Сценарій родинного свята «Родина, родина від батька до сина…».

Про матеріал

-

Станьте першим, хто оцінить розробку

Щоб залишити свій відгук, необхідно зареєструватись.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
Перегляд файлу

Сценарій родинного свята

«Родина, родина від батька до сина…».

( Звучить пісня «Ласкаво просимо» Оксана Білозір)

Слово класного керівника.    Шановні гості, дорогі батьки: мами і татусі, бабусі й дідусі, тітоньки і дядечки, добрі друзі, дорогі діти, уся наша класна родино! Вітаємо щиро вас усіх на нашому родинному святі. А зібралися ми сьогодні не випадково. Адже жити нам у цьому учнівському колективі ще довгі й довгі роки. А щоб життя було цікавим і захоплюючим, творчим і багатим, усім треба жити у дружбі й мирі, адже тільки у такій співпраці усім буде цікаво, комфортно і затишно.

Ведучий.   Майже три з половиною тисячі років тому на кам’яних таблицях, які отримав пророк Мойсей від Бога на горі Синай, були висічені слова: «Шануй батька твого і матір твою, щоб добре тобі було та щоб довголітнім ти був на землі». Мета нашої зустрічі — зачерпнути водиці із джерела роду нашого, звернутися до народної мудрості, вчитися по ній шанувати батьків своїх, що життя нам подарували, і рідну землю, до якої приросли корінням.

  • ( Слайд-шоу  «Родина, родина…»)

Ведучий.   Хто ми? Навіщо загорілася зірка нашого життя? Сьогодні світ приходить до усвідомлення необхідності жити за законами тисячолітньої давнини, за законами мудрого вчення – Біблії, яка основою буття людини вважає родину.

Ведучий. В Україні говорять: «Без сім’ї немає щастя на землі». Саме в сім’ї дитина робить свої найперші кроки, звідси вона виходить у широкий світ, навчається любові і добра, тут вчиться шанувати свій рід, свою землю, берегти пам’ять свого роду. Як велика ріка бере початок і силу з малого джерела, так і наша держава починається з родини. А родина до родини – народ. Отже, починаємо наше свято.

  • Звучить  пісня " Українська родина"

 

 

Добрий день вам, рідні,  на нашому святі

Як гостей найкращих  раді зустрічати.

Для гостей відкрита    хата наша біла,

Тільки б жодна кривда  в неї не забігла.

Хліб ясниться в хаті.  Сяють очі щирі,

Щоб жилось по правді,  щоб жилось у мирі!

 Дозвольте сьогодні усім побажати

Багато хороших і сонячних днів.

Дідусям і татам, бабусям і мамам,

Сестричкам з братами палкий наш привіт.

Вклоняємось всім вам доземно,

Як батьківській хаті з далеких доріг,

Як хлібу, що матінка чемно

Кладе на вкраїнський рушник.

Бо ж нашому роду нема переводу,

Хай пісня єднає коріння святі,

Дай, Боже, нам віру і братню згоду

На довгії роки, на вічні роки.                                                  

Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром.

Із колосків Дмитрівської пшениці

Прийміть в дарунок нашу паляницю.       

   (Вручення короваю.)

 

Ведучий. Є скарби, заховані в землю, а є такі, що розташовані на поверхні і передаються з покоління в покоління, чаруючи людську душу. До таких скарбів належить пам’ять роду, його звичаї, традиції, прадідівська молитва любові і доброти, прощення і прагнення до кращого життя, що віками лине у зоряне небо предків і кожен раз повертається через небесні ворота до новонароджених душ - дітей.

Ведуть в життя дороги і стежини

І день новий над світом устає.

Ну що ми в цьому світі без родини,

Вона одна нам сили додає.

Я з’явився на світ із любові та мрії.

Із щасливих татусевих й маминих снів.

Ще були в тата й мами високі надії.

Як же мама зраділа! Як тато зрадів!

 Народилось дитятко, маленька кровинка,

Що від тата і мами життя поведе.

Ще безпомічна, крихітна їхня дитинка,

Але виросте скоро, час швидко іде.

