Сценарій свята на морально-етичну тему "Будь благословенна тричі, рідна мамо!"

БУДЬ  БЛАГОСЛОВЕННА ТРИЧІ, РІДНА МАМО…

Сценарій свята на морально-етичну тему

                                                                           Світлана Фецич, педагог-організатор                 

                                                                           Ковалівської ЗОШ І-ІІІ ст 

                                                                           Тернопільської обл.

Дорогі мами, бабусі, гості свята! Сьогодні ми зібрались у цьому залі, щоб привітати вас зі святом Матері, який традиційно відзначається щороку у травні, бо це місяць Пречистої Діви Марії, яка благословила свого Сина на Хресну путь задля спасіння людства. У пору весняного буйноцвіття ми відзначаємо свято материнської самопожертви.

Благословен той день і час, благословенна Божа Мати,

Що в муках породила нас, щоб серце нам своє відкрити.

Колюче слово — гілка терня. Перед бідою вистоїм,

 Складаєм руки, очі звернем   до Матері Пречистої.

Маріє, Діво благословенна! Тобі складає уклін Вселена,

 Храми любові, щоденно радуйся, наша надіє і наша радосте.

Пісня «Коли природа оживає»

Серед земних жінок найбільшу повагу і шану віддають Тій, що є покровителькою людства, та Матір'ю  Сина, в спасенну силу Якого вірять усі християни, Сина Божого. Не знайти іншого прикладу такого надмилосердя, надтерпеливості, надщедрості, надспівчуття, як у Матері Божої. До Неї прибігають зі своїми жалями, турботами, скаргами, просьбами, молитвами і діти, і дорослі, хворі і дужі, судді і покарані, злорадці і добродії.

 Та молитва дитини приймається Нею насамперед.

Пренепорочна Царице Мати,  готові славу тобі віддати,

 Подяку щиру за любов, за твої ласки, твій покров.

Яка ж ти гарна, Радосте моя, Пренепорочна, вибач, що беруся

Красу Твою оспівувати я, та чи спинитись? Ні, я не спинюся.

Яка ж Ти гарна, що іще додам? Мій подив не поміститься у слові.

Якщо не Ти, хто допоможе нам? – Великий Бог  - діла Його чудові.

Яка ж Ти гарна, Квітко чистоти, Пренепорочна в зоряній короні,

Коли б не Ти, о що коли б не Ти, хто нас згадає при Господнім троні?

Яка ж ти гарна, Матінко моя, Пренепорочна, вибач, що беруся

Красу твою оспівувати я, та чи спинитись? – Ні, я не спинюся…

Яка ж Ти гарна, о Маріє…

Пісня «Радуйся, Маріє!»

Серце Богородиці завжди біля нас, з нами і задля нас. І відблиском Небесної Неньки Богородиці є для кожного з нас земна мати -  рідна і найдорожча людина.

Ми матір називаємо святою, тому що в неї серце золоте.                     І сповнена великої любові, упевнено в світ правди нас веде.            Ми матір називаємо святою, тому що лиш добро несе у світ, Тому що захищає нас від болю, усе життя нам дивиться услід. Лиш мати відчуває цілий Всесвіт, тримаючи дитятко на руках. Лиш. мати віддає дитині душу. Благословенне це ім 'я в віках!

 Жінка, ким би вона не була, якою б професією не володіла і які б суспільні вершини не долала, залишатиметься завжди, насамперед, зачинателькою роду. Матір - її сутність. Матерів мільйони, але кожна - єдина. Саме вам, найріднішим, наймилішим, присвячуємо сьогодні наші найкращі слова і найніжніші почуття.

(Звучить пісня "Рідна мати моя".  На фоні музики звучить вірш)

Ти всіх святіша, люба ненько! Моя ти квіточко біленька,

Моя любове, де причал  знайшли і радість,  і печаль.

Моя маленька й неозора,  моя і втіха, і опора,

Моя весела і сумна,  моя небесна і земна.

Моя стежина й Батьківщина.  Моя, як білий світ, єдина,

Як білий світ, як білий квіт,  з якого створюється світ.

