Сценарій позакласного заходу "День Перемоги"

День Перемоги

Виховний захід для учнів 4 класу

Мета.  Поглибити знання дітей про Другу Світову війну; розвивати мовлення учнів; уміння висловлюва­ти власну думку; виховувати почут­тя поваги до героїв війни, гордості за наше героїчне минуле.

Обладнання: виставка книг, малюнки, презентація до сценарію.

 

ХІД ЗАХОДУ

 

Слайд 1

Ведучий 1

— Наближається найвеличніше свя­то нашого народу — День Перемоги. Це свято радості й смутку.

 

Ведучий 2

Тоді, 22 червня 1941 року, на захист Батьківщини піднялися всі: старі й молоді, чоловіки і жінки, діти...

 

Ведучий 1

Скільки людських життів загуби­ла ця війна,

 

Ведучий 2

скільки крові пролило­ся на наших хліборобських землях,

 

Ведучий 1

скільки залишилося калік, скільки пропало безвісті!

 

Ведучий 2

А скільки діточок таких, як ми залишилось сиротами, без батьківської любові й маминої ласки!

 

Ведучий 1

Їхні батьки віддали своє жит­тя за наше мирне небо, за волошкове поле, колосисту ниву, за лагідну ма­мину колискову.

 

Учень

Удень голубого квітучого маю

До тебе, людино, звертаюсь, волаю!

Залиш на хвилину щоденні турботи,

З собою побудь у глибокій скорботі.

Згадай чоловіка, товариша, брата.

Дружину, сестру чи посивілу матір.

Усіх, хто кував перемогу й загинув

За тебе, за мене, за всю Батьківщину.

 

Слайд 2

Вчитель

— Про героїв війни ми читаємо кни­ги, переглядаємо фільми, вивчаємо вірші. У пам'ять про них хай звучать сьогодні поетичні рядки Бориса Олійника «Ніхто не забутий».

 

Учень 1

Ніхто не забутий.

На попіл ніхто не згорів:

Солдатські портрети

на вишитих крилах пливуть.

І доки пам'ять в людей

і живуть матері,

Допоки й сини,

що спіткнулись о кулі, живуть.

Їх прийняла війна,

лишивши списки

Загиблих у праведнім бою,

Застигли в тузі обеліски,

В гранітнім каміннім строю.

Учень 2

Минали дні і роки пролітали,

А дня того забуть ніхто не міг.

Тут навіть сосни з горя посивіли.

Тут навіть камінь плаче край доріг.

Хіба ж забудеш, як палили хати?

Гойдались мертві у страшній петлі,

І на шляху валялися хлоп'ята.

Багнетами прибиті до землі.

Хіба ж забудеш, як сліпого діда

В звірячій злобі витягли крізь дим.

До танків прив'язали людоїди

І розірвали надвоє живим.

 

Учень 3

Село горить, валує чорний дим,

Пожежа в небі аж регоче.

Упала мати на поріг... і їй

Вже не розплющить більше очі.

Шість місяців дитяткові лише,

Воно шука матусі груди.

Покривджене воно не зна іще,

Що більше матері не буде...

 

Ведучий 3

Війна — це страждан­ня, горе, втрати, сльози;

це безіменні герої, невідомі могили.

Ми повинні про це пам'ятати,

щоб ніколи біль­ше не було війни.

 

Ведучий 4

Щороку в травні ми відзначаємо День Перемоги. Дорогою ціною за­платив наш народ за участь у найстрашнішій за всю світову істо­рію війні 1941 —1945 років.

Ведучий 3

Не щезне в пам'яті людській, не відійде в забут­тя великий подвиг і велика трагедія нашого народу — його битва, його перемога над фашистами. Хіба мож­на забути тих, хто віддав своє життя для щастя інших!

 

Ведучий 4

Ніхто не забутий, ніщо не забуте!

 

Ведучий 3

Від­тоді минуло 72 роки.

 

Слайд 3

Ведучий 4

Але недільний червневий день 1941 року і досі в усіх подробицях пам'ятають люди старшо­го покоління. На світанку впали фа­шистські бомби на наші мирні жит­ла. Радіо принесло страшну звістку: «Війна!» Чорні крила війни закрили сонце. Кров'ю і пожарами котилася війна по нашій рідній землі.