От ми вже й підросли. Ходим в школу щоднини.

Любим дуже книжки, ігри різні, свята.

Але дуже важливо ще те для дитини,

Коли тато є й мама, родина свята.

Тоді легко і просто, завжди є порада,

Є підтримка і ласка, любов, доброта.

Пригорнутись до тата і мами я рада,

І тоді найскладніша проблема — проста!

  •  Пісня "Малесенькі долоньки"

 Сім’я – це пристань і гавань,

Сюди повертаймось знов і знов

Із мандрів далеких і плавань-

Тут вічно панує любов.

Сімейний вогонь палає,

Теплом заповнивши дім.

Хай тато маму кохає,

Хай щастя не зраджує їм.

 Сім’я – що значить це, то кожен знає,

Хто зріс в сім’ї і хто сім’ю сам має.

І хоч як не приховуй, не таї:

Залежить наше щастя від сім’ї.

Якщо міцніє хоч одна родина-

Міцною стане  й наша Україна.

  • Пісня «Батьки мої »

Серце, що біль відчуває,
Що завжди научає мене,
Серце, яке зігріває,
Що за руку в світі веде.
Ви найбільше,
Що маю в цьому житті.
Я люблю Вас батьки,
Рідні мої!
Ви завжди біля мене,
Вдень і вночі,
Ви ночей не доспали,
Батьки мої!

Приспів:
Нехай усмішка тепла не зникає,
Вона дарує радість і тепло,
Нехай Господь завжди Вам помагає
За ваше щире батьківське добро,
Батьки мої!

Низько я Вам уклонюся,
Ви мене на світ привели.
Богу за Вас помолюся,
Бо я з Вами не знаю біди.
Ви найбільше,
Що маю в цьому житті.
Я люблю Вас батьки,
Рідні мої!
Ви завжди біля мене,
Вдень і вночі,
Ви ночей не доспали,
Батьки мої!
Приспів
Ви найбільше,
Що маю в цьому житті.
Я люблю вас батьки,
Рідні мої!
Ви завжди біля мене,
Вдень і вночі,
Ви ночей не доспали,
Батьки мої!
Приспів

Ведучий.  Наша держава потребує підтримки, любові від молодого покоління. Щоб бути гідним її сином чи донькою, потрібно, насамперед, бути вдячною дитиною для своїх батьків, тому що усе починається з любові,з любові в родині.

Ведучий.  Прекрасно, коли в сім’ї панують мир і злагода, взаєморозуміння, повага, кохання, вірність, теплота, затишок. Через сім’ю діти сподобляються дорослим, копіюють їх, орієнтуються на їх поведінку. Тому не дарма в народі кажуть: «Від доброго дерева добрий пагінець одійде, од добрих батька й матері піде й добра дитина». (прислів’я і приказки про сім’ю)

     Ведучий. Батько і мати дали тобі життя і живуть для твого щастя. Вмій поважати працю своїх батьків.

Є в нашій мові прекрасні звертання.

Добрі і щирі, чудові слова.

Тими словами усяк без вагання

Маму найкращу свою назива:

Мама, матусенько, мамочко, ненько,

Матінко, усміх твій ніжний ловлю.

Мамонька рідна, моя дорогенька,

Я над усе тебе в світі люблю.

Я і до тата умію звертатись,

Хочу в словах передати тепло.

Щоб мій татусь міг частіше всміхатись,

І щоб в душі його сонце цвіло!

Татку, татусеньку, таточку, тату,

Кращого в світі немає навкруг!

Таточку, хочу тебе я обняти –

Ти мій порадник,  заступник і друг.

Я й до бабусі з любовю звертаюсь:

Бабцю, бабуню, бабусю моя!

І до бабусиних рук притуляюсь,

Та відчуваю в них лагідність я.

 

Я до дідуся іду по науку:

Діду, дідуню, навчи в світі жить!

Він на голівку кладе свою руку,

Голос сріблястий струмочком дзвенить.

  Ведучий. Головою кожної сім’ї є батько. Батько – захисник роду, народу, годувальник сім’ї. Батькове слово – закон. Споконвіку сини слухалися батька, брали з нього приклад.

