Сценарій гри-драматизації казки "Рукавичка"
Про матеріал
Гра-драматизація за мотивами казки «Рукавичка» для дітей середньої групи (4–5 років) є ефективним засобом розвитку зв’язного мовлення, емоційного інтелекту та навичок колективної взаємодії. У цьому віці діти вже можуть не просто повторювати текст за вихователем, а самостійно відтворювати послідовність дій, імітувати рухи тварин та передавати їхній характер за допомогою інтонації та міміки.
Сценарій гри-драматизації казки
«Рукавичка»
Підготувала
вихователь ЗДО №2 м. Радехів
Федечко І. М.
Сценарій гри-драматизації казки «Рукавичка»
(Середня група)
Ведуча
1:
Казка
— вигадка, всяк знає. Але казка —
дивина.
В ній усе не так буває, і
потрібна нам вона!
Нас вона навчає
жити і поради нам дає.
Все в ній вміє
говорити, і у казці — правда є.
Ведуча
2:
До
роботи нас привчає і гостинності нас
вчить.
Той, хто казочки читає, потім
буде добре жить.
Бо умітиме радіти і
сміятись в добрий час,
Вмітиме добро
творити. Казка мудрим робить нас.
Ведуча 1: Дітки, а чи знаєте ви казки? Тож давайте перевіримо.
Ведуча 2: Ми пропонуємо пограти вам у гру «Впізнай казку за ілюстрацією». (Ведучі показують ілюстрації, а діти називають казки).
Ведуча 1: А ще є одна дуже гарна зимова казочка, яку, напевно, люблять і знають усі діти...
Ведуча
2:
А що це за казочка, скажете ви, коли
відгадаєте загадку:
В лісі звірям
всім на втіху
Загубив щось старий
дід.
Влізли мишка туди й жабка,
Заєць,
лиска, вовк, ведмідь,
Ще й кабан-іклан.
Будь ласка,
Пригадайте, що за
казка?
(Діти
відповідають: «Рукавичка»)
Ведуча
1:
Малята,
в гості казочка прийшла,
Щасливу мить
вам знову принесла!
Сьогодні казка
у нас «Рукавичка»,
Хоч вона і
невеличка,
Та все ж героїв тут
багато.
Тож сідайте зручніше, малята.
(Виходять Дід, Баба та Собачка)
Ведуча
2:
Дід
із бабою жили, ще й собачку завели.
Коло
лісу близько жили, в хаті дровами топили.
Баба:
Діду,
діду, не сиди, а до лісу трохи йди.
Дров
там назбирай, заодно і погуляй.
Ведуча
1:
Не дуже дідові хотілося із теплої хати
йти у зимовий ліс. Але що робити? Рукавиці
дід надів і у ліс собі побрів.
(Дід
виходить із Собачкою і йде у ліс)
Дід:
Зараз
дрова пошукаю, а не буде — нарубаю.
І
додому віднесу, в хаті добре натоплю.
Собачка:
Гав-гав-гав!
Ти, дідусю, — добрий,
Роботящий,
справедливий, зовсім-зовсім не лінивий!
Ведуча
2:
Мов
у казці наш дідусь. Під ногами сніг:
хрусь-хрусь!
Так по лісу він ходив й
рукавицю загубив.
(Дід
з Собачкою йдуть зі сцени)
Ведуча
1:
Лежить
собі рукавичка, сніжком припадає.
Біжить
мишка невеличка, що житло шукає.
(З'являється Мишка)
Мишка:
Пі-пі-пі!
Але холодно мені!
Де б погрітись
трішки?
А ось і хатка невеличка —
хутряна рукавичка.
На стежинці лежить,
в рукавичці буду жить.
(Ховається
в рукавичку)
Ой,
як тепло, ой, як добре мені жити
тут.
Заховалась, мов у нірці, і мене
тут не знайдуть.
Мишка
(співає):
А
я мишка-сіроманка, полюбляю я
зернятка.
Дуже-дуже я прудка, не боюся
я кота!
Ведуча
2:
Та
не встигла наша мишка житлом втішитись
добряче,
Як по білому сніжку мале
Жабенятко скаче.
(З'являється Жабка)
Жабка:
Ква-ква-ква!
Хоч узимку жабки сплять,
Та прийшла
зимова днина, і замерзла я зовсім.
А
хто, хто ось тут живе? То прийміть в тепло
й мене.
Мишка:
Шкряботушка-мишка
я. А яке твоє ім'я?
