденько своє?

Хто пригорне щиро й ніжно до своїх грудей,

Колискову заспіває для своїх дітей?

Це, звичайно, мама рідна, незрівняна,

Найдорожчий скарб від Бога – матінка моя!

12. Як прийде неждане горе і немилий світ,

 Хто нас перший порятує, захистить від бід?

 Хто тобі в тяжку хвилину сили додає?

13. А коли тобі ведеться радісне життя.

 Пам'ятай, то все молитва мамина свята!

 Ти спіши її потішить, бо забути – гріх,

 Пам'ятай до мами стежку й батьківський поріг.

14. Мама – це найрідніша людина,

 Маму ніхто не замінить мені.

 Мама – це подарунок від Бога,

 Кожній дитині, що живе на землі.

15. За все, що маю, дякую я Вам,

 Моя матусю золота.

 Ви мій найбільший в світі скарб

 Для Вас співаю нині я.

ПІСНЯ

ВЧИТЕЛЬ. Коротке слово – мама, але які надлюдські глибини скарбів містить воно в собі!Усе життя із серця б'є великим невичерпним джерелом безкорисна любов до своїх дітей. Усе її життя – це безмежна любов і самопожертва, пробачення провин. Мама створена з добра і любові, з терпіння і великої мудрості. ЇЇ золоті руки можуть виконати будь-яку роботу. Ким тільки не може бути мама! Та головне, що усе це вона робить з великою радістю для своїх діток, не чекаючи нагороди.

ІНСЦЕНІЗАЦІЯ «Рахунок для мами»

Мама: Що ти пишеш, синку?

Син: Рахунок для тебе.

Мама: Цікаво, цікаво! ( хоче підглянути)

Син: Побачиш, коли я допишу.

Автор:Хлопчик списав цілий листок, простягнув його мамі і вона почала читати.

Мама: Рахунок для мами від сина, який зробив деяку роботу по господарству і хоче отримати за це певну суму грошей. А саме:

2 рази приніс молоко – 4грн., 4 рази прибрав у кімнаті – 9 грн.,

2 рази помив посуд – 6 грн., 5 разів почистив взуття – 5 грн., 3 рази допомагав накривати на стіл-8 грн. Це разом – 32грн.

Автор : Мати уважно прочитала цей дивний рахунок, взяла олівець і сказала:

Мама : Я напишу тобі свій рахунок.

Мама. Так, невеличкий.

Син. Ну, добре, почекаю.

Автор. Мама не довго сиділа над своїм рахунком, справилася дуже швидко і віддала синові.

10 років для тебе варила їсти – 0 грн., 10 років для тебе прала – 0 грн.,

50 штанів , курток і сорочок зашила – 0 грн., 100 ночей просиділа біля тебе, коли ти хворів – 0 грн. Усе разом – 0 грн.

Автор:Хлопець уважно прочитав мамин рахунок і був здивований.

Син. Але, мамо, чому ти скрізь написала 0 грн.?

Мама. Тому що мама для своєї дитини все робить просто так. Але, якщо ти хочеш, я можу тобі дати 32 грн., які ти заслужив.

Автор:Син підхопився зі свого місця, підбіг до матері, обняв її і сказав:

Син: Ні, ні, мамо… Я не хочу жодної копійки… Прости мені… Я все зрозумів.

Автор: Мама поцілувала сина. Вона ж його любила більше всіх на світі.

Вчитель. Мама і дитина – єдине, нероздільне. Скільки ніжності в очах матері, скільки радості і тривоги за майбутнє своєї дитини. Мама завжди усе простить, зрозуміє, вислухає. Мамині ласкаві очі завжди дивляться на вас з любов'ю.

Народ склав багато прислів’їв і приказок про матусю. Ось деякі з них.

• Дитина плаче, а матері боляче.
• У дитини пальчик заболить, а в матері – серце.
• Рідна мати високо замахує та помалу б’є.
• Материн гнів, як весняний сніг: рясно впаде та скоро розтане.
• Мене мати увесь вік дурила: казала битиму, та не била.
• Мати однією рукою б'є, а другою – голубить.
• На сонці тепло, а біля матері – добре.
• Нема того краму, щоб купити маму.

16. Що ж, пам'ятаймо, милі діти.

 Пам'ятаймо завжди з вами.

 Що для нас в цілому світі

 Найдорожчі наші мами.

17. І маленьким, і дорослим все дають вони з любов’ю.

 Ніжне серце, світлий розум, сили нашому здоров'ю.

18. Для вас, дорогі матусі, ми підготували музичний сюрприз.

Хлопчик. Одного ранку я прокинувся від ніжного дотику, повільно розплющив очі й на своїй щоці відчув теплий промінь сонця. Я подумав: « Який добрий Бог, що створив сонце, яке дає нам світло і тепло».

Дівчинка. Одного ранку я прокинулась від ніжного дотику, повільно розплющила очі й побачила, що біля мене стоїть моя мама. І я подумала:» Який добрий Бог, що дав мені маму, яка дарує мені тепло й любов свого серця».

- Який добрий Бог, що дав нам найбільший скарб на землі – наших матерів.

- Який струмок повсякчас співає ніжно коло нас?

Мамин голос.

- А що солодке маєш ти, чого в крамниці не знайти?

Мамині вуста.

- Яке колосся золоте униз вершечками росте?

Мамині руки.

- Які сніги постійно йдуть,які сніги не розтають?

Мамина сивина.

- Які дві зірки знаєш ти, завжди нам світять з висоти?

Мамині очі.

- Які поля з кінця в кінець зорали сльози навпростець?

Мамине лице.

-А що широке, як земля, та не займа чужі поля?

Мамина душа.

19. Найдобріші, найкращі матусі рідненькі!

 В цей день ми вклоняємось дуже низенько.

 За сонечко ясне, за серце прекрасне,

 За те, що добром зігріваєте нас,

 За те, що в щасливу і скрутну хвилину

 Ми можемо всі прихилитись до вас.

Хай вас обминають невдачі та грози,

Нехай лиш від сміху з’являються сльози,

Міцного здоров'я з роси і води

Бадьорість та настрій хай будуть завжди.

 Ще вам бажаєм цвітіння розмаю,

 Синього неба і все, що ми маєм.

 Нехай Вас любить, хто милий душі,

 Цього ми від серця бажаєм усі.

ПІСНЯ  «ХТО НАЙБІЛЬШЕ ЛЮБИТЬ НАС»

Хто найбільше із усіх любить нас, дітей малих?

Хто про нас найбільше дбає, хто нас щиро доглядає?

Хто, скажи, маленький брате?

-Мати.

Хто готує їсти нам, хоч не раз не їсть і сам?

Хто нас чеше і вмиває,в чистий одяг зодягає?

Хто із нас це буде знати?

-Мати.

Хто, як щось у нас болить, цілу ніченьку не спить?

Хто найкращу казку скаже, як дитина спати ляже.

Хто співає їй злегенька?

-Ненька.

Хто до школи перший раз відпровадив з дому нас?

Хто нам книжку дав у руки, заохотив до науки.

Вчив трудитись – працювати?

-Мати.

Хто за руку нас веде, як у свято в церкву йде?

Хто молитви нас навчає, в Бога долі нам благає?

Хто вчить старших поважати?

-Мати.

Хто життя свого за нас не жаліє в кожний час?

Хто нас вчить у світі жити, вірно рідний край любити,

Рідну мову шанувати?

-Мати.

Любий братику ти мій, не забудьмо ж її слів!

Нашу матір звеличаймо, шану й дяку їй віддаймо.

До матусі прибіжімо-рідна мамо!, – їй скажімо.

Нам з тобою рай – цей світ! Нам живи багато літ!

ПІСНЯ

ГУМОРЕСКА «Мрія про море»

У Мартина жінка гарна, ще й молодша вдвічі.

Раз вона йому сказала, дивлячись у вічі.

І поклавши кучеряву на плече голівку:

Купи мені, Мартиночку, на курорт путівку.

Мартин губу закопилив і сказав суворо:

•               Та ти ж знаєш, що відпустка у мене не скоро!

Такі речі, їй же право, аж слухати чудно.

Тобі ж буде там без мене і скучно, і нудно!

•               А я, каже йому жінка,- щоб нудьгу розвіять

Буду сидіть біля моря і про тебе мріять.

Мартин її приголубив: – Ах ти ж моя зоре!

Сиди краще біля мене і думай про море.

 Ми удвох

Я скажу матусі: – Нене!

Прибіжу до неї я.

