СЦЕНАРІЙ ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКОГО СВЯТА "ТАРАС ШЕВЧЕНКО - НАШ. ВІН ДЛЯ УСІХ СТОЛІТЬ..."

СЦЕНАРІЙ ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКОГО СВЯТА "ТАРАС ШЕВЧЕНКО - НАШ. ВІН ДЛЯ УСІХ СТОЛІТЬ..."

Святково прикрашена зала: у центрі портрет Т. Г. Шевченка,обрамлений вишитим рушником, віночок з різнокольоровими стрічками, виставка «Кобзарів» різних років видання, учнівські літературні газети та ілюстрації до творів, книги письменників про Великого Кобзаря.

                                                      Епіграф : Кобзарю!

                                                               Знов до тебе я приходжу,

                                                                        бо ти для мене совість і закон.

Л. Костенко

Вступне слово. Березень в Україні часто називають Шевченковим. І це не випадково : щороку навесні Великий Кобзар приходить до нас і щороку новим, неповторним. Тарас Григорович Шевченко - велика і невмируща слава українського народу. У його особі український народ ніби об'єднав найкращі сили й обрав співцем своєї історичної слави та гіркої долі, виразником власних сподівань і прагнень. Під думи народні налаштовував свою ліру Кобзар, тому й оживало в його полум'яному слові все те, що таїлося в глибині душі народу. Як весна оновлює природу, так само поезія Великого Тараса оновлює наші душі, закликає бути чесними і милосердними, щиро любити свій народ, свою Україну.

 Учень

Шевченко - наш. Він для усіх століть,

Він - як Ісус Христос для України .

Візьміть його вогню, хоч крихітку візьміть,

І з цим вогнем виходьте із руїни.

 

І стане вам певніше на душі,

Засвітиться вона душею в храмі.

Його слова - освячені ножі,

Вони болять народові, як рани.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Учень

Шевченків біль. Він протинає нас.

І гнівом вибухає в кожнім слові.

І крізь віки іде сумний Тарас

Перед втечею в терновому вінкові.

 

Учень

Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті засяє веселка,

Повні сил і живої снаги

 Ми вшановуємо пам'ять Шевченка.

 

Учень

Ти , Тарасе, сьогодні

Нас зібрав докупи.

І зійшлися у цій залі

Шевченка онуки.

 

Пісня «Зацвіла в долині калина»

Учень

Хліб і сіль тобі, Тарасе,

Сьогодні підносимо…

Вшанувати цю гостинність

Оплесками просимо.

 (Підносимо хліб-сіль і кладемо біля портрету)

 

Учень

Ти зорею сіяєш прийдешнім віку,

Сходиш хлібом на яр-рушнику

У розкриллі земних і заобрійних трас

Височієш над світом, великий Тарас.

 

 Ведуча. Так, саме навесні прийшов у світ цей геній людства, « щоб всіх од сну нас розбудить» . Усім вам відомо, що 9 березня 1814 року в с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Черкащина) народився Тарас Григорович Шевченко. Родина була не з бідних : батько знав грамоту, чумакував, стельмахував. Усі день і ніч працювали, щоб і ненависну панщину відробити, і себе прогодувати.

 

 Ведучий 1. Тарас був четвертою дитиною в сім'ї. Він виростав пустотливим, допитливим і мрійливим хлопцем. Хлопчику було лише 9 років, коли померла його мати. Через два роки не стало й батька. Життя Тараса, його братів і сестер стало нестерпним. Шевченко потрапив до сільської школи, де вчителем був дяк, «носити воду школярам». Він наймитував у дяка й одночасно вчився. Гірким було те навчання, гірким було його дитинство.

Ведучий 2: Увібравши в себе душу народу, він підніс його духовну велич і красу на найвищу височінь, чим збагатив увесь світ. Тарас Шевченко звеличив Україну, звеличив весь український народ. Давайте ж сьогодні торкнемося серцем Шевченківських творів. Проймемося їхнім духом, тим самим зможемо виконати поетові заповіти:

Заповіти читають учні

Учень     …Не одцурайтесь своєї мови

  Ні в тихі дні, ні в дні громові,

  Ні в дні підступно мовчазні,

  Коли стоїш на крутизні

  Один, чолом сягнувши птаха,

  Й холодний вітер попід пахви

  Бере і забиває дух,

   Щоб ти скорився і притих.

   Не одцурайсь, мій сину,

   Мови. У тебе іншої нема.

   Ти плоть і дух – одне-єдине

   Зі словом батьківським – Людина,

   Без нього – просто плоть німа.

   Без мови в світі нас – нема!

Учень    Схаменіться,…

  Подивіться на рай тихий,

  На свою країну,

  Полюбіть щирим серцем

  Велику руїну,

  Розкуйтеся, братайтеся!

  У чужому краю

  Не шукайте, не питайте

  Того, що немає

  І на небі, а не тільки

  На чужому полі.

