Сценарій "Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття"

МИ ЧУЄМО ТЕБЕ, КОБЗАРЮ, КРІЗЬ СТОЛІТТЯ

ВЕДУЧА. 9 березня 2018 року український народ відзначатиме чергову річницю від Дня народження Т.Г. Шевченка. Ім’я, святе для кожного українця. Ця людина залишила нам свої неоціненні духовні надбання – твори і світлу пам'ять про себе. Він пробуджував любов до своєї Батьківщини, кликав сильних на подвиги, вселяв у слабких надію і віру.

Т.Шевченко був філософом, фольклористом, поетом, політиком, істориком, письменником, етнографом, художником.

З чого ж  все починалося?...

Вірш «Мені тринадцятий минало»

Мені тринадцятий минало,

Я пас ягнята за селом.

Чи то так сонечко  сіяло,

Чи так мені чого було?

Мені так любо, любо стало,

Неначе в бога….

Уже прокликали до паю,

А я собі у бур’яні

Молюся богу… І не знаю,

Чого маленькому мені

Тоді так приязно молилось,

Чого так весело було?

Господнє небо, і село,

Ягня, здається, веселилось!

І сонце гріло, не пекло!

ВЕДУЧА: Не дивлячись на те, що народився поет у бідній кріпацькій сім’ї і дитинство його  було тяжким і безрадісним, малий Тарас ріс допитливим і розумним хлопчиком.

Тарас наймитував, а у вільний час читав і малював. Особливо Тарас любив малювати вугіллям по стінах.

Конкурс: Не відриваючи олівця від паперу накреслити ЗІРКУ.

ВЕДУЧА: Поміщик Павло Енгельгардт взяв Тараса до двору на роль, так званого козачка, та незабаром виїхав з України, забираючи всю двірську челядь, а між ними й Шевченка. На довгий час  Тарас розлучився з рідною Батьківщиною.

Конкурс: Із літер слова БАТЬКІВЩИНА скласти нові слова (можна використовувати тільки наявні літери).

 ВЕДУЧА: 29 листопада 1830 року почалося польське повстання, і в зв’язку з напруженою ситуацією,  пан Енгельгардт вимушений був покинути Вільно та разом з ним і молодий Тарас Шевченко.

Дальша мандрівка вела поета в Петербург. Тут відкрилися перед Шевченком нові можливості для духовного розвитку. Однак невгамовною пристрастю юнака лишилося прагнення малювати і стати художником. Тарас у вільні хвилини прямував у Літній сад, де з великою пристрастю змальовував скульптури. Тут доля звела його зі студентом останнього курсу Академії мистецтв – Іваном Сошенком, родом з Вільшани. А він, в свою чергу, познайомив Шевченка з Є.Гребінкою, В.Жуковським, художником К.Брюлловим. Завдяки цим друзям, Шевченко на 24 році життя, став врешті-решт вільною людиною. Звільнення з кріпацтва відкрило йому двері у світлий храм науки.

Збулися мрії Шевченка. Талановитий юнак з великим запалом вчиться в Академії мистецтв та досягає значних успіхів, про що свідчать три срібні медалі.

Проте, Тараса ніколи не залишала туга за рідним краєм, який він любив палко та ніжно, постійно думав про нього, рвався до нього всією душею. Важко було жити Шевченкові в чужині.

Я в чужині дивлюсь на небо,

Десь високо летять журавлі,

Може бути якраз вони сядуть

У далекім моїм краї.

Журавлі, мої друзі хороші,

Якщо будете в ріднім краю,

То не в службу, а в дружбу попрошу

Розшукайте ви маму мою.

Як знайдете ви мою маму,

Як знайдете ті очі сумні,

Передайте привіт ви від мене

Журавлиною мовою їй.

ВЕДУЧА: У травні 1843 року здійснилася давня мрія Тараса. Після 15-ти років проживання в чужині він відвідав Україну. Результатом восьмимісячного перебування на Батьківщині була підготовка ескізів для альбому «Живописна Україна». В ньому Шевченко задумав в малюнках передати красу природи, народний побут  та події історичного минулого милої серцю України.

Конкурс: Де ще можна побачити малюнок з реконструкцією цієї споруди, зображеної на малюнку Т.Шевченка?

Конкурс: Який рядок зайвий?

1. Зоре моя вечірняя, зійди над горою.

Встала весна, чорну землю, сонну розбудила.

Поговорим тихесенько в неволі з тобою.

2. Зацвіла у лузі червона калина.

Защебетав соловейко – пішла луна гаєм.

Ніби засміялась дівчина-дитина.

3. Світає, край неба палає,

Любо, любо стало, пташечка зраділа і защебетала.

Соловейко в темнім гаї сонце зустрічає.

4. Встала весна, чорну землю, сонну розбудила,

Червоніє за горою, плугатар співає.

Уквітчала її рястом, барвінком укрила.

ВЕДУЧА: Нелегкими були останні роки життя поета. Поліцейський нагляд, важкі хвороби, невлаштованість особистого життя вкорочували віку Шевченку. Тарас Григорович помер 10 березня 1861року. Був спочатку похований на Смолянському цвинтарі у російській столиці. Пізніше, згідно з «Заповітом», його тіло перепоховали на Чернечій горі, у Каневі, на милій його серцю Черкащині. Черкаська земля прийняла свого сина навіки. Чернечу гору називають Тарасовою.

 «МОЛИТВА»

Отче наш, Тарасе всемогущий,

Що створив нас генієм своїм,

На моїй землі, як правда сущий,

Б’ющий у неправду, наче грім.

Ти, як небо, став широкоплечо,

Над літами, що упали в грузь;

Віку 21-го предтечо,

Я до тебе одного молюсь.

Да святиться слова блискавиця,

Що несе у вічну далечінь

Нашу думу й пісню…

Да святиться між народами твоє ім’я. Амінь.

ПІСНЯ «Реве та стогне Дніпр широкий»