Сценарій Родинне свято "Українському роду не буде переводу" (посвята в козачата , обряд закосичення)

Родинне свято

"Українському роду  не буде переводу"

(посвята в  козачата , обряд  закосичення)

 

       Мета: навчити пізнавати , шанувати, примножувати духовні та матеріальні  надбання свого народу; ознайомити учнів  з героїчним минулим України, зокрема - періодом козаччини; сприяти вихованню в дітей почуття гордості за історію своєї Вітчизни та її героїв, почуття колективізму,товариськості, добродушності, розвитку творчих та інтелектуальних здібностей вихованців, а також спритності, кмітливості, винахідливості.

      Обладнання :  вишиті  рушники, мережки, композиції зі  степових квітів і трав ; на вишиваному рушнику -  хліб-сіль.

 

Українка:  Добрий день, гостям, малятам,

Починаєм наше свято.

Любі гості, мами й тата,
В цьому залі буде свято,
Добре, що прийшли до нас
В цей чудовий світлий час.

 

Українець: Дорогі наші учні,

Любі хлопчики й дівчатка,

Бабусі та вчителі,

Вас вітаєм від душі.

 

  Українка: Українці дуже цінують свою сім’ю,  родину, народні звичаї та традиції. Із давніх часів повелося в українців так, що вони поважають матір та батька, які дали їм життя. А "Хто матір зневажає, того Бог карає".

 

Українець: А в свою чергу матір та батько повинні привчати своїх дітей ще змалку до звичаїв, традицій та обрядів. Бо є таке народне повір’я, що від тих батьків, які не дотримуються звичаїв, родяться діти, що стають вовкулаками.      

 

Українка: Пройшли століття — все довкіл змінилось.

Хоч для історії і вік — не час,

Що є тепер, тим людям і не снилось.

Та сьогодення всіх вражає й нас.

Бо кожен день несе нас до вершини,

Нові дарує мрії й відкриття,

Захоплення і диво для людини.

Таке у нас сьогоднішнє життя.

 

Українець: Та ми в минуле прагнем  повернути,

Коли прапрадіди ось тут жили.

І пригадати нині призабуте:

Які вони традиції несли,

Які були в них звичаї і жарти,

Пісні і думи, прагнення мети...

Минуле забувати нам не варто,

Щоб у майбутнє праведно іти.

 

Українка:Сьогодні родина козацька приймає козачат нових до коша.

 

Українець: Тож привітаємо їх оплесками гучніше, та до свята запросимо скоріше.

 

Під пісню ми козаки заходить 2 клас

 

Українка:Увага, другокласники, під час звучання гімну України стояти струнко!

 

Українець: Свято, приурочене посвяті 2-го класників у козачата оголошується відкритим.

Звучить гімн України

Заходять козаки

 

Отаман.  Доброго дня, шановна громадо! А ну ж покажіть, де у вас тут претенденти на право носити горде ймення козачати?

 

Козак 1. Та ось стоять гурточком, щось шепочуть, чи може ви до нас шановні хочте?

 

Козак 2. Звичайно хочуть! Що ж, тоді приймаєм

 

Отаман.   Зажди! Спочатку ми їх поперевіряєм.

 

Козаки сідають за стіл

 

Козак 1. Тож розкажіть нам милі діти, хто ви такі, куди вас подіти?

 

1. Українка я маленька,

Україна – моя ненька,

В неї щира я дитина,

Добра, люба та єдина.

 

2. Українець я маленький,

Україна – край рідненький,

Вірний син я свого роду,

Українського народу.

 

3. Ми є діти українські,

Український славний рід.

Дбаймо, щоб про нас маленьких

Добра слава йшла у світ.

 

4. Бо козацького ми роду,

Славних предків діти,

І у школі всі вчимося

Рідний край любити.

 

5. Любі мами, милі тата,

Перед вами не малята,

Правда, і не парубки,

Проте справжні козаки.

 

6. Я козак і ти козак,
Я вояк і ти вояк,
Щоб в бою стояти мужньо
Ми повинні бути дружні.
Ми хоробрі вояки –
Побратими-козаки.

 

7. Вірна дочка я народу,

Бо з козацького я роду,

Щиро я свій рід кохаю,

Роду іншого не знаю.

 

8. Я – маленький козак!

Я не знаю, що це страх.

В мене серце, як кришталь,

Дух у мене, немов сталь.

 

9. Я маленький козак!
В мене дуже гарний смак!
У вишиванку я вбраний,
І сьогодні дуже гарний!

 

10. Ми — козаки, ми — України сила, 
Хай пісня прославляє рідний край. 

Ми — козаки, ми — України діти, 
Ти разом з нами пісню заспівай!

 

(пісня «ой єсть в лісі калина»)

 

Козак 1. Ох які вони співочі та голосисті!

 

Отаман.  А чи такі ж вони спритні? Чи буде з них толк по господарству? Чи зможуть вони хоч картоплі раду дати?

 

Козак 2. Це ми зараз і перевіримо. Пропоную другокласникам конкурс.

 

Конкурс «сади/збирай»

 

Українка. Справді спритні в нас малята. Любі хлопчики й дівчатка.

 

Українець.  Але що ж то за козак, що не вміє танцювать гопак.

 

Українка.  А я знаю, що другокласники нам танок приготували, не зовсім гопак, але вам сподобається!

(танець)

Козак 2 . Танцювати вони добре вміють, але хіба ж це головне?

 

Козак 1. Головне щоб на коні триматися уміли.

 

Отаман.  Найпершим помічником козака у поході був вірний кінь. То був не козак, якщо не вмів їздить верхи. Тому козаків тренували добре триматися на коні. Спробуйте і ви потренуватися.

