Сценарій позаурочного заходу «Великдень усіх нас на гостини просить»

 ЗЗСО "Бориславська загальноосвітня школа І - ІІІ ст. N 3"

 

Кафедра української мови та літератури

 

                Великдень усіх нас на гостини просить

 

Сценарій позаурочного заходу для учнів 5 - 6 класів розробила 

вчитель української мови та літератури Гуцало Маріанна Ігорівна

 

Мета заходу:

 залучити дітей до творчого пізнання культурної спадщини нашого народу, до розкриття    краси української обрядовості;

 поглибити, розширити знання учнів про традиції святкування Великодня в Україні;

розвивати творчі здібності школярів;

 виховувати почуття патріотизму і любові до культурних скарбів українського народу, інтерес й повагу до народних традицій.

 

Оформлення залу:

 вишиті рушники, гілочки верби, святково прибраний стіл (скатертина, кошики, паски, писанки), лавки, макет печі.

 

Лунає музика. Виходять ведучі.

Ведуча: Весна – найпрекрасніша пора року. Із її приходом оживає природа, повертаються з далеких країв птахи, земля одягається в зелень, квітнуть сади, перегукуються пташиним співом гаї. Прийшла весна!

 

Ведучий:

Одягла весна мережану сорочку,

Умившись і звільнившись від турбот,

І підіймає волошкові очі до вищих,

До церковних позолот.

 

Великдень усіх нас на гостини просить.

Малює сонце полотно небес,

І крашанку, як усмішку, підносить:

Христос Воскрес! – Воістину Воскрес!

 

Лунає пташиний спів. Виходить Весна.

Дівчина 1:

Спасибі тобі, Боже,

Що з зимою розпрощались,

Що весни діждались!

 

Дівчина 2:

Ой весно, весно, днем красна,

Що ти нам, весно, принесла?

 

Весна:

Принесла вам жита,

Принесла вам цвіту

У ваші таночки,

Щоб сплели віночки!

А ще вам принесла

Сонця багато,

Радості в хату,

Великодні свята.

Щоб пекли паски

І співали гаївки.

Та й писали писанки:

Щоб багато мати,

Усім на щастя дарувати.

Ведуча: Разом із пробудженням природи від зимового сну в Україні починається весняний цикл народних свят. На цей період припадає одне з найбільших після Різдва християнських свят – Великдень.

 

Ведучий: Так, Великдень українці завжди святкували радісно, піднесено. Готувалися до нього заздалегідь. Упродовж тижня наводили лад у господарстві, прибирали, мазали хати, розмальовували стіни зсередини, інколи і знадвору. Прикрашали покуть, вивішували найкращі рушники.

 

Ведуча: До свята Великодня готуються заздалегідь. Напередодні відзначають Вербну неділю. Саме в цей день Ісус востаннє увійшов до Храму Божого.

 

Ведучий: Дорогу йому встеляли пальмовими вітами. Оскільки в Україні пальми не ростуть, то їх замінили вербовими пагонами. Вербову гілку називають символом Воскресіння. Тому освячену вербу несуть додому, ставлять її на почесне місце в хаті й під образами.

 

Ведуча: Було за звичай: матері, принісши посвячену вербу, неодмінно легенько били нею дітей.

 

Господиня:

Ой, вже близько любе свято!

Діточки, скоріш до хати!

Бо вже недалечко

червоне яєчко!

Як верба розцвіла на зелене гілля –

Вербова Неділя!

Через тиждень – вже Великдень!

(Жартома б’є зеленим гіллям верби дітей)

• Не я б’ю – верба б’є. Не я б’ю – верба б’є!

Через тиждень Великдень!

Недалечко – червоне яєчко!

 

Учень:

Тоненьким прутиком

З вербовим котиком

Себе вітаємо

Легеньким дотиком…

Радісну вістку

Собі говоримо,

Що день великий

Не за горами,

Що вже за тиждень

Буде Великдень!

 

Ведучий: Останній тиждень Великого посту пов’язаний із багатьма обрядодіями. 

Кожен день мав своє призначення. Понеділок починався для жінок ще до схід сонця.

