Сценарій шкільного свята "Всесвітній день вишиванки"

Ведуча: Сьогодні ми відмічаємо Всесвітній день вишива́нки — міжнародне свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу. У цей день кожен охочий долучаєься до свята, одягнувши вишиванку.

 

Відео «Незмінний символ віри»

 

Ведуча:  Україна – це чарівний і благодатний край, і в ній із сивої давнини живе мудрий і добрий, творчий і натхненний народ.

Саме тому, мабуть, наш народ і подарував світові неповторну українську вишивку, за якою нас упізнають в різних куточках світу.

 

Кліп «Моя сорочка вишиванка»

Ведуча. Вишиванка – це предмет неабиякої гордості української нації. Наші давні родичі ставилися до вишитої сорочки як до святині. Цей одяг передавався від покоління до покоління, зберігався в кожному обійсті як реліквія. Прадавні українці сприймали вишиванку як оберіг, що символізував міцне здоров’я, красу та силу роду. Люди вважали, що орнамент захищає власника від невдач та хвороб. Українські майстрині використовували для вишиванок нитки різних кольорів, створюючи неперевершені, пишнобарвні, унікальні візерунки. Дівчата готували собі вишиванки як посаг, дарували вишиті сорочки коханому парубку. Тогочасну українську хату неможливо було представити без чарівної скрині з акуратно вишитими сорочками для господаря та господині – вишиванки були сімейним скарбом, а вміння прикрашати сорочки вишивкою – мистецтвом, що передавалося з покоління в покоління. І, звісно, для кожної укрпаїнської жінки у всі часи вишиванка – то символ жіночої вроди.

Тож зустрічаймо наших чарівних, вродливих, талановитих дівчат на нашій сцені!

Танець з  дощечками

Вірші дітей:

1.Вишиванка рідна, ну хіба не диво?

В ній ходити модно, стильно і красиво.

Це митецький витвір, це краса і казка,

В ній душі наснага, материнська ласка.

 

2. Кольори сплелися в ній в узори й квіти,

Щоб були щасливі і сміялись діти.

А веселі люди від краси раділи

І самі, звичайно, вишивати вміли.

 

3.Червону калину, зелені листочки,

Щоб були щасливі доні і синочки.

Й рідні вишиванки їх оберігали

Від біди в дорозі діток захищали.

 

4.Щоб у вишиванках хлопчики мужніли,

Рідну Україну захистити вміли.

Вишиванка наша, ну хіба ж не диво?

В вишиванці завжди модно і красиво...

 

Ведуча. Найкращим оберегом була вишита сорочка, бо вона захищала не тільки тіло від хвороб, але й душу від злих духів. Традиційно в Україні сорочку вишивала мати для сина чи доньки, вкладаючи у цей виріб свою любов, думи, мрії і світлі надії, щоб ішли сини в складну дорогу життя з маминим благословенням сміливими й сильними, мужніми й відважними, справжніми українцями.

Про походження вишиваної сорочки-оберегу існує народна легенда

 

Композиція. Мати з дитиною сидять на лаві біля хати. Мати розповідає дитині легенду ( Додаток 1)

 

Діти з кольоровими клубочками. Говорять слова, кладуть клубочки у кошик для рукоділля біля матері

1.(Дитина, що сидить біля матері)

Вишиванка – диво!

Пишна, загадкова.

Означає кожна

Ниточка в ній слово.

 

2. Перша вам розкаже

Про тепло долоні,

Що стелила рясно

Хрестики червоні.

 

3. Друга нитка чорна

Жалібно озветься.

Про дівочі сльози,

Материнське серце.

 

4. А зелена скаже

Про долю – стежину,

Що проклала мати

Голкою дитині.

 

5. Жовта проголосить

Про величність сонця,

Про життя, багатство,

Про рясне колосся.

 

6.Голубий моточок

Стиха прошепоче,

Про волошки в полі,

Про кохані очі.

 

Мати:

 Не важливий колір –

 А важливе слово.

 Вишивай не хрестик,

 Вишивай розмову.

 

Ведуча. Вишиванка – це один із найдавніших та найпоширеніших видів народної творчості. За допомогою вишивки звичайний шматок домотканого полотна перетворювався у витвір мистецтва. Про вишиту з великою материнською любов’ю сорочку й співається в пісні, яку ви зараз і почуєте.

 

Пісня «А сорочка мамина»

 

Дитина: А я іду по світу в вишиванці

Встає над світом щире сонце вранці

І землю гріє променем ясним.

 А я іду по світу в вишиванці.

 Я – українка! І горджуся цим.

 

Танок «Патріотична руханка»

 

Створення «вишиваної карти України». Ведуча під відеосупровід «Візерунки всіх областей України» зачитує коротку характеристику особливостей вишивання у різних областях. Діти прикріплюють по черзі частини-області на загальну карту.

 

Ведуча Вишитий одяг є національною гордістю українців, тому пропонуємо детальніше ознайомитися з історією вишивки, а точніше - орнаментами від краю до краю. ( Додаток 2)

 

Ведуча: Наші предки прикрашали вишивкою не лише одяг. Другим важливим оберегом українців з прадавніх часів був рушник. Рушник супроводжував людину у всіх найважливіших життєвих подіях. Рушником, як святинею, прикрашали також ікони у кожній оселі. Тому кожна дівчина і жінка вміли оздоблювати рушники традиційною вишивкою.

 

Пісня «Рушничок»

 

Ведуча: Багато сучасних українців бажають купити вишиванку для себе або у подарунок рідним та друзям. Таким чином люди прагнуть зберегти свою національну культуру. Сучасні вишиванки не поступаються популярністю - вони завойовують навіть світові подіуми.

 

Відео «Український народний костюм на показах сучасної моди»

 

Ведуча: Щоб розповісти все про українську вишиванку не вистачить, напевно, цілого життя. Тому ви, діти, маєте унікальний шанс – протягом свого життя дізнаватись нове про цей культурний спадок нашого великого народу і нести ці знання наступним поколінням з любов’ю і глибокою повагою.

 

Вдягни, дитино, рідну вишиванку

І українцем йди у білий світ.

Дивуйся світу в росянім серпанку

Й люби цю землю вже з дитячих літ.

 

Відео «Україна – вишите відродження»

 

Ведуча: Наше свято добігло кінця. Дякую всім за участь та святковий настрій!

 

 

 

 

ДОДАТКИ

 

 

    Додаток 1.  Нібито був час, коли люди вмирали від нікому не відомої хвороби. Мором гинули старі і малі. У той час жила над Дністром жінка, були у неї чоловік та шестеро дітей. Хвороба забрала всіх, окрім найменшої донечки. Мати над нею, як горлиця, билася, але не вберегла. Почала дівчинка танути на очах, плакати, матір просити врятувати її.

У той час селом йшла бабця старенька. Вона порадила жінці, як врятувати малу. Грішними люди стали, розповіла стара, от їм за гріхи таке покарання. Треба шити повсюди — на рукавах, на пазусі хрести, чорні та червоні, щоб чорти здалеку бачили та боялися. Але нікому той секрет жінка веліла не розповідати, бо помре донька.

За кілька годин мати вишила сорочку для доньки.  Ожила донечка, ходить здорова, просить у матері вишити на сорочці ще калину, і листочки, і терен. Тільки мати невесела. Кожен день з села на цвинтар небіжчиків носять. І дітей, зовсім маленьких дітей. Не витримало серце жінки. Вибігла до людей, просить: “Шийте, шийте хрести, вишивайте. Будете жити! Рятуйтеся!”

