Сценарій Шевченківського вечора ,,Свою Україну любіть...”, присвяченого незламним воїнам — захисникам України

Сценарій Шевченківського вечора ,, Свою Україну любіть...”, присвячений  незламним воїнам — захисникам України

 

Мета заходу: висловлення глибокої вдячності українським воїнам через призму пророчого слова Тараса Шевченка, утвердження любові до рідної землі та готовності до її захисту, проведення паралелі між боротьбою Кобзаря за свободу та сучасною битвою за незалежність України, підняття морального духу захисників та єднання громади навколо ідеї незламності української нації

 

Святково прибраний зал: портрет молодого Тараса Шевченка, на сцені деревце, на гілці якого висить колиска, підвішена вишитими рушниками.

 

Звучить ,, Реве та стогне Дніпр широкий...” ( Національна  заслужена капела бандуристів імені Г. Майбороди )

 

Читець:                   Тарасе! Де ж ти?

                                        Пророче Божий! Ти меж нами,

                                        Ти, присносущий, всюди з нами

                                        Витаєш ангелом святим.

                                               Душа поетова святая,

                                               Живе в святих своїх речах,

                                               І ми, читая, оживаєм

                                               І чуєм Бога в небесах...

 

Духовна музика ,, Благослови, душе моя, Господа”, К. Стеценко.

 

Мати гойдає дитя в колисці і  співає:

 

                             Люлі, люлі, мій синочку,

                                  Справлю тобі колисочку,

                                  Справлю тобі колисочку

                                  Та й повішу на дубочку.

 

                                   Вітер буде тя гойдати,

                                   Пташки будуть тя співати,

                                   Дрібна роса очка вмиє,

                                   Сонце ясне обігріє.

 

Читець:              Породила мати сина

                                  В зеленій діброві,

                                  Дала йому карі очі

                                  І чорнії брови.

                                  Китайкою повивала,

                                  Всіх святих благала,

                                  Та щоб йому всі святії

                                  Талан — долю слали.

 

 

Мати:                 Пошли тобі Матер Божа

                                 Тії благодати,

                                 Всього того, чого мати

                                 Не зуміє дати...

 

 

Читець:                 Спить собі дитина,

                                  Мов янголяточко в раю,

                                  І на єдиную свою

                                  Та мати дивиться.

 

                            До схід сонця воду брала,

                                В барвінку купала,

                                До півночі колихала,

                                До світа співала.

      

 

Мати:                   Ой сину, мій сину,

                                Моя ти дитино!

                                Чи є кращий не всім світі,

                                На всій Україні!

                                Нема кращого й не буде -

                                Дивуйтеся, люди!

                                Нема кращого! ...а долю...

                                Долю роздобуде.

 

Читання під музику John Williams ,,Schindler’s list”

 

Доля:                 Я тиха Доля, Доленька Тараса...

                                У вінку терновім, боса на снігу...

                                 Втирала сльози, зронені завчасно.

                                Співала ,, люлі” ще у сповитку.

                                Я проводжала маму Катрю у вічність,

                                Разом з Тарасом свічку їй несла.

                                Тихенько в бур’яні писала вірші

                                І малювала мрії крадькома.

 

Пісня ,, Тече вода в синє море”

 

Тарас:               Плаче Україна...

                                І я плачу; а тим часом

                                Пишними рядами виступають отамани

                                Сотники з панами і гетьмани;

                                Всі в золоті;

                                І в мою хатину прийшли,

                                Сіли коло мене і про Україну розмовляють...

                                Я  не одинокий, є з ким в світі жити:

                                У  моїй хатині, як в степу безкраїм,

                                Козацтво гуляє, байрак гомонить.

                                От де моє добро, гроші,

                                От де моя слава.

                               Не дам пропасти Україні.

                               Не дам!

 

Україна:          Не дасть?

 

Доля:               Не дасть.

                              Вона ж йому — як мати.

                              Її від всіх нещасть він буде рятувати:

                              І пензлем, і пером, і серцем непокірним:

                              Усім своїм добром — життям своїм офірним...

 

Україна:         То ми ще поживем?

 

Доля:               І ми, і наші внуки,

                             Кайдани розірвем, потрем затерті руки.

 

Україна:         Коли?

 

Доля:             На все свій час,

                           Он він шукає слова...

 

Україна:      А що слова?

 

Доля:           Для нас вони — першооснова.

                         Бог вічність воздасть народові такому,

                         Що й пісні не продасть,

                         І  молиться по — свому.

 

Україна:    Чи ж нині ми такі?

 

Доля:          Нас вчать такими бути

                        Рядки його палкі -

                        Терпкі слова спокути.

 

Читець 1:     Нема на світі України,

                          Немає другого Дніпра...

 

Читець 2:   У своїй хаті своя й правда,

                        І сила, і воля.

