Сценарій позакласного заходу "Прощавай, Букварику!"

                                 Казковий сценарій проведення свята

«ПРОЩАВАЙ, БУКВАРИКУ»

 

Мета: Вчити дітей виразно декламувати вірші, формувати інтерес до читання.

 Розвивати акторські здібності, уяву, вміння фантазувати.

 Виховувати у дітей любов до книги, дружні стосунки, родинні почуття.

 

 

Дійові особи:  Циганка, Шапокляк, Вчитель, Принцеса, Баба Яга,

 Пеппі Довга Панчоха, Помилка, Двійка, Лінь, Киця, Червона шапочка, Незнайко, Буквар, Читанка, Математика, Рідна мова,

 

Лунає музика. З обох боків сцени виходять Принцеса и Вчитель.

Принцеса.

Не хочу вчитися Вашої грамоти!

Мені це все набридло. Та й зрештою, навіщо вчити ці букви?

Що це воно таке? І з чим його їдять?

Вчитель.

Ваша світлосте, не говоріть так. Подивіться, який навколо цікавий світ, скільки розумних, чудових книг, з яких  можна багато чого дізнатися. Але за умови – їх треба перечитати.

Принцесса.

Ну знову Ви за своє! Мій батько – король платить Вам не за те, щоб ви мене мучили.

 

Вчитель дістає з рукава й читає  листа.

Вчитель.

Увага! Увага! Увага!

В першім класі урочистий

День зустрічі з Букварем.

Ми запрошуємо всіх –

і дорослих, і малих!

 

Принцеса.

Вчителю, Ви чули? Що це таке: Свято Букваря? І хто такий Буквар, щоб йому влаштовувати свято?

 

Вчитель.

Усі букви – від А до Я –

є на сторінках Букваря.

Це перша книжка, яка веде наймолодших учнів у Країну Знань.

 

Принцеса.

Я теж хочу потрапити на це свято.

 

Вчитель.

Ну, що ж, ходімо. Запрошували ж усіх. (Виходять).

 

На сцену виходять ведучі

Ведуча:

Увага!  Увага! Увага!

У  нас  сьогодні  свято.

Приходьте  до  нас  в  гості  всі:

Малята,  мами  й  тата.

 

Ведучий:

Добридень!                                                   

Раді вас вітати на нашім урочистім святі! Ну що, усі  зібралися у залі? 

 Ведучий:

Та  ні,  когось  не  вистачає…                    

 Ведуча:

Кого? Самі ж бо відгадайте, а потім радо привітайте.      

 

Під музику,співаючи,пританцьовуючи, забігають учні першого класу.

 

Пісня 1. «Шко-ля-рі!» ( на мотив «Бу-ра-ти-но!»)

           До школи радо хто спішить?

            Старанно  хто уроки вчить?

Хто хоче все на світі знать,

Уміє і читати-писать?

Усі їх завжди пізнають.

Скажіть-но, як цих діток звуть?

Усі: ШКО-ЛЯ-Ри-ки!

Хто радує і тат, і мам?

Хто кожну справу робить сам?

Хто дружно й весело співа,

Родину щастям зігріва?

Усі їх завжди пізнають.

Скажіть-но, як цих діток звуть? Усі: ШКО-ЛЯ-Ри-ки!

 

Ведучий:

Що ж, вітайте! Ось він – наш зірковий перший клас!     

1- й учень

          Привітайте нас ─ веселий перший клас!

Працьовитий, дружний, щасливий…

          І трішечки галасливий!

 

2- й учень

          Перший клас навчив читати,

          Перший клас навчив писати,

          Перший клас навчив дружити,

          Щоб цікаво разом жити.

 

 

 

 

 

3- й учень

         Одне одного ми любим,

Станемо всі за одного.

Вчитись в другім класі будемо…

Всі ми хочемо цього!

Разом ми одна сім’я.

В нас усіх одне ім’я: Дружба!

