Сценарій свята «Мово моя солов'їна»

 

КЗ «Тернівської загальноосвітньої школи №6»

 

 

 

Сценарій свята

«Мово моя материнська»

 

 

 

 

Підготувала : вчитель початкових класів

Шевчук Світлана Василівна

2018 р.

 

Сценарій свята

«Мово моя материнська»

Мета:  Залучати дітей до джерел і витоків народної спадщини; підтримувати у школярів інтерес до вивчення рідної мови; виховувати любов до мови свогонароду виховувати патріотичні почуття, формувати естетичні смаки..

Обладнання: портрет Т.Г.Шевченка, вишивані рушники; плакати – вислови  про мову, кетяги калини, колоски жита, пшениці.

Музична композиція «Одна єдина в цілім світі». Під музику діти заходять до зали.

 

Вчитель:        

 Доброго дня, шановна родино! Запрошуємо Вас на щире слово, бесіду мудру, свято наше родинне – торжество рідної мови.

Чудова наша мова – міцне моє коріння,

А як же я без нього могла б на світі жить?!

Тоді б мене чекало духовне зубожіння,

Бо мову і Вітчизну не можна розділить!

Пісня  «О, мово моя»  муз. Т.Михайлової,   сл.  В.Сосюри.

 Кімната прикрашена рушниками. Біля імпровізованої хати сидить батько, мати, дитина.

Дитина (звертається до батька)

Любий тату, милий тату! Ти скажи, навіщо хату Рушниками ми прибрали, Ніби в свято великоднє? День який у нас сьогодні, Що квіток отак багато?

Батько

Так, у нас сьогодні свято! Дитина (до матері) Мамо, що ж за свято нині?

Мати Та Тарасове, дитино! Знай, колись, моє серденько, Був у нас Тарас Шевченко. Дитина Хто ж він був нам, люба ненько? Мати Наймиліша всім людина І найкращая перлина, Яку має Україна, Наша рідная країна.

Учень 1.       Вірш про мову, Юрій Макаренко.

                        Мов солов’ї наша мова співуча.

                        Чують її  і рівнини і кручі

                        В радісну мить, чи у днину негожу

                        Серце зігріть лише словом я зможу.

       Слово мене як завжди обігріє,

                                               Вічність мине, а воно не зотліє.

                                               Має воно дужу силу єднання,

                                               Слово – вікно, в світ краси і кохання.

                                               Вірте – не вірте,

                                               Твердо я знаю:

                                               Мова – це вірність рідному краю.

Учень 2. Н.Діденко «Рідна мова»

 Вона ніколи не вмирала,                 Не раз над нею насміхались,

Вкраїнська мова голосна                 Були такі, сказати слід

І хоч не раз її топтали                      І все ж бо нею розмовляли

Знов оживала, мов весна.               І прадід і увесь мій рід.

                        І ми шануймо нашу мову,

                        Топтать нікому не дамо.

                        Бо наше слово, вільне слово

                        Для нас, українців дано.

 

Вчитель        Рідну мову називають неоціненним скарбом нашого народу. Про неї писали і пишуть українські письменники і поети.

9 листопада українська культура і наука широко відзначає День української писемності.

Учень 3.       

А.Слободяник «Україні»

  Моя вишнева Україно,                              

  І Кобзареве віще слово,

  Ти хлібосільний краю мій!..             І стовисока вись оця.

  О, рідна мово солов’їна,                  І неньки пісня колискова,

  Я був, і є,  й до скону твій…            Любов’ю гріють нам серця.

                                   Й Дніпра-Славути хвилі сині,

                                   І ниви колос золотий…

                                   Прийми ж любов від свого сина

                                   Вишневий, рідний краю мій!..

 

Вчитель.       Українська мова своєю милозвучністю посідає одне з перших місць між європейськими. Її красу, співзвучність визнає весь світ.

І ось болісний парадокс: сама ця мова зазнала приниження. І виникає думка написати книгу з віршами про українську мову.

Батько одного хлопчика-п’ятикласника розповів, що його син зробив у щоденнику запис: принести до школи тлумачний словник.

У поета майнула думка – треба пояснити хлопцеві, що таке тлумачний словник. І не тільки пояснити, а й зацікавити, щоб учні вчили мову не тому, що треба, а тому, що цікаво. Щоб мова не здавалась сухим предметом.

Д.Білоус «Тлумачний словник» (вірш інсценізовано).

 Вчитель.       Автор цього вірша Дмитро Білоус. Знайомлю вас з його книгою «Диво калинове. Чари барвінкові».