Святою є жінка, яка дарує життя іншим. Господь поклав на неї велику місію, яка не зрівняється ні з чим - місію дарувати життя. Лиш матері відоме відчуття того незрівнянного щастя, коли в унісон з її серцем б'ється крихітне і рідненьке сердечко кровиночки, якій вона дала життя. І тому її серце б'є великим невичерпним джерелом безкорисливої любові до своїх дітей. її життя - це терпіння, це велика самопожертва.

Де серце мами тепле, голубине, там рай земний зоріє-пломеніє.                                   Там тихе щастя у душі дитини. Там розцвітають срібні сни і мрії.                                Бо маму Бог послав на землю дітям, за ангела, за сторожа, за друга.                         Вона одна-єдина на всім світі. її ніколи не заступить друга.

Так, в світі усе починається з мами. І перший ковток земного повітря, і перша пожива - краплина життєдайного материнського молока, і перша людська одіж - пелюшка, і перші людські почуття страху та любові, і перші звуки - мамина молитва, і перша пісня - ніжна колискова.

(на фоні вірша демонструється презентація «Наші мами»)

Дитина і мати. Картина звичайна.  А все ж наче сонця промінням осяяна.

 Блакитом мальована, сонцем залита і  стежками чаром веселки сповита...

 Загорнена в вічність, в безмежні простори і  краща, ніж земних митців архітвори.

 В ній все те найкраще, що має Вселенна: її  малювала рука божественна.

 Чисті звуки серця - і біль, і сліз море, посвята і розкіш, і щастя, і горе...

 Дитина і мати. Картина звичайна.  Життя все нового - незбагненна тайна.

Підняли мене з колиски   ніжні руки мами, берегли від горя-лиха  днями і ночами.

Вчили на землі стояти  і ходити вчили, а коли бувало важко,  додавали сили.

Якщо мати входить у світ,  буде ним дихати, жити.

 Буде той світ боронити  Мати - її Величність.

 В її обіймах - Вічність, злита із мук і щасть.

 Мати усе їй дасть: білий калач і суницю,

 Мову, казкову жар-птицю,  пісню, крилате кохання -

 Вічне і юне страждання. Дасть вона землю рідну,

 Землю зовсім не срібну і не блискучо-злотну,

 Просто - жарку й холодну. З явором коло озерця,

 Ту, що Вітчизною зветься.

 Дасть і навчить шанувати Все, що зуміла дати.

Мати у кожної людини стоїть початком життєвого шляху. Існує чудова легенда. Коли народжується дитина, Бог запалює у небі зірочку і посилає до немовляти Ангела-охоронця, який уві сні цілує дитятко тричі: у чоло - щоб була розумною, у личко - щоб була красивою і у груди - щоб здоров'я, любов та доброта вселилися у тіло, душу та серце. А на землі в цей час народжується теж зоря - зоря материнства і незгасимої любові. І перше слово, яке мовить мама, це слова подяки Богові і слова молитви за свою кровиночку. Вдумайтесь уважно у зміст цих щирих слів. (В цей час звучить аудіозапис молитви)

Дитино Моя, від моєї любові народжена!   Любов'ю моєю дарована, небом на щастя послана! Благословляю день і мить, коли твій перший крик відкрив мені світ материнства, коли сяйво твоїх оченят розбудило мене до нового життя. Я не втомлюся дякувати Богові за тебе, мій неоціненний дарунку! Надіє і втіхо моя! Радосте і натхнення! Я освідчуюсь тобі у великій любові, якою живу. Я не потребую відплати, бо сама щиро вдячна долі за те, що маю кого любити. Краплинко мого життя! Я молитиму денно і нощно Бога, щоб захистив тебе від лихого випадку, злої руки, недоброго ока, поганої мислі, од хибної стежки, злодійського наміру. І що б не спіткало тебе в житті, знай: моє серце завжди відкрите для тебе. Я живу в любові, безсмертна в тобі, вічна в онуках і правнуках своїх. Дивлюсь на тебе, молюся за тебе, живу тобою і для тебе. І немає меж моїй любові!»

Перед Богом мама на колінах,  щирим серцем молиться вона.

І горить незмінна і нетлінна  віра - непідкупна і міцна!

