сценарій свята "Андріївські вечорниці"

Андріївські вечорниці у Кобзарцівській школі

Ведуча1: Україно! Чарівна моя, ненько, найкращий куточку  землі, солов’їна пісне! Ти прекрасне, але найбільше твоя багатство – народ. Народ чесний, трудолюбивий, нескорений, міцний, як граніт, співучий, дзвінкоголосий.

Ведуча2: Україна…Рідний край…Золота, чарівна сторона. Земля , рястом заквітчана, зелом закосичена. Скільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити свою любов до краю, де народились.

Ведуча1: З давніх-давен линули по світу слова про Україну, про щирий і  працьовитий народ, про її гаї зелені, про тихі ріки та озера. Наша Україна славиться великими традиційними святами та обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти  до української спадщини повертається до традицій свого народу.

Ведуча2: Що таке Україна? За віконцем калина,

тиха казка бабусі, ніжна пісня матусі,

Дужі руки у тата, під тополями хата,

Під вербою криниця, золотиста пшениця.

Серед лугу лелека і діброва далека.

Ведуча1: Узимку, коли завершувалися роботи

частішали дівочі та парубочі гуляння.

 Ведуча2: Це було 13 грудня і вважається днем

пам`яті мученицької смерті одного із дванадцяти

апостолів Христових – Андрія Первозданного.

Ведуча1: За церковними легендами святий

проповідував християнство у Скіфії і дійшов

аж доКиєва, де на одному із пагорбів поставив хрест і

сказав: «Чи бачите гори ці? Повірте мені, на них засяє

 благодать Божа!» Згодом там, де він установив хрест, було споруджено Андріївську церкву.

Ведуча2: Я хочу, щоб сьогодні ожили перед нами вечорниці в ніч на Андрія, а ігри, забави нагадали молодість батькам, бабусям, дідусям.

Ведуча1: Хай сьогоднішнє свято відкриє перед вами гості розум, мудрість, щедрість нашого народу! Дівчинка(мал.):

 Українські вечорниці

Починаємо вже не раз,

Хай сміх, і пісня ллється

В серці кожного із нас.

Хлопчик(мал.):

Обійдіть весь світ безмірний

І скажіть в якій країні

Так зберігся скарб безцінний,

Як у нас, на Україні?

Дівчинка(мал.):                

Просим всіх на наше свято,

Превелике, пребагате,

Від зірниці до зірниці

Хай лунають вечорниці.

Хлопчик(мал.):                

Гей, на наших вечорницях

Хто сумний – розвеселиться!

Співи, танці, небилиці –

Гарні будуть вечорниці!

Ведуча 2. Я хочу, щоб сьогодні ожили перед вами вечорниці в ніч на Андрія.  Отож, перенесімося з вами в минуле і уявімо   українське тихе село. Вечоріє.

Ведуча 1. Ну от і закінчилися наші вечорниці. Добре, що ото діти наші повертаються до минулого.

Ведуча 2. Рідними будуть їм батьківські пороги, і люди, і пам’ять. В людині повинно щось жити високе, святе.

Ведуча1.  На всі світи і віки ти озернись,

Де слово перше вимовив колись,

Де пісня мамина і пестила, і гріла, ввійшла життям у душу й тіло,

Живила серце соком калиновим,

А коли виріс стала на порозі

Водою й хлібом з житньої зорі.

Ведуча 2. Не дай же їм сліпим метеоритом,

Хай ще гарячим пролетіть над світом,

Не дай умерти серед нас живих.

Хоч скільки б там не обсідало лихо,

Не дай забутися, з якого роду,

З якого кореня у світі почались.

Звучить пісня

Уляна:(Прибирає і співає): ( Тихо лунає чарівна українська музика)

Зайди, місяченьку за чорную хмару,

 Там мати шукає своїй доні пару.

Шукає, шукає багатого сина,

А її кохає бідний сиротина.

Кохає, кохає ще й думає брати,

А тій же парі завадила мати.

Дівчина кохала хлопця молодого,

А її віддали за вдівця старого,

 За вдівця віддано роки марнувати.

Мати: (Перебиває). Чого доню сумної заспівала. Всіх хлопців відженеш такою невеселою від нашої хати. (Ставить на стіл макітри).

Уляна: То так... І сама не знаю, мамо, сумно чогось! Неспокійно мені сьогодні. До всіх хлопців мені байдуже. Тільки б один,., не обминув.