 

 

Над дивовижним краєм

Тихим ранком

Зайнялась зоря,

Бо в Одеській нашій школі

Славне свято Букваря.

 

 

І від дзвінка і до дзвінка

Робота наша нелегка:

Рахуй, пиши, а ще читай,

Учителю відповідай.

 

Та все це не лякає нас,

Бо ми старанний перший клас!

У школі нас всього навчать,

І роки весело промчать!

Ми ─ школярі, ми ─ перший клас,

Щасливі дні чекають нас!

 

Я прийшов до школи вчитись,

Бо поставив за мету:

Скоро стану президентом,

Тільки трохи підросту.

 

Я також прийшов учитись,

Бо вже вирішив давно:

Буду, мабуть, футболістом,

А, можливо, зіркою кіно.

 

Поки ще казати рано,

Може в бізнес я піду,

Чи фотомоделлю стану,

Як за ростом підійду.

 

Я банкіром хочу стати ─

Полюбляю рахувати.

 

А я буду депутатом,

Бо люблю голосувати.

 

А я - в лікарі…

Після закінчення школи

Всім робитиму уколи.

 

 

А я в письменники подамся,

Або, навіть, в моряки.

 

 

А я вчителькою стану ─

Буду вчити малюків.

 

 

Мрію стати альпіністом,

Коли трохи підросту.

А, можливо, парашутистом ─

Полюбляю висоту.

 

Мріємо! Мріяти не рано!

Кажуть, роки швидко мчать.

Якщо будемо старанні,

В школі нас всього навчать.

 

 

Пісня «Ми браві першокласники»

на мелодію пісні «Бескозырка белая, в полоску воротник»

 

 Ми браві першокласники,

 І все у нас гаразд.

 Сьогодні ми зібралися,

 Щоб вам прозвітувать.

Приспів 2 рази

Щоб все на світі знати,

Потрібно працювати,

Щоб школу закінчити,

В престижний ВУЗ вступити.

Ми щиро всіх вітаємо

 І шлем палкий привіт!

 І ми усім бажаємо

 Уроки вчить як слід.

Приспів 2 рази

Щоб все на світі знати,

Потрібно працювати,

Щоб школу закінчити,

В престижний ВУЗ вступити.

 

 

Щоразу на уроках

 Багато запитань.

 Помалу, крок за кроком,

 Ми йдем в країну знань.

Приспів 2 рази

Щоб все на світі знати,

Потрібно працювати,

Щоб школу закінчити,

В престижний ВУЗ вступити.

 

 Є святкових днів багато

 На листках календаря.

 А між ними й наше свято –

 Вшанування букваря!

 

Ми Букварик почали

 Восени вивчати.

 А тепер вже на відмінно

 Вміємо читати.

 

Літера перша і перше слово,

 З книгою перша серйозна розмова.

 Перша сторінка, наступна сторінка,

 Успіхи перші, і перші сльозинки.

 

А як важко було нам

 Палички писати.

 Ставити їх по порядку,

 Мов солдатів на зарядку.

 

Ох за них нам попадало,

 Бо ставали як попало.

 Не вірили ні вчителька, ні мама,

 Як важко було ставити їх прямо.

 

 

Такі муки ми терпіли,

 Доки склад числа той вчили.

 Зате тепер усі ми

 Обчислюємо на високий рівень.

 

Ой було мороки з нами

 Вчительці багато.

 Як слова ми за хвилину

 Вчилися читати.

 

 

 

Згадайте, люба вчителько,

 Матусі, татусі,

 Як «бекали » і «мекали»

 Спочатку ми усі.

 

 А нині любо слухати,

 Як добре ми читаємо.

 Подякуєм Букварику

 І разом попрощаємось.

 

Про труднощі пережиті,

 Про те, як їх ми долали

 Можна стільки говорити,

 Та часу замало.

 

Любі гості, мами й тата,

 В нас букварикове свято.