Ця молитва небо відкриває,  ця молитва рветься в Небеса,

Бо любов Господня в ній палає!  І слова, як вранішня роса:

Кожна крапля має силу Божу  для нужденних, хворих і німих…

За дітей незрячих і безсилих  -  молиться не тільки за своїх!

За дітей, щоб вирвати із аду, усім серцем молиться вона.

В цій молитві сила зорепаду  і морської хвилі глибина…

Перед Богом на колінах мати,  а насправді - воїн на коні!!!

Дай бажання поряд з нею стати,   щоб молитись, Боже, і мені!!!

Стоїть на землі Мати — вища і святіша від усіх богинь. Стоїть Мати і молиться впродовж життя  за своїх синів і дочок, за нас з вами: «Пошли, Боже, дітям щастя і здоров'я, віру в завтрашній день, людяності, пошли і милосердя і доброти їхнім  серцям, світлого розуму головам  та дай їм бажання працювати, примножувати багатства роду, не зазіхати на чуже добро».

 Чуєте, молиться мати не за себе, а за вас тому,  що вона — Мати!

Очі материнські не відають втоми,  виглядають синів, дочок з всіх доріг додому.

І звертають погляд у високе небо: «Рідненька кровинко, я молюсь за тебе».

Мама у молитві  - благальна і тиха.  Вона - берегиня від всякого лиха.

Святе материнство - жертовна дорога,  живе осереддя Добра світового.

Пісня «Мамина молитва»

В одній легенді розповідається, як Ісуса Христа запитали, що є найбільшим Божим шедевром або творивом, то Він, звівши очі догори, відповів: «Це серце! Перш за все серце матері, переповнене любов’ю до всіх».

То ж якою повинна бути жінка, наділена особливим призначенням і особливими

повноваженнями самим Богом? До наших днів дійшла зворушлива християнська легенда «Як Бог створив маму». Послухаймо її.

І сьогодні саме той день і час, щоб із словами синівської та  дочірньої подяки звернутися до своїх мам:

«Мамо, дякую Вам за перший скарб - пісню над колискою. З Вашої любові і пісні прийшли в світ ми. І бережемо в піснях Ваше життя, Бо доки співає мама, доти буде на землі і дитина».

«Матусю, дякую Вам за другий скарб -  рідну українську мову. Слово Ваше осяває нас, дітей, любов'ю великою, як сонце, святою, як небо, і рідною, як земля. Слово ваше стало святим заповітом: не зрадиш маминої мови - не зрадиш Матері, не зрадиш України».

«Дякую Вам, мамо, за третій скарб - молитву до Бога.   Бачу Вас у світлому серпанку ночі, коли Ваша рука хрестить нас».

Навчіть мене молитись, мамо, не за себе – за цілий світ.                                                Не словом – вашими піснями, що ви плекали стільки літ.                                                      Навчіть мене людей любити без заздрості і без образ,                                                  Щоб в глибині очей відкритих вогонь довіри не погас.

Саме так із святості молитов  перед пречистими образами на крилах віри попід небеса  і  летить ясна і велика зоря - наша душа, і народжуються прекрасні слова подяки: «Боже, дякую Тобі за маму...»

Боже! Дякую тобі за маму!

Шановні жінки, дорогі матері  і бабусі  – земні наші Мадонни! Нехай щирі слова, які прозвучать сьогодні з уст ваших дітей, будуть ще однією даниною любові вашій, невсипущій турботі вашій, натрудженим рукам вашим і красі вашій!

Пірнаю в глибини, як в пам'ять життя,  і згадую руки матусині милі.

Бо мама - найвищі святі почуття,  яких вже ніхто замінити не в силі.

Життя перед нею схиляє чоло. Вона передчасно сивіє.

Матуся - це тепле, чарівне крило,  що в холод шалений зігріє,

Дарує дитині літа молоді,  черпає від нього собі насолоду.

Бо мама, незрадна в добрі і біді, -  продовження нашого щастя і роду!

Перші кроки тебе провели по землі — руки мами.

І теплом тебе першим зігріли колись -— руки мами.

Ти не в сонячну вперше дививсь голубінь— в очі мами.