М а т и: Не сумуй, Галинко (підходить ближче), то просто вечір такий таємничий і місяць он як ясно світить (дивляться на небо). (Чути спів дівчат). Все буде гаразд. Може той один і не обмине. Петро дуже на тебе задивляється, такий поважний, багатий...

Уляна: Ой, мамо, і не говоріть мені про нього. От і дівчата вже йдуть.

Дівчата співають, коли на зустріч їм хлопці.

Хлопець. Добрий вечір,дівчино,куди йдеш? 

Скажи мені правдоньку,де живеш! 

 Дівчина. Чи то ж би я розуму не мала,      

 Щоб я тобі правдоньку казала?"

Хлопець. "Добрий вечір, дівчино, чия ти?     

Чи вийдеш ти на вулицю гуляти?"

  Дівчина."Не питайся, козаченьку, чия я,     

Як вийдеш ти на вулицю,вийду й я. 

Хлопець. Дівчинонько-серденько,куди йдеш?

Скажи мені правдоньку,де живеш!"

  Дівчина. Ото взяли та й сказали.

Куди ми помандрували.

Нині всі дівки гадають,

Хлопці ж їм всі заважають. 

Дівчина. Тож ходім,  дівчатонька,

Та до тітки в хатоньку.

Будемо гадати, долю закликати.

Дівчата весело сміються і тікають від парубків до хати.

 1.дівчина. Добрий вечір, господарочка!

2. дівчина. З Калитою будьте здорові!

3. дівчина. З Калитою золотою, з пресвітлим Святом!

Господиня. Спасибі. Будьте і ви здорові.

4. дівчина. А чи можна завітати до вас на вечорниці ?

Господиня. Заходьте, заходьте, дівчата! Сідайте, будьте ласкаві, в нашій хаті на нашій лаві.

5.дівчина Чи ж проистало нам сідати, нам пристало пісню співати.

( Продовжують співати пісню)

6. дівчина. Тітко Олено, а розкажіть нам щось цікаве про свято Андрія , нам так хочеться послухати.

Господиня.  Дівчата, сьогодні я розкажу вам, як випікати Калиту.  Кожна дівчина повинна взяти участь у готуванні Калити. Робиться вона із прісного тіста, у вигляді тонкого коржа. “Рік стоншився” – кажуть люди.

         Зараз ми замісимо тісто. Для цього потрібні борошно, яйця, водичка тепленька. Ви, дівчата, розкачуйте тісто, а ви ліпіть узори – колоски, зубчики, зірочки, косицю робіть. На коржі зробимо багато зубців, бо хлопців та дівчат багато прийде. Потрусимо зверху маком, змастимо медом, щоб солодка була. А начинку, дівчата, з чого зробимо? З вишень, з повидла, чи з маку?

1.дівчина. З вишень! Ой, гарна вийде Калита! Як справжнісіньке сонечко.

Господиня. Так, дівчата, сонце зігріває землю, в яку сівач кидає зерно, до сонця тягнеться зелений паросток, під сонцем він перетворюється на хлібний колос.

     Сонце слід шанувати. Воно уважно слідкує за тим, як живуть земні мешканці. Вони часто шукають у світла захисту, просять допомоги, поради. Із сонцем пов’язано багато чудасій, повір’їв, казок.

Господиня. Ой, як гарно! Ну, дівчата, ідіть руки мити. Одну спільну справу ми зробили, тому праця і вода, і цей рушник єднають нас.  (Господиня змиває кожній дівчині та приказує: “Щоб ви були красні – прекрасні, як наша Калита! Щоб вона так славно спеклася, як ви потрудилися”. Дівчата миють руки.)

Господиня. Дівчата, велике значення має складення дров у печі. Дрова розкладаються хрест навхрест – це символ сонця і вогню. Оскільки вогонь здійснює важливу справу – випікає Калиту, то ми мусимо звернутися до нього з добрим словом. Тому розводячи його приказуйте: Гори, вогонь, ясно,

                   Спечи нам Калиту красну,

                   Щоб ми її кусали

                   І горя не знали.

   От піч вже вогнем надихалася і напалилася, пора й Калиту саджати.(Несе Калиту до печі).

 Господиня. Наталко, а ну окропи перед Калитою дорогу! При цьому обов’язково треба приказувати: “Водице – студенице, окропи Калиті дорогу до печі від порогу, а від печі до стелі, щоб ми були гарні та веселі!”(Господиня несе та ставить Калиту в піч).(Перша дівчина вносить казанчик із кашею).

2. дівчина. Ось казанчик із кашею, а до нього маку до смаку! Дрібно та багато, щоб хлопці ту кашу їли, та на нашу вулицю гуляти ходили. Танцювали, сміялися, з нашими дівчатами побралися.

 Господиня. Уже все в печі. Ось ще вареники допоможіть ліпити. (Дівчата ліплять вареники). Давайте заспіваємо, дівчата, доки хлопці прийдуть.(Співають “Їхав козак за Дунай).

Господиня. Давайте подивимося, чи спеклася наша Калита.(Виймає Калиту із печі. Кожна дівчина виймає квітку, чи калину, або стрічку і прикрашає Калиту. Її передають із рук в руки).

Господиня. Прикрашайте, дівчата, Калиту, прикрашайте! Побажання примовляйте! Чия квіточка з самого низу буде – та й заміж перша піде. На яку сторононьку, та й покриють головоньку. У Тетяни молодий зі сходу буде. А Олену на захід заведе. Оксану на північ, а Наталку на південь.Денне світле сонце лягло на спочинок і тепер Калита сяятиме і в оселі, і в наших душах.

 Дівчата. Сонце заходить, а Калита сходить. (Тричі).

3. дівчина.  Ой, Калита, Калита,

         Із чого ти вилита?

 4.дівчина.Ой, я з жита сповита,

         Ой, я сонцем налита,

         Для красного цвіту,

         По білому світу.(Прикрашену Калиту поставили на стіл).

Чути стукіт. Заходе Стецько.

Господиня. А ось і Стецько завітав до нас на вечорниці.

Стецько.Ішов Стецько льодом,

Свинка городом,

Подай мені , моя мила,

Свою білу ручку!

Бач де вона! А я собі сидів, сидів, аж спати захотілося. А що робити не знаю. Нікого і спитати. Мати повіялась кудись, старий спить, та так здорово хропе, що аж хата труситься. А я поліз на полицю, та й намацав горіхи. Ось дивись: один, два, п’ять, десять, три – усі.

Уляна. Стецько, а через що тебе не прийняли у солдати?

Стецько. Та така біда сталася: не зумів пальців перелічити (перебирає пальці), та й до біса ж їх на руках! Станеш лічити, так один одного і попереджа. Ось бач! На якого біса так багацько пальців.

Уляна. Ох, і дурний ти, Стецько!

Стецько. Е ні, я ще не зовсім дурний, бо батько каже, що в мене не всі дома.

Та дарма, хоч би і дурний, так хіба не можу женитися?

Тут не розуму треба: я вже знаю!(Підходить до Уляни, але вона відходить від нього).

Ми сядемо вечеряти

В сінях на порозі,

Та будемо дивитися

В кого які брови.

Уляна.В мене думка не така,

Щоб пішла я за Стецька.

Не дурна я і не п’яна,

Щоб пішла я за Степана.

Лучше впасти мені з дубу,

Чим йти заміж за Кандзюбу.

Лучше мені з мосту в воду,

Чим достатися уроду.

Стецько. Ей! Чи Прісько, чи Домахо, як там тебе. Ось послухай та іди. От якби ти була моєю жінкою та сказала, що не підеш за мене, то я б тобі пику побив. Як мені часом батько б’є. А поки що не можна. Батько казав: після весілля можна жінку бити, а поки що не можна. Ну, нічого, я підожду. А поки що ласкою просю. Піди за мене.

Господиня. Годі, годі, Стецю, сперечатися. Краще сідай з нами пісень співати. Скоро хлопці мають прийти. Будемо усіх варениками та пампушками пригшати.

Дівчина 1: Кажуть люди, що ви тітко, Ганно, вмієте ворожити?

Господиня: Можу, дівоньки, можу золотенькі. І на долоні, і на воді, і по зірках ясних.

Дівчина 2. То поворожіть нам поки хлопців немає.

Господиня: А давайте дізнаємось кому випаде багатий суджений. Беріть в руки свічки, запалюйте їх. Всі тримайте над мискою з водою. Одночасно капаємо на воду віск. Чия крапля найбільша, та матиме самого багатого чоловіка. (проходить ворожіння)

Дівчина 3: А ще якось вмієте?

