Сценарій свята "Андріївські вечорниці" 

Мета: виховувати любов до українських народних традицій; розвивати інтерес до духовної спадщини наших пращурів; поширювати знання народних традицій; познайомити дітей із традицією збиратися на вечорниці; привчати до господарювання і з повагою приймати гостей; ознайомити дітей з українськими народними піснями; виховувати любов до пісенних скарбів народу; надати дітям можливість виявити свої таланти, відчути себе справжніми акторами, музикантами, господинями. 

Обладнання: калита, палиця зі стрічкою на кінці для прив´язування калити, писак, горщик із сажею (можна розтовкти активоване вугілля), на столі горщики та банячки із макетами вареників (можна зробити із білих серветок), тоненькі лозини (для ворожіння дівчат), горщик із водою, батьки заздалегідь готують вареники, пироги та млинці для пригощання всіх гостей в залі).

Хід проведення  

Вчитель:  Добрий день, шановна шкільна родино!!! Добрий день, шановні гості!!! От ми й зібралися в дружному тісному колі, щоб більше дізнатися про українські народні звичаї та обряди, щоб віддати їм шану.

Отож, перенесімося з вами в минуле і уявімо   українське тихе село. Вечоріє. Аж раптом зимове повітря пронизує дівочий сміх, чути жарти, пісні. То хлопці й дівчата збираються на вечорниці.

Сценка «Дід та баба Параска»

Дід: Щось добреньке з’їсти хочу   Тільки що - не знаю й сам.  

Баба: Голови б ти не морочив!   Що зварила – те й подам.  

Дід: Варенички, борщ і каша,   В животі від них бурчить.  

Баба: Вередливий став ти, діду,   Що тобі іще зварить?  

Дід: Знаю, бабо, ти не сердься,  

 Я, мабуть, би з’їв оце…   Коровай із борошенця,   А туди ще вбить яйце.  

Баба: От же клятий!  

 Хоч бери й тікай із хати.  

 Будь по-твоєму, спечу.  

 (Виходить)  

Дід: Ти готуй, стара, швиденько.   Повечеряєм гарненько.  

 (Баба в мене молодець!)  

 Але гріх самому їсти   Цей рум’яненький хлібець.  

(Входить баба)  

 Дід: Пам’ятаєш, моя люба,  

 Як були ми молоді  

 Напечеш, бувало, хліба –   Повна хата молоді …  

Баба: О-о-о…! Танці, співи, сміх до ночі,   Вечорниці… А тепер…?  

Дід. Бабо,  ти вже впоралась по господарству?  

баба Параска: Впоралась, впоралась.   Вже й темно, зорі зійшли,   А дівчат немає.  

(Стук у двері)  

Дівчата: Господарю! Господарю! Чи впустите до хати?  

баба Параска: Піду відчиню! Заходьте! Заходьте!   1 дівчина : Добрий вечір вашій хаті,

Уклін  господині,

Чи веселі вечорниці в нашій Україні.

Добрий вечір, господине, славна молодице.

Чули, що у цій хатині будуть вечорниці.

2  дівчина : Аби щастя було в хаті,

Щоб усі були багаті,

Аби було любо, мило,

Аби всі були щасливі.

3  дівчина: Будем з вами добрі, щирі,

То і  будем  жити в мирі.

Тоді всім нам допоможе

Матір світу – Мати Божа.

4  дівчина - Доброго Вам здоров’я, господарі!   - Хай вам Бог допомагає!  

Пісня «Дівчата з України»

Дівчата з України

1.Добрий день вам, людоньки, добрий день.  Хай лунає радісно дзвін пісень!  /Прийдуть щастя й доленька на зорі -  І не буде горечка на землі!/ 2р.

 Приспів:

 А ми дівчата з України  Співаєм наче солов’ї.

 А ми дівчата з України  Ми соловейки рідної землі.

 програш

 2.Добрий день вам, людоньки, всім уклін.

 Щиро вам бажаємо гарних днів,

 /Щоб кохання вогником зайнялось,  Щоб усе що мріялось – те збулось!/ 2р.  Приспів:

 А ми дівчата з України

 Співаєм наче солов’ї  А ми дівчата з України  Ми соловейки рідної землі.

 програш  Приспів:

 А ми дівчата з України

 Співаєм наче солов’ї  А ми дівчата з України

 Ми соловейки рідної землі.

 Ми соловейки рідної землі.  Ми соловейки рідної землі.

