2 грудня о 18:00Вебінар: Предмет «Захист України» у школі: теоретичні засади, цікаві ідеї, поради для дистанційного навчання

Сценарій «Хресна дорога Небесної Сотні»

Про матеріал

Сценарій містить інформацію про події з 2014 по сьогоднішній день з історії АТО. Нестандартна форма – це події, які синхронно передаються від стації до стації. Біль Ісуса та сьогоднішній біль втрати наших героїв гіркими сльозами омивають наші серця.

Перегляд файлу

«Хресна дорога Небесної Сотні»

 

(Виховний захід для учнів 9 – 11 класів)

Мета: вшанувати пам'ять героїв Небесної Сотні, прищепити любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість,  розвивати бажання стати гідними громадянами України.

Обладнання: Стіна пам’яті Небесної сотні, стіл, на столі вишитий рушник, ікона Божої матері, свічка, квіти з чорною стрічкою, слайди, прапор України, стенд «Небесна Сотня в вирій полетіла», лампадки, технічні засоби.

Форма проведення: виховний захід.

Місце проведення:  актовий зал.

 

Хід проведення виховного заходу

 

- Відеорол. Деревяні хрести

- Відеорол. Небесна сотня

- Слайди на вірш «Не війна»

1 слайд Хресної дороги

Стояння 1 «Ісусове засудження»

«Син чоловічий буде відданий первосвященикам і книжникам і   засудять його на смерть. І віддадуть Його поганам, щоб ті глумилися,катували та розіп’яли його, а третього дня воскрес. Та ви Ісуса продали за 30 срібняків. Любов Юди до грошей затьмарила їх єство».

Жах до наживи, поклоніння грошам породжує зраду. Вони вже багато століть нищать український народ. Любов до грошей, а не до тебе, Господи, народжує пихатість і зрозумілість, потім осуд. 

Скільки несправедливих вироків видалося на Тебе, Ісусе, в людях неслушно осуджених і принижених; скільки було видано несправедливих вироків; скільки бід, винищення, приниження витерпів наш український народ задля задоволення сильних цього світу.

Скільки віків політики понижували нашу Україну, вплітаючи її в свої інтриги. Скільки й дотепер каже: «Ця країна не повинна житти», а Ти, Господи Ісусе, промовив,що вчинили декому з братів моїх найменших,мені вчиниш.

Хто такий Пилат? Пилат- це людина,яка має у своїх руках владу світу цього. Він-така сама людина, як я. В його тілі міститься така сама кількість хромосом, як у моєму тілі; він має дві руки і дві ноги, - він людина, як я! Влада, яку мав Понтій Пилат, зробила з нього просто «пилата». Влада і в наш час робить нас «пилатами»: ми почуваємось великими, могутніми, тими, хто може розпоряджатися долями інших. У наш час вдосталь є таких «пилатів», які кажуть іншим: я маю владу відпустити тебе або засудити! Ці «пилати» - такі ж, як я, - вони люди; але мають у своїй руках владу, і вже розпоряджаються: кому жити, а кому померти. Скільки ми маємо таких «пилатів» у наш час, які засудили людей на смерть – у Дебальцевому, Дмитрівці, Іловайську, Донецькому аеропорті, Світлодарській  дузі, Авдіївці.

Господи, дай мені відкрити у кожній людині, що це не ворог, а мій брат, який такий самий як я.

Мати Божа ласкава, випроси нам ласку, щоб ми нікого не судили і не принижували.

Боже, Отче, духом Твоїм Святим, пробуди наші серця до життя, щоб Україна, ідучи слідами Твого Сина виконала свою роль у Твоєму плані спасіння людства.

А ти, друже, щедро, скажи, чи ти є свідомий, свідома того, що коли даєш або береш хабар, зраджуєш людей, які своєю смертю вибороли тобі щасливе майбуття.

- ПІСНЯ «Прийди до мене, Милий Ісусе»

 2 слайд Хресної дороги

Стояння 2 «Ісус бере свій хрест»

«Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме Хрест свій і йде за мною. Хто не бере свого Хреста, то не буде йти слідом за мною, той недостойний мене».

Господи Ісусе. Ти на свої скатовані плечі пройняв тяжке дерево Христа, а в ньому тягар терпінь цілого світу. Серед них також мої провини і мого народу. Ти прийняв їх добровільно, з найбільшою посвятою і любов’ю, щоби своєю жертвою стерти мої, наші гріхи і терпінням надати спасительну і освячуючи цінність. Українська земля завжди була ласим шматочком для загарбників. Спустошення і зубожіння завжди лягали тяжким деревом Христа на рамена народу і українці несуть до тепер цей тягар знущань ненажерливих зайд.