Словечко хочу мовити за тата,

Бо він мені порадник, захисник.

Він так мені розказує багато,

І я до бесід щирих дуже звик.

Він вчить мене у цьому світі жити,

До праці залучає кожен раз.

Вчить бути вірним, відданим, дружити

І не підводити ніколи друзів, клас.

Бо щира дружба всіх людей єднає

І робить добрими та чесними людьми.

Життя хорошого без дружби не буває,

А в дружбі всі зростемо мудрі ми.

Тато мій дуже гарний, сміливий і дужий,

Він уміє, напевно, все в світі робить!

Я люблю свого таточка рідного дуже!

Ну, та як же мені татуся не любить?

Тато завжди зі мною, мені він читає,

Водить в поле ранкове стрічати зорю.

І в футбол разом з нашими хлопцями грає.

І, звичайно, за все це я тата люблю.

А зі мною татусь мій частенько майструє,

Я від нього майстерності радісно вчусь.

І завжди він щось робить: пиляє, будує,

Я роботи ніякої теж не боюсь!

 Самостійними бути нас тато навчає.

Бути мудрими, добрими тато нас вчить.

Бо життя непростим дуже часто буває,

А тому треба вчитися в світі цім жить.

Ведучий. Всім дітям хочеться батьківського тепла і щирої поради, і не завжди вони розуміють, чому так склалися обставини, чому немає поряд міцного батьківського плеча.

Мій тато−Герой!

 

Залазить тривога в шпаринки вітрами,

 Під вікнами виє марою зима.

Прокинусь… Так страшно.

Горнуся до мами,

Бо тата давно уже з нами нема.

 Говорить матуся, що він у відпустці,

Та очі при цьому ховає сумні.

Без нього в хатині, неначе у пустці…

Мій тато герой! Тато мій на війні.

За нашу Вкраїну воює на Сході,

 Щоб спали спокійно в теплі я і ти,

І ті, що сховались в подо́лі, в горо́ді,

Відсидітись нишком, в АТО не іти.

Мій тато не знає, що вмію писати,

Що вивчила букви, читаю «Буквар»

− Вже зовсім доросла… Та так хочу тата!

 І дуже боюся собак і примар.

Я вірю: вже завтра постукає в двері,

 Від щастя заплачу «Мій таточко, ой!»

 Підемо сім’єю гуляти у сквері:

Дивіться і заздріть−мій тато ГЕРОЙ!

Ведучий. Ніхто не замінить дитині батька і неймовірна туга огортає , коли думаєш про те , скількох татусів забрала війна.

уривки з дитячих листів.

"Любий захисник. Я знаю, що тобі дуже важко. Україна це наша Батьківщина і ти борониш її від ворогів. Мій тато теж захищав Україну. Але мама сказала, що він вже на небі. І охороняє нашу землю звідти. Я дуже сумую за ним. Може в тебе теж є син і він чекає тебе дома. А ти не можеш до нього приїхати. Ти скоріше повертайся додому. Тільки хай всі вороги підуть з нашої землі. Щоб ми жили в мирі", - Максим 8 років, Тернопіль.

"Дорогий захиснику нашої держави! Я живу в Миколаєві у бабусі. Колись ми з мамою і татом жили у Донецьку. Я ходив в школу, у перший клас. А потім мама сказала, що стріляють, і ми можемо загинути. Ми переїхали до бабусі. А тато лишився захищати наш будинок. Коли ми їхали, я бачив, що моя школа згоріла. Я плакав. Захисти, будь ласка, нашу землю. Прожени ворогів, щоб я міг повернутися додому. Я сумую за своєю школою, за друзями. Я дуже хочу щоб ми жили як раніше", - Сашко, 9 років, Донецьк.

"Мій тато теж герой. Він як і ти захищає нашу Україну і нас. Він вже дуже давно не дзвонив. Може, він загубив телефон. Може, ти його побачиш, то скажи, що мама плаче, хай подзвонить нам. Мого тата звати Олег Мельник. Ти скажи йому, що я на нього дуже чекаю. Він обіцяв, що коли він повернеться, ми підемо на рибалку. Я його дуже жду, і мама", - Артем, 8 років, с. Ревове, Одеська область.