Чи вона до мене:- Олю, донечко моя!

З нею ми найкращі друзі, з нею всюди я іду.

Ми і в полі, ми і в лузі, ми і вдома, і в саду.

Ляжу спати – приголубить. І тоді я міцно сплю,

Мама мене дуже любить. Ну і я її люблю.

 Мама і син

- Чого ти, мамо, така журлива,

як той осінній журавлиний перегук?

- Не від років, моя дитино,

Старіє мати від розлук.

- Які слова скажу тобі я, рідна,

Як прилечу до тебе із доріг?

- Вони самі прийдуть ,

Лише ступи на материн поріг…

- Чого ти, мамо, так щаслива,

Чого квітуєш, наче березень молодий!?

- Бо вісточка прийшла твоя, дитино,

Вона принесла голос твій.

- Які слова скажу тобі я, рідна,

Як прилечу до тебе із доріг?

- Вони самі прийдуть, прийдуть, моя дитино,

Лише ступи на материн поріг..

- Твоя душа понад літами,

Що все несуть мене у далі…

На всіх шляхах я чую серця крик:

- Не відкладай доріженьку до мами,

Щоб не спізнитися навік.

ПІСНЯ

Звучить мелодія «Аве Марія»

20. Коли буває важко на душі,

 Промов , матусе, хоч півслова –

 І згасне біль, розсіються дощі,

 І сонце усміхнеться знову.

 Кохана мамо, ти – найкращий друг,

 Моя пораднице єдина.

 Я мовчки притулюсь до твоїх ніжних рук –

 В очах побачу небо синє…

21. Я знаю, що життя твоє важке –

 Біда і жаль, туга і тривоги…

 Але ніхто не любить так мене,

 Як ти, дана мені від Бога.

 Матуся приголубить в мить біди,

 Розділить всі важкі дороги.

 Спасибі, рідна, що ти у мене є,

 Я буду у житті твоя підмога.

22. Спасибі вам, рідні мами,

 За те, що сьогодні з нами.

 До вас наше щире слово:

- Матусі! Будьте здорові!

 Бува ж і так, тож скажемо прямо,

 Що через нас сумують мами.

 То ж всі сьогодні просимо вас:

- Пробачте, любі мами нас!

МАМІ ( С. Прокопчук )

- Ой чого ж це, мамо, у Вас коси білі?

А були ж ті коси чорними колись…

- Вибілила коси тяжка доля, доню,

Не на коси – в серце ти моє дивись.

- Та у Вашім серці стільки віри, мамо!

 А любові скільки! Вистачить на всіх.

- Що ж, бери, дитино, і живи так само,

Щоби в твоє серце не вселився гріх.

- Та чи зможу жити так як Ви, матусю?

Чи зумію щиро я усіх любить?

- Знаю я, що зможеш, якщо будеш в Бога

Кожен день в молитві помочі просить.

- Дякую Вам, мамо, за усе, що маю,

За благословення, за любов без меж,

- Кожен день твій, доню, я благословляю,

І тому щаслива в світі ти живеш...

ПІСНЯ

Сценка» Що подарувати мамі»

 І не посварилися.

 А порозумілися.

 Знаєш, Владе, мовлю я,

 Краща мама – це моя!

Ні! Сперечатись нащо?

Мусиш вірити мені – моя мама краща.

Я товариша любив, сперечатись не хотів,

І повірили тому: він – мені, а я- йому.

І обом приємно нам – і мені, і Владу.

Значить кожна з наших мам буде тому рада.

 – Правда, Олексійку, правда. Наші мами дуже хороші. І подарувати їм треба щось дуже гарне.

 – Так от я ж про це й думаю…А ти, Владиславе, вже придумав?

 – Придумав! Отакенне велике-велике і цікаве-цікаве!

 – То скажи, що саме?!

 – Я хочу мамі великого щастя!

Слів чудових безліч хочеться сказати

І всього багато щиро побажати.

Скільки є на світі квітів, а на них роси,-

Стільки зичимо вам щастя, радості завжди.

Щоб кожен день здавався святом -

Квітучим, щедрим і багатим.

 Турботи, клопоти, робота, діти -

 Усе встигаєте зробити.

 А ми, чого гріха таїти,

 Не завжди вміємо це оцінити.

Дозвольте сьогодні усім побажати

Багато хороших і сонячних літ.

Бабусям і мамам, сестричкам в це свято

Подарувати весь сонячний світ!

 Любі подруги, дівчата, однокласниці завзяті!

 Вас із святом теж вітаєм у коло всіх скликаєм.

Вчитель. Любі діти, погляньте, в залі сидять ще дуже дорогі вашому серцю люди – це ваші рідненькі бабусі. Ось вслухайтесь у самі слова:

бабуся, бабусенька, бабуня, бабця, бабусечка. Правда, яке воно ніжне,

красиве, лагідне, пестливе? Чи є ж у світі краща людина? Ви удвічі дорожчі для неї, бо ви – діти її дітей, бо ви – її пташенятка, ластів’ятка,

голуб’ятка, дитиночка-кровиночка. До вас, шановні бабусі, звертаються ваші внуки.

 Добрий день, бабусю, дорога моя!

 Це для тебе сонечко лагідно сія.

 І ласкаво повняться рученьки твої,

 Я люблю твій голос – теплий, дорогий.

Дружби і любові, і добра й краси.

Назбираю в лісі квітів сон-трави,

Дорога бабусю, літ за 100 живи.

 Ти тільки вслухайся: бабуся, бабусенька, бабуня-солодуня! Яке ніжне, красиве, лагідне, пестливе й тепле слово! А чому?

 А тому, що бабуся-це мамина або татова мама. Отже, вона прожила на світі удвоє більше, як твоя мама чи тато. Бачила у житті удвоє більше. І ти, мабуть, удвоє дорожчий для неї. Бо ти – дитина її дитини.

 Бо ти – її онучатко, дівчатко чи хлоп’ятко. Бо ти – її пташенятко, ластів'ятко, козенятко, нехай іноді навіть телятко, нехай іноді поросятко.

 І коли це бабуся називала мене поросятком?

Напевне тоді, коли ти був брудну лею.

 Згадав, це було тоді, коли я

 Заталапав чоботята.

 І, щоб сховатися від тата,

 До бабусі утікав.

 А вона посварить, покричить,

 Поцілує та й мовчить.

 І щасливо той живе,

 В кого бабця люба є.

 Той біди вже не зазнає,

 Бо бабуся рідна дбає.

А дбає бабуся про тебе тому, що ти її дитиночка-кровиночка. Правду кажуть у народі: «Діти – це діти, а справжні діти – це онуки» .

 Моя бабуся люба, гарна й мила,

 Вона найкраща від усіх людей.

 І хоч вона вже трохи посивіла,

 Але так щиро любить нас – дітей.

Свою бабусю знаю я з давніх-давніх пір.

Її обличчя любе, її ласкавий зір.

Замислиться бабуся, зажуриться на мить.

І знов, дивись, сміється, ласкаво гомонить.

 Та над усе, найбільше сподобались мені

 Її ласкаві руки, умілі та міцні.

 Оцій руці хорошій робота не важка,

 Бо в'яже, варить, пише бабусина рука.

Буває, щось пошиє, ви скажете: краса,

Вона робити вміє. Ну, просто, чудеса.

І я бабусі руки цілую залюбки,

Вони немов співають, розказують казки.

 Я слухаю бабусю, я весь, мов уві сні.

 Розумні, ніжні руки,умілі та міцні.

Цілую бабусині втомлені руки,

Що знали в житті і любов, і розлуки,

Що вміють такий смачний хліб випікати,

І людям добро завжди дарувати.

 Бабусю, дай ручки твої поцілую,

 За шийку тебе обійму і щічки погладжу…

 Ти знаєш, бабусю, як дуже тебе я люблю

 І ти мене любиш, хоч я неслухняний,

 Частенько і шкоду роблю.

 Та ти все пробачиш, мене поцілуєш,

 Бо я тебе дуже люблю!

А коли посварить нас матуся

Біжимо швиденько до бабусі.

Всі жалі свої ми їй розкажем.

А вона нас приголубить і погладить.

 Вашу працю я шаную,ваше серце добре чую.

 Дуже люблю, поважаю, і вам пісню засилаю.

ПІСНЯ.

Бабуся моя дорогенька, матуся моєї матусі.

Присядь коло мене близенько, я ніжно отак пригорнуся.

