Сценарій лінійки-реквієм "Час і досі не загоїв рани - цей одвічний біль Афганістану".

Про матеріал
Мета: ознайомити дітей з однією із трагічних сторінок історії , через поезію, пісню, спогади учасників тих подій, донести до юних сердець, що будь-яка війна – це безумство, катастрофа для людства; виховувати у дітей почуття патріотизму, повагу та шану до тих, хто став свідком і учасником військових подій в Афганістані.
Перегляд файлу

Сценарій лінійки-реквієм

"Час і досі не загоїв рани - цей одвічний біль Афганістану".

Мета: ознайомити дітей з однією із трагічних сторінок історії , через поезію, пісню, спогади учасників тих подій, донести до юних сердець, що будь-яка війна – це безумство, катастрофа для людства; виховувати у дітей почуття патріотизму, повагу та шану до тих, хто став свідком і учасником військових подій в Афганістані.

Хід лінійки

 Вчитель.  Дорогі діти, шановні вчителі. Сьогодні ми зібралися, щоб пригадати одну з трагічних сторінок історії нашого народу, пригадати події, які донедавна були маловідомі. Наша лінійка-реквієм, присвячується вшануванню подвигу воїнів, які в далекому Афганістані виконували свій інтернаціональний обов'язок.

Ведуча І: Сьогодні ми вшановуємо пам'ять тих, хто поліг в афганських ущелинах, та кланяємося тим,хто прийшов з війни живим, хоча з пораненою душею. Молоді люди йшли туди не за орденами і медалями, вони свято вірили, що виконують свій інтернаціональний обов’язок, вони вірили, що несуть визволення народу Афганістану, вірили, що йдуть не воювати, а захищати.

Офіційно це не називали війною, а всього лише воєнною політикою.

Але ця кампанія тривала майже 10 роківі коштувала великих жертв.

Уч.Ти  -  вічний біль, Афганістан,

   Ти  -  наш неспокій.

І не злічить глибоких ран

  В борні жорстокій.

І не злічить сліз матерів, дружин, дітей  -

Не всі вернулися сини і з тих ночей…

   Вже багато літ, як прийшли назад додому,

 Та до цих пір чує душа війни оскому.

Та до цих пір ще стогнуть ночі, ниють рани,

А у снах  -  «духи» налітають мов шайтани.

 

Уч. Війна. Чужа. Неждана. Непотрібна.

Геройство. Біль. Дочасна сивина.

Прокляття чаша випита до дна.

Жорстока тиша. Вибухоподібна.

Війна. Війна. Війна.

 

Уч. Офіційно афганська війна тривала з 27 грудня 1979 року до 15 лютого 1989 року.  

Уч. Що це за країна, як потрапили туди наші солдати, за що воювали в демократичній республіці Афганістан.

Уч.Афганістан – це держава, що знаходиться в Південно-Східній Азії, де проживає 17 млн. чоловік, з них 8 млн. – афганці, а решта – таджики, туркмени, узбеки, хазарейці.

До середини 70-х років це була одна з найвідсталіших країн світу.

 Афганістан – це 70 % гірської місцевості з бідною рослинністю. 86 тисяч чоловік населення проживають в аулах, у злиднях. 3 млн. чоловік ведуть кочовий спосіб життя. Страшенна бідність, відсутність елементарної медичної допомоги, масова неписьменність серед населення, особливо серед жінок і дітей, висока смертність.

Уч.У квітні 1978 року афганський народ піднявся на боротьбу за краще життя, скинув монарха, проголосив Афганістан республікою.

 Нова влада взяла курс на соціалізм. Було видано закони про ліквідацію лихварської заборгованості, скасування калиму при одруженні, про наділення селян землею, яка раніше була власністю поміщиків. Запровадили початкову освіту, надали право афганським жінкам зняти паранджу.

Уч.У мусульманських країнах такі закони були приречені на провал, бо суперечили нормам ісламу. Новий режим почав репресії проти духовенства, закривалися й руйнувалися мечеті. Племінні та етнічні вожді не визнавали нового уряду. Почали формуватися загони „ маджахетів ” („ борців за віру”). У країні спалахнула громадянська війна.

 Уч.У грудні 1978 року між СРСР і Афганістаном бу впідписаний договір, за яким Радянський Союз зобов’язувався переозброїти афганську армію. Виходячи з цього, керівництво СРСР на чолі з Л. І. Брежнєвим продемонструвало готовність надати прокомуністичному режиму Афганської республіки реальну воєнну підтримку.

 

Уч.27 грудня 1979 року війська СРСР увійшли до Афганістану  в Баграм, Кабул та інші великі міста, а згодом вони втяглися у бойові дії по всій території. Присутність чужоземних військ викликала стихійний опір народу. Пік бойових дій припав на 1984-1985 роки.

 ЧИТЕЦЬ. Ти  всього  вісімнадцять  на світі  прожив,

Час  Вітчизну  прийшов  захищати.