Ведучий. Пом’янімо  тих татусів, які захищаючи нашу неньку Україну , загинули у боях  хвилиною мовчання.

Ведучий.  Душею кожної сім’ї є мама. Мама, матуся, ненька – всьому початок. Усе прекрасне в людині від променів сонця і молока матері. Біля маминих рук, біля її слова й тепла маля стає великим і сильним, стає частиною свого народу.

 Ведучий.   Шановні наші мами, ви – невичерпне джерело нашої сили, любові.  Нехай не ображаються наші батьки, бабусі, дідусі, та найдорожчою для дітей завжди була мама. Слово «мама» входить у наше життя тихо й непомітно. От тільки не дано нам запам’ятати цю мить, як не згадати й того дня, коли над нашою колискою вперше схилилася мати. Вона оберігає нас від усього злого, і в самому звучанні цього слова – наш захисток.

 

  • Інсценівка «Послання дітям»

 Мама.

Як прекрасно звучить це чарівне слово.

Коли тобі було півроку, вона годувала та купала тебе. А ти у вдячність їй плакав усю ніч.

Коли тобі був рік, вона вчила тебе ходити. А ти у вдячність їй втікав, коли вона кликала тебе.

Коли тобі було 3 роки, вона готувала для тебе смачну їжу. А ти у вдячність їй перевертав тарілку на землю.

Коли тобі було 4 роки,  вона вчила тебе малювати. А ти у вдячність їй розмальовував стіни в кімнаті.

Коли тобі було 5 років, вона вдягала тебе у гарні речі. А ти у вдячність їй приходив додому брудний з ніг до голови.

У 6 років вона повела тебе у школу. А ти у вдячність їй усю дорогу кричав, що не хочеш іти в школу.

Коли тобі було 10, вона чекала тебе зі школи, щоб обняти. А ти у вдячність їй  зачинявся у своїй кімнаті перед телевізором.

Коли тобі було 18, вона плакала на випускному вечорі. А ти у вдячність їй просив купити модну машину.

Коли тобі було 20, вона просила побути з сім’єю. А ти у вдячність їй проводив весь час з друзями.

Коли тобі було 25, вона влаштувала пишне весілля. А ти у вдячність їй жив з дружиною якнайдальше від дому.

Коли тобі було 30, вона радила, як виховувати дітей. А ти у вдячність їй просив не втручатися у твоє особисте життя.

Коли тобі було 35, вона дзвонила і запрошувала на обід. А ти у вдячність їй відповідав, що зайнятий і не можеш.

Коли тобі було 40, вона повідомляла, що хвора і потребує допомоги. А ти у вдячність їй говорив, що не можеш перейматися усіма її проблемами.

Одного разу твоя мама покине цей світ.

У той час, як її любов до тебе не покине її серця.

Вона піде і одна з воріт раю закриється перед тобою.

Якщо твоя мама ще жива …  не залишай її.

Зроби все, щоб вона була щасливою.

Це єдина людина, яка заслуговує на щастя, але ніколи не вимагає його, не просить, не чекає.

Молитва за маму

Є у мене найкраща у світі матуся,

За неї до тебе, Пречиста, молюся.

Молюся устами, молюся серденьком,

До тебе, небесна Ісусова ненько.

Благаю у тебе дрібними словами

Опіки та ласки для рідної мами.

Пошли їй не скарби, а щастя і долю,

Щоб дні їй минали без смутку, без болю.

Рятуй від недуги матусеньку милу,

Даруй їй здоров’я, рукам подай силу,

Щоб вивела діток у світ той, у люди,

Щоб ними раділа – пишалась усюди.

Спасибі вам, рідні мами,   що ви тут сьогодні з нами!

До вас наше щире слово:  матусі, бабусі, сестрички, подруги!

Будьте здорові!