 Добре, що прийшли до нас

 На гостину в перший клас.

 

Свято гарним вийти зможе,

 Якщо кожен допоможе.

 Від пісень і жартів, звісно,

 Хай сьогодні буде тісно!

 

Пісня „Гей, чули, чули, чули …”

 (на мелодію пісні „Із сиром пироги”)

 

 Прийшли ми всі на свято,

 На свято Букваря,

 І вивчили всі букви,

 Усі: від А до Я.

 

Приспів

 Гей, чули, чули, чули,

 Гей, чули, чули  ви.

 З буквариком ми дружим,

 Він з нами назавжди.

 

У нас сьогодні свято,

 Шануєм Букваря,

 Відкрив він нам дорогу

 До знань від А до Я.

            Приспів

 

 

Діти під музичний супровід сідають на  свої місця

 

 

Мама тягне сина за руку, саджає за парту, дає «Азбуку», «кошеня» лежить на дивані

 

Мама

 Букви вчи, не йди нікуди,

 А то гірше тобі буде.

 Ось тобі секундомір –

 Потім себе перевір.

 А прийде додому тато,

 Йому будеш звітувати!

 І даю тобі пораду:

 Краще справою займися,

 Щоб успішно в школі вчиться!

 

Хлопчик відкриває «Азбуку»

Хлопчик

 Дивна якась буква, схожа на дах, та ще й поясок посередині причепила.

 Як же звати цю букву?

 

Лунає музика, вибігає Червона Шапочка з корзинкою

 

Пісня «Якщо довго, довго …»

Якщо довго, довго, довго,

Якщо довго по доріжці,

Якщо довго по стежині бігать, тупать і стрибать,

То напевно, то напевно, то звичайно, то звичайно,

То можливо, то можливо, можна в школу нам прийти.

А – а – вчаться там діти великі й малі,

А – а – знань їм багато дають вчителі.

А – а – там навчаються читати,

А – а – і писати, й рахувати,

А – а – там цікаво всім завжди.

 

Ось тобі буква Аа: і велика, і мала (простягає букви),

 

Хлопчик:

 Спасибі тобі (йде і чіпляє на дошці – алфавіті букву «А»)

 

З′являється Двійка, з «2» на грудях

 

 

Двійка:

 Я чула, що Червона Шапочка до школи готується.

Так ось – я буду її найкращою подругою.

 

„2” співає пісню на мелодію „Кузнечик»

Я дуже гарна дівка,

Зовусь я просто Двійка.

У ледарів завжди я

В щоденнику живу.

І вдень, і вночі (2р.)

У ледарів завжди я.

І вдень, і вночі (2р.)

В щоденнику живу.

Люблю я погуляти,

погратись і поспати,

А от уроки вчити

я зовсім не люблю.

Ні вдень, ні вночі (2р.)

Я зовсім не люблю.

Ні вдень, ні вночі (2р.)

Я зовсім не люблю.

 

Виходить, потягуючись «Лінь»

 

„Л” Лінь

 Мене звуть просто – тітка Лінь.

 Я з Двійкою дружу.

 Я – Лінь хороша, бо дітей жалію,

 За ними я ходжу, як їхня тінь, (імітує рухи, йде за Червоною Шапочкою)

 Для них готую спокій і безділля.

 Дитиночку приспати – так люблю!

 Хай будуть ручки в неї білі, наче з вати!

 З дітьми я разом їм, охоче сплю,

 Не треба діткам лишньої мороки,

 Ідіть, як котики сліпенькі, навмання.

 І не ходіть ви в школу більш ніколи.

 

З крісла говорить Киця

Киця

 Мур-няу!..

 Хто це галас тут здійняв?!.

 Знову цей … (ім′я хлопчика, підходить до нього)!

 Треба знать тобі ті букви?

 Краще грайся, розважайся

 І нічим не переймайся…

 Літери? Це просто дивно!

 І кому вони потрібні?

 У– горбате, А – нерівне..

