Сценарій "Мамо, тобі низесенько вклонюсь.. "

Ведучий. Мама! Мати! Матуся! Скільки спогадів, тепла і ласки таїть це магічне слово, бо називає людину, чия любов не знає меж, чиїми грудьми вигадувано цілий світ. Це перше слово, мовлене нами, на все життя залишається дорогим у серці. У хвилини радості й печалі пташкою надій злітає з наших уст, тамує біль.
Ведуча. Рідна мати... Вона—любов, вона—печаль і втіха,
Жива вода на виразки душі.
Поки живе—обереже від лиха,
Завжди підтримає мене.

 

Ведучий. Рідна мати...
Зоряно й незгасно
Горить у серці повсякчас...
Вона мене виводить на дорогу,
Вона мені просвітлює віки,
Де радість і печаль мого народу
Врослися у вишневії гілки.
 

Ведуча. У травні, коли прокидається від сну природа, коли дзвенить у блакиті пісня жайворонка, теплий весняний вітер приносить Свято матері, яке народилося в далекій Філадельфії завдяки зусиллям молодої американки Анни Джарвіс. Вона втратила свою матір. Смерть була раптовою і передчасною. Анна звернулася з листами до конгресменів та Президента Америки, у яких запропонувала раз на рік, навесні, вшановувати матір. Ідею Анни Джарвіс підхопили у світі.
 

Ведучий. Вперше в Україні, в Галичині, це свято відзначалося в 1929 році. У цей день люди в національному одязі йшли зранку до церкви на богослужіння, а пізніше тисячі дітей під звуки музики, з квітами в руках йшли вулицями міст чи сіл до площі, де відбувалося свято. Пісні, вірші, вистави, виставки виробів, квіти, жарти, сміх були адресовані матерям.
 

Ведуча. Після 1939 року це свято було заборонене. Але відновлюється Україна, а разом з нею і ті свята, які були дорогими нашому народові. З 1990 року Свято матері повернулося в Україну і святкується у другу неділю травня.

Ведучий. Місяць травень — це місяць Небесної Матері Діви Марії, яка для нашого народу є особливо шанованою, заступницею скривджених і знедолених, яка благословила у хресну путь свого єдиного Сина — Спасителя людства. І сьогоднішнє свято — це свято Божої Матері, матері України і нашої земної матері, яка дала нам життя. Адже саме вони є тими чистими джерелами, з котрих людина живиться від першого свого подиху на цьому світі до останніх днів життя.

Ведуча. Слово «мати»... Вічне й неповторне, як світ. Де б ми не були, що б не робили, та завжди матуся освітлює наш шлях своїм ніжним серцем, відданим своїй дитині. Вона завжди поруч — і в дні важкі, і в дні на щастя щедрі.

Ведучий. Швидко минають літа —
А в пам'яті все ожива:
І мамина чиста криниця,
І татові щирі слова,
І рідна батьківська хата,
Що в цілому світі одна...

Ведучий. Мати... Матуся... Ненька... З цим словом у нас асоціюється все добре, щире, людське. Це людина, перед якою ми будемо завжди в боргу, будемо завжди цілувати їй руки, які пестили нас у дитинстві, чия душа завжди іде з нами по життю, підтримує нас у години радості й печалі.

Ведуча. Материнське серце здатне пройматися болем дитини на відстані, журитися долею своїх дітей усе життя. Якби могла—сонечко прихилила б.
У народі кажуть: «Як під сонцем квітам, так з матір'ю дітям». Бо ж справді, мати в хаті — це сонечко, що дає життя всій родиш.

Учень. А хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Чужі люди проганяють,
І немає злому
На всій Землі безконечній
Веселого дому.
Ведучий. Невгамовний біль втрати найдорожчої у світі людини—матері. Тільки тоді розумієш, що вона для тебе означала, коли не стане її на світі. 

(Інсценізація легенди про маму.)

Автор. Жила собі на світі жінка, і мала вона четверо дітей. Жили з рибальства. Жінка сама ловила рибу та годувала дітей. Але якось застудилася та й злягла хвора. Лежить у постелі, а діточок нема чим годувати. Вже пересохло в неї в горлі. Мовила тихо:

Мати. Діточки, подайте мені води, бо не дам собі ради, аби підвестись. А пити так хочеться.

Діти. Нема води в хаті.

