Сценарій "Раз я взувся..."

Раз я взувся в чобітки…

(На основі змісту вірша «Ялинка» Олександра Олеся).

ДІЯ 1

Хлопчик. (Шепоче і взувається) Раз я взувся в чобітки…

Мама. Синку, іди обідати!

Хлопчик. Мамо, я не хочу.

Мама. Синочку, я твої улюблені булочки спекла.

Хлопчик. А… (говорить до глядачів) Якщо булочки, то роззуваюся.

(Син приходить на кухню, мама накриває на стіл).

Мама. Такий гарний день, скоро Новий рік. Чим займатимешся сьогодні?

Хлопчик. Сьогодні я… (задумується) Мамо, а де наші санки?

Мама. Та ж на вулиці стояв, тато вчора з горища зняв.

Хлопчик. Ура. Тоді я знаю, що сьогодні робитиму.

Мама. Гаразд, гарного тобі дня. (Мама обіймає сина, хлопчик витирається серветкою і йде. )

(У коридорі)

Хлопчик.

Раз я взувся в чобітки

Одягнувся в кожушинку,

Сам запрягся в саночки

Та й поїхав…

Стоп! А куди я поїду? (чухає потилицю) Знаю! (Вигукує і відправляється в подорож. Музика.)

ДІЯ 2

Лісовик. А хто це прийшов до мене в гості?

Хлопчик. Мене звати Левко. Чомусь мені здавалося, що лісовики злі. А ви зовсім не похмурий і не страшний. Я частіше буду приходити до Вас.

Лісовик. Ти знаєш, хлопчику, я дуже люблю гостей. Але не всі, хто мешкає у лісі такі, як я. Тому будь обережним на своєму шляху і не роби шкоди.

Хлопчик. Добре, дядечку, лісовик. (Іде, прощаючись).

Лісовик. Але памꞌятай, не роби ніякої шкоди.

Хлопчик. Гарааазд…(гукає з далеку).

ДІЯ 3

(Тривожна музика. Політ птахів. Вони літають навколо хлопця, звꞌязують його шнурком).

Птахи:

• Отак – то, попався. Давно в нас не було гостей.
• А ми так любимо їх, що не відпускаємо.
• І тебе не відпустимо також.

Хлопчик. Дорогенькі мої пташечки, ви такі красиві, давайте жити дружно.

Птах. Хм… Ми тобі пропонуємо дружбу. Залишайся у нас і все! (Сміються).

Хлопчик. А давайте я вам зроблю добро?!

Птахи:

• Добро?
• Яке добро?
• Що таке добро?
• В нас таких гостей ще не було, які б робили нам добро.
• Ну добре!

Хлопчик. А що ви бажаєте?

Птах. Дитинко, ми бажаємо одного – їсти.

Хлопчик. Буде зроблено!

(Музика, хлопчик збирає горобину, яку віддасть птахам. Можна це зробити як конкурс на святі «Хто більше назбирає» і т.д.)

Птахи:

•  Дякуємо тобі, ти справжній друг.
• Щасливої дороги.

Хлопчик. (Відходить, а птахи відлетіли). Оце пригоди. Та треба іти далі.

ДІЯ 4

(Музика. Звірята грають сніжками.)

Хлопчик. Що за звірі тут прекрасні?

(Організатор вистави може брати інші вірші звірят, на його вподобання).

Лисенята. Одягли пухнасті шубки –

Всім на нас дивитись любо

Хвіст пухнастий і рудий,

Гарно заміта сліди.

Вовк. Сірий, злючий і голодний

У зимові дні холодні,

Пісню, знай, тягну свою: «У – у – у!»

Теплий сірий мій кожух

Зігріває вовчий дух.

Білки. У нас шубка теж новенька

І пухнаста, і тепленька!

Новий рік – веселе свято,

І на ньому не можна сумувати!

Хлопчик. Ви правильно сказали, білочки. Але прислухайтеся! Ви чуєте? Хтось плаче…

Звірі (усі разом). Хто ж це?

(Виходять зайчики).

Зайчики. Ост ми!

Шубки в нас були сіренькі,

А тепер мꞌякі, біленькі.

У біленькім кожушку

Нас не видно на сніжку.

• Нам дуже сумно, що нас не помічають і не граються з нами!

Білки. Давайте будемо гратися разом із зайчиками, щоб усім – усім було радісно.

(Тут можна заспівати звірятам пісеньку)

Звірі. Прощавай, хлопчику, щасливої тобі дороги.

(Хлопчик знову вирушає. Музика.)

 

ДІЯ 5

Хлопчик. Як цікаво тут у лісі. Хотілося би щось залишити на згадку про цю прогулянку. А що я можу взяти? Пташок не візьму – тут їхня домівка, звірят теж! Знаю! Найкращий сюрприз для мами – ялинка!

(Хлопчик зустрічається з деревами.)

Берізка. О це так, скільки тут росту, а таких маленьких гостей ще не бачила.

Дуб. Ти просто дуже молоденька. А от мені вже 100 років і діток за своє життя я бачив часто. Він, напевно,  прийшов з татусем покататися на санчатах.

Клен. Хлопчику, хлопчику, де твій татусь?

Хлопчик. Я тут один.

Дерева (разом). Один?

• А що ти тут робиш?

Хлопчик. Раз я взувся в чобітки.

Одягнувся в кожушинку,

Сам запрягся в саночки

Та й поїхав…

• Тоді я не знав ще, чому я їду в ліс. А тепер знаю…

Сам запрягся в саночки

Та й поїхав по ялинку.

(Підходить до ялинки, ялинка лякається, хлопчик хоче її зрубати).

Ледве я зрубать хотів,

Ледве став ялинку брати,

А на мене зайчик  - плиг!

(Зꞌявляється зайчик)

Став ялинку відбирати.

Я – сюди…

Зайчик. А я – туди…

«Не віддам», -  кричу, - нізащо!

Ти ялинку посади,

А тоді рубай, ледащо!

 

Не пущу, і не проси!

І цяцьками можна гратись.

Порубаєте ліси –

Ніде буде і сховатись!..

 

А у лісі скрісь вовки,

І ведмеді, і лисиці,

І ворони, і граки,

І розбійники – синиці…

(Усі дійові особи виходять).

Хлопчик.

Страшно стало… «Ой, пусти!

Не держи мене за поли!»

(До хлопчика підходить лісовик).

Хлопчик. Ой, дядечко лісовик, а що ви тут робите?

Лісовик. Я за тобою спостерігав. Я думав, ти прислухаєшся до моєї поради.

Хлопчик. Якої поради?

Лісовик. Не робити шкоди.

Хлопчик. Якої шкоди?

Лісовик. Ялинка росте у лісі не для того, щоб її рубали. Їй боляче і неприємно. Бог створив природу, щоб її берегли і шанували. Памꞌятай про це!

Хлопчик. (Опустив голову)

Бідний зайчику, прости,-

Я не буду більш ніколи!

 

Низько – низько я зігнувсь,

А ще нижче скинув шапку…

Зайчик весело всміхнувсь

І подав сіреньку лапку.