 

Учень 4

Гучно стогнала земля.

Рвали снаряди їй груди.

Всюди гриміла війна.

Падали скошені люди,

їх не щадила війна.

 

Слайд 4

Не кажіть: «Була війна давно».

Ніби вчора, все було учора...

Влізла у наш дім руда потвора,

По-злодійськи вибивши вікно.

Насувалась нелюдів навала.

Виродків ворожості і зла.

Нівечила, нищила, вбивала,

Вішала, калічила, пекла.

 

Слайд 5

Ведучий 5

Кров'ю і пожежами котилася вона по нашій рідній зем­лі. Згарища на місці сіл, чорні руїни там, де зовсім нещодавно вирувало щасливе життя.

 

Ведучий 6

Ні, не забути нам роки Фашистської навали!  У сорок першому полки  на фронт рушали.

 

Слайд 6

Ведучий 5

Ця війна була особливою. І називалась вона Великою Вітчизняною, бо вся країна від малого до ве­ликого піднялась на боротьбу з воро­гом.

 

Ведучий 6

Фашисти кинули на нашу країну 190 дивізій, які налічували 5,5 мільйонів солдат, 5 тисяч літаків, понад 3,5 тисячі танків, більш як 50 тисяч гарматів і мінометів.

 

Ведучий 5

Першим на себе прийняли бій захисники Брестської Крепості.  Великі бої були під Києвом, Москвою, Смоленськом, Сталінградом, Курськом. За рідну землю стали на захист всі люди країни.

 

Ведучий 6

Наші земляки, балаклійці, стали на захист своєї Батьківщини.

 

Слайд 7

Учень 5

Сіла за штурвал нічного бомбардувальника мужня балаклійка П.П. Прасолова, яка героїчно воювала в складі славнозвісного жіночого Таманського полку. Вона зробила 426 бойових вильотів, виконуючи завдання розбомбити ворожі об’єкти.

 

Слайд 8

Учень 6

На берегах Північної Двіни в жорстоких боях з ворогом, утримуючи важливий плацдарм, Йосип Трохимович Петченко своєю кров’ю завоював високе звання Героя Радянського Союзу.

 

Слайд 9

Учень 7

Герой Радянського Союзу, Уваров Василь Тимофійович, уродженець села Мілова. Відзначилася його батарея 1180-го винищувально-протитанкового артилерійного полку 13-ої танкової армії Центрального фронту на знаменитій Курській дузі 9 липня 1943р., знищивши вісім танків, до двох рот особового складу гітлерівців.

 

Слайд 10

Учень 8

На місце тих, хто пішов на фронт, стали їж матері і дружини, молодші брати і сестри і своєю невтомною працею допомагали ім. боротися і вистояти в одноборстві з лютим ворогом.

 

Учень 9

8 тисяч балакліців працювали на спорудженні захисних укріплень. Вони викопали 260км противотанкових ровів, 13 тисяч окопів та бліндажів. В тилу день і ніч у верстака стояли жінки і діти, виготовляючи все для фронту.

 

Ведучий 5

«Все для фронту, все для перемоги!»

 

Слайд 11

Ведучий 6

Листи на фронт, листи з фронту...

Вони розкажуть нам про те, як люди жили, як вони боролися. Ось кілька уривків.

 

Учень 1

Лист 1.

Кошаєву Миколі Михайло­вичу, Героєві Радянського Союзу.

«Дорогий боєць! Пише тобі вихова­телька дитячого садка № 7 м. Куйбишева Є. С. Кротова. Ми сьогодні роз­дали дітям по одній цукерці. У цей час транслювалася місцева радіопереда­ча про події на фронті й про збиран­ня подарунків фронтовикам. Світлана Глущенко, слухаючи радіо, загорну­ла свою цукерку знову в обгортку, підійшла до мене і сказала: "Тіточ­ко Дусю! Відправте цю цукерку чер-воноармійцеві на фронт, адже йому там важко". Дорогий боєць! Я вико­ную прохання своєї вихованки. Бу­вай здоровий і неушкоджений! Бийте фашистських гадів і пам'ятайте, що про вас думають і не забувають ваші діти. З привітом Є. Кротова».

 

Слайд 12

Учень 2

Лист 2.