  •  пісня «Мамо»   

 

  • Інсценізація вірша А.Костецького "Домашній твір".
  • Автор. Вітько - бідак страждає так, Аж дригає ногами!
  •  Він - за столом, він пише твір: "Я помагаю мамі".
  •  Старанно олівець гризе Та супить брови грізно,
  • Але нічого - хоч умри! - До голови не лізе...
  • Та ось тихесенько зайшла
  • В його кімнату мама.
  • Мама .Вітюнь, будь ласка, в магазин сходи за сірниками.
  • Син. Ідея! Автор Вигукнув синок мамі...
  •  Син. Ну й морока! Сама іди! Я твір пишу - Роблю важкі уроки.
  •  Автор .І мама вийшла...А Вітько Швиденько пише в зошит. " Я в магазин завжди ходжу, Коли мене попросять..."
  •  Автор. Хвилин за десять мама знов З'являється у дверях
  • Мама. Вітюнь, картопельки начисть, А я зварю вечерю.
  • Син. Сама начисть!
  •  Автор. Кричить Вітько, т ак, що ледь не лопне.
  • Син .Я твір пишу! Я- зайнятий! Сама вари картоплю!
  • Автор. Виходить мама, а синок писати знов сідає.
  • Син.(пише)" Я мамі сам варю обід, вечерю і сніданок..."
  • Автор Радіє син.
  •  Син. Не твір, а люкс! Оцінка буде гарна!
  •  Автор. І геть не думає про те, що він радіє марно.

Два слова чарі́вних — лиш мама і тато,

А скільки любові у них і тепла!

Вони для дітей означають багато,

Щоб щастя іскрилось і радість цвіла.

Бо тато і мама — це рідні нам люди,

Рідніших у цілому світі нема.

З батьками дитина захищена буде,

І душу дітей не остудить зима.

Два слова крилатих — і серце радіє!

Й летить наче пташка в ясне майбуття.

Вони нам дали і натхнення, й надію,

Й найбільше у світі — це наше життя!

 Кажуть, що на світі  сонце найясніше,

Та всміхнеться мама - і стає світліше.

Кажуть, що без сонця  не розквітнуть квіти.

А хіба без мами  є щасливі діти?

Я до неї серцем  любо пригорнуся.

Хай сіяє сонце,  як моя матуся.

Ніжна мати, славна трудівниця,

Друг натхненний – ось яка вона.

Щирим серце зір її іскриться,

А сама – як пісня, як весна!

                                  Розповідь «Немодна мама»

   У Світлани Йосипівни четверо дітей. Двоє дівчат вчаться в Києві. Син у армії. А найменший ще до школи ходить. І вона, і чоловік мають роботу. Люди заздрять. Світлана Йосипівна не заздрить нікому. Вона завжди жде приїзду дітей з інститутів і завжди тривожиться, коли з'являються на порозі. Кожен приїзд — це гроші, торби, натяки, що інші батьки дають і купують дітям більше...

   Світлана Йосипівна сама собі набридла старими негарними чобітьми, давньою бузковою береткою і теплою сірою кофтою, якій невідомо скільки літ. Дочки сердяться на її вбрання і переживають, коли мати йде поруч з ними містечком. Немодна мама тягне до автобуса санчата з картоплею й свіжиною. Дівчатам такі сани везти незручно.

    Мамо! — гримає старша. — До автобуса не підвозь близько. Куди такі сани! Люди — машинами...

Під мамині ноги потрапив сніговий горбок, вона посковзнулася. Санчата перекинулися, і тріснула підошва в чобітку. Бузкова беретка відлетіла вбік. Гірко заплакала.

А довкола люди. І всі кудись спішать!..

Дівчатка кинулися, підвели, обтрусили. Наділи беретку.

    Ти забилася?.. -Ні...

- Через чобіт плачеш? -Ні...

—То чому ж? Давай ми сани будемо везти. —Самі ж казали: соромно!.. —Казали-казали...

Дочки  вже не бігли вперед. Мама перестала плакати. Справді, чому сльози лити? Куплять з чоловіком ще дівчатам босоніжки на весну й спіднички, а вже потім щось і собі... Санчата дотягли до самого автобуса.