Господиня: Можна ворожити на мисках чи просто на папірцях. Діставайте з горняти папірець. Якщо на ньому намальована квітка – ще будеш ходити у дівках, стрічка – закохаєшся щиро, птах – зустрінеш вірне кохання, ключ – бути тобі господинею, перстень – скоро буде весілля, дзеркало – залицяльник буде, та сватати не буде. (проходить ворожіння)

Господиня:Я пам’ятаю, як молодою, ми на Андрія ворожили на кочерзі. А вона в нас ось яка довга. Давайте дівчата подивимось, кому який чоловік випаде: бізнесмен чи офіцер, депутат, міністра брат, вчитель в школі чи філософ, чи колгоспник голий – босий, лікар чесний чи юрист, банкір гордий чи таксист. (проходить ворожіння).

Дівчина 1: Мені залізо попалося!

Господиня: Ковалем буде твій суджений!

Дівчина 2: А мені – дерево!

Господиня: Столяром чи теслею буде твій суджений!

Дівчина 3: А мені – колоски!

Господиня: Вийдеш заміж за хлібороба!

Дівчина 4: А мені – шматок паперу !

Господиня: Буде наречений вчителем чи може офіс- менеджером!

Дівчина 5: А мені – зубний протез!

Господиня; Точно вийдеш за між за зубного техніка!

Дівчина 6: А мені – люстерко!

Господиня: А тобі, дитиночко, гарне ледащо судилося!

Дівчина 7: А мені – стрічка!

Господиня: не бути тобі цього року в парі!

Дівчина 8: А мені – шматочок хліба!

Господиня;  В достатку проведеш сімейне життя.

Дівчина 9: А мені – хустинка попала.

Господиня: Незабаром вийдеш заміж.

Дівчина 10: А мені – слухавка!

Господиня; Буде наречений лікарем.

Дівчина. О, колись було дуже цікаво. Але мені якось сьогодні сумно. Що то за вечорниці без хлопців. Чи прийдуть вони сьогодні до нас?. А, може, побоялися, що ми заворожимо їх. Один лише Стецько сидить та пироги наминає. Та хіба це хлопець. Одно недразумение!

У цей час чути пісню « Ой не світи місяченьку», яку співають хлопці на вулиці. Дівчата швидко кидають рукоділля і біжать до вікна, а далі продовжують знову працювати.

Хлопці заходять стукають у двері.

Хлопець1. Пустіть до хати дівчата.

1 дівчина. А ви гарненько попросіть. Хто там стукає?

Хлопець 2. Пес рябий, баран круторогий, ведмідь клишоногий, ану пустіть, пустіть ліпше, а то буде гірше.

2 дівчина. А ми зараз візьмемо рогачі та по спинах.

Хлопець 3. Бігла курка ряба, перебита нога. Хто – хто перебив? Чотири лозини, п’ята палка, виходь до нас Наталко.

3 дівчина. Назарко, Назар пішов на базар, купив порося, воно вирвалося.

Хлопець 4. Годі, дівчата, ми не прийшли сваритися, а миритися, ще й гостинці принесли.

Хлопці підходять до дівчат, пригощають їх яблуками, горіхами, жартують.

Дівчата співають. Що ж заходьте любі хлопці, Просим до світлиці. Може з вами веселіші будуть вечорниці.

Хлопець 5. Авжеж, будуть веселіші,

Бо ми на язик гостріші!

А ви. Мов ті миші,

Сидите у тиші.

Господиня. Хоч не знаємо, звідки ви у нашу хату прийшли, але просимо сідати і з дівчатами пісню співати. ( Хлопці і дівчата виконують пісню « Голуб на черешні»)

Господиня. А де ж ваш старший? Хочемо на нього подивитися і перевірити, чи знає свій устав?

Старший. Мене старшим обрали, а устав наш такий: гуляти чесно, тихо та смирно, як слід чесному і поважному парубку, так як гуляли наші діди і батьки. Господиню на вечорницях шанувати, як матір, з дівчатами поводитися поважно: не забувати, що чесна дівчина – то є краса і честь усього села. Це є наш устав.

Господиня. Що ж гарного старшого вибрали! Вечорниці будуть добрі.

Старший. Помагай, Боже,

Вечорниці розпочнемо

Дружно ми всі.

Ми роботи не боїмось

Ані трошки ,

Навіть вмієм чисто мити

Миски й ложки.

Хлопець 2. А що вміють робити ваші дівчата?

Господиня. Наші дівчата все вміють. Чи так, дівчата? А ну покажіть свої вишивки, хай оцінять парубки!(Дівчата демонструють свої вишивки).

