Сценарій проведення години спілкування"Скарби безсмертного Кобзаря"

Про матеріал
Наш ліцей – це осередок творчості та винахідливості, тому учні ліцею, не могли собі дозволити привітати наставників у традиційній формі,моє завдання було сформувати іхні думки та розробити сценарій
Перегляд файлу

 

 

«Скарби безсмертного Кобзаря»

 

 

Мета: розширити знання учнів про життя та творчість Т.Г. Шевченка; розвивати мислення, творчу уяву, активність; виховувати пошану до героїчного минулого, любов до свого народу.

Обладнання: портрет Т.Г. Шевченка, виставка книг про життя і творчість Т.Г. Шевченка, записи пісень на слова Т.Шевченка: «Реве та стогне Дніпр широкий», «Думи мої,думи мої…», «Заповіт».

Хід усного журналу.

 

Сьогодні ми з вами опинимось у надзвичайному світі – світі поетичного слова видатного поета, патріота України, Великого Кобзаря Тараса Григоровича Шевченка. Тож запрошую вас у подорож сторінками усного журналу, присвяченого його життю та творчості.

 

 Навесні, коли тануть сніги

І на рясті заграє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуємо пам'ять Шевченка

 

1 сторінка : «Сторінками біографії»

 

Є дні, що минають непомітно і зникають без сліду. Нічого не залишають по собі, нічого не знаменують собою. Але цей день завжди з нами, бо він увібрав у себе безсмертне дихання душі, бо він такий великий і незбагненний, як життєдайний дощ, як весняний вітер, як щедре сонце. Україна у долі своїй має такий день – 9 березня1814 року. Саме тоді в Моринцях на Черкащині народився майбутній поет. Важкі то були часи для простого люду - часи кріпацтва. Родина була велика, злидні страшні. Батьки з ранку до ночі працювали на панщині, а діти лишалися вдома голодні, босі. Хто трішки підросте - одразу ж працювати: чи погоничем, чи пастушком. У Шевченків була дружна родина. Та незабаром прийшла біда: від тяжкої праці померла мати. Батько одружився вдруге. Мачуха була люта, не любила сиріт, а найбільше - Тараса. А потім не стало й батька. Довго поневірявся Тарас серед людей.

. Не називаю її раєм,

Тії хатиночки у гаю

Над чистим ставом край села.

Мене там мати повила

І, повиваючи, співала,

Свою нудьгу переливала

В свою дитину… В тім гаю,

У тій хатині, у раю

Я бачив пекло… там неволя,

Робота тяжкая, ніколи

І помолитись не дають.

 

З дитинства пише свої вірші, які через деякий час (1838 р.) увійшли до першої поетичної збірки під назвою «Кобзар». У ній було вміщено 8 творів, серед яких: «Думи мої…», «Іван Підкова», «Катерина» ,«Тополя», «Тарасова ніч». Тираж цього видання складав 1000 примірників. За подальшими виданнями поетичних творів також закріпилася назва «Кобзар». На час видання другої книжки у 1844 році Т. Шевченко був уже досить популярним поетом. До неї увійшло ще декілька творів: «Гайдамаки», «Назар Стодоля», «Микита Гайдай» та інші. Останнє прижиттєве видання 1860 р. містило 17 творів. У 1867 р. вийшла посмертна збірка Т. Шевченка. Доповнювалися новими віршами і наступні видання «Кобзаря». Сучасна збірка «Кобзаря» містить 240 творів.

 

2 сторінка: «Шевченко-художник»

 

 У вільний від роботи час Тарас малює. Згодом пан Енгельгардт, у якого хлопець був кріпосним, забирає його до Петербурга . Та за це багато зазнає знущань. Нишком він малює статуї в саду, Вночі пише вірші про людську біду. У Петербурзі Т. Шевченко зустрічається з маляром-художником І.М. Сошенком, що круто змінило долю. І.М.Сошенко знайомить його з видатними людьми: байкарем Є.П. Гребінкою, художником К.П. Брюловим, поетом В.А. Жуковським. Вони побачили великі здібності у Шевченка як художника і змогли викупити його з кріпацтва. У 1845 році поет закінчив Петербурзьку художню академію з двома срібними медалями і званням «вільного художника». Мистецька спадщина Т.Г. Шевченка налічує близько 1200 робіт (олійних картин, акварелей, малюнків).

