Сценарій "Прощавай, школо!"

Сценарій випускного вечора

 

(Завіса закрита, фанфари)
Сьогодні музика у Чорнобаївці лунає,
І тане в квітах урочистий зал,
Зібрались тут усі, хто забажає,
Бо зараз розпочнеться випускний, останній бал.

(відкривається завіса, на сцені темно)

 

Презентація «Ангел»

 

(Плач новонародженої дитини, вмикається світло, вибігають два татуся з букетами квітів)
- Привіт, Іване!
- Привіт, Сергію!
- З ким тебе привітати?
- У мене донечка. А у тебе?
- Сина маю. Продовжувача роду!
- … Та де ж вони так довго? Чому не виходять?
(виходить медсестра, виносить двох малюків, за нею дві дружини)
- Вітаю, татко! (віддає одну дитину таткові). І вас теж! (віддає другому). Приходьте до нас ще!
(тати вітають дружин, заглядають до дитини, чути дитячий сміх).

- Привіт, мій маленький!
- Ходімо додому, моя крихітко!
(Виходять)
(На сцені з’являються батьки-читці)

Ще недавно дітками малими
Були наші доньки і сини.
Мріяли тоді ми щогодини,
Щоби швидше підросли вони.

Як були маленькі, довго спали.
Засинали, де тільки могли.
Світ цей як могли, так пізнавали,
З іграшками нерозлучними були.

Ми учили їх любить природу,
Знати все про світ, в який ідуть.
Вірили у те, що, як і браття менші,
Так й вони батьків не підведуть.

Поруч завжди були мама й тато,
Але діти залишалися й самі,
Як раптово поверталися в кімнату,
То дітей не пізнавали ми.

Поступово діти підростали,
Стали нам, батькам, допомагать.
То помили посуд, то попрали,
То з собачкою ходили погулять…

До науки тяга була змалку,
Казочки читали дітям ми.
Ноутбук, комп’ютер і «стіралку»
Все опанувать самі змогли.

Нещодавно школа їх зустріла.
Першокласниками стали всі.
Швидко так дитинство пролетіло..
Сьогодні вже вони – випускники.

Зупинись, миттєвість промениста!
Зупинись! Погляньте всі на них!
Б’ються в унісон і урочисто
Сорок три сердечка молодих!

 

Музика Тетяна Терехова «Выпускной»

Уч.:
Позаду залишилися уроки,
Щоденники, екзамени, дзвінки,
Ми були разом цілих 11 років!
Усе скінчилось. Ми - випускники.

 

Пісня випускників «Прощавай, рідна школа моя!»

Пролунав дзвінок останній, соловейком віддзвенів.
Ми йдемо в дорогу дальню на очах у вчителів.
На душі бринить тривога, занімів порожній клас,
То дитинство босоноге проводжає тихо нас.

Приспів:
Прощавай, рідна школа моя!
Тільки знай: сумуватиму я.
Пам’ятай ці слова золоті:
«Ти для нас найдорожча в житті!»

Упадуть на землю роси, зійде сонце на порі,
Дітвора дзвінкоголоса тихо стане на поріг.
І здійсняться сни пророчі на стежині в будні дні,
І теплом засяють очі наших рідних вчителів.

Приспів:
Прощавай, рідна школа моя!
Тільки знай: сумуватиму я.
Пам’ятай ці слова золоті:
«Ти для нас найдорожча в житті!»

 

Уч.:
Так, здається нам, що ми вже зрілі,
Проворнії у всякім ділі.
Навчились читати, писати,
Співати, грати, танцювати.
 

Уч.:
Заглядать до бібліотеки,
Не пропускати дискотеки,
Встигать у всьому і усюди...
З нас будуть, вірте,
Добрі люди!

 

Уч.:
В присутності і мами, й тата
Вручіть нам наші атестати,
Нехай вони їх потримають,
Нехай відчують, і хай знають,
Що вже дітей дорослих мають!