 Ну а цю… Не треба й вчити! (показує на літеру «Ц»)

 Я без них не знаю лиха

 І гуляю у дворі!

 З мене приклад всі беріть

 І уроки не учіть!

 

 

ФОНОГРАМА «НУ ЩО СКАЗАТЬ?»

                                  Киця співає пісню на мотив «Что сказать»

 Безтурботно пісні я співаю,

 І гуляю сама по собі,

 Ваших клопотів, люди, не знаю,

 І спокійно на серці мені.

 Я красива, струнка і весела,

 Я подобаюсь друзям своїм,

 Серед кішок усіх – королева,

 І крім «Віскас», нічого не їм.

 Ну що сказать? Ну що сказать?

 Жила б і не тужила,

 Якби ж от дітям розум дать,

 Щоби урок не вчили…

 Ну що сказать, ну що сказать?

 Хай добре знають всюди:

 Кому потрібні Букварі?!

 Та викиньте їх, люди!

 

Киця намагається викинути Буквар «Сонечко», але на неї нападає Червона Шапочка:

 

 – Геть звідси, ледацюги!

 

«Двійка» і «Лінь» втікають

 

Танець першачків «Ми маленькі діти»

 

Виходить хлопчик-Вчитель з листом у руках.

- Мені тут Листоноша передав першокласникам листа. Дозвольте, я прочитаю його:

 

«Дорогі мої друзі, я в полоні. Мене викрав злий чарівник. Я зможу повернутися, якщо ви пройдете всі випробування, які послав вам чарівник через своїх посланців. Покладаю на вас надію. З нетерпінням чекаю визволення.

 Ваш Букварик.»

 

 

Вчитель:

 Щоб врятувати Букварика, потрібно скласти «Чарівну квітку», а пелюстки цієї квітки у посланців чарівника. Кожна пелюстка – це завдання, яке потрібно неодмінно виконати.

 

(Лунає «чарівна» музика , а коли діти розплющують очі, перед ними танцює Циганка).

Циганка:

 А ви хто такі?

 

 

Учень :

 Ми першокласники.

 

Циганка:

 Давайте я погадаю вам, які оцінки будуть у 2 класі.

 

Учень:

 Не треба нам гадати. Ми і без тебе знаємо, що оцінки у нас будуть тільки високого рівня. Краще скажи, яке завдання нам треба виконати, щоб отримати пелюстку.

 

Циганка:

 Яку пелюстку. Краще в карти зі мною пограйте.

 

Учень:

 Вчителю, а хіба дітям можна в карти грати?

 

Вчитель:

 Звісно – це не дитяча гра, але ж треба виручати Букварика, то ж доведеться спробувати. А якщо буде важко, то гості нам допоможуть.

 

(Циганка дістає з рукавів карти з прикладами і показує дітям .Діти відповідають).

 

Циганка:

 Вгадали.

 

Учень:

 А ми не гадаємо, ми так усе знаємо. Віддавай пелюстку.

 

(Циганка віддає дітям пелюстку. Знову звучить музика і з’являється Шапокляк).

 

Шапокляк:

 Привіт, малявки! Щоби такого зробити поганого? Не віддати вам пелюстку чи що? Гаразд, не плачте. Якщо ви правильно будете відповідати, то станете моїми друзями і отримаєте свою пелюстку. Відповідайте: ТАК або НІ!

 – Треба гарно вам читати?

 – Треба менших ображати?

 – На перервах верещати?

 – Парти всі розмалювати?

 – Друзів треба виручати?

 – Треба слухати матусю?

 – Тоді дратуйте хоч бабусю!

 – У класі вибийте шибки!

 – Вчительці робіть все навпаки!

 – Чи хочете друзями моїми стати?

 – Та я ж вас краще вчительки буду навчати!

 

Тоді беріть пелюстку і забирайтеся геть. З такими розумненькими і добренькими я й сама не хочу дружити.