баба Параска:: Ах і співучі ж наші дівчата.  Роздягайтеся, готуйтеся!

5  дівчина: Я в печі розпалю.  

6  дівчина. А я попідмітаю долівку.  

баба Параска: Та що ви? Піч протоплена, хата підметена.   Допоможіть лише вареників наробити.  

7  дівчина: Та це ми швидко зробимо, та ще всі гуртом!  

(Сідають за стіл, розмовляють, роблять вареники)  

Баба: Щось вас сьогодні не густо.  

 Парубки десь забарились.  

 Дівчата: Та й дівчата не всі прийшли.  

-  Катря заміж вийшла, то вже й не прийде.  

-  Оленка з Петром від людей ховаються.  

-  Мотря з Галиною до тітки Варки на вечорниці завжди бігають. Їм туди ближче.  

-  А Оксану мати не пустила.  

 Казала: «Як підеш, то як візьму батога, то битиму,   ой битиму!» .

Господиня. Дівчата, а давайте заспіваймо нашу улюблену.

«Ой у гаю при Дунаю»

 Ой у гаю при Дунаю

Ой у гаю, при Дунаю  Соловей щебече.  Він же свою всю пташину  До гніздечка кличе.

Ох-тьох-тьох і тьох-тьох-тьох  Соловей щебече.

 Він свою всю пташину

 До гніздечка кличе. (весь куплет - 2)

Ой у гаю, при Дунаю  Там музикаграє.  Бас гуде, скрипка плаче,  Милий мій гуляє.

Ох-тьох-тьох і тьох-тьох-тьох  Там музикаграє.

 Бас гуде, скрипка плаче,

 Милиймийгуляє. (весь куплет - 3)

Ой у гаю, при Дунаю  Стою самотою.  Плачу, тужу, ще йридаю  Милий за тобою.

Ох-тьох-тьох і тьох-тьох-тьох  Соловей щебече.

 Він свою всю пташину

 До гніздечка кличе. (весь куплет - 2)

баба Параска::Сьогодні вечір, у який мають здійснитися ваші надії. Хочете знати свою долю, дівчата?

Дівчата:         Хочемо!

баба Параска: Бач, які бистрі й розумні. Гаразд! Хай вже буде по вашому. То може      і я помолодію біля вас. баба Параска:  

-           Дівчата, а на чобіт поворожимо?

-           Всі знають це ворожіння? Ану ж розкажіть!  

Ворожіння 1. Перекидання чобота. –  

Дівчина. Кидаємо правий чобіт через ліве плече, ставши спиною до хати. Кидати треба так сильно, щоб через стріху перелетів. А тоді дивитись, у який бік чобіт носком показує, звідти і старостів слід чекати.

Дівчата (разом): Звичайно! Поворожимо!

 Звучить весела музика, дівчата по черзі скидають правий чобіт, кидають його, а потім коментують:

-           Мій кудись на Київ  показує!

-           А мій – на Тернопіль!

-           А мій, здається, – на Париж!

-           Ну а мій – на Львів! Десь там моя доленька!

-           Запам'ятовуйте! І звідти старостів чекайте!

-           А мій чомусь до хати носком повернувся!

-           То він показує, що тобі ще рано заміж виходити, дома посидиш іще! Не сумуй! Ти ще ж молоденька!

 Дівчата починають взуватися; але одна з них згадує ще одне ворожіння на чоботи.

 Ворожіння 2. Переставляння чобіт.

Дівчина.  - Дівчата, не взувайтеся! Ми ж іще чобіт не переставляли, щоб дізнатися, хто з нас найпершою заміж вийде!

-           Твоя правда! Бачиш, ти згадала, а я вже й забула! Всі пам'ятають, як це ворожіння провести?    ( Дівчата, сміючись, міряють чоботи підлогу. Токи вітають першу і другу "відданиць", хлопці крадуть з порога перший капець).

Дівчина:  О! Доворожилася! Боса додому піду. Хто забрав чобіт? ( Виглядає за двері, там хлопці, заходять у хату). Дивіться, відразу наречений об'явився!

(Стук у двері — парубки прийшли)

Хлопець 1: Дівчата, до хати впустіть, двері відчиніть!

Двічина: А ви нас гарненько попросіть!

Хлопець 2: Коли ваша ласка, то, будь ласка, впустіть нас до хати

Хлопець 3: Ми хочемо з вами Андрія справляти.