Мати. Візьміть відра, ідіть до річки та наберіть.
 

Старший хлопець. Нехай іде сестра, я не маю чобіт.

Мати (до дочки). Піди, доню, принеси мені водиці.

Дочка. У мене немає хустки, хай іде менший.

Мати. Івасику, піди принеси мені водиці.

Івасик. У мене немає в що вдягнутися.

Автор. Так ніхто й не приніс матері води. Пішли діти надвір, граються. А мати в хаті обростає пір'ям. Найменший хлопчик саме вбіг у хату, бачить — мати стала зозулею. Став кричати до братів і сестричок.

Хлопчик Наша мама стала зозулькою, хоче відлетіти від нас. Скоренько біжімо по воду для неї.

Автор. Схопили діти хто що: горнятко, відро. Всі побігли до річки. Набрали води та й кричать.

Діти. Мамо, мамочко, пий воду!

Автор. Та стала мати зозулею й відлітає від хати.

Мати. Пізно, діти. Пізно!

Автор. А малі за нею бігли, бігли, збиваючи нога до крові. І досі в лісах, на полях стелиться мох з червоними краплинами: то, кажуть, ті краплини крові, що стікали тоді з ніг дитячих. Так мати назавжди покинула рідних дітей і донині літає зозулею.
(Звучить українська народна пісня «Летіла зозуля».)

Ведучий. Немає, друзі, нічого більшого на світі, як любов материнська. Вона ще не пізнана до кінця, хоч оспівана у сотнях, а може, й тисячах поетичних творів.

Читець. Дівчину вродливу юнак покохав:
Дорожче від неї у світі не мав.
І клявся, божився, що любить Її
Над сонце, над місяць, над зорі ясні.
«Тебе я кохаю. За тебе умру.
Віддам за кохання і неньку стару».
Та мила його не боялась гріха,
Була, як гадюка, зрадлива, лиха.
Всміхнулась лукаво і каже йому:
«Не вірю, козаче, коханню твому.
Як справді кохаєш, вірний єси,
Мені серце неньки живе принеси».
 

Юнак мов стерявся: не їв і не спав,
Три дні і три ночі він десь пропадав.
І стався опівночі лютий злочин.
Мов кат, витяв серце у матері син...
І знову до милої з серцем в руках,
Побіг, і скажений гонив його жах,
Ось-ось добігає, не чуючи ніг...
Та раптом спіткнувся і впав на поріг.
І серденько неньчине кров'ю стекло,
І ніжно від жалю воно прорекло,
Востаннє озвалось до сина в ту мить:
«Мій любий, ти впав... Чи тобі не болить?»

 

Вчитель

Немає щастя більшого для мами,

Як в дивосвіт вести своє дитя.

І захищати серцем і руками

Малу й тендітну свічечку життя.

Щоб променилась вічно, не вгасала,

Несла у Всесвіт світло і тепло.

Та щоб дитина добру долю мала,

І в щасті й радості дитя зросло.

Молитву шепче трепетно вустами,

У Бога просить за своє дитя.

І захищає серцем і руками

Малу й тендітну крихітку життя.

Хлопчик

Від тебе, мамо, в світ ідуть дороги

І з тебе починається життя.

Усі стежки від рідного порогу

Ведуть твоїх дітей у майбуття.

Дівчинка

Матусю мила, найрідніша в світі,

Ти наше сонце щире і ясне.

Ти дбаєш, щоб завжди були ми ситі,

Твоя любов дитину не мине.

Хлопчик

Ти вчиш дітей, виховуєш щоднини,

У світ ведеш і думаєш про всіх.

Найбільше щастя — мати для дитини!

Її любов і ласка, щирий сміх.

Дівчинка

Ти наше сонце лагідне, привітне.

Від тебе ласка, щедрість і тепло.

Нехай сьогодні усмішкою квітне

Твоє лице, щоб радісно було.

Хлопчик

День Матері і день весни ясної.

Квітує травень, бджілкою дзвенить.

День Матері — Мадонни пресвятої!

Для тебе пісня хай у світ летить!

Виконується пісня про матір (на вибір учителя). На сцену виходить гурт дітей, вони сідають на лавочках і починають розмову між собою.

Ольга. А що ви приготували на свято для мами?

Ірина. Я намалювала для мами квіти, бо вона дуже любить квіти.

Ксеня. Я — аплікацію з кольорового паперу зробила і вийшла у мене ціла картина.