Кожний з нас розпочав свій шлях, і  певний період часу йде ним. Який цей шлях і кого ми зустрінемо на ньому, чималою мірою залежить від мене. Я маю розум і вільну волю – я сам вирішую. Я вирішую, ходити до храму чи ні, молитися чи ні, я – людина, сам приймаю рішення.

Часто у нашому житті присутнє нарікання: навіщо! Чому! Для чого! Не хочу! Не буду!.. Я роблю винним когось іншого у моїх невдачах; винний хтось, але не я. У наріканні перекладаю відповідальність із себе на когось іншого. Винен хтось інший! Живу з сірим обличчям, не бачачи нічого доброго. Господи, дай мені прозріння побачити свій хрест, і силу нести його – той Хрест, який Ти мені зготовив, Господи.

Господи.Навчи нас,що хрест,який лягає нам на плечі дає нам шанс ставати сильнішими і кращими.

Хрест- це шанс змінити обличчя Землі. К Святий. Ти,що будуєш і освячуєш Вселенську церкву зійди на нас через Хрест і сотвори народ свій.

 

Вставай.Ходімо,синку мій, до дому  …До тебе йшла. А вслід собака вив…
Віддай мені,віддай свій біль і втому.
Я витримаю все, лиш ти б, рідний, жив.

- СЛАЙДИ

3 слайд Хресної дороги

Стояння 3 «Перше падіння Ісуса»

«Серце моє розколотилось, сила мене полишила і навіть очей моїх світлих і його вже немає в мене. Друзі мої та приятелі далекі від моєї рани і родичі мої стоять принижені. Зігнувсь я вельми»

Ісус узяв хрест, розпочав свій шлях. Як ступив кілька кроків – Його спіткала невдача: падіння. Ісус упав під тягарем хреста. Хрест притискає Ісуса до землі, Ісус упав, зіткнувся з невдачею, але Він не відмовляється від свого шляху: піднімається і йде далі – на хрест.

Ісус не подорожує у гори, щоб милуватися краєвидами. Він іде на хрест, щоби померти за мене і за тебе, брате, сестро. Зіткнувшись із невдачею. Від не відмовився, а продовжив свій шлях. У житті ми стикаємося з багатьма перешкодами, і від мене й тебе залежить, чи кожен із нас пройде цей шлях, чи ні. Ісусе, ти терпиш біль не тільки від падіння, а й насміхів і попихань твоїх катів. Але з любові до мене, до мого народу, ти Господи, встаєш.

Скільки разів падала моя Україна? Протягом століть Україна падає що зрадою, інтригами, поділом інтересів. Терпить приниження і злорадство. Однак великим є не упадок, великим є вставання. Тому Христе, Ти встаєш, приймаєш хрест і йдеш далі.

Навчи мене Боже, навчи український народ вставати з пекельної глибини гріха, з глибини відчаю і розчарувань, тому що саме через вставання ми отримуємо змогу дотягнутись до тієї цілі, яку ти призначив українському народові: Він падає і встає, дякуючи Твоїй, Ісусе, любові і твоєму спасінню.

Ти знаєш мамо, я вже не вернусяПробачте батьку, все що міг зробив.

Та знайте – смерті не боюся,    За Україну тіло положив.

- СЛАЙДИ

 4 слайд Хресної дороги

Стояння 4. «Ісус зустрічає свою Матір»

 Симеон  вже благословив їх і сказав до його матері Марії: «Ось цей поставлений для падіння і підняття багатьох в Україні. Він буде знаком протиріччя.Тай Тобі самій меч прошиє душу,щоб відкрились думки багатьох сердець». І пішов з ним і повернувся у Назареті був він слухняний. А мати його зберігала всі ці слова у своєму серці.

Господи,Ти несеш важкий хрест, а Твоя матінка йде за Тобою. Ми не можемо уявити,що відчуває матір,коли бачить страждання своєї дитини,яка засуджена на смерть. Як розривається серце від болю,від того,що нічого не можна вдіяти,що Мати у цій ситуації безпорадна.

Якої митті зустрілися їхні погляди. В німому діалозі скривавлене серце матері прокричало: «Сину, чому? Для чого смерть? Ти ж сенс мого життя» А Твої, Господи, зболені очі відповіли: «Так треба, мамо».