баба Параска: О, дівчата! Хіба то вечорниці без хлопців? Ми їх будемо пригощати , а вони нас звеселяти. Заходьте, соколи, без вас вечорниці не відбудуться ніколи. Спішіть і нам цікаве розкажіть. Де ви бували і що чували? Будьте сьогодні разом з нами!

(заходять хлопці у світлицю співаючи «По дорозі жук» )

Хлопець 1: Добрий вечір, господине!

Хлопець 1: Добрий вечір, шановні дівчата. Від вашої присутності навіть побілішала хата.

Хлопець 3: І сказати ще треба, що ви ніби зіроньки з неба!

Хлопець 4: Слухайте уважно, хлопці! Ми з Олегом і Денисом розібрали пліт Дарини! Ні одного кілка вранці не знайде. Буде батькові за те, що не пускав дочку на вулицю!

Хлопець 5: А ми з Дмитром і Олегом ворота Христини  кинули у річку.

Хлопець 6: А ми з Павлом Софіїного пса в садку прив’язали.

Господиня. Просимо вас до хати разом із дівчатами Андрія святкувати.

(Виходить дівчина, а їй на зус­тріч іде хлопець.)  

Хлопець. У тебе очі, як чорниці,

                Чи прийдеш на вечорниці?

Дівчина. Не прийду, бо каже мати

                          Я ще дуже молоденька.

Хлопець. У тебе очі, як порічки, Чи не підемо до річки?  

Дівчина. Ні не підем, каже ненька,  Я ще дуже молоденька.  

Хлопець. У тебе очі — зорі неба,  Чи прислать сватів до тебе?

Дівчина. Я не знаю, мій миленький,

Поспитай моєї неньки.

Пісня «Ти до мене не ходи»

Ти до мене не ходи, не ходи, не ходи.

Не роби собі біди, не роби біди.

А як будеш ходити, ходити, ходити,

То дивись, не заблуди, стежечкою йди.

ПРИСПІВ:

А я у мами одна єдина  Неначе вишенька в саду.

А я у мами як та калина,

Як та калинонька цвіту.

Ти на мене не дивись, не дивись, не дивись,

Як на точку хитрий лис, як на точку лис.

А як будеш дивитись, дивитись, дивитись,

То дивись, не розгубись, ой не розгубись.

ПРИСПІВ.

Ти не мене не моргай, не моргай, не моргай,

Бо поставлю цьому край, ой поставлю край.

Під віконцем не свисти, не свисти, не свисти. Краще хай ідуть свати, хай ідуть свати.

ПРИСПІВ.

Катя: Мені сьогодні такий сон приснився!  

 Ніби йду я полем, а назустріч, далеко-далеко, парубок! Та такий гарний! Чорнявий!

Високий!    

Я задивилася на нього, спотикнулась і впала…  

 А він підходить і руку подає…  

Дівчина: І що?  

Катя: (сердито) Та!.. Мати розбудила! Корову доїти!   До чого це?  

баба Параска: А до того, що  ти хочеш гарного хлопця знайти. От що, Катре!  

Катя: Та ви все жартуєте!  

Хлопець. А я такуууу гумореску знаю….

 Це було позаторік

 Та на нашім ринку –

 Хотів купити чоловік  Кабанця чи свинку.

 Нелегке це діло –

 Не шкодливе щоб було,

 І щоб добре їло,

 І нарешті підібрав:

 - О! Які хороші!

 Гаманець мерщій дістав,

 Став платити гроші –А з якого ви села? – спитав молодиці  Та йому відповіла: Я з села Мельниці.

 Забирайте їх назад! – Буркнув незабаром,  Я мельницьких поросят не візьму й задаром.

 Тітка ближче підійшла:

 – То ж назвіть причину!  Я із вашого села маю вже дружину.

Дівчина: А я знаю, як на хлопців ворожити!  Давайте подивимося, дівчата, хто за кого вийде заміж?

 (Господиня подає накриті гілочки, а дівчата витягують їх.)

Господиня. Якщо сучкувата гілочка , то старий суджений, а якщо гладенька — лагідний, із корою — багатий, без кори —  бідний.

Пісня «Любить, не любить»

Любить-не любить

Я у полі заблукала, в ньому квітки назбирала  

 Обривала пелюсточки золоті  

 Я квітки запитала, я квітки запитала   Чи мене кохаєш ти?  

 Я квітки запитала, я квітки запитала   Чи мене кохаєш ти?

