Сценарій. Родинне свято "Від усієї душі"

Доброго дня дорогі діти, наші гості, шановні батьки, дідусі та бабусі. Сьогодні класною родиною ми зібралися на свято родини «Від усієї душі».

 

Починаєм наше свято

Добрий день вам, добрий день!

Погляньте, як у нас гостей

Зібралося багато!

 

І яка у нас сьогодні

Пречудова днина

Бо прийшла до нас на свято

Вся наша родина.

Щоб веселитись і співати,

Рід наш красний звеселяти

 

Сім’я, родина, рід – які слова святі,

Вони потрібні кожному в житті.

Кожна сім’я – це є гілочка роду

Славного нашого вкраїнського народу.

 

Любі друзі! Хоч маленькі,

Ми вже добре знаєм

Що звемося українці

Й українських предків маєм.

 

Батько, мати, брат, сестричка

І всі інші члени роду –

Всі належать до одного

Українського народу

 

Родина, сім’я  – найдорожче для кожної людини. Народна мудрість свідчить, що життя людини починається з родини, бо батьківська хата – це родинне вогнище, звідки ми вирушаємо у широкий світ з піснею, повчанням.

 

Дідусеві казки, бабусині вишиванки ведуть нас до рідної хати. У цій хаті наші перші радощі, клопоти.

 

Тут ми вперше сказали слова мама, тато, бабуся, дідусь. Тут наші ніжки зробили перші кроки. У ній пахне хлібом і молоком.

 

У сім’ї людина вчиться любити світ і бути доброю, шанувати свій рід і землю, берегти пам'ять роду.

 

Сьогодні в нас родинне гарне свято,

Зійшлися мами, тати, бабці, дідусі,

Сестрички, братики – усіх нас так багато!

Нам так хотілося, щоби зібрались всі.

 

І ось сьогодні ми усі зійшлися,

Поспілкуватися у ці осінні дні,

Здружитися, щоб всі ми спромоглися,

Побути разом, поспівать пісні.

 

Бо ж це чудово, як батьки і діти

У свято й будні завжди поруч йдуть.

Сьогодні всім нам можна порадіти,

Що в нас родини дружно так живуть.

 

Сьогодні свято. Пісня хай лунає

І хай щасливим буде кожен день,

Батьки і діти – і душа співає

То ж хай лунає більше тих пісень!

 

Діти з батьками виконують пісню «Ой зелене жито, зелене…»

 

В сім’ї розпочинається життя дитини,

Тому від мами й тата в неї все!

Тож всі манери й правила – з родини

Дитя в життя з собою понесе.

 

Народна мудрість нас попереджає:

Гни деревце, ще поки молоде.

Вчи діток, як малі – це кожен добре знає,

Від цього правила не дінешся ніде.

 

Сценка.

Виходять двоє хлопчиків і двоє дівчаток. Починають розмову одне з одним.

 

• А скажіть мені, хто знає, що таке сім’я?

 

• Та ти що? Не знаєш? Отакої!

Сім’я – це сім Я. Це означає, що в повній сім’ї повинні бути мама, тато, бабуся, дідусь, та троє дітей! Щонайменше, зрозуміло? 

 

• Тепер, зрозуміло. Так що, у мене повна сім’я! Бо у нас аж троє дітей!

 

• Отож. Народна приказка говорить: «У нашого Омелька – невелика сімейка: тільки він та вона ще старий та стара, тільки Сидір та Нестірко, та ще діток шестірко, та батько і мати, та їхні три брати!»

 

• Ого! Оце так сімейка! Там, напевно, забувають як кого звати… Бо ж їх так багато…

 

• Не забувають.

Там діє правило: у кого діток сім, там є щастя всім!

 

• У великій сім’ї діти виростають дружними, працьовитими, щедрими, вміють допомагати один одному. Тому вони і щасливі.

 

В нашій класній родині .. діток, які виховуються в сім’ях, де є ще по двоє дітей. Тож привітаємо їх оплесками, адже це втричі більше любові, турботи та недоспаних ночей.