І навічно візьми у дорогу собі — слово мами.

Палить кожна синівська полинна сльоза — серце мами.

Защемить, як над сином збереться гроза — серце мами,

І постане щитом на дорозі біди — серце мами.

Скільки є мудреців, та найвища завжди — мудрість мами.

Чи зміг би хтось порахувати  все, що зробила для нас мати?

Скільки обідів нам зварила,   скільки разів на стіл накрила?

скільки ран  ізцілувала,  примар нічних порозганяла,

Скільки казок, скільки пісень  співала нам вночі й удень?

А скільки нам провин простила! Казала битиме, й не била,

А тільки посміхнулась на ходу,  коли впевняли: "Більше не буду!"

За всю цю працю неупинну  щире спасибі в цю хвилину

В твої спрацьовані долоні  сини твої складають й доні.

Ви найдорожчі, наймиліші у світі. Найцінніші люди на землі -

Матері - сади у білім цвіті.  Матері - це хліб наш на столі.

Усі ми вдячні матерям за ласку, за їхні душі чарівні.

Ми входимо у світ, неначе в казку, бо там є добрі, милі, любі матері.

Ти все для матері дитина, ти ціль життя її і зміст,

Вона тобі вінки сплітає,  для тебе досягає звізд...

Вона все дбає, пам'ятає,  готовить тисячі утіх,

Вона, як янгел-хоронитель,  змете з дороги зло і гріх...

І хоч доля не завжди прихильна до жінок. Ми хочемо, щоб вона стала щедрішою в першу чергу до матерів, берегинь сімейного вогнища і душевного спокою. Адже перші поняття про щастя, добро й ласку в нас нерозривно пов'язані з образом-найдорожчої для нас людини - образом матері.

Усе від мами в світі почалося, найперша квітка, світанкова мить.                                  І вічний рух. Бо так вже повелося. То ж хай її Господь благословить.

Свята-святих, живих жива надія. Єдина в світі, дорога без меж:,

Любов і віра, вічна мисль і дія, - ти в нашім серці піснею живеш.

З тобою ми щасливі і багаті, бо тільки ти ступаєш на поріг,                            Стає тепліше і світліше в хаті, твоєї ласки вистачить на всіх.

Твоє життя не вишиєш в узорах. Не покладеш на музику в словах. Красива в щасті, нездоланна в горі — була і є ти всьому голова!

Не заперечні нам твої закони. І ми — твоя і поросль, і весна -Несем любов і бєм тобі поклони. Бо тільки Мати гідна їх одна!

Своїй матусі поклонюся за невсипущість, свіжий хліб.            І пильно в очі подивлюся, там знайду ласку, божий німб.          А ще пісні в них колискові, й душі тривога на роки.                   І серце, сповнене любові, на все життя, на всі віки.

В своєму серці не тримаєш зла, воно любов 'ю, ласкою зоріє.

Не раз,ти скривджена в житті була, та кривду нам завжди прощати вміла.

Моя матусенько, голубонько моя, натруджені і мозолисті твої руки.

Та не згубили ніжності й тепла, його ти подаруєш ще і внукам.

Віддай усе, що взяв, і освятись. Не більше, ніж узяв, зумій віддати.                           Стоїть на видноколі світла мати –  у неї вчись. (Б. Олійник)

А коли згрубіла ваша мова, їй     здобудьте ласку із грудей,                                                     Бережіть  матусь  від злого слова, бо найглибші рани від дітей.

- Діти, я вам  розповім  одну історію, а ви уважно послухайте, як би ви її оцінили?

Новела «Дві ягідки»

Пісня «Мамо, тобі низесенько вклонюсь»

У маминих очах любов, як цвіт лілеї, - то біль тривог - це бачила не раз.

Коли нам гірко, ми ідем до неї і забуваємо її в солодкий час.

Приспів:

Мамо, тобі низесенько вклонюсь, мамо, на рідні руки нахилюсь.

Мамо, пробач мені щоденний гріх, мамо, ти найдорожча за усіх.

Мамо, тобі низесенько вклонюсь, мамо, за тебе Богу помолюсь.

Мамо, прийду я знов на твій поріг, мамо, ти найдорожча за усіх.