 

3 сторінка: «Шевченко – борець за волю народу»

 

 Шевченкова поезія давно стала найважливішим і нетлінним складником духовності українського народу. Тарас Шевченко – це не тільки те, що вивчають, а й те, чим живуть, у чому черпають сили і надії. У глибини майбутнього слав Шевченко свої непохитні заповіти синам рідної землі, і серед цих заповітів перший і останній:

Свою Україну любіть,

 Любіть її... во врем‘я люте,

В остатню тяжкую мінуту

За неї Господа моліть.

У своїх творах Тарас Шевченко славить провідників свого народу за їхню жертовність, мудрість і силу духу, за віру в незалежну Україну і водночас дорікає за розбрат і невиправдані компроміси, за поразки, які призвели до національного безсилля, політичної пасивності.

Гетьмани, гетьмани, якби то ви встали,

Встали, подивились на той Чигирин,

Що ви будували, де ви панували!

 Заплакали б тяжко,

бо ви б не пізнали Козацької слави убогих руїн.

Його славні твори кликали до боротьби за волю. Мріяв поет про прекрасне майбутнє трудящого народу, але добре знав, що за все це треба боротися.

 Вставайте, кайдани порвіте,

І вражою, злою кров'ю Волю окропіте, - закликав поет. У засланні в далеких степах Казахстану Шевченко тужив за Україною. Він узяв із собою вербову гілочку, як символ рідної України, і посадив у казахстанській пустелі . Виросло велике дерево, яке люди називали вербою Тараса. А згодом ще 200 вербичок виростив поет із її гілок. Вербовий гай нагадував Т. Шевченку рідну Україну.

4 сторінка: «Шевченко в Україні»

 

 Чи знаєте ви, що дослідники налічують в Україні близько 100 населених пунктів , де побував Тарас Шевченко. В одних він жив подовгу і залишив слід як поет або художник, в інших був лише проїздом. В Україну Тарас Григорович здійснив три подорожі. Перша подорож – це приїзд Шевченка з Петербурга навесні 1843 року і перебування до січня 1844 р. Другий приїзд поета в Україну відбувся навесні 1845 р. після закінчення художньої академії . Третя подорож відбулася влітку 1859 року, коли Шевченко після заслання ще раз приїхав в Україну, щоб побачитися з рідними та знайомими, а також придбати ділянку землі, де б міг збудувати хату та оселитися. Великий Кобзар побував і на Чернігівщині: в Чернігові, Ніжині, Прилуках, Новгород-Сіверському, Седневі . Більше інформації ви можете дізнатися з книжки «Шляхами Тараса Шевченка. Чернігівщина».

 

5 сторінка: «Ми тебе не забудемо, Тарасе»

 

  Тарас Григорович Шевченко прожив усього 47 років, із яких 24 роки був у кріпацтві. 10 років мучився в солдатській неволі на засланні і тільки 13 років був вільною людиною. 10 березня 1861 року перестало битися серце великого поета. Тіло Т.Г. Шевченка перевезено в м. Канів, і похований він на Чернечій горі, як того й бажав. Умер співець – і привезли Його на рідну Україну. І коло синього Дніпра Йому насипали могилу. Умер співець, але живуть В серцях людей слова безсмертні! І тихо по Вкраїні всій Бринять його пісні славетні.

 

6 сторінка: «Народ про Шевченка».

 

Народ створив про Тараса Шевченка легенди, прислів'я, приказки, вишиті портрети на полотні, малюнки, будував йому пам'ятники. Та найкращим пам'ятником Тарасові було слово народне.

 Які прислів'я про Шевченка ви знаєте?

 

 

 Шевченкове перо панів по серці скребло

 А Шевченків «Кобзар» обпік царя, як жар:

 Шевченкові твори сяють, мов зорі.

 Тарасове слово живе і здорове.

Тарасів заповіт облетів увесь світ.

 Шевченко Тарас наче сонце для нас

- Які ви знаєте усмішки чи анекдоти про Шевченка? (Зачитує)

 

 

7 сторінка: «Пісні, складені на слова Т.Г. Шевченка».