Лист шестирічної Ади Занегіної, яка разом із мамою перебува­ла в евакуації.

«Я зібрала на ляльку 122 крб. 25 копі­йок. Атенер віддаю їх для придбання танка. Напишіть у своїй газеті всім ді­тям, щоб вони теж свої гроші віддали для придбання танка. А назвемо його «Малютка». Коли наш танк розіб'є Гітлера, ми повернемося додому».

 

Слайд 13-14-15

Ведучий 7

Свою частку в Перемогу внесли і діти. У роки війни тисячі їх боро­лись на фронті: в діючій армії, під­піллі, партизанських загонах.

 

Ведучий 8

За Батьківщину у боях вмирали однаково дорослі і малі...

За довгі роки ми не розшукали

Усіх могил солдатських на землі.

 

Слайд 16

Ведучий 7

9-го грудня 1941 року гітлерівські війська ввірвалися в Балаклію. На місто спустилася чорна доба ворожої окупації, яка тривала до 6-го лютого 1943-го року, тобто 423 дні. Це були важкі часи для міста. Великі бої йшли в наших краях. Крок за кроком визволяли наші солдати рідну землю. Скільки людей загинуло, захищаючи Балаклійщину.

 

Слайд 17

Ведучий 8

На території Балаклійщини діяв партизанський загін. Вони організовували засади, вбиваючи німецьких солдат і офіцерів, захоплюючи зброю. Налагодивши міцний зв’язок з міцним населенням, розповідали правду про становище на фронтах, допомагали молоді уникнути фашистського рабства, пустили під укос два ворожих паровози і 18 вагонів з боєприпасами та вражою силою противника.

 

Ведучий 7

Поки сонце ясне у горі є.

Поки нам життя дає воно,

Біль наш вічний, він не постаріє.

Не кажіть: «Була війна давно».

 

Слайд 18

Ведучий 8

А попереду ще важкі часи боротьби. Наша армія йшла на Захід, звільнюючи міста і села. І ось довгоочікуваний травень 1945 року.

Ведучий 7

1418 днів і ночей йшли воїни вогненними дорогами війни. Кожен день, як рік, кожен рік, як століття...

 

Ведучий 8

Усе витримали і перемо­гли.

 

Ведучий 7

Перемогли тому, що вели війну вітчизняну, справедливу.

 

Ведучий 8

Перемогли тому, що відстоювали право на життя.

 

Вчитель

Дорогою ціною дісталася нам Пермога! Та хіба могли тоді думати про ціну, коли на карту була поставлена доля Вітчизни.

 

Справедливі слова пісні:

…И только нам нужна одна Победа,

Одна на вссх, мьі за цсной не постоим!..

Краще не скажеш.

 

Слайд 19

У роки війни в Україні загинув кож­ний шостий громадянин. Хто візьметься підрахувати, скільки вони могли б зробити і скільки за­знали б радості! Потрібно окинути зором небо, сонце і білі хмаринки в ньому, подивитись на рожевощоке дитя на руках у матері, щоб осягнути, якими коштовностями вони могли б користуватись багато десятиліть, але вони не дістались їм. Як дорого кош­тує Перемога!

 

Учень 10

Пройшли солдати немалі дороги

Через бої та хуртовини злі

І засвітило сонце перемоги

Усій землі, всім людям на землі.

Бійці Вітчизну врятували.

Ішли за неї в смертний бій.

Щоб діти в щасті виростали

В країні зоряній своїй.

 

Звучить пісня «День Перемоги» (сл. В. Харитонова, муз. Д. Тухманона).

 

Учень 11

Весна буяє. Квітів злива.

Дев'яте травня. Перемога!

Їй шістдесят п'ять років тому

Салютували скрізь солдати.

Не всі вернулися додому.

Не всі зустріли світлу дату.

Ми віддаєм глибоку шану

І поминаємо в молитві

Тих, хто рятуючи державу.

Ми ж опановуєм науки

І мріємо щасливо жити.

До мирних справ прикласти руки,

Вирощувать пшеницю й жито.

Щоб хліба вдосталь мали люди

І для держави, і для себе.

Щоб розливалась пісня всюди

Під сонячним і мирним небом

 

Ведучий 5

Минають роки...

