Сценарій свята "Народні символи України"

Народні символи України

Мета: познайомити учнів з народними символами України, залучити до творчого пізнання культурної спадщини українського народу, прищеплювати  любов  до рідного краю і рідного слова, виховувати почуття патріотизму.

Дитина

Що таке Батьківщина?

Під віконцем калина,

Тиха казка бабусі,

Ніжна пісня матусі,

 Дужі руки у тата,

Під тополями хата,

 Під вербою криниця,

В чистім полі пшениця.

Серед лугу лелека,

І діброва далека.

Ведуча.

   Народи світу різняться між собою одягом, звичаями, традиціями. У кожного народу є свої національні святині, улюблені речі, дерева, тварини. Українці мають свої традиції, які споконвіку шанують і бережуть. Це – батьківська хата, материнська пісня, святий хліб, вишитий рушник, червона калина, зажурена верба, хрещатий барвінок, дивовижна писанка, вірний своєму краю лелека. Всі вони наші давні і добрі символи, наші обереги.

     Учні виконують пісню «Хата моя, біла хата».

( Музика Анатолія Пашкевича, слова Дмитра Луценка)

Господиня.  Яка гарна пісня. Запрошую зайти до нас у хату. На Україні гостей завжди зустрічають хлібом – сіллю. Прийміть цей хліб – сіль.

(Діти заходять під музику на сцену.)

 

Дівчинка. Дякуємо. Ой, як хороше у вас, затишно! А які гарні рушники у вашій хаті. А хто ж вишивав їх?

Господиня.

  Я сама. Кожна дівчинка заздалегідь готує рушники для свого подальшого подружнього життя. Рушники – це своєрідна візитівка, обличчя оселі, а відтак і господині.

Пісня «Рушничок» (Музика і слова І. Білик)

На ньому кетяги калини,

Красивих квітів пелюстки,

Як обереги на Вкраїні

Були і будуть рушники.

 

Дитина

   Мені розповідала бабуся, що колись давно вечорами в неділю чи в свята збиралися хлопці і дівчата до когось у хату, прикрашену рушниками, співали пісні, водили хороводи. Давайте і ми під цими красивими оберегами заспіваємо і затанцюємо.

Виконується пісня «Веселі чобітки».

( Музика А. Філіпенка, слова Т. Волгіної)

Танець «Гопачок».

 

1-а дівчинка.

  Моя мама розповідала, що без рушників не відбувалася жодна важлива подія в сім’ї. Родини і хрестини, заручини і весілля,проводи в дорогу та зустріч бажаних гостей, навіть труну спускали в могилу на рушниках.

2-а дівчинка.

У народі кажуть: «Дім без рушників – як сім’я без дітей».

Дитина

  Рушник – це дому давній оберіг,

Він вишитий різноманітними нитками.

Споконвіків родину він беріг,

Бо вишитий матусеньки руками.

Дитина

Рушник несли, як народився син чи доня,

У візерунках і у квітах запашних,

Щоби завжди щаслива, добра доля

 Й усе найкраще було лиш для них.

Дитина

 Гостей гостинно кликали до хати,

 На рушнику несучи хліб і сіль,

 Рушник до армії давала сину мати,

 Сватів дівчата всі в’язали для весіль.

Дитина

 На пам’ятний і дуже бережливий

 Разом у шлюбі молоді ступали,

 Щоб, наче цей рушник барвистий,

 Роки прожиті разом стали.

Дитина

Кому рушник цей призначався,

Тому й бажали щастя, добру долю

Й червоними нитками вишивали,

А чи то синові своєму, а чи доні.

Дитина

Червоними  і чорними нитками –

Це про розлуку й про любов,

А вужиками і квітками –

Це, щоб вернутись сюди знов.

 

Танок «Два кольори»

 

Дитина

А які прислів’я про рушник ви знаєте?

Дівчата

Гарний рушник вишити – своє життя прикрасити.

 

На рушнику гарна квітка, а в хаті гарна дівка.

 

У хорошої господині рушників повна скриня.

 

Калина на рушнику – щастя родини довіку.

 

Дівчинка до господині

Ми бачимо, і калиною у вас хата прикрашена.

Господиня.

  У всіх народів є улюблені рослини – символи. І коли ми говоримо про нашу Україну, то не уявляємо її без верби і калини.  З давніх – давен наш народ оспівав ці рослини у піснях, легендах.

Дитина

Калину і до столу подавали,

Весільні короваї прикрашали.

Як символ долі, щастя і краси,

І чистої дівочої коси.

Дитина

 Її вплітали у вінок дівчата,

 Садили кущ калини коло хати:

 Очистить і повітря навесні

 І знадобиться у зимові дні.

Дитина.

Бо чай з калини – ліки від застуди,

Шанують цю красуню пишну люди

 І лагідно калинонькою звуть,

 Цілющий чай і сік з калини п’ють. 

Дівчинка.

    А я знаю легенду про калину.

    Це було в той час, коли на Русь нападали орди татарські. В одному  українському селі було весілля. На нього прийшло багато вродливих молодих дівчат. І коли весілля було саме в розпалі, на село напали татари. Завойовники побачили красунь і почали їх ловити, щоб продати в Царгороді. Дівчата, щоб не потрапити в неволю, почали тікати на болота і там втопилися.