Дмитрик. Ая вірш написав і розкажу його для мами на святі.

Сергій. Я тільки пісню вивчив, але мама буде рада, бо дуже любить, як я співаю. Ми з нею часто удвох співаємо.

Роман. А ми з сестричкою вирішили обід приготувати, щоб мамі догодити.

Настя. Правильно, кожен готує для мами подарунок. Бо яке ж то свято без подарунка? Мама для кожної дитини найрідніша, найдорожча, найкраща і найкрасивіша. Бо вона нам дала життя.

Сергій. Так! Ти, Насточко, правильно говориш. Це велике щастя жити на білому світі, а мами нам подарували щастя жити.

Роман. А звідки взялося таке свято, хто його придумав?

Ірина. Свято придумують люди, а хто ж?

Ксеня. А нащо?

Дмитро. Ну, це для того, щоб у такий день по-особливому привітати дорогу людину. Бо ж у кожного на Землі є мати.

Ксеня. То хай би кожного дня і вітали, а то тільки у свято.

Дмитро. Ну, Ксеню, таке скажеш! Ти ж сама розумієш, що кожного дня люди дуже зайняті роботою, власними справами, всі поспішають, нема коли вгору глянути. Ось ти йдеш до школи, мама з татом — на роботу, хіба встигаєте вітати один одного?

Ксеня. Я маму кожного дня цілую, як іду до школи, а мама мене.

Ірина. У свято люди мають змогу відпочити, сказати один одному багато теплих слів, поспівати пісень, потанцювати... поспілкуватись і не поспішати.

Ольга. Свято Матері почали люди відзначати не так уже й давно. А було це так. Анна Джарвіс, аналізуючи духовний стан у суспільстві, в якому панували зневіра, спустошення, занепад, безлад, розпуста, вирішила повернути людей до моральних ідеалів, де б запанували Надія, Віра і Любов. Тому вона у 1910 році запропонувала Свято Матері у Фінляндії. Бо мати — найрідніша людина для кожного, від матері починається життя. Люди з радістю підтримали її і почали відзначати це свято у багатьох країнах світу: у Швеції, Норвегії, в Німеччині, Чехії, Словаччині, Данії. А в 1928 році українки з діаспори в Канаді теж почали святкувати День Матері. І лише після цього свято прийшло в Україну і гарно прижилось. Та вже у 1939 році його, на жаль, заборонили відзначати. І лише тепер, у наші дні, коли Україна здобула незалежність, до нас знову прийшло це чудове свято. Щоб повернути людям у їхні серця любов і доброту, ласку і тепло, милосердя і світло. Бо від матері у народу його коріння і життя. Тому ми сьогодні і відзначаємо свято Матері, щоб кожна мати відчула любов і ніжність, доброту і ласку своїх синів і дочок.

Сергій. От тому і свято потрібне, щоб висловити любов і вдячність мамі.

Говорить старша дівчинка, яка вже давно підійшла, але її не помічали.

Старша дівчинка. От я слухаю вас і думаю, звідки ви так багато знаєте?

Ольга. А нам учителька розказувала.

Старша дівчинка. Звісно, вчителька. А от ви мені скажіть, якими лагідними словами ви називаєте свою маму?

Діти. Мама, мамуся, матуся, матінка, матусенька, ненька.

Ірина. Ми навіть пісню таку знаємо про чарівні звертання, можемо заспівати!

Старша дівчинка. А ще знаєте пісні про маму? Заспівайте, бо гарно у вас виходить.

Виконується пісня про маму на вибір учителя.

Старша дівчинка. Що ж, коли все так знаєте про свято, пісні вивчили, вірші, подарунки підготували, то можна і на свято йти, там уже всі зібралися.

Відчиняйте всі двері найширше

Найщирішим веселим пісням!

Ми для мам прочитаємо вірші,

Скажем слово чарівне для мам!

Бо ж матуся — найкраща людина,

Все від неї початок взяло!

І для кожного мама — єдина,

Нам дарує любов і тепло!

Звучить пісня в запису, діти йдуть зі сцени на свої місця. А на сцену піднімається дівчина Мрія. Вона одягнена у довге рожеве плаття, з квітами в руках.