Випов­нюється 72 роки з тієї травневої ночі, коли замовкли останні постріли гар­мат, розриви снарядів, запанувала тиша, настав мир —довгоочікуваний, вистражданий, оплачений найвищою ціною, ціною крові і сліз.

 

Ведучий 6

Усе далі відходять грізні й важкі роки Другої Світової війни, але не зга­сає пам'ять про тих, хто не шкодував своєї крові, хто приніс на вівтар сво­боди найдорожче — життя.

 

Ведучий 5

Линемо пам'яттю синівською в ми­нуле — думаємо про тих, хто віддав своє життя за незалежність нашої Ві­тчизни. У серцях наших людей не гас­не як Вічний вогонь пам'ять про лю­дей, близьких і невідомих, про всіх, хто боронив рідну землю від ворогів. Вони живуть у пам'яті своїх земля­ків. Кожен із нас поділяє думку, ви­карбовану в словах: «Ніхто не забу­тий, ніщо не забуте».

 

Ведучий 6

Ми повинні пам'ятати:

Всі на світі чесні люди,

І дорослі, і малі,

Хочуть миру скрізь і всюди.

Хочуть миру на землі.

 

Вчитель

Своє­рідним символом нашої пам'яті став образ птаха-журавля. У пісні «Журав­лі» на слова Р. Гамзатова (переклад з аварської'— М. Гребньова)  є хвилю­ючі слова про те, як полеглі у війну солдати перетворилися на журавлів. І уявляється той журавель солдатом, який грудьми прикривши рідну зем­лю від ворогів, гине. І поховали його товариші таємно від ворогів, а потім і самі полягли. Під сивими небесами рідної землі, під вербами й тополями Вкра­їни, під зеленими берегами Білорусі сплять солдати.

 

Учень 12

Вже весни не вперше травою прикрили

Відмітин війни навіть цятки мали... .

Лиш братські могили,

лиш братські могили

Болять, не стихаючи рідній землі.

 

Розкидані вони у чистім полі

Десь при дорозі, у розмай-траві...

Могил отих не обминай ніколи!

Поховані у них — для нас живі!

 

Когось не діждались,

хто рідний і милий,

У пам'ять обпалену біль заповза.

Воєнні могили, високі могили,

Завжди біля вас материнська сльоза.

 

Ота сльоза ніколи не зітреться,

Що в правді нашій і чужій вині...

Лишила Батьківщина біля серця

Своїх синів, загиблих на війні.

 

Учень 13

Сльоза зорі стоїть над обеліском.

Сховавши клопоти людські і сни.

Сьогодні треба поклонитись низько

Усім, усім, хто не прийшов з війни.

 

До тебе, людино, звертаюсь.

Залиш на хвилинку щоденні турботи,

З собою побудь у глибокій турботі.

Згадай чоловіка, товариша, брата,

Дружину, сестру, чи посивілу матір.

 

Перед трагічною хвилиною мовчання

Словами говорити неможливо.

Оця хвилина більше нам розкаже.

Ніж тисячі, а чи мільйони слів.

 

Слайд 20

Звучить метроном. Хвилина мовчання.

 

Слайд 21

Звучить пісня «Степом, степом» (муз. А. Шашкевича, сл. М. Негоди).

 

Вчитель

І немає нині жодного міста на просторах нашої України, де б не берегли все, що пов'язано з подвигами людей, які захищали свою Батьківщину, де б не лежа­ли в будь-яку пору року квіти біля пам'ятника і обелісків. Їх червоні пе­люстки, як відблиски Вічного вог­ню, вогню Пам'яті, як символ все­народної вдячності й пам'яті про тих, хто віддав життя за Батьківщи­ну. Вічний вогонь незгасно пломенить дні й ночі на могилах воїнів. Це — вогонь пам'яті живих про за­гиблих, вогонь пам'яті серця. І до Вічного вогню в урочисті дні і будні влітку і взимку, у холод і спеку йдуть і йдуть сивочолі ветерани, солдат­ські вдови, йдуть люди різного віку, різних поколінь. Яка ж це сила при­тягує сюди людей? Вони приходять ушанувати пам'ять загиблих воїнів.

Вічно живим полум'ям горітиме свя­щенний вогонь людської пам'яті!

 

Слайд 22