Сценарій гри-драматизації казки "Рукавичка"

Федечко Іванна Мар’янівна 6 листопада 76 Відгуки відсутні

Про матеріал

Гра-драматизація за мотивами казки «Рукавичка» для дітей середньої групи (4–5 років) є ефективним засобом розвитку зв’язного мовлення, емоційного інтелекту та навичок колективної взаємодії. У цьому віці діти вже можуть не просто повторювати текст за вихователем, а самостійно відтворювати послідовність дій, імітувати рухи тварин та передавати їхній характер за допомогою інтонації та міміки.
Перегляд файлу























Сценарій гри-драматизації казки

«Рукавичка»































Підготувала

вихователь ЗДО №2 м. Радехів

Федечко І. М.

Сценарій гри-драматизації казки «Рукавичка»

(Середня група)

Ведуча 1:
Казка — вигадка, всяк знає. Але казка — дивина.
В ній усе не так буває, і потрібна нам вона!
Нас вона навчає жити і поради нам дає.
Все в ній вміє говорити, і у казці — правда є.

Ведуча 2:
До роботи нас привчає і гостинності нас вчить.
Той, хто казочки читає, потім буде добре жить.
Бо умітиме радіти і сміятись в добрий час,
Вмітиме добро творити. Казка мудрим робить нас.

Ведуча 1: Дітки, а чи знаєте ви казки? Тож давайте перевіримо.

Ведуча 2: Ми пропонуємо пограти вам у гру «Впізнай казку за ілюстрацією». (Ведучі показують ілюстрації, а діти називають казки).

Ведуча 1: А ще є одна дуже гарна зимова казочка, яку, напевно, люблять і знають усі діти...

Ведуча 2: А що це за казочка, скажете ви, коли відгадаєте загадку:
В лісі звірям всім на втіху
Загубив щось старий дід.
Влізли мишка туди й жабка,
Заєць, лиска, вовк, ведмідь,
Ще й кабан-іклан. Будь ласка,
Пригадайте, що за казка?
(Діти відповідають: «Рукавичка»)

Ведуча 1:
Малята, в гості казочка прийшла,
Щасливу мить вам знову принесла!
Сьогодні казка у нас «Рукавичка»,
Хоч вона і невеличка,
Та все ж героїв тут багато.
Тож сідайте зручніше, малята.

(Виходять Дід, Баба та Собачка)

Ведуча 2:
Дід із бабою жили, ще й собачку завели.
Коло лісу близько жили, в хаті дровами топили.

Баба:
Діду, діду, не сиди, а до лісу трохи йди.
Дров там назбирай, заодно і погуляй.

Ведуча 1: Не дуже дідові хотілося із теплої хати йти у зимовий ліс. Але що робити? Рукавиці дід надів і у ліс собі побрів.
(Дід виходить із Собачкою і йде у ліс)

Дід:
Зараз дрова пошукаю, а не буде — нарубаю.
І додому віднесу, в хаті добре натоплю.

Собачка:
Гав-гав-гав! Ти, дідусю, — добрий,
Роботящий, справедливий, зовсім-зовсім не лінивий!

Ведуча 2:
Мов у казці наш дідусь. Під ногами сніг: хрусь-хрусь!
Так по лісу він ходив й рукавицю загубив.
(Дід з Собачкою йдуть зі сцени)

Ведуча 1:
Лежить собі рукавичка, сніжком припадає.
Біжить мишка невеличка, що житло шукає.

(З'являється Мишка)

Мишка:
Пі-пі-пі! Але холодно мені!
Де б погрітись трішки?
А ось і хатка невеличка — хутряна рукавичка.
На стежинці лежить, в рукавичці буду жить.
(Ховається в рукавичку)
Ой, як тепло, ой, як добре мені жити тут.
Заховалась, мов у нірці, і мене тут не знайдуть.

Мишка (співає):
А я мишка-сіроманка, полюбляю я зернятка.
Дуже-дуже я прудка, не боюся я кота!

Ведуча 2:
Та не встигла наша мишка житлом втішитись добряче,
Як по білому сніжку мале Жабенятко скаче.

(З'являється Жабка)

Жабка:
Ква-ква-ква! Хоч узимку жабки сплять,
Та прийшла зимова днина, і замерзла я зовсім.
А хто, хто ось тут живе? То прийміть в тепло й мене.

Мишка:
Шкряботушка-мишка я. А яке твоє ім'я?