 

(Знову звучить музика і з’являється Принцеса-несміяна).

 

Принцеса:

Плачу я-а-а-а

 День при дні-і-і-і.

 Виглядаю у вікні-і-і-і.

 Хто прийде-е-е-е пожаліти-и-и-и

 Пригорне одну у світі-і-і-і.

 

Учень:

  Ти, Царівно, не реви,

 Сльози ти свої утри.

 Ми розсмішимо тебе,

 З нами жоден сліз не ллє.

 

 Вчитель:

Діти, давайте розкажемо Принцесі-Несміяні смішні і цікаві історії. Можливо, хоч це розвеселить її.

 

(Діти розказують смішинки).

Школярика вчитель спитав:

 – Хто приклад тобі розв’язав?

 Бабуся, матуся чи тато?

 – Не можу я точно сказати, –

 Бо вчора зарано ліг спати.

***

Тато. Сашко, ти що, до школи не йдеш?
Хлопчик. Ні!
Тато. Чому?
Хлопчик. Вчителька просила, щоб до школи сьогодні прийшов ти.

******

Хлопчик. Мамо, яку сорочку ти мені даси сьогодні в школу?
Мама. З короткими рукавами. А що?
Xлопчик. Та щоб я знав, доки руки мити.

***

 

 Принцеса:

Дякую вам, любі діти.

 Звеселили ви мене.

 Вже до мене більше смуток

 Ні на крок не підійде.

Забирайте пелюстку, але за однієї умови: я залишаюся з вами.

 

З’являється Пеппі Довга Панчоха.

 

Пеппі:

 Я весела дівчинка, безтурботна і безвідповідальна. У мене немає ніяких проблем. Навчання мене цікавить менше за все. Люблю нашкодити, пожартувати над кимось, посміятись. Сподіваюсь, що ви такі самі і школа вам не потрібна. Якщо доведете, що я не права, віддам пелюстку.

 

Діти виконують пісню «Школярики».

 

Пеппі:

 Здається ви мене переконали. Пелюстка ваша. А я піду до школи записуватись. Як ви гадаєте, візьмуть?

 

Виходить Помилка.

Помилка:

 Я Помилка лукава,

 Погана в мене слава.

 Букви плутаю, бува,

 Перекручую слова.

 Ну що, розумні першачки?

 Мої знайдете помилки?

 Якщо пелюсточку бажаєте,

 Попрацювати добре маєте.

(Показує дітям картки, на яких записані слова з помилками. Діти їх виправляють).

 

Забігає Незнайко, обходить коло, з усіма вітається за руку.

Незнайко. Добрий вечір!

 

Ведуча . Який вечір? Адже зараз день!

 

Незнайко. А я й не знаю чи вечір,  чи день?

 

Ведуча .  Незнайко, а навіщо тобі такий великий капелюх?

 

Незнайко.  Як це навіщо? Ви хіба не знаєте? Чим більший капелюх, тим розумніша голова!

Ведуча .  Ой, Незнайко! Не сміши нас! У тебе розумна голова? Ось ми зараз перевіримо, що ти знаєш та вмієш! (показує літеру «К»). Яка це літера?

 

Незнайко. Пів жука.

 

Ведуча . А точніше?

 

Діти. Літера «К».

 

Ведуча . (показує літеру «О»). А оце?

 

Незнайко. Та це кругле яйце!

 

Ведуча . А ви, діти, як вважаєте?

 

Діти. Це літера «о».

 

Ведуча 1. Ну, що ж, Незнайко, нам тебе шкода! Літер ти не знаєш, читати не вмієш.

 

Проте у  мене є знайомі жабенята.

 Вони  вчаться голосно читати.

 І не дивно, що слова

 Обов'язково містять «ква».

 От і спробуйте відгадати,

 Що читали жабенята.

 

(На дошці картки зі словами, в яких відсутні деякі літери.)