Мрія. Я — Мрія! Так-так, саме те, найкраще, про що і про кого ви завжди мрієте у своєму житті. Мрії, якщо вони реальні, мають здатність справджуватись. От і кожен із вас — це здійснена мрія ваших батьків! Бо ще задовго до того, як ви народились, мами мріяли про вас, думали і вже любили особливою любов’ю, самовіддано і найбільше за все на світі. Кожна мама уявляла свою маленьку донечку або синочка, придумувала ім’я, дарувала сотні чарівних казок, співала пісеньки, розповідала різні історії і мріяла, що її діти будуть найкращими! Кожна мама і зараз мріє про те, що її дитя буде найкраще, найрозумніше, найдобріше. Бо людина починається з добра. Доброта — це велика сила!

ВЕД.   Тепер ми пограємось у дуже цікаву гру. Бо ж у кожного є своя мрія. І побачимо, чи знають батьки, про що мріють їхні діти. На сцену запрошуємо маму з дитиною, три пари. Дитина з мамою сідають на стільці спиною один до одного і пишуть на аркушах паперу своє прізвище, а потім дитина пише свою мрію, а мама пише мрію дитини. Побачимо, що з того вийде. (Можна запросити і більше пар дітей з мамами. Потім зачитують мрії дитини і ту мрію, яку написала мама).

Мрія. Спасибі за гру. Але мрія є у кожної людини. Проте, як правило, про неї не кажуть, щоб не сполохати, не злякати. А то, говорять люди, що коли про неї розповіси комусь, то вона може не збутись, тому й не треба про свої мрії всім розповідати, хай вони живуть у серденьку, хай людина потрошку наближається до своєї мрії, хай прагне її досягти і все робить для того, щоб мрії стали дійсністю.

Нічого не може у світі цім жити

Без сонця ясного, дощу і тепла.

Людині ще треба на білому світі,

об мрія висока у серці жила.

А зараз вірш для своєї мами прочитає Дмитрик, він обіцяв.

Найкраща в світі ти, моя матусю,

Я — твій синочок, я — твоє дитя.

За тебе я щовечора молюся

І за здоров’я, й за твоє життя.

Бо тільки матінка, матуся наша мила

Нас мудрості і доброти навчить.

І дасть маленьким нам могутні крила,

Щоб ми могли до мрії долетіть!

Діти разом із батьками виконують пісню. На сцену виходить Сон волохатий. Йде тихо під спокійну музику.

Сон

А ви вгадали хто я є?

Звичайно, Сон я волохатий.

Я вечорами йду до хати

Дитятко колихать своє.

Без мене як воно засне,

Та й сон який йому присниться?

Мале дитя вночі боїться

І дожидається мене.

А я дитинку обійму,

Шепчу їй казку, пригортаю,

Їй колискової співаю,

Запрошую в країну сну.

Зі мною співають колискової мами і бабусі, пригортають до грудей своїх малят і зичать їм щасливої долі і спокійних снів. Коли дітки підростають, то самі співають ті чарівні колискові пісні для молодших братиків і сестричок або для своїх ляльок. Хочете поспівати?

Звучать колискові пісні у виконанні мам і дітей.

Сон. Що ж, я незабаром піду, щоб не навівати сну на всіх, але обов’язково прийду до вас увечері, притулюсь до подушки і прошепочу казочку.

Тож саме час загадати кілька загадок мамам і татам, бабусь а також дітям.

1. У хлопчика стільки ж сестер, скільки й братів, а в його сестри сестер удвоє менше, ніж братів. Скільки в сім’ї сестер і братів? (Три сестри і чотири брати).

2. У мене у двох кишенях є гроші. Коли з однієї перекладу в другу одну гривню, то буде порівну. А коли з другої перекладу в першу одну гривню, то в першій буде вдвічі більше. (Сім і п’ять).

3. Скільки було: баба, дві матері, дві дочки й онука? (Троє).

4. Скільки їх є: мати, дочка, брат, сестра, дядько і племінниця? (Троє).

5. Хто найдалі бачить? (Розум).

6. Що у світі найшвидше? (Думка).

7. Що у світі наймиліше? (Сон).

8. На яке запитання не можна відповісти — «Так!» (Ти спиш?)

9. На яке запитання не можна відповісти — «Ні!» (Ти мене чуєш?)

Сон. На всі мої загадки ви сьогодні відповіли. Дякую всім! Що ж, мені і справді пора. Я прийду до вас увечері, ми обов’язково помандруємо у чарівну казку...

