Сценарій години патріотичного спілкування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Озерненська гімназія

 2017-18 н.р.

 

Година патріотичного виховання,

  проведена у 3- класах

Озерненської гімназії 

 

    Яценко Т.В  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема : «ХОРОБРІ СЕРЦЯ»

 

Мета уроку:формувати в учнів сучасну національну ідентичність на кращих прикладах мужності і звитяги, виявлених нинішніми захисниками Батьківщини, на героїці сучасної боротьби за незалежність і цілісність держави;

 виховувати в учнів почуття патріотизму, любові до свого народу, його історії та героїчного минулого.

                                    Хід уроку

 1-й учень

Квітку у садочку,  зернятко у полі,

Пташку, що в гайочку,  гори, ріки, доли,

Хату, шлях, будівлю, сонцевнебісинім

Ми звемочарівним словом — Батьківщина.

 

2-й учень

 А живу я в Україні,  врідній, милійстороні.

Ніжнесонце в ,вільнийвітер,неба ясного блакить —

Все для того, щобрадіти,І хотілось в світіжити.

 

3-й учень

. - Україна…Це край смутку і краси, край, де найбільшелюблять волю і найменшемалиїї.

 

 

 Інсценізація 1

 

Учениця.             Звідки ти і хто такий?

Учень. Україна – це мій дім

Учениця. І яку ти знаєш мову?

Учень. Українську, чорноброву

Учениця.  Де живеш,

Учень. У барвінковій країні.

 

Інсценізація 2

 Учениця. Хлопчику,  тебе   ЯК звати?

Учень Українцем мене звати. Україна -  моя мати.

І козацький в мене рід, здавна славен на увесь світ.

Учениця. Хлопчику, а коли  виростеш, ти будеш захищати свою Україну?

Учень. Так, бо в мене Батьківщина – дивовижна Україна

Буду козаком зростати, буду дім свій захищати.

 

 

 

1-й учень

У всьому світі кожен зна: Батьківщина лиш одна.

І в нас вона одна-єдина –Це наша славна Україна

 2-й учень

Не забувай Шевченка слів  про горду славу козаків.

Не забувай, що ти дитина землі, що зветься Україна

 

                        Пісня  «Підростають соколята»

 

ВЕДУЧИЙ  1

З давніх-давен з Україною, як з державою рахувалися у всьому світі, але й про її поневолення мріяло багато країн. Віками благодатні землі України загарбували і поневолювали ті, кому дуже хотілося панувати над нашим роботящим народом на цій землі. Її не раз завойовували польські пани, російські царі, литовські князі, турки та татари. Але волелюбний український народ боровся і не здавався.

 

 

 

        Учні зачитують складені про Україну героїчні казки

1 Казка про дівчину-Україну

Жила собі на світі дівчина. Гарна, чарівна, розумна, вродлива. Звали її Україною. Україну всі любили, бо вона поміж усіх була доброю, чемною, шанувала своїх батьків,сестер, братів. Та головне, чим пишалася Україна – це була її незалежність.

Але не всім братам та сестрам це подобалось. І ось старша сестра вирішила вкрасти у неї найдорожче – незалежність. Та Україна не злякалась. Вона покликала на допомогу. І стали ми одним могутнім крилом, і захищаємо  свою Україну.

 

 2  Казка про Україну

Було у матері-неньки небагато й немало діточок: синьоокий Крим, красуня Одеса, квітучий Київ, чорнобрива Полтава, скромний Львів та багато інших. Усіх діток любила, пестила, голубила мати, ночей не досипала.

Але страшні часи настали для матінки - України.

Одного разу зла тітка Росія вирішила вкрасти дітей у сестри та примусити служити їй. Першою вона забрала Крим. Заплакала, затужила Україна, але не відступилася. І тут почалася війна. Росія пішла на схід, захотіла відібрати вже Луганськ, Донецьк.

Згуртувалися усі дітки навколо матінки - України та давай захищати своїх рідних братів, і всі разом здобули перемогу.

 

 

 

 3  Україна – моя країна

Жила на світі щаслива матуся – Україна та мала багато діточок. Виросли вони, змужніли, розквітли. Усі жили в мирі і злагоді. Та недовго тривав мир.

 Але діти України пішли боронити свою матір. Вони і досі борються за її незалежність і за те, щоб їх не відібрали від матусі.

Це побачив Бог, спустився на землю, щоб об’єднати і примирити народи. Він сказав: «Земля для всіх одна, а на землі потрібен мир, любов і злагода поміж усіма людьми».

Полегшено зітхнула матінка – Україна: на землю прийде довгоочікуваний мир.