            Чому «диво»? Тому що наша мова дивовижно багата, легка, красива, співуча.

            Чому «чари»? Тому що мова чарує кожного, кому не чуже відчуття краси і

гармонії.

Диво калинове. Адже калина – символ України.

Пісня «Калинонька».   Вірші К.Перелісної, музика О.Зозулі.

Вчитель.       Народна мова – безмежний океан. Це думи, поеми, казки, легенди, перекази, приказки, прислів’я. Немає в світі людини, яка б не любила казок або не чула їх. 

Вчитель.       Що для мене рідна мова? Це мова мого дитинства, мова казок і пісень. Це мова землі, трави, мова золотої бджілки і вишневого цвіту.                                 

Інсценізація «Розмова малого Тараса з матір’ю»

Куточок української хати.

Заходить жінка, вбрана в селянський одяг, несе запалену свічку,ставить на столик біля портрета Т.Шевченка. до неї підходить хлопчик.

Хлопчик. Матусю,а правда що небо на залізних стовпах стоїть?

Мати. Так синочку правда (Жінка сідає на лаву, хлопчик сідає біля неї).

Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?

Мати. Це коли людина на світ приходить,Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик. Бачив,матусю,бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні,великі,а інші ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла,заздрісна,скупа її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей,робить їм добро,тоді свічка такої людини світить ясно,і світло це далеко видно.

Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати. Старайся, мій хлопчику.

  Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні. Колискові пісні зачаровують усіх, хто їх чує, надзвичайною ласкою і простотою. У них мамина ласка і любов, світ добра, краси і справедливості.

Учень 4.      

 Д.Білоус «Найдорожче»

                        Синів і дочок багатьох народів

                        Я зустрічав, які перетинали

                        Гірські й морські кордони і на подив

                        Багато бачили, багато знали…

                        Я їх питав із щирою душею

                        Яку ви любите найбільше мову?

                        І всі відповідали:

Ту, що нею співала рідна мати колискову Пісня. Колискова «Сонько-дрімко»

Вчитель.       Дорогі діти! Починаючи з маминої колискової, любіть мову, яка є неоціненним скарбом нашого народу.

   З 2000 року в Україні розпочалося грандіозне мовне змагання під назвою «Міжнародний конкурс знавців української мови». Щороку 9 листопада, у День української мови та писемності мовний марафон відкривається у різних славних своєю історією місцях України.

 

 

 

 

Учень 5.       

Будем рідну мову                        Учень 7. Тож, вивчайте рідну  мову                

Дружно ми вивчати                                       Вже тепер, з маленьких літ

Розберемо кожне слово                                Українське наше слово

Щоб її нам краще знати.                               Хай звучить на цілий світ.

 

Учень 6.        

Бо вона така чарівна,                    Учень 8.  Бо вона нам найрідніша,

Мелодійно так звучить.                                 Зрозуміла і ясна.

        Поміж мовами – царівна                                Поетична, найсвятіша

Як без неї в світі жить?!                                  І чарівна, як весна.

 

Пісня «Ми маленькі українці»  сл. Н.Шугніло, муз. Г. Васіної

Вірш (всі діти)  А.Малишко «Буду я навчатись»

       Буду я навчатись мови золотої

       у трави-веснянки, у гори крутої

       в потічка веселого, що постане річкою

       в пагінця зеленого, що зросте смерічкою.

                        Буду я  навчатись мови-блискавиці

                        в клекоті гарячім кованої криці

                        в корневищі пружному ниви колоскової

                        в леготі шовковому пісні колискової,

                        щоб людському щастю дбанок свій надбати,

                        щоб раділа з мене Україна-мати.

Вчитель.      

Василь Олександрович Сухомлинський писав: «Мова – це глибина тисячоліть. Це найдорожчий скарб, переданий нам сотнями і сотнями попередніх поколінь, злелієний у пісні, в переказі, в приказці. Слово нам доносить з глибини віків радості і пристрасті, сподіванки й горе наших предків. Мова – це душа народу.

Мова – то цілюще народне джерело, і хто не припаде до нього вустами, той сам всихає від спраги».

 Мине час, ви станете дорослими. Мені хочеться, щоб ви зростали в ріднім краї, де вас постійно супроводжуватиме рідне слово.  І ніколи не цурайтеся нашої рідної співучої мови.

 

Учень.           Ніхто не має права забувати

                        Своєї мови рідної ніде

                        Як ті пісні, які співала мати

                        І як своє дитинство золоте.

Пісня.    Під святкову музику діти виходять із зали.