Сценарій"Хай живе надія, хай земля радіє!"

Літературно-музична композиція

«Хай живе надія! Хай земля радіє!»

 

Святково прикрашена сцена:Державні символи, портрет Тараса Шевченка, фото участі учнів школи в волонтерському русі, пам’ятна дошка учневі школи,що загинув в АТО

Голос на фоні мелодії «Україно» (автор Тарас Петриненко)

 

Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,—
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є — дорога, явори,
усе моє, все зветься — Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з богом говори.

 

  Звучить пісня про Україну

 

На сцену виходять двоє дітей:хлопець і дівчинка

 

Струмок серед гаю, як стрічечка.
На квітці метелик, мов свічечка.
Хвилюють, малюють, квітують поля – 
Добридень тобі, Україно моя!

 

Де зелені хмари яворів
Заступили неба синій став,
На стежині сонце я зустрів,
Привітав його і запитав:
— Всі народи бачиш ти з висот,

Всі долини і гірські шпилі.
Де ж найбільший на землі народ?
Де ж найкраще місце на землі? —
Сонце усміхнулося здаля:
— Правда, все я бачу з висоти.

Всі народи рівні. А земля
Там найкраща, де вродився ти!
Виростай, дитино, й пам'ятай:
Батьківщина — то найкращий край!

 

Звучить мелодія сопілки «Одинокий пастух»

Хлопчик із сопілкою йде по залу, награє на сопілці, піднімається на сцену.

 

Я йшов лугами навпростець, 
Де трави у коліно, 
Знайому пісню вітерець 
Співав про Україну. 
Шуміли в ній бори, ліси 
І грали десь цимбали, 
Козацькі давні голоси, 
Мов з-під землі, лунали. 
 

Ловив я звуки на льоту 
В повітрі голубому 
І вивчив пісеньку оту 
Дорогою додому. 

І поки йшов я поміж трав 
По молодому листу, 
З верби сопілку змайстрував 
Зелену, голосисту. 

Тоді вдихнув пісенний звук 
У дудочку вербову, 
Озвався гай, озвався луг 
На ту правдиву мову. 

Шуміли в ній бори, ліси 
І грали десь цимбали... 
Уже й пташині голоси 
Ту пісню підіймали. 

Затихнув я, бо йшов здаля. 
Дай, думаю, спочину... 
Аж чую - вся моя земля 
Співа про Україну.

 

«Пісня про Україну» Наталі Май виконує шкільний вокальний ансамбль

 

 

На сцену виходить гурт дітей(молодші класи)

 

Дитина

 

Лугом поміж квітами я іду,
Пісеньку-весняночку я веду.
Склала я цю пісеньку голосну
Про гаряче сонечко, про весну.
Батьківщино сонячна, рідний край!
Тут топчу я стежечку з краю в край
І тягнусь, мов квіточка, в висоту.
Лугом поміж квітами я іду,
Пісеньку-весняночку я веду.
І лунає пісенька скрізь моя:
Батьківщину сонячну славлю я!

 

Дитина

 

Моя Україна – це пісенька мами, 
Розлогі лани колосяться хлібами, 
Вишневі садочки, лелеки на хаті. 
Купають ставочки хмарки пелехаті. 
Моя Україна – то мамина ласка, 
Червона калина, бабусина казка. 
Це соняхи в цвіті, горобчиків зграя… 
Я кращої в світі країни не знаю. 

 

Вихователь

 

Ой у саду, у садочку

Квіти процвітають,

То не квіти, ой то діти

По садочку гуляють

 

Дівчатка співають:

Ой у садочку на горбочку

Розквітають рожі,

То не рожі, то дівчатка

Українки гожі.

Хлопчики співають

Ой у саду – винограду,

Черешні та вишні,

То не вишні, то хлоп’ята

Українці пишні.

(всі разом співають)

Ой листочки зелененькі,

А синенькі квіти

Хай на славній Україні

Виростають діти.