Вже  о  шостій  черговий  в  сурму  засурмив,

А  сержант – це не  лагідна  мати.

Одягнувсь за  хвилину  і  ти  вже  в строю.

Кроком  руш  у  холодний  світанок.

Ти  згадав,  що  удома,  неначе  в раю,

Такий  теплий  і  сонячний  ранок.

Ось  поснідав  швиденько,  і  в  руки  мітлу,

Сніг  хлопчачі  сліди  замітає.

Бовваніє  он  ротного  постать  крізь  млу,

Вітер  снігу  усе  підкидає.

Ти згадав, як твій батько по «духах» стріляв,

Дув «афганець» в пустелі проклятій.

Над Рейхстагом знамено солдат наш підняв,

Як дідусь воював в сорок п'ятім.

Як салют Перемоги повсюди гримів,

Коли все над фашизмом скінчилось.

Повз  поранений батько посеред димів...

Їх від роти лиш двоє лишилось.

Ти  солдат, як вони...  і  накази – святе.

Їх  виконувати – твоя  справа.

Уч.Нашим солдатам говорили, що вони виконують інтернаціональний обов’язок, тобто захищають братній народ. І вони, сліпо обдурені, „ наводили лад” у тій країні „ вогнем і мечем”.

Уч.Вони вірили і думали, що продовжують подвиги й славу батьків і дідів, які виконували такі ж обов'язки в Іспанії, Угорщині, Чехії...

 

Уч.Афган плював їм кулями в обличчя. Брудна підступна війна...

За що, за які ідеали, за чию Батьківщину, в ім’я якої мети загинули десятки тисяч юнаків?..

(Відео з «9 роти») 

Уч.Дуже часто вороги нападали на радянські колони. Обстрілювали їх із гранатометів і крупнокаліберних кулеметів, вогнем і сталлю знищуючи все живе.

Уч.Афганістан став горнилом для тих, хто туди потрапив. Він навчив юнаків цінувати дружбу, відданість, любов. І знати ціну життя. Адже воно обривалося іноді у неповних 19 років перед їхніми очима. І терпли юні душі від втрати друзів, тих, хто ще вчора дарував їм своє тепло. А потім повертався на рідну землю у цинковій труні. Це все потрібно було пережити.

 

Читець.

Вже не дійти до рідних берегів.

Ридали друзі, впавши на коліна,

Він помирав серед чужих пісків,

І разом з ним вмирала Україна.

А вдалині сірів чужий кишлак

І БТР димів опісля бою,

Погасло сонце у його очах, .

Аж гори похитнулися від болю.

В оселю рідну – цинкова труна,

Страшенна кара, за яку провину?

І божеволіла матуся молода,

А разом з нею – Україна.

 

 Уч.В Україну полетіли перші літаки зі страшною назвою «Чорний тюльпан». На своєму борту він вивозив у цинкових трунах жертв цієї страшної війни, так званий «Вантаж 200».

 

 Уч.


Ховали інтернаціоналіста,

Блищала глухо цинкова труна,

Нестерпно пахло тополиним листом

І плач дівочий танув, як струна.

Руда земля розверзлась чорнорото.

Чекає хижо мовчки на своє,

А мати на колінах у болоті обмацує труну:

«Чи ж там він є?!!»

Стоять, відводять очі в бік солдати,

І шепотить сержантик ледве чуть:

«Не велено... Не можна відкривати...

Не велено...»

Уже струмки течуть,

Уже весна така глибока, рання.

Учора вже летіли журавлі.

Таке врочисте вийшло поховання:

Школярики стоять, учителі.

На хрестс усідній похиливсятато,

Похнюпилися братики малі —

В селі ховали воїна-солдата,

У мирному вкраїнському селі.


 

Уч.  І невже можна забути оту згорьовану неньку, оту ранню сивину, оті виплакані сльози над  «цинковими» хлопчиками.

 

 

Читець.

Диміли гори, дощик плакав…

На скронях вже заплівся сніг.

І він шепнув: « Пробачте, мамо,

Я повернутися не зміг…»

Здіймалось  тихо вранці сонце,

І сірий дощ побрів у вись.

А ненька дивиться в віконце –

Вночі синочок їй приснивсь.

…Розплющив очі, глянув – небо.

Додому тихо попросивсь…

…А біль у серці материнськім –

Вже вкотре їй синок  наснивсь.

Тендітний, наче колосок…

Вона кричить, зірвала голос:

«Побережися, ой! Синок!.. »

…Над сопками дими куріли,

В його волосся уплелись.

І він шепнув: «Пробачте, тату…»

Без ніг в ущелину скотивсь.

А в горах гуркіт бетеерів,

А в горах знову бій гримів.

Гарчали звіром батареї,

Осколок свіжий ще димів…

… А у селі вже хліб збирали,

Комбайна друг Сашко повів.

… Його ж з ущелини забрали,

Не дихав він… він занімів.

«Тюльпан» із скреготом зірвався

З «афганцем» юним у труні.

На тій чужій, страшній війні.