 

 1.  КВА _ (Квас). Цей «ква» влітку від спраги п'єте.

 

 2.  КВА_ _ _ _(Квадрат.) Цей «ква» учень на дошці малює.

 

 3._ _ _КВА (морква), КВА_ _ _ _ _(квасоля).

 

 Ці «ква» на городі зростають і разом у борщ потрапляють.

 

 4._ _КВА _ (Буквар.) Цей «ква» вас читати навчить.

 

 5.__КВА (Буква.) Цей звук означає і мовчить.

 

 6.  КВА_ _ _ _ _(Квартира.) Родина велика у «ква» цьому живе.

 

 7. _ КВА_ _ _ _(Акваріум.) А в цьому — рибка - красуня пливе.

 

Незнайко: Бачу, що ви старалися, гарно вчилися. Так і бути, віддаю вам чарівну пелюстку.

Звучить музика «Політ Баби Яги».

Вбігає Баба Яга.

 

Баба Яга.

Я летіла на мітлі,

Щоб на святі буть мені!

Свою ступу розтрощила,

Сильно ноги намочила.

(Сідає на підлогу, тре собі ноги й стогне).

 

 

Баба яга.

Ох, як я поспішала!

Спати довго не лягала,    

Довго – довго готувалась,

Поки я сюди дісталась.

(принюхується)

Фу-фу-фу! Щось букварський дух я чую!

От зараз я перевірю чи вміють ці діточки уважно слухати. Якщо це про вас — відповідаєте словами «Це все я, це все я, це компанія моя», якщо ні — то «Це не я, це не я, не компанія моя».

 

 Хто до школи чимчикує,

 Вранці весело крокує?

 

 Пролунав давно дзвінок.

 Хто спізнився на урок?

 

Хто співає, веселиться і роботи не боїться?

 

 Хто із вас такий хороший — засмагати йде в калошах?

 

 Хто із вас хоч раз хворів через те, що зошит з’їв?

 

 Хто із вас, скажіть лишень, зарядку робить кожен день?

 

Чи багато серед вас невмивах приходить в клас?

 

 Хто із вас, скажіть, малята,

 Помагає мамі й тату?

 

 З фізкультурою хто дружить,

 Виростає сильним, дужим?

 

 Хто, скажіть мені, малята,

 Любить з вас таночки танцювати?

 

                                                                ТАНОК

 

Баба Яга.  Добре, діти, з вами! Та мені вже час повертатися до своєї донечки Ягусеньки, яка ще не вміє читати. Заберіть свою пелюстку.

 

З’являється Чарівник і звертається до присутніх.

 

Чарівник:

 Бачу ви кмітливі, винахідливі, розумні діти. Всі мої завдання виконали. Я навіть подобрішав. Але я злий чарівник і так просто не здамся. У мене є ще одна умова. Якщо вона буде виконана, то повернеться ваш Букварик цілим і неушкодженим, а якщо ні, то пропало ваше свято. Моя умова в цьому конверті. А я зникаю. Мене не шукайте. Запам’ятайте: не виконаєте умову не вернеться Букварик!

 

(Віддає Червоній шапочці конверт і зникає).

Червона шапочка:

 Ну й налякав нас цей Чарівник. Але ми теж не здамося. Подивимось, що тут.

(У конверті завдання для батьків).

 – Придумати якомога більше слів на задану літеру.

 – Відшукати слова у слові.

 – Скласти приказку з розкиданих слів.

 – «Якою це мовою?»(деформовані слова).

 

Червона шапочка:

 Молодці наші батьки, не підвели. Заробили останню пелюсточку.

 

Ми до батьків сказати хочемо слово

і привітати від душі.

Подарувати танець вам чудовий,

Найкращі прочитать вірші.

 

                                                     ТАНОК

 От батьки в нас молодці!
Держать міцно нас в руці.
Просим нас не відпускати,
Щоб всю школу не злякати!

 

Мами й тата наші дорогі,

 Милі, єдині й вічні,

 Ви для нас найкращі.

