Сценарій "Котися, писанко"

Під  спів веснянки в зал (чи клас)  заходять діти хороводом -“змійкою”, доходять до своїх місць та стають перед стільчиками. Передній план зали  імітує інтер’єр  української хати (піч, стіл), задній – лісову  галявину. Можна використати лише деякі елементи.

 

Ведуча 1:

Вже  поле й гай  прокинулись  від сну

Лелека  бродить по зеленім  лузі.

Ми зустрічаємо  красунечку  весну

 А з нею й свят  багато,  любі  друзі!

 

Ведуча 2: 

«Весна прийшла! Тепло знайшла !» -

Кричать дівчатка й хлопчики.

«Цвірінь – цвірінь! Журбу покинь!» -

Клопочуться  горобчики.

 

Ведуча 1:

 Все ожило, все розцвіло,

І  рій   дітей  привітненьких

На той горбок   несе  вінок

З  фіалочок  блакитненьких

 

                                               Пісня «Знов прийшла весна»

 

Ведуча2:

Весела, гарна й кучерява

Маленька дівчинка Весна

Біжить, сміється, сіє трави,

І пісня ллється голосна.

 

                                                  Під музику входить Весна

 

Ведуча1:

Хто ти така, красуне дивна?

 

Весна:

а я Весна, весна–царівна,

Куди поступлю-сонце сяє

Міста і села оживають

До вас на свято я прийшла

І тепло Вам принесла.

Я всміхаюсь  сонечку: «Здрастуй  золоте»

Я всміхаюсь  квіточці - хай вона росте

Я всміхаюсь  дощику-лийся  мов з відра

 

 

 

1 учень:

Веселе сонечко блищить

Проміння щедро ллє

Гайок привітно шелестить

Струмочок виграє.

 

2 учень:

Принесло нам сонечко знов тепло

І яскраві  промені розлило

З трав і квітів виткало килими

На лужку погралося із дітьми

І співає весело поле й гай

Кличе птахів сонечко в рідний край

 

                                                 Пісня «Сонячний промінчик»

 

Ведуча:   

 Весна – це сонця перемога!

 У Великодній  світлий  час

 Ми наближаємось до Бога,

 Бог наближається до нас!

 Горять свічки, блищать ікони,

 Земля в молитві. До небес

 “Христос Воскрес” – лунають дзвони

 І спів “Воістину  Воскрес”!

 

Ведуча:

Ось і прийшла Весна  до нас, а з нею й велике  свято, що  символізує пробудження та  воскресіння  природи, життя і надії – свято Воскресіння.

 

                                      На передній  план  виходять  діти

 

 

Великдень - свято навесні.

Веселий  гомін у шпаківнях,

Прозоре  небо, дні  ясні,

Птахи  вже  повернулись з півдня.

 

До нас в кімнату  залюбки

Веселий  промінь лине:

На  вишивані  рушники,

На  стіл, на  білу скатертину.

 

 

На  паски  пишні  ти  пухкі,

На  їх брилі  молочно - білі,

На паростки  вівса  легкі,

Де крашанки лежать в тарілі.

 

 Великдень… Все до  небес

 Сьогодні  тут, у нашім домі.

 Вітаємось: ” Христос Воскрес!

 Заходьте,  друзі і знайомі!”

 

                   Звучить мелодія. В залу  вбігає хлопчик із  вербовою  різочкою в руці, оббігає дітей  та дорослих зі  словами:

 

               “Верба б’є, не я б’ю, за тиждень – Великдень”

 

Ведуча:  Хто ти?

 

Хлопчик: Я –весняний  Вістунець, прийшов  звістити, щоб увесь хрещений люд

готувався до найкращого свята весни – Великодня.

 

Ведуча:  А  чого ж ти нас б’єш?

 

Вістунець: Хіба це я?  Це свячена  вербиця, вона  має свій день – Вербну  Неділю.

Навесні, як  тільки пригріє  сонечко, верба  першою прокидається, її  пухнасті  котики будять  усіх до роботи:” Вставайте, вставайте,   наступив  Вербний  тиждень!  –  гукають  вони  - Час  веснувати, час орати  й сіяти!”. Тож і ви не  зволікайте, бо –

  “Не я б’ю, верба б’є, за тиждень - Великдень”.

 

Вістунець  легенько б’є  дітей і  вибігає із зали. Із-за печі   з’являються  хлопчики  і  починають  імітувати  якусь  роботу.

