Сценарій останнього уроку для одинадцятикласників

Сценарій

Ведуча: Дорогі учні, батьки, вчителі, дорога наша велика шкільна родино! Ми почуваємося дещо незвично, адже  розпочинаємо наш останній у житті урок.

Ведучий: Попереду – лекції, семінари, практичні, лабораторні, а цей урок справді останній!

Ведуча: З останнім дзвоником відлетіло у вирій наше дитинство. А саме сьогодні чомусь так не хочеться з ним прощатися. Тому я запрошую вас у ... казкову країну.

Виходять дівчатка у барвистих сукенках

Дівчинка 1: У Франківському районі

На вулиці Симоненка

Між озером й стадіоном

Стоїть школа немаленька.

Дівчинка 2 Оця школа – наше царство

І привільне, і казкове.

Кабінетів тут багато,

Й навіть стіни кольорові.

Дівчинка 3 Править тут залізна леді,

Славна пані Ярослава –

Під умілою рукою

Процвіта її держава.

Дівчинка 4 Її знають не лиш в Львові,

А й в Вкраїні, і у світі.

Тут учителі чудові,

І розумні, добрі діти.

Ведуча: Шановна Ярославо Миколаївно! Ви завжди були до нас вимогливою і строгою, але разом із тим ми відчували і Вашу доброту і турботу про нас, Ваше бажання бачити нас кращими, розумнішими, вихованішими. Дякуємо Вам за довголітню опіку над нами, за Вашу увагу, за Ваші старання зробити наше перебування у гімназії приємнішим, комфортнішим, за Ваші мудрі настанови, зауваження, критику і підтримку. Вам слово. (Вручення квітів директору)

Дівчинка 1 Є у пані Ярослави

І міністри, як ведеться,

Це пані Людмила, Алла,

Дві Оксани і Олеся.

Дівчинка 2: Цей маленький шкільний уряд

Всьому в школі лад дає,

І тому в куточку кожнім,

Всюди в нас порядок є.

Запрошуємо до слова заступника директора

Дівчинка 3:

Ще одне окреме графство

Є у нашім королівстві –

Там навчаються малята:

Їх немало – більш як триста.

Дівчинка 4: Свого часу у тім графстві

Вчились ми чотири роки.

Ми були тоді маленькі,

Нині – йдем у світ широкий.

Дівчинка 1: Перша вчителька, як мама,

Нас вела до знань терпляче.

Ми вас любим, пам’ятаєм,

Нас за витівки пробачте.

Запрошуємо до слова першу вчительку

Дівчинка 2: Царств на світі не існує

Без фінансів й оборони –

Це батьки наші шановні

Й наша славна охорона.

Дівчинка 3: Не лише нам на сніданки

Батьки гроші видавали,

Але і про вигляд школи

Вони завжди ревно дбали.

Дівчинка 4: Ну, а нашій охороні

Не забудем ми ніколи,

Як частенько без записок

Випускала нас зі школи.

Дівчинка 1: Нині дякуєм востаннє

Всім, хто в школі тій працює:

Прибиральницям, медсестрам

Й тим, хто діточок годує.

Дівчинка 2: Всім ми кажемо: «Прощайте!

Залишайтеся здорові.

Ми ж вам кланяємось низько

Із повагою й любов’ю».

Пісня

Ведуча Сьогодні мимоволі оглядаємось у минуле, гортаючи сторінки пам’яті. Тож як усе починалось?

Учень 1: Перший клас! Перший клас!

Скільки справ чекає нас!

Треба фрукти рахувати,

По складах книжки читати,

А письмо – це справжні муки,

Від напруги мліють руки!

Сценки

1. - Синку, ти вже великий, повинен розуміти, що ніякого Діда Мороза немає. Це був я. 
- Так, я знаю. Лелекою теж був ти. 

2. Скільки учнів у вашому класі?
- З учителькою - тридцять п'ять.
- Отже, без неї тридцять чотири!
- Е, ні! Без учительки в класі не залишиться жодної душі! 

Учениця 1 2-ий клас. Пішла таблиця і ночами  стала сниться.

Ми її вчимо, вчимо, на уроках «горимо»,

Різні дії як насіли –  розібрать не має сили.

Стали в ряд частини мови: як багато, чесне слово!

Як би тут не розгубитись і хоча б чогось навчитись!

Учень 2:  Ось і третій рік ми в школі, а сюрпризів ще доволі.

 Цифри вирівнялись строєм, як солдати перед боєм,

 Грізно потяги гудуть, і човни кудись пливуть,

 Нам же треба добре знати, звідки шлях і швидкість взяти.

Учениця 2: Новина чудова, люди, ми в четвертому вже будем:

 Нелегкі завдання в мові: скільки звуків, букв у слові,

 Підмет, присудок знайди, визнач правильно склади,

 З дієсловом розберись і відмінювать навчись.