Сенс всьому любов. Так  і вибиті у Києві на вулиці Грушевського очі дітей нашої України, прострілені снайперами серця, відірвані руки і ноги відповідають ним, що катування, знищення, страждання, приниження стануть дорогою до спасіння нашого народу.

Скільки за останні 4 роки у нас таких Матерів, які йшли слідом за своїми синами у військкомати, у частини, йшли тихо, спокійно?... Що відбувається у їхніх серцях? Засинають і прокидаються з побілкою в руках, перший і останній дзвінок дня – до своєї дитини із запитанням: як ти ? Як спалось уночі? Чи усі живі твої брати, а мої сини? Як мати терпить, як страждає з тою матір’ю, чий син уже не повернеться, як вони ділять це горе на двох.

Сьогодні, у гущавині подій та шаленій гонитві за чимось, не забуваймо молитися за наших батьків, не занедбуймо заповідь Божу.

Мати Христова, Ти і наша Мати, Маріє зустрічай нас на дорозі наших терпінь і ласкавою рукою покривай Україну своїм Омофором. Бо ми твої діти, твоя Земля і твій народ.

- ПІСНЯ «Мамо, не плач»

5 слайд Хресної дороги

Стояння 5. «Симон із Киренеї допомагає нести хрест»

«Одного же перехожого Симона з Киринеї, що повертався з поля  присилували нести його хрест.»

Христос крокує кам’янистим важким шляхом. Ісус несе хрест, щоб я мав життя вічне. Йому важко, хрест в’ївся у тіло. Ісус не відступає, а піднімається на місце, де Його мають розіп’яти, За Ісусом іде натовп, багато різних людей ті, хто ходив за Ним, слухав Його, бачив чуда, які творив Ісус. Натовп іде, щоб бути свідком того, що має статися.

Сил  більше немає. Кожної миті важкий хрест може впасти на тебе, Ісусе. Біль Твоїх ран, штовхання катів. Ще мить і втратиш свідомість, Господи. Та нараз  хрест стає легший. Хтось розділяє з Тобою тягар дерева, власне дерева, а не христа. Бо хрест відкуплення можеш нести тільки Ти. То Cимон з Киринеї Тобі допомагає. Він навіть не хотів підходити до злочинця, але якоїсь миті  сокрушилося його серце. Пройняв великий жаль і він підставив свої плечі під Твій  хрест. Сьогоднішній світ потребує таких Симонів.  Я потребую того, хто б допоміг тоді, коли мені погано. Друг- це скарб.

Так і моя Україна, падаючи у безодню гріхів, катована, розпята, чекає на Твою допомогу, Господи: чекає на Твоє божественне плече і милосердя.

Дай Господи, кожному з нас таких вірних приятелів , хто, як Симон, буде поруч, аби підтримувати. Того, хто виокремиться з натовпу, підійде, аби крокувати разом важким шляхом

 6 слайд Хресної дороги

Стояння 6. «Вероніка витирає обличчя Ісусу»

«Він  образ невидимого Бога, первородний   усякого створіння,

 бо в ньому все було створене , що на небі і що на Землі.»

Ісусе, Ти вже знесилений, Кривавий піт заливає Тобі очі.  Тріскають напружені судини і кровоточать страшні рани. Ти виконуєш план спасіння людства , план любові. Навколо шаленіє підкуплена юрба. Римські військові готові безжалісно бити всіх, хто наблизиться до Тебе. Але у світі немає нічого сильнішого за любов. Справжня любов безстрашна і самовіддана, така як у Вероніки. Бачачи Твій біль, вона не зважає на небезпеку, переборює страх, бо любить Тебе. Вона вийшла попереду Ісуса і простягла білу хустку, щоб протерти Йому обличчя. Цей відважний вчинок не залишився непоміченим. Ісус обдарував відважну Вероніку, залишивши зображення свого святого обличчя на її хустці.

Не змогла, не всиділа удома не одна молода дівчина, поїхала у військовий шпиталь, щоб допомагати, чим може, нашим медикам. Без медичної освіти - нічого, здобула її швидко, не спали кілька днів, пили каву, і знову робота; працювали по 24 години на добу. Вони — молоді, Вероніки, які не змогли встояти пасивно, вони приходили й допомагали — і допомагають — тихо, не афішуючи це ні перед ким. Вони — наші Вероніки!