Уч.: Слово надається директорові школи ……...
(Гімн України)

Директор. Слово для зачитання наказу по Чорнобаївській ЗОШ І-ІІІ ступенів надається заступ¬нику директора з навчально-виховної роботи ……..
(Завуч зачитує наказ і директор вручає атестати)

Пісня учениці

Сегодня важный день
Наш школьный выпускной
А что ждёт впереди, вдали
Расходятся пути, как в море корабли
И нет пути назад.
Нет назад.

ІІ

Давайте вспомним мы
Как в первый класс пошли
Менялись в школе мы, росли
Как нас вела судьба
Ведь всё не просто так,
А может, это знак,
Может, знак.

ІІІ

Прошли года, как миг,
Их не вернуть назад
Всё было как вчера, сейчас
Не дети мы теперь
Нас ждёт другая жизнь,
Но с нами навсегда
Воспоминания.

 

Музика «Диво-дівчинка» (мінус)

Виходять брати і сестри

1. Сьогодні у наших мам і тат
   Хвилюючий дебют,
   Бо їхні первістки в широкий світ
   Дорослого життя ідуть.
   Отож прийшли їх нині проводжати
   Шкільна родина, я і мама з татом.

 

2. Сюди прийшов я, друзі, зовсім не дарма.
   Одна їдка проблема мій мозок обійма.
   Моя сестричка нині школу закінчила.
   І всі фінанси в свої руки захопила.
   Модняча сукня, туфлі, зачіска хітова,
   П'янкі парфуми і каблучка нова.
   Плакали наші грошики, які зібрали
   Навіть мені нічого вже не перепало.

 

3. А моя сестра, ой братці!
   Куди вже тій Мадонні браться?
   Одна лиш досконалість і краса,
   І має талію таку лише оса.
   Вона найкраща, бо моя!
   Та перевершу, безумовно, її я.
   У мами буде досвід прехороший,
   А татко наскладає більше грошей
   І Настя менша - буде "Міс - краса",
   Чи Василиса - позолочена коса.

 

4. Не лише сестрички можуть бути гарні
   І зайві клопоти тут, друзі марні.
   Бо в мене брат, як Клод Вандам,
   І знецінити його нікому я не дам!
   І не дешево він мамі обійшовся,
   По базарах походити нам прийшлося!
   Правда, з зачіскою клопотів не має,
   Бо майже під "нуль" завжди чуприну підстригає!
   Подивлюсь на брата і тепер –
   Буду й я галантний кавалер.
   Приклад з тебе, брате, буду брати
   Щоб ще більше вміти й більше знати.

 

(Вбігає дівчинка)
Тільки що я знайшла ось цей папірець. Його забули батьки. От і подумала, що зміст цього важливого документа повинні знати всі!

Расписка родителей

     Мы, ниже подписавшиеся родители сегодняшних выпускников школы выдаем расписку школе в том, что мы действительно получаем в 2010 -м году назад своих детей, сданных в школу в 1999 году, на временное хранение, воспитание и обучение. Претензий к школе нет, но есть благодарности и весьма большие! Родительский комитет по приемке детей назад отмечает лишь одно обстоятельство: мы сдавали на хранение детей мелкоформатных, а получаем назад — крупногабаритных, а их значительно сложнее прокормить, обуть, одеть и дать дальнейшее образование!

       Но тем не менее, глядя на сытые, довольные, красивые и одухотворенные лица детей, мы надеемся на то, что полученные в школе знания, наши дети скоро отдадут на благо общества, а общество от этих благ, глядишь, что-нибудь выделит и родителям...

За сим благодарим и подписываемся: Мамы, папы, дяди, тети, дедушки, бабушки выпускников 2010-го года.

« 29 » мая 2010 года Родительский комитет по приемке детей назад

 

Учень: (звертається до матері на сцені)

Чого ти зажурена, мамо?
Чого в очах твоїх сльоза,
Чи вітер пестив тебе мало,
Чи усмішку вкрала сльоза?
Куди твоя радість поділась?
Чого зажурилась краса?
І руки твої опустились,
Чого посивіла коса?
Не треба журитися, мамо,
Чого ж у сльозах, ну чого?
Чи снігу упало немало,
І весь він - тобі на чоло?
Пісень ти співала немало,
Багато не спала ночей.
Чого ж ти зажурена, мамо?
Аж котяться сльози з очей.
Не жалій мене, мамо, не треба,
І не думай, що я ще дитя,
Подивись у глибокеє небо,
На своє ти оглянься життя.
Як тобі було важко в дорозі,
Як тебе заставала гроза.
Я стою на твердому порозі,
Чому ж в тебе іскриться сльоза?
Принесу, мамо, тобі я квіти,
В очі гляну твої ясні.
Сльози радості ніде подіти,
Ніби краплі дощу навесні
Я загляну у очі - озерця,
До щоки притулюсь, як колись,
І відчую биття твого серця,
Тільки жалібно так не дивись .