 

Хоровод «Подоляночка»

 

Звучить пісня»Розпрягайте, хлопці, коней!»

 

Входять чумаки.

 

Діти:

А ви хто такі.   Куди путь тримаєте і чого бажаєте.

 

Чумаки

Їдемо всі із Криму, солі веземо торбину.

З хлібом-сіллю всі багаті, то ж буде добро у хаті.

 

Довго їхали до моря, бачили всього доволі.

Зустрічали нас Карпати, де ростуть ліси багаті.

 

Потім їхали степами, що засіяні хлібами.

А пізніше Чорне море нам розкрило свої доли.

 

Нам дало свої дари, солі повні в нас торби.

Всю побачили Вкраїну, нам вона до серця мила.

 

Ходімте і ви з нами, разом веселіше.(Виходять в зал)

 

Звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий.»

 

Учень

В полях обвітрених шляхи мої жагучі,
Де сни і чебреці, де в березневі тучі 
Хустини вишиті розвісила зоря.
Чимало я там жив і чув дніпрові хвилі, 
Дубів буремний шум, дівчат заспівки милі, 
Де світ мені відкривсь з могили Кобзаря.
Ах, світе-радосте, наскільки гляне око,
Під небом канівським, насипана високо,
Торкає струни днів чи слуха солов’я,
І грім її січе,— вона ж міцніше грому,
Огонь її пече,— але стиха потому,
Неопалима будь! Заступнице моя!

Учень

Поглянь, Тарасе, із Чернечої гори
На Україну, де Дніпрові хвилі
Все пам’ятають, землю як любив
І край хотів наш бачити щасливим.
Дивись, Тарасе! З нами говори
Сьогодні! Ти ж не вмів мовчати!
В твоєму серці так вогонь горів,
Що й зараз може нам тепла додати,
Тепла й любові нам до рідної землі,
Де предків дух і воля тут єдина,
Садки вишневі де, калина, солов’ї
І мова рідна, материнська, України.
Не дай ганьбити Україну
Панкам лукавим і панам.
Ти був і є їй вірним сином
Дай не байдужим бути й нам.

 

Учениця

 

Портрет Тараса Шевченка
 

До мене сьогодні всміхнувся Шевченко 
З картини, що там на стіні. 
Читає пісні його залюбки ненька, 
Розказував батько мені:
Як вівці він пас — ще малий був хлопчина, 
А виріс — великий дав дар: 
Для всіх поколінь, для всієї Вкраїни, 
Цю книгу, що зветься "Кобзар".
Як книгу святу берегли ми завзято, 
З собою забрали у світ, 
Як слово Тараса завжди зберігати, 
Великий усім заповіт.
Буду й я любити Вкраїну рідненьку,
То може й мені ще не раз
З картини ласкаво всміхнеться Шевченко,
Наш Батько, великий Тарас.
 

 

 

Інсценізація віршу «Мені тринадцятий минало»

 

Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Неначе в бога ……
Уже прокликали до паю,
А я собі у бур’яні
Молюся богу… І не знаю,
Чого маленькому мені
Тойді так приязно молилось,
Чого так весело було?
Господнє небо, і село,
Ягня, здається, веселилось!
І сонце гріло, не пекло!
Та недовго сонце гріло,
Недовго молилось…
Запекло, почервоніло
І рай запалило.
Мов прокинувся, дивлюся:
Село почорніло,
Боже небо голубеє
І те помарніло.
Поглянув я на ягнята!
Не мої ягнята!
Обернувся я на хати —
Нема в мене хати!
Не дав мені бог нічого!..
І хлинули сльози,
Тяжкі сльози!.. А дівчина
При самій дорозі
Недалеко коло мене
Плоскінь вибирала,
Та й почула, що я плачу.
Прийшла, привітала,
Утирала мої сльози
І поцілувала …..