Жабка:
Я
жабка-скрекотушка. Пусти мене, подружко!
Мишка:
Заходь,
хатка не тісна.
Ведуча
1:
Раптом
сніг хрустить тихенько.
Хтось сюди
біжить хутенько.
(З'являється
Зайчик, звучить «Пісенька зайчика»)
Зайчик
(співає):
А
я зайчик-побігайчик у ліску
Танцював
танок веселий по сніжку.
Вибивав я
лапками гопака,
А навкруг хурделиця
— ще й яка!
Зайчик:
Холод
в лапки допікає, де зігрітися шукаю.
Ой,
а хто тут проживає? Зайчик в лісі замерзає.
Мишка:
Мишка-шкряботушка.
Жабка:
Жабка-скрекотушка.
Зайчик:
Впустіть
мене погрітись трішки,
Бо замерзли
мої ніжки.
Жабка: Заходь до нас — будемо разом жити.
Ведуча
2:
Стали
звірі в рукавичці жити-поживати,
Коли
лисичка крадеться до їхньої хати.
(З'являється
Лисичка)
Лисичка
(співає):
Я
лисичка, я сестричка, не сиджу без діла,
Я
гусяток пасла, полювать ходила.
Одягла
я кожушок, шапочку новеньку,
З неба
падає сніжок, а мені тепленько.
Лисичка
(прислухається):
Десь
розмовоньку я чую. Може, вдасться,
заночую.
Справді, тепла хатка є. А
хто, хто у ній живе?
Мишка:
Мишка-шкряботушка.
Жабка:
Жабка-скрекотушка.
Зайчик:
Зайчик-побігайчик. А ти хто така?
Лисичка:
Я
лисичка-сестричка.
Відчиніть свою
хатинку, запросіть хоч на хвилинку.
Мишка:
Щиро
просимо, ходи, заховайся від біди.
Ведуча
1:
Сипле
з неба знов сніжок. Місяць грає в свій
ріжок.
Сірий вовчик лісом брів,
стомився й на пеньочку сів.
(З'являється Вовк)
Вовк:
Так
метелиця гуде, що і вовка страх
бере.
Рукавиця?.. Подивися!.. Хто
сховався в ній, озвися!
Мишка:
Мишка-шкряботушка.
Жабка:
Жабка-скрекотушка.
Зайчик:
Зайчик-побігайчик.
Лисичка:
Лисичка-сестричка. А ти хто такий?
Вовк:
А
я вовчик-братик.
Снігу гори намело —
упустіть мене в тепло.
Лисичка:
Що
ж, заходь скоріше! Та сиди в кутку тихіше.
Ведуча
2:
Лиш
закрились двері хатки,
Де не візьмись
— Кабан-іклан.
(З'являється Кабан)
Кабан:
Кабанові
взимку лихо. А хто, хто сидить тут тихо?
Мишка:
Мишка-шкряботушка.
Жабка:
Жабка-скрекотушка.
Зайчик:
Зайчик-побігайчик.
Лисичка:
Лисичка-сестричка.
Вовк:
Вовчик-братик. А ти що за пан?
Кабан:
Я
не пан! Я кабан-іклан.
Змилуйтесь,
впустіть, хоч хвостика зігріть.
Вовк:
Знаєм
лихо. Йди сюди, тільки скраєчку сиди.
Ведуча
1:
Стали
вони далі жити, всі продовжують
дружити.
Лисичка хвостом підмітає,
мишка чаєм пригощає.
Може, це вже
звірі всі? Але ні, тріщать кущі!
Хтось
великий й дужий йде, бо земля дрижить й
гуде.
(З'являється Ведмідь)
Ведмідь:
Ну
й мороз розперезався, я тремчу, хоч як
вдягався!
Ой, якась хатинка скраю...
Хто живе там, я питаю?
Мишка:
Мишка-шкряботушка.
Жабка:
Жабка-скрекотушка.
Зайчик:
Зайчик-побігайчик.
Лисичка:
Лисичка-сестричка.
Вовк:
Вовчик-братик.
Кабан:
Кабан-іклан. А ти хто?
Ведмідь:
Я
ведмідь-набрідь. Пустіть і мене погрітися!
Кабан:
Та
в нас місця нема, рукавичка замала!
Ведмідь:
Пожалійте,
бо біда, дуже холодна зима.
Лисичка:
Що
ж робити?.. Добре, йди! Рукавиці не порви!
