Сценарій позакласного заходу "Літературна кав'ярня запрошує..."

Літературна кав'ярня запрошує...

Мета: ознайомити учнів з історією винекнення Всесвітнього дня поезії;формувати та вдосконалювати навички виразного читання  ліричних творів відомих українських митців ;розвивати творче мислення, уяву, уміння аналізувати прочитане; виховувати любов до рідної мови,поезії, повагу та шану до прфесії письменника.

Обладнання: ілюстрації до вірші, вислови про поетів та поезію,презентація “Всесвітній день поезії”,відео “Поезія для поетів”, книжкова виставка ,портрети відомих українських поетів і письменників ,клас ,оформлений у стилі літературної кав'ярні.

Перебіг заходу

(Звучить вірш Ліни Костенко «Є вірші – квіти ...»Діти ,декламуючи поезію , входять у кав'ярню.)

Є вірші – квіти.

Вірші – дуби.

Є іграшки – вірші.

Є рани.

Є повелителі і раби.

І вірші є –

каторжани.

Крізь мури в’язниць,

по тернах лихоліть –

ідуть, ідуть по етапу століть...

Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучивсь, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія — це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.

(Виходять ведучі.)

Ведучий.

Що таке поезія?

Це – мука:

Підступає, множиться, болить.

Іноді візьме тебе за руку,

Іноді відпустить і мовчить.

Ведуча.

Що таке поезія?

Це – свято:

Грає в тобі музикою слів,

Молодечо, радісно, крилато

Викресає іскру з почуттів.

Ведучий.

Що таке поезія?

Це – совість:

Бо коли несила говорить,

То вона заплаче... І говорить,

І сльозою кожною бринить.

Ведуча.

Що таке поезія?

Це – проза,

Що до рими пнеться в лабіринт.

Вулканічна лава, що морозить.

Жар вогню, що в спеку холодить.

Ведучий.

Що таке поезія?

Молитва.

Звернення до Бога і людей.

Це - любові невимовне світло,

Що до Тебе крізь цю ніч веде.

Учитель.

Саме сьогодні у Всесвітній день поезії запрошуємо вас на теплу та творчу зустріч у літературній кав'ярні. Тут ми зможемо не лише приємно поспілкуватись та розважитись,але й покуштувати справжнього літературного меню.(Роздаємо відвідувачам буклети)

У нашому меню є багато страв для душі,тож кожен може обрати ту,яка найбільше йому сподобається.

(Учні виносять меню на столи глядачів.

Меню

1.Привітання від кав'ярні.

2.Холодні історичні закуски.(Сучасні поетичні реп-батли.Поезія для поетів.(Відео)).

3.Комплімент від шеф-повара “Ти-квітка”.

4.Поетичні ласощі “Від минулого до сьогодення.”(перевтілення в улюбленого поета та декламування його поезії).

5.Перерва на каву.Музична композиція

6.Гадання на поетичній  гущі.

7.Розважальна програма.(Сміх і сатира)

8.”А це з собою...”-смаколики для душі.

Ведуча.

Поезія виникла ще в первісному суспільстві і розвивалася у тісному сплетінні  з  піснею та музикою.  У перекладі з грецької означає творю, створюю. За часів античної культури вона визначилась як відокремлений вид культури.

Ведучий.

Багатством ідейно-тематичного змісту свого часу відзначалася поезія народів Сходу,  де при імператорських дворах протягом кількох століть були популярними поетичні конкурси, переможці яких нагороджувалися високими державними чинами! Єдиною в світі країною, в  історії якої існувало міністерство поезії, стала Японія.

Ведуча.

У добу Відродження в Європі обов’язковими стали королівські поетичні турніри, в яких брали участь переважно чоловіки. У правилах проведення змагання зазначалось, що учасник має продовжити дискусію з суперником виключно поетичною мовою. Спробуємо і ми організувати такий поетичний батл.(Бажаючі виконують реп).

Ведучий.

У всі роки свого існування поезія завжди була відображенням суспільного життя, дзеркалом настроїв та переживань будь-якого народу.     1999 року ухвалою 30-ої сесії ЮНЕСКО встановлено Всесвітній день поезії, який, починаючи з 2000, відзначається щороку  21 березня.