Ісусе, Всемогутній Боже, найбільше просимо Тебе витри сльози з очей тих, які в жалобі схилили голови свої, накривши чорними хустками. Будь біля них, несучи їх на руках своїх, потіш їх, нашли ангелів свої святих, які своїми крильми їх  будуть хоронити і від палаючого зною,  і від тріскучого морозу. Хай теплий подих святого Духа розтопить лік сердець із  ким ці люди будуть розмовляти, а Матір Твоя, наша Мати, хусткою  своїм материнським омофором покриє і зіллє потік добра та щастя, наповнить серця та доми духовним та дочасним  статком, розпрямить дороги їхнього життя для того, що коли прийде для них час вони змогли зустрітись зі своїми батьками , родичами , друзями, близькими, усіма тими, хто в Небесній сотні відстояв наше щастя до кінця.

Молімось за наших дівчат-волонтерів, які допомагали та допомагають, чия праця непомітна для багатьох, однак цінна для тих , хто її потребує.

ПІСНЯ “ Коли припиняться бої»

7 слайд Хресної дороги

Стояння 7. «Друге падіння Ісуса»

«І коли я хитався, вони раділи і збирались,

 збирались проти мене і били мене зненацька,

рвали мене на шматки без упину, спокушали мене,

сміялися з мене, скригочучи зубами проти мене.»

Шлях довгий та важкий. Ісус іде, і знову тягар хреста привалює Його до землі. Ісус падає; хрест боляче б’є Його. Безсилий, змучений Ісус не залишається лежати, Він підводиться і продовжує шлях.

Як часто я просив Ісуса забрати у мене мій хрест і дати інший, бо цей заважкий, і я його не можу нести? «Дай мені, Господи, іншого хреста, легшого». Чого мені важко нести мій хрест? Може, того, що я несу його без Ісуса, — я ж сильний, я сам можу! А щойно трапляться якісь труднощі, як я падаю, знемагаю і кажу: забери!..

Я маю нести свій хрест разом з Ісусом! Кожний мусить нести свій хрест. Батько — хрест батька! Мати — хрест матері! Як же часто ми міняємося нашими хрестами: мати несе хрест батька і свій власний. Ми знемагаємо, відмовляємося від того, до чого нас на початку покликав Господь. Батьку — хрест батька, матері — хрест матері, психічно хворому Стасику — хрест Стасика; не відмовлятись, але разом з Ісусом нести свої хрести.

Господи, Ти несеш на хресті гріхи усіх людей, усіх народів. Та найбільше завдають  Тобі муки і гріхи мого народу.  Зрада. Лукавство. Продажність. Ти падаєш під злобою і братовбивства українців. Ти падаєш від ненависті і байдужості, від обману і хабарництва.

Господи, хрест, який  ми наклали Тобі на плечі є занадто важкий і Ти падаєш під ним. Та з любові до нас, Ти встаєш , йдеш далі. Ти ідеш з надією на те, що ми змінимося. Ти відкупляєш Україну від гріха, а ми більше ніколи не накладемо Тобі на плечі хреста.

Господи, дай сили кожному з нас нести свій хрест: хрест обов’язків і тягарів сьогодення, не відмовлятись, а з мужністю йти , запрошуючи Тебе у нашу подорож.

Гадаєш ти мене образив,Коли бандерівцем назвав?

Скажу тобі на це одразу – Я ним не був! Тепер вже став!

Сприймаю це, як нагороду!Звання, присвоєне за те,

Що сином став свого народу,Любові почуття святе!

Люблю безмежно рідний край, Цю чарівну, магічну мову,

Дарований Всевишнім рай,Красу дівочу чорноброву.

Люблю за щедрість і за спів,Шалені ночі солов’їні,

Коли бракує навіть слів,Освідчитися Україні!

А ти мене за цю любовОскаженіло ненавидиш.

Не я до тебе! Ти прийшов,На мою землю і тут гидиш!

Іди подальше від гріха, Моє терпіння не безмежне.

Нехай святиться у вікахВ борні здобута НЕЗАЛЕЖНІСТЬ!

8 слайд Хресної дороги

Стояння 8. «Ісус покидає плачучих невіст»
                                       «Ішов за Ним натовп людства

Ликий і жінки, що плакали за

Ним та голосили. Ісус же обернувся

До них і сказав: «Дочки єрусалимські.

Не плачте надо мною, а плачте над собою

І над вашими дітьми!»

На своїй болючій і страшній дорозі, ти зустрічаєш плачучих жінок, що співчувають Тобі. Плакали над Тобою, бо розуміли, що засуджений Ти несправедливо. Співчували тобі.