Навіщо ви, чини бездумні,

Синка у пекло віддали?

Забрали в матері кровинку –

Труну із цинку привезли.

Чому ж своїх не відправляли

Дітей в розпечені піски?

… Чужого болю не буває,

Байдужий гріх ваш – на віки.

Уч.Дорогою ціною розплачувалися наші юнаки за все. А ціною було життя. Усім боляче, коли обривається життя людини, та, мабуть, немає пекучішого болю, більшого горя, ніж те, що обрушується на батьків з втратою їх дітей. І понесли чорні птахи смерті похоронки в Україну.

Уч.Недомріяв, недочекав, недоспівав...

 

Учениця.
Чекала мати,
Так чекала сина!

Цвіла і одцвітала калина,

Додолу стиглі ягоди ронила...

Та де ж у неї бралась тая сила —-

Вже й після похоронки ждати сина!

Все бачила у снах чимаренні:

Десь на чужому полі він поранений,

І кличе маму дать води напитися..

Довіку сон той буде мамі снитися.

І ніч, і день, із жалем і печалями

Він знов безсонням в шибку стукає

І серце материнське повнить мукою.

 

ПІСНЯ «СЛАВА ВОЇНАМ»

 

Уч.Афганська війна тривала  2238 днів. Нове керівництво СРСР на чолі з Михайлом Горбачовим визнало помилковим рішення попередників і з кінця 1986 року піш­ло на поетапне виведення військ з Афганістану. Однак воєнні дії не припинялися.

 

Уч.  Восени 1988 року, за наказом з Москви, розпочалася операція «Тайфун». Радянська авіація завдала нищівного бомбарду­вання по кишлаках уздовж траси Кабул – Саланг, якою мали виводити війська. 

 

Уч.15 лютого 1989 року останній радянський солдат залишив афганську землю.

 

Уч.Указом президента України Л.Кучми від 11 лютого 2004 року установлено  в Україні День вшанування учасників бойових дій на території інших держав, який відзначається щорічно 15 лютого.

 

Уч.Сьогодні 15 лютого 2019 року виповнюється 30 років як вивели з Афганістану радянські війська, але рани цієї війни кровоточать і досі. Не можуть матері забути загиблих та покалічених синів, а дружини та діти — своїх чоловіків і батьків.

Уч. Хай горить на нашій лінійці-реквієму свічка, як болючий щем про тих людей, що навічно стали журавлями.

Уч. Право запалити свічку пам’яті про полеглих воїнів-афганців надається учениці 11-го класу Артеменко Олександрі.

ЗАПАЛЮЄТЬСЯ СВІЧКА.

 Учениця. 

Важкозмиритись

Над шляхом сумують тополі...

І падає сніг на поля іменні.

Як важко змиритись, повірити долі,

Дивитись на сірий, похмурий граніт.

Юнак же упав, немов зірка із неба,

Упав за далекий Кабул і Герат.

Востаннє ж тут думав, Вкраїно, про тебе,

І чув журавлів, що до тебе летять.

Тюльпанами чорними вкрита земля,

У рідні краї повернувся у цвітті.

Їх кров залишилась, де скелі й пустеля,

А гори відкрові слов’янської ситі.

Не можна забути суворої днини,

Зітхають тополі та ранки імлисті,

У матері серце болить щохвилини,

І сльози не сохнуть на листі.

Прийдуть до могил і на поля іменні ветерани

З дітьми і онуками завжди прийдуть

В руках немов вогник – тюльпани,

Афганські події у серці печуть...

Як важко змиритись, повірити долі,

Дивитись на сірий похмурий граніт.

Наплакалась мати – Вкраїна доволі!

Кажу, щоб почув увесь світ...

Уч. Схилимо ж голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав сво єжиття, увійшовши у безсмертя.

Уч.Пам'ять про полеглих вшануємо хвилиною мовчання.

ХВИЛИНА МОВЧАННЯ

Уч. Зараз в Україні  війна. Ми, молоде покоління, повинні пам’ятати про героїзм наших воїнів.

Не просто пам’ятати, а і бути готовими тримати удар.

Поезія «Я йду на Ви»

Іду на ви.
Крізь острахи, печалі,
Що манівцями шлях мій визначали,
Ховали між високої трави.
Я не боюся і іду на ви.

Іду на ви.
Поцуплена легенда
З історії дідів, з моїх легень, де
Освячені віками корогви.
Я пам’ятаю - і іду на ви.

Іду на ви.
Забрьохи і заброди,
Життя забрати хочете в народу,
Спаплюжить пам’ять мертвих і живих.
Я не дозволю. І іду на ви.

Іду на ви.
Не зможете украсти
Прадавню віру в майбуття прекрасне.
Спустошить мрії. Втяти день новий.
Не зволікаю, а іду на ви.

Іду на ви.
Зі мною краща сотня
І сильні її крила і високі
Мене оберігають з синяви.
Я вірую у них. Іду на ви.

docx
Додано
22 липня
Переглядів
43
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку