Виховна година для учнів Насильству - НІ!
А почати нашу бесіду я пропоную з притчі. Посеред шляху лежав пес, повз нього проходило безліч людей, і кожен з них, проходячи поводив себе по – різному. Одні обережно обходили боком, щоб не наступити на нього, інші боляче штовхали, щоб не заважав, а ще одні – охоче жбурляли каміння, або голосно кричали на нього. А неподалік сидів старий жебрак. Дивився він на це все та й запитав у пса: «Чому ти тут лежиш?». На що пес йому відповів: «Я шукаю собі доброго хазяїна». Якщо цю притчу перекласти мовою сьогодення, то можна сказати, що наше життя – той самий шлях посеред якого ми. На цьому шляху ми зустрічаємося з різними людьми, всі по -різному до нас ставляться. Вони не завжди стримані, часто виникають у нас з ними сварки, і навіть, вдаються до насилля.
Упродовж тисячоліть одна людина кривдить іншу людину, чинить насильство щодо неї. У світі постійно відбуваються війни, напади на людей, дискримінація, приниження. Ми вже звикли сприймати насильство, як щось неминуче. Але ж прояви насильства порушують права людини, принципи вільного та справедливого існування.І коли насильство чиниться поруч з нами, чи у нас в домі, в школі, на вулиці, ми можемо зупинити його. Іноді ми не усвідомлюємо, що втягнуті в коло насильства, бо можемо не знати, що певні насильницькі акти щодо нас порушують наші права, честь та гідність, не знаємо своїх прав, як захистити себе.
Ситуація 1 Петрик, зайшовши у їдальню, і, як завжди, сів не на своє місце. До нього підійшла Оленка і попросила звільнити її стілець. Він відштовхнув дівчинку з такою силою, що вона впала на підлогу. Ситуація 2 Під час перерви Юрко бігав по класу і штовхнув Іринку. Дівчинка, падаючи, ненароком розбила вазу яка стояла на столі вчителя. В клас зайшла вчителька і побачила розбиту вазу. Іринка намагалась пояснити, що трапилось на перерві, але вчителька не вислухала оправдань і нагримала на неї. Ситуація 312 – річні Оля і Леся відпочивали на березі моря. До них підійшли незнайомі чоловіки і запропонували навчити їх плавати. Коли вони опинились у воді, незнайомці дозволили собі брутальну поведінку. Ситуація 4 Після закінчення школи-інтернату Іван повернувся до рідного села. З’ясувалось, що у його будинку проживає співмешканка померлого батька. Вона прогнала його з рідної хати. Ситуація 613-річна Оксана на прохання мами помити посуд, не просто відмовила в допомозі, а й ще в грубій формі пояснила, що в неї немає часу. На знак покарання мама не розмовляла із нею місяць.
Притча «ДВА ВОВКИ»Колись давно старий індіанець відкрив своєму онукові одну життєву істину. У кожній людині йде боротьба, дуже схожа на боротьбу двох вовків. Один вовк представляє зло – заздрість, ревнощі, жаль, егоїзм, амбіції, брехню… Інший вовк представляє добро – мир, любов, надію, істину, доброту, вірність …Маленький індіанець, зворушений до глибини душі словами діда, на кілька миттєвостей задумався, а потім запитав:– А який вовк в кінці перемагає?Старий індіанець ледь помітно посміхнувся і відповів:– Завжди перемагає той вовк, якого ти годуєш. –Лють, жорстокість і злість руйнують нервову систему – і хвороби не минучі.
– А що робити, коли насилля трапилось?Служба у справах неповнолітніх;Органи опіки і піклування;Відділи адміністрації, що займаються проблемами дітей;Соціальна служба для молоді;Медичні установи;Кримінальна міліція у справах неповнолітніх;Притулки для неповнолітніх, служби у справах неповнолітніх.
Притча «Все залишає свій слід». Жив-був один дуже запальний і нестриманий молодий чоловік. І ось одного разу його батько дав йому мішечок з цвяхами і сказав, щоб кожен раз, коли він не стримає свого гніву, вбити один цвях в стовп огорожі. У перший день в стовпі було декілька десятків цвяхів. Другого дня ще більше.. Наступного тижня він навчився стримувати свій гнів, і з кожним днем число забитих в стовп цвяхів стало зменшуватися. Хлопець зрозумів, що легше контролювати свій гнів, ніж забивати цвяхи. Нарешті прийшов день, коли він жодного разу не втратив контроль над своїми емоціями. Він розповів про це своєму батьку і той сказав, що цього разу кожен день, коли синові вдасться стриматися, він може витягнути зі стовпа по одному цвяху. Йшов час, і прийшов день, коли він міг повідомити батька про те, що в стовпі не залишилося жодного цвяха. Тоді батько взяв сина за руку, підвів до огорожі і сказав: «Ти непогано впорався, але ти бачиш, скільки в стовпі дірок? Він вже ніколи не буде таким як раніше. Коли говориш людині щось зле, у нього залишається такий шрам, як і ці дірки. І неважливо, скільки разів після цього ти вибачишся – шрам залишиться».
«Пам’ятка» Немає виправдання бездушності, цинізму, агресивності, фантастичній жорстокості. І щоб не потонути в хвилях негативних емоцій гніву, незадоволенності життям, які накладаються на не зовсім здоровий соціальний фон, ми пам’ятаємо -Берегти в собі людське, поважати в собі людину.