Накину тобі я на плечі хустинку тепленьку, пухову,

Як гарно з тобою малечі. Бабусю, будь завжди здорова!

 Зранку і до ночі трудиться бабуся.

 В неї я охоче працювати вчуся.

 Годі їй старенькій мити, підмітати,

 Я сама швиденько приберу в кімнаті.

Може, буде хтось сміятись, та я не боюся.

Що у мене наймолодша у класі бабуся.

Як увечері ми разом ідемо зі школи,

Майже всі її питають: – Забрали синочка?

Я лукаво підморгну, потім посміхнуся:

- Нехай заздрять, що у мене ось яка бабуся.

З нею разом ми удома співаєм, танцюєм,

Граємо на інструментах чи просто жартуєм.

Де б ми з нею не зустрілись, до неї горнуся.

Я пишаюся, що в мене ось яка бабуся.

ГРА НА МУЗИЧНОМУ ІНСТРУМЕНТІ.

 Дуже нездужала наша бабуся,

 Я за недужу бабусю боюся.

 Каже бабуся: «Уже я стара, – каже бабуся, вмирати пора».

 Що ти, бабусенько, ти молоденька,

 Тільки натруджена, тільки сивенька.

 Я викликаю «Швидку допомогу»

 І виглядаю машину з-за рогу.

 Потім з рецептом біжу до аптеки.

 Зараз, бабусенько, тут недалеко.

 Дайте цілющих настоїв трави.

 Випий, бабусю, сто років живи…

Бабуся! Чи є в світі людина краща? Ні! Скільки вона пережила, але яка ніжна, щира! Скільки вона не доспала ночей, голублячи своїх дітей, онучат!

СЦЕНКА «БАБУСЯ Й ОНУКА»

Сказала онука: – Я бабусю люблю!

Нехай відпочине, я все пороблю.

Я поратись буду цілісінький ранок,

Зготую на кухні чудовий сніданок.

Начищу картоплі, наріжу цибулі.

Зроблю вихідний для своєї бабуні.

Дружок поглядає на мене з порога,

Спечу пиріжки, то буде й для нього.

Ще й борщик зварю я, не борщик, а казка!

Вже 10 мені – пам'ятайте, будь ласка.

Своїй помічниці всміхнулась бабуся:

- Ти справді хазяйка, як я подивлюся.

Ось тільки тебе заплету, як годиться.

Ти йди погуляти, моя помічнице!

Вже сонечко світить, підсохли доріжки,

А я за цей час поможу тобі трішки.

 Подивімось у бабусина очі. Які вони щирі! У них не побачиш ні лукавості, ні хитрування. Це погляд щирості, добра і любові. І хоч горе не обходило бабусиної хати, але особливим блиском світилися очі у бабусі тоді, коли приїжджали до неї онучата. У кожної бабусі своє життя, своя доля. Яка вона…

Бабусина доля – як ота тополя,

 Що посеред степу в небо порина.

Вітер гне тополі, заметілі в полі,

Там біліє в бабці сивина.

Наткало їй горя, як два Чорних моря,

- То роки голодні, то шляхи війни…

Тільки і світало, як пшеницю жала,

Та як повертались доньки і сини.

А іще світало, як защебетали

У дворі онуки, наче ластівки.

Бабусина доля, як в степу тополя,

А над нею небо, як віки.

 Уже став крилатим вислів:» Є баба – є і діти». Справді, бо на плечі наших бабусь-трудівниць випало, окрім усіх домашніх турбот, і виховання онучат. Нерідко бабусі замінювали нам тата і маму. Адже наші мами за щоденними турботами не мають часу відповідати на всі ваші «чому?». От і доводиться звертатися до бабусь. А вони- все встигають, на всі питання дають відповіді.

 У бабусі вчись – їй сад зігріть не важко,

 А щоб спочити – місця не зігріє.

 Не всидить бабця, рання пташка,

 Сорочку вишила для тебе з мрії.

Про свята вчись у бабці пам'ятати,

Щоб у житті як найчистішим бути,

Порядок мати в пам'яті і в хаті,

Добром живих і мертвих пам'ятати,

Учись у бабці іншим помагати.

Вчитель. Сивина…Одним бабусям вона припорошила скроні, іншим зовсім вибілила коси. Пам'ятайте, що кожна сива волосина говорить про те, що не завжди їх слухали їхні діти і ви, онучата. І боліло у бабусь серце за вас, за ваших мам і тат, а волосинки все сивіли і сивіли…

СЦЕНКА

- Ой, бабусю, у ваших косах вже чотири сиві волосинки, а вчора було три. Чого це посивіла ще одна волосинка?

- Від болю, любий онучку. Коли болить серце, тоді й сивіє волосинка.

- А від чого у вас боліло серце?

- Пам’ятаєш, ти поліз на високе-високе дерево? Я глянула у вікно, побачила тебе на тонесенькій гілочці. Серце заболіло, а волосинка посивіла.

- Бабусенько, люба. А як я вилізу на високе-високе дерево і сяду на товсту гілку, волосинка не посивіє?

- Тоді посивіє усе волосся.

Вчитель. Дорогі бабусі! За щоденними турботами ми не маємо часу щиро подякувати за все добро, яке ви зробили для дітей, онуків, правнуків. Ніжні і щирі слова Вам говорили ваші онуки. А зараз я надаю слово вашим дітям. Прийміть від них сповідь.

Милі наші матусі! Ми вам шану складаєм.

І признатися мусим, що без вас нас немає.

Ви нас, рідні, зростили, нам життя дарували.

І безмежно любили, від біди захищали.

Тож сьогодні ми хочем вам спасибі сказати,

За недоспані ночі, за тривоги багаті.

 

За натруджені руки, що не знали утоми,

За хвилини розлуки, як не ладиться в домі.

Ви завжди у роботі, на вас кинуті діти.

Повсякденні турботи, нема часу хворіти.

Густі зморшки покрили ваше добре лице,

І все менше в вас сили, пам’ятати б про це.

Ми вас любимо щиро, люблять вас і онуки.

Всім здоров'я вам, миру, і цілуєм вам руки.

 

Чоловік стає на коліна тільки в трьох випадках: щоб напитись із джерела,зірвати квітку для коханої і щоб вклонитись матері. І я низько вклоняюсь вам. Це ваші руки дають нове життя, це безсонні ночі роблять із безпорадних крикунів справжніх дівчаток і безстрашних хлопців. Це ваше велике терпіння, ваші руки і ваші серця виховують із дівчаток і хлопчаків прекрасних і благородних дівчат і юнаків. Це ваші турботи, ваш труд, ваша любов благословляють їх на подвиги в ім’я життя на землі.

 Рідні наші мами, кохані дружини.

 Вам сьогодні дякують всі в залі мужчини.

 За життя, що нам дали, за любов і ніжність.

 За дітей, що народили, за турботу й вірність.

ПІСНЯ

Навчіть мене молитись, мамо, не за себе – за цілий світ.

Не словом – вашими піснями, що ви плекали стільки літ.

Навчіть мене людей любити без заздрості і без образ.

Щоб в глибині очей відкритих вогонь довіри не погас.

 Мамина молитва, як любов свята.

Мамина молитва в дітях вироста.

Помолюся Богу в світанковий час,

Щоб усі тривоги обминали нас.

 Вчитель. Сьогодні, як і дві тисячі років тому на Голгофі, стоїть мати і молиться, просить у Бога благословення для своєї дитини.

- Пошли, Боже, нашим дітям щастя, здоров’я, милосердя й добра.

- Світлого розуму і мудрості в житті.

- Навчи їх зажди бути слухняними.

- Бережи наших діток від всякого гріха у цьому світі.

- Віри, любові й надії пошли, Боже.

- Благослови, Господи, їхнє життя.

ПІСНЯ.

Низько вклоняємось Вам, матусі, за ваші поради, витримку, терпіння.

Дивовижну мудрість і мужність,

З якими ви, долаючи нинішні негаразди,

Зберігаєте віру у завтрашній кращий день

Для своїх рідних і близьких, для нашої країни.

То ж здоров'я вам, тепла і благополуччя.

Хай під променями березневого сонця

Розтануть усі ваші негаразди.

 

Спасибі, матусю, що життя дарували,

Спасибі, бабусю, що ви нас навчали.

Спасибі, рідненькі, за вічну турботу,

За щире бажання добра нам усім.

Хай серце ще довго у грудях палає,

А руки, мов крила, дітей пригортають.

Здоров'я міцного зичимо щиро,

Рідні наші, будьте щасливі.