 

Мати (до учня):

Сину мій, ти моя опора,
Надія і радість у житті.
Сину мій, ти залишаєш школу,
Йдеш шляхом дорослих відкриттів.
Став тепер ти вже таким дорослим,
Але для мене - ж іще дитя
Впала сивина мені на коси,
Мчать роки, їх не вернуть назад.
Я тебе, синочку, в радості зростила,
Давала з батьком раду, як могли,
В душі у тебе сонце засвітили,
І для польоту крила надали
Лети у світ, широкий і щасливий,
Синочку мій, мій соколе ясний,
Завжди будь щирий, незлобливий,
Будь людяним, мій сину дорогий.

 

Дочка (до матері):

Мамо, мамочко, посидь зі мною,
Хай та казка ще примариться мені,
Як колись, давно, була малою
Й засинала під твої пісні.
Мамо, мамочко, та ти ж така красива,
Ти ж у мене лагідна така.
І моє волосся чорно - синє
Ніжно пестила твоя рука.
Це ж було, а може, і приснилось,
А якщо було, то так давно
Кажеш ти, що я чужа зробилась,
Що мені до тебе все одно.
Не вбивай холодними словами,
Та посидь зі мною, помовчи,
Просто притулитися до мами
І заплакати у неї на плечі.
Не залишай мене, матусю,
Коли у серці біль щемить.
Коли сльозами враз заллюся,
І радість щезне, відлетить.
Не залишай як сил не маю
Молитись з вірою тобі,
Коли надія покидає
І залишають у журбі.
Але ще більше прошу:
Не залишай мене тоді,
Коли тяжку ти знімеш ношу
І щастя з'явиться в житті.

 

Мати (до дочки):

Доню моя, ти подібна сьогодні
На ніжну троянду, квітку Господню.
Юність безгрішна - ніжність ранкова,
Все ще в почині - і дія і слово.
Та я вже бачу і серцем знаю:
З квіту такого зла не буває.
Повтори мене, дочко в синіх щебетах ранніх,
В біло трепетних і замріяних ночах.
Не затримуйся довго на глухих полустанках,
Щоби жар непокою не згас, не затяг.
І коли я над вечір у безвість полину,
Не схились, не спіткнись у жалобі - журбі.
Повтори мене, дочко, повтори мене, сину,
І я житиму знову удруге в тобі.

 

Уч.: Рідні наші! Мамо! Тату! Дякуємо за те, що дали нам життя, що завжди любили й вірили в наші сили. Ваші натруджені руки, добре серце завжди допомагатимуть у житті, а промінь сімейного вогника світитиме в далекій і незвіданій дорозі.

 

Уч.: Рідні наші, дякуємо за те, що ростили нас, віддаючи свою молодість і життя, раділи та сумували разом з нами. Вибачте нас за всі прикрощі, що вам завдали, і повірте, що ми будемо гідними називатися вашими дітьми.

 

Уч.: Рідні наші, припадаємо до ваших колін за життя і за ваші турботи. Любі наші, доземний уклін вам!
(Вручення квітів батькам. Звучить пісня "Мої батьки" Анісімови).
Батьки

Як же час пролітає швидко!
Наші діти так скоро ростуть.
Білі плаття, як крила лебідки
Вас у вальс легкий понесуть.

Закружля ваша юність чудова,
і наповниться щастям зал.
Перший раз, як Наталка Ростова,
Ви сьогодні прийшли на бал.

Перший бал... Зашарілі і ніжні.
Як збентеження приховать?
Мов лебідоньки білосніжні,
Ви збираєтесь відлітать.