Приспів  Любить-не любить, Любить-не любить - Облітає цвіт  

 Любить-не любить, Любить-не любить -

Розкажи мені  

 Любить-не любить, Любить-не любить - Облітає цвіт   Любить-не любить, Любить-не любить – Ні

Пелюсточки облітають немов квітка промовляє:  

 Про кохання не питай мене дарма  

 Чи на тебе він чекає, чи кохає - не кохає   Запитай його сама.  

 Чи на тебе він чекає, чи кохає - не кохає   Запитай його сама.

Ворожіння . Балабушки.

-                    А зараз ми будемо ворожити на балабушках. Кожна з нас спекла по так званому «Андрійчику». Ми розкладаємо їх на лаві, а хлопці мають привести голодного собаку. Чий балабушок собака з’їсть першим, та і заміж най скоріше вийде.

-                    Так – так, хлопці!? А зараз нам конче потрібний собака. Приведете  - варениками почастуємо.

-                    Чи ви показилися? Де ми вам зараз собаку зловимо? - Нічого не знаємо. Ідіть за собакою. А ні, то будете голодні.

(дівчата виштовхують хлопців на "вулицю")

-                    А ви дівчата, мерщій свої "андрійчики" розкладайте. Та на ослінчик положіть, щоб собака дістав.

-                    Цікаво, чий коржик перший собака з'їсть? Хто у нас перший заміж вийде?

Хлопці приводять собаку і той частується балабушками.

3-тя дівчина. Ой, дівчата, а послухайте, як я ворожила, йдучи на вечорниці.

Дівчата (разом). Розказуй, розказуй...

3-тя дівчина. Зайшла в курник, спіймала курку і півня, хвости зв’язала, а щоб не кричали, решетом накрила. Чую, мовчать. То я їх і випустила. Курка у свій бік швидше перетягнула, — значить я чоловіком верховодити буду.

Пісня «Вишиванка»

З вечора тривожного аж до ранку Вишивала дівчина вишиванку.

Вишивала дівчина, вишивала,

Чорну та червоную нитку клала.  

Ой, та чорна ниточка — то страждання, А червона ниточка — то кохання. Тому чорна ниточка часто рвалась, А червона ниточка легко слалась.  

Як піду я ввечері на гулянку,

Подарую милому вишиванку. Бери, мій соколику, і не сердься, Будеш ти носить її коло серця.  З вечора тривожного аж до ранку Вишивала дівчина вишиванку.

Вишивала дівчина, вишивала,  В тую вишиваночку душу вклала.     

Ворожіння .  Ім'я судженого.

Господиня: Я думаю, що всі ви, мої любі, згоряєте від нетерпіння ще дізнатися й ім'я свого судженого! Чи не так?  

Дівчата разом: Так! Звичайно!

Господиня: Колись в українських селах дівчата виходили на перехрестя і запитували першого зустрічного чоловіка: „Дядьку, дядьку, як вас звуть?" Він називав своє ім'я, а дівчина знала, що так зватимуть її судженого. Ми на вулицю, мабуть, не підемо – а вийдемо до наших глядачів і їх запитаємо.

 А дехто вже здається остаточно визначився на рахунок професії та імені свого нареченого.

Дівчата  оголошують імена хлопців

-  Це тільки так можна дізнатися, котра дівчина першою заміж вийде, чи ще якісь ворожіння є?

Ворожіння  Скринька. - Бачите, ми сьогодні вже дізналися, хто першою цього року вийдете заміж і звідки старостів чекати. А не хочете дізнатися, хто за професією буде суджений?

Дівчата (разом): Хочемо! Хочемо!

-  От і добре! Для цього ворожіння нам знадобиться скринька, хустка і кілька дрібних речей, я вже все вам приготувала.  

-  Я підготувала декілька дрібничок; шматок заліза – хто його витягне, чоловік тієї дівчини ковалем буде, колоски – хліборобом, шматочок дерева – столяром чи теслею, квітку чи стрічку – то ще не скоро сватів чекати, люстерко – не інакше, як великий ледащо. Не боїтеся поворожити?

Дівчата (разом): Ні! Поворожимо!

Господиня: Скриню я накриваю хусткою, а ви. дівчатонька по черзі виймайте те, що , що  доля підкаже. Отже, почали! Три – чотири!

 Звучить музика. Дівчата ворожать.

Дівчата вибирають і називають те, що вибрали:

Дівчина 1: Мені залізо попалося!