Господиня. Дівчата ще й самі шиють та плетуть.(Дівчата показують свої роботи).

Хлопець 3. Це ми бачимо, що вони вміють, а от які з них господині, чи вміють вони біля печі ходити та їсти варити?

Хлопець 4. А чи вміють ваші дівчата вареники ліпити?

4. дівчина. Милі гості, просим сісти, Вареники будем їсти,

Вареники не погані, Вареники у сметані.

Їжте, їжте, просим щиро, Вареники наші з сиром.

Вареники не погані,

Вареники у сметані.(Всі учасники сідають за стіл).

Хлопець 2. Ох, і добрі вареники!

Хлопець 3. Оце так вареники!

Господиня. Переконалися, хлопці, що наші дівчата все вміють? А тепер покажіть на що ви здатні! Колись, як підростав син, то батько гордився ним, бо то буде його наслідник, а які парубки колись були: роботящі, чемні, вміли і косити, і сіяти, і землю обробляти, і худобу доглядати. А одягалися, аж любо було подивитися: у вишитих сорочках. І батьків любили, і шанували, і старших поважали, і дівчат не обіжали. А ще вміли розказувати смішні історії, жартувати.  Ану, дівчата, хлопці, розвеселіть трохи моє серце, заспівайте.

Дівчина співає.

Ішов Гриць з вечорниць темної ночі

Сидить гуска на воротях, вирячила очі.

Він до неї: гиля, гиля, вона й полетіла,

Коли б не втік осокою, булаб Гриця з’їла.

Хлопець співає.

У Кобзарцях густо хати, вітер не провіє,

Сама мати ложки миє, бо донька не вміє.

Дівчина.

Ішов Гриць з вечорниць, вночі слободою,

Сидить сова на воротях, крутить головою.

Він сердега, як побачив- та й через городи,

Заплутався в бур’яни, та й наробив шкоди.

Хлопець.

Ой у горах сніги впали, а я в капелюся,

Який з мене газда буде, як я оженюся.

У Кобзарцях нема дров, лиш самі поліна,

У Кобзарцях такі дівки – хлопцям по коліна.

Дівчина.

Ти гадаєш , дурний хлопче, що я тебе хочу,

Я такими парубками коноплі волочу.

Ти гадаєш , дурний хлопче, що я тебе хочу,

Я такими парубками коноплі волочу.

Хлопець 4. Тітко Олено, скажіть, а чи працьовиті наші дівчата, чи гарні з них будуть газдині?

Господиня. О, хлопці, дівчата в нас дуже працьовиті. Тому не треба вам шукати собі по інших селах, а вибирати газдиню в нашому селі. Ви тільки погляньте, наші дівчата вміють і вишивати, і в’язати, ще смачно готувати.

Господиня. Я зовсім забула за калиту. Її вже час кусати. Калита під стелею – це символ сонця, і бога – предка, і бога шлюбу. Мак у коржі – зорі на небі, діти сонця, віщує багато кіп на полі, тобто врожай.

Хлопець 1. І нарешті, калита,

Наче сонце, золота.

Хто вкусить калити хоч раз,

 Той буде першим серед нас.

Нумо хлопці і дівчата,

Хто з нас буде починати? 

Хлопець 2. Ой громадо, чесні люди,

Я найпершим хочу бути.(Сідає на рогача)

Їду. Їду я до річки,

Ой дайте вкусити калити хоч трішки.

(Спроба невдала. Чухає потилицю. Писар маже його сажею)

Хлопець 3. Калито, смачна, рум’яна.

Подивлюсь, аж голос в’яне.

Скажи. Як тебе дістати?

Як таємницю розгадати?(Підстрибує. Кусає, Всі регочуть)

• смачна калита, вкусив. Аж душа засіяла!!!

Дівчина -1. Дівчата, вже перші півні заспівали, а може пора нам уже додому?

Дівчина-2. Пора. Пора.

Господиня. От поволі затихають наші вечорниці

Не забудьте дороги у наші світлиці

Хай любов і щире слово душу вам зігріє.

Пам’ятайте вечорниці в ніч на Андрія.

Дівчина-3. Тітко Олено, ми дякуємо вам за те, що прийняли нас на вечорниці.

Хлопець 1. І ми дякуємо вам.

Наша дума, наша пісня не вмре, не загине,

От де, люди, наша слава, слава України.

Без золота, без каменю, без хитрої мови,

А голосна та правдива, як Господа слово.