Цю праведну любов, яку беру в дорогу, і доброту від матері дано.                                         Куди б не йшла, тамуючи тривогу, усюди світить мамине вікно.                                   Приспів:

Щороку ми з нетерпінням чекаємо приходу весни і свята Матері. Свято уславлення жіночої вроди, краси, які не зміряти ні очима, ні руками. Хочеться, аби в жінок це свято було якнайчастіше, не тільки   навесні. Головна риса жіночого характеру - це творчість. Бо до чого торкнуться жіночі руки - все перетворюється. Льон стає вишиванкою, колос - рум'яною здобою. Торкнуться рани - гоїться, приголублять дитину - виростають силачі і красуні. А секрет у тому, що сила й уміння жінки - в її любові.

Наші милі на проліски схожі, ніжні мами - найкращі жінки. Хай вам, сонечко сяє погоже, під ногами рясніють квітки. Наберіться терпіння і сили, від весни вам  - пречистих надій.       З святом вас, дорогі і щасливі! А здоров 'я - немов сонцегрій!

А мами, як весни, цвітом багаті, на ніжність, добро, материнство і свято.                               Як травень погожий, зігріють душею - нестрашно негоду чекати із нею!            Весна у природі - незвідане диво, так само і мама, жадана, вродлива.                   Буває примхлива, буває чутлива. Нехай тільки кожна з них буде щаслива.

Жінка — величне, дивне і ніжне слово. Вам ми вклоняємось знову і знову.                  Ви - господині, і подруги - мами, які не можуть в світі жити намарне.               Вміють усе і все хочуть знати. Готують, миють, прасують.                                                 Вірять, страждають, сумують, в мандри у мріях мандрують.                                Дітей, онучат плекають, що і кому потрібно - все знають.                                         

Ви — академія всіх житейських наук! Сприймете все - і радощі, і болі мук. Кращою мамою визнали всі українську жінку.                                                              Любимо всіх - маму, бабусю, сестру-намистинку.                                                           Кожна із вас є найкращою в світі. Вам ми даруєм сьогодні увагу, пісні і квіти.

Пісня «Моя мамо»(Слова і музика В.Куртяка)

Від степів до гір високих ген за обрій пролягла ген за обрій пролягла

В синь небес рясним колоссям рідна батьківська земля.

З Божого благословення, з материнського тепла                                                       дарувала в світ пісенний мені доленьку весна.

П-ів: Я до тебе, моя мамо, як в дитинстві притулюсь.

На світанку рано-вранці я за тебе помолюсь.

І попрошу в Бога ласки, неба чистого блакить

О, Матінко! Травневий блиск, травневий чар і квіти з рідних піль і лук,

 Приносимо тобі – як дар, і хилимось до твоїх рук.

 Ти – сонечко для наших віч  весь довгий вік – і вдень, і вніч.

 Тому в неділю цю святу Тобі приносим яр-красу.

 При звуках дзвонів і пісень  святкуємо твій, мамо, день.

О, Матінко! В любові і подяки день   прийми від нас, дітей, привіт.

 Під звуки радісних пісень  ми просим з глибини сердець,

 Щоб добрий Бог, щоб Бог-Отець  тобі багато щастя дав,

 Щоби тебе нам зберігав  сто літ, сто літ.

А завершити наше родинне свято я хочу словами звернення. Дорогі наші мами, бабусі, вчителі, хай поблагословить вас Господь доброю і світлим материнським щастям .

«Многая літа»

Матеріали до свята

Якось добрий Бог вирішив створити... маму. 6 днів та ночей Він роздумував. Та ось з'явився ангел і мовив:

•       Ти стільки часу тратиш на неї!
• Так... Але ж ти читав вимоги замовлення? Вона мусить складатися із 180 рухомих частин, які можна при потребі замінити, її поцілунок має лікувати все - від зламаної ноги до розчарування у коханні, також вона має мати 6 пар рук.

Ангел похитав головою і недовірливо спитав: « 6 пар рук?»

- Не в руках проблема, - відповів Бог, - а в 3 парах очей, що вона мусить мати.