 Любі ви наші батьки.

 Вдячні ми вам без кінця,

 В ніжності терпне душа

 Ми перед вами в боргу

 Хочемо сказати люблю.

 

Червона шапочка:

Наша квіточка ожила, засяяла яскравими барвами. То де ж наш Букварик?

 

Учні(разом):   Букварику!  Букварику! Іди – іди до нас.

      Тебе ми дуже любимо – зустрітися вже час!

 

                                                          Заходить Букварик

 

 

Букварик:

 Я мандрую по країнах,

 Я з абеткою дружу.

 І малечу як зустріну

 Грамоті одразу вчу.

 Я щасливий дуже,

 І тому радію,

 Що всі діти в вашім класі

 Читати вже вміють.

                                    Виходить група учнів, шикується, рапортує.

 

1учень:

–Шановний Букварику! Тобі рапортуєм:

На свято прощання зібралися всі першокласники, їхні батьки, гості та вчителі!

 

2учень:

–В такому разі до здачі урочистого рапорту Букварю стояти струнко!

 

3учень:

– Букварику! На свято прощання з тобою зібралися…

 / вбігає в зал ще один учень/

Нарешті, всі 39 учнів. До проведення свята готові! /всі разом/

 

4учень:

– За час навчання в 1 класі вивчено 33 літери українського алфавіту,

що допоможе нам у майбутньому вивчити й інші мови світу.

 

5учень:

–Оволодівши грамотою, всі стали справжніми учнями!

 

6учень:

– Учнями класу перечитано, недочитано, зачитано до дірок

сто художніх книжок!

 

7учень:

–Списано, переписано, недописано в зошитах багато десятків сторінок!

 

8учень:

 – Загублено 10 поганих звичок, 97 авторучок, 45 олівців, 22 лінійки,

з десяток гумок і 15 гудзиків.

 

9учень:

– Над важкими задачами «поламано» 39 голів, зламано 4 стільці, 7 замків у портфелях і ранцях!

 

10учень:

–На території школи розбито 4 квіткових вазони , 6 носів, наші коліна і дві шибки.

 

11учень:

–Клас живе цікаво і не збирається зупинятись на досягнутому!

–Рапорт зданий! /всі разом/

 

/ Під час зачитування останніх пунктів рапорту Буквар починає розгублено кліпати очима, потім опускається на стілець.

Хапається за голову/

 

Буквар:

–Ой! ой! ой! Оце навчив! Оце дожився!

 

Учень:

– Букварику, не журися, це ми навмисне тебе насмішили!

 

Буквар:

–Так це не правда?

 

Учень:

 – Звичайно! А коли й правда, то тільки трішечки.

Головна правда в тому, що ти нас читати й писати навчив.

Хіба цього мало? Усміхнися!

 

Буквар:

–Дякую вам за гарну організацію і порядок!

 

Добрий Букварику! Перша книжко!

 Хочеться навіть поплакати трішки.

 Жаль розлучатись, хоч і треба,

 Ми не забудемо  ніколи тебе.

 

 Спасибі тобі за добру науку,

 За паличку першу і першу букву,

 За перше слово і першу казку,

 За першої вчительки щиру ласку.

 

 Букви ми старанно вчили,

 Знаєм  їх від А до Я.

 І сторіночку останню

 Прочитали з букваря.

 

Діти разом

 Прощавай, Букварику,

 Наш найперший друже,

 Ми тобі, Букварику,

 Дякуємо дуже.

                                                 ПІСНЯ ПРО БУКВАРИК

 

 

 Всі літери прочитані, усіх  їх - 33.

 І хто дітей учитиме усі шкільні роки?

 

Буквар       

Не сумуйте, діти,  Ви ж бо не самі.

З вами інші книги   будуть у житті.

 Це підручники нові для навчання дітворі.