    Я піду, не буду біля вас немодною стояти, — прошепотіла мати.

Не відпустили. Обняли з обох боків. Виходить, не зовсім погані в неї діти...

 Усі речі з часом втрачають моду. А любов до матері - ніколи.

 1 ведучий. Виростають діти, старішають батьки. Час – невблаганний господар долі. Поки живі батьки, ми здатні відчувати себе дітьми, шукати відради в отчому домі.

2 ведучий. Будьте добрими дітьми своїх батьків і матерів. "Три нещастя є в людини: смерть, старість і погані діти", - говорить народна мудрість. Старість - невідворотна, смерть - не­вблаганна. Перед цими нещастями ми безсилі. А від поганих дітей - дім можна вберегти. І це залежить не тільки від батьків, а й від їхніх нащадків.

1 ведучий. Пам'ятайте, як ви шануєте своїх батьків, так і ваші діти шануватимуть вас, коли ви станете батьками і матерями.

2 ведучий. Бережіть здоров'я батьків. Пам'ятайте, що рано старіють і хворіють ваші батьки не стільки від праці і втоми, скільки від сердечних переживань, прикростей, кривд.

  • Сценка " Старий батько і син"

Старий чоловік сидів вдома зі своїм дорослим сином. Раптом на вікно сіла ворона. Батько спитав сина:" Що це?"

- Це ворона, - відповів син.

Батько: " Що це?"

Син: " Я щойно сказав, що це ворона!"

Батько спитав втретє: " Що це?"

Син дратівливо відповів : " Ворона, тату, ворона!"

Батько спитав четвертий раз: " Що це?"

Син закричав: " Я тобі сто раз повторив : ВОРОНА. Хіба ти не чуєш?!"

Батько вийшов і повернувся з записником в руках. Він сказав: " Прочитай вголос..."

Син: " Сьогодні мій трирічний син сидів зі мною в парку. Ворона зупинилась перед нами . Мій син спитав мене двадцять один раз що це, і я відповів двадцять один раз : ворона. Я обіймав його кожен раз , коли відповідав на те саме запитання з великою любов’ю".

Ведучий . Якщо ваші батьки дожили до старості, не відштовхуйте їх і не дивіться на них зверхньо. Говоріть їм лише хороші і добрі слова, як би вони себе не поводили.

Ведучий .   З бабусею і дідусем у нас пов’язані згадки про дитинство. Бабуся — це світло, добро. Дідусь — це розумні поради, настанови , майстрування.

  Ведучий.  Кращих вихователів, як дідусь і бабуся , годі й шукати. Вони виховують своїх онуків щирими, працьовитими,  відповідальними.

Ведучий.     Сьогодні на святі присутні наші бабусі, яких ми всі так любимо і шануємо. Наші бабусі – невтомні трудівниці: вони і шиють, і в’яжуть, і вишивають, і смачні пиріжки печуть.

 

 

Ой, бабусенько рідненька,

Чарівниченько любенька,

Твої руки золоті в невсипущому труді.

Твою працю я шаную, твоє серце добре чую,

І тобі я побажаю:  хай сонечко завжди вітає.

Вартий пошани сивий голос

І старий тихенький голос.

До тих зморшок придивіться,

Станьте ближче й поклоніться.

Дорога бабусю,

В день цей урочистий

Ти прийми від мене

Вірш мій голосистий.

Ведучий.Слово дідуся не таке суворе й вимогливе, як батькове, та дідусева наука не забувається ніколи. Вони вміють завжди розрадити, заспокоїти. Дати мудру пораду.

 Любий, добрий наш дідусю,

Ми, твої внучата,

Хочемо від всього серця  щастя побажати.

Хоч твій волос сивиною

Густо посріблився, ти для нас. Дітей маленьких,

Другом залишився.

       Ведучий.   Дерево не може жити без коріння, а людина — без роду. Та чомусь ми іноді з гордістю називаємо кілька колін родоводу бульдога чи пуделя, а імен своїх прадідів і прабабусь не знаємо. Буває, що люди не знають нічого про батьків, не говорячи вже про дідусів і бабусь. А ось деякі народи Азії знають свій родовід за сім-вісім поколінь, а то й більше. Коли ми з вами збирали відомості про свої родоводи, то, мабуть, усі переконались, що кожен для себе відкрив щось, нове з історії свого роду.