 

Ведуча: Зранку починали білити стіни та стелю, фарбувати мисник, двері, підвіконня, мити та прибирати хату.

 

Ведучий: У вівторок жіноцтво золило, прало й прасувало білизну. Тож не мав і понеділок з вівторком спочинку. Виганяли і найменшу з хати порошинку.

 

Ведуча: У середу завершували всю хатню роботу.

 

Ведучий: Великий Четвер. Це останній день перед стражданнями і розп’яттям Ісуса Христа. Цей четвер називають Чистим. Це день очищення. Рано-вранці люди прибирають у хатах і на подвір’ї – усе повинно бути чистим і виглядати по-святковому.

 

Інсценізація «Чистий Четвер»

 

Мотря. Ой Уляно, Уляно, в тебе в хаті погано!

Уляна. Брешеш, брешеш, сусідко, що в мене в хаті гидко!

Мотря. Горщики під лавкою поросли отавкою,

Мисочки на полиці поросли печерицями.

Уляна. Чи ж я не хазяйка, чи не господиня?

Сім днів хати не мела, печі не топила!

Мотря. Подивіться на неї, премудрую швачку,

Віник на кілочку, а мисник – в куточку!

Уляна. Гарна я хазяйка, добра господарка!

Як прийде Великдень, буде в мене гарно!

 

Ведучий: У Велику П’ятницю родинне життя набувало особливого настрою. Люди розмовляли між собою пошепки, намагалися не кричати, не лаятися, не встрявати в суперечки. Випікали білі паски, які призначалися покійникам і повітрю – «щоб не приносили лиха й смерті». У цей же день не вживали їжі до вносу плащаниці, не дзвонили дзвони. Нарешті приходила Велика Субота. У цей день жінки фарбували крашанки. Випікали паски.

 

Ведуча: Кожна господиня готує паску по-своєму, так, як це заведено в родині й передається від мами й бабуні. Щоб паска вдалася, то замало муки білої і всяких приправ, треба мати думки добрі та серце щире. Великоднє тісто, як мала дитина, любить, щоб з ним обходились лагідно. Треба випікати паски на такому вогні, щоб вони не були глевкими і щоб не підсмалилися. Коли вже паски посадять у піч або духовку, то не можна бігати по хаті і грюкати дверима, бо від грюкоту паски можуть сісти й не піднятися. Коли паски спечуться, то їх потрібно виймати дуже обережно і класти на стіл, щоб охололи.

 

Інсценізація

 

Мати. Галинко, неси миски, будемо паски виробляти, уже тісто підійшло. А ти, Сергійку, не сиди на печі, бо паска вийде горбатою, а це вже ознака якоїсь біди. І швиденько віника подай.

Мати (обмахує віником кути хати). Буду паски в піч саджати, а ви, таргани і блошиці, стоноги, геть з моєї хати. Виходьте з моєї світлиці в темницю. (Звертається до дітей). Ходіть, діти, пасочки виробляти. (Виробляють, а мати садить їх у піч). Господи, поможи! (Мати виймає паски з печі).

 

Галинка. Моя рум’яніша!

 

Сергійко. Зате моя з сиром!

 

Мати. Гріх напередодні такого великого свята сперечатися. А пасочки вам усім удалися на славу – і пухкі, і рум’яні.

 

Діти. Дай, мамо, покуштувати.

 

Мати. Паску, поки не посвятить священник, не їдять.

 

Галинка.

Ох і гарна! Ох і гарна!

Пасочка рум’яна.

Ох, духмяна, ох, духмяна,

Пасочка рум’яна.

 

Сергійко.

Тішиться маленька паска,

Тішусь і я,

Що тримаю в руках її я,

Що вона моя!

 

Ведучий: Великодньої суботи пізно ввечері народ збирався біля церкви на всеношну службу. Спати святкової ночі не годилося, бо «той, хто засне, проспить своє щастя».

 

Ведуча:

Ледве писанки

Субота встигла посвятити,

Уже Великдень нам співає:

«Христос Воскрес, діти!».

 

Учень:

Весна – це сонця перемога!

У Великодній світлий час

Ми наближаємось до Бога,

Бог наближається до нас.

 

І зійде сонце, наче кругла паска,

Мов писанка, розквітне вся земля.