 

Сім’я – це колиска добра, любові, ніжності всіх її членів одних до одного, а особливо до дітей. І, звичайно, діти всмоктують цю доброту, щирість, ніжність із молоком матері.

 

 Стоїть на землі мати – вища і святіша від усіх богинь. Стоїть на вершині двох тисячоліть мати і молиться за свій народ, як дві тисячі літ тому на Голгофі стояла на колінах перед розп’ятим на хресті сином своїм Ісусом.

 

Стоїть мати і молиться за народ, за своїх синів і дочок, за вас і за нас. І перші слова її молитви: «Пошли, Боже, діткам щастя і здоров’я, віру в завтрашній день, людяності їм пошли і милосердя, доброти їхньому серцю, світлого розуму голові, дай їм бажання працювати, примножувати багатство роду, не зазіхати на чуже добро.»

 

Мама – це сонячне слово, бо вона зігріває нас, голубить, як тепле ласкаве сонячне проміння. Мати – берегиня роду, мови і пісні. У материнських словах ласка і любов, світ добра, краси і справедливості.

 

Виходить дівчинка з мамою за руку

Мамо, люба, глянь, як сяють

Ясні зорі золоті!

 

Кажуть люди: то не зорі,

Сяють душі то святі.

Кажуть, хто у нас на світі

Вік свій праведно прожив,

Хто умів людей любити,

Зла нікому не робив –

Бог послав того на небо

Ясно зіркою сіять.

 

Правда, мамо, то все душі,

А не зорі там горять?

То навчи мене, голубко,

Щоб і я так прожила,

Щоб добро робити вміла

І робить не вміла зла.

 

Мамо, матінко, матусю,

Я добра від тебе вчуся.

Ти найкраща в світі мама,

Ніжна добра і ласкава!

 

Мама – найкраща людина у світі.

Знають це всі – і дорослі, і діти.

Морок не ляже на рідний поріг

Мама не пустить, вона оберіг.

 

Якщо говорити між нами,

То все починається з мами.

І казочка перша у світі,

І сонячна подорож в літо.

 

Найперші легенькі сніжинки

І сяюче диво – ялинка.

Від мами – і літери, й слово,

І зроблена разом обнова

Якщо говорити між нами

То все починається з мами. (разом)

 

Мамині руки цілую…

Скільки у них теплоти!

Рук, що добріші й ніжніші,

Більше мені не знайти.

 

Лагідні, щирі, ласкаві

Руки, пошерхлі в труді.

Мамині руки цілую

Рідні й завжди молоді.

 

Мамині очі цілую,

Що не доспали ночей.

Скільки любові плекає

Погляд чарівних очей!

 

Сльози, пролиті за мене,

Болі й тривоги у них…

Мамині очі цілую,

Що найдорожчі за всіх.

 

Мудрі вуста я цілую,

Що колискові мені

Тихо в дитинстві співали…

Зараз їх чую вві сні.

 

Молиться мама за мене,

Щастя благає в путі.

Будьте здорові, матусю!

Ви – моє щастя в житті!

 

Мамині руки цілую,

Очі цілую, вуста…

• Боже! Благаю, продовжи

Моїй матусі літа.

 

 

Материнство… Святе і прекрасне, оспіване поетами, увічнене художниками всіх народів і в усі віки. Жінка-мати завжди залишатиметься добрим ангелом домашнього вогнища.

 

Матері… Вони народжують дітей, співають їм колискові, вчать любові і добра.

Виходить син з мамою

 

Чом у тебе у косі ясна

Забіліла раптом сивина?

 

Од любові, од тривог, надій:

Ти ж один у мене, сину мій.

 

А в бабусі голова біліш –

То ж мене бабуся любить більш?

 

В неї діти – доньки і сини –

Додають сердешній сивини.

 

Чом ж тітка біла, як зима,

В неї діток не було й нема?

 

Так, синочку, біла геть вона,

Бо сумує цілий вік одна.

 

Пісня про маму

 

 

Є в кожній родині

Такі господині,

Майстри і майстрині,

Що просто дива!