 Усі ми – українські діти, український славний рід.

 Дбаймо, щоб про нас, маленьких, добра слава йшла у світ.

 Свої здібності і силу розвиваймо раз у раз,

 Щоб народу була втіха і щоб користь була з нас.

Будьмо пильні у науці, будьмо чесні у ділах,

Будьмо смілі і відважні і не думаймо про страх.

Все, що рідне, хай нам буде найдорожче і святе,

Рідна віра, рідна мова, рідний край нам над усе.

 Щоб про це ми не забули ні на хвилю, ні на мить.

 Хай Господь святий із неба нас, малих, благословить.

 Хай часом ми буваємо нечемні і дуже ви хвилюєтесь за нас,

 Але у серці знаємо напевне: ми більше радуємо вас.

 Хай Бог охороняє вас від злого, любов до нас у серці не згаса,

 Щоб були всі щасливі і здорові на многії і благії літа.

Многії літа

«Квіти української весни».

Мета: виховувати інтерес до культури і традицій свого народу, почуття           

             національної гідності

І вед. Доброго дня, дорога наша шкільна родино! Невгамовний весняний спів пташок зібрав нас у цій залі, щоб прийняти наших 1-ів у «Квітанкову країну» і передати їм символічні квіти.

ІІ вед. Квітанкова країна – це об’єднання учнів початкових класів. Вона створена у нашій школі у 2011-2012 н.р. Складається з квіткових галявин, які знають пісню і клич про свою квітку. Кожен клас – гурт, який носить назву квітки.

І вед. Класні кімнати оформлені під квіткові назви. Щорічно проводиться презентація гуртів учнями своїх надбань і знань про квітку: декламація віршів, загадок, легенд, прислів’їв, інсценізації казок, створення хореографічних композицій.

ІІ вед. Ми – п’ятикласники, теж були 4 роки у цій чарівній пахучій, запашній, привабливій, красивій Квітанковій країні. А сьогодні з квіткових галявин до вас завітали квіти. Вони хочуть розказати про себе. Уважно послухайте їх. Запрошуємо учнів 1-А класу, 1-Б класу, 1-В класу.

Голос з-за сцени.

По городах та по луках

Веснонька гуляла.

Пишная та молоденька

Собі походжала.

Весна – чарівниця,

Неначе цариця,

Наказ свій послала,

Щоб краса вставала.

І проліски, і травка,

Й зелена муравка,

І кульбаба рясна,

Й фіалочка ясна –

Всі квіти весняні,

Веселі, кохані,

З-під листя виходять,

Голівки підводять

Од сну зимового

До сонця ясного!

Ті квіти дрібненькі,

Мов дітки маленькі,

Там пташка співає,

Весну закликає!

Діти-квіти танцюють і сідають на пеньочки.

Дівчатка співають пісню. Одна дівчинка грає на фортепіано.

Щебетала пташечка під віконечком,

Сподівалась пташечка весни з сонечком!

Прилинь, прилинь чароньки весна красная!

Як легенька хмаронька в небі ясная!

Осип луки перлами, укрий росами,

Розлийся джерелами стоголосими!

Щебетала пташечка під віконечком,

Сподівалась пташечка весни з сонечком!

Заходить Весна.

1 дит. Усміхнулася Весна

Квіт взяла, до нас прийшла.

І від радості й беріз

Забриніли краплі сліз.

2 дит. Весняночко-паняночко,

Де ти зимувала?

Весна. У лісочку на пеньочку

На сорочку пряла!

1 дит. Ой весна, весна – днем красна,

Що ти нам, весно, принесла?

2 дит. Чуєте пахощі в нашім дворі?

Квіти розквітли в ранковій порі.

Тут на світанку сам дощик ходив

Квіти ніжні й чарівні від сну розбудив.

Дівчинка грає на фортепіано  «Дощик».

Флора. Добрий день, друзі. Я рада вітати вас у своїй квітучій країні, у якій розквітло 11 галявин. Я – її володарка, пані Флора. З давніх часів опікуюся рослинним світом, прикрашаю землю ароматними квітами, щоб раділа земля і люди.

1 дит. Розкажи нам, будь ласка, як з’явились квіти і чому?

Флора. Я розповім вам одну старовинну історію. А ви самі вирішіть, вигадка вона чи правда. Колись на землі панувала люта зима. Усе навколо було білим та змарнілим. Лише на короткий час поступалася зима літу. Тоді землі вкривалася лише папороттю та мохом. Люди ніколи не раділи.

 І одного разу спало мені на думку змінити світ, зробити його барвистим і гарним. Покликала я до себе своїх помічників – маленьких ельфів, і попросила в них поради. «Відпусти нас до людей, - сказали мені ельфи. – Ми подаруємо світу красу, розвеселимо людей і зробимо їх добрими». «Але ж ви такі маленькі й беззахисні, - відповіла я, - як же переможете люту зиму, що заморозила людські серця?» «Перетвори нас на квіти», - попросили ельфи. Так я і зробила. Але усі квіти вийшли в мене безбарвними. І тоді я зібрала усі кольори коштовного каміння і розфарбувала квіти. А залишки фарб плеснула в небо – і виникла веселка.

 Стали люди збирати квіти й роздивлятися. І в кожного, хто близько підносив до обличчя квітку, вдихаючи її аромат, серце наповнювалося теплом і любов’ю.

 З тих пір на землю кожного року приходить квітуча весна, і люди зустрічають її з радістю.

2дит. Яка гарна легенда. Тепер зрозуміло, чому кажуть, що кожна квітка, рослина має живу душу. Це душі ельфів.

1 дит. Цікаво, а чи можна побачити її?

Флора. Так, пізно ввечері або рано-вранці квіточки спалахують маленькими ясними вогниками. Але побачити це диво дано не кожному – лише людині, яка розуміє красу квітів.

Весна. Квіти, як і музика, створюють піднесений настрій, надихають на творчість. Різнобарвним килимом чарують вони очі. Це сміливі чорнобривці, хвилюючі маки, несміливі дзвоники, ніжні ромашки, запашні конвалії, невинні лілії, осяйні соняхи.

Погляньте на красиву галявину На ній розквітли перші весняні квіти, які я дарую вам.

Голос з-за сцени.

Дмухнула на сніжок білий,

Його розтопила,

Із-під снігу голівонька

Біленька з’явилась.

Підсніжник. Я маленький, ніжний, білий,

Та характер сильний маю,

Бо й морози й завірюхи

Навіть я перемагаю.

Перший весняний промінчик

Я відразу відчуваю.

І з-під снігу вверх, до сонця,

З усіх сил я піднімаюсь.

Земля рідна, моя мати

Так мені допомагає,

Я за те її людей

Перший з квітів звеселяю.

Весна. А у другім броді травка зеленіє

Гей-гой, весна-красна, зілля зеленіє.

Уже по горбочках травка зеленіє,

А поміж травою кульбабки жовтіють.

Кульбабка. Я кульбабка, я жовтенька,

Бачте, яка веселенька!

Я на сонечко так схожа,

І духмяна я, і гожа.

Вже нікому не секрет,

Який добрий з мене мед.

Я ще й можу лікувати,

Від хвороби лікувати!

Весна. А в третім броді барвіночок сходить,

Гей-гой, весна красна, зілля зелененьке.

Барвінок. Усі мене полюбляють,

Ще й пісеньки співають

Про барвінок кучерявий.

Гляньте, чи не козак бравий!

По землі собі стелюся,

Не лінюся, в’юся, в’юся,

І в садочку, і у гаю,

Шукай мене в час розмаю.

Фіалочка. З роду я не дуже знатна,

Але ніжна й делікатна,

Я й виглядом не дивую,

Зате запахом чарую!

Всім фіалочка я мила,

І в парфумах, і у милі.

То ж із запахом весь рік

Весняний несу привіт.

Ромашка. Я – комашечка біленька

Теж така собі скромненька,

Теж я рясно розцвітаю,

Дивно землю прикрашаю.

Мене люблять діточки,

Заплітають у вінки,

Щоб голівки заквітчати,

Весну красную вітати.

Усі квіти сходяться докупи. Весна у центрі. Ідуть по колу і промовляють разом.

Ми весняні перші квіти,

І блакитні, й жовті, й сині.

Нам так любо проростати

І цвісти на Україні.

Весна. Звертається до дітей-квітів, що сидять у залі.

Ну, а чим же ви не квіти,

України – мами діти.

Ви як квіточки барвисті,

У віночках, у намисті.