Доля Майдану залежала від жінок Майдану. Саме ви, жінки, навіть у той час, коли наш величний і великий Київ став у штучно створеному транспортному колапсі у своїх тендітних руках несли теплу їжу на Майдан. Саме ви, годували і поїли тих, хто став на передовій і тих хто пильнував периметр. Ви по всіх містах України будували барикади, а коли ворог підходив вже надто близько, підіймали бруківку і ставали до бою. Саме ви, жінки-мами, йшли із ласкавими словом до оскаженілої беркутні , несучи любов. Тому що найбільше покликання жінки, це любов.

По-справжньому любив Ти, Господи, серед власної волі і безпуття, Ти знайшов сили утішати плачучих жінок, Ти показав їм справжню жертвенну любов. Жінки Майдану, хай ваш тихий, скромний непомітний подвиг, без якого Україна не перемогла б, буде записаний в історію нашого народу навіки.

ПІСНЯ «Заплакало небо»

9 слайд Хресної дороги

Стояння 9. « Ісус втретє падає під тягарем Хреста»

«Надіявся на Господа, надіявсяЯ Твердо. І Він нахиливсь

До мене і вислухав моєБлагання. І витягнув мене з

Погибенної ями, і багнистого.Болота , ствердивши мої кроки»

Шлях забирає в Ісуса сили з кожним кроком; його дедалі важче долати, сили покидають тіло терпне під тягарем хреста. Ісус падає. Знову невдача, знову падіння; хрест причавлює Ісуса до землі. Усе, досить, досить намагатися йти далі, досить! Але  - не Ісусові. Ісус збирає сили і продовжує свою дорогу.

Ісус аж до кінця світу перебуватиме в агонії. Так говорив Паскаль. Тож не можна впадати у сонливість протягом цього часу.

Але де ж сьогодні, вмирає Христос? Поділення України на кратну багатих і кратну бідних – це сьогоднішня агонія Хреста.

У дійсності, сьогодні наш народ складається із двох частин: в одній – марнотратство, у інших – голодна смерть. В одній – смерть від перенасичення, у – іншій – смерть від недоїдання. В одній – бояться ожиріння, в іншій просять милостиню.

Часто багатство людину не тільки спокушає, а й значною мірою руйнує. Грошолюбство гірше від диявола, бо зводить на манівці душі, якими заволодіє. Воно їх змушує забути про все – про себе, про ближніх і закони природи. Воно позбавляє глузду і робить людину безумною.

Господи Ісусе. Наш край є Твоїм і тільки Твоїм. Ти ж подарував його усім, щоб земля українська була домівкою тим, кого годує і захищає. Господи Ісусе, зупини протиріччя, що ділить Україну на Схід і на Захід, на вілли і бараки. Дай тим, хто стоїть при владі зрозуміти, що ми, Твої діти, покликані до щасливого життя.

Болить душа, сльозами вмить.В будинку свічечка горить.

Плаче вкраїнонька побита.А нація стоїть. Не спить.

Все вийшло так, настав той час, Коли земля тужить за нас

Тріпоче серце як пташинка. За батьком плаче десь дитинка

А матері синів чекають .Тихенько молитви читають.

Я вірю, до волі ми дійдем. Хоч біль сильніше з кожним днем

Полеглі ж браття повсякчас.Залишаться в серцях у нас.

10 слайд Хресної дороги

Стояння 10.  «Воїни ділять одяг  Ісуса»

Прибувши на місце що зветься Голгота, дали  Йому випити вина, змішаного із жовчю, але він покуштувавши, не хотів пити.

Ті ж, зо розп’яли Його поділили Його одежу, кинувши жереб. Солдати з жадністю злочинців зривають одяг з Ісуса, намагаючись вкрасти Його сором’язливість і гідність. Але Ісус це й в сором’язливість та гідність людини та її тіла.

Принижене тіло Христа стає звинуваченням усіх принижень людського тіла створеного Богом. Як лице душі, мова для виявлення любові.

Дорога, якою йшов Ісус, завершена. Ісус приніс хрест на місце, де має звершитись цей важкий шлях, це місце – Голгофа. Більшість людей, які йшли за Ісусом, наглумились над Ним, як хотіли. На місці страти кати забажали забрати останні шати, зо залишились на Ісусі, і розділити між собою

Обставини життя можуть, іноді примусити до того , що ти залишаєш усе, що маєш, і біжиш щосили, або  ж залишаєшся, щоб узяти якісь, нібити цінні для тебе речі – і гинеш. Скільки таких випадків коли хтось, повернувшись за матеріальним, пропадав, тому що матеріальні речі стали для нього важливішими за духовне життя. Забуваємо про те, що померши, нічого не можемо забрати із собою.

Ісус із легкість віддає солдатам те, що має, - останню одежу. Цим він каже нам, щоб ми не трималися речей матеріальних, щоб із легкість могли від них відмовитися. Ісус, віддаючи свій одяг, знав, що там, у Небі, Він отримає одяг життя вічного, Його Батько дасть Йому найкращий одяг – славу Небесну. Ісус дасть кожному з нас такий одяг, якщо ми будемо слідувати його заповідям.

Беркути, роздягаючи у Києві українців, глумилися не тільки з активістів Майдану. Він у недолугій сліпоті власної душі не може побачити того вибору вибору нашого народу, який роблять не політики, його роблять звичайні люди.

Ісусе, дай нам показати справжню красу нашого народу, яка знаходиться не на подіумах журналів мод, а на бариках Майдану нашої країни.

Молимось у сьогоднішній день за тих біженців, які нічого не мaють, щоби зберегти у собі образ дітей.

ВІДЕОРОЛИК. Плакала калина(Зв.)

11 слайд Хресної дороги

Стояння 11. «Ісуса прибивають до хреста»

«Була ж 3-я година, коли вони розіп’яли його. І розіп’яли з ним трьох розбійників, одного- праворуч, а другого- ліворуч від нього. Тоді збулось написання, що каже: «Із беззаконними-полічимо його»»

Ісуса прибивають до хреста. До хреста, який він ніс на своїх раменах. Усю дорогу Ісус ніс хрест аби на ньому померти.

Руки, що благословили всіх, тепер прибиті до хреста. Ноги, що долали відстані, щоб сіяти зерно надій любові, тепер прикріпленні  до шибениці.

О Господи, чому? Через любов.Чому ж страсті? Через любов.

Чому ж ти, Господи, не зійшов з хреста у відповідь на наші запитання?

Сьогодні, Ісусе, твоєю дорогою пройшла Україна. Чудові люди, що оголосили мирну війну беззаконно уподібнилися бляшаним мішеням в тирі.

 Уся країна та гідність людської постаті спростилась через снайперський приціл до комп’ютерної гри професійних вбивць-маньяків.
Ісусе,чому ж ти не зійшов з хреста? Чому ти не захистив дітей твоєї української землі? «Я не зійшов з хреста,щоб сила ніколи не була володаркою в світі». В той час,коли любов-це одинока сила,що може змінити світ. І в Києві перемогла сама любов. Від подвигу її здригнулось небо. Цей подвиг,ваш подвиг майданів ці. Цей подвиг,ваш подвиг,мучиники не однієї небесної сотні.
Остання пісня
Як важко вже стримати сльози.Шеренги мовчазно стоять.
А мати стоїть на порозі-Герої,як птахи,летять.
У зоряне небо,у зоряну тишу,Туди,де нема снайперів.
Не кожен удома кохану залишив-І в полум’ї  бою згорів.
Не кожен із батьком своїм попрощався,Не кожен матусю почув,
Щоб з бою додому живим повертався…І дзвін незворотно загув.

 Їх вже зустріли небеса
А Сотню вже зустріли небеса…Летіли легко,хоч Майдан ридав.
І з кров’ю перемішана сльоза…А батько сина ще не відпускав…
Й заплакав Бог,побачивши загінСпереду- сотник,молодий,вродливий,
І юний хлопчик в касці голубій,І вчитель літній-сивий-сивий.
І рани їхні вже не їм болять…Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло.
Як крила ангела,злітаючи назад,Небесна Сотня в вирій полетіла.
12 слайд Хресної дороги

Стояння 12.  « Ісус помирає на хресті»
               Було вже близько 6ої години і темрява по всій землі настала аж до 9ої години. Затьмарилось сонце. Ісус закликав сильним голосом: «Отче,у Твої руки віддаю мого Духа». Сказавши це, Він віддає Духа. 
Смерть. Для нас це слово звучить страшно. Коли ми чуємо його,відразу розуміємо,що хтось покинув цей світ. Ми сумуємо,плачемо. Але це слово звучить страшно для людей, які не вірують. Для віруючих людей смерть має інше значення, це відділення душі від тіла. Віруючі люди вірять у те, що ми зустрінемось у Небі,у домі Господньому. Там, у Небі ми зустрінемось з усіма тими,кого так сильно любили і ким дорожили,але вони нас випередили на шляху до Небесного Отця.
Віра християнська полягає в тому, що ми віримо у життя вічне після смерті. Що смерть - це не кінець,а початок нового життя.
Безглуздо думав чоловік ,що Бог помер. Але якщо помре Бог, то хто ж даруватиме нам життя? Якщо помре Бог, то що ж таке життя? Життя-це любов. Тоді хрест-це не смерть Бога, але момент у якому розривається крихка шкаралупа людства взятого Богом і бере початок повінь, що  відновлює Його.
З хреста народжується нове життя наймолодших з Небесної Сотні Назара Войтовича (17 років) та Романа Гулика(19 років). З хреста народжується терпіння Юрія Вербицького та Романа Сеника. З хреста народжується щирість Сергія Нігояна,який дуже любов і цитував вірші нашого Кобзаря. З хреста народжується відвага українського народу. З хреста народжується самопосвята рицарів Небесної Сотні. З хреста народжується революція-революція любові. Тому хрест не може бути смертю Бога,але народженням Його любові у світі. З хреста народжується Майдан. Будь благословенний хресте Христовий!
Війна на Донбасі забрала життя наших земляків.

ФОТО    РУСНАКА .  Руснак Микола 38 років. Загинув  11 липня 2014 року під час обстрілу градом блокпосту в районі Зеленопілля Луганської області зі сторонни державного кордону. Залишив дружину і двоє дітей- донечку Софійку і сина Миколку. Проживав ії сім’єю у селі Верівці Гусятинського району.

ФОТО  ЧУХАСЯ.   Чухась Руслан. Народився у Гусятині. Військовослужбовець 6-го окремого мотопіхотного батальйону 128-ї гірсько-піхотної бригади.
Був єдиним сином у батьків. На війні майже з самого початку.
Загинув близько 3-ої години ранку 1 лютого 2015 року під час пожежі та вибуху складу боєприпасів на території старої ферми у польовому таборі Зброєних Сил України поблизу села Преображенка Херсонської області,де розміщувалися бійці Тернопільського батальйону територіальної оборони «Збруч».Залишилися батьки,дружина Ганна і троє дітей: син Павло і Дмитро, донька Христина.
ФОТО Труха.  Війна на Донбасі забрала  життя ще одного нашого земляка. Захищаючи Донецький аеропорт,17 січня загинув Володимир Трух, мешканець села Жабинці Гусятинського району. Володі було лише 22 роки, він служив у 80-ій  окремій аеромобільній бригаді. Усе село,а особливо рідні,близькі та друзі можуть повірити,що те, що сталося,
–реальність…
- Вдома у Володі залишилися батьки та старші брат з сестрою,які уже мають власні сімї. Наприкінці минулого року тато Володі Володимир Степанович,який також є щирим патріотом,разом з волонтерами ГО «Автомайдан Тернопіль» возили воякам на передову передачу,яку збирали усі мешканці Жабинців. Пан Володимир тоді ділився з волонтерами враженнями від поїздки,був втомлений від подорожі і гордий за свого сина. Хто б міг подумати,що тато й син бачилися в ту мить востаннє..
Нехай Господь дасть сили рідним та близьким втримати це величезне горе.
СПОМИН
Минає час. Спливають дні роками…А рана в серці досить ще жива…
Здається ніби вчора Ти був з нами,Та ні.. Два роки вже Тебе нема…
Зима. Святвечір. За столом-родина…І з очей кожного скотилася сльоза…
-Як же вечеряти ми будемо без сина?Його вже з нами другий рік нема…
Різдво. Мороз. Кружляє хуртовина…На все село лунає коляда…
Здається,голос знов знайомий лише,Та ні… Два роки вже Його нема…
Вертеп іде від хати і до хатиІ прославляє день народження Христа.
-Як без Володі нам колядувати?Його вже з нами другий рік нема…
І знову в церкві дзвони задзвонили…Прийшли всі люди з нашого села,
щоб помолитися за Твою безвинну душу,Бо вже два роки,як Тебе нема…
Солдат. Кіборг. Патріот держави…На полі бою,як Герой,упав…
Та не замінять вже ні почесті,ні славТвого життя,яке Господь забрав…
Минатиме час. Спливатимуть роки…Святвечір. Різдво. Вертеп. Коляда…
Сімнадцяте січня-це День Скорботи…Душа Твоя у вічність відійшла…

ПІСНЯ “ Я ненавиджу війну»

13слайд Хресної дороги

Стояння 13. «Тіло Ісуса знімають з Хреста»

«Було ж там багато жінок, які дивились здалека; вони слідом ішли за Ісусом з Галилеї; Йому прислуговували. Як же настав вечір, прийшов заможний чоловік з Ариматеї, на ім’я Йосип, що й сам став учнем Ісуса. Він прийшов до Пилата і просив тіло Ісуса. Тоді Пилат звелів видати тіло. Як вони зібрались в Галилеї, Ісус мовив до них: «Син Чоловічий має бути виданий у руки людям, і вони його уб’ють, але третього дня він воскресне.»