   На тому місці, де загинули українські дівчата – зірки, виросло дуже багато кущів калини.  І з того часу дівочу вроду порівнюють з калиною. Про цей чарівний кущ складено безліч пісень, віршів, приказок.

Учень.

   Дуже любив цю рослину  великий український поет

Т.Г. Шевченко. Давайте згадаємо деякі з його рядків.

 

Сонце гріє, вітер віє

З поля на долину,

Над водою гне з вербою

Червону калину.

 

Тече вода з – під явора,

Яром на долину,

Пишається над водою

Червона калина.

 

Зацвіла в долині червона калина,

Ніби засміялась дівчина – дитина,

Любо – любо стадо, пташечка зріділа

І защебетала.

 

Співа соловейко про сонце й хмаринку,

Про любу Вкраїну, що квітне в барвінку.

І нам не наслухатись гарних пісень,

В садок під калину приходим щодень.

Квітне – пишається в лузі калина,

Пісня лунає в саду солов’їна.

 

Українська народна пісня – танок  «Ой, є в лісі калина».

 

(Господиня пригощає дітей пиріжками, які лежать на вербовій тарілочці.)

Господиня.

 Пригощайтеся, любі гості, гарячими пирогами.

 

 1 – ша дитина

Ох і смачні ж ці  пиріжечки.

Господиня

Це вони такі смачні, бо лежать на вербовій тарілочці.

1 – ша дитина

А чого вони смачні, що на вербовій тарілочці?

2 – га дитина

  А я знаю, бо верба, то святе дерево. У нас, в Україні, про це здавна знали, і завжди звертались до верби, бо вона злих духів відганяла, і в біді людині допомагала, від хвороби спасала.

3 – тя дитина

Верба – одвічний символ України,

Також відома культова рослина.

Символізує вірність, рідний край,

Любов безмежну, ніби небокрай.

4 – та дитина

  А я знаю, що вербові котики, це перші вісники

весни.

5 – та дитина

А я знаю вірш про вербу.

6 – та дитина

Ну, той розкажи, а ми послухаємо.

5 – та дитина

Як йде весна до мого краю

І грає сонце веселіше.

Верба найперша зацвітає,

І на землі стає світліше.

Верба схилилась над водою

І віти – коси в річці миє.

Своєю вродою простою

Людині завжди серце гріє.

А як журба на серці, туга,

Прийди до світлої вербички

І прихилися, як до друга

Чи як до рідної сестрички.

Вона послухає, зігріє

І стане легше в світі жити.

Вона твій біль забрать зуміє,

Верба уміє це робити.

4 – та дитина

  У приказках говориться про здатність верби визначати воду на землі.

Де верба,там і вода.

Де срібліє вербиця, там здорова водиця.

Там криниця, це вербиця.

Господиня.

   В Україні росте понад 30 видів верб. А чого тільки не роблять з верби! Хто знає, що роблять з верби?

Дитина 1

Я знаю! Кошики роблять.  Мій дідусь уміє їх плести і мене навчив.

Дитина 2

А мій тато вміє меблі з лози плести: столи, крісла, а ще – колисочки.

Дитина 3

А ще – посуд: тарілочки, ось такі, на яких пиріжки лежали.

Пісня «Це моя Україна»

( Музика М. Ведмедері, слова А Камінчука)

 

Дитина 4

  А в останню неділю перед Великоднем люди освячують у церкві вербові гілки, б’ють ними один одного , промовляючи:

Не я б’ю – верба б’є,

Не будь сонливий,

До роботи лінивий,

Будь здоровий, як вода,

Рости, як верба.

 

Дитина

 Діти, відгадайте, про яку квітку ця загадка:

Цвіте синьо, лист зелений, квітник прикрашає, хоч мороз усе побив, його не займає.

Дитина

Це -  барвінок.

Барвінок – теж рослина обрядова,

Це символ пам’яті, і вірності, здоров’я,

Краси і вічності, безсмертя, довгих літ,

Любові знак – барвінку синій цвіт.

Дитина

 Ми помітили, що біля вашої хати ростуть різні дерева і квіти, а на хаті живуть лелеки.

Дитина

Лелека – символ щастя і родини,

Любові до своєї Батьківщини,

Добробуту, продовження життя.

Надії символ, віри в майбуття.

 

Пісня «Прилиньте, лелеки!»

( Музика в. Теличка )

 

Господиня.

  Дерева, квіти, птахи, як людина, завжди були часточкою природи. Тому люди шанували їх, оберігали.

   Є ще багато народних символів, оберегів нашого життя. Усі вони лікують, прикрашають, оберігають від зла. Ми повинні вчитися у своїх предків цінувати природу, шанувати  обереги, вивчати традиції свого народу, адже ми – українці, пишаймося цим.

 

Пісня « Немає України без калини»

( Музика М. Ведмедері, слова Г. Клок)

 

Хліб на вишиванім гарнім рушникові

Хай у нашій хаті буде кожен день.

Будьте всі щасливі, добрі і здорові

І співайте щиро радісних пісень.