 

Конкурс «на коні»

 

Козак 2. – Ох і спритні, навіть заздрісно!  А що вони знають про нас, козаків?                          

 

 Конкурс "Козацькі атрибути".

 

1.Він  – не рибина,                                            

  А козацькая чуприна.

  За вухо зачіпався

 Та під шапкою ховався. ( Оселедець )

 

2. Вони— гордість козака,
   Ними й ворога зляка.
   Не носили бороди
   Наші лицарі-діди.   ( Вуса)

 

3. Вона – лицарю сестриця,

    З нею він в бою, мов криця.

    Зброя честі козака

    Гарна і дзвінка яка! ( Шабля)

 

4. Це влади знак,
   Що втримає в руках не всяк.( Булава )

 

5. Триметрова чорна паля
  Зверху кулю мідну мала,
  А під нею – кінський хвіст
  Та ще кілька довгих кіс,

   Ця військовая святиня –
   Перемоги берегиня.  ( Бунчук )

 

6. Козакові – вірний друг –
   Знає весь Великий Луг,
   Козака не підведе,
   Не покине він ніде. (Кінь козацький)

 

7. Жупан, сорочка, гарний шлик –
   Це лицарский святковий лик –
   Ще поясок шовковий,
   Парадні все обнови. ( Козацький одяг )

 

8. Це – теж зброя козака,
    Не слабкіш від гопака.
    Потішає всіх навкруг,
    Підіймає Січі дух. ( Сміх )

 

Козак 1. Пане отамане, чи не час вже до коша козачаток приймати? Ми їх по всіх параметрах перевірили!

 

Отаман: Саме час! Саме раз!  

Сила духу – є, спритність – є , бажання вчитися – є .

Що ж , молодь, вступні іспити ви склали, а  військову  майстерність у  Січовій  школі здобудете.

 

 Українець: Я переконаний:  ви всі гідні називатись  юними козаками, і тому запрошую родини взяти участь в обряді, який носить  назву "Пострижени,  або  Посвята в козаки".

 

Українка: Хлопчиків садять на кожух, який по всій Україні   вважався символом достатку та щастя, повертаючи його вовною догори, і , тричі перехрестивши дитину, вирізають навхрест  чотири пасма волосся — за обома вухами, на потилиці та на скроні . 

     Потім хлопчиків  виносять на руках на подвір'я  і садять на коня. Говорили, що після такого має славний козак вирости.

 

   Українець:  І в той час, коли чоловіки стояли на варті спокою рідної землі, жіноцтво вдома берегло сімейне вогнище, молилося за здоров'я своїх близьких …

 

Українка:   Берегиня... Прекрасним i нiжним словом назвали нашi пращури жiнку.   "Берегиня" - у цьому словi влучно вiдбилося її божествене призначення, найперша i найголовнiша суть. 
 

Українець:  Усе прекрасне на землi - вiд свiтла сонця, вiд кохання жiнки, вiд молока матерi.

 

Українка:  Тож давайте разом дівчаток вітати.

                     Будемо ,дівчатка, вам  коси заплітати,

                     Бо минуло вам вже аж сім годочків,

                     Час прийшов  вчитися вишивать сорочки.

                     Заплітати косу треба вас навчити,

                     Щоб яскраву стрічку  у косі носити.

 

Українець: Що ж постелемо кожуха, на якому відбуватиметься посвячення у рід , попросимо матусь посипати на нього пшенички і посадити свою  донечку.       

 

Українка: Перед тим, як заплітати косу,  в’яжемо тонку червону стрічку над чолом і зав’язуємо  під волоссям.    

 

Українець: Дві коси символізують батька й матір,  їх любов та життєву силу, яку вони дають дитині; переплітають дві – в одну, як символ  єдності родини.

   

Козак 1.  Прийняті  до лав козацтва записуються  до першого січового куреня.

 

Козак 2.  Отримують посвідчення  і змінюють  прізвище на нове прізвисько, яке влучно  характеризує кожного новобранця.

 

Отаман: Прошу козачат отримати документ…  

 

Українка: У святкові дні українці прикрашали віночки із квітів яскравими стрічечками.  Український віночок— це не просто краса, а й оберіг, "знахар душі", бо в ньому є така сила, що болі знімає, волосся оберігає, від зглазу захищає.

 

Українець: Шановні діти,у вас в руках стрічки, в знак єдності і створення вашого коша пов’яжіть їх на вінок.

 

Отаман:  Стрічок у ньому, як і вас – є 10, -

Це – символічно, не дива.

Віночок цей у класі розмістіть,

І ревно завжди бережіть

Як символ єдності і слави,

Щоб до випускного вас не розлучали.

 

Українець: Щасливі ми, як є у нас родина,
Як є сім’я, а в ній любов, тепло.
В гармонії тоді зростатиме дитина,
І пам’ятатиме, що в серце залягло:
 

Українка: І ласку мамину, батьківське тверде слово.
І мудрість вікову, що тут живе.

Й традиції засвояться чудово,
І казки дух, що по кутках пливе.
 

Українець: Й легенди давні, на які багаті,
Піднімуть нас на дужому крилі.
А мрії чисті, світлі і крилаті
Нестимуть діток на шляхи землі:
 

Українка: Малих дівчаток в чарівних віночках,
Хлоп’ят, допитливих вже з юних літ...

Батьківське щастя — у синах і в дочках,
На цьому і стоїть наш білий світ.   

 

Українець: На цьому слові бувайте здорові, на все добре.

 

Українка: До побачення!