 

(Виходять Читанка, Рідна мова, Математика)

 

Читанка:

 Я ваша перша читанка,

 Красива в мене свитонька.

 Цікаві сторінки, є вірші і казки.

 Покажу вам сто земель

 І космічний корабель.

 Даруватиму щодня

 І забави, і знання.

 

Рідна мова:

 

Я ваша мова, діти, рідна мова!

 Іду до вас із глибини віків.

 Щоб донести до вас чарівне слово,

 Що найрідніше з-поміж інших слів.

 Бо різних мов на світі є багато,

 А рідна мова — в кожного одна.

 Вона у серці в будень і у свято,

 Свята і найдорожча нам вона.

 Спішу навчити гарно розмовляти,

 Тож, як на крилах, вже до вас лечу.

 Щоб ви навчились грамотно писати,

 Думки висловлювати правильно навчу.

 

Математика:

 Один, два, три, чотири, п’ять!

 Вміють діти рахувать.

 Дуже точна я наука

 І мене всі люди вчать.

 Я потрібна всім – це знайте,

 Математику вивчайте!

 

Природознавство

А де лягає сонце спати,

 І звідки вітер, звідки тінь,

І сніг чому лапатий.

 І заєць чом такий вухатий,

Чого бджолі дрімати лінь?

 

Чи справді гірша стала глина,

 Від чого запашна малина,

Куди повзе рогатий  жук  —

 Це я, малята, розкажу.

 

 

Буквар. Цих  діток  я  прошу  навчати

Того,  що  знаєте  самі,

І  вас  прошу  не  лінуватись ( звертається до дітей)

І  вчить  уроки  день  при  дні.

І  берегти  книжки –

Віднині  найперші  друзі  вам  вони.

 

Всі  разом.

Обіцяємо  не лінуватись,

На “відмінно”  і  “добре”  навчатись.

 

                                                       ПІСНЯ

(на мелодію пісні «Пусть бегут неуклюже…»).

 

Ми уже не малята,

Не маленькі дошкільнята —

Цілий рік в школі вчилися ми.

Нашу вчительку любили,

Всі слова її ловили

І в усьому наслідували.

Ми читаєм і рахуєм,

Додавати вмієм всі.

Ой, як жаль нам, що не підем

В перший клас ми всі. (Двічі)

Букварі прочитали,

Сто задач розв’язали,

Кожну букву виводили ми.

Наші тати й матусі,

Ви були для нас — як друзі,

Разом з нами училися ви.

Ми спасибі скажем щиро

І учительці, й батькам.

За турботу, за терпіння

Щиро дякуємо вам. {Двічі)

 

Перший  раз  у  перший  клас!

Рік  тому  зустрів  він  нас.

Скоро  підем в  клас  наступний,

Вітер  хай  нам  дме  попутний.

 

 

Один  одного  ми  любим,

Станем  всі  за  одного.

Вчитись  в  другім  класі  будем,

Всі  ми  хочемо  цього.

 

Ну, а  вчителька  як  буде?

Що,  покине  усіх  нас?

Ні,  вона  разом  із  нами

Переходить  в  другий  клас.

 

Цей  рік  непомітно  зовсім  пролетів,

І  всі  підросли  ми,  дорослими  стали.

А  попереду  ще  стільки  днів,

Відкриття  і  нові  п’єдистали.

 

Свято  закінчилось  для  всіх  нас.

Ми  дуже  раді  зустрічі  із  вами.

Якщо  приємно  ви  провели  час,

Ми  дякуєм,  нам  гарно  було  з  вами.

 

 

 

 

 

Вчитель

 Дитинство веселковими мостами,

 Як в казці, швидко – швидко пролетить,

 А потім юність росами – стежками …

 Всі роки в школі – найсвітліша мить!

 Тому у дружбі, радості зростайте,

 Хай сонце щастя світить вам щораз.

 І перше свято це запам’ятайте.

 Нехай щастить вам в добрий час.

 

                                                                   ПІСНЯ