І на досвітку, як проміння
Сонця ясного забринить,
Ви гніздо своє неодмінно,
Вже покинете, щоб летіть.

Хай же буде вам небо високе,
Ясне сонце і світла путь
Щастя, радості і світ широкий.
Як же роки ці можна забуть?!

Сьогодні ви із світлою печаллю
Ступили всі через шкільний поріг.
Хай буде цей бентежний вальс прощальний
Провісником незвіданих доріг!

 

(Пісня «Сын и дочь», танець батьки і діти)

І
Ах как много дней прошло,
А будто было вчера.
Ваш раздался первый крик
И стало в мире светлей -ей.
Стала весна длинней,
Стала зима теплей -ей,
Радость тех первых дней
В сердце жива,
Первый взгляд на этот мир
И первый несмелый шаг.
Радость первая в глазах
И первый звонкий смех - ех.
Первый на окнах снег,
Первых побед успех,
Нет, не забыть мне тех
Дней никогда.

Припев:
Сын и дочь -
Два этих слова всех других нужней.
Сын и дочь -
Нет в этом мире ваших рук нежней.
Сын и дочь -
Пусть вам приносит радость каждый год.
Сын и дочь -
Да пусть хранит вас судьба от всех тревог и невзгод.
ІІ
Пусть у вас да станет сил
Идти по жизни легко о-о-о
Пусть вам дарит этот мир
Свою любовь и тепло о-о-о
Станете вы взрослей.
Память тех детских дней
Будет в душе моей
Вечно жива.

Припев

...Да пусть хранит вас судьба
От всех тревог и невзгод.
Сын и дочь...

 

Уч.: Сьогодні наш день, наше свято! А завтра буде нове життя, буде багато цікавих відкриттів.

Уч.: Пройшла найпрекрасніша пора людського життя - дитинство, і за шкільними поро¬гом для нас почнеться доросле життя, а дитячі забави, ігри залишаться з нашими мо¬лодшими друзями.

 

Входять 2-класники:

Хлопчик.
Ого! Як ви повиростали!
Вже справжні дяді й тьоті стали.
І уявить не можем ми,
Що й ви малі колись були.
Вам вже вручили атестати.
Тож хочемо вас привітати,
Вам побажання шлем дитячі,
Бажаєм щастя та удачі.

Дівчинка.
Щоб ви у вузи поступили,
Роботу щоб усі знайшли,
І мали хату чи квартиру,
В достатку й радості жили.
Щоб мали ви город і дачку,
Щодня щоб їли шоколад,
Щоб ви придбали інотачку,
І щоб в сім’ї був тільки лад.

Хлопчик.
А як усе вже у вас буде,
І слава, й визнання прийде
Як станете якимось босом,
Не задирайте тільки носа!
І пам'ятайте повсякчас,
Що є батьки рідненькі у вас.
А ще завжди не забувайте
Учителів, і школу, й клас,
І, звісно, не забудьте й нас.

 

Уч.: Перша вчителька! Вона залишиться в пам'яті кожного випускника, бо відчинила двері до країни знань, навчила читати і писати, бути добрими і уважними до людей, добросовісно відноситися до праці.

 

Уч.: Ще пам'ятаємо ми ранні наші кроки,
Коли ви повели нас в перший клас
Дорогу показали в світ широкий,
Країну знань відкрили ви для нас.

Уч.: Сьогодні слово щирого визнання, подяки і любові звучать для вас, наші шановні
перші вчителі – …….

 

 

Уч.:
Я знаю, що колись, як буду я доросла,
І пройду коридором школи я,
Постане в пам'яті моя хороша,
Найперша, рідна вчителька моя.
Надаємо ж слово тут ми вам,
Знаєм - є про що у вас сказати.
Ваші ж бо підказки завжди там,
Де так складно вашим пташенятам.

 

Уч.: Слово для побажань надається першій вчительці наших випускників ....
(Виступ учителя)
Гумористичний танець

«В гостях у казки»
Учні 4-Б класу.
На сцене стоят стол, три стула. На столе напитки «Кола», «Пепси», шоколадка. За столом лицом к зрителям сидят три девицы, современно, несколько с претензией, одеты.