Лунає спокійна музика. А на сцену виходить Любов — дівчина у білому одязі.

Любов. У цій залі стільки ласки і любові, стільки доброти і щедрості, що я прийшла до вас людиною, я — Любов! Те велике, найбільше в світі почуття, без якого не може бути самого життя. Все починається з любові!

Любов — найбільше в світі почуття!

Вона не має меж — безкрая!

З любові починається життя,

Вона усе найкраще починає.

І крила для польоту нам дає,

І доброту народжує, і ласку.

Пустіть любов у серденько своє,

Вона народить в ньому дивну казку.

У серці матері така любов живе,

Як Всесвіт, безконечна і велика.

Вона рікою дивною пливе,

І не скінчиться, поки в мами й віку. (Н.Красоткіна)

Свою любов хочуть висловити діти рідним мамам, бо їхня любов така ж велика і чиста, безмежна і щира.

1 учень

Матусю рідна, наймиліша,

Тобі я шлю свої вірші.

Ти за усіх найкрасивіша,

У тебе сонечко в душі!

2 учень

Ти найдобріша, рідна мамо,

Ти все прощаєш дітлахам.

Тобі, матусенько, так само

Я всю любов свою віддам.

3 учень

Ти з нами поруч — в хаті тихо,

Так затишно і добре нам.

Є місце радості і сміху,

Веселим віршам і казкам.

4 учень

Коли ти поруч, рідна ненько,

Нічого в світі не страшне.

І б’ється рівно в нас серденько,

Біда і горе всіх мине.

5 учень

Нічого кращого немає,

Коли маленького тебе

Матуся рідна обнімає,

Покаже небо голубе...

6 учень

Або у темнім небі зорі,

Що кличуть у далеку путь.

Поля безмежні, неозорі,

Що в казку нас, малих, ведуть.

7 учень

Всього нас матінка навчає,

Щоб добрі, чемні ми були.

Любов’ю щиро зігріває,

Щоб ми в цей світ людьми ішли.

8 учень

І вчить завжди добро творити,

Веде за руку в майбуття.

Ну, як же маму не любити,

Вона ж мені дала життя!

9 учень

Вона ж мені цей світ відкрила,

Чарівний, дивовижний світ.

Дала мені, малому, крила,

Щоб я відправився в політ.

10 учень

Любов над нами сонцем світить,

Ми гріємось в її теплі.

Вклонімось вдячно мамам, діти,

Низесенько, аж до землі!

Любов. Любові забагато не буває. Прийміть її від своїх дітей, вони вас щиро і віддано люблять. Вони для вас заспівають свою пісню, в якій звучатиме найвища любов дітей до матері.

Виконується пісня про маму.

Любов. Коли у сім’ї є любов і злагода, то там завжди панує радість і щастя, виростають мудрі і добрі діти. А зараз ми з вами проведемо веселу гру між родинами. Із слів, які записані на пелюстках квіточки, треба скласти не тільки саму квітку, а й прислів’я, яке там приховане.

«Добрі діти — батькам вінець, а погані діти — батькам кінець».

 «Нема того краму, щоб купити маму».

«У дитини заболить пальчик, а в мами — серце».

Любов. Я йду зі сцени, але навіки залишаюсь у вашому серці, бо без любові немислиме життя, любов — найвище в світі почуття! Хай воно завжди живе у ваших добрих і щирих серцях.

На сцену виходить дівчинка Радість у яскравому вбранні,

Радість

Я — Радість! Як без мене жити?

Я з задоволенням іду до всіх!

Веселим жартом можу насмішити,

Люблю здоровий, життєдайний сміх!

Я сонечком серця вам наповняю,

І задоволення та щастя теж несу.

Потрібна всім, про це я добре знаю,

Бо ж у життя приношу ще й красу.

Люблю я дуже, щоб іскрились очі,

І щоб життя в вас радістю цвіло.

Я бачити веселими вас хочу,

Щоб з серця променилося тепло.

Я — Радість! Як без мене жити?

Тому й прийшла сьогодні я до всіх.

Щоб в свято Мами вас розвеселити,

Подарувати вам веселий сміх.

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Радість. Коли такі дружні і люблячі сім’ї, то їм нічого не загрожує, бо в них панує любов, а отже, є завжди радість і щастя. То ж поспіваємо ще для душі, щоб було радісно у кожного на серці, бо пісня й справді допомагає жити і переборювати труднощі, то ж хай у ваших душах не змовкає радість!