Ви – галявини квіткові,

Запашні і пречудові,

Вас запрошуєм до нас

Розкажіть про себе, час!

Запрошуємо галявину «Лілій», «Дзвіночків», «Маків», «Соняшників» (клич, пісня)

1 дит. Коли починали танути сніги й наставала тепла пора, наші предки святкували прихід весни.

2 дит. Дівчата співали пісні, що називалися веснянками. За допомогою веснянок люди передавали свою енергію природі, щоб усе живе навколо прокинулося і знову ожило.

3 дит. Дівчаточка – гороб’яточка,

Радьмося

Та виходьмо на травицю,

Граймося!

Та виходьмо на травицю,

В добрий час.

Нема таких співаночок,

Як у нас.

Виконують веснянку.

Запрошуємо галявину «Чорнобривців» (клич, пісня)

1 дит. Останній місяць весни – травень. І саме в цьому місяці природа постає в усій своїй красі.

2 дит. У народі цей місяць називали «май», від імені давньоримської богині весни Майї. Пізніше найбуйніший весняний період назвали «травнем».

3 дит. Ця назва вказує на буйність трав. На травень припадає чимало свят і обрядових дійств, які пов’язані з вшануванням природи. Серед обрядових дійств обов’язково були веснянки.

4  дит. Весна – красна надійшла,

Свої крила підвела,

Над полями та гаями,

Та вишневими садами,

Над левадами студеними

Віє крилами зеленими.

Каже: «Земле, пробудися,

Квітом чистим одягнися!»

Запрошуємо галявину «Конвалій» (клич, пісня)

1 дит. Весна чарівна і живе в ній казка.

Тепло,любов та материнська ласка.

А ще висока синява небес

І є багато радості й чудес!

2 дит. А на травичці виграє роса,

У кожній квіточці своя краса.

І ночі зоряні, чарівні світлі дні,

Ліси зелені дорогі мені.

3 дит. Пташині хори і рясні луги,

І вод весняних повні береги.

Квіток барвистих весняний розмай,

Це Україна наша, рідний милий край!

Виконують веснянку.

Флора. Друзі! Ми дуже раді зустрічі із вами. Моя країна Квітанкова гарна і чарівна. Кожен, хто відвідав її, назавжди полюбить красу. Але щоб зберегти цю країну, потрібно дбати про природу, навколишній світ. Пам’ятайте!

Весна. Щоб сади завжди цвіли,

Щоб літали журавлі,

Щоб пташки завжди співали

І дерева підростали,

Щоб земля була у квітах, -

Бережіть природу діти!

Пісня про весну.

 

І вед. Нам дуже сподобалися ваші виступи. Щоб прийняти вас у Квітанкову країну, потрібно, щоб дали обіцянку. Повторюйте за мною.

• Ми – першокласники!
• Вступаючи у Квітанкову країну, обіцяємо:
• любити нашу державу – Україну;
• берегти природу рідного краю;
• дотримуватися правил для учнів;
• виконувати свої обов’язки;
• дружити з усіма квітковими галявинами;
• Обіцяємо! Обіцяємо! Обіцяємо!

ІІ вед. Приймаємо вас усіх у Квітанкову країну, у якій від сьогодні 11 галявин.

 

Літературно-музична композиція «Шевченко і квіти».

Мета: ознайомити дітей з творчістю Шевченка;сприяти виробленню у школярів навичок виразного читання;виховувати любов до рідної землі,культури,природи,шанобливого ставлення і поваги до творчості  Кобзаря.

Обладнання: вишитий портрет;квіти,ілюстрації картин Шевченка;виставка книг,аудіо записи,документальний фільм про Шевченка.

Епіграф: У росяні вінки заплетені суцвіттям

               До ніг тобі , титане ,кладемо,

               Ми чуємо тебе , Кобзаре , крізь століття

               Тебе своїм сучасником звемо.

Дівч. Що це нині за свято

          Що людей є так багато?

Хл. Ти не знаєш ? Мусиш знати

      Ми прийшли тут святкувати –

      Вчителі всі,друзі і я –

      Свято нашого Кобзаря.

Дівч. А ким був цей Кобзар ?

          Чи то король,чи то цар?

Хл. Ні,корони він не мав,

       А усе життя писав.

       І любив він дуже нас ,

      Це Шевченко,наш Тарас.

Дівч. Хто то, хлопче ,був Тарас?

Хл. Це поет бездольних мас.

      Це співець і наш Кобзар

      В серці мав любов і жар.

Дівч. А скажи,скажи скоренько

      Чи живе ще той Шевченко ?

Хл. Ні,помер він вже давно.

Дівч. А чому пісні про нього співаємо ?

         Чому портрет його вишиваємо ?

         Що такого він зробив ?

        Що все добре заслужив ?

Хл. Україну полюбив !

      І за це пішов в кайдани

      Щоб терпіти муки і рани

      Бо землю і народ кохав

      І нас жити научав.

      І боровся до могили,

      Щоб з нас кожен був щасливий!

Пісня «Отаман Гамалія» (хл.)

Фільм про Шевченка

Дит. Благословен той день і час,

        Коли прослалась килимами

        Земля,яку сходив Тарас

        Малими босими ногами

        Земля яку скропив Тарас

        Дрібними росами-сльозами.

Інсценізація уривка за твором Свириди Черкасенка «Як Тарас ходив до залізних стовпів»

(виходять дійові особи : Тарасик і Оксанка)

Оксанка: А де ж той рай ? … Чи ти не знаєш ?

Тарас: (піднімає голову до неба)

             Чому ти так собі гадаєш ?

              Про теє знає все село,

              Що рай на небі …

(зітхнувши):   Там, де … мати …

              Я чув,коли ховали їх,

              То люди почали казати,

              Що підуть в небо до святих

              Бо мук зазнали за життя …

(по паузі):

              Немає мами…Потім тато…

              Лихую мачуху … Пуття…

             Відтоді … маєм… небагато…

(шепоче крізь сльози):

             Чи бачить мама…чи й не зна?...

             Любила дуже нас вона…

            Невже, мамунцю, ти не бачиш,

           Що мачуха … нас…лає і  б’є…

(тихо плаче)

Оксанка : (крізь сльози)

            Тарасику, ти той … ти плачеш ?

(хоче відняти його руку від очей)

     Відкрий  же личенько своє…

     Не плач,Тарасику,не треба!

(своїм фартухом витирає йому сльози,обіймає і гладить його по голівці)

      Казали ненечка мені,

      Що бачить мама все це з неба

      І те,що ходиш ти в рядні,

      Як те старча під тином.

     Що кривдить мачуха й Степан ,

      І побивається за сином,

      І бог пошле тобі талан…

      Побачиш,любий…Витри сльози,

       А то іще побачить хтось…

       Ти не зважай на їх погрози…

       Стривай,скажу на вухо щось,-

      Журитись зразу перестанеш

      На мене веселіше глянеш.

(нахил. йому до вуха):

     Як виростеш поберемось

     І будемо вже вкупі жити

     І день,і два і…цілий рік…

Тарас : Не день, не рік,а цілий вік!

Оксана: І разом будемо ходити

               До тих залізних до стовпців,

               Де ляже сонце на спочин…

Тарас: (захоплюється)

            А я збудую гарну хату,

            А в ній велику кімнату…

            Садок вишневий розведу..

            Тебе ж я одягну,як паву,

            І в краснім тім раю-саду

         Ми заживемо тоді на славу…

Оксана: ( прихил. до нього голівкою)

               Посію гарні я квітки…

               Та посаджу ще і тополю…

Тарас :   І ми не будемо кріпаки:

               Ми викупим себе на волю !

Оксана : (мрійно)

               Неначе сниться…Красні сни:

               Тополя…хата…вишні… квіти.

Тарас : І ми самі собі пани,-

             Як схочемо ,так будемо жити.

(замовкають у мрійній задумі)

Пісня «Нащо мені чорні брови»

 

Дит. Щовесни коли тануть сніги

        І на рясті засяє веселка.

        Розквітають і пишно цвітуть

        Квіти,про які писав нам Шевченко.

Квітка 1 : Встала й весна,чорну землю

Сонну розбудила.

Увінчала її рястом.

Барвінком укрила. «Гонта в Умані»ст.109

Квітка 2 : Як маківка між вітами,

Цвіте розцвітає.

Має поле,має волю,

Та долі не має.  «Мар’яна – черниця» ст..127

Квітка 3 : Сади рясні похилились.

Тополі по волі,

Стоять собі,мов сторожа,

Розмовляють з полем. «Сон» ст.197

Квітка 4 : І барвінком,і рутою,

І рястом квітчає

Весна землю,мов дівчину

В зеленому гаї. «Невільник»ст.234

Квітка 5 : Цвіт королевий

Схилив головоньку

Червоно-рожеву

До білого пониклого

Личенька Лілеї.  «Лілея»ст.298

Квітка 6 : Не вертаються три брати,

По світу блукають,

А три шляхи широкії

Терном заростають.  «В казематі»ст.321

Квітка 7 : А калинка з ялинкою

Та гнучкою лозинкою,

Мов дівчаточка із гаю

Виходжаючи співають. Ст.560

Квітка 8 : барвінок цвів і зеленів,

Слався,розсилався,

Та недосвіт перед світом

В садочок укрався…  С.562

Квітка 9 : Тече вода з-під явора

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона калина.

Квітка 10 : Ми портрет Шевченка у рушник прибрали

Квітами із гаю його заквітчали

Дивиться Шевченко з висоти на нас

І радіє з нами у весняний час!

Квітка 11 : Усі знають в цілім світі,

Що Тарасові ми діти

Його думи,заповіти

Розцвіли в серцях,як квіти!

Квітка 12 : Він для нас – це рідна мова !

Він для нас-щира розмова!

Він - це пісня колискова!

Він – це наша Україна !

Непоборена,славна,вільна!

Квітка 13 : Поклін тобі ,Тарасе,

Великий наш,Пророче,

Для тебе вірно б’ється

Те серденько дитяче.

За тебе вічно б’ється,

За твої заповіти,

Чого батьки не зможуть,

Те сповнять наші діти.

Квітка 14 : Ти кажеш,рідний нарід

І рідний край кохати,

Для нього кажеш жити,

Для нього і вмирати!

Квітка 15 : Ось тут перед тобою

Малі вкраїнські діти

Святочно прирікають,

Сповняти ті завіти.

Квітка 16 : На службу Україні

На чесне діло гоже

В ім’я святої правди –

Благослови нас,Боже!

«Пісня про Україну»

Дитина : Поезія для Тараса дуже дорога: це квіти його душі,це рідні діти його серця . Як дбайливим садівником,він плекав,доглядав їх.

Дитина : щиро любив Тарас Григорович Шевченко рідну землю,природу України. Давайте сплетемо віночок пам’яті для Кобзаря і приберемо ним дівчину-Українку.

(виходять дівчина – Українка з віночком в руках,кожна квітка чіпляє кольорову стрічку до віночка. Звучить спів птахів)

Квітка 2 : Широкая , високая

Калино моя,

Не водою до схід сонця

Поливаная.

Квітка 2 : Сльозу пророчу утри,

Заквітчай голову дівочу

Лілеями,та тим рясним,

Червоним маком,та й засни

Під явором у холодочку,

Поки що буде!

Квітка 3 : Ой піду я в гай зелений,

Посаджу я руту.

Якщо зійде моя рута,

Остануся тута.

Квітка 4 : Буде легше в чужім полі

Сироті лежати,

Буде над ним його мила

 Квіткою стояти.

І квіткою й калиною

Цвісти над ним буду,

Щоб не пекло чуже сонце,

Не топтали люди.

Квітка 5 : А весною процвіла я

Цвітом при долині,

Цвітом білим ,як сніг білим!

Аж гай звеселила

А дівчата заквітчались

І почали звати

Лілією – снігоцвітом.

Квітка 6 : Рости,рости,моя пташко,

Мій маковий цвіте.

Квітка 7 : І все-то те,вся країна

Повита красою,

Зеленіє,вмивається

Дрібною росою.

Дівчина-Українка : Я,маленька українка,

Вісім років маю,

Про Тараса Шевченка

Вже багато знаю.

Він – дитя з-під стріхи,

Він – в подертій свиті,

Він здобув нам славу,

Як ніхто на світі.

А та наша слава,

Не вмре,не загине.

Наш Тарас Шевченко –

Сонце України.

Дитина : Хай засяє сонце в небі

                  І засвітить навкруги.

                  Хай зігріє ліс , поля , луги

                  І цвітуть хай квіти навкруги.

Дитина : Любимо , Тарасе , твоє слово щире,

                 Українську пісню лагідну та милу

                 Чудодійним пензлем малював дива ти

                  Будуть тебе , батьку ,віки шанувати.

Спи спокійно ,Тарасе !

Нащадки твої

Словом шани і любові

Тебе пом’янули.

І народи Вкраїни

Заповітів священних

Твоїх не забули.

Педагог – організатор : Дорогі діти ! Сьогодні ми відзначаємо 200- річчя від Дня народження Шевченка. Читайте його твори – і ваша мова буде гарною,чарівною,барвистою. Любіть Україну ,як любив поет. Бережіть квіти нашого краю.

У нашій школі є «Квіткова країна» - об’єднання учнів початкових класів. У ній є 7 галявин : калинова,волошкова,барвінкова,ромашок,соняшників,чорнобривців і конвалій. Сьогодні «Квіткова країна» збільшується на 3 галявини – це учні 1-их класів. Вони підготували костюми,клич і пісню. Запрошуємо їх на сцену. Слово надається першокласникам.

Посвята 1-ів у « Квіткову країну»

 

Виховний захід учнівського парламенту

«Людина починається з добра»

Презентація про добро і милосердя.

 

Мета: ознайомити присутніх із Божими Заповідями і вчити жити за 

                     Божими законами; розвивати вміння спілкуватися у молитві з

                     Богом; виховувати чисті моральні почуття.

На проекторі образ Матері Доброти, Любові та Милосердя.

Заходять дівчата в білих платтях з лампадками. Звучить мелодія пісні «Аве Марія».

 На фоні музики діти читають молитву до Матері Доброти, Любові і Милосердя.

Молитва до Матері Доброти, Любові та Милосердя

О моя Мати, Мати доброти, любові та милосердя. Я люблю Тебе безмежно і жертвую себе Тобі. За допомогою Твоєї доброти, Твоєї любові і ласки спаси мене. Я хочу бути Твоїм (єю). Я люблю Тебе безмежно і хочу, щоб Ти захищала мене. З глибини мого серця молю Тебе, Мати доброти, дай мені Свою доброту. Дай мені осягнути Небо за допомогою цього. Я молю Тебе, Твоєю безконечною любов’ю, дай мені ласку, щоб я міг (ла) любити кожну людину, як Ти полюбила Ісуса Христа. Я молю Тебе дати мені ласку любити Твою волю, яка відрізняється від моєї. Я жертвую себе повністю Тобі та хочу, щоб Ти слідкувала за кожним моїм кроком. Тому що Ти – повна ласки. І я хочу ніколи не забувати про це. Якщо раптом втрачу ласку, молю Тебе відновити її мені ще раз.

З`являється Ангел, читає вірш.

Ти людина у цьому світі,

 І тому ти за все в одвіті:

 І за те, чи родить пшениця,

 І за те, чи чиста криниця,

 Чи літає в небі пташина,

 Чи сміється дзвінко дитина,

 Чи буяють під сонцем квіти, -

 Ти за все, за все в одвіті.

 Ти добро лиш твори повсюди,

 Хай тепло твої наповнить груди,

 Ти посій і доглянь пшеницю.

 Ти вкопай і почисть криницю,

 Волю дай, нагодуй пташину,

 Приголуб і навчи дитину.

 Бо людина у цьому світі

 Лиш добро повинна творити.

Пісня «Людина починається з добра»

Який чарівний, дивовижний світ!

 І ми на цій планеті — люди.

 Учись добро творити з юних літ,

 Тоді й тобі самому добре буде.

 Засяє іскра у людських очах,

 Як серденько її тепло відчує.

 І відійде тривога, зникне страх,

 І світла радість заструмує.

 Й твоя душа від цього оживе,

 Дзвіночком радісно задзвонить.

 І доброта до тебе попливе,

 Від зла і лиха оборонить.

Сценка про Добро, Милосердя і Молитву

Жила-була дівчинка. Звали її Катрусею. Вона, ще не ходила до школи. Але Катя була дуже допитливою і постійно запитувала у своєї мами: чи гарно вчитися у школі? Чи цікаво?

Одного разу, почувши по радіо передачу для віруючих, дівчинка підійшла до матусі і запитала:

-         Мамо, а що таке милосердя?