 

Читець 3:  Де нема святої волі,

                       Не буде правди там ніколи.

 

Сценка з  офіцерами російської імперської армії , виходять на сцену під ,,Марш Преображенського полку”

 

Офіцер 1: Правди захотєлі, ха-ха-ха...

 

Офіцер 2: В своєй хатє воля, ха-ха-ха....

                     Німа второго Днєпра....

                     Новоросія, рускій мір!

 

 Офіцер1:  Якби ви з нами подружили,

                      Багато б дечому навчились!

                      У нас же світа. Як на те...

                      Одна Сибір неісходима,

                      А тюрм! А люду!.. Що й лічить!

                      Од молдаванина до фіна

                      На всіх язиках все мовчить,

                      Бо благоденствує!

 

 

Офіцер 2:  До нас в науку! Ми навчим,

                       Почому хліб і сіль почім!

                       Ми християни. Храми, школи,

                       Усе добро, сам Бог у нас!

                       Нам тілько сакля очі коле:

                       Чого вона стоїть у вас,

                       Не нами дана; чом ми вам

                       Чурек же ваш та вам не кинем,

                       Як тій собаці! Чом ви нам

                       Платить за сонце не повинні!

                       Та й тілько ж то! Ми не погане,

                       Ми настоящі християне.

                       Ми малим ситі.

 

Офіцер 1: Украіни захотєлі? Ми вам покажем Украіну...

 

Читці:      Україна плаче, стогне — плаче!

                     За головою голова

                     Додолу пада. Кат лютує.

 

                     Світе тихий, краю милий,

                     Моя Україно,

                     За що тебе сплюндровано,

                     За що, мамо, гинеш?

 

                     Степи мої запродані

                     Жидові, німоті,

                     Сини мої на чужині,

                     На чужій роботі.

 

                     Дніпро, брат мій, висихає,

                     Мене покидає,

                     А могили мої милі

                     Москаль розриває.

 

 

Каркання ворон

 

Сценка ,, Великий льох” — три ворони

 

Ворона 1: Я оце літала

                     Аж у Сибір: та в одного

                     Декабриста вкрала

                     Трохи жовчі. От, бачите,

                     Й є чим розговіться!

                     Ну, а в твоїй Московщині

                     Є чим поживиться?

Ворона 2: Є ...сестрица, много.

                     Три указа накаркала

                     На одну дорогу...

                     Да шесть тисяч в одной версте

                     Душ передушила!

                     А ти що зробила?

 

Ворона 3 : А дзуськи вам питати мене!

                      Ви ще й не родилися,

                      Як я отут шинкувала

                      Та кров розливала!

                      А з вольними козаками

                   Що я виробляла?

                     Та й живущі ж , проклятущі!

                     Думала, з Богданом

                     От — от уже поховала.

                     Ні, встали, погані...

                     Батурин спалила

                     І славного Полуботка

                     В тюрмі задушила.

Ворона 1:

                     Земля затряслася.
                    Чи чуєте? Застогнала
                    Гора над Чигрином.
                   О!.. Сміється і ридає

                    Уся Україна

                    То близнята народились,
                   А навісна мати
                   Регочеться, що Йванами
                   Обох буде звати!
                   Полетімо!..

 

Ворони зривають квіти з дерева

 

Читець: Ви розбійники неситі,

                  Голодні ворони,

                  По якому правдивому

                  Святому закону

                  І землею, всім даною,

                  І сердешним людом

                  Торгуєте? Стережіться ж,

                  Бо лихо вам буде,

                  Тяжке лихо!.. Дуріть дітей

                  І брата сліпого.

                  Дуріть себе, чужих людей,

                  Та не дуріть Бога.

                  Бо в день радості над вами

                  Розпадеться кара...

                  І повіє вогонь новий

                  З Холодного Яру.

Дзвони

                  По всій славній Україні

                  Заревли великі дзвони,

                  Щоб сідлали хлопці коні,

                  Щоб шаблі-мечі гострили.

 

Пісня ,, Не журися, Україно, панно синьоока...”

 

Читець: У Яр той сходяться,

                   Мов із хреста зняті,

                   Батько з сином

                   І брат з братом

                   Одностайне стати

                   На ворога лукавого...

 

Сценка з матір’ю , звучить ,, Мелодія” М. Скорика

 

Мати:    Готовий будь! Збирайсь, мій сину,

                  Народ хвилюється кругом,

                  Будь оборонцем України,

                  Тебе народ і Бог обрали!

                  Надінь шолом і меч візьми,

                  Усе стерпи! Готовий будь!

                  Хоч і тяжка твоя дорога,

                  Та це, мій хлопчику, нічого.

 

Воїн:      Я готов.

                 Нас поведе вперед любов,

                 Серця кров і любов,

                  Все тобі віддати в боротьбі!