Учень 3: Ну, а п’ятий …Ох, цей  п’ятий,

Ходиш, жахом обійнятий:

Кабінет шукаєш свій. От халепа! Боже мій!

Вчителів усіх багато, як же всіх запам’ятати?

А вимоги? Хоч тікай! Ми всі виснажились вкрай.

Учениця 3: Призвичаїлись ми трошки,

Вже не страшно біля дошки,  

Але тут нові проблеми - не засвоїли ми теми.

Ми вивчали піраміди, дроби, катети, гібриди,

Губки і материки, мезозой, неандертальців, 

Кроманьйонців, португальців,

Й зрозуміли ми з слізьми - гомосапієнси ми!

Сценки

1. - Сьогодні я вбив п'ятьох мух. Двох самців і трьох самок. 
- Та ну? А як же ти визначив їхню стать ? 
- Дві сиділи на пляшці з-під пива, а три - на дзеркалі... 

2. - Що ти знаєш про верблюда? 
- Є одно- і двогорбі верблюди. 
- А чи є безгорбий верблюд? 
- Є, але то каліка.

Учень 4: Тут пішло іще складніше:

Подають що розумніше –

Ось рівняння розв’яжи, теорему докажи,

А задачі, а задачі! Тато й мама гірко плачуть,

Стали фізику ми вчити, досліди якісь робити.

Та  чомусь земне тяжіння тягне далі від учіння.

Сценка

1. - Синку, ходімо до зоопарку, я покажу тобі мавп, наших близьких родичів. 
- Тату, ви жартуєте. Якби вони були нашими близькими родичами, то давно працювали б у вашій фірмі.

2. - Що ж ти шукаєш Індію в Америці?

- Гм... А я повторюю геніальну помилку Колумба...

3. - Чим ти можеш довести, що земля кругла?
- Глобусом!

4. - Якби я тепер, скажімо, почав прокопувати звідси нашу Землю наскрізь, де б опинився, Грицю?
- У божевільні, пане вчителю...

Учениця 4: Та невже всім нам тринадцять?

Чи не час нам закохаться?

На уроках всі зітхають і записки надсилають.

Учень 1:  Посоліднішали діти. Вчитися не дуже хочуть,

Але голови морочать

Нашим бідним вчителям:

«Можна, я Вам перездам».

Далі міні-випуск в нас. Прощавай, мій рідний клас!

Учениця 1: Ну, привіт новий наш клас. Подорослішав ти враз.

Всі такі дорослі стали, що за парти не влізали.

За комп’ютер нас пустили, й працювати з ним навчили.

І про грамотність згадали, коли твори ми писали.

А на іспити, мабуть, нам перекази дадуть.

Учень2: От і старші ми за всіх. Цим пишатися не гріх !

Вище ноги від землі, ходимо, як на королі.

Шкільні роки вже минули, це колись малі ми були.

Вже кінець біля порога – у майбутнє йде дорога!

Танець

Учні

1. Що ж, навчання у минуле відійшло.

Нам щастило і не дуже – все було.

2. Було віддано навчанню стільки сил!

Вже портфелі покриває легкий пил.

3. Стільки формул, стільки правил в головах,

Стільки віршів і романів – просто жах!

4. Так прочитано багато різних книг,

Що учителем з нас кожен стати б міг.

5. Не важка вже нам задача про басейн,

Бо із труб повитікало геть усе.

6. І табличку ми вже можемо забуть,

Скоро всім нам по комп´ютеру дадуть.

7. Добре знаємо і гори, і моря,

Розрізняємо, де морква, де буряк.

8. Нам не важко кілометри подолати,

Бо не раз вже довелося крос здавати.

9. Вже не треба готувати нам урок.

Вже не буде турбувати нас дзвінок.

10. Вже до дошки не покличуть вчителі,

Вже дорослі ми, свідомі, не малі.

12. І сьогодні це останній наш урок –

До майбутнього важливий перший крок.

Пісня

13. Чому ж, Учителю, ти посмутнів?

Ховаєш сльози, щоб ніхто не бачив?

Ти ж сам терпляче нас в цей день привів,

Шляхи в майбутнє зорями позначив.

14. Така вже доля, Вчителю, твоя —

Зустрітись, аби згодом попрощатись,

Із серця в серце перелить добро

Й Учителем навіки залишатись.

15. Ми для вас, дорогі вчителі,

будем вічними учнями в школі,

Хоч підемо по рідній землі

і своєї шукатимем долі.

16. Пустували не раз і не два,

І уроки зривати уміли.

В вас боліла від нас голова,

Але ви все одно нас любили.

17. Тож сьогодні пробачте за все:

жарти й витівки наші невдалі.

Нас життя вже на крилах несе

В невідомі, незвідані далі.

18. Ви сьогодні подяку прийміть

За любов, за турботу, горіння.

Ми дорослими стали людьми,

Тож спасибі за ваше терпіння.

Пісня