 

А руки які!

Золоті, працьовиті!

Їх витвори дивні

Покажемо вам!

 

У наших мам золоті, умілі, невтомні руки ніколи не болять. Вони тішать рідних і всіх нас новими чудовими витворами.

 

Речі, зроблені власними руками, завжди вважалися оберегами.

 

Вони мають особливу енергетику, яка передається тому, хто тримає їх.

 

Напевно, ця енергетика – любов, творче натхнення, фантазія, які вкладені в ці речі тими, хто їх створив. І вона – вічна.

 

1. Я запрошую маму Петрунько Вікторії, Ірину Андріївну, яка розкаже про мистецтво вишивки на Тернопільщині.

 

2. В нашому класі є ще одна мастриня з золотими руками. Це мама Кузик Віри, Антоніна…             , яка створює гарний одяг. Вона продемонструє, як можна одягти ляльку для своєї донечки.

 

3. До своїх робіт творчо підходить і мама Сойми Кирила, Кароліна…      Познайомте нас, будь-ласка зі своїми витворами мистецтва.

 

Віддавна в українських родинах до матусь, батьків, дідусів та татусь зверталися на «Ви». Батько був головою сім’ї, її годувальником, охоронцем.

 

Його лагідно називали «батечко», «татуньо», «татко», «ненько». Від слова «батько» утворилося слово Батьківщина.

Батько… Тато… Суворий і вимогливий, а його любов до дітей стримана і врівноважена.

 

Стриманість батьківської любові відображено в прислів’ї «Батьківська лайка дужча за материну бійку».

 

Ми їдемо в ліс із татом,

В небі сонечко сія.

Це для мене справжнє свято:

Цілий день відпочивати

Будем тато мій і я.

 

Тато поруч. Це ж прекрасно.

Просто казка, а не день.

Гомонить веселе птаство

І співає нам пісень.

Клаптик сонця на стежині…

Щось струмок внизу дзвенить…

 

А в ожині, а в ожині

Причаїлось щось й сидить…

Та його я не боюся.

Тато скаже: «Ти ж козак!»

Я до нього пригорнуся

І скажу: «Звичайно так».

 

Конкурс для тат «Смачний бутерброд».

 

Дорогі наші татусі, будьте такими батьками, якими хочуть вас бачити діти! Будьте для них справжнім прикладом мужності та опорою під час долання життєвих труднощів.

А зараз подивіться сценку з сімейного життя. Можливо, хтось впізнає себе.

 

Сценка.

Батько сидить, читає газету, вбігає донька.

Д.     Тату, а чого йде дощ?

Б.     Підростеш, дізнаєшся.

Д.     Тату, а в Баби-Яги є бабенятя?

Б.     Звідки я можу знати?

Д.     Тату, а нащо коняці на плечах коси?

Б.     Запитаєш у коня.

Д.     Тату, а котик любить цукерки?

Б.     Не знаю, я його не запитував.

Д.     Тату, а ти не сердишся, що я тебе про все запитую?

Б.     Що ти, донечко? Як можна? Адже чим більше запитуєш, тим більше знатимеш.

Батько і мати – основа кожної родини. Але в нас є ще і бабусі. Бабуся – це мамина чи татова мама.

 

Бабуся… Яке ніжне, красиве, пестливе і тепле слово. Вона прожила удвічі більше за наших батьків. Бачила удвічі більше.

 

І ми удвічі дорожчі для неї. Бо ми діти її дітей. Ми її онучата. А ще ми її пташенятка, ластів’ятка, козенятка, навіть іноді телятка чи поросятка.

 

Правду кажуть у народі: «Діти – це діти, а справжні діти – це онуки». Тож пам’ятайте: хто бабусю має, той потіху знає?

 

Моя бабуся люба, гарна, мила,

Вона найкраща від усіх людей.

І хоч вона вже трохи посивіла,

Але так щиро любить нас – дітей.

 

Бабуню, голубонько сива,

Ти ненька моєї матусі.