  В своїй хаті своя й правда,

  І сила, і воля.

 

Учень Учітесь, читайте,

  І чужому научайтесь,

  Й свого не цурайтесь,

  Бо хто матір забуває,

  Того Бог карає,

  Того діти цураються,

  В хату не пускають.

  Чужі люди проганяють,

   І немає злому

   На всій землі безконечній

   Веселого дому.

 

Учень    Обніміте ж, брати мої,

Найменшого брата, -

Нехай мати усміхнеться,

Заплакана мати.

Благословить дітей своїх

Твердими руками

І діточок поцілує

Вольними устами.

І забудеться срамотня

Давняя година,

І оживе добра слава,

Слава України,

І світ ясний, невечірній

Тихо засіяє…

Обніміться ж, брати мої,

 Молю вас, благаю!

 

Пісня «Зоре моя вечірняя»

Ведучий

В дні перемог і в дні поразок,

Щасливі дні і в дні сумні

Іду з дитинства до Тараса,

Несу думки свої земні.

 Коли в душі моїй тривога,

Коли в душі пекельний щем,

Іду до нього, до живого

У всесвіт віршів і поем.

Ведучий

Крізь вітер злий карбую кроки

І чую серцем кожну мить,

"Реве та стогне Дніпр широкий",

Щоб розбудити всіх, хто спить.

 

Пісня      «Явір»

 

Учень

Вдивляючись в поетову судьбу

Із кожним роком глибше і пильніше,

Я думаю : а що, коли б він був

Всього лише художником, не більше?

 

Учень

Домалювався б і до нагород,

До визнання, бо ж хист мав величезний.

Але ж за ним стояв його народ.

Німі раби стояли за Шевченком.

 

Учень

За них сказав. За нас усіх сказав.

Сказав за всі прийдешні покоління.

Його свята апостольська сльоза

Пропалює чорнобильське каміння.

 

Учень

Якби мовчав... Та не гнівив...

Та малював… То мав би й нагороди...

То був би тільки дзеркалом доби,

А став душею рідного народу.

 

Пісня

Учень

Заповів поет нам жити

«В сім'ї вольній, новій»,

А ще «волю окропити

Ворожою кров'ю»

 

 

Учень

Ми кайдани розірвали,

Та їх треба зняти.

Але й цього ще замало,

В повний зріст щоб стати.

 

Учень

Хай кожен з нас подумає собі:

«А що ж бо я зробив для України?

Чи я горю, страждаю в боротьбі,

Чи повзаю по-рабськи на колінах?

 

Учень

А що ж бо я? І відкіля мій рід?

Чи я не осквернив свого роду?»

Лице Тарасове на тій сумній зорі,

Яка зійшла з тривог мого народу.

 

Пісня «Шевченкова верба»

 

Ведучий. Український народ свято вшановує пам'ять свого

безсмертного пророка, поета. Кожного року ми відзначаємо

Шевченківські дні. Линуть над світом вірші та пісні, написані

Шевченком. А його величний образ постає у нових ліричних творах

поетів. Звисока споглядає Тарас на свою Україну. Бо безсмертна

слава народного поета – патріота

 

Ведучий.

Ступаю там, де кожна порошина

Вогненний дух поета зберегла,

Де бронзою висвічує вершина

Крутого, планетарного чола.

Стоїть Шевченко на Чернечій-

До неба осяйне чоло.

Здушив сіряк широкі плечі -

Ніяк не вивільнить крило.

 

Учень

Зійди, наш Батьку,з п'єдесталу!

Розкрий народові вуста!

Його так довго розпинали,

 

 

 

 

 

 

 

Що не зійде ніяк з хреста.

Прости нас, Батьку, Світоче й Пророче,

До тебе йдем у щирім каятті,

Бо ми ж таки добра Вкраїні хочем,

Бо неможливо жить у розбратті.

 

Ведучий.

Пошли нам ,Отче,мудрості й снаги,

А в душах світлі помисли нести.

Прости за все, Тарасе дорогий,

Пророче,Батьку, Світоче, прости!

  

Ведучий

Актуальність Шевченка не в тому, що він порушив великі й вічні питання або дав нам відповідь на них. Кожне покоління має самостійно шукати відповіді на питання, поставлені часом.

Сьогодні ми повертаємось обличчям до загальнолюдських цінностей, а отже, й до Шевченка. Він приходить у наш день. Але ми повинні йти в його час. Лише так між нами і ним глибшатиме взаєморозуміння.

 

Учень

З домовини, довіку ранимої,

Над владиками світу встаю.

І до вас промовляю, сини мої:

Не проспіть Україну мою.

І нарешті, ковтнувши свободи,

Не втішайтесь дарами в раю…

Я прошу тебе, рідний народе:

Не проспи Україну мою.

 

Пісня  « На високій дуже кручі »