Але мати була дуже зайнята і не змогла відповісти доньці, сказала, що Катруся дізнається про це пізніше. А коли настав вечір, дівчинка лягла спати. Засинаючи, вона згадала про милосердя. Очі Катрусі заплющилися і сни віднесли її далеко від дому. Вона опинилася на великій зеленій галявині, залитій сонцем. Раптом дівчинка почула голос, який сказав:

-         Добрий день, Катрусю!

-         Добрий день!А хто Ви?

-                     Я – Милосердя. У лікарні лежить дуже хвора стара бабуся. У неї нікого немає і до неї ніхто б не приходив, не піклувався б про неї, якби не я.

-         А хочеш, я познайомлю тебе із Добротою?

-         Так, хочу.

-         Тоді пішли.

І вони пішли. По вузенькій стежці вони спустилися до веселої річки і Катруся побачила, як хтось бавиться з дітьми. Дітлахів було багато і всі такі маленькі. Дехто з дітлахів весело посміхався і сміявся, а хтось якось сумно дивився в очі Доброти.

- У цих дітей немає батьків і Доброта піклується про них, - сказало Милосердя і вони з Катрусею побачили, як доброта пригорнула дітлахів до себе, і в їх оченятах вже не було суму і болю.

- Познайомся, це Доброта,

- Дуже приємно,

І тут вони побачили, що хтось до них підійшов до них. Милосердя і Доброта дуже зраділи.

- Це повага. Вона вчить всіх поважати всіх і все, що навколо нас: чи то стара жінка, чи мала дівчина, чи то тварина, або дерево, що росте біля річки.

Сонце зайшло за обрій і всі знали, що зараз прийде Молитва. Вітер перестав грати листям на деревах і навіть річка стала булькотіти якось тихіше. З тихім шурхотом своєї довгої темної сукні до них підійшла Молитва. Вона пройшла повз всіх і зупинилась недалеко. Катруся почула, ні, навіть побачила, що молитва щось шепоче, не звертаючи увагу на всіх інших. Молитва дивилась кудись далеко і, можна було зрозуміти, що вона Когось про щось прохає.

Пісня «Стежина добра»

1 учень.

 У світі завжди протилежності є:

 Хороший — поганий, є добрий і злий.

 Та кожен життя проживає своє,

 Як вміє. А ти в цьому світі який?

 Ти радість даруєш, добро в світ несеш?

 Та щиро й сердечно в біді співчуваєш?

 Чи, може, з гординею в світі ідеш

 Та зла своїм рідним та близьким бажаєш?

2 учень.

 Ти, може, привітний і добрий з людьми,

 Усмішку, як сонечко людям даруєш?

 У світ для добра всі приходимо ми,

 Можливо і ти добротою дивуєш?

 Чи зло заподіяти всім норовиш:

 Украсти, збрехати, образити можеш?

 І з демоном зла ти по світу летиш...

 Затям — так робити негоже!

3 учень.

 Бо зло до серденька притягує зло,

 Сім бід за собою людині приводить.

 Не видумка це, а так завжди було.

 Усім чорна сила в житті дуже шкодить.

 Бо наслідки просто жахливі несе.

 Загрожує бідами, карою висне.

 То ж добре подумай і зважуй усе,

 Чи варто в собі нести зло ненависне?

Притча

Жила в одному селі жінка, дуже гостра на язик. Кожного могла очорнити, оббрехати. Не минула й лиха година старенького місцевого священника. Коли почула жінка, що священник буде помирати, вирішила піти до нього і попросити прощення. А він каже: «Я на тебе зла не тримаю, нехай тебе Бог простить. Але коли ти вже прийшла, то виконай мою останню волю. Візьми цю подушку, вийди на вулицю, розірви, а пір’я розпусти по вітру”. Дивне прохання. Жінка зробила все, як просив священник, А коли повернулася, то він наказав піти позбирати те пір’я  і принести ту саму подушку. «Але це ж неможливо!» - скрикнула жінка. «Так, це неможливо», - з сумом відповів священник.

Пісня  « Добрим будь»

Милосердя, доброта, чуйність, співпереживання і щиросердечність, уміння розділяти чужий біль, вчасно підтримати в важку хвилину, розрадити в горі і біді – це найкращі риси українських людей.

Учень 1 :Є поміж нас багаті й бідні

 Кому, що треба доля не пита

 Та є дві речі всім нам необхідні

 Усвіті -  мир, а  в душах доброта.

Учень.

Не говори про доброту,
Коли ти нею сам не сяєш,

Коли у радощах витаєш,

Забувши про чужу біду,
Бо доброта не тільки те,
Що обіймає тепле слово.
В цім почутті така основа,
Яка з глибин душі росте.
Коли її не маєш ти,
То раниш людяне в людині.
Немає вищої святині,
Ніж чисте сяйво доброти

                                                                                   Сценка
Ав. Прибіг щодуху син додому й до тата голосно гука:
Син. А я провідав у лікарні свого товариша-дружка.
         То ж правда, тату, я чутливий і маю серце золоте.
Ав. Замисливсь тато на хвилину і так йому сказав на те:
Тато. Коли тебе в тяжку хвилину людина виручить з біди,
Про це добро аж поки віку ти, синку, пам’ятай завжди.
          Коли ж людині ненароком ти зробиш сам добро колись,
          про це забуть, аж поки віку мовчи й нікому не хвались.
Автор. Нам би про душу хоч не забути,
Нам би хоч трохи добрішими бути,
Ми уже раз, так уже повелося,
Живемо на цій грішній землі…
Хай прокинуться сплячі душі,
Що, як квіти у квітнику.
Що потребують дощу і суші
На довгім життєвім шляху.

                                                            (5) «Пісня про щастя»
Добрим бути просто чи не просто?
Не залежить доброта від зросту.
І дитина робить добру справу,
Як не кине друга у поталу.
Як людей полюбиш, пошануєш,
Силу для добра в душі відчуєш.
І закрутиться земля скоріше,
Якщо разом станемо добріші.
Доброта з роками не старіє,
Доброта від холоду зігріє.
І якщо вона як сонце світить,
То радіють і дорослі й діти.

                                        Послухайте оповідання «Сьома дочка»
Було в матері сім дочок. Ось поїхала мати в гості до сина, а син жив далеко-далеко. Повернулася додому аж через місяць.
Коли мати ввійшла до хати, доньки одна за одною стали говорити, як вони знудьгувалися за матір`ю.
-Я скучилася за тобою, немов ластівка за сонячним промінням,-сказала перша дочка.
-Я чекала тебе, як суха земля жде краплини дощу,- промовила друга дочка.
-Я плакала за тобою, як маленьке пташеня плаче за пташкою,-сказала третя.
-Мені було тяжко без тебе, як бджолі без квітки,- щебетала четверта.
-Ти снилася мені, як троянді сниться краплина роси,- промовила п’ята.
-Я виглядала тебе, як вишневий садок виглядає соловейка,- сказала шоста.
А сьома дочка нічого не сказала. Вона роззула матусю і принесла їй води помити ноги.

Кажімо більше ніжних слів знайомим, друзям і коханим,
Нехай комусь тепліше стане від зливи наших почуттів,
Нехай тих слів солодкий мед чиюсь загоїть рану,
Чи перший біль чи то останній -
Коли б то знати наперед.
Кажімо більше ніжних слів,
Комусь всміхаймось ненароком,
То не життя людське коротке,
Короткі в нас слова черстві,
Кажімо більше ніжних слів.

Пісня «Веселкова»

Лікування добротою потребують не тільки хворі й самотні, а й цілком благополучні і здорові люди, в яких душа черства й глуха до чужого горя. Лікування милосердям потрібне і тим, хто не бачитьі не чує кривди й болю, несправедливості, горя. Із такими сліпими, глухими треба терпеливо говорити, будити їх словом життєлюбним і проникливим.
«Треба, щоб за дверима кожної задоволеної, щасливої людини стояв хто - небуть з молотом і постійно нагадував би стуком, що є нещасні…» так писав письменник - гуманіст А.П.Чехов.

Читець:

Не нарікай на глухість душ людських
І не гостри в злобі на них зубів…
А ти, що людям зробив,
Що вимагаєш доброти від них?
Чого мовчиш, подумай і збагни,
Але уже з низької висоти,
І зваж, і переваж,а хто є ти?
І зваживши,нікого не вини.
А сам в своє більмо заглянь,
Чи там хоч раз добром світила рать
І променем зорилася святим?
І ти збагнеш, що до твоїх страждань
Не відгукнеться власна глухомань
А ти шукаєш в людях доброти.