Пісня на вибір учителя.

Любов і Радість, Мрія і Надія

Щодня у кожнім серденьку живе.

Від почуттів таких душа світліє

І хочеться творити щось нове.

І хочеться добро усім робити,

Назвати кожного і рідним, й дорогим.

 прагну я чарівний світ любити

Та жити у гармонії із ним.

Сьогодні свято мами дорогої.

А мама є у всіх або була.

Вклоніться всі до матінки святої,

Бо кожному вона — життя дала!

Хлопчик:

Тихесенький вечір заходить до хати,

Засвічує в вікнах веселі вогні.

Нас кличе до столу вечеряти мати

І гріють теплом її очі ясні.

В них стільки любові і щирої ласки,

І ллються рікою чарівні слова.

А ми потрапляєм до мудрої казки,

Що лише в дитинстві такою бува.

А наша матуся усім догоджає,

Щоб затишно й добре усім нам було.

Вона щире серце і лагідне має,

Яке випромінює ласку й тепло.

І от за столом вся зібралась родина.

Як добре усім нам, як затишно нам!

І в кожного з нас наша мама — єдина!

Не скривдіть, не кривдіть, любіть ваших мам!

Вчитель

Мамо, як добре з тобою,

Як щиро звучить твій сміх!

Стежиною йдемо в’юнкою

І сонечко сяє для всіх!

Як добре нам гомоніти,

Співати удвох пісень.

І білому світу радіти,

Стрічаючи кожен день.

Здається, так завжди буде,

І щастю немає меж.

Та все ж, помиляються люди,

І я помилялась теж.

Тому ви часу не гайте

І доки ще мама жива,

Найкращі пісні складайте,

Кажіть найтепліші слова!

Вона ж — найрідніша людина,

На крила дітей підніма.

На цілій землі — єдина,

І кращої в світі нема!

А зараз ми з вами складемо вірші про маму. Останні слова в кожному другому рядочку добиратимете всі разом у риму до попереднього.

Всі стежинки і дороги

Йдуть від рідного... ПОРОГУ.

Нас життєвими стежками

Всіх ведуть за руку... МАМИ.

Все для нас вони зробили,

Щоб ми в світі не... БЛУДИЛИ.

Мама любить нас! Так само

Кожен любить рідну... МАМУ.

Вміє мама захистити,

Може дітям все... ПРОСТИТИ.

Що б не трапилося з нами,

Біжимо куди?... ДО МАМИ.

Відведе біду руками,

І прихилить небо... МАМА.

Вам не передать словами,

летить душа... ДО МАМИ.

Підростаємо з роками,

Але мами завжди... З НАМИ.

То ж за все тобі, матусю,

Я низесенько... ВКЛОНЮСЯ.

       Ведучий. 

Мати — всьому початок.

 Мати — берегиня роду, домашнього вогнища

Саме вона є тією ниточкою, яка єднає всю родину.

Вам, любі наші матері, щастя земного,

здоров'я доброго, хай горе обминає родини ваші,

а Матір Божа вас оберігає.
(Учениця читає молитву.)

Учениця. Є в мене найкраща на світі матуся.
За неї до тебе, Пречиста, молюся,
Молюся устами, молюся серденьком
До тебе, Небесна Ісусова Ненько.
Благаю у тебе дрібними словами
Опіки і ласки для любої мами.
Пошли їй не скарби, а щастя і долю,
Щоб дні їй минали без смутку, без болю.
Рятуй від недуги матусеньку милу,
Даруй їй здоров'я, рукам подай силу,
Щоб вивела діток у світ та й у люди,
Щоб мною раділа—пишалась усюди.
За це я складаю в молитві долоні
До тебе, Царице, на сонячнім троні.
Ведуча. Низький уклін тобі, кохана,
В цей день великий, люба ненько,
За ті важкі години ранні,
За золоте твоє серденько,
Що все віддало в любім зриві,
Щоб тільки ми були щасливі!
Ведучий. Дарунків, золота не маєм,
Щоби до ніг тобі зложити,
Однак тут спільно присягаєм,
Що допоки будем жити—
Любов сердець своїх маленьких
Тобі дамо, кохана ненько,
Щоб діти всі цілого світу
Тобі співали «Многая літа».