    Ведучий.  Ви бачите на стінах плакати – родовідні дерева наших родин. Крони цих дерев буйні та розкішні. Але дерево нашого роду не буде квітувати, якщо ми підрубаємо його корені, якщо втратимо пам'ять роду. Знати свій родовід, зберігати пам'ять про нього, - це наш обов’язок не лише перед минулими, але й перед майбутніми поколіннями. Бо поки існує  життя на землі, доти роду людському немає переводу. Отож, настав час для ознайомлення з родинними деревами.

Ми любимо вас, кохані мами й тати.

Ми вам бажаємо здоров’ячка багато,

Ми хочемо, щоб завжди ви раділи,

І щоб в житті ніколи не хворіли.

Хай Бог охороняє вас від злого,

Хай світить сонце і колосяться жита,

Щоб ви були щасливі і здорові

На многії і многії літа.

І на закінчення дозвольте зачитати Вам молитву за батьків.

  • Молитва за батьків

Всемилосердний Боже! Дякую тобі за наших батьків та за все те добре, що Ти нам подав через них. Вони виховують нас, навчають виконувати Твої святі заповіді, не грішити. Ми любимо їх і хочемо завжди шанувати й бути слухняними. А Ти, Господи, поможи нам у цьому Твоєю ласкою. Благослови їх, Господи, добром, здоров'ям та довгим і щасливим життям, хорони від злого, дай їм силу перемогти всі труднощі, діждатися втіхи від своїх дітей. Амінь

Хай же будуть ваші руки сильними, а душі зрячими!

Хай поруч з матір’ю завжди йтиме батько!

Хай кожна дитина, яка приходить у цей світ,

Матиме ці два крила не для того, аби літати,

А щоб впевнено ходити по землі.

 Ведучий. Увага і повага до сім’ї,  до роду не приходить сама по собі. Її треба  виховувати. Це якраз і є той природний, надійний шлях, яким дитина змалку усвідомлює свою приналежність до родини, роду, а через них – до рідного народу, української нації.

Ведучий. Без зв'язку з ріднею людина стає безпорадна. Родина завжди стояла і стоятиме біля витоків людського життя і щастя, додаватиме сили і відваги, оберігатиме від напастей, хвороб душі і тіла, вчитиме шанувати людей, їх працю, їх мудрість, святою молитвою звучатиме в твоїх устах велике і величне слово – РОДИНА.

Ведучий. Пізнай свій край… себе, свій рід, свій народ, свою землю – і ти побачиш шлях у життя. Шлях, на якому найповніше розкриються твої здібності. Ти даси йому продовження, вторувавши стежину, і з тієї стежини вже рушать у життя твої нащадки. І то також будеш ТИ!

  • Хореографічна замальовка до пісні  «Сік землі»

 

П'є моє коріння сік землі,

День лежить на білому крилі,

Подих вітру схилює жита,

Пролітають стомлені літа...

 

З роду в рід кладе життя мости,

Без коріння саду не цвісти,

Без стремління човен не пливе,

Без коріння сохне все живе.

 

З нами линуть у добрі і у журбі

Материнські очі голубі.

Чарівлива пісня живить нас

І сумління сповідає час.

 

З роду в рід кладе життя мости,

Без коріння саду не цвісти,

Без стремління човен не пливе,

Без коріння сохне все живе.

 

 

Є в моїх садах мале село,

Є криниця, чисте джерело,

А коли вертаюсь я з доріг,

Я цілую батьківський поріг.

 

З роду в рід кладе життя мости,

Без коріння саду не цвісти,

Без стремління човен не пливе,

Без коріння сохне все живе.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

docx
Додано
25 грудня 2017
Переглядів
371
Оцінка розробки
Відгуки відсутні

Отримайте безкоштовний сертифікат про публікацію авторської розробки

Кожна публікація гарантує участь у конкурсі для вчителів

Додати розробку