Люди вирішили, що збожеволіла жінка і не повірили їй. Тоді ледве жива від розпачу і болю мати востаннє міцно пригорнула до серця свою донечку і зірвала з неї сорочку. Дитина на очах почорніла і померла. — Вбивці! Шийте, вишивайте сорочечки дітям і собі, — скрикнула мати і впала мертвою біля донечки...

Від тоді відійшла хвороба. А люди носять вишиванки. Потім зникла потреба у вишитих хрестах. Так мами навчили дочок, а дочки своїх дочок, і вже ніхто не обходився без вишитої сорочки, фартуха чи блузки. Носять оту красу і до тепер. Але мало хто знає, звідки прийшла та краса до людей.

 

Додаток 2. На Закарпатті вишивку виконували як кольоровими нитками (але переважно червоними і чорними), так і білими по білому. Вишивали звивисті форми, так звані «каракулі» - своєрідний орнамент Закарпаття.

 

На Львівщині переважали геометричні орнаменти, місце між елементами якого залишали порожнім - для об'ємного вигляду візерунка.

 

На Волині любили чіткі геометричні візерунки, хоча на півдні області - рослинні орнаменти.

 

В Івано-Франківській області використовували різні орнаменти і колір ниток, тому вишиванки з цього регіону вважалися одними з найяскравіших і красивих.

 

На Тернопільщині вишивали густими стібками, що надавало орнаментів рельєфу

 

На Рівненщині вишивали переважно білими нитками.

 

У Хмельницькій області використовували хрестик з грубих чорних ниток, рідко можна було зустріти інші кольори.

 

У Чернівецькій області використовували техніку хрестика, гладі та крученого шва. Часто зустрічалися квіткові орнаменти. Вишиванки прикрашали срібними, золотими нитками і блискітками.

 

У Вінницькій області найпоширеніші геометричні фігури - квадрати, в яких об'єднували кілька кольорів.

 

На Житомирщині переважали мотиви розетки або повтор простих візерунків - ліній, восьмикутників, ромбів, зірок. Кольори - червоний з чорним

 

У Черкаській області використовували рослинні і геометричні схеми, які вишивалися червоними нитками.

 

У Києві переважали візерунки рослин: грона винограду, хміль, калина та інші. Найчастіше зустрічалися коралово-червоний, білий, чорний колір.

 

У Чернігівській області вишивали надзвичайно дрібним хрестиком, часто з бісером. Найпоширеніші нитки - білі, до них додавали дрібні кольорові елементи.

 

У Кіровоградській області використовували чорний і червоний колір. Щодо орнаментів, то часто вишивали грона винограду, в яких навіть зображували блиск ягід.

 

На Полтавщині найчастіше вишивали гладдю, білими нитками. Часто можна було зустріти на полтавській вишивці сірі і червоні кольори, орнаменти по контуру обшивали чорним кольором.

 

У Сумській області вишивали як і на Полтавщині.

 

На Дніпропетровщині вишивали манжети рукавів і комір чорним плісом та кольоровими нитками, переважаючий колір - чорний.

 

На Харківщині використовували хрестики і півхрестики, виконані грубими нитками, що надавало об’єму. Переважали різнокольорові орнаменти різних мотивів.

 

У Донецькій області часто можна було зустріти мережку.

 

Вишиванки Луганської області були схожі на полтавські. Переважали схеми рослин і геометричні фігури.

 

У Криму на вишиванках найчастіше зустрічаються квіткові мотиви. Вишивка тут значно відрізнялася від решти країни. Кожна квітка на вишивці мала своє значення

 

В Одеській області вишивали хрестиком геометричні та рослинні орнаменти червоними, чорними, синіми і жовтими нитками.

 

У Херсонській області вишивали рослинні, квіткові і тваринні орнаменти. Колір - чорний, хоча часто вишивали і білим по білому.

 

На Запоріжжі любили квіти і калину, а основним кольором був червоний з вкрапленням чорних ниток.

 

У Миколаївській області використовували червоні, чорні, сірі і блакитні кольори