 

Ведуча:  Ой, а це  у нас  що за гості?

                Хто ви і  звідки  прийшли?

 

Хлопчик 1:

Ми – вербові  котики.

 

Хлопчик 2:

Нас  послала  мати – Верба

Впоратись до Великодня.

 

Хлопчик 3:

Адже у  чистий  четвер треба  гарно  прибрати свою хатку,

Щоб  усе  було вимите, гарне, щоб хата  була,  як у віночку.

 

     Продовжують  працювати  під музику  веснянки. Біля  печі  стоїть миска. Один

з хлопчиків бере її  й  ставить на  стіл.  Потім  уважно   оглядає   навколо  і  захоплено  промовляє:

 

 Хлопчик 1:

Як  чисто, як  гарно!Тепер можна  і  паски  пекти.  Гайда до  мене   усі!

 

  Хлопчики  імітують, ніби  місять  тісто, накладають  його  у  формочки, вимазують один одного у  борошно, “садять” форми   у  піч зі  словами: “Хай  печуться”.

 

1.       Рум’яна паска – голова на святі.

 Свій рід веде красуня з давнини.

 Тоді і день Великий наступає,

 Як господиня паска на столі.

 

 В ній сонця промінь і тепло духовне,

 Молитва чиста та оновлення душі.

 І славлять нею Воскресіння Світле

 В країні нашій люди щовесни.

 

2.

 Ох і гарна! Ох і гарна!

 Пасочка рум’яна!

 Ох духмяна! Ох духмяна!

 Пасочка рум’яна!

 

    

3. Пече матуся велику паску,

 Бо ж Великодній надходить час.

 А діти просять: «Зробить нам ласку,

 Спечіть маленьку паску для нас!»

 Яка ж гарненька, хоч і мала!

 В кошичок вклала її Ганнуся

 І посвятить в церкву піша.

 Пасок великих кругом багато,

 Одна маленька – найкраща з всіх!

 Маленька паска в велике свято –

 То дітям радість, веселий сміх.

 

 

4.       Із найкращого борошна

 Мене матінка спекла,

 Яєць, масла в мене клала,

 Щоб пишніша виростала.

 У Великоднім кошику,

 Погляньте, будь ласка,

 Завжди величаюся і зовуся…

 

Всі:   ПАСКА

 

 

Ведуча:   Ой, як  смачно  пахне! Може, ваші пасочки  вже готові?

 

                        Хлопчики - вербові котики виймають “паски” з печі, сперечаються:

 

• Моя краща!
• Ні, моя  краща!
• А моя  рум’яніша!
•  А моя пахучіша!
• А моя з  сиром та родзинками!

 

Ведуча: Тихо, котики – пухнастики, гріх напередодні такого свята сперечатися. А

               пасочки  усім вдалися на  славу. Може, дасте  покуштувати?

 

Котики:

 Ні, сьогодні - Страсна п’ятниця, з церкви виносять Плащаницю. В  цей день годиться  їсти   тільки  пісне й  навіть дзвони сьогодні мовчать.

 

   Звучить спокійна мелодія, за  столом  сидить дівчинка, імітує, ніби розмальовує  писанку. “Пухнастики” в цей  час стоять біля печі.

 

Дівчинка:

 Ой, малює Одарочка

Писанки  червоні,

 І біжать до неї  взори:

Півні, зорі, коні.

Кожне  просить на  писанці

Його написати,

Кожне хоче звеличати

Господнєє  свято.

Кожне  каже: “На писанці

Я вже не  віднині,

Мене здавна так писали

 У нас в Україні.”

Подумала Одарочка,

 Сіла за роботу,

 вже  всі взори на писанці

 у Велику  суботу.

 

Під спокійну  музику  продовжує  малювати. “Пухнастики” тихо розмовляють між собою:

 

-  Треба  допомогти дівчинці, аби наробити писанок і крашанок повний  кошик.

 

• Так, адже  такий давній звичай, аби на Великдень кожен, , дарував своїм друзям та рідним  писанку.

 

Підходять до  столу,  стають кругом і  теж “малюють” яєчка.  Дівчинка позіхає, тре очі.

