Сценарій свята
« Хустина »
Підготувала: Тетяна Боднар
СЗШ №3 м. Трускавець
Свято « Хустина »
Вступне слово вчителя:
- Шановні гості! Дорогі діти, батьки, вітаємо вас. Сьогодні ми зібралися, щоб провести урок, присвячений хустині.
Квітчаста хустина
1 учениця. На ній і гроно, і пелюстка, І небо, й райдуга на ній... Мов берегиня роду, хустка Здавен у нашій стороні. 2 учениця. То - нареченим на щастя, То - на добро матерям, Вічний дарунок – хустина Знана стежкам і вітрам. 1 учениця. Веселі ви чи сумовиті, На схилах Ворскли чи Дінця - Нема таких жінок на світі, Котрим вони не до лиця! 2 учениця. Мов помолодшала мати, Гарна й сестра дорога. Роси в хустині, немов діаманти, Зорі й квітки в берегах. 1 учениця. Ой, ті луги та бережечки, Які вгорі, такі внизу. На щастя й радість - два ріжечки, А два - на смуток і сльозу. 2 учениця. Сонцю й роботі найближча Подруга днів осяйна. Душу зігріє і зніжить обличчя Хустка - тернова весна.
/ В. Юхимович/
Учитель. Хустка з давніх-давен була улюбленим головним убором українських жінок. У фундаментальній праці «Український народ в його минулому та майбутньому», перший том якої було видано в Санкт-Петербурзі у 1914 році, читаємо, що «платок видим на всех старинных изображениях, начиная с Изборника Святослава, и он неизменно проходит через всю украинскую историю, сохраняется в казацкую эпоху и доходит до нашей, видоизменившись только в центральных и южных частях страны и то главным образом в отношении цвета.» Окрім хустки були й інші головні убори, кожен із яких виконував свою функцію і в різних місцевостях називався по-різному: намітка, перемітка, обрус. На Подніпров’ї носили хустки поверх іншого шапкоподібного убору очіпка, на Львівщині – поверх бавниці / тканої червоної стрічки, що обрамлювала чоло/.А що знаєте ви про хустку?
1 учень. На Лівобережжі України влітку дівчата складають хустку трикутником і обмотують її навколо голови, а тім’я залишають відкритим, «щоб волосся видно». Злівого боку приколюють квітку рожі або гілочку барвінку. Взимку закутуються так, як молодиці/ учениця показує, як вив’язували хустки/. 2 учень. На Правобережжі України дівчата в разі потреби закутуються так, як жінки, але з-під хустки визирає коса / учениця показує /.
3 учень. На півдні України літом закутуються в білі хустки так, що ледве визирають очі / учениця показує /.
4 учень. Головний убір завжди був виразником естетичних поглядів українок, яскравим декоративним елементом їхнього вбрання. Він підкреслював святковість чи буденність одягу, інформував про родинний, матеріальний чи правовий статус жінки, нагадував її обов’язки.
3 учень. Колір хустки. Вишиті хустки на Україні були білого кольору. Барвисті хустки, що тепер стали модними, запозиченні від південних слов’ян, болгарів та сербів.
4 учениця. Хустка як мистецький твір. Колись хустки на Україні вишивали шовком, сріблом, золотом. Якщо нитками, то найбільше вживали червоні, сині, зелені, жовті та рожеві кольори. Трапляється і чорний колір. Сині окремо не вживали, а в поєднанні з червоними. Вишиті візерунки, як колись, так і тепер, розвіщувались по чотирьох кутах та посередині хустки.
5 учениця. Хустка в побуті. Будь-який народний обряд не обходився без хустки. На народини приходять родичі з хлібом і хусткою. Хліб – символ добробуту, а хустка – оберіг дитини і матері від злих сил.
Учитель. Широко хустка фігурує в українському весільному обряді, починаючи зі сватання, коли на знак згоди дівчина підноси старостам хустки на хлібі, а парубкові – / нареченому / хусткою перев’язують руку на знак згоди стати його дружиною. Ой маю я хустку, Та їй нема року, А то буде миленькому На осінь до боку
/ У проведенні свята беруть участь матері дітей. Вони показують фрагмент весільного обряду «покривання» молоді. Дві «мами-свашки» підходять до «молоді», щоб покрити голову, і співають:
Я ж тебе, сестрице, покриваю, Щастям, здоров’ям наділяю, Щоб була здорова, як вода. Щоб була багата, як земля. Щоб була весела, як весна. Щоб була щаслива у Бога
Покривши молоду, співають:
Зробили ми діло, Зробили ми діло Аж нам чоло впріло, З коржа – паляницю. З дівки – молодицю.
Одна із «свашок» пов’язує голову «молодої» хустиною. /
Учитель. Хустка, якою «покривали» молоду, зберігається потім усе життя. Чи не від цього повір’я: хустка, якою матір вводить молодих до хати і виводить із хати під час весілля, мусить бути світлою, ясною.
/ Звучить українська народна пісня «Горіла сосна, палала».
Учитель. На знак вдячності «весільна мати» обдаровувала родичів хустками. Ті в’язали їх через плече і «притоптували» / грали музику, всі танцювали/. І мандрувала світом із козацькою піснею і славою українська хустка. Носив її козак завжди коло серця, вона була йому оберегом не лише від ворожої кулі, тяжкого полону чи товаришевої зради, а й від забуття матері – України.
Учениця. В часи козаччини перед походом кожна дівчина дарувала нареченому вишиту хустку як символ вірності.
«Дарувала шиту шовком хустину, Щоб згадував на чужині». / Т. Шевченко/.
/ Звучить пісня «Їхав козак на війноньку». /
Учениця. Коли козак гинув, то хусткою вкривали обличчя, щоб «хижі птахи очей не довбали, козацької крові не випивали». Якщо козака ховали з козацькими почестями, то вишиту хустину клали на осідланого коня, якого вели за домовиною.
...Ведуть коня вороного, Розбиті копита... А на ньому сіделечко Хустиною вкрите...
Учень. І нині хустка невід’ємний атрибут на похоронах. Хусткою перев’язують вінки, тримають свічку, обгорнуту хустиною, пов’язують руки. Такі хустки називають «провідником».
Учитель. Крім цих обрядів хустина використовується як хустина-вузлик із вечерею для хрещених на Різдво; на хлібі, щоб не черствів; на дитячій колисці – від вітру і лихого ока. Хустина згадується і в дитячих піснях, хороводах, іграх...
/ Проводиться хоровод «Галя по садочку ходила», гра «Хустинка». /
Учитель. Подивуймося ж нині незнищенній, живучій любові нашого народу до простого та водночас незбагненного дива – української хустки. Нехай матерям, коханим, молодим дружинам, бабусям несуть хустки – дарунки, барвисті, як сад на весні, мерехтливі, як світання над річкою. Хай завжди веселить вас українська хустка. Спасибі вам, любі друзі,за вашу щирість, за участь у нашому святі.