Мета: Познайомити учнів з давнім народним звичаєм проводити вечорниці
Виховувати у учнів повагу та любов до традицій рідного народу, до української народної пісні;
Виховувати інтерес до вивчення минулого рідного краю, прагнення зберегти народні звичаї та обряди.
Розвивати творчі акторські здібності учнів.
Вечорниц
Мета: Познайомити учнів з давнім народним звичаєм проводити вечорниці
Виховувати у учнів повагу та любов до традицій рідного народу, до української народної пісні;
Виховувати інтерес до вивчення минулого рідного краю, прагнення зберегти народні звичаї та обряди.
Розвивати творчі акторські здібності учнів.
Хід свята
На сцені вікна, піч, рушники, дві лави, стіл з їствами,квіти. Лунає пісня «Україна».
Ведуча Україна! Золота, чарівна сторона. Земля рясна, квітуча,зелена та сонячна. Скільки ніжних поетичних слів придумали поети щоби висловити свою гарячу любов до краю, де вони народилися та живуть. У глибину віків сягає наша історія. І, чим далі минає час, тим яскравіше ми її уявляємо. Пізнати історію рідної сторони нам допомагають книги. Це самобутня творчість нашого народу: мелодійні казки, думи, ліричний хоровод, найгарніший світ народних казок. Сьогоднішній вечір відкриває перед нами щедрість та гумор українського народу.
Ведуча 2: Шановні гості! Любі друзі! Ми всіх вас мрієм привітати на українських вечорницях, на нашім святі, в нашій хаті. Хай м’яко стелиться стежина, від вас до нашого подвір’я, хай сніг не замете дорогу від вас до нашого порогу.
Ведуча3:Хай вам щастить на тій дорозі. Хай добрі люди вас ведуть. І ми вам можем обіцяти, що нудьгувать не доведеться на нашім святі, в нашій хаті, бо звичай в нас такий ведеться.
Ведуча 2: Вас вітаєм хлібом, сіллю, як годиться. То ж просимо до нас, заходьте в добний час на українські вечорниці.
Ведуча 3: Українські вечорниці починаєм в перший раз. Хай веселий сміх іскриться в серці кожного із вас. Хай дзвінке дотепне слово дружно рветься в небеса. Ця традиція чудова хай ніколи не згаса.
Дівчата співають пісню «Цвіте терен»
Солоха заходить до хати .
Солоха: Господи, господи! Як згадаєш, як ми колись дівували. Вечорниці були аж диби тріщали. А тепер, уже треті півні заспівають, а вечорниці ще не починались. Хай би ті запорожці…Хай їм легко ікнеться. Як налетять було з тої Січі, як схопить тебе так і до землі не пустить. Так і носить, наче лебідоньку. Ой-йо-йой! Куди ж все це подівалося?
Ідуть дівчата, співаючи. Заходять в хату.
Співають веселої української пісні. Два дубки?
Солоха: Та я й не знаю, що й казати. А чи не буде мене хтось лаяти, та щей до суду потягне, що я вас сюди пустила.
1.Дівчина :Та що Ви, тітонько! Так як годиться у нас в моді вечорниці.
2. Дівчина : Ми запросили гостей багато. Буде ще й мало місця в Вашій хаті.
Заходять хлопці співаючи «Розпрягайте хлопці коней…»
Солоха: Та боюся я, хлопці, в своїй хаті, вечорниці дозволяти.
Солоха: То хай буде по вашому. Ану, дівчата, не гуляйте, на стіл скоріше застеляйте.
Дівчата поправляють стіл. Виносять страви.
2.Хлопець: От спасибі, тітонько! Вони зараз все швидко зроблять.
3 Хлопець: Подивіться, тут скільки місця, що і потанцювати можна.
Звучить пісня «Ой, марічка, чічері..» Двоє хлопців танцюють, потім запрошують до танцю Солоху. Танок закінчився, заходить дівчина.
Солоха: А що це за дівчина незнайома? Вперше на вечорниці прийшла
2.Дівчина: Ви не дивіться що вона така сором’язлива, вона і співає і шиє. Давайте приймемо її до нашого гурту на вечорниці.
Дівчата разом: Давайте!
Хлопці разом: То хай вона заспіває.
Дівчина: А я й заспіваю.
Співає веселу українську пісню. А калина не верба… Танцюють
Сценка «Фреська та Пріська ». До хати виходять двоє дівчат. Сваряться.
Ф.: (Товкає Пріську)Чого ти заперла мене в коморі?Щоб я на вечорниці запізнилася?
П.: Таке мелеш, що й у купі не держиться. Чого б це я тебе запирала?
Ф.: (Знову товкає, кричить.) Ти йди капосна. Закрила – більше нікому.
П.: Гарно щебечеш, та слухать погано. Сиплеш з пустого в порожнє. Ти все знаєш. Мабуть, знаєш і що у нашої господині в печі кипить?(Заглядає до печі)
Ф.: А, знаю…Мабуть, вареники. Аж їсти захотілося.(Потирає живіт)
П.: З твоїм довгим язиком, тільки полумиски вилизувать!