Сказочница.
Сказку-сказочку расскажем мы для вас,
Пусть летит через долы и нивы,
Поведем мы от Пушкина сказ,
Только новые в ней мотивы.

Три девицы под окном
Говорили вечерком.
Молвит первая девица.
Первая девица.
Кабы я была царицей,
Мне бы Макса окрутить,
На себе его женить.
Дом — огромный, с мезонином,
Возле дома — тополя,
Есть ковры и пианино,
Сколько в горке хрусталя!
Мебель польская на кухне,
Вещи супер-пупер,
Уes! Кошелек от денег пухнет,
Шестисотый «мерседес»!
Мама Макса — суперледи,
Папа — новый бизнесмен.
Ох, мне бы Макса окрутить,
На себе его женить.
Он, по-моему, не скуп,
Хоть и двоечник, и глуп.
Сказочница.
Молвит средняя девица.
Средняя девица.
Кабы я была царицей,
Я б в любое время года
Занималась только модой,
По своей фигуре тонкой
Заимела б три дубленки:
Мини, макси — что покруче,
А духи лишь только Guchi!
Сказочница.
А скажи, девица, нам
Финансы есть к твоим мечтам?
Средняя девица.
Я — у мамочки одна,
Я — у папочки одна.
Они сами очень рады
Покупать мне все наряды!
Сказочница.
Молвит третья девица.
Третья девица.
Однажды на уроке, от тоски,
Заметила учителя я у доски,
Прислушалась, вдруг стала понимать
И что-то в тетради разумно писать.
Дома решила учебник открыть,
К зачету тему поучить,
И как-то странно, мне интересно стало,
И «трояк» получить показалось мало.
Так вот, мне надоело только гулять,
Под «кислоту» в дискотеках плясать.
Не хочу зависеть от папы и мамы,
Или от мужа Ивана-болвана.
Решила я хорошо учиться,
Открыть свое дело и стать мастерицей.
А женихи пусть сохнут и ждут,
Пока я окончу свой институт.
Сказочница.
Вот и сказочке конец,
Вам решать, кто молодец!!!

Танець

 

Уч.: У мистецтві людину, яка веде творчий клас, називають "майстер".

Уч.: У спорті того, хто готує команду - тренер.

Уч.: На підприємстві його ім'я – начальник.

Уч.: У дитячому садочку - няня.

Уч.: А ще його можна назвати опікуном, другом, адвокатом, психотерапевтом, бойовим командиром.

Уч.: Ви всі, мабуть здогадалися, що мова йде про тих, хто за всі роки навчання був ближче до нас всіх.

Пісня

Алло, Дроздов, какие вести?
Давно я в школе не была,
15 дней, как я в отъезде,
Ну как идут у нас дела?

Всё хорошо, Ивановна Лариса,
Дела идут и жизнь легка,
Ни одного печального сюрприза,
За исключением пустяка.
Так, ерунда, пустое дело,
Лишь ваша рыбка околела,
А в остальном, Ивановна Лариса,
Всё хорошо, всё хорошо.

Алло, Петров, ужасный случай,
Неужто рыбка умерла?
Скажи-ка мне, скорей, не мучай,
Как эта смерть произошла?

Всё хорошо, Ивановна Лариса,
Всё хорошо, как никогда.
К чему скорбеть от глупого сюрприза?
Ведь это право ерунда!
А с рыбкой что? Пустое дело,
Она же с классом-то сгорела!
А в остальном, Ивановна Лариса,
Всё хорошо, всё хорошо.

Алло, алло, Назар, мутиться разум,
Какой неслыханный удар
Скажи-ка мне всю правду разом!
Когда же в классе был пожар?
Всё хорошо, Ивановна Лариса,
И хороши у нас дела,
Но вам судьба, как видно из каприза
Ещё сюрприз приподнесла.
Сгорела школа с классом вместе
Так было именно, поверьте
А в остальном, Ивановна Лариса,
Всё хорошо, всё хорошо.

Алло, алло, Лука, сгорела школа?
Ах до чего ж мне тяжело!
Я вне себя, скажи же прямо,
Как это всё произошло?