  4 Казка про Україну

Жила-була на світі дівчина. І звали її Україною. Дівчина була така чарівна, що й ніхто під зорями, ні під сонцем такої ще не бачив. І привітна, як сонце ласкаве, і розкішна, мов калина, і щедра, як осінь багряна, і палка, як зима рум’яна. Але ця врода викликала не втіху, не радість, а заздрість інших. А добре слово дівчини і співчутливе серце пробуджували хижість та загребущість.І приходили на Україну усілякі вороги лихотворні – і мучили її, і терзали, і калічили. А Україна заплаче дрібненько, западе в землю глибоченько і знову відродиться, і знову буяє й красується, як вишня в садочку.

 

ВЕДУЧИЙ  2

 

 - Сьогодні на нашу землю знову прийшло страшне горе:  війна, розруха,  ненависть, сльози. Сьогоднішні події не залишають байдужими жодного свідомого українця. Що ж сталося з нашою країною?

 

ВЕДУЧИЙ  1

На жаль, так сталося в Україні, що на сході проходить непроголошена війна. Ми  захищаємо сьогодні єдність нашої держави,

Ми всіма силами допомагаємо своїм воїнам, які   захищають нас і нашу Україну.

 

 

ВЕДУЧИЙ  2

Мужні, відважні, хоробрі, безстрашні. Це вони, воїни АТО, залишили свої домівки, своїх дружин, дітей, матерів. Взяли в руки автомати і пішли захищати нашу рідну землю. Пішли, щоб ми з вами могли спати спокійно, щоб ми вчилися в школах, щоб дзвенів знову і знову щасливий дитячий сміх, щоб матері ніколи-ніколи не втрачали своїх дітей, щоб снаряди не руйнували будинків, шкіл, а на спортивних майданчиках не гинули діти.

 

 

ВЕДУЧИЙ  1

- Хто ж вони, мужні герої?

Це наші батьки, брати, сестри,  діди, які так палко люблять свою Батьківщину, що заради щастя інших не шкодують свого життя, ідуть   на смерть.

-Як можна назвати таких бійців?

( Діти називають …)

-  Це дійсно справжні патріоти, які свято вірять у щасливе майбутнє України.

-  Про  таких героїв наші розповіді.

 

 Діти розповідають про героїв АТО  Житомирського району та міста Житомира.

 

1.АтаманчукОлександр та МарковськийВолодимир (23.01.2015)

23 січня  2016року у Житомирі попрощалися з двома бійцями 95-ї окремої аеромобільної бригади, які загинули в боях за Донецький аеропорт.

 

 

 

2. Олександр Олександрович Книш,

Старший сержант 95-ї Житомирської окремої аеромобільної бригади Олександр Олександрович Книш, загинув . Народився і жив в с. Левків Житомирського району (залишилися дружина та 2 дітей
 

3.ІванЛомачук

ІвануЛомачуку з села ПіскиЖитомирскього району булолише 23 роки. У березні 2013 року йогомобілізували і ускладі 30 бригади сержант Ломачуквідправився у зону АТО на Східкраїни.

Під час виконаннябойовогозавдання в районі 43-го блок-посту поблизу села Степанівка на Донеччині 7 серпня 2014 року військовослужбовецьзагинув. Тривалий час хлопцяпродовжувалишукати, інформація про ньогобулау списку  полонених, але згодом стало відомо, щобоєць загинув. 

Поховалийого в грудні 2014 року в рідномуселі, а в травні 2015 року  Указом Президента України № 282/2015  "За особистумужність і високийпрофесіонализм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальноїцілісностіУкраїни, вірністьвійськовійприсязі"  ІванЛомачукнагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

 

 

4.Володимир Гнатюк

Загинув  від ворожої кулі і наш  земляк - Володимир Гнатюк.

Він навчався в нашій гімназії. Гуляв по Озерному і захищав нашу рідну Україну.

 

 5. У  військовому містечку Висока Піч Житомирського району поховали розвідника 72 бригади Анатолія Потєхіна - футболіста, волонтера і батька двох дітей, який загинув 7 червня 2017 року на Донеччині.

6.Шахрай Олександр  Васильович

17 лютого 1984 р. народився в  с. Левків, Житомирський район, Житомирська область.  29 січня 2015 р., м. Вуглегірськ, Донецька область.загинув.Указом Президента України "за особистумужність і високийпрофесіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальноїцілісностіУкраїни, вірністьвійськовійприсязі", нагороджений орденом «За мужність»

7. Андрусенко Сергій Олександрович

Загинув АНДРУСЕНКО СЕРГІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ , жителЬ села ГлибочицяЖитомирського району нагородженийнайвищоювідзнакоюЖитомирськоїрайонної ради «Честь і слава Житомирського району» за заслуги у військовійдіяльності, героїзм і самопожертву, виявлені у захистітериторіальноїцілісностіУкраїнськоїдержави.II ступеня (посмертно).