Радіймо, друзі! Великодня казка

Гаївкою хай серце звеселя!

 

У виконанні дівчат лунає гаївка «Вербовая дощечка».

 

Ведучий: А ще на Великдень дарують люди одне одному писанки. Оздоблене узором яйце символізує пробудження природи, зародження нового життя. Фарбоване великоднє яйце мало різні назви: «писанка», «крашанка», «мальованка».

 

Ведуча:

Котилася писаночка

З гори на долину.

Прикотилась простісінько

До нас у гостину.

А за нею йде Великдень,

Несе білу паску.

Розсипає між діточок

Радощі і ласку.

 

Учениця:

Гарна писанка у мене,

Мабуть, кращої нема!

Мама тільки помагала,

Малювала ж я сама.

Змалювала дрібно квіти,

Вісім хрестиків малих,

І дрібнесеньку ялинку,

Й поясочок поміж них.

Я ту писанку для себе

Для зразочка залишу,

А для мами і для тата

Дві ще кращих напишу.

 

Ведучий: Воскресіння Христове святкуємо в Світлу неділю Пасхи. Для християн це найрадісніше й найурочистіше свято, бо воно дає нам надію, що через віру у воскреслого Ісуса Христа і ми воскреснемо і одержимо вічне життя.

У ніч перед Пасхою намагаються не спати. У церкві відбувається святкова служба. Із першими сонячними променями священник сповіщає: «Христос Воскрес!». Після врочистого обходу храму починають святити паски і крашанки.

Потім люди розходяться по домівках, щоб сповістити про велику радість, вітаючи одне одного: «Христос Воскрес!». Їм відповідають: «Воістину Воскрес!» - і цілуються тричі. Уся сім’я збирається за святковим столом.

 

Господиня. Ой, уже в церкві дзвонять! Іване, ану вставай швиденько. Хіба ти не знаєш, що на Великдень господареві не можна спати, бо вся пшениця виляже?

 

Господар. Та вже встаю, встаю…

 

Господиня. Іди запорай стайню, бо треба до церкви збиратися. Давай, доню, будемо кошик готувати.

 

Донька. А з чого почнемо?

 

Господиня. Звичайно, з паски, бо вона символізує вічність. А тепер давай, донечко, писанки і крашанки.

 

Донька. Мамо, а чого так називають: писанки і крашанки?

 

Господиня. Крашанки фарбують в один колір. Ось, наприклад, червоний – колір кохання, зелений – колір весни і пробудження природи, блакитний – символ неба, а жовтий – символ сонця.

 

Донька. А писанки?

 

Господиня. А писанки розписують різними кольорами і різними узорами – це витвір душі. Ось цей квадрат – це наше зелене поле, а ромб – це символ родючості.

 

(Заходить господар.)

Господар. Вже все повпорував, ще й хрін вам приніс до святкового кошика.

 

Донька. Тату, а нащо хрін, він такий пекучий?

 

Господар. Існує, доню, така легенда… Колись хрін був дуже отруйний і вороги задумали отруїти ним Ісуса Христа. Натерли, дали Спасителеві, а він не отруївся. Відтоді вживають його до їжі.

 

Господиня. Донечко, подай ще масла. Ось ще сир запечений, ковбаса, шинка, шматок солонини.

 

Господар. Ой, як то файно пахне! Дайте мені щось трошки попробувати.

 

Господиня. Та чи ти, чоловіче, не знаєш, що на Великдень їсти несвячене – гріх.

 

Господар. А я й забув …

 

Господиня. Здається, усе поклала… Ще про сіль забула, бо свячену сіль вживають не лише в їжу, а й обсипають нею подвір’я, аби лихо обминало хату.

 

(Усі збираються і виходять із хати.)

 

Разом.

Свята Пасха йде до хати,

Будемо Великдень справляти.

 

(Промовляють молитву «Отче наш». Сідають за стіл, снідають.)

 

Господиня. А шкаралупу з писанок і крашанок не викидай, бо її треба намочити у воді. А потім тією водою помитися, щоб ти була така красна, як та писанка.

 

(Донька вмивається водою з крашанками. Заходять дівчата, співаючи пісню.)