Ведуча
2:
Рукавичка
не проста — і тепленька, і м'яка.
Заховались
в ній звірята, лісу нашого малята:
Мишка,
Жабка, сірий Зайчик, Лиска, Вовк, Кабан,
Ведмідь...
Ну, а наш дідусь знайомий
повертається додому.
(З'являється Дідусь, іде і тримає всього одну рукавичку)
Дідусь:
Ніби
йшов я, не дрімав, рукавичку не виймав...
Песик:
Шкода,
шкода дідуся, рукавичка ж не стара.
Щось
ворушиться... Впізнав... Гав-гав, гав-гав!
Дідусь:
Лишенько,
та це ж моя рукавичка чарівна!
(Підходить
до рукавички, розглядає її. З рукавички
виходять усі звірі)
Зайчик:
Пожалій,
дідусю, нас, бо надворі завірюха,
Мерзнуть
лапки, мерзнуть вуха.
Жабка:
Будем
правдою служити, кожен день тобі годити.
Мишка:
Я зерно переберу!
Лисичка:
Я курчат постережу!
Вовк:
Я теляток попасу!
Ведмідь:
Я медочку принесу.
Кабан:
Я скопаю цілу грядку.
Всі звірі: Буде в хаті все в порядку!
Дідусь:
Коли
справді користь буде, то заходьте, добрі
люди!
То запрошую до нас!
(гукає
до Баби)
Гей,
бабусю, глянь сюди! Я гостей привів тобі!
(Виходить Бабуся)
Бабуся:
Заходьте,
будь ласка!
Поки ти, дідусю, рукавичку
шукав, хліб та пироги поспіли.
Пригощайтесь
на здоров'я, любі наші звірі!
Ведуча
1:
Ось
і казці вже кінець,
Хто дивився —
молодець!
Вона вчить нас в мирі
жити,
Один одного любити.
Ведуча
2:
Хоч
і різна дітвора —
Звірам в лісі жити
пора.
Та в теплі, в добрі, в любові
Будуть
всі вони здорові!
Ведуча
1:
Рукавичка
об’єднала
І дорослих, і малих.
Тож
ставайте в коло, друзі,
Затанцюєм для
усіх!
Фінальний танець (загальний)
Звучить весела новорічна або традиційна українська хороводна мелодія. Діти-актори разом із Ведучими беруться за руки, роблять коло навколо великої площинної декорації рукавички, виконують прості рухи: три кроки вперед (звужують коло), три кроки назад, кружляють парами або навколо себе, виставляють ніжку на п'яточку.
Ведуча
2:
А
тепер, артисту, стій —
Поклонитися
зумій!
(Ведучі підтримують дітей, усі разом беруться за руки, піднімають їх угору,
🌟 Додаток
Опис рухливих ігор для інтеграції у сценарій
Ці ігри допоможуть розрядити атмосферу, залучити глядачів (інших дітей групи) та активізувати акторів.
1. Рухлива гра «В лісі зимовому замерзають ніжки» (зігрівальна)
Коли проводити: Після виходу Зайчика (або перед появою Лисички), коли персонажі скаржаться на холод.
Хід гри: Ведуча пропонує усім звірятам та дітям у залі зігрітися. Діти стають у коло.
Слова ведучої (або музичний супровід):
«Нумо, звірі, не сумуйте, лапками затупотіть! (Діти тупають)
Щоб прийшло тепло до нас — ручками заплещіть! (Плещуть)
Всі присядемо низенько, щоб зігрілися коліна, (Присідають)
А тепер пострибнемо, як маленькі зайченята!» (Стрибають)
Мета: Розвиток координації рухів, зняття м'язового напруження.
2. Музично-ритмічна гра «Хвостики-ікластики» (гра-імітація)
Коли проводити: У момент, коли Ведуча каже: "Лисичка хвостом підмітає, мишка чаєм пригощає..." перед приходом Ведмедя.
Хід гри: Діти показують характерні рухи персонажів під мінливу музику (або під удари бубна ведучої):
Мишка: Швидкий біг на носочках, руки перед грудьми («лапки»).
Зайчик: Стрибки на двох ногах, ручки на голові («вушка»).
Лисичка: Граціозний крок із плавними змахами рук («замітає хвостом»).
Кабан/Вовк: Тупання ніжками, нахили тулуба.
Мета: Розвиток артистизму, вміння переключатися з одного виду рухів на інший.
(Після слів Бабусі про пироги, звірята та всі учасники вишикуються на передньому плані сцени)