 

Ведуча: Бачу, наша Одарочка втомилася, хоче вже  спати. Але в ніч на Великдень не

              годиться  спати. Адже  цієї  ночі воскрес Ісус Христос. Десь у полі, на         

             старій   козацькій могилі, парубки запалять велике  багаття і у кожній 

             хаті теж буде  горіти світло, аби освічувати Христу шлях до нашої України.

 

                “Пухнастики” підносять ведучій зібраний до освячення кошик.

 

Ведуча:  

Ось наші  помічники – Пухнастики  вже й кошик до освячення зібрали. А у вашому домі це зробить бабуся чи мама, покладе  в той кошик пасочку, писанки, ковбаску, сир, зелену  цибульку й понесете  разом його до церкви святити. А там  людей – видимо - невидимо, і всі такі ошатні,  такі святочні. І раптом  ударять дзвони і над  усім світом розіллється  стоголосою хвилею: ”Христос Воскрес! Воістину воскрес!”

 

                                            Лунають  дзвони (у записі)

 

Дитина: 

На дзвіниці дзвони  дзвонять

Великодні, голосні,

Всюди  втіха,  всюди гомін,

Всюди радісні  пісні.

 

 

Ведуча:

Після  Божої  служби біля  церкви зібралися  діти. Вони  вихвалялися своїм новим одягом, який  обов’язково  справляли батьки  дітям до Великодня. А ще…От, що  робили діти і що  було  потім, ми зараз  побачимо.

 

                               ІНСЦЕНІВКА  “ПРИГОДИ  ПИСАНКИ”

 

                            Виходять три дівчинки з  писанками в руках.

 

1-ша дівчинка: Нумо,   поцокаймося  писанками, чия найміцніша?

 

                                             Дівчатка   цокаються.

 

Дівчинка  Орися: Ага, моя писанка  усі ваші  побила! Бачите, яка вона гарна  і   

                                  міцна!

2-га дівчинка:

Подумаєш… Дівчата, ходім пісень співати, а писанку  свою ти, Орисю, тут, в травичку  поклади, куди  вона дінеться?

 

Орися кладе писанку і дівчатка виконують пісню «Сонячний віночок», виходять.

                            Звучить таємнича  музика. Писанка  “оживає”.

Писанка:(Ображено)Пішли. Залишили  мене одну… Ну то піду  і я собі, покочуся,

                                     світу  білого подивлюся.

 

         “Писанка  котиться”  по   тій  частині залу,  яка імітує лісову  галявину.

 

Ведуча:

              Та й покотилась писанка через  стежку та  церковним  подвір’ям, та

               дорогою та далеко у гай…А там  так гарно – птахи співають, квіти з трав 

               виглядають.Аж дивиться Писанка -  скаче сіренький Зайчик.

Зайчик:

              Ти хто  така будеш, красна панянко?

Писанка:

              А ти хто такий, сірий та вухатий?

Зайчик: Я – Зайчик- Побігайчик, лісом  стрибаю, в город по капусту забігаю, від лиса

             та  вовка  втікаю.

Писанка:

              А я – Великодня Писанка. Бачиш, яка я гарна!

Зайчик:

              Дуже ти мені  подобаєшся. Давай  разом мандрувати!

Писанка:

              Ото!Хіба ти мені  рівня? Та я всі  писанки Орисиних  подруг  побила! Куди  тобі до мене!

Зайчик:

           Дуже  прошу – ходи зі мною, лугом та бором та зеленою травою…

Писанка: Не хочу і не піду!

 

Ведуча:  Зажурився Зайчик, заплакав та й поскакав, а Писанка далі  покотилася.              

               Котиться вона лісом -  а назустріч  їй Курчатко.

Курчатко: Ти хто така будеш, красна панянко?

Писанка:А ти хто, таке жовте, мале і неповоротке?

Курчатко: Я – Курчатко. Загубилося від мами – Квочки, лісом блукаю, друзів            

                 шукаю. Будь мені  подругою.

Писанка: А я – Великодня Писанка. Бачиш, яка я гарна!

Курчатко: Дуже ти мені  подобаєшся. Ти мені, мабуть, і ріднею  приходишся. Давай,

                  будемо разом  мандрувати!

Писанка: Ото! Хіба ти мені  рівня?Та я всі  писанки Орисиних  подруг  побила! Куди тобі до мене!

Курчатко: Дуже тебе  прошу – ходи зі мною лугом та бором, та зеленою травою.

Писанка: Не хочу і не піду!