Ф.: Ох! Я тобі зараз покажу.
П.: Люди добрі! Рятуйте!
Ф.: Та цур, тобі! По всій окраїні чути. Осоромила на все село!
Солоха: Годі, годі, дівчата! Так кричите, що зараз усі порозбігаються.
Ф.: Бовкнула, як жаба в болото.
4. Дівчина: Кажуть, що з усіх сіл по сім , а я - одна, і ледве відгризлася. Як не хочете себе чемно поводити, то - геть звідси!
П.: Не женіть нас, ми ж цілий день збиралися. Чепурилися, умивалися.
Ф.: По пуду бруду відмили, а ви нас в шию. Ми більше не будемо. Дозвольте залишитися.
Солоха: Сварка – остання річ! Ви гомоніли, а громада слухала вас.
4 Хлопець: Шановна громадо, а чи не сумно вам?
Загадує загадки, глядачі відповідають.
Загадки
Солоха: Добре що визнаєте так багато українських казок. А ось наші хлопці зовсім засумували, мабуть жодної казки не знають.
Слухайте, дівчата, я вам розкажу, що колись зі мною було! Було це тоді, як мого батька на світі не було. А ми з дідом удвох на печі жили. На комині хліб сіяли. Та було в нас п’ять курок дійних та сім півнів їжджалих. Ось раз дід дав мені здоровенний гріш та й каже: «Піди на ярмарок, та й купи там кобилу й сокиру» Поїхав я на ярмарок та купив найбільшого оселедця та в’язку бубликів: поснідав гарненько, а потім купив кобилу і сокиру, ув’язав сокиру в тороки і поїхав додому. Моя кобилка трюх-трюх, а моя сокира цюк-цюк, та й відрубала кобилі ногу. А я, бач, був хлопець не дурний, зліз з кобили, взяв сокиру, зрубав найвищу вербу та й прив’язав її кобилі замість ноги. Сів та й поїхав. Їду, їду аж зачепився вербою за самісіньке небо. Що тут його робити? Поліз я по тій вербі, щоб, бач її відчепити, та й виліз на небо. Дивлюсь, а там циган лопатою гроші віє. Йшов я йшов і дійшов до самого раю. А в раю річка сметани тече, понад нею дерева ростуть, а на них все гречані вареники, - здоровені…
А я знаєте про що мрію, ось послухайте:
Коли б я був хоч трішки соцьким,
Багато б дечого зробив.
Зробив би так, щоби жилося
Всім людям добре. Напримір:
Поставив би я скрізь дерева
З медових пряників самих,
І ніжки з холодцю свинячі
Щоб з часником росли на них.
Замість лози росли б ковбаси,
А листя все б були млинці.
Земля б була з самої каші
Та з добрих свіжих потрухів.
Ставки б з сметаною стояли
З лемішки з салом береги,
В ставках вареники стирчали:
Товсті, гарячі і пухкі.
Ну, годі. Треба б замовчати,
Щоб ще хтось шиї не набив.
Коли б я був хоч трішки соцьким,
Усе б дочиста це зробив!
Співають пісню «Ти ж мене підманула»
Стук у двері, заходить чорт.
Чорт: А що це тут у вас діється?
Всі: Вечорниці!
Чорт: А нам можна?
Хлопці: Співати вмієте?
Чорт: Ні, не вміємо.
1 Хлопець: А танцювати?
Чорт : Ще й як!(Свистить, заходять ще два чорти)
Грає музика, чорти танцюють.
1 Хлопець: Та ні, так не піде!
2 Хлопець: У нас українські вечорниці. Не треба нам тут цих заморських танців. Геть звідси, нечисть!
Всі: Геть!(Чорти тікають)
1 Хлопець: От і добре що від тієї нечисті здихалися. Тепер можна і продовжити.
3 Дівчина: А чи знаєте ви чого ми тут всі сьогодні зібралися?
Хлопець: Так сьогодні ж День святого Миколая
4 Дівчина: То ж давайте його покличемо.
Всі: Давайте. (кличуть Миколая, виходить св.. Миколай)
2 Дівчина: А давайте пісню йому заспіваємо. (співають)
Солоха: То ж весело гуляємо! Пора і гостей вже пригощати?
1 Дівчина: Милі гості! Просим сісти, варенички будем їсти. Варенички не погані, вареники у сметані. Вас чекають у макітрі – вареники дуже ситні. Білобокі, круглолиці, з української пшениці. Їжте, їжте, просим щиро, вареники наші з сиром. Вареники не погані, вареники у сметані.
Солоха: Ну що ж, дякуємо любі гості, що завітали до нашої світлиці, на наші вечорниці. Ось вам наші побажання.
Звучить пісня ( «Так будьте здорові. Живіте багато…»)