Голос за кулісами -  Так говорять чорні літери, надруковані  на білому папері, але музи поета мають свою версію ….
 

Поет. І звідки ж взялася поезія?

Муза2. З синього неба і зір… З запаху мальви і фрезії….. З юні засніжених гір…

Муза1. З вишні духмяного квіту З вранішніх перлів  роси З рік неспокійних блакиті З весен п’янкої краси…

Муза2. Серця стривожений шепіт Спогад замріяних  снів…

Муза1. Правди полум’яний клекіт – Все це – основа віршів…

Муза2. З лагідних чарів Венеції З вічних галактик, світів,

 Поет  Ось звідки ніжність поезії, Ось звідки магія слів.

Ведучий.

А що говорять про поезію і її творців самі поети.Увага на екран.(Перегляд відео “Поезія для поетів...”.)

Учитель.

Отже творчість для поета - це його життя,це те без чого він не може вільно дихати,те чим він думає,чого прагне,те чим він є або хотів би бути.

Ведуча.

А зараз невеличкий подарунок від шеф-кухаря ” Ти-квітка.”Ми пропонуємо вибрати для себе одну із запропонованих квіток  і  дізнатися про ваш тест-настрій  на  сьогодні.

(Глядачі вибирають одну із квіток,які прикрашають кав'ярню.)

Ведучий.

Ті, хто обрали

•       Троянду - це улюблені квіти творчих натур; сильні, вольові люди,що заради кохання готові на будь-які вчинки. Невпевнені в собі люди недолюблюють троянди.
•       Айстри. Айстри  любять люди, що обожнюють свою роботу, мають цікаві хобі; досить часто схильні до песимізму, меланхолії, паніки. Але у коханні дуже віддані.
•       Гвоздики. Це улюблені квіти життєлюбів, реалістів. Ці люди завжди йдуть у ногу з часом, люблять бути в центрі уваги; може, трохи далекі від романтизму, але постійні в своїх почуттях.
•       Нарциси. Ці квіти подобаються людям, що готові принести себе в жертву заради коханої людини. Дуже турботливі, віддані,часто живуть інтересами близьких.
•       Ромашку. Це люди з тендітною, роматичною душею; досить часто з неврівноваженою психікою, настроєм; вірять у прикмети, і це частенько збурює їх почуття.
•       Бузок. Пристрасні, життєрадісні люди, що постійно шукають задоволень та розваг. Завжди бажані в компаніях. Але не постійні як у настроях, так і в почуттях.

Ведуча.

Сьогодні у вас є неймовірна можливість побувати в різних епохах та поспілкуватися з найвідомішими поетами та поетесами нашої країни. А впізнати ви їх зможете,звичайно,за творчістю.

То ж уважно дивіться та слухайте .

(Декламування віршів.Діти читають напам'ять улюблені поезії,перевтілюючись у їхніх авторів. Заздалегідь обране журі оцінює учнів за цими двома критеріями і визначає переможців:окремо у чоловічій та жіночій номінаціях. Для того,щоб глядачі могли впізнати або познайомитись з митцем ми зробили фото-презентацію,яка супроводжувала поетичний конкурс.)

Ведучий.

Його називають найбільш романтичним поетом минулого століття, а віршами надихються сотні українців. Ось і “Kozak System” знайшли натхнення у поезії Василя Симоненка. Музиканти перетворили вірш “Ну скажи, хіба не фантастично” на пісню, додавши лірику друга та колеги “Kozak System” Олександра Положинського.

Цей вірш Василь Симоненко написав за рік до своєї смерті. Того ж літа 1962-го поета жорстоко побили працівники міліції на залізничній станції. На думку друзів поета, це побиття було невипадковим.

Відтоді поет почав хворіти, і невдовзі лікарі виявили рак нирок. Операція не допомогла Симоненку. Він помер у ніч проти 14 грудня.

(Пісня “Не моя”).

Ведуча.

А зараз трішки погадаємо.Серед презентації поетичних збірок ви можете вибрати улюблену,поставивши їй запитання.А книга вам відповість рядками з поезій,для цього вкажіть сторінку і рядок.Починаємо...