(3) «От якби та молодість знала, якби ж то старість могла…Старість не радість,ніхто її не жде,всяк прихитряється відсунути її небажаний прихід. Та ба, вона підкрадається несподівано,раптово впаде, як сніг на скроні, і ти з печальною розсудливістю розумієш,-усе краще вже було,все в минулому. А з тобою лише спомини та недуги,самота та немічність.
Добре коли за своєї життєвої зими звив тепле гніздечко родинне, коли довкола променяться рідні усмішки, дзвенить дитячий сміх. А як цього немає…(Звучить музика О.Рахманінова «Всеношное бдение»)

1 ведучий.
Будинок пристарілих,сумне пристановище на схилі літ. Хоч там не погано. Тут не бачиш людей у рваному одязі, тут готують досить пристойну їжу, показують кінофільми і т.д. Чому старі радіють, коли звідси їх забирають, чому просто на очах в’януть почувши новину, що їх відправляють в будинок пристарілих.(Виходять на сцену)

Молодий чоловік:
Все гаразд,мамо, документи в будинок пристарілих оформлено. Там вам буде добре…Спокій, тиша,обслуговування…І ми не набридатимемо. Звісно, інколи будемо заглядати.

Мати:
Одна тепер, назавжди одна…Ідуть геть найрідніші, без котрих життя не матиме сенсу, стане байдужим настільки, що втратить ціну.

Чоловік:
То що, все мамо?Ми ж не куди –небудь, а в будинок пристарілих. Там вам буде краще ніж з нами.

Читець:
Людина чуйна
Й пса не вижене із двору,
Коли проживає десяток другий літ,
Охороняючи садок його й комору,
Притулок дасть,
Поїсти дасть, як слід,
А зла -
І рідну матір виряджає,
Коли нема вже користі від неї.

(Мелодія Баха)

2 ведучий

Гіркі материнські сльози, гіркі як полин, і пекучі такі. Чи буває в   світі щось гірше? Їй би внуків бавити своїх, їй би горнути їх до серця. А вона, обнявшись з самотністю, тихо журиться біля вікна. Мамо, мамо! - почулося і вона незважаючи на свої  роки кинулась до вікна. Чи не сини це на дворі гукають її ? Ні. Знову почулося. Далеко залетіли сини, думає старенька. А я ж так давно їх бачила. Ще хоча б раз подивитися на сина, то й помирати вже можна, бо важко піти з цього світу, не попрощавшись з ним. А він все не йде. Де ж ви сини? Вже очі видивились. А їх все нема.

Чого ми всі такі жорстокі?
Ще й злітаємо з кожним днем,
І, збагнувши власний спокій,
Спокою іншим не даєм.
Чого забули милосердя
ОЙ, перед віщим оком смерті
Чи можем виправдать себе?
Душа з начинкою лихою
Втрачає людяне тепло
Ніяк не стане добротою
Зло, перемножене на зло.
Хіба ми будемо багаті,
Коли розпустим люті дим?
Хай краще серце вже заплаче,
Ніж в грудях стане кам’яним.
Іду на зустріч – тож посміхніться,
І я всміхнуся, мов диття.
Ні, ще не висохла криниця,
Людська криниця співчуття.

У істини слова не пишні,
Щоб кожен зміг до них дійти,
Бо ж нас усіх створив Всевишній
З живої плоті доброти.

Світ зігрітий добротою. Це світ матері. Навіть на порозі вічності матері турбота про себе, а про нас, своїх дітей. Сила материнської любові – безмежна, вона здатна здолати будь-які перепони , аби дітям  було добре. Не завдаваймо їм болю, образ, прикрощів, страждань . Спасибі усім батькам за це. Пробачте, рідні, якщо ненароком давали вашому серцю привід для смутку. Цілуємо ваші невтомні руки і низько вклоняємося.

Пісня про добро

Сценка «Розмова з мамою»

Син: Розкажіть мені, про вишні, їх було так багато в саду.

Мати: Були, сину, морози,невтішні, а вони кого хочеш зведуть.

Син: Розкажіть мені, мамо, про зорі, чи такими були і колись?

Мати: А той ,синку, хто виріс у горі- не так часто на зорі дививсь.

Син: Розкажіть мені, мамо, про долю, чи людині підвладна вона?

Мати: Наша доля, мій сину, як море – той пливе лиш, хто має човна.

Син : Розкажіть мені, мамо, про роки – чи спливають помітно вони?

Мати: Роки, сину, помітні допоки матерів пам`ятають сини.

Учень 2 : Крізь дощі, крізь сніги і бурани,

Чи дороги туман обснує,

Приїжджайте частіше до мами,

Повертайтесь в дитинство своє.

Щоб не мучила совість по тому,

Не приносьмо батькам ми печаль,

Бо для них ви – сонячний промінь,

Тож не гаснім у рідних очах!

Пісня «Приїжджайте частіше додому»

1. Ще не видно тополь над садами,

Ще нема ні обіймів, ні сліз.

Відчуваю я зустріч з батьками,

Під мінорний переспів коліс.

Приїжджайте частіше до дому,

Щоб не мучила совість потому.

І батьки хай зрадіють обоє!

Приїжджайте частіше до дому!

Приїжджайте! Приїжджайте!

Приїжджайте частіше до дому!

 

2. Очі їхні, любов та благання -

Це є смуток горить з під повік.

Кожна зустріч немовби остання,

А розлука неначе навік.

Приїжджайте частіше до дому!

Ні грошей не привозьте, ні слави.

Будьте з рідними завжди ласкаві.

Приїжджайте частіше до дому!

Приїжджайте! Приїжджайте!

Приїжджайте частіше до дому!

Біль утрати сумління нам палить.

Все життя їх святиня для нас,

Бо батьки переходять у пам'ять,

Не лишають до смерті вже нас.

Приїжджайте частіше до дому!

Бо не вічні ні батько, ні мати...

Завтра можете їх не застати...

Приїжджайте частіше до дому!

Приїжджайте! Приїжджайте!

Приїжджайте частіше до дому!

Приїжджайте! Приїжджайте!

Приїжджайте частіше до дому!

Учень :Для зла й неправди планета замала

Творіть добро, добро плекайте, люди.

Садіть сади, нехай для внуків буде

В плодах частинка вашого тепла.

Хто ділить хліб із вами чесно – навпіл,

Єдиного навчіться – віддавати,

Не бійтеся – ніщо не пропаде,

І може, тому розквітають квіти

Перед якими відступає зло.

Творіть добро! Творіть, творіть добро!

На те ми й люди, щоб добро творити!

Учень 1: Давайте зараз усі станемо, візьмемось за руки, відчуємо тепло наших долонь, відчуємо добро, яке випромінює кожен з нас.

Учень 2: Нехай щирі наші побажання, щира молитва полине до Бога. Нехай Бог  дарує всім  нам добро, щастя, радість, здоров`я, милосердя .

Учень 3: Я не вмію голосно молитись.

Не навчилась. Господи прости.

Дай до тебе думкою пролитись,

Тиху сповідь в серці пронести.

Учень 4: Я молитись голосно не вмію,

Боже, ради віри і краси,

Ти всіх нас спаси , наші родини

І пошли любові й доброти.

Учень 5: У кожному селі та місті біля церков є дзвони, які щонеділі й свята кличуть людей на службу Божу. Але з давніх-давен, окрім богослужіння, дзвони використовували як набат для сповіщення про якесь лихо, біль, били на сполох під час пожежі чи ворожого нашестя.

Учень 6 : А сьогодні дзвони б`ють на сполох, закликаючи нас до милосердя, доброти. Бо тільки добро і милосердя роблять нас справжніми людьми. Хай наші серця завжди відгукуються на них і відкриваються для добра.

Дзвони дзвонять

Учень 7:  О будьте добрими, о, будьте добрі люди!

На розріз світу двері відчиніть.

На всі віки назавше і повсюди

На цій землі святе добро творіть!

Пісня « Пісня на добро»

1. Посміхніться, люди, нам єднатись час!

Знаю я, що буде все у нас гаразд!

На усіх і доля й воля в нас одна!

Тож нехай єдина думка нас єдна!

Приспів:

Буде сонце в синім небі й світло у вікні!

А іще чого вам треба? - Розкажіть мені.

Буде сонце й небо синє й, щоб там не було,

Заспіваєм вам уклінно пісню на добро!

2. Біла скатертина й жито на столі,

Доки пісня лине – то живі і ми,

На усіх молитва Божа в нас одна,

Тож нехай єдина думка нас єдна!