 

Ведуча:  Заплакало курчатко, пішло. А писанка далі  покотилася.

               Аж закотилася на лісову галявину, де  паслось Ягнятко біленьке й кучеряве.

 

Ягнятко: Ти хто така будеш, красна панянко?

Писанка: А ти хто таке – вухате та кострубате?

Ягнятко: Я – Ягнятко, вийшло  поскубати свіжої травички та друзів собі пошукати.

Писанка: А я – Великодня Писанка. Бачиш, яка я гарна!

Ягнятко: Так  ти  мені  подобаєшся!Давай разом гуляти.

Писанка: Еге ж! Хіба ти мені  рівня?Та я всі  писанки Орисиних  подруг  побила!            

                 Куди  тобі до мене!

Ягнятко: Ти справді  гарна, але разом  нам  веселіше  буде! Ходімо!

Писанка: Не хочу і не піду!

Ведуча:  Похнюпилось ягня, геть пішло.

            А писанка  покотилася далі. Усі  в лісі -  і птахи, і квіти – дивуються: що це за

            панянка, барвиста, мов  веселка, лісом мандрує? А писанка щораз більше та

            більше на гордощах надувається та  собою милується. Аж раптом зачепилась

            за  камінчик та  й прямо у ямку впала, що її колись лисиця  для  своїх лисенят 

            викопала. Не розбилась, бо ж найміцніша була, але  вилізти з ямки ніяк не 

            може. Що лиш спробує – то знов на  саме дно  скотиться. Стала тоді  вона

            гірко плакати.

Писанка:

               Ой, бідна я, бідна!Ніхто мене не чує, ніхто не порятує!От якби був зі 

                Мною був Зайчик –Побігайчик чи Курчатко маленьке чи Ягнятко біленьке!

                Вони б  мене з біди порятували! Ой –йой –йой!

 

Ведуча:

 Почув той плач Зайчик – Побігайчик, прибіг, побачив, у яку біду  потрапила  бідна Писанка, покликав Курчатко і Ягнятко.

Стали  вони разом  гукати, може, хто почує, прийде Писанку  визволояти.

Усі: Гей, гу –гу!

Ведуча: Почули їх Орися з подругами, прибігли та й   врятували  Писанку.

              А тоді усі  разом  побрались за руки  й завели веснянку.

Дівчинка:

Із вулиці чується голос гаївки,

Вона за собою мене повела,

До самої ночі  сміх, хороводи,

І щастя доволі на всіх вистача.

 

Хлопчик:

Заспіваймо гаїв очку,

Українські діти,

Щоб почули наші друзі

По усьому світі.

У садочку, у садочку

Квіти розцвітають –

 

Діти:

То не квіти, ой то діти

По садку гуляють.

 

Хлопчик:

Ой в садочку, на горбочку

Розцвітають рожі –

 

Дівчатка:

То не рожі, то дівчатка

Українські гожі.

 

Дівчинка:

Ой у саду-винограду

Черешні та вишні –

 

Хлопці:

То не вишні, то хлоп’ята

Українські пишні.

 

Хлопчик:

Ой листочки зелененькі,

А синенькі квіти.

 

Діти:

Хай на славу здоровенькі

Виростають діти.

 

                 Діти стають  у дві шеренги: хлопчики навпроти дівчаток

 

• Виорем ниву довгесеньку                         - Виорем!
• Посіємо гречку чорнесеньку                    - Посіємо!
• Гречка вродиться                                       - Вродиться!
• Женчики знайдуться                                 - Знайдуться!

 

 

 

                 Усі  дійові  особи водять коло та співають хоровод «Ой нумо-нумо»

                                         Після цього кланяють та сідають на місця.

 

Ведуча:

Такі  веснянки та гаївки  виводила  молодь біля  церков аж до вечора. Коли  ж  молодь  сідала відпочити, діти  ставали їм на зміну, теж співали, а більше  любили у весняні ігри грати. Давайте ж і ми пограємо!

 

                                            Діти грають у великодні ігри

 

 

 

Ведуча:

Христос Воскрес!

Радійте, люди!

Хай між вами зла не буде!

Хай  цвіте любов  все божа –

Чиста, мила, як цвіт – рожа,

Бо любов прийшла з небес!

Усі: Христос Воскрес! Христос Воскрес!

 

                                           Діти виконують пісню «Вийди, вийди сонечко!»