- Аж стільки! -• вигукнув ангел.
Бог ствердно кивнув. Потім додав:

• Одну пару, щоб бачити крізь зачинені двері, коли пита: «Що ви там робите, діти?» - навіть, якщо вона знає, що роблять. Іншу пару - на потилиці, щоб бачити те, що не мала би бачити, але що має знати. Ще іншу пару, щоб таємно сказати синові, який потрапив у халепу: «Розумію, сину, і люблю тебе.»
•       Господи, - сказав ангел, - вже пізно, йди відпочивати.

•       Не можу, - відповів Господь. - Вже майже закінчую. Ангел поволі обійшов навколо моделі матері.
•       Надто тендітна, - сказав зітхаючи.
•       Але витривала! - відповів Господь із запалом.
•       Ти не можеш собі уявити того, що може зробити або перетерпіти мати.
•       Чи вміє вона думати? - запитав ангел.

Тоді ангел схилився над моделлю і доторкнувся пальцем до її щоки.

•       Тут щось стікає, - промовив здивовано.
•       Так. Це - - сльоза, - відповів зі смутком Бог.
•       Але для чого вона? - спитав ангел.
•       Щоб висловити радість, смуток, розчарування, біль...

- Господи! Ти - справжній геній! - вигукнув ангел.
Тихим меланхолічним голосом Бог прошепотів:

- Правду кажучи, це не Я створив ... ту сльозу. ( Ерма Бонбек)
 

                                             Дві ягідки

- Андрію, синку, іди обідати, я он борщ зварила, - чується турботливий голос матері, яка звертається до п'ятнадця¬тирічного сина. Звідти - нічого.

- Іди, синку, а то охолоне, я уже і вкинула тобі, - ще ніжніше. Злазить із вишні. Іде. Щипнувши на ходу жменьку ягідок, ласує.

Увійшов у кухню. Останні дві вишні не доїв, поклав на стіл, сів обідати. Збігла хвилина, друга. Уже й тарілка порожня, тільки голубий горобчик на дні - гарно розмальований. Добряче наївся. Смачний борщ. Підвівся. "Не зрозумів, - дуже невдоволеним голосом, - а де ці дві ягоди, що я поклав   отут? Тільки що були..." 

- Синку, я їх скуштувала, - зовсім не бачачи своєї вини, тихо мовила.

- Навіщо?! - очі люті, тіло аж трясеться. - Ти що, не могла вирвати собі?! Навіщо з'їла?! - був   чутний колючий голос аж на вулицю.

 - Синку, та я ж... хотіла тільки спробувати, чи на вареники уже годяться... - ніби оправдувалась мати, хоч правди шукати їй було зовсім не потрібно.

- Навіщо? - не вгамовувався син. Лють не проходила, а ще більше накипала. - Нащо ти з'їла?!

            - Андрійку, та що ж ти так... хіба ж... - хотіла вона щось доречне промовити, як він     

            вхопив лозину, що трапилась на біду зразу ж під рукою - гусей вигонили - і лунко   

            хлиснув матір по руці: р-раз, і червоне пасмо... - наче світ із місця зрушив!

            О, Боже, як же це так буває! За що ж така "дяка"? За всю турботу, за таку ранню   

            сивину, за те, як учила ходити, чи, може, тільки за отих дві ягідки... дві ягідки! Та чи 

            можна подібне уявити..., а тут трапилось!

Сталося на світі жахливе, великий смуток стався - гіркіший від полину, колючищий від голки...

Плакала мати... Горіла до ліктя рука - ота сама рука, на котрій вона його, свого синочка, пестила, котрою годувала. О, Господи! "Син! Рідний син!.." А він вийшов, не озираючись, ІІ ніби нічого не сталося.

 Розривало серце питання відчаю матері - тихе таке - аякже, | щоб не чули люди, бо ж рідний син - а вона його так любить!  Так любить... і після того - на руці синова "любов" - за все-все, за життя, що в муках подарувала... отак... одним разом і... "спасибі" таке. Чи схочеться жити за ту "вдяку", а треба:

син росте!.. І вона його любить!.. А він уже знов сидить на вишні... Та так рясно, так рясно та вишенька цьогоріч зародила, що аж сльозами заллєшся.