Узнал весь класс, Ивановна Лариса,
Что вы уехали от нас,
Не вынесли подобного сюрприза
И разгулялись в тот же час.
Летели стёкла из окон,
И люстры падали под звон,
Аквариум бросили под стол
И рыбку затоптали в пол.
Костёр из книжок развели
И шторы факелом зажгли.
Погода ветренной была,
Весь класс наш выгорел дотла,
Огонь всю школу охватил,
И полдеревни он спалил.
А в остальном, Ивановна Лариса,
Всё хорошо, всё хорошо.

_______________________________________________________________

 

Уч.: Які терплячі все-таки
Оті класні керівники.
Вони нас то в кіно водили,
То на екскурсію возили.

 

Уч.: Завжди ідею подавали,
Ходити в школу заставляли,
А ще до пізньої пори
Робили з нами вечори.

 

Уч.: І непомітно вчили нас добру,
Порядку кожен раз,
І скільки вистачало сили,
Людей порядних з нас ліпили...

 

Уч.: І до дверей нас провели,
Щоб ми в життя іти могли
Дорослі, добрі, повні сили,
Щоб вже самі добро творили.

Уч.: Та ми в житті вас не забудем
І пам'ятати завжди будем.
І слово, й посмішку ласкаву,
То хитрувату, то лукаву.

 

Уч.: За все ми вдячні вам без ліку,
Спасибі ніжне і велике!

 

Уч.: Наші класні керівники – ……...

Уч.: Кожний із них віддав нам часточку свого серця, своєї душі.

Уч.: Нашим класним керівником у 5 класі була ….. Просимо всіх вшанувати її світлу пам'ять.

(пісня «Свіча» співають дівчата 10-А класу)

Уч.: Шановні класні керівники! Спасибі вам за те, що ви завжди йшли нам назустріч, розуміли і підтримували нас!

 

Уч.: Життя іде, як теплий дощ, а ви по полю
Дітей своїх ведете вдаль, часом крізь болі
Ми вам бажаємо тепла, щастя й любові,
І пам'ятать будем завжди ми ваше слово.

Уч.: Запрошуємо Вас до слова, шановні класні випускники.
(Виступ кл.кер.)
Входять учні 4 А і Б кл.

Залишайтесь завжди милі,
Ніжні, щирі, чарівні,
І розумні, і вродливі,
І веселі, і прості!

Хай не ваблять витребеньки,
Хай вас лінощі не точать,
Хай живеться вам легенько
І хай трудиться охоче.

П’ятий клас вам всім бажає
І здоров’я, і добра.
Щоб були ви всі щасливі
І не знали горя й зла.

Пісня «Дорогою добра» (4 клас)

Джентльмени
(виходять джентльмени випускники, під мелодію джентльменів)
І Дж. Добрий вечір, пані та панове,
2Дж. Мадам і місьє,
3Дж. Дамы и господа,
4Дж. Леди и джентльмены!
1Дж. На цій сцені знову джентльмени 11 класу.
2Дж. Мені здається, сер, правильніше сказати, що не знову, а востаннє.
3Дж. Ну, звичайно ж, востаннє, адже ми завтра ми підемо (сумно зітхає) в життя.
4 Дж. Джентльмени, веселіше! Будьте оптимістами ми ж ідемо (весело) в життя, а не з життя.
1 Дж. Невже не знайдеться когось, хто б продовжив нашу джентльменську справу!
(Звучать акорди, виходять малі джентльмени)
1м.Дж Добрий вечір випускники і випускниці !
2м Дж. Вчительки та вчителі!
3м Дж. Дідусі та бабусі!
4м Дж. Мами та татусі!
1м. Дж Досить, досить, зупиніться! Ми не для цього сьогодні тут.
2м Дж. Ми готові прийняти естафету від наших випускників.
3м.Дж Джентльмени, (звертається до випускників) чи підходимо ми на вашу роль?
4м Дж Ми обіцяємо, що будемо багато їсти.
1м Дж. Займатися спортом.
2м Дж. Вивчимо правила хорошого тону.
3м Дж. Навчимося ходити на дискотеки.
4м Дж. Слухати "Про ді джі"
1м Дж. Гуляти з дівчатами.
2м Дж. Танцювати хіп - хоп, брейк - дане
3м Дж. Одне слово - будемо такими як ви.