Жабка:
Я жабка-скрекотушка. Пусти мене, подружко!

Мишка:
Заходь, хатка не тісна.

Ведуча 1:
Раптом сніг хрустить тихенько.
Хтось сюди біжить хутенько.

(З'являється Зайчик, звучить «Пісенька зайчика»)
Зайчик (співає):
А я зайчик-побігайчик у ліску
Танцював танок веселий по сніжку.
Вибивав я лапками гопака,
А навкруг хурделиця — ще й яка!

Зайчик:
Холод в лапки допікає, де зігрітися шукаю.
Ой, а хто тут проживає? Зайчик в лісі замерзає.

Мишка: Мишка-шкряботушка.
Жабка: Жабка-скрекотушка.

Зайчик:
Впустіть мене погрітись трішки,
Бо замерзли мої ніжки.

Жабка: Заходь до нас — будемо разом жити.

Ведуча 2:
Стали звірі в рукавичці жити-поживати,
Коли лисичка крадеться до їхньої хати.

(З'являється Лисичка)
Лисичка (співає):
Я лисичка, я сестричка, не сиджу без діла,
Я гусяток пасла, полювать ходила.
Одягла я кожушок, шапочку новеньку,
З неба падає сніжок, а мені тепленько.

Лисичка (прислухається):
Десь розмовоньку я чую. Може, вдасться, заночую.
Справді, тепла хатка є. А хто, хто у ній живе?

Мишка: Мишка-шкряботушка.
Жабка: Жабка-скрекотушка.
Зайчик: Зайчик-побігайчик. А ти хто така?

Лисичка:
Я лисичка-сестричка.
Відчиніть свою хатинку, запросіть хоч на хвилинку.

Мишка:
Щиро просимо, ходи, заховайся від біди.

Ведуча 1:
Сипле з неба знов сніжок. Місяць грає в свій ріжок.
Сірий вовчик лісом брів, стомився й на пеньочку сів.

(З'являється Вовк)

Вовк:
Так метелиця гуде, що і вовка страх бере.
Рукавиця?.. Подивися!.. Хто сховався в ній, озвися!

Мишка: Мишка-шкряботушка.
Жабка: Жабка-скрекотушка.
Зайчик: Зайчик-побігайчик.
Лисичка: Лисичка-сестричка. А ти хто такий?

Вовк:
А я вовчик-братик.
Снігу гори намело — упустіть мене в тепло.

Лисичка:
Що ж, заходь скоріше! Та сиди в кутку тихіше.

Ведуча 2:
Лиш закрились двері хатки,
Де не візьмись — Кабан-іклан.

(З'являється Кабан)

Кабан:
Кабанові взимку лихо. А хто, хто сидить тут тихо?

Мишка: Мишка-шкряботушка.
Жабка: Жабка-скрекотушка.
Зайчик: Зайчик-побігайчик.
Лисичка: Лисичка-сестричка.
Вовк: Вовчик-братик. А ти що за пан?

Кабан:
Я не пан! Я кабан-іклан.
Змилуйтесь, впустіть, хоч хвостика зігріть.

Вовк:
Знаєм лихо. Йди сюди, тільки скраєчку сиди.

Ведуча 1:
Стали вони далі жити, всі продовжують дружити.
Лисичка хвостом підмітає, мишка чаєм пригощає.
Може, це вже звірі всі? Але ні, тріщать кущі!
Хтось великий й дужий йде, бо земля дрижить й гуде.

(З'являється Ведмідь)

Ведмідь:
Ну й мороз розперезався, я тремчу, хоч як вдягався!
Ой, якась хатинка скраю... Хто живе там, я питаю?

Мишка: Мишка-шкряботушка.
Жабка: Жабка-скрекотушка.
Зайчик: Зайчик-побігайчик.
Лисичка: Лисичка-сестричка.
Вовк: Вовчик-братик.
Кабан: Кабан-іклан. А ти хто?

Ведмідь:
Я ведмідь-набрідь. Пустіть і мене погрітися!

Кабан:
Та в нас місця нема, рукавичка замала!

Ведмідь:
Пожалійте, бо біда, дуже холодна зима.

Лисичка:
Що ж робити?.. Добре, йди! Рукавиці не порви!

Ведуча 2:
Рукавичка не проста — і тепленька, і м'яка.
Заховались в ній звірята, лісу нашого малята:
Мишка, Жабка, сірий Зайчик, Лиска, Вовк, Кабан, Ведмідь...
Ну, а наш дідусь знайомий повертається додому.