                  О Україно, люба ненько!

                   Тобі вірненько присягнем!

 

Звучить ,, Запорозький марш”

( входять воїни  з Державним прапором)

 

Читець: Несе вітер хмару з Холодного Яру,

                  в гучній громовиці козацькі полки

                  гукають: ,, Покари чужим комісарам,

                  що в землю козацьку запхали штики!”

 

                  Козацькому роду — нема переводу,

                  козацької слави вовік не зітерть,

                  бо зброєю зроду є гасло народу:

                  ,, Свобода України або смерть!”

 

                 В огнях — блискавицях козацькії лиця,

                 стоять отамани відважні підряд,

                 і клятва, як криця, і обрій іскриться -

                 то Дуб Гайдамацький приймає парад.

 

Пісня ,, Їхав козак на війноньку”

 

Читець:  Борітеся — поборете,

                   Вам Бог помагає!

                   За вас правда, за вас сила

                   І воля святая!

 

Читець: Хвала!

                   Хвала вам, душі молодії!

                   Хвала вам, лицарі святії!

                   Вовіки-віки похвала.

 

Звучить молитва  ,, Діво чистая святая”

 

Читець: Все упованіє моє

                  На тебе, мати, возлагаю.

                  Святая сило всіх святих!

                  Пренепорочная, благая!

                  Воззри, Пречистая, на їх.

                  Подай їм силу

                  Твойого мученика сина,

                  Щоб хрест- кайдани донесли

                  До самого, самого краю.

                  Достойнопітая! Благаю!

                  Царице неба і землі!

                  Вонми їх стану і пошли

                  Благий конець, о всеблагая!

     

Читець: І Бог зглянувсь на ті сльози,

                  Пречистії сльози!

                  ... побив ката

                  На наглій дорозі.

 

Читець: Радуйся, ниво неполитая!

                  Радуйся, земле не повитая

                  Квітчастим злаком! Розпустись,

                  Рожевим крином процвіти!

                  І процвітеш, позеленієш,

 

                 Мов Іорданові святиє

                  Луги зелені, береги!

                І честь Кармілова і слава,

                Ліванова, а не лукава

                Тебе укриє дорогим,

                Золототканим, хитрошитим,

                Добром та волею підбитим

                Святим омофором своїм.

                 І люде темнії, незрячі

                 Дива Господнії побачать.

 

Щебет пташок,  звучить мелодія веснянки , діти виконують танок із віночками і кладуть їх на дерево

             

Читець: Радуйтеся, вбогодухі,

                  Не лякайтесь дива, -

                  Се Бог судить, визволяє

                  Долготерпеливих

                  Вас, убогих. І воздає

                  Злодіям за злая!

 

 

Читець: Ми діждемося Вашингтона

                  З новим і праведним законом.

                  Не сотні нас, а мільйони

                   Полян, дулебів і древлян!

 

                  Встане Україна

                  І розвіє тьму неволі,

                  Світ правди засвітить.

                  І помоляться на волі

                  Вже вольнії діти!

 

 

                  Оживуть степи, озера,

                  І не верствовії,

                  А вольнії, широкії,

                  Скрізь шляхи святії

                  Простеляться, і не найдуть

                  Шляхів тих владики,

                  А раби тими шляхами

                  Без гвалту і крику

                  Позіходяться докупи,

                Раді та веселі,

                  І пустиню опанують

                  Веселії села!

 

Усі учасники заходу сходяться на сцену

 

Читець:    Буде бите

                      Царями сіянеє жито!

                      А люди виростуть. Умруть

                      Ще не зачатиє царята...

                      І на оновленій землі

                      Врага не буде, супостата,

                      А буде син, і буде мати,

                      І будуть люде на землі!

 

Читець:  Йому доля судилась, як міт:

                    За пророцтво життям заплатити,

                    Потім знов для нащадків ожити,

                    Щоб вергати, як давній Сізіф,

                    Вгору ладних скотитись — спочити.

                    І каратись, як вічний Сізіф.

 

                    Йому доля судилась, як міт:

                    Дон Кіхотів живити.

                    І понині, коли у наш край

                    Гість далекий часом завітає,

                    ,, Хто живий тут?” - в юрбу запитає, -

                   Все принишкло, хоч тут умирай,

                   ,, Ми живі!” - наче гідність сама,

                   Його постать вітає.

 

                   Ми живі! Цілий вік, сотню літ

                   Проти хвилі несем його ім’я.

                   Проти вітру кидаєм насіння

                   І під косу кидаємо цвіт

                   І співаєм його заповіт

                   В поколіннях.

                   

Голос Тараса Шевченка:

                Свою Україну любіть,

                   Любіть її...Во время люте,

                   В остатню тяжкую минуту

                   За неї Господа моліть.

 

  Звучить  ,, Заповіт”