Авторський вірш до Дня українського добровольца

Брату Владислава

Я згадую той щемний діалог,

Коли вертала з учнем я з ліцею.

У мене вбито брата! Сльози. Де Ваш Бог?

І на душі так важко від війни оцеї…

«Він за свою державу склав життя,

А мав іще любити та кохати!

Він так любив  життя, пішов у небуття…»

Тарасе, знову рвем кайдани, знову брат на брата!

«Твій брат, мій друже, не загинув, ні!

Він із небес на тебе споглядає!

А ти тримайся. Ми з тобою разом у біді!

Ти чуєш? Пташка знов весну стрічає!»