І вони тяжко зажурились.»

Злочин звершено. Ми вбили Христа. Сьогодні цей злочин довершуємо вбивством мучеників Небесної Сотні. Це вбивство ми розпочинаємо з мовчання, з відсутності реакції на зло. Адже для того, щоб у світі запанувало зло, потрібно лиш одного, треба тільки твого, брате, сестро, мовчання.

Сьогодні ти у затишку рідної оселі сядеш. До тебе прибіжать твої діти чи онуки. Поглянь їм в очі, там побачиш німий докір тих, хто за твоє щастя віддав своє життя.

Друже, подруго. Ти подивися в дитячі очі. Вони такі яскраві, добрі, живі, чисті й веселі.  Очі твоїх дітей  можуть спохмурніти димом нових майданів, революцій, війн, напаж, якщо на зло ти замовчиш, якщо пройдеш ти мимо беззаконня без вагання. Ти цього хочеш?

Горять рани Христа в серці Марії. І тільки лише один біль обіймає Матір із Сином. Милосердя і відвага. Біль уже не є безнадійним і не буде таким ніколи, бо Бог прийшов, щоб терпіти з нами. Хіба це можливо, будучи із Богом, втратити надію.

У наш час - це вже повсякдення, що когось убивають, і якась мати втрачає свою дитину. У наш час так часто приходить «вантаж 200». І мати змушена вірити, що її дитина там, всередині цієї труни. Нестерпним є біль матері, яка не може на останок обійняти свою дитину. Нещасна мати не може вже нічого вдіяти. Вона чекала і дочекалась, але вона не хоче такого кінця. Хоче себе переконати до останнього, що це сон; вона хоче змінити усе, але безсила.

Марія, Мати Божа, утамуй біль матерів, які тяжко страждають від смерті своєї дитини. Дай їм розраду серця у стражданні.

СЛАЙДИ

13слайд Хресної дороги

Стояння 14. « Ісуса вкладають до гробу»

«Йосип узяв тіло, загорнув його в біле полотно і поклав його в новій гробниці, що її висік у скелі, і прикотивши до входу гробниці великий камінь, відійшов.  А була там Марія-Магдалина і інша Марія, що сиділи проти гробниці. На другий день первосвященники і фарисеї пішли і обезпечили гробницю, запечатавши камінь і поставили сторожу.»

Тіло Ісуса покладено до гробу, біля гробу стоять найближчі. Тіло у гробі, гріб запечатаний, усе скінчено!

Скінчилось-для кого? Часто ми думаємо, що покладання тіла у гріб- це кінець. Але із покладенням тіла до гробу нічого не закінчується, Ні, людина живе далі, у наших серцях, у наших думках. Ми пам’ятаємо цю людину і не даємо, аби пам’ять про неї стерлась.

Іноді життя стає подібним на добру і сумну страстну суботу.

Все завершено. Виглядає  так, немов лукавий тріумфує. Здається, що зло сильніше від добра. Віра ж несе наш погляд далеко, далеко. І ми зауважуємо перші промені нового світанку, який знаходиться за межею сьогоднішнього дня. Віра гарантує нам, що останнє слово належить Богові і тільки йому. В дійсності, віра- це маленька і одинока свічка серед ночі світу. Її покірне світло зливається із першим промінням дня, який є днем Воскреслого Христа. Отже, історія не закінчується гробом, але починається на ньому.

У струменях скупих чоловічих сліз, у зойках жінок і матерів народжується день, який приносить волю. І стигла тиша гробу стає початком гімну спасіння України. Де твоє смерте жало? Де твоє смерте володіння? Так обіцяв Ісус. Так воно  сталося. І так воно ставатиметься.    

 Дивися, мамо, день який ясний, А ти рідненька, так нестримно плачеш…

Напевне,знову,в тім моя вина, Але,матусю,ти мені пробачиш...

І не тужи над тілом ти моїм,Страшенних ран тих бачити не треба.

Я завжди буду хлопчиком твоїм. І вітерцем горнутимусь до тебе...

Матусю рідна, так багато нас. Сьогодні полягло за Україну…

Весною ж пахне… Скоро у садах Лунати буде пісня солов’їна…

Не плач, матусю і мені пробач,

ПІСНЯ «Небесну сотню, Господи, прийми»

ВІДЕОРОЛИК «Помолимось» + СВІЧКИ