(З'являється Дідусь, іде і тримає всього одну рукавичку)

Дідусь:
Ніби йшов я, не дрімав, рукавичку не виймав...

Песик:
Шкода, шкода дідуся, рукавичка ж не стара.
Щось ворушиться... Впізнав... Гав-гав, гав-гав!

Дідусь:
Лишенько, та це ж моя рукавичка чарівна!
(Підходить до рукавички, розглядає її. З рукавички виходять усі звірі)

Зайчик:
Пожалій, дідусю, нас, бо надворі завірюха,
Мерзнуть лапки, мерзнуть вуха.

Жабка:
Будем правдою служити, кожен день тобі годити.

Мишка: Я зерно переберу!
Лисичка: Я курчат постережу!
Вовк: Я теляток попасу!
Ведмідь: Я медочку принесу.
Кабан: Я скопаю цілу грядку.

Всі звірі: Буде в хаті все в порядку!

Дідусь:
Коли справді користь буде, то заходьте, добрі люди!
То запрошую до нас!
(гукає до Баби)
Гей, бабусю, глянь сюди! Я гостей привів тобі!

(Виходить Бабуся)

Бабуся:


Заходьте, будь ласка!
Поки ти, дідусю, рукавичку шукав, хліб та пироги поспіли.
Пригощайтесь на здоров'я, любі наші звірі!

Ведуча 1:
Ось і казці вже кінець,
Хто дивився — молодець!
Вона вчить нас в мирі жити,
Один одного любити.

Ведуча 2:
Хоч і різна дітвора —
Звірам в лісі жити пора.
Та в теплі, в добрі, в любові
Будуть всі вони здорові!

Ведуча 1:
Рукавичка об’єднала
І дорослих, і малих.
Тож ставайте в коло, друзі,
Затанцюєм для усіх!



Фінальний танець (загальний)

Звучить весела новорічна або традиційна українська хороводна мелодія. Діти-актори разом із Ведучими беруться за руки, роблять коло навколо великої площинної декорації рукавички, виконують прості рухи: три кроки вперед (звужують коло), три кроки назад, кружляють парами або навколо себе, виставляють ніжку на п'яточку.

Ведуча 2:
А тепер, артисту, стій —
Поклонитися зумій!

(Ведучі підтримують дітей, усі разом беруться за руки, піднімають їх угору,













🌟 Додаток

Опис рухливих ігор для інтеграції у сценарій

Ці ігри допоможуть розрядити атмосферу, залучити глядачів (інших дітей групи) та активізувати акторів.

1. Рухлива гра «В лісі зимовому замерзають ніжки» (зігрівальна)

  • Коли проводити: Після виходу Зайчика (або перед появою Лисички), коли персонажі скаржаться на холод.

  • Хід гри: Ведуча пропонує усім звірятам та дітям у залі зігрітися. Діти стають у коло.

    • Слова ведучої (або музичний супровід):
      «Нумо, звірі, не сумуйте, лапками затупотіть!
      (Діти тупають)
      Щоб прийшло тепло до нас — ручками заплещіть!
      (Плещуть)
      Всі присядемо низенько, щоб зігрілися коліна,
      (Присідають)
      А тепер пострибнемо, як маленькі зайченята!»
      (Стрибають)

  • Мета: Розвиток координації рухів, зняття м'язового напруження.

2. Музично-ритмічна гра «Хвостики-ікластики» (гра-імітація)

  • Коли проводити: У момент, коли Ведуча каже: "Лисичка хвостом підмітає, мишка чаєм пригощає..." перед приходом Ведмедя.

  • Хід гри: Діти показують характерні рухи персонажів під мінливу музику (або під удари бубна ведучої):

    • Мишка: Швидкий біг на носочках, руки перед грудьми («лапки»).

    • Зайчик: Стрибки на двох ногах, ручки на голові («вушка»).

    • Лисичка: Граціозний крок із плавними змахами рук («замітає хвостом»).

    • Кабан/Вовк: Тупання ніжками, нахили тулуба.

  • Мета: Розвиток артистизму, вміння переключатися з одного виду рухів на інший.



(Після слів Бабусі про пироги, звірята та всі учасники вишикуються на передньому плані сцени)



В прямому ефірі
Інтернет-конференція: ШІ та цифрові інструменти для організації навчання в умовах блекаутів