1 Дж. Я бачу, джентльмени, це достойна для нас зміна
2 Дж. Так сер, я думаю, що плечі цих джентльменів достойні, щоб на них перекласти наші
атрибути.
(підходять до малих, перекладають на їхні плечі шарфи і тиснуть їм руки відходять в сторону).

1м.Дж Дякуємо за довіру, сер.
2м.Дж Джентльмени, можливо, і нам щось варто подарувати нашим старшим колегам.
3м Дж. О, так сер. Я думаю, що їм згодяться ось такі біленькі хустинки. (Виймають хустинки.)
4м Дж. А для чого їм хустинки ? Що, їм немає чим витирати носа?
1м Дж. Та що ви, сер. Це щоб було чим помахати рідним, коли будуть від'їжджати вчитися у великі міста. (Виходять)

Танець

 

Уч.: Друзі, а все ж таки наша школа – найкраща, бо є у ній …

Уч.: Люди, які мають золоті руки,

Уч.: Люди, які мають золоті серця,

Уч.: Люди, гідні найкращих слів.

Уч.: Ми дуже вдячні усім вам,
За все, що віддали ви нам,
Спасибі нашим поварам,
Що вмерти з голоду нам не давали.

 

Уч.: Шкільним бібліотекарям,
Що вчасно книжки видавали,
А медсестрі за щеплення й уколи,
І техпрацівникам, що прибирали школу.

 

Пісня «Наші вчителі» включить

Уч.: Промчали роки. Від землі в нас сила
Земля зростила дочок і синів
А школа всіх нас мудрості навчила,
Терпіння й доброти від вчителів!

 

Уч.: Усі знання одержані важливі
І всім згодяться згодом на землі
За те, щоб добрі ви були, і терпеливі,
Спасибі, дорогі учителі.

Уч.: За труд важкий, недоспанії ночі,
Вклоняємося низько до землі,
За лагідні усміхненії очі
Спасибі, дорогі учителі!

 

Уч.: За вашу ласку, чуйність і турботу,
За те, що підняли нас на крилі,
За повсякденну клопітну роботу,
Спасибі, дорогі учителі.

 

Уч.: Вам доземно вклоняємось ми,
За любов, за турботу, горіння!
Ми дорослими стали людьми,
Тож спасибі за ваше терпіння.

 

Уч.: Бувало, біля дошки ми німіли,
Забувши теореми чи вірші.
Спасибі, що ви лагідно сварили,
Шановні, дорогі учителі.

 

Уч.: Як сонце зійде, ми покинем школу,
Розійдемось у світ по всій землі,
Та не забудем вас в житті ніколи
Спасибі, дорогі учителі!

КВІТИ УЧИТЕЛЯМ
(Музика)
Студія 95 квартал (заставка)

(за столом)
- Добрий вечір, дорогі друзі!
- В ефірі «Останні новини».
- Екстренне повідомлення. Сьогодні у всіх засобах масової інформації розміщено пам’ятку, яку склали випускники 2010 року ….. завучу і директору школи.

Пам'ятка завучу школи
1. Кожному вчителю видати індивідуальний номер на бірочці.
2. Прослідкувати, щоб після уроків бірочка з номером висіла на щитку.
3. В учительській від свого столу до столів провести сигналізацію з кодом, який би відповідав індивідуальному номеру вчителя.
4. Встановити пульт із червоною кнопкою, яка буде реагувати тільки на дотик вашо¬го пальця.
5. Коли вчитель, де б він не був, почує сигнал - кидає все і біжить в учительську, щоб дізнатись про заміну.
6. Запам'ятати дату народження кожного вчителя, щоб не турбувати його на першо¬му уроці.
7. Менше змінювати розклад. Бо після "вікон" і "дверей" може у декого вийти "шах" або "мат".
8. Бути уважним до прохань учителів і вимог учнів.