Ти добра така й милостива.

До тебе серденьком горнуся.

 

Ти в’яжеш нам теплі шкарпетки,

Казки та журнали читаєш.

Своєю любов’ю земною

Щоденно мене зігріваєш.

 

Присядьте, рідненькі, хоч трішки –

Всі разом вас дуже прохаєм.

Спочиньте, бабусеньки милі,

Ми пісню для вас заспіваєм.

 

Пісня про бабусю

 

Наші бабусі – невтомні трудівниці. Вони і шиють, і в’яжуть, і вишивають, хліб і смачні пиріжки печуть.

 

Все вони вміють робити. Про таємниці своєї майстерності вони зарааз нам розкажуть.

 

1. Я запрошую бабусю Бойчука Мирослава, шановну… . Вона розповість про свої картини.

 

2. А зараз про майстерність випікання пиріжків розкаже бабуся ….

 

 

 

Бабусю, дай ручку твою поцілую,

За шийку тебе обніму.

І щічки погладжу.

Ти знаєш, бабусю, як дуже тебе я люблю.

 

І ти мене любиш, хоч я неслухняний,

Частенько і шкоду роблю,

Та все ти пробачиш, мене поцілуєш

І я тебе дуже люблю.

 

Постійним помічником бабусі є дідусь – господар родини.

 

Слово дідуся не таке суворе і вимогливе, як батькове.

 

Та дідусева наука не забувається ніколи.

 

Він завжди вміє розрадити, заспокоїти і дати мудру пораду.

 

Мій сивий, лагідний дідусю,

Я до землі тобі вклонюся.

За теплоту твою і ласку

За мудре слово, гарну казку.

 

Ти хороший і ласкавий,

Ти привітний, добрий, славний.

Будь здоровий, не хворій,

Мій дідусю дорогий!

 

Ти вчиш нас, як на світі жить,

Як один одного любить.

І твій розумний заповіт

Я пам’ятатиму повік.

 

Варт пошани сивий волос

І старий тихенький голос.

До тих зморшок придивіться,

Станьте ближче поклоніться.

 

Конкурс для дідусів «Чия кулька найбільша».

Дідусі з онуками повинні надути якнайбільше кульку.

 

В дитини від родини чуйність, ласка.

І від родини в неї доброта.

В сім’ї для неї оживає казка,

І кожна стежечка в житті – проста.

 

 

Бо є підтримка тут, і є порада,

Турбота є, любов, а ще – тепло.

І задоволена дитина, дуже рада.

Тож хочеться, щоб завжди так було.

 

А зараз ви зможете побачити плід взаєморозуміння, підтримки, любові. Я запрошую Машу Домбровську зі своєю тіткою…

 

Музичний номер

 

На світі білому єдине,

Як і Дніпрова течія,

Домашнє вогнище родинне

Оселя наша і сім’я.

 

В щасливі і сумні години,

Куди б нам не стелився шлях,

Не згасне вогнище родинне,

В людських запалених серцях.

 

А не гасне воно тому, що добрий дах родинного вогнища підтримують наші рідні.

Я пропоную запалити свічечку, щоб вогник любові до родини, народу, землі ми змогли пронести через все своє життя та зберегти у своєму серці добро, щирість, ніжність.

 

Запалити свічку

 

Всю рідню свою велику

Ви не забувайте,

Повсякчас своїм теплом

Щиро зігрівайте.

 

Від цієї теплоти

Стане більше доброти,

А від усмішок ласкавих

Стане в світі менше зла.

 

Вам бажаєм всім добра,

Щоб у кожнім добрім ділі

Досягнуть зуміли цілі,

Хай вам Бог допомога.

 

Наймиліші, найрідніші!

Щиро любимо ми вас!

А тепер ловіть хутчіше

Поцілуночки від нас!

 

Якщо людина добре серце має,

Вона іде у світ добро творить,

В її очах любов і ласка сяє,

Така людина сонечком горить.

 

Пісня «Родина». Демонструється відеоролик родин. Пісню співають всі.

 

Слово надається…