 

Сей день нам Господь Всевишній дав,

То день святий, великий.

Спаситель наш із гроба встав –

Царствує нам навіки.

Чудо, чудо всіх чудес:

Істинно Христос Воскрес.

 

Усі. Христос Воскрес!

 

Господарі. Воістину Воскрес!

 

Дівчата. А чи не пустите, тітко Одарко і дядьку Іване, свою Марічку з нами на гаївку?

 

Господиня. Та чому ж і ні? Адже нині таке велике свято.

 

Господар. Нехай іде.

 

(На сцену вибігають хлопці.)

 

Хлопець. Дівчата, візьміть і нас поспівати.

 

Дівчата. А хіба вам пасує з нами гаївки водити?

 

(Дівчата співають.)

 

А ви, хлопці, встидайтеся,

Ви гаївками не бавтеся.

Ви до того не виросли,

Лиш до ціпа та до коси.

 

Хлопець. А ми теж уміємо гаївку співати! Послухайте.

 

(Хлопці співають.)

 

Сіла ластівка на хаті –

Наші дівки язикаті.

 

(Дівчата співають.)

 

Сіла ластівка низенько –

Наші хлопці всі маленькі.

 

Господиня. Та годі вам сваритися, заспіваймо разом.

 

(Усі співають.)

 

Сей день спасення всіх гріхів.

Тож разом ся братаймо,

Забудьте вже ненависть, гнів,

А миру піснь співаймо.

Чудо, чудо всіх чудес:

Істинно Христос Воскрес.

Чудо, чудо всіх чудес:

Істинно Христос Воскрес.

 

Ведуча. У великодній понеділок люди ходили один до одного в гості, христосувались, обмінювалися писанками. Цей день називався волочильним. Ще є одна назва понеділка – це «обливний», бо в цей день за стародавнім звичаєм хлопці обливають дівчат водою, а дівчата дарують їм крашанки.

 

Інсценізація «Обливний понеділок»

 

Дмитро (ллє воду на Ганнусю). Будь здорова, як вода, весела, як весна.

 

Ганнуся. Обережно, Дмитре, віночок новий, квітки замочиш.

 

Петро. А ти на коси, Дмитре, на коси, щоб гарно росли.

 

(Підносить глечик над головою Ганнусі. Вона втікає.)

 

Ганнуся (стріпує воду з кіс). То тебе помити треба. Бачиш, який малий, ніби тебе ніколи весняний дощ не мочив.

 

Оля (підбирає глечик). Давайте, дівчата, поллємо Петра, щоб добре ріс.

 

(Дівчата підбігають до Петра. Одні тримають його, інші ллють на нього воду.)

 

Петро. Досить, дівчата, а то до неба виросту.

 

Оксана (ллє на Петра воду 3 рази). Один дощ, другий дощ, третій дощ!

 

Петро. Досить з мене одного. Бр-р-р!

 

Оксана. Три краще. Знаєш, як старі люди казали: «Як підуть весною три дощі добрі, то наповнять три роки голодні».

 

Петро. На урожай то добре. А для мене яка вигода? Сорочка вся мокра, змерз, як цуцик. Ой дівчата, жалю у вас немає. Я ж на ваші сорочки води не лив. Тільки на коси. А ви мене з голови до ніг облили.

 

Маруся. Здоровий будеш. А сорочка висохне. Он бачиш, як сонечко гарно світить.

 

Ведуча: На Великдень не замовкають святкові церковні дзвони, лунають цілий день, будять у людських душах радість, надію. На Великдень і сонце грає, сказано-бо: усе радується і на небі, і на землі.

 

Ведучий:

Веселіться, люди світу,

Веселіться нині!

Зірка Правди засіяла

По всій Україні.

 

Ведуча:

Голос Правди і Любові

Усім чути із небес.

Веселіться, люди, нині,

Бо для нас Христос Воскрес!

 

Ведучий:

Христос Воскрес! Христос Воскрес!

По землі лунає.

Отець Божий із небес

Радість посилає.

 

Ведуча:

Веселіться, люди світу,

Веселіться нині.

Даруй, Боже, щастя й долю

Нашій Україні!