Отож, пам'ятка директору школи.
1. Директор правий.
2. Директор завжди правий.
3. Директор не спить - він відпочиває.
4. Директор не їсть - він набирається сил.
5. Директор не запізнюється - він затримується на діловій зустрічі.
6. Директор не п'є - він дегустує.
7. Директор не читає в робочий час газет та журналів - він збирає необхідну інформацію.
8. Директор ніколи не припускається помилок - їх роблять підлеглі.
9. До кабінету директора можна увійти зі своїми ідеями, але виходити з кабінету треба з ідеями директора.

 

Східний танець

 

Уч.: Уже обрій вечірній погас
І повітря п’янить матіолою.
Свій найперший танцюємо вальс
І сумуєм за рідною школою.

 

Уч.: Я рукою тримаюсь руки
Наймилішого в світі союзника,
Нас несе, ніби вітер хмарки,
І серця зачаровує музика.

Уч.: Перший вальс на шкільному балу
Через роки далекі згадаємо.
Безустанно жадане «люблю»
Тільки й робимо, що повторяємо.

 

Уч.: Хай дорослі не вірять в цю мить
Молодій недосвідченій парості.
Ми умієм і будем любить
З вальсу першого і аж до старості.

 

Уч.: Зустрів я, не шукаючи,
Сьогодні вперше вас.
І запросив, вітаючись,
Потанцювати вальс.
У танці пари кружаться,
Пливуть, немов ріка,
І злегка на плече мені
Лягла твоя рука.

 

Уч.: Ні, не забути, ні,
Цей пам'ятний вечір мені,
Цю зустріч неждану,
Щасливий цей час
І перший замріяний вальс.

 

Уч.: Купався місяць у воді,
Ясніш світив для нас.
І нам хотілося тоді,
Щоб вічно був той вальс.

 

Уч.: І нам хотілось, щоб злегка
Крутилась голова,
І повторяли ми собі
Одні і ті ж слова.

Уч.: Весь вечір про любов її
Я й словом не спитав,
Лише думки дівочії
В ясних очах читав.
А очі ті іскрилися,
Сміялися самі,
Бо розуміли і без слів
Одне одного ми.

 

Танцюють «Вальс»

 

Дівчинка: Ти пізнала мене?
Уч.:  - Здається, так... Ти - моє дитинство...
Дівчинка: - Сьогодні я покидаю тебе.
Уч.: Не поспішай, побудь ще мить.
Дівчинка: - Я буду приходити у сни, а ти згадуй мене. Пам'ятаєш, як вперше
закохалась в русявого хлопчика, що смикав тебе за кіски?
Уч.: Пам'ятаю.
Дівчинка: - А пам'ятаєш те Новорічне свято, де ти була Снігуркою?
Уч.: Пам'ятаю.
Дівчинка: - А той день, коли до тебе прийшло визнання?
Уч.: І це пам'ятаю. Дякую тобі за все.
Дівчинка: - Прощавай...
Уч.: Прощавай, моє дитинство!

Уч.: Ми завтра зустрінемо сонечко ясне,
І вірим: світанок наш буде ясним,
Росою умитим, яскравим і чистим,
В доросле життя ми рушаємо з ним.

 

ДО СВИДАНЬЯ, ШКОЛА (исполняет Алёна Азарова)

Сегодня девчонки, мальчишки - все вместе,
Прощаемся мы со школой родной.
Останутся в памяти школьные годы,
Здесь связаны были мы жизнью одной.

Здесь мы росли и здесь мы повзрослели,
Здесь научились мы крепко дружить.
Может когда-то мы в классах шумели,
Но как же без этого школьникам быть.

ПРИПЕВ:
Вот уже все мы не дети,
Отчего же мы грустим?
От того, что в этот вечер
Школе "до свиданья" говорим,
Вот уже все мы не дети,
Отчего же мы грустим?
Оттого, что в этот вечер
Детству "до свиданья" говорим.

ПРИПЕВ:

Уходим из школы, но знаем мы точно -
Будут девчонки, мальчишки, как мы.
Лишь грустно одно, что вернуть мы не сможем
Далёкие школьные годы свои.

ПРИПЕВ:

 

Горбенко Лариса Олександрівна,

учитель української мови і літератури

Чорнобаївського НВК