 

4 учень.--32  загиблих воїнів  АТО, УРОДЖЕНЦІВ Житомирського району вже ніколи не повернутья до своїх рідних. Прошу встати і вшанувати загиблих героїв хвилиною мовчання. 

            Нам невідомі всіх їх імена,

Нам невідомі всіх їх імена,Хтоїхчекає, хто за ними плаче,

Де їхній дім, як їм болить війна, Яке в них серце - щире та терпляче.

 

Нам невідомі мрії й здобуття,Всі їхні рани, всі слова прощання,

Вони - солдати, що кладутьжиття, Заради нас і мирного світання.

 

 

             «Я дякую, Вам хлопці, за життя»

Я дякую вам, хлопці, за життя,Я дякую вам, хлопці, за свободу.
Пробачте нас. Пішливи в небуття,І більше не повернетесь додому.

Ви йдете в бій, йдете на вірну смерть,

Ви налякаєтесь нікого і нічого.Ви захищаєте своїхжінок й дітей,
Ви знаєте щоробите й для чого.

Вас пам’ятати будемозавжди, І з вами боремось за рідну Україну.
За ту країну, де нема війни,За нашу й вашу вільнуУкраїну!

 

ВЕДУЧИЙ  1

 - Зараз, як ніколи, наша армія потребує допомоги від нас, і не стільки матеріальної, як  моральної.

Воїни повинні знати, що ми їх любимо, про них пам’ятаємо, підтримуємо і допомагаємо. Крім збору теплих речей, грошей, медикаментів на підтримку солдатів, ми  написали їм листи і намалювали малюнки.

Послухайте листи від дітей нашого класу, які западають у саму душу, від яких перехоплює подих.

 

 

Діти зачитують уривки листів солдатам та показують малюнки, які будуть передані в зону АТО.

                     «А я живий, матусенько, живий…»

А я живий, матусенько, живий...Хочвже по нас безчесно так стріляють.
Для них вжесвій народ, то вороги…Якщо ж загину, то за що , я знаю…

Я знаю, мамо, як тобіболить,Ота моя таканестримнавдача,
Але не плач… Хай наші ворогивідбезсилля свого гіркоплачуть…

А я живий, матусенько, живий,Бо з нами правда! Їм нас не здолати!
От, тільки жаль, щонаші вороги,Цькують на нас, мого по крові брата…

Та я живий, матусенько, живийІ не питай мене, чи я боюся…

Нехай бояться наші вороги,А ти молись..матусенько, молись…

ВЕДУЧИЙ  2

- Ми завжди будемо пам’ятати борців за єдність та незалежність України.

Ми гордимося нашими бійцями, бажаємо їм терпіння, мужності, здоров’я і щоб вони якнайскоріше поверталися живими і здоровими до своїх родин.

Прошу запалити свічки і помолитися за наших бійців.

 

Звучить звукозапис пісні «Повертайся живим» у виконанні С. Тарабарової

Діти стають беруться за руки і стають у вигляді серця.Троє учнів запалюють свічки і стають у середину.

 

 

 

1. Господи , храни солдата ,

Бо у кожного є мати

В когось дітки і дружина ,

В когось молода дівчина !

Разом:   Господи .... Спаси і сохрани

 

2.Господи ! Храни солдата !!!

Від куль, від дула автомата,

Нехай повернеться живим

На зло всім ворогам лихим.

Господи, храни солдата!

Разом:   Господи .... Спаси і сохрани

 

3.Хай ангели твої літають !

І хлопців наших захищають

Від куль ховають їх крильми ,За них молитись будем ми !

 

Разом:   Господи .... Спаси і сохрани

 

 

3-й учень

Ми усі – одна сім'я,  неповторні – ти і я!

Будемо усі дружити,  в злагоді і мирі жити,

Бо життя – це диво, казка!В ньому є любов і ласка!

Ми прийшли у світ, щоб жити  й на землі добро творити!

 

 4-й учень

Всі ми діти українські, український славний рід.

Дбаймо, щоб про нас, маленьких,  добра слава йшла у світ.

 

 

Усі разом флешмоб  «Україна це ми»

 

Вчитель :

Любіть і бережіть Україну, бережіть себе.

Слава Україні!

Героям слава!

 

Ведечий 2.   Дякуємо всім за те, що не втратили віру у наших героїв.