Неначе сонце засіяло,
Неначе все на світі стало
Моє… лани, гаї, сади!..
І ми, жартуючи, погнали
Чужі ягнята до води.

 

Звучить мелодія «Над землею тумани» (гурт «Струни серця»)

На сцені створюється «Стіна пам’яті загиблим в АТО» та покладаються квіти до меморіальної дошки памя’ті учневі школи, що загинув в АТО

Вчитель

Стукоче автомат; похмурі, і чужі 
З Росії злі вовки забігли на подгір’я.
Мов трута—хліб для них, і як мечі — сузір’я,
Не варнаки,— а ми взяли святі ножі.

Вода — полинню їм, земля — зотлілим згаром,
Не плодом сад рясний,— а нашим смертним вдаром,
Не сіллю — порохом світлиця їх стріва.
Ще будуть вити в ніч їх матері, як суки,
Родили вовченят, дали їм зброю в руки:
Вітчизну нашу вбить? — Але вона жива!

Вкраїно, світе мій, дніпровко чорноброва!
Де, наче сурма, спів Тарасового слова,
Де й сам він устає над бурями війни.
— Любіть її, любіть в страшну годину люту,
У добрий вольний день і в нещасну минуту,
Любіть її повік, умріть за ню, сини..

 

Вчителька в образі матері-України.

 В материнській вишиванці, де вогонь-руїна,

 йшла до Бога,рано-вранці, Ненька-Україна.

 Вітер коси розплітає,в небі чорна хмара,

 стала й в Господа питає: - За що така кара?

 Синів вбито в чистім полі, могили як рани,

 знову хотять моїй волі одягти кайдани.

 Бач, калина зажурилась, бо вдовою стала:

 - Чи я тобі не молилась? Чи я не благала?

 Перед ляхом боронила православну віру,

 святий хрестик не зронила в холоднім Сибіру.

 Дощем збито в полі жито, нема кому жати:

 - Скільки іще сльози лити і синів ховати?

 Ангел Божий мовить з неба: -

 Скоро день настане,

хто меча підняв на тебе, на коліна стане!

 Свята правда, воля й доля в твоїм домі буде,

 тільки кату не пробачать ні Бог, а ні люди.

 

Літературно-музична композиція «Україно, повстань!»

 

Речитатив «Повертайся живим!» (гурт «Гайдамаки» і сестри Тельнюк)

Вітання присутнім гостям-учасникам АТО

Учениця

Христос воістину воскрес, 
Прибравши образ українця, 
Що звіку прагнув до небес 
І повнивсь вірою по вінця 
У воскресіння. 
Вдарив дзвін 
І розбудив живих і мертвих, 
І ненароджених – 
По жертвах 
Столунно б’є, рокоче він, 
Незамовкаюче гуде 
На всі окраїни країни: 
Христос іде, 
А з ним гряде 
Всевоскресіння України!

 

 

Молитва про Україну (учні молодших класів)

 

Боже великий, єдиний, 
Нам Україну храни, 
Волі і світу промінням 
Ти її осіни. 

Світлом науки і знання 
Нас, дітей, просвіти, 
В чистій любові до краю, 
Ти нас, Боже, зрости. 

Молимось, Боже єдиний, 
Нам Україну храни, 
Всі свої ласки-щедроти 
Ти на люд наш зверни. 

Дай йому волю, дай йому долю, 
Дай доброго світу, 
Щастя дай, Боже, народу

На многії літа!

Вчитель

Хай буде мир для далечі твоєї, де жита.

Де, зблискуючи в сонячнім промінні,

Накочується в море льону синє

Соняшникова хвиля золота!

Хай буде мир для колосу твого,

І дерева, і сонечка, і квітки.

Для солов’я з-під Харкова й житомирської білки.

Хай над тобою лиш хмарини влітку

Ведуть громами в небі перестрілки!

 

Фінальна пісня «Хай живе надія!» (всі учасники і запрошені воїни АТО)