Господиня: Ковалем буде твій суджений!

Дівчина 2: А мені – дерево!

Господиня: Столяром чи теслею буде твій суджений!

Дівчина 3: А мені – колоски!

Господиня: Вийдеш заміж за хлібороба!

Дівчина 4: А мені – шматок паперу !

Господиня: Буде наречений вчителем чи може офіс- менеджером!

Дівчина 5: А мені – зубний протез!

Господиня; Точно вийдеш за між за зубного техніка!

Дівчина 6: А мені – люстерко!

Господиня: А тобі, дитиночко, гарне ледащо судилося!

Дівчина 7: А мені – стрічка!

Господиня: не бути тобі цього року в парі!

Дівчина 8: А мені – шматочок хліба!

Господиня;  В достатку проведеш сімейне життя.

Дівчина 9: А мені – хустинка попала.

Господиня: Незабаром вийдеш заміж.

Дівчина 10: А мені – слухавка!

Господиня; Буде наречений лікарем.

Дівчина: Вже й вечірній морок висне.   Нічка зорі запалила.  

 Українська наша пісня   Серце й душу звеселила.  

Баба Параска: Гарні вечорниці в нашій хаті!  

 Добре, що прийшли до нас на вечорниці.   Бачу, вмієте веселитись, жартувати, танцювати.  

Дід: І ми, старі, згадали свою молодість.  

 Та на порожній шлунок не довго жартуватимеш.   А що, бабо, вареники готові?  

  Пісня «А мій милий вареників хоче»

Ой, мій милий вареничків хоче, Ой, мій милий вареничків хоче.

Навари, милая, навари, милая,

Навари, у-ха-ха, моя чорнобривая!  

Та й дров же нема, милий мій, миленький,

Та й дров же немає, голуб мій сизенький!

Нарубай, милая, нарубай, милая,

Нарубай,у-ха-ха, моя чорнобривая!  Та й сили ж нема, милий мій, миленький,

Та й сили ж немає, голуб мій миленький!

Помирай, милая, помирай, милая,

Помирай, у-ха-ха, моя чорнобривая!  

А з ким будеш жити, милий мій, миленький?

Так з ким будеш жити, голуб мій сизенький?

Із кумой, милая, із кумой,  милая,

Із кумой, у-ха-ха, моя чорнобривая!  Так підем же додому, милий мій, миленький,

Вареничків наварю, голуб мій сизенький!  

Не балуй, милая, не балуй, милая,

Не балуй, у-ха-ха, моя чорнобривая!  

Баба Параска: А глядачів скільки у залі!

 То це теж наші гості,  

 І по очах бачу, теж вареничків хочуть.  

 Зараз, зараз скуштуєте.  

 Дівчата, пригощайте гостей.  

 (Дівчата роздають вареники)  

 Господиня. А чи спритні наші парубки, зараз перевіримо під час кусання Калити!

Господиня: Умови цієї гри знають усі? Пояснюю тим, хто не знає. Усі парубки стають у чергу і по черзі будуть підходити калиту кусати. Але не пішки підходитимуть, а

під'їжджатимуть на коцюбі, тому кожен по черзі буде паном Коцюбинським. Завдання пана Калитинського – захистити калиту, завдання пана Коцюбинського – вкусити калиту і отримати титул переможця. Калиту руками чіпати не можна! Можна лише кусати зубами. Пан Калитинський уже прив'язав калиту?

 Коцюбинський: Доброго вечора вам, пане Калитинський!

 Калитинський: Доброго вечора і вам, пане Коцюбинський! А куди це ви їдете?

Коцюбинський: А їду калиту кусати!

Калитинський: А я буду по мармизі писати!

Коцюбинський: А я таки вкушу!

Писар: А я таки впишу!

Дівчина: Ой, мабуть, давайте, люди,  

 За гостину дякувати будем   І за те, що гарно приймали.   І за те, що смачно частували.  

Хлопець: Нехай ваша добра хата  

 Буде радістю багата  

 І ділами, й пирогами,   І гостями, і друзями.  

Дівчина: А ще бажаємо сили,  

 Щоб ніколи не хворіли,   Щоб люди поважали,   Щоб діти шанували.  

Хлопець: Щастя, здоров’я не на один рік,   А на цілий вік!  

Дівчина: Отакі-то вечорниці!   Добраніч, господарі!  

Всі разом: На все добре.