Сценарій "Книга - друг на все життя"

КНИГА – ДРУГ НА ВСЕ ЖИТТЯ 

1 ведучий: В кожному домі, в кожній хаті -

У містах і на селі, -

Хто навчився вже читати,

Має книгу на столі.

Дружба з книгою – це свято,

Не було б його у нас, -

Ми б не знали б так багато

Про новий і давній час.

2 ведучий: Упродовж усього життя ми звертаємось до книги. Батьки читали нам казки, вірші, оповідання, коли ми ще й говорити не вміли. Згадайте свої перші улюблені книжечки, які допомагали вам пізнати себе і зрозуміти світ, що вас оточує.              Казки, веселі та сумні вірші, оповідання про сміливих людей, які боролись за щастя народу, про таємниці природи, про те, як живуть люди в далеких і близьких краях. Про все розповідає книжка.

 1 читець:       Книги, книги на полицях,

   Завше тихо поміж книг.

   Та яку ти не розгорнеш –

   То й легенда в кожній з них.

   То в одній синіє море,

   В іншій криється тайга.

   А ось в тій – Північний полюс,

   Де морози і пурга.

 2 читець: Все, що серце і розум

   Вік творити не один,

   Повизбирувало людство

   В книги перли із перлин.

 1 учень: У стародавні часи не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. „Сторінками” найдавніших книжок ставали камені, стіни печер, сокири, щити воїнів. Писали на всьому: не було ані паперу, ані ручок, чи олівців.

 2 учень: Згодом люди винайшли перші абетки, писали на глиняних табличках, які потім сушили й випалювали на вогні. Та хіба на таких сторінках – цеглинах багато напишеш? До того ж ці книжки були важкі й незручні. Коли, скажімо, якийсь учений збирався в дорогу і брав із собою дві – три такі „книги”, йому потрібен був віз.

 1 учень: Згодом люди навчилися робити зручні і легкі книжки з тонкої козячої або телячої шкіри. Першу таку книжку виготовили у старовинному грецькому місті Пергама – через те й папір із шкіри і назвали пергаментом. Але вони були дуже дорогі. На виготовлення однієї такої книжки потрібні були шкури з цілої череди телят.

 Отож, люди шукали, з чого робити книги, щоб вони були дешевші і простіші.

 2 учень: В Африці вздовж річок є густі зарості болотяної рослини папірусу. Спочатку його використовували лише на будівництві. А згодом додумались так обробляти волокна рослин, що почали виготовляти з них папір. Відтоді з’явилися книжки, краще сказати, сувої з папірусу. Писати на його сухих стеблах було зручно, але через кілька років такі „книги” ламалися і розсипались.

 1 учень: Книжка ще з часів Київської Русі була у великій пошані. Київський князь Володимир відкривав школи, спеціальні майстерні, де переписували, розмножували книги. А в часи князювання Ярослава Мудрого при Софіївському соборі засновується перша у Київській Русі бібліотека.

 Унікальною пам’яткою рукописного книжного мистецтва є Пересопницьке Євангеліє.

2 учень: Справжній папір, що на ньому пишуть і сьогодні, люди навчились робити 2 тисячі років тому. Тоді й почали в багатьох країнах писати на папері, бо книги були рукописними, і одну книжку переписували, бувало кілька років.

1 учень: Минуло багато часу поки з’явилося книгодрукування. В Україні це сталось в 16 столітті. У Львові 15 лютого 1574 року Іван Федоров надрукував книгу „Апостол”. В знаменитому Острозі пізніше він же надрукував ще п’ять книг, серед них – славетна острозька „Біблія”.

1 ведучий: Безмежна сила книжки. Без неї людина сліпа. Книга відкриває великий світ.

2 ведучий: Нашому славному Кобзареві – Тарасу Шевченку належать мудрі слова, що звучать як духовний заповіт: „Учитися, читайте! І чужому научайтесь, і свого не цурайтесь”. Саме завдяки книгам, постійному бажанню вчитися, пізнавати, і, ясна річ, природному генію, Шевченко став тим, кого ми знаємо, любимо, пишаємося, – великим поетом, філософом, пророком.

1 ведучий: Книга – велика сила. Без книги немає знань, без знань немає майбутнього.

2 ведучий: Ми так часто спілкуємось з книгою, що навіть не задумуємось, яке це чудо.

1 ведучий: Дружіть з книгою – усі скарби розкриває перед вами це найбільш чудо із чудес, створених людством. Книги – це мудрість минулих поколінь. Книга – це друг і порадник сьогодні. Вона зберігає у собі красу рідного слова, чарівність мови.

 2 ведучий: При допомозі книги ми можемо здійснити будь – які подорожі, побувати в будь – якій країні. Ми можемо побачити величезні будови, багатство надр, дрімучі ліси, моря з їх дивовижними мешканцями.

 1 ведучий: А з яким знаменитими людьми ми знайомимося в книгах! На зміну улюбленим героям наших перших книжок Попелюшці, Лікарю Айболиту, Котові в чоботях і багатьох інших, які назавжди залишаються в пам’яті, - приходять нові літературні герої. Виникають нові інтереси, нові друзі.

2 ведучий: Ми читаємо книжки, беремо їх у бібліотеці, купуємо в книгарні, але ще не всі до книги ставляться так, як вона того заслуговує – з пошаною.

1 читець:

Книжка скаржилась Мар’яні

- Я у тебе не в пошані.

Звідкіля це на мені

Плями сині та масні?

Подивися, от сторінка!

Намальована хатинка,

Під хатинкою – маля,

І написано: „Це я!”

А за дві сторінки далі –

Різні звірі не бувалі:

Сині, жовті та рябі

Що й не снилося тобі.

Люди кажуть: Ой, чия ти?

Як тебе тепер читати?

Скільки ми читали книг,

А не бачили таких!

 1 ведучий: І як добре, коли книги відчувають з боку читачів до них бережливе ставлення: своєчасно їх підклеюють, беруть участь у роботі „книжної лікарні”, бо книги, як люди, можуть хворіти, а захворівши, потребують лікування.

2 ведучий: Книга володіє однією з най хвилюючих властивостей: вона вперто і наполегливо тягне за собою до інших книг. Захопившись однією, ти навіть не помічаєш, як твій інтерес починає поширюватися на іншу. Книга входить у твоє життя. По своїй природі книга не може бути самотньою. Вона, як пісня, об’єднує навколо себе людей. І чим талановита книга, тим більше у неї читачів.