 

На слова Шевченка складено багато пісень («Садок вишневий коло хати», «Зацвіла в долині», «Думи мої ,думи мої...», «По діброві вітер виє», «Як умру, то по- ховайте», «Наш отаман Гамалія» та ін.). Ліричні пісні ми можемо співати вдома, але три з них стали символами пам'яті про Шевченка: «Реве та стогне Дніпр широкий», «Думи мої, думи мої…», «Заповіт». Ці пісні для нас, українців, святі. Коли їх починають співати, люди встають, припиняють розмови, урочисто підспівують. ( Звучить запис пісні «Думи мої, думи мої»)

8 сторінка: «Письменники-лауреати Державної премії імені Т.Г. Шевченка».

 

Це П. Тичина, Олесь Гончар, Г. Тютюнник, Ліна Костенко, Михайлина Коцюбинська , Ю. Збанацький та інші. У 2015 році Державною премією імені Т.Г. 58 Шевченка нагороджений ще один наш земляк Костянтин Москалець за збірку «Сполохи». Як підсумок, хочеться згадати слова відомого письменника Остапа Вишні : «Т.Г. Шевченко! Досить було однієї людини, щоб урятувати цілий народ, цілу націю, що це - бідність? Ні, це якраз велике багатство нашого народу, коли одна людина підставляє свої могутні плечі за цілий народ!».

 

 Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

І голос твій нам душі окриля,

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

 

  У росяні вінки заплетені суцвіття

 До ніг тобі, титане, кладемо

. Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

Тебе своїм сучасником звемо.

 

  Живи, поете, в бронзі і в граніті,

— Живи, поете, в пам'яті людській,

Живи в піснях, живи у «Заповіті»,

У слові праведнім, у славі віковій!

 І кожен раз, в весняний час,

Всі українські діти

Згадають: нас любив Тарас

! Йому дарують квіти.

Ось і перегорнули ми останню сторінку усного журналу, але ще більше про життєвий шлях Т.Г. Шевченка ви можете дізнатися із книг. (Огляд літератури про життя та творчість письменника).  Говорити про Тараса Григоровича Шевченка можна нескінченно – є ще багато тем, які пов’язані з його ім’ям – ім’ям, яке відоме на всю Україну та на весь світ. Проте наш захід добігає до свого завершення. Та для вас час не має бути бар’єром – шукайте, цікавтесь життям Кобзаря, і можливо, в його історії, в його словах ви знайдете відповіді на свої запитання. Ви знайдете віру в майбутнє, ви знайдете любов до своєї Батьківщини.

 

На балу

На якомусь балу Шевченко розговорився з одним із служників і, захопившись, не помітив, як до нього підійшов сам канцлер, звичайно, із свитою. Підійшов та й каже: -Цікаво, про що знову бреше цей піїта? Шевченко схилив голову і голосно відповів: - Говорю про доброту царя-батюшки і про вашу далекозорість, ясновельможний пане... Краще посередині Помер якийсь міністр. Скрізь велись теревені про майбутні похорони і, чи буде на похоронах цар-батюшка. А коли буде, то де йтиме: перед труною небіжчика чи за нею. Спитали про це у Шевченка. — Краще всього, — була відповідь, — щоб цар-батюшка опинився якраз посередині... Навколо смерті Якось Тарас Григорович у розмові із задушевним другом зізнався, що бажає царю-душителю ще трішки пожити. — Як це так? Ненавидиш і бажаєш життя? — здивувався друг. — Що ж тут незрозумілого? — перепитав Шевченко. — Якщо цар, дай Боже, здохне, то я теж не стримаюсь і помру від радощів...

 

Тост Шевченка

 

 Кажуть, що одного разу зайшов наш Кобзар до корчми. Присутні, звісно, всі впізнали поета, піднялися з місць, стали запрошувати до свого гурту, проголошувати тости за його здоров'я. Але Шевченко не доторкнувся ні до чарки, ні до закуски. — Не хочеш з нами випити? — дивувалися козарлюги. — Чому ж ні, хочу, — була відповідь, — та не можу пити за себе. — А за кого? — питалися. — За Бога, щоб послав нашому царю розуму великого, — відповів Тарас Григорович. — Не може бути! — здивувалися, бо знали, як Шевченко ненавидів царя. — Ех ви, — відповів Кобзар. — Знаєте, як царю бракує розуму? Якби він був розумнішим, не знищував би наш народ, простолюдинів чи то московців, чи малоросів... Отак думав наш Кобзар, і всі погодилися з ним.