Ведучий.

Пророкування віршованих рядків почули,а тепер трішки посміємось,адже живе поезія і у гуморі, і у сатирі.До вашої уваги усмішки.

Павла Глазового

Босий учений

Якось один учений
Вийти хотів гуляти.
Взув черевики — бачить:
Вилізли голі п'яти.
Що ж той робити має,
В кого взуття порвалось?
Треба до книг звернутись.
Що там про це писалось?
Вчений з товстої книги
Виписав дві цитати:
«Треба піти в крамницю».
«Інше взуття узяти».
Тільки ж не так це просто,
Вчений відчув тривогу:
Як же взуття добрати,
Щоб підійшло на ногу?
Знову поклав під носом
Книг чималеньку гірку
І прочитав:«З собою
Треба узяти мірку».
Зняв той учений мірку,
Взявши тонку стеблинку,
Та й підшукав небавом
Добре взуття на ринку.
Лізе в свою кишеню,
Хоче дістати мірку,
Та не знаходить мірки —
Випала десь крізь дірку.
Вчений назад вертає,
Мірку півдня шукає,
Знову іде на ринок,
Бачить: взуття немає.
Люди сміються з нього:
—   Дивний же ти, їй-богу!
Міг же взуття примірять
Зразу, на босу ногу. —
В пазуху вчений лізе,
Тягне звідтіль цитатку:
—   Сказано тут же ясно:
«Мірку зніми спочатку».
Той, хто бездумно діє
Так, як велять цитати,
Лиха собі накоїть,
Матиме голі п'яти.

            Схожість

— А ти, тату, в школі вчився? 
— Учився, Сергійку.

— А то правда, що ти, тату, 
Був одержав двійку? 
— Було Таке, траплялося...— 
Малий засміявся: 
— Тоді мама правду каже, 
Що яв тебе вдався.

Павло Глазовий

                      Жорина мрія

Каже вчитель на уроці патланеві Жорі: 
— Наліпив ти нісенітниць у домашнім творі. 
У свої сімнадцять років мислити не вмієш. 
Задавав я написати, як, про що ти мрієш.

Ти ж надряпав з помилками лиш одну сторінку. 
«Я мечтаю підшукати Інтересну жінку, 
Щоб для мене підходящі мала внєшні дані 
І робила в гастрономі чи у ресторані...» 
Це такі нікчемні мрії в хлопця молодого? 
Ти один лиш дописатись можеш до такого. 
— Чом один? — скривився Жора. — Це в якому смислі? 
Я писав, а батя збоку підказував мислі.

Павло Глазовий

Учитель.

А зараз хочу поділитися з вами частинкою своєї душі,своєю творчістю.(Читають учні.)

Повернута совість
Ще юнаком загубив дідусь совість,
але в житті собі раду давав.
Не переймався нічим натомість,
їв завжди смачно і солодко спав.
Все як належить:сім'я,робота,
успіх й достаток...Та що тут казати?
Світ весь під ноги(була б лиш охота)
міг би покласти,усіх покарати.
Тішився вельми із горя інших,
кривду вчинивши,казав:"То пусте".
Рідних і близьких вважав за дурніших,
й гадки не мав,що це швидко мине.

Мить-і вже старість...Й немов би громом,
вдарили старця внука слова:
"Мав би ти совість,-пішов би додому.
Ні часу,ні місця для тебе нема!"
Немічно взявши ціпок у руку,
вийшов на шлях,а спокою нема:
"Якби-то совість вернути онуку,
щоб не почув згодом схожі слова?"
Не довелося уже й мудрувати,
в небі почута молитва була-
дідова совість вернулась до хати,
з внуком живе...Лиш його вже нема.

Мить-і вже старість...Й немов би громом,
вдарили старця внука слова:
"Мав би ти совість,-пішов би додому.
Ні часу,ні місця для тебе нема!"
Немічно взявши ціпок у руку,
вийшов на шлях,а спокою нема:
"Якби-то совість вернути онуку,
щоб не почув згодом схожі слова?"
Не довелося уже й мудрувати,
в небі почута молитва була-
дідова совість вернулась до хати,
з внуком живе...Лиш його вже нема.

                                      Ольга Процко

Порада...
Швидким кроком по вулиці тихій
Йде заплакане дивне дівча:
Добрі очі,а так,немов дике,
Всіх боїться,кого зустріча.
Та не втримавсь один перехожий:
"Що з тобою?Не бійся...Спинись...
Може,я чимсь тобі допоможу,
Витри сльози,хутчіш усміхнись."
І довірливе серце здригнулось,
Повернулась і в нього пита:
"Чому друзі мої відвернулись,
Адже я їм цукерки дала???
Чому з мене сьогодні сміялись,
Бо не модно вдягнулась у школу?
На перерві портфелем кидались..?
Адже я не робила їм шкоди...
Хто просив,то завжди помагала,
Позичала,ділилась останнім...
А тепер непотрібною стала..."
Й відповів чоловік цей повчально:
"Бути добрим-це справжня халепа.
Довіряти-ну просто біда.
Ти пропадеш, наївна дурепо..."
А вона йому вслід:"Та хіба?!"

Пройшли роки,не бачились більше;
І не плаче давно вже дівча,
Зрозуміла таки чоловіче,
Що це ти пропадеш,не вона.

                                 Ольга Процко

***

У розкоші сучасних принад,
У чванливому,гордому світі
Ти шукаєш особу без вад,
Котра душу зуміє зігріти.

І потрібен лише ідеал
Із гламурних журналів і сайтів,
Та в майбутнього інший фінал...
І "картинка" не те,що шукав ти...

Щоб уникнути розчарувань,
Не потрібно робити багато:
Йди за серцем своїм без вагань
І навчися людей відчувати.

                                      Ольга Процко

***

Як важко на шляху життя Людину віднайти;
І як знайти стежину ту,якою варто йти?
Широкій вибір надає інформаційний світ,
А доля,наче той жебрак, тупцює край воріт.

Усі заглибились давно в манливу віртуальність,
У соцмережах "сидимо",забувши про реальність.
Сприймаємо,неначе свій,потік чужих думок,
Не можемо уже самі навіть ступити крок.

Не розумієм,що "німі",через стрімкий прогрес,
Що слово наше зігріва,зовсім не СМС.
І лайки й пости-це лиш міф,несправжні почуття...
Бо зближує лиш щирий сміх й простягнена рука.

                                                           Ольга Процко

Ведучий.

Віра в людину, у непереможність добра, у велич світла любові в творчості щойно згаданих поетів додає нам сили. На щодень.

Повсякчас. У поезіях цих поетів дзвенить безконечна казка буття. Так добре і затишно всім, хто переступить поріг їх творчості. Бо,

переступивши раз, кожен з нас там залишаються назавжди.

Ведуча.

У силу свого поетичного таланту поети намагаються осмислити такі вічні теми, як любов до ближнього. Талан вручає Бог, щоб людина віддала його іншим. Ми одержали свою частку в поезії. Якою завбільшки буде ця частка –залежить від того, наскільки ми зуміємо цим скористатися.

Ведучий.  

Дякуємо Вам за увагу і сподіваємося, що на цьому заході не одну душу заполонило слово!

Ведуча.

Хай Вам щастить! А ми бажаєм Вам, усім, добра!

Учитель.

 Добро

У заздрості і зрад облич багато,

Імен багато у брехні і зла.

Тільки добро не можна описати,

І не потрібні оплески й слова.

Воно не претендує на взаємність,

Не вимагає вчинків та подяк.

Воно-Добро,і в цьому вся приємність,

Щоб лиш було... і не важливо як!

                          Ольга Процко

Учні.

«Життя іде і все без коректур»

Життя іде і все без коректур,

І час летить не стишує галопу.

Давно нема Маркізи Помпадур

І ми живем уже після потопу...

Але не бійся прикрого рядка.

Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.

Не бійся правди, хоч яка гірка,

Не бійся смутків, хоч вони як ріки.

Людині бійся душу ошукать,

Бо в цьому схибиш - то уже навіки!

(Пісня” Десь по світу”).

(Учасники заходу та глядачі пригощаються кавою та різноманітними смаколиками.)