 

Різні судження

 

 

 Поліцмейстер до Шевченка: —Ну хто читає твою мазанину? Навіть наш цар-батюшка не розуміє опуси, які ти звеш віршами... —Тож мені байдуже, хоча й не дивує, — відповів незламний Кобзар. — Мене здивувало б, якби цар та й зрозумів мої вірші... Проте, Я кинув би писати, сам собі поламав би руки, щоб не писати, якби довідався, що мене не розумиє мій народ!

 

Шевченко на Вкраїні — як Пушкін в Росії.

 Шевченківський «Заповіт» буде жити тищу літ.

Шевченко народ захищав, а про себе забував.

 Тараса думки будуть жити віки.

 Хто Шевченка прочитав, той багатший :серцем став...

 Тарасівська «Катерина» — це народная, дитина.

 Шевченко за народ бідував, бо з народу сам походжав.

 Шевченкові твори сяють, мов ясні зорі.

За те цар Шевченка боявся, що той людям волі добивався.

 Шевченко дужий був не силою, а словом мудрим.

 Тарасів «Заповіт» облетів увесь світ.

 Тарасів «Кобзар» — народу великий дар.

 Шевченко дав людям «Кобзаря», щоб царицю і царя та швидше холера узяла.

Цар Шевченка гноїв, та душі не зломив.

Хто читав «Заповіт», — рвав кайдани, рушив гніт.

    Був молодий Тарас — свиней пас, підлітком став — паркани фарбував, а як поетом став — кайдани порвав, справжню волю оспівав і до сокири людей позвав.

Хто «Кобзаря» прочитав, той панів прокляв.

 В наш чудовий час вічно житиме Тарас.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Літературна вікторина

 

 

1. Назвати імена батьків Тараса Шевченка. (Катерина, Григорій)

 

         2. Де і коли народився Шевченко? (9 березня 1814 р. у селі Моринці Звенигородського повіту Черкаської області)

                 3. Якого віку був Тарасик, коли померла його мати, батько? (9 років – мати, 11 років – батько).

 4.Якою відзнакою за постановою Академії художеств Шевченка нагороджено? (Срібною медаллю ІІ ступеня за малюнок із натури).

 5.Як називалася перша збірка творів Тараса Шевченка? («Кобзар»).

                 6.Які твори ввійшли до першої збірки Шевченка? Як вони називались? («Кобзар» 1840 р. Вміщено 8 творів. 2Думи мої, думи», «Катерина», «Думка», «До Основ’яненка», «Тарасова ніч» та ін.)

7.Який композитор написав близько 100 мелодій на слова Шевченка? (Український композитор М.В. Лисенко)

8. З якої поеми ці слова? Кохайтеся, чорнобриві, Та не з москалями. Бо москалі – чужі люди, Роблять лихо з вами. («Катерина»)

9.У якому творі героїня призналася своєму синові, що вона його мати? («Наймичка») 10.Скількома мовами перекладений «Заповіт»? (150)

11.Яка картина Шевченка носить таку ж назву, як і його поема? («Катерина»)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вікторина «З якого твору?» ...

 

Поклала мати коло хати Маленьких діточок своїх, Сама заснула коло їх.

 Затихло все, тілько дівчата Та соловейко не затих. ("Садок вишневий коло хати")

...Село неначе погоріло, Неначе люди подуріли, Німі на панщину ідуть І діточок своїх ведуть! ( "І виріс я на чужині" ) .

..Чого так весело було? Господнє небо, і село, Ягня, здається, веселилось! І сонце гріло, не пекло! ("Мені тринадцятий минало")

 Ще треті півні не співали, Ніхто ніде не гомонів, Сичі в гаю перекликались, Та ясен раз у раз скрипів. (Поема "Причинна. Уривок "Реве та стогне Дніпр широкий") .

..А качечка випливає З качуром за ними, Ловить ряску, розмовляє З дітками своїми. ("Тече вода з-під явора")

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДНЗ «Мелітопольський  професійний аграрний ліцей»

 

 

 

 

 

  1. річниці  збірки «Кобзар»   присвячується година спілкування – усний  журнал:

 

«Скарби безсмертного Кобзаря»

 

 